|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля: | Рече Gь притъчю сию. |
|
2
|
2
|
| уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́ | подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU. |
|
3
|
3
|
| і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́. | и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити. |
|
4
|
4
|
| Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки. | пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ. |
|
5
|
5
|
| Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́; | они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою. |
|
6
|
6
|
| про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх. | а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я. |
|
7
|
7
|
| І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́. | и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже. |
|
8
|
8
|
| Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії; | тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини. |
|
9
|
9
|
| іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки. | идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ. |
|
10
|
10
|
| І ізше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих. | и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ. |
|
11
|
11
|
| Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє, | въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ. |
|
12
|
12
|
| і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́. | гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. | тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ. |
|
14
|
14
|
| мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. | мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+. |
|
15
|
15
|
| (Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом. | съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь. |
|
16
|
16
|
| І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком; | и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ. |
|
17
|
17
|
| рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні? | рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни. |
|
18
|
18
|
| Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри? | разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти. |
|
19
|
19
|
| покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь. | покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь. |
|
20
|
20
|
| І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє? | онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ. |
|
21
|
21
|
| (І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові. | гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и. |
|
22
|
22
|
| І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша. | и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́, | въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и |
|
24
|
24
|
| глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́; | глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго. |
|
25
|
25
|
| бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́; | бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ. |
|
26
|
26
|
| тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го; | такожде въторыи и третии до седьмааго. |
|
27
|
27
|
| посліди́ же всіх у́мре і жена́; | послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена. |
|
28
|
28
|
| в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю. | въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ. |
|
29
|
29
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия; | отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ. |
|
30
|
30
|
| в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть; | въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть. |
|
31
|
31
|
| о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим: | о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь: |
|
32
|
32
|
| Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х. | азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ. |
|
33
|
33
|
| І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́. | и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго. |
|
34
|
34
|
| (Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі. | Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+. |
|
35
|
35
|
| І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: | законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz. |
|
36
|
36
|
| Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні? | Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ. |
|
37
|
37
|
| Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю; | iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю. |
|
38
|
38
|
| сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь; | се естъ пьрвая и большия заповэдь. |
|
39
|
39
|
| втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́; | въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz. |
|
40
|
40
|
| в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять. | вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть. |
|
41
|
41
|
| Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с, | събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ. |
|
42
|
42
|
| глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов. | гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ. |
|
43
|
43
|
| Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля: | гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz. |
|
44
|
44
|
| рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма? | рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима. |
|
45
|
45
|
| а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть? | аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ. |
|
46
|
46
|
| І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́. | и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU. |