|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́м Свої́м: челові́к ні́кий бі бога́т, і́же ім'я́ше приста́вника; і той оклевета́н бисть к нему́, я́ко расточа́єть імі́нія єго́.
|
Глаголааше же и къ ученикомъ своимъ: чловэкъ нэкыи бэ богатъ иже имэаше приставьникъ. и тъ оклеветанъ бысть къ нѥму яко растачаѩ имэниѥ ѥго.
|
|
2
|
2
|
|
І пригласи́в єго́ рече́ єму́: что се сли́шу о тебі́? Возда́ждь отві́т о приставле́нії домо́внім; не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́їти.
|
и призъвавъ и рече ѥму: чьто се слышѫ о тебэ; въздаждь отъвэтъ о приставлѥнии домъвьнэѥмь. не възможеши бо кътому дому строити.
|
|
3
|
3
|
|
Рече́ же в себі́ приста́вник до́му: что сотворю́, я́ко госпо́дь мо́й оте́млеть строє́ніє до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стижу́ся:
|
рече же въ себэ приставьникъ дому: чьто сътворѭ яко господь мои отъѥмлеть строѥние дому отъ мене; копати не могѫ хлѫпати стыждѫ сz.
|
|
4
|
4
|
|
разумі́х, что сотворю́, да єгда́ отста́влен бу́ду от строє́нія до́му, при́ймуть м'я в до́ми своя́.
|
разумэѭ чьто сътворѭ. да ѥгда отъставлѥнъ бѫдѫ отъ строѥния дому приимѫть мz въ домы своѩ.
|
|
5
|
5
|
|
І призва́в єди́наго кого́ждо от должни́к господи́на своєго́, глаго́лаше пе́рвому: коли́цім до́лжен єси́ господи́ну моєму́?
|
и призъвавъ ѥдиного когожьдо должьникъ господина своѥго глаголааше прьвууму: колицэмь длъжьнъ ѥси господину моѥму;
|
|
6
|
6
|
|
Он же рече́: сто мір [вать, т. є. мір] ма́сла. І рече́ єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і сід ско́ро напиши́ п'ятьдеся́т.
|
онъ же рече ѥму: сътъмъ мэръ масла. и рече ѥму: приими букви твоѩ и сэдъ скоро напиши пzть десzтъ.
|
|
7
|
7
|
|
Пото́м же рече́ друго́му: ти же коли́цім до́лжен єси́? Он же рече́: сто мір пшени́ці. І глаго́ла єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і напиши́ о́сьмдесят.
|
и потомь другуу му рече: ты колицэмь длъжьнъ ѥси; онъ же рече: сътъмъ корьць пъшеницz. и глагола ѥму: приими букъви твоѩ и напиши осмь десzтъ.
|
|
8
|
8
|
|
І похвали́ госпо́дь до́му строї́теля непра́веднаго, я́ко му́дрі сотвори́; я́ко си́нове ві́ка сего́ мудрі́йші па́че сино́в сві́та в ро́ді своє́м суть.
|
и похвали господь иконома неправьдьнааго яко мѫдрэ сътвори. яко сынове вэка сего мѫдрэише паче сынвъ свэта въ родэ своѥмь сѫть.
|
|
9
|
9
|
|
І Аз вам глаго́лю: сотворі́те себі́ дру́ги от мамо́ни непра́вди, да, єгда́ оскуді́єте, при́ймуть ви в ві́чния кро́ви.
|
и азъ вамъ глаголѭ: сътворите себэ другы отъ мамонины неправьды да ѥгда оскудэѥте приимѫть вы въ вэчьныѩ кровы.
|
|
10
|
10
|
|
(Зач. 81) Ві́рний в ма́лі і во мно́зі ві́рен єсть; і непра́ведний в ма́лі і во мно́зі непра́веден єсть.
|
вэрьныи въ малэ и въ мънозэ вэрьнъ ѥсть. и неправьдьныи въ малэ. и въ мънозэ неправьдьнъ ѥсть.
|
|
11
|
11
|
|
А́ще у́бо в непра́веднім імі́нії ві́рні не би́сте, во і́стиннім кто вам ві́ру і́меть?
|
аще Uбо въ неправьдьнэмь житии. не бысте вэрьни. вы истиньнэмь къто вамъ вэрU иметь.
|
|
12
|
12
|
|
І а́ще в чуже́м ві́рні не би́сте, ва́ше кто вам да́сть?
|
и аще въ тUждемь вэрьнии не бысте. ваше кто вамъ дасть.
|
|
13
|
13
|
|
Ніки́й же раб мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати, і́бо іли́ єди́наго возненави́дить, а друга́го возлю́бить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же нераді́ти на́чнеть; не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
|
никыи же рабъ не можеть двэма господинома работати. либо ѥдиного възненавидить. а дрUгааго възлюбить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь неродити въчьнеть. не можете бо7µ работати ни мамонэ.
|
|
14
|
14
|
|
Сли́шаху же сія́ вся і фарисе́є, сребролю́бці су́ще, руга́хуся Єму́.
|
слышахU же си вьсz фарисэи. сребролюбьци сUще. и подражахUти и.
|
|
15
|
15
|
|
І рече́ їм: (Зач. 82) ви єсте́ оправда́юще себе́ пред челові́ки, Бог же вість сердця́ ва́ша, я́ко, є́же єсть в челові́ціх високо́, ме́рзость єсть пред Бо́гом.
|
и рече имъ вы есте оправьдающии себе прэдъ члв7кы. б7ъ же вэсть ср7дцz ваша. яко же ѥсть въ члв7цэхъ. высокъ мьрзъкъ предъ бм7ь ѥсть.
|
|
16
|
16
|
|
Зако́н і проро́ци до Іоа́нна; отто́лі Ца́рствіє Бо́жиє благовіству́ється, і всяк в не ну́диться [с ну́ждею вхо́дить].
|
законъ и пророци до иоана. отътоли царьствиѥ божиѥ благовэстуѥть сz. и вьсякъ въ нѥ нудить сz.
|
|
17
|
17
|
|
Удо́біє же єсть не́бу і землі́ прейти́, не́же от зако́на єди́ной черті́ поги́бнути.
|
и удобэѥ же ѥсть небу и земли прэити нѥже отъ закона ѥдинои чрьтэ погыбнѫти.
|
|
18
|
18
|
|
Всяк пуща́яй жену́ свою́ і приводя́ і́ну, прелю́би ді́єть; і женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюби́ твори́ть.
|
въсякъ пущаѩи женѫ своѭ и приводz инѫ прэлюбы дэѥть. и женzи сz пущеноѭ отъ мѫжа прэлюбы творить.
|
|
19
|
19
|
|
(Зач. 83) Челові́к же ні́кий бі бога́т, і облача́шеся в порфи́ру і ви́ссон, веселя́ся на вся дні сві́тло.
|
Чловэкъ же нэкыи бэ богать и облачааше сz въ порфµру и въ вµссъ веселz сz на вьсякъ дьнь свэтьло.
|
|
20
|
20
|
|
Нищ же бі ні́кто, і́менем Ла́зар, і́же лежа́ше пред врати́ єго́ гно́єн
|
нищь же бэ ѥтеръ именьмь лазарь иже лежааше при вратэхъ ѥго гноинъ
|
|
21
|
21
|
|
і жела́ше наси́титися от крупи́ць па́дающих от трапе́зи бога́таго, но і пси приходя́ще облиза́ху гной єго́.
|
и желаѩ насытити сz отъ крупиць падаѭщиихъ отъ трапезы богатааго. нъ и пьси приходzще облизаахѫ гнои ѥго.
|
|
22
|
22
|
|
Бисть же умре́ти ни́щему і несе́ну би́ти а́нгели на ло́но Авраа́мле; у́мре же і бога́тий, і погребо́ша єго́.
|
бысть же умрэти нищуу му и несену быти ангелы на лоно авраамле. умрэтъ же и богатыи и погребошz и.
|
|
23
|
23
|
|
І во а́ді возві́д о́чі свої́, сий в му́ках, узрі́ Авраа́ма іздале́ча, і Ла́заря на ло́ні єго́;
|
и въ адэ възведъ очи свои сы въ мѫкахъ узьрэ авраама издалече и лазаря на лонэ ѥго.
|
|
24
|
24
|
|
і той возгла́ш рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй м'я і посли́ Ла́заря, да омо́чить коне́ць пе́рста своєго́ в воді́ і устуди́ть язи́к мо́й, я́ко стра́жду во пла́мені сем.
|
и тъ възглашь рече: отьче аврааме помилуи мz и посъли лазаря да омочить коньць прьста своѥго въ водэ и устудить ѩзыкъ мои яко страждѫ въ пламени семь.
|
|
25
|
25
|
|
Рече́ же Авраа́м: ча́до, пом'яни́, я́ко восприя́л єси́ блага́я твоя́ в животі́ твоє́м, і Ла́зар та́кожде зла́я; ни́ні же зді́ утіша́ється, ти же стра́ждеши;
|
рече же авраамъ: чzдо помяни яко въсприѩлъ ѥси ты благая твоя въ животэ твоѥмь и лазарь такожде зълая. нынэ же сьде утэшаѥть сz а ты страждеши.
|
|
26
|
26
|
|
і над всі́ми си́ми между́ на́ми і ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щії прейти́ отсю́ду к вам не возмо́гуть, ні і́же отту́ду, к нам прехо́дять.
|
и надъ вьсэми сими междU нами и вами пропасть велия Uтврьди сz яко да хотzщеи минѫти отъсѫдU къ вамъ не възмогUть. ни же tтуду къ намъ прэходzть.>
|
|
27
|
27
|
|
Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши єго́ в дом отця́ моєго́;
|
рече же молю тz Uбо о§е. да посълеши въ домъ оц7а моѥго.
|
|
28
|
28
|
|
і́мам бо п'ять бра́тій, я́ко да засвиді́тельствуєть їм, да не і ті́ї при́йдуть на мі́сто сіє́ муче́нія.
|
имамъ пzть братия. яко да засъвэдэтельствUють имъ. да не и ти придUть на мэсто се мUченоѥ.
|
|
29
|
29
|
|
Глаго́ла єму́ Авраа́м: і́муть Моїсе́я і проро́ки; да послу́шають їх.
|
гlа же аврамъ имUть мосэа и прbркы. да послUшають ихъ.
|
|
30
|
30
|
|
Он же рече́: ні, о́тче Авраа́ме! Но а́ще кто от ме́ртвих і́деть к ним, пока́ються.
|
онъ же рече. ни о§е авраме. нъ аще кто t мьртвыихъ идеть къ нимъ покаютьсz.
|
|
31
|
31
|
|
Рече́ же єму́: а́ще Моїсе́я і проро́ков не послу́шають, і а́ще кто от ме́ртвих воскре́снеть, не і́муть ві́ри.
|
рече же ѥмU аще мосэа и прbркъ не послUшzють. ни аще кто t мьртвыихъ въскрьснеть не имUть вэры.
|