|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
|
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, ка́ко подоба́єть всегда́ моли́тися і не стужа́ти (сі),
|
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, кaкw подобaетъ всегдA моли1тисz и3 не стужaти (си2),
|
|
2
|
2
|
|
глаго́ля: (Зач. 88) судія́ бі ні́кий в ні́коєм гра́ді, Бо́га не боя́ся і челові́к не срамля́яся.
|
гlz: (За? п7}.) судіS бЁ нёкій въ нёкоемъ грaдэ, бGа не боsсz и3 человBкъ не срамлszсz.
|
|
3
|
3
|
|
Вдова́ же ні́кая бі во гра́ді том; і прихожда́ше к нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́.
|
Вдовa же нёкаz бЁ во грaдэ т0мъ: и3 прихождaше къ немY, глаг0лющи: tмсти2 менє2 t сопeрника моегw2.
|
|
4
|
4
|
|
І не хотя́ше на до́лзі вре́мені. Посліди́ же рече́ в себі́: а́ще і Бо́га не бою́ся, і челові́к не срамля́юся,
|
И# не хотsше на д0лзэ врeмени. Послэди1 же речE въ себЁ: ѓще и3 бGа не бою1сz, и3 человBкъ не срамлsюсz:
|
|
5
|
5
|
|
но зане́ твори́ть мі труди́ вдови́ця сія́, отмщу́ єя́, да не до конця́ приходя́щи застої́ть [труди́ть] мене́.
|
но занE твори1тъ ми2 труды2 вдови1ца сіS, tмщY є3S: да не до концA приходsщи застои1тъ [труди1тъ] менE.
|
|
6
|
6
|
|
Рече́ же Госпо́дь: сли́шите, что судія́ непра́вди глаго́леть?
|
Речe же гDь: слhшите, что2 судіS непрaвды глаг0летъ;
|
|
7
|
7
|
|
Бог же не і́мать ли сотвори́ти отмще́ніє ізбра́нних Свої́х, вопію́щих к Нему́ день і нощ, і долготерп'я́ о них?
|
БGъ же не и4мать ли сотвори1ти tмщeніе и3збрaнныхъ свои1хъ, вопію1щихъ къ немY дeнь и3 н0щь, и3 долготерпS њ ни1хъ;
|
|
8
|
8
|
|
Глаго́лю вам, я́ко сотвори́ть отмще́ніє їх вско́рі. Оба́че Син Челові́чеський прише́д у́бо обря́щеть ли (сі) ві́ру на землі́?
|
гlю вaмъ, ћкw сотвори1тъ tмщeніе и4хъ вск0рэ. Nбaче сн7ъ чlвёческій пришeдъ ќбw њбрsщетъ ли (си2) вёру на земли2;
|
|
9
|
9
|
|
Рече́ же і ко други́м упова́ющим собо́ю, я́ко суть пра́ведници, і унічижа́ющим про́чих, при́тчу сію́:
|
Речe же и3 ко други6мъ ўповaющымъ соб0ю, ћкw сyть прaвєдницы, и3 ўничижaющымъ пр0чихъ, при1тчу сію2:
|
|
10
|
10
|
|
(Зач. 89) челові́ка два внидо́ста в це́рков помоли́тися: єди́н фарисе́й, а други́й мита́р.
|
(За? п7f7.) человBка двA внид0ста въ цeрковь помоли1тисz: є3ди1нъ фарісeй, ґ другjй мытaрь.
|
|
11
|
11
|
|
Фарисе́й же став, си́це в себі́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебі́ воздаю́, я́ко нісьм я́коже про́чії челові́ци, хи́щници, непра́ведници, прелюбоді́є, іли́ я́коже сей мита́р;
|
Фарісeй же стaвъ, си1це въ себЁ молsшесz: б9е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw нёсмь ћкоже пр0чіи человёцы, хи1щницы, непрaвєдницы, прелюбодёє, и3ли2 ћкоже сeй мытaрь:
|
|
12
|
12
|
|
пощу́ся двакра́ти в субо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́.
|
пощyсz двакрaты въ суббHту, десzти1ну даю2 всегw2 є3ли1кw притzжY.
|
|
13
|
13
|
|
Мита́р же іздале́ча стоя́, не хотя́ше ні о́чію возвести́ на не́бо; но, бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостив бу́ди мні, грі́шнику!
|
Мытaрь же и3здалeча стоS, не хотsше ни џчію возвести2 на нeбо: но біsше пє1рси сво‰, глаг0лz: б9е, ми1лостивъ бyди мнЁ грёшнику.
|
|
14
|
14
|
|
Глаго́лю вам, я́ко сни́де сей оправда́н в дом свой па́че о́наго: я́ко всяк вознося́йся смири́ться, смиря́яй же себе́ вознесе́ться.
|
Глаг0лю вaмъ, ћкw сни1де сeй њправдaнъ въ д0мъ св0й пaче џнагw: ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, смирszй же себE вознесeтсz.
|
|
15
|
15
|
|
(Зач. 90) Приноша́ху же к Нему́ і младе́нці, да їх ко́снеться; ви́дівше же ученици́ запрети́ша їм.
|
(За? §.) Приношaху же къ немY и3 младeнцы, да и4хъ к0снетсz: ви1дэвше же ўчн7цы2 запрети1ша и5мъ.
|
|
16
|
16
|
|
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм; такови́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
|
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, глаг0ла: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ: таковhхъ бо є4сть цrтвіе б9іе.
|
|
17
|
17
|
|
Амі́нь бо глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
|
Ґми1нь бо глаг0лю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE.
|
|
18
|
18
|
|
(Зач. 91) І вопроси́ Єго́ ні́кий князь, глаго́ля: Учи́телю благи́й, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дствую?
|
(За? §№.) И# вопроси2 є3го2 нёкій кнsзь, глаг0лz: ўч™лю бlгjй, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдствую;
|
|
19
|
19
|
|
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
|
Речe же є3мY ї}съ: чт0 мz глаг0леши бlга, никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ.
|
|
20
|
20
|
|
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
|
Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2.
|
|
21
|
21
|
|
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
|
Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS.
|
|
22
|
22
|
|
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
|
Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2.
|
|
23
|
23
|
|
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
|
Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2.
|
|
24
|
24
|
|
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
|
Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ:
|
|
25
|
25
|
|
удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
|
ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
|
|
26
|
26
|
|
Рі́ша же сли́шавшії: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
|
Рёша же слhшавшіи: то2 кто2 м0жетъ сп7сeнъ бhти;
|
|
27
|
27
|
|
Он же рече́: невозмо́жная у челові́к возмо́жна суть у Бо́га.
|
Џнъ же речE: невозмHжнаz ў человBкъ возмHжна сyть ў бGа.
|
|
28
|
28
|
|
Рече́ же Петр: се ми оста́вихом вся і по Тебі́ ідо́хом.
|
Речe же пeтръ: сE мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 по тебЁ и3д0хомъ.
|
|
29
|
29
|
|
Он же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко нікто́же єсть, і́же оста́вить дом, іли́ роди́телі, іли́ бра́тію, іли́ се́стри, іли́ жену́, іли́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жия,
|
Џнъ же речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw никт0же є4сть, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 роди1тєли, и3ли2 брaтію, и3ли2 сє1стры, и3ли2 женY, и3ли2 чaда, цrтвіz рaди б9іz,
|
|
30
|
30
|
|
і́же не при́йметь мно́жицею во вре́м'я сіє́, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний.
|
и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 92) Поє́м же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ к ним: се восхо́дим во Ієрусали́м, і сконча́ються вся пи́санная проро́ки о Си́ні Челові́честі;
|
(За? §в7.) Поeмь же nбанaдесzте ўчн7ки2 сво‰, речE къ ни6мъ; сE восх0димъ во їеrли1мъ, и3 скончaютсz вс‰ пи6саннаz прbрHки њ сн7э чlвёчестэ:
|
|
32
|
32
|
|
предадя́ть бо Єго́ язи́ком, і поруга́ються Єму́, і укоря́ть Єго́, і оплюю́ть Єго́,
|
предадsтъ бо є3го2 kзhкwмъ, и3 поругaютсz є3мY, и3 ўкорsтъ є3го2, и3 њплюю1тъ є3го2,
|
|
33
|
33
|
|
і би́вше убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
|
и3 би1вше ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскрeснетъ.
|
