|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| (За? Rп7№.) Споспёшествующе же и3 м0лимъ, не вотщE блгdть б9ію пріsти вaмъ. | Ми ж, як співпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно. |
|
2
|
2
|
| Гlетъ бо: во врeмz пріsтно послyшахъ тебє2, и3 въ дeнь спcніz помог0хъ ти2. СE нн7э врeмz бlгопріsтно, сE нн7э дeнь спcніz. | Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння. |
|
3
|
3
|
| Ни є3ди1но ни въ чeмже даю1ще претыкaніе, да служeніе безпор0чно бyдетъ, | Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним, |
|
4
|
4
|
| но во всeмъ представлsюще себE ћкоже б9іz слуги6, въ терпёніи мн0зэ, въ ск0рбехъ, въ бэдaхъ, въ тэснотaхъ, | але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах, |
|
5
|
5
|
| въ рaнахъ, въ темни1цахъ, въ нестроeніихъ, въ трудёхъ, во бдёніихъ, въ пощeніихъ, | у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах, |
|
6
|
6
|
| во њчищeніи, въ рaзумэ, въ долготерпёніи, въ бlгости, въ д©э с™э, въ любви2 нелицемёрнэ, | у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові, |
|
7
|
7
|
| въ словеси2 и4стины, въ си1лэ б9іей, nр{жіи прaвды деснhми и3 шyими, | у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці, |
|
8
|
8
|
| слaвою и3 безчeстіемъ, гаждeніемъ и3 благохвалeніемъ: ћкw лестцы2, и3 и4стинни: | у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах: як обманщики, але ми правдивi; |
|
9
|
9
|
| ћкw незнaеми, и3 познавaеми: ћкw ўмирaюще, и3 сE жи1ви є3смы2: ћкw наказyеми, ґ не ўмерщвлsеми: | як незнані, але пізнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті; |
|
10
|
10
|
| ћкw скорбsще, пrнw же рaдующесz: ћкw ни6щи, ґ мнHги богатsще: ћкw ничт0же и3мyще, ґ вс‰ содержaще. | як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нічого не мають, але всім володіємо. |
|
11
|
11
|
| (За? Rп7в7.) ЎстA н†ша tверз0шасz къ вaмъ, корjнfzне, сeрдце нaше распространи1сz. | Уста наші відкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене. |
|
12
|
12
|
| Не тёснw вмэщaетесz въ нaсъ, ўтэснsетесz же во ўтр0бахъ вaшихъ. | Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно. |
|
13
|
13
|
| Т0жде же возмeздіе, ћкоже чaдwмъ глаг0лю, распространи1тесz и3 вы2. | Такою ж відплатою‚ — кажу як дітям, — будьте розширені і ви. |
|
14
|
14
|
| Не бывaйте (ўд0бь) прел0жни ко и3н0му kрмY, ћкоже невёрніи [не бывaйте прел0жни ко и3н0му kрмY невёрныхъ]. К0е бо причaстіе прaвдэ къ беззак0нію; И#ли2 к0е nбщeніе свёту ко тмЁ; | Hе схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? |
|
15
|
15
|
| К0е же соглaсіе хrт0ви съ веліaромъ; И#ли2 кaz чaсть вёрну съ невёрнымъ; | Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? |
|
16
|
16
|
| И#ли2 к0е сложeніе цRкви б9іей со јдwлы; (За?.) Вh бо є3стE цRкви бGа жи1ва, ћкоже речE бGъ: ћкw вселю1сz въ ни1хъ и3 похождY, и3 бyду и5мъ бGъ, и3 тjи бyдутъ мнЁ лю1діе. | Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом. |
|
17
|
17
|
| Тёмже и3зыди1те t среды2 и4хъ и3 tлучи1тесz, гlетъ гDь, и3 нечистотЁ не прикасaйтесz, и3 ѓзъ пріимY вы2: | І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, — говорить Господь, — і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. |
|
18
|
18
|
| и3 бyду вaмъ во nц7A, и3 вы2 бyдете мнЁ въ сhны и3 дщє1ри, гlетъ гDь вседержи1тель. | І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,» — говорить Господь Вседержитель. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
