Порівняти Біблія (Київський ізвод) з Brenton–Byzantine English Bible - Євангеліє від Луки

Порівняти:

⇄

Євангеліє від Луки	Luke

Глава 1	Chapter 1

1	1
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х,	Forasmuch as many have taken in hand to draw up a narrative concerning those matters which have been fulfilled among us,
2	2
я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́;	even as they delivered them unto us, who from the beginning were eyewitnesses and ministers of the word,
3	3
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,	it seemed good to me also, having traced the course of all things accurately from the first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus;
4	4
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.	that thou mightest know the certainty concerning the things wherein thou wast instructed.
5	5
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.	There was in the days of Herod, the king of Judea, a certain priest named Zechariah, of the course of Abijah: and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elizabeth.
6	6
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.	And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
7	7
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.	And they had no child, because that Elizabeth was barren, and they both were now well stricken in years.
8	8
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,	Now it came to pass, while he executed the priest’s office before God in the order of his course,
9	9
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,	according to the custom of the priest’s office, his lot was to enter into the temple of the Lord and burn incense.
10	10
і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма;	And the whole multitude of the people were praying without at the hour of incense.
11	11
яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго;	And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.
12	12
і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань.	And Zechariah was troubled when he saw him, and fear fell upon him.
13	13
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.	But the angel said unto him, Fear not, Zechariah: because thy supplication is heard, and thy wife Elizabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.
14	14
І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються.	And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.
15	15
Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́;	For he shall be great in the sight of the Lord, and he shall drink no wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Spirit, even from his mother’s womb.
16	16
і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх.	And many of the children of Israel shall he turn unto the Lord their God.
17	17
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.	And he shall go before his face in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to walk in the wisdom of the just; to make ready for the Lord a people prepared for him.
18	18
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.	And Zechariah said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.
19	19
І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́;	And the angel answered and said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and I was sent to speak unto thee, and to bring thee these good tidings.
20	20
і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́.	And behold, thou shalt be silent and not able to speak, until the day that these things shall come to pass, because thou believedst not my words, which shall be fulfilled in their season.
21	21
І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві.	And the people were waiting for Zechariah, and they marveled while he tarried in the temple.
Глава 2	Chapter 2

Глава 6	Chapter 6

1	1
(Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми.	Now it came to pass on a second-first sabbath, that he was going through the grainfields; and his disciples plucked the ears, and did eat, rubbing them in their hands.
2	2
Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти?	But certain of the Pharisees said unto them, Why do ye that which it is not lawful to do on the sabbath day?
3	3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху?	And Jesus answered them and said, Have ye not read even this, what David did, when he was hungry, he, and they that were with him;
4	4
ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм?	how he entered into the house of God, and took and ate the showbread, and gave also to them that were with him; which it is not lawful to eat save for the priests alone?
5	5
І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.	And he said unto them, The Son of man is lord even of the sabbath.
6	6
Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́.	And it came to pass also on another sabbath, that he entered into the synagogue and taught: and there was a man there, and his right hand was withered.
7	7
Назира́ху же кни́жници і фарісе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань.	And the scribes and the Pharisees watched, whether he would heal on the sabbath; that they might find an accusation against him.
8	8
Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста.	But he knew their thoughts; and he said to the man that had his hand withered, Rise up, and stand forth in the midst. And he arose and stood forth.
9	9
Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша.	Then Jesus said unto them, I will ask you something, Is it lawful on the sabbath to do good, or to do harm? to save a life, or to kill?
10	10
І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я.	And he looked round about on them all, and said unto him, Stretch forth thy hand. And he did so: and his hand was restored whole as the other.
11	11
Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові.	But they were filled with madness; and communed one with another what they might do to Jesus.
12	12
(Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії.	And it came to pass in these days, that he went out into the mountain to pray; and he continued all night in prayer to God.
13	13
І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́;	And when it was day, he called his disciples; and he chose from them twelve, whom also he named apostles:
14	14
Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я,	Simon, whom he also named Peter, and Andrew his brother, James and John, Philip and Bartholomew,
15	15
Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та,	Matthew and Thomas, James the son of Alphaeus, and Simon who was called the Zealot,
16	16
Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель.	Judas the son of James, and Judas Iscariot, who also became a traitor;
17	17
(Зач 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська,	and he came down with them, and stood on a level place, and a multitude of his disciples, and a great number of the people from all Judea and Jerusalem, and the seacoast of Tyre and Sidon, who came to hear him, and to be healed of their diseases;
18	18
і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся.	and they that were vexed by unclean spirits: and they were healed.
19	19
І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся.	And all the multitude sought to touch him; for power came forth from him, and healed them all.
20	20
І Той возве́д о́чі свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше; блажлашні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє.	And he lifted up his eyes on his disciples, and said, Blessed are ye poor: for yours is the kingdom of God.
21	21
Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся.	Blessed are ye that hunger now: for ye shall be filled. Blessed are ye that weep now: for ye shall laugh.
22	22
Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди.	Blessed are ye, when men shall hate you, and when they shall separate you from their company, and reproach you, and cast out your name as evil, for the Son of man’s sake.
23	23
Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх.	Rejoice in that day, and leap for joy: for behold, your reward is great in heaven; for in the same manner did their fathers unto the prophets.
24	24
(Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше].	But woe unto you that are rich! for ye have received your consolation.
25	25
Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете.	Woe unto you, ye that are full! for ye shall hunger. Woe unto you, ye that laugh now! for ye shall mourn and weep.
26	26
Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх.	Woe, when men shall speak well of you! for in the same manner did their fathers to the false prophets.
27	27
Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас,	But I say unto you that hear, Love your enemies, do good to them that hate you,
28	28
благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду.	bless them that curse you, pray for them that despitefully use you.
29	29
Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́.	To him that smiteth thee on the one cheek offer also the other; and from him that taketh away thy cloak withhold not thy coat also.
30	30
Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й.	And give to everyone that asketh thee; and of him that taketh away thy goods ask them not again.
31	31
(Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм тако́жде.	And as ye would that men should do to you, do ye also to them likewise.
32	32
І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять.	And if ye love them that love you, what thank have ye? for even sinners love those that love them.
33	33
І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть.	And if ye do good to them that do good to you, what thank have ye? for even sinners do the same.
34	34
І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная.	And if ye lend to them of whom ye hope to receive back, what thank have ye? for even sinners lend to sinners, to receive again as much.
35	35
Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я.	But love your enemies, and do them good, and lend, never despairing; and your reward shall be great, and ye shall be sons of the Most High: for he is kind toward the unthankful and evil.
36	36
Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть.	Be ye therefore merciful, even as your Father also is merciful.
37	37
(Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам;	And judge not, and ye shall not be judged: condemn not, and ye shall not be condemned: release, and ye shall be released:
38	38
да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам.	give, and it shall be given unto you; good measure, pressed down, and shaken together, and running over, shall they give into your bosom. For with the same measure ye mete it shall be measured to you again.
39	39
Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася?	And he spake a parable unto them, Can the blind guide the blind? shall they not both fall into a pit?
40	40
Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́.	The disciple is not above his teacher: but everyone when he is perfected shall be as his teacher.
41	41
Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши?	And why beholdest thou the mote that is in thy brother’s eye, but considerest not the beam that is in thine own eye?
42	42
Іли́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.	Or how canst thou say to thy brother, Brother, let me cast out the mote that is in thine eye, when thou thyself beholdest not the beam that is in thine own eye? Thou hypocrite, cast out first the beam out of thine own eye, and then shalt thou see clearly to cast out the mote that is in thy brother’s eye.
43	43
Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́.	For there is no good tree that bringeth forth corrupt fruit; nor a corrupt tree that bringeth forth good fruit.
44	44
Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія.	For each tree is known by its own fruit. For of thorns men do not gather figs, nor of a bramble bush gather they grapes.
45	45
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́.	The good man out of the good treasure of his heart bringeth forth that which is good; and the evil man out of the evil treasure of his heart bringeth forth that which is evil: for out of the abundance of the heart his mouth speaketh.
46	46
(Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю?	And why call ye me, Lord, Lord, and do not the things which I say?
47	47
Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен;	Everyone that cometh unto me, and heareth my words, and doeth them, I will show you to whom he is like:
48	48
подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені.	he is like a man building a house, who dug and went deep, and laid a foundation upon the rock: and when a flood arose, the stream brake against that house, and could not shake it: for it had been founded upon the rock.
49	49
Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє.	But he that heareth, and doeth not, is like a man that built a house upon the earth without a foundation; against which the stream brake, and straightaway it fell; and the ruin of that house was great.
Глава 7	Chapter 7

1	1
Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м.	Now when he had ended all his sayings in the ears of the people, he entered into Capernaum.
2	2
Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен.	And a certain centurion’s servant, who was dear unto him, was sick and at the point of death.
3	3
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськия, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.	And when he heard concerning Jesus, he sent unto him elders of the Jews, asking him that he would come and save his servant.
4	4
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;	And they, when they came to Jesus, besought him earnestly, saying, He is worthy that thou shouldest do this for him;
5	5
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.	for he loveth our nation, and himself built us our synagogue.
6	6
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;	And Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself; for I am not worthy that thou shouldest come under my roof:
7	7
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;	wherefore neither thought I myself worthy to come unto thee: but say the word, and my servant shall be healed.
8	8
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.	For I also am a man set under authority, having under myself soldiers: and I say to this one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.
9	9
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.	And when Jesus heard these things, he marveled at him, and turned and said unto the multitude that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.
10	10
І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша.	And they that were sent, returning to the house, found the servant whole that had been sick.
11	11
(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног.	And it came to pass on the next day, that he went to a city called Nain; and many of his disciples went with him, and a great multitude.
12	12
Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдоноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю.	Now when he drew near to the gate of the city, behold, there was carried out one that was dead, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.
13	13
І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи.	And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.
14	14
І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни!	And he came nigh and touched the bier: and the bearers stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.
15	15
І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́.	And he that was dead sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.
16	16
Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й свої́х.	And fear took hold on all: and they glorified God, saying, A great prophet is arisen among us: and, God hath visited his people.
17	17
(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́.	And this report went forth concerning him in the whole of Judea, and in all the region round about.
18	18
І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих.	And the disciples of John told him of all these things.
19	19
І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?	And John calling unto him two of his disciples sent them to Jesus, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?
20	20
Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?	And when the men were come unto him, they said, John the Baptist hath sent us unto thee, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?
21	21
В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє.	And in that same hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and on many that were blind he bestowed sight.
22	22
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють;	And Jesus answered and said unto them, Go and tell John the things which ye have seen and heard; that the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised up, the poor have good tidings preached to them.
23	23
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.	And blessed is he, whosoever shall find no occasion of stumbling in me.
24	24
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?	And when the messengers of John were departed, he began to say unto the multitudes concerning John, What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken with the wind?
25	25
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.	But what went ye out to see? a man clothed in soft raiment? Behold, they that are gorgeously appareled, and live delicately, are in kings’ courts.
26	26
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.	But what went ye out to see? a prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.
27	27
Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю.	This is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.
28	28
Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть.	For I say unto you, Among them that are born of women there is not a greater prophet than John the Baptist: yet he that is but little in the kingdom of God is greater than he.
29	29
І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим;	And all the people when they heard, and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.
30	30
фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́.	But the Pharisees and the lawyers rejected for themselves the counsel of God, being not baptized of him.
31	31
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?	Whereunto then shall I liken the men of this generation, and to what are they like?
32	32
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.	They are like unto children that sit in the marketplace, and call one to another, and say, We piped unto you, and ye did not dance; we wailed unto you, and ye did not weep.
33	33
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.	For John the Baptist is come eating no bread nor drinking wine; and ye say, He hath a demon.
34	34
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником.	The Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold, a gluttonous man, and a winebibber, a friend of publicans and sinners!
35	35
І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх.	And wisdom is justified of all her children.
36	36
(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с Ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́.	And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he entered into the Pharisee’s house, and sat down to meat.
37	37
І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра,	And behold, a woman in the city, who was a sinner, when she knew that he was sitting at meat in the Pharisee’s house, she brought an alabaster cruse of ointment,
38	38
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.	and standing at his feet behind him, weeping, she began to wet his feet with her tears, and wiped them with the hair of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.
39	39
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.	Now when the Pharisee that had bidden him saw it, he spake within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have perceived who and what manner of woman this is that toucheth him, that she is a sinner.
40	40
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.	And Jesus answered and said unto him, Simon, I have somewhat to say unto thee. And he saith, Teacher, say on.
41	41
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;	A certain lender had two debtors: the one owed five hundred denarii, and the other fifty.
42	42
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?	And when they had not wherewith to pay, he forgave them both. Tell me therefore, which of them will love him most?
43	43
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же в'я́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.	And Simon answered and said, He, I suppose, to whom he forgave the most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.
44	44
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.	And turning to the woman, he said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thy house, thou gavest no water for my feet: but she hath wetted my feet with her tears, and wiped them with the hair of her head.
45	45
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.	Thou gavest me no kiss: but she, since the time I came in, hath not ceased to kiss my feet.
46	46
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.	My head with oil thou didst not anoint: but she hath anointed my feet with ointment.
47	47
Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить.	Wherefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, the same loveth little.
48	48
Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́.	And he said unto her, Thy sins are forgiven.
49	49
І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть?	And they that sat at meat with him began to say within themselves, Who is this that even forgiveth sins?
50	50
Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.	And he said unto the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.
Глава 8	Chapter 8

1	1
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним,	And it came to pass soon afterward, that he went about through cities and villages, preaching and bringing the good tidings of the kingdom of God, and with him the twelve,
2	2
і жени́ ні́кия, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де,	and certain women who had been healed of evil spirits and infirmities: Mary that was called Magdalene, from whom seven demons had gone out,
3	3
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х.	and Joanna the wife of Chuza Herod’s steward, and Susanna, and many others, who ministered unto them of their substance.
4	4
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу:	And when a great multitude came together, and they of every city resorted unto him, he spake by a parable:
5	5
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є;	The sower went forth to sow his seed: and as he sowed, some fell by the wayside; and it was trodden under foot, and the birds of the heaven devoured it.
6	6
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги;	And other fell on the rock; and as soon as it grew, it withered away, because it had no moisture.
7	7
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є;	And other fell amidst the thorns; and the thorns grew with it, and choked it.
8	8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.	And other fell into the good ground, and grew, and brought forth fruit a hundredfold. As he said these things, he cried, He that hath ears to hear, let him hear.
9	9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́?	And his disciples asked him, saying, What might this parable be?
10	10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють.	And he said, Unto you it is given to know the mysteries of the kingdom of God: but to the rest in parables; that seeing they may not see, and hearing they may not understand.
11	11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє;	Now the parable is this: The seed is the word of God.
12	12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться;	And those by the wayside are they that hear; then cometh the devil, and taketh away the word from their heart, that they may not believe and be saved.
13	13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють;	And those on the rock are they who, when they have heard, receive the word with joy; and these have no root, who for a while believe, and in time of temptation fall away.
14	14
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́;	And that which fell among the thorns, these are they that have heard, and as they go on their way they are choked with cares and riches and pleasures of this life, and bring no fruit to perfection.
15	15
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.	And that in the good ground, these are such as in an honest and good heart, having heard the word, hold it fast, and bring forth fruit with patience.
16	16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ.	And no man, when he hath lighted a lamp, covereth it with a vessel, or putteth it under a bed; but putteth it on a stand, that they that enter in may see the light.
17	17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть.	For nothing is hidden, that shall not be made manifest; nor anything secret, that shall not be known and come to light.
18	18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́.	Take heed therefore how ye hear: for whosoever hath, to him shall be given; and whosoever hath not, from him shall be taken away even that which he thinketh he hath.
19	19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди.	And there came to him his mother and brethren, and they could not come at him for the crowd.
20	20
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще.	And it was told him, saying, Thy mother and thy brethren stand without, desiring to see thee.
21	21
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є.	But he answered and said unto them, My mother and my brethren are these that hear the word of God, and do it.
22	22
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша.	And it came to pass on one of those days, that he entered into a boat, himself and his disciples; and he said unto them, Let us go over unto the other side of the lake: and they launched forth.
23	23
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху.	But as they sailed he fell asleep: and there came down a storm of wind on the lake; and they were filling with water, and were in jeopardy.
24	24
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́.	And they came to him, and awoke him, saying, Master, master, we perish. And he arose, and rebuked the wind and the raging of the water: and they ceased, and there was a calm.
25	25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́?	And he said unto them, Where is your faith? And being afraid they marveled, saying one to another, Who then is this, that he commandeth even the winds and the water, and they obey him?
26	26
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї.	And they arrived at the country of the Gadarenes, which is over against Galilee.
27	27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х.	And when he was come forth upon the land, there met him a certain man out of the city, who had demons for a long time, and ware no clothes, and abode not in any house, but in the tombs.
28	28
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́.	And when he saw Jesus, he also cried out, and fell down before him, and with a loud voice said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the Most High God? I beseech thee, torment me not.
29	29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні.	For he was commanding the unclean spirit to come out from the man. For oftentimes it had seized him: and he was kept under guard, and bound with chains and fetters; and breaking the bands asunder, he was driven of the demon into the deserts.
30	30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что Ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь.	And Jesus asked him, saying, What is thy name? And he said, Legion; for many demons were entered into him.
31	31
І моля́ху єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́.	And they entreated him that he would not command them to depart into the abyss.
32	32
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм.	Now there was there a herd of many swine feeding on the mountain: and they entreated him that he would give them leave to enter into them. And he gave them leave.
33	33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́.	And the demons came out from the man, and entered into the swine: and the herd rushed down the steep into the lake, and were drowned.
34	34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх.	And when they that fed them saw what had come to pass, they fled, and told it in the city and in the country.
35	35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася.	And they went out to see what had come to pass; and they came to Jesus, and found the man, from whom the demons were gone out, sitting, clothed and in his right mind, at the feet of Jesus: and they were afraid.
36	36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся.	And they also that saw it told them how he that was possessed with demons was made whole.
37	37
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся.	And all the people of the country of the Gadarenes round about asked him to depart from them; for they were holden with great fear: and he entered into the boat, and returned.
38	38
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля:	But the man from whom the demons were gone out prayed him that he might be with him: but Jesus sent him away, saying,
39	39
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка Ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с.	Return to thy house, and declare how great things God hath done for thee. And he went his way, publishing throughout the whole city how great things Jesus had done for him.
40	40
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́.	And it came to pass when Jesus returned, the multitude welcomed him; for they were all waiting for him.
41	41
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой;	And behold, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue: and he fell down at Jesus’ feet, and besought him to come into his house;
42	42
я́ко дщи єдоноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́.	for he had an only daughter, about twelve years of age, and she was dying. But as he went the multitudes thronged him.
43	43
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти;	And a woman having an issue of blood twelve years, who had spent all her living upon physicians, and could not be healed of any,
44	44
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́.	came behind him, and touched the border of his garment: and immediately the issue of her blood staunched.
45	45
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні?	And Jesus said, Who is it that touched me? And when all denied, Peter said, and they that were with him, Master, the multitudes press thee and crush thee, and sayest thou, Who is it that touched me?
46	46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́.	But Jesus said, Someone did touch me; for I perceived that power had gone forth from me.
47	47
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє.	And when the woman saw that she was not hidden, she came trembling, and falling down before him declared unto him in the presence of all the people for what cause she touched him, and how she was healed immediately.
48	48
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.	And he said unto her, Daughter, be of good cheer: thy faith hath made thee whole; go in peace.
49	49
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля.	While he yet spake, there cometh one from the ruler of the synagogue’s house, saying to him, Thy daughter is dead; trouble not the Teacher.
50	50
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть.	But Jesus hearing it, answered him, saying, Fear not: only believe, and she shall be made whole.
51	51
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере.	And when he came to the house, he suffered no man to enter in, save Peter, and John, and James, and the father of the maiden and her mother.
52	52
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить.	And all were weeping, and bewailing her: but he said, Weep not; she is not dead, but sleepeth.
53	53
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре.	And they laughed him to scorn, knowing that she was dead.
54	54
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни.	But he, putting them all out and taking her by the hand, called, saying, Maiden, arise.
55	55
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти.	And her spirit returned, and she rose up immediately: and he commanded that something be given her to eat.
56	56
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго.	And her parents were amazed: but he charged them to tell no man what had been done.
Глава 10	Chapter 10

19	19
(Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть.	Behold, I give you authority to tread upon serpents and scorpions, and over all the power of the enemy: and nothing shall in any wise hurt you.
20	20
Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х.	Nevertheless in this rejoice not, that the spirits are subject unto you; but rejoice that your names are written in heaven.
Глава 12	Chapter 12

1	1
О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє.	In the mean time, when the many thousands of the multitude were gathered together, insomuch that they trod one upon another, he began to say unto his disciples first of all, Beware ye of the leaven of the Pharisees, which is hypocrisy.
2	2
(Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється;	But there is nothing covered up, that shall not be revealed; and hidden, that shall not be known.
3	3
зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх.	Wherefore whatsoever ye have said in the darkness shall be heard in the light; and what ye have spoken in the ear in the inner chambers shall be proclaimed upon the housetops.
4	4
Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти;	And I say unto you my friends, Be not afraid of them that kill the body, and after that have no more that they can do.
5	5
сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся.	But I will warn you whom ye shall fear: Fear him, who after he hath killed hath power to cast into hell; yea, I say unto you, Fear him.
6	6
Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом.	Are not five sparrows sold for two pennies? and not one of them is forgotten in the sight of God.
7	7
Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви.	But the very hairs of your head are all numbered. Fear not therefore: ye are of more value than many sparrows.

← Євангеліє від Марка

Євангеліє від Іоана →

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт