Го́споди, кто ві́рова слу́ху на́шему, і ми́шця Госпо́дня кому́ откри́ся?

[Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня?

Возвісти́хом, я́ко отроча́ пред Ним, я́ко ко́рень в землі́ жа́ждущей, ність ви́да Єму́, ніже́ сла́ви; і ви́діхом Єго́, і не ім'я́ше ви́да, ні добро́ти;

Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього.

но вид Єго́ безче́стен, ума́лен па́че всіх сино́в челові́чеських; челові́к в я́зві сий і ві́дий терпі́ти болі́знь, я́ко отврати́ся лице́ Єго́, безче́стно бисть, і не вміни́ся.

Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його.

Сей гріхи́ на́ша но́сить і о нас болі́знуєть, і ми вміни́хом Єго́ би́ти в труді́ і в я́зві от Бо́га і во озлобле́нії.

Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом.

Той же я́звен бисть за гріхи́ на́ша і му́чен бисть за беззако́нія на́ша, наказа́ніє ми́ра на́шего на Нем, я́звою Єго́ ми ісцілі́хом.

Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися.

Світи́ся, світи́ся, Ієрусали́ме, при́йде бо твой світ, і сла́ва Госпо́дня на тебі́ возсія́.

Восстань, світися, [Єрусалиме], бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою.

Се, тьма покри́єть зе́млю, і мрак на язи́ки, на тебі́ же яви́ться Госпо́дь, і сла́ва Єго́ на тебі́ у́зриться.

Бо ось, темрява покриє землю, і морок — народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою.

І по́йдуть ца́ріє сві́том твої́м, і язи́ци сві́тлостію твоє́ю.

І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, яке сходить над тобою.

Возведи́ о́крест о́чі твої́ і виждь собра́ная ча́да твоя́; се прийдо́ша всі си́нове твої́ іздале́ча, і дще́рі твоя́ на ра́міх во́зьмуться.

Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть.

Тогда́ у́зриши, і возра́дуєшися, і убої́шися, і ужа́снешися се́рдцем, я́ко преложи́ться к тебі́ бога́тство морсько́є і язи́ков і люді́й;

Тоді побачиш, і зрадієш, і затремтить і розшириться серце твоє, тому що багатство моря повернеться до тебе, надбання народів прийде до тебе.

і при́йдуть к тебі́ стада́ вельблю́д, і покри́ють тя вельблю́ди Мадіа́мстії і Гефа́рстії; всі от Сави́ при́йдуть, нося́ще зла́то, і Лива́н принесу́ть і ка́мень че́стен, і спасе́ніє Госпо́днє благовозвістя́ть;

Безліч верблюдів покриє тебе — дромадери з Мадіама й Ефи; усі вони із Сави прийдуть, принесуть золото і ладан і звістять славу Господа.

і вся о́вці Кида́рськія соберу́ться тебі́, і овні́ Навео́фстії при́йдуть к тебі́, і вознесу́ться прия́тная на же́ртвенник Мой, і дом моли́тви Моєя́ просла́виться.

Усі вівці кидарські будуть зібрані до тебе; барани неваїофські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій жертвою благоугодною, і Я прославлю дім слави Моєї.

Кі́ї суть, і́же я́ко о́блаци летя́ть, і я́ко го́лубіє со птенці́ ко Мні?

Хто це летить, як хмари, і як голуби, — до голубників своїх?

Мене́ о́строві жда́ша, і кораблі́ Фарсі́йстії во пе́рвих, привести́ ча́да твоя́ іздале́ча, і сребро́ і зла́то їх с ни́ми, і́мене ра́ди Госпо́дня Свята́го, і за є́же свято́му Ізра́їлеву сла́вну би́ти.

Так, на Мене чекають острови, і попереду них — кораблі фарсиські, щоб перевезти синів твоїх здалеку і з ними срібло їх і золото їх, в ім’я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.

І сози́ждуть си́нове іноро́днії сті́ни твоя́, і ца́ріє їх предстоя́ти бу́дуть тебі́; за гнів бо Мой порази́х тя і за ми́лость Мою́ возлюби́х тя.

Тоді сини іноземців будуть будувати стіни твої, і царі їхні — служити тобі; бо у гніві Моєму Я вражав тебе, але у благоволінні Моєму буду милостивим до тебе.

І отве́рзуться врата́ твоя́ при́сно, день і нощ не затворя́ться, ввести́ к тебі́ си́лу язи́к і царі́ їх ведо́мия.

І будуть завжди відкриті врата твої, не будуть зачинятися ні вдень ні вночі, щоб принесено було до тебе надбання народів і приведені були царі їх.

Язи́ци бо і ца́ріє, і́же не порабо́тають ті, поги́бнуть, і язи́ци запусті́нієм запусті́ють.

Бо народ і царства, які не захочуть служити тобі, — загинуть, і такі народи зовсім знищаться.

І сла́ва Лива́нова к тебі́ при́йдеть, кипари́сом і пе́вгом і ке́дром вку́пі, просла́вити мі́сто свято́є Моє́, і мі́сто ногу́ Моє́ю просла́влю.

Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і певг і разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, і Я прославлю підніжжя ніг Моїх.

І по́йдуть к тебі́ боя́щеся си́нове смири́вших тя і раздражи́вших тя, і покло́няться сліда́м ногу́ твоє́ю всі прогні́вавшії тя, і нарече́шися град Госпо́день, Сіо́н свята́го Ізра́їлева.

І прийдуть до тебе з покірністю сини гнобителів твоїх, і впадуть до стоп ніг твоїх усі, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сионом Святого Ізраїлевого.

За сіє́, я́ко бил єси́ оста́влен і возненави́дін і не бі помага́ющаго ті, положу́ тя в ра́дость ві́чную, весе́ліє родо́м родо́в.

Замість того, що ти був залишений і ненавидимий, так що ніхто не проходив через тебе, Я зроблю тебе величчю навіки, радістю у роди родів.

І ізссе́ши млеко́ язи́ков і бога́тство царе́й сні́си, і уразумі́єши, я́ко Аз Госпо́дь спаса́яй тя і ізбавля́яй тя Бог Ізра́їлев.

Ти будеш насичуватися молоком народів, і груди царські ссати будеш, і пізнаєш, що Я Господь — Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.

І вмі́сто мі́ди принесу́ ті зла́то, і вмі́сто желі́за принесу́ ті сребро́, і вмі́сто древе́с принесу́ ті мідь, і вмі́сто ка́менія желі́зо; і вдам кня́зі твоя́ в мир і надзира́телі твоя́ в пра́вду.

Замість міді буду доставляти тобі золото, і замість заліза срібло, і замість дерева мідь, і замість каменів залізо; і поставлю правителем твоїм мир і наглядачами твоїми — правду.

І не усли́шиться посе́м непра́вда в землі́ твоє́й, ні сокруше́ніє, ні бі́дность во преді́ліх твої́х, но прозове́ться спасе́ніє забра́ла твоя́ і врата́ твоя́ хвала́.

Не чутно буде більше насильства в землі твоїй, спустошення і руйнування — у краях твоїх; і будеш називати стіни твої спасінням і ворота твої — славою.

І не бу́деть тебі́ ктому́ со́лнце во світ дне, ніже́ восхо́д луни́ просвіти́ть твою́ нощ, но бу́деть тебі́ Госпо́дь світ ві́чний і Бог сла́ва твоя́.

Не буде уже сонце служити тобі світлом денним, і сяйво місяця — світити тобі; але Господь буде тобі вічним світлом, і Бог твій — славою твоєю.

Не за́йдеть бо со́лнце тебі́, і луна́ не оскуді́єть тебі́; бу́деть бо Госпо́дь тебі́ світ ві́чний, і іспо́лняться дні́є рида́нія твоєго́.

Не зайде уже сонце твоє, і місяць твій не сховається, бо Господь буде для тебе вічним світлом, і закінчаться дні сумування твого.

І лю́діє твої́ всі пра́веднії во вік наслі́дять зе́млю, храня́ще сад, діла́ руку́ Єго́ в сла́ву.

І народ твій весь буде праведний, навіки успадкує землю, — паросток насадження Мого, справу рук Моїх, для прославляння Мого.

Ма́лий бу́деть в ти́сящі, а малі́йшій во язи́к вели́к; Аз, Госпо́дь, по вре́мені соберу́ їх.

Від малого вийде тисяча, і від найслабшого — сильний народ. Я, Господь, прискорю звершити це у свій час.

Дух Госпо́день на Мні, єго́же ра́ди пома́за М'я, благовісти́ти ни́щим посла́ М'я, ісціли́ти сокруше́нния се́рдцем, пропові́дати плі́нником отпуще́ніє і сліпи́м прозрі́ніє,

Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці,^*

нарещи́ лі́то Госпо́днє прия́тно і день воздая́нія, уті́шити вся пла́чущия,

проповідувати літо Господнє благоприємне і день помсти Бога нашого, утішити усіх засмучених,

да́ти пла́чущим Сіо́на сла́ву вмі́сто пе́пела, пома́заніє весе́лія пла́чущим, украше́ніє сла́ви вмі́сто ду́ха уни́нія; і нареку́ться ро́дове пра́вди, насажде́ніє Госпо́днє во сла́ву.

сповістити тим, що тужать на Сионі, що їм замість попелу дасться прикраса, замість плачу — єлей радости, замість сумного духу — славний одяг, і назвуть їх сильними правдою, насадженням Господа на славу Його.

І сози́ждуть пусти́ни ві́чния, запусті́вшия пре́жде воздви́гнуть; і обнов'я́ть гра́ди пусти́я, опустоше́нния в ро́ди.

І забудують пустелі вікові, відбудують древні руїни і відновлять міста зруйновані, які залишалися в запустінні з давніх родів.

І при́йдуть іноро́днії, пасу́щії о́вці твоя́, і іноплеме́нници ора́теліє і виногра́даріє ва́ші;

І прийдуть іноземці і будуть пасти стада ваші; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими виноградарями.

ви же свяще́нници Госпо́дні нарече́теся, служи́теліє Бо́га ва́шего, рече́ться вам: крі́пость язи́к сні́сте і в бога́тстві їх чу́дні бу́дете.

А ви будете називатися священиками Господа, служителями Бога нашого будуть іменувати вас; будете користуватися надбанням народів і славитися славою їх.

Си́це зе́млю свою́ втори́цею наслі́дять, і весе́ліє ві́чноє над главо́ю їх.

За посоромлення вам буде удвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, тому що у землі своїй удвічі одержать; веселість вічна буде у них.

Аз бо єсьм Госпо́дь люб'я́й пра́вду і ненави́дяй грабле́нія от непра́вди; і дам труд їх пра́ведником і заві́т ві́чен завіща́ю їм.

Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством і воздам нагороду їм за істиною, і завіт вічний укладу з ними;

І позна́ється во язи́ціх сі́м'я їх, і вну́ці їх посреді́ люді́й; всяк ви́дяй я позна́єть я, я́ко сі́ї суть сі́м'я благослове́нно от Бо́га, і ра́достію возра́дуються о Го́споді.

і буде відомо між народами сíм’я їх, і потомство їх — серед племен; усі, що бачать їх, пізнають, що вони сíм’я, благословенне Господом.

Да возра́дується душа́ моя́ о Го́споді; облече́ бо м'я в ри́зу спаcе́нія і оде́ждею весе́лія (оді́я м'я); я́ко на жениха́ возложи́ на м'я віне́ць, і я́ко неві́сту украси́ м'я красото́ю.

Радістю буду радуватися у Господі, звеселиться душа моя у Бозі моєму: бо Він одягнув мене у ризи спасіння, одежею правди одяг мене, як на нареченого, поклав вінець і, як наречену, прикрасив убранням.

І я́ко земля́ растя́щая цвіт свой, і я́ко вертогра́д сі́мена своя́ прозяба́єть, та́ко возрасти́ть Госпо́дь Госпо́дь пра́вду і весе́ліє пред всі́ми язи́ки.

Бо, як земля родить рослини свої, і як сад вирощує посіяне в ньому, так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами.

Сіо́на ра́ди не умолчу́ і Ієрусали́ма ра́ди не попущу́, до́ндеже ізи́деть я́ко світ пра́вда моя́, і спасе́ніє моє́ я́ко світи́ло разжже́ться.

Не вмовкну заради Сиону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда його, і спасіння його — як запалений світильник.

І у́зрять язи́ци пра́вду твою́, і ца́ріє сла́ву твою́, і прозову́ть тя і́менем но́вим, і́мже Госпо́дь наймену́єть є.

І побачать народи правду твою і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим ім’ям, яке наречуть уста Господа.

І бу́деши віне́ць добро́ти в руці́ Госпо́дні і діади́ма ца́рствія в руці́ Бо́га твоєго́;

І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого.

і не прозове́шися ктому́ оста́влен, і земля́ твоя́ ктому́ не нарече́ться пуста́; тебі́ бо прозове́ться во́ля Моя́, і земля́ твоя́ вселе́нная, я́ко благоволи́ Госпо́дь в тебі́, і земля́ твоя́ вку́пі насели́ться.

Не будуть уже називати тебе «залишеним», і землю твою не будуть більше називати «пустелею», але будуть називати тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь благоволить до тебе, і земля твоя поєднається.

І я́коже жив'я́й ю́ноша с ді́вою, та́ко поживу́ть си́нове твої́ с тобо́ю; і бу́деть, я́коже ра́дується жени́х о неві́сті, та́ко возра́дується Госпо́дь о тебі́.

Як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій.

І на стіна́х твої́х, Ієрусали́ме, приста́вих стра́жи весь день і всю нощ, і́же до конця́ не премо́лкнуть помина́юще Го́спода.

На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив вартових, які не будуть умовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, що нагадуєте про Господа! не умовкайте, —

Ність бо вам подо́бен; а́ще іспра́виши і сотвори́ши, Ієрусали́ме, ра́дованіє на землі́.

не умовкайте перед Ним, доки Він не відновить і доки не зробить Єрусалим славою на землі.

Кля́тся Госпо́дь десни́цею Своє́ю і крі́постію ми́шці Своєя́: а́ще ктому́ отда́м пшени́цю твою́ і пи́щу твою́ враго́м твої́м, і а́ще ктому́ іспію́ть вино́ твоє́ си́нове чужді́ї, о не́мже труди́лся єси́;

Господь поклявся правицею Своєю і міцними м’язами Своїми: не дам зерна твого більше в їжу ворогам твоїм, і сини чужих не будуть пити вина твого, над яким ти трудився;

но собира́ющії снідя́ть я і похва́лять Го́спода, і обима́ющії іспію́ть я во дво́ріх святи́х Мої́х.

але ті, що збирають його, будуть їсти його і славити Господа, і ті, що оббирають виноград, будуть пити вино його у дворах святилища Мого.

Іді́те врати́ Мої́ми і путь сотворі́те лю́дем Мої́м, і ка́меніє, є́же на путі́, размещі́те; воздви́гніте зна́меніє на язи́ки.

Проходьте, проходьте у ворота, готуйте шлях народу! Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте камені, підніміть знамено для народів!

Се бо, Госпо́дь сли́шано сотвори́ до послі́дніх землі́: рці́те дще́рі Сіо́нові: се, Спаси́тель твой гряде́ть, імі́яй с Собо́ю мзду і ді́ло Своє́ пред лице́м Свої́м.

Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним.

І прозове́ть я лю́ди свя́ти, ізба́влені Го́сподем; ти же прозове́шися взи́скан град і не оста́влен.

І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть знайденим містом, незалишеним.