|
Глава 20
|
Глава́ к҃
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 99) І бисть во єди́н от дній о́ніх, уча́щу Єму́ лю́ди в це́ркві і благовіству́ющу, прийдо́ша свяще́нници і кни́жници со ста́рці
|
(Заⷱ҇ ч҃ѳ҃.) И҆ бы́сть во є҆ди́нъ ѿ дні́й ѻ҆́нѣхъ, оу҆ча́щꙋ є҆мꙋ̀ лю́ди въ це́ркви и҆ бл҃говѣствꙋ́ющꙋ, прїидо́ша свѧще́нницы и҆ кни́жницы со ста̑рцы
|
|
2
|
2
|
|
і рі́ша к Нему́, глаго́люще: рци нам, ко́єю о́бластію сія́ твори́ши, іли́ кто єсть да́вий Тебі́ власть сію́?
|
и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀, глаго́люще: рцы̀ на́мъ, ко́ею ѡ҆́бластїю сїѧ̑ твори́ши, и҆лѝ кто̀ є҆́сть да́вый тебѣ̀ вла́сть сїю̀;
|
|
3
|
3
|
|
Отвіща́в же рече́ к ним: вопрошу́ ви і Аз єди́наго словесе́, і рці́те Мі:
|
Ѿвѣща́въ же речѐ къ ни̑мъ: вопрошꙋ́ вы и҆ а҆́зъ є҆ди́нагѡ словесѐ, и҆ рцы́те мѝ:
|
|
4
|
4
|
|
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к?
|
креще́нїе і҆ѡа́нново съ нб҃се́ ли бѣ̀, и҆лѝ ѿ человѣ̑къ;
|
|
5
|
5
|
|
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще, я́ко а́ще рече́м: с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
|
Ѻ҆ни́ же помышлѧ́хꙋ въ себѣ̀, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ а҆́ще рече́мъ: съ нб҃сѐ, рече́тъ: почто̀ оу҆̀бо не вѣ́ровасте є҆мꙋ̀;
|
|
6
|
6
|
|
А́ще ли же рече́м: от челові́к, всі лю́діє ка́менієм побію́ть ни, ізві́стно бо бі о Іоа́нні, я́ко проро́к бі.
|
а҆́ще ли же рече́мъ: ѿ человѣ̑къ, всѝ лю́дїе ка́менїемъ побїю́тъ ны̀: и҆звѣ́стно бо бѣ̀ ѡ҆ і҆ѡа́ннѣ, ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́къ бѣ̀.
|
|
7
|
7
|
|
І отвіща́ша: не ві́ми отку́ду.
|
И҆ ѿвѣща́ша: не вѣ́мы ѿкꙋ́дꙋ.
|
|
8
|
8
|
|
Ісу́с же рече́ їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
|
І҆и҃съ же речѐ и҆̀мъ: ни а҆́зъ гл҃ю ва́мъ, ко́ею ѡ҆́бластїю сїѧ̑ творю̀.
|
|
9
|
9
|
|
(Зач. 100) Нача́т же к лю́дем глаго́лати при́тчу сію́: челові́к ні́кий насади́ виногра́д, і вдаде́ єго́ ді́лателем, і оти́де на лі́та мно́га.
|
(Заⷱ҇ р҃.) Нача́тъ же къ лю́демъ глаго́лати при́тчꙋ сїю̀: человѣ́къ нѣ́кїй насадѝ вїногра́дъ, и҆ вдадѐ є҆го̀ дѣ́лателємъ, и҆ ѿи́де на лѣ̑та мнѡ́га.
|
|
10
|
10
|
|
І во вре́м'я посла́ к ді́лателем раба́, да от плода́ виногра́да даду́ть єму́; ді́лателі же би́вше єго́, посла́ша тща.
|
И҆ во вре́мѧ посла̀ къ дѣ́лателємъ раба̀, да ѿ плода̀ вїногра́да дадꙋ́тъ є҆мꙋ̀: дѣ́латєли же би́вше є҆го̀, посла́ша тща̀.
|
|
11
|
11
|
|
І приложи́ посла́ти друга́го раба́; они́ же і того́ би́вше і досади́вше єму́, посла́ша тща.
|
И҆ приложѝ посла́ти дрꙋга́го раба̀: ѻ҆ни́ же и҆ того̀ би́вше и҆ досади́вше є҆мꙋ̀, посла́ша тща̀.
|
|
12
|
12
|
|
І приложи́ посла́ти тре́тіяго; они́ же і того́ уя́звльше ізгна́ша.
|
И҆ приложѝ посла́ти тре́тїѧго: ѻ҆ни́ же и҆ того̀ оу҆ѧ́звльше и҆згна́ша.
|
|
13
|
13
|
|
Рече́ же господи́н виногра́да: что сотворю́? Послю́ си́на моєго́ возлю́бленнаго, єда́ ка́ко, єго́ ви́дівше, усрам'я́ться.
|
Рече́ же господи́нъ вїногра́да: что̀ сотворю̀; послю̀ сы́на моего̀ возлю́бленнаго, є҆да̀ ка́кѡ, є҆го̀ ви́дѣвше, оу҆срамѧ́тсѧ.
|
|
14
|
14
|
|
Ви́дівше же єго́ ді́лателе, ми́шляху в себі́, глаго́люще: сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, да на́ше бу́деть достоя́ніє.
|
Ви́дѣвше же є҆го̀ дѣ́лателє, мы́шлѧхꙋ въ себѣ̀, глаго́люще: се́й є҆́сть наслѣ́дникъ: прїиди́те, оу҆бїе́мъ є҆го̀, да на́ше бꙋ́детъ достоѧ́нїе.
|
|
15
|
15
|
|
І ізве́дше єго́ вон із виногра́да, уби́ша. Что у́бо сотвори́ть їм господи́н виногра́да?
|
И҆ и҆зве́дше є҆го̀ во́нъ и҆з̾ вїногра́да, оу҆би́ша. Что̀ оу҆̀бо сотвори́тъ и҆̀мъ господи́нъ вїногра́да;
|
|
16
|
16
|
|
При́йдеть і погуби́ть ді́лателі сія́, і вдасть виногра́д іні́м. Сли́шавше же реко́ша: да не бу́деть!
|
Прїи́детъ и҆ погꙋби́тъ дѣ́латєли сїѧ̑, и҆ вда́стъ вїногра́дъ и҆нѣ̑мъ. Слы́шавше же реко́ша: да не бꙋ́детъ.
|
|
17
|
17
|
|
Он же воззрі́в на них, рече́: что у́бо пи́саноє сіє́: ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла?
|
Ѻ҆́нъ же воззрѣ́въ на ни́хъ, речѐ: что̀ оу҆̀бо пи́саное сїѐ: ка́мень, є҆гѡ́же небрего́ша зи́ждꙋщїи, се́й бы́сть во главꙋ̀ оу҆́гла;
|
|
18
|
18
|
|
Всяк пади́й на ка́мені том, сокруши́ться, а на не́мже паде́ть, стри́єть єго́.
|
Всѧ́къ пады́й на ка́мени то́мъ, сокрꙋши́тсѧ: а҆ на не́мже паде́тъ, стры́етъ є҆го̀.
|
|
19
|
19
|
|
(Зач. 101) І взиска́ша архієре́є і книжни́ци возложи́ти Нань ру́ці в той час, і убоя́шася наро́да; разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу сію́ рече́.
|
(Заⷱ҇ р҃а҃.) И҆ взыска́ша а҆рхїере́є и҆ книжни́цы возложи́ти на́нь рꙋ́цѣ въ то́й ча́съ, и҆ оу҆боѧ́шасѧ наро́да: разꙋмѣ́ша бо, ꙗ҆́кѡ къ ни̑мъ при́тчꙋ сїю̀ речѐ.
|
