|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой, | Рече Gь притъчю сию. подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ члв7кU домовитU. иже изиде кUпьно Uтро наяти дэлателя. виноградU своѥмU. |
|
2
|
2
|
| і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой. | съвэщавъ же съ дэлатели. по пэнязю на дн7ь. пославъ я въ виноградъ свои. |
|
3
|
3
|
| І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни, | и шьдъ въ третиюӬ годинU. видэ ины праздьны. на тържищи стояща. |
|
4
|
4
|
| і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша. | и тэмъ рече. идэте въ виноградъ мои. иже будеть правьда въдамь вамъ. |
|
5
|
5
|
| Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже. | они же идоша. пакы же ишьдъ въ шестUю и въ девzтUю годинU. сътвори тако же. |
|
6
|
6
|
| Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні? | И въ ѥдинUю надесzте годинU ишьдъ сътвори тако. wбрэ дрUгыя праздьны и гlа имъ. что стоите вьсь дн7ь праздьни. |
|
7
|
7
|
| Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете. | гlаша ѥмU. яко никто же насъ наятъ. гlа имъ. идэте въ виноградъ мои. и ѥже бUдеть правьда приимете. |
|
8
|
8
|
| Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих. | вечерU же бывъшю. гlа гdнъ винограда. къ приставьникU своѥмU. призови дэлателя. и дажь имъ мьздU начьнъ t послэжьнихъ до пьрвыихъ. |
|
9
|
9
|
| І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю. | пришьдъше же иже въ ѥдинUю на десzте годинU. прияша по пэнzзю. |
|
10
|
10
|
| Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко вя́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю; | и пришьдъше пьрвии. мнzхUсz вzще прияти. и прияша и ти по пэнzзю. |
|
11
|
11
|
| приє́мше же ропта́ху на господи́на, | приимъше ръпътахU. на гн7а гlюще. |
|
12
|
12
|
| глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар. | како сия послэдьняя ѥдинъ чаc сътвориша. равьны намъ сътворилъ ѥси. понесъшимъ тzготU дн7е и варъ. |
|
13
|
13
|
| Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю? | онъ же tвэщавъ рече. ѥдиномU ихъ. дрUже не обижю тебе. не по пэнzзю ли съвэщахъ съ тобою. |
|
14
|
14
|
| возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́; | възьми своѥ и иди. хощю же семU послэдьнюUмU дати. яко тобэ. |
|
15
|
15
|
| іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм? | или нэсть ми лэть сътворити въ своихъ ми ѥже хощю. аще око твоѥ лUкаво ѥсть. яко азъ благъ ѥсмь. |
|
16
|
16
|
| Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. | тако бUдUть послэдьнии пьрвии. и пьрвии. послэдьнии. мнози бо сUть зъвании. а мало избраныхъ. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм: | и въсходz исусъ въ иерусалимъ поѩтъ оба на десzте ученика ѥдины на пѫть и рече имъ: |
|
18
|
18
|
| се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть, | се въсходимъ въ иерусалимъ и сынъ чловэчьскыи прэданъ бѫдеть архиереомъ и кънижьникомъ и осѫдzть и на съмрьть |
|
19
|
19
|
| і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть. | и прэдадzть и на порѫганиѥ ѩзыкомъ и биѥниѥ и пропzтиѥ и въ третии дьнь въскрэснеть. |
|
20
|
20
|
| Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́. | тъгда пристѫпи къ нѥму мати сыну заведеову съ сынома своима кланяѭщи сz и просzщи нэчесо отъ нѥго. |
|
21
|
21
|
| Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м. | онъ же рече ѥи: чьто хощеши; глагола ѥму. рьци да сzдете сиѩ оба сына моѩ ѥдинъ о деснѫѭ тебе и ѥдинъ о шуѭѭ тебе въ царьствии твоѥмь. |
|
22
|
22
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева. | отвэщавъ же исусъ рече: не вэста сz чесо просzща. можета ли пити чашѫ ѭже азъ имамъ пити; ли крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстити сz; глаголасте ѥму: можевэ. |
|
23
|
23
|
| І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́. | и глагола има: чашѫ моѭ испиѥта ибо и крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстита сz. а ѥже сэсти о деснѫѭ и о шуѭѭ мене нэсть мънэ сего дати нъ имъже уготовано ѥсть отъ отьца моѥго. |
|
24
|
24
|
| І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту. | и слышавъше десzтии негодовашz о обою брату. |
|
25
|
25
|
| Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми; | исусъ же призъвавъ ѩ рече. вэсте яко кънzзи ѩзыкъ господьствуѭть ими и велиции обладаѭть ими. |
|
26
|
26
|
| не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́; | не тако же бѫдеть въ васъ нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ да бѫдеть вамъ слуга |
|
27
|
27
|
| і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб; | и иже аще хощеть въ васъ быти прэдьнии да бѫдеть вамъ рабъ. |
|
28
|
28
|
| я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих. | якоже сынъ чловэчьскыи не приде да послужzть ѥму нъ послужитъ и дати душѫ своѭ избавлениѥ за мъногы. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног. | В оно+. исходzщю iс7ви t ѥрихона. по немь идU народи. |
|
30
|
30
|
| І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. | и се дъва слэпьцz сэдzщz при пUти. и слышавъшz яко iс7ъ мимо ходить. възъписта гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ. |
|
31
|
31
|
| Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. | народи же запрэщахU има Uмълчzти. она же паче въпияста гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ. |
|
32
|
32
|
| І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма? | и ставъ iс7ъ възгласи я и рече. чьто хощета да сътворю вама. |
|
33
|
33
|
| Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю. | гlаста ѥмU Gи. да tвьрзетесz наю очи. |
|
34
|
34
|
| Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста. | млrдовавъ же iс7ъ прикоснUсz очию има. и абие прозьрэста има очи. и по немъ идоста. |