Главa ‹
|
Глава 10
|
1
|
1
|
Сaмъ же ѓзъ пavелъ молю1 вы кр0тостію и3 ти1хостію хrт0вою, и4же въ лицE ќбw смирeнъ въ вaсъ, не сhй же ў вaсъ дерзaю въ вaсъ. | Я ж, Павло, який особисто між вами смиренний, а заочно проти вас сміливий, благаю вас лагідністю й покірністю Христовою. |
2
|
2
|
Молю1 же, да не присyщъ дерзaю надёzніемъ, и4мже помышлsю смёти на нBкіz непщyющыz нaсъ ћкw по пл0ти ходsщихъ. | Благаю, щоб мені і в день приходу мого не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми чинимо за плоттю. |
3
|
3
|
Во пл0ти бо ходsще, не по пл0ти вои1нствуемъ: | Бо ми, будучи в плоті, не за плоттю воюємо. |
4
|
4
|
nр{жіz бо в0инства нaшегw не плотск†z, но си6льна бGомъ на разорeніе твeрдємъ: помышлє1ніz низлагaюще, | Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми |
5
|
5
|
и3 всsко возношeніе взимaющеесz на рaзумъ б9ій, и3 плэнsюще всsкъ рaзумъ въ послушaніе хrт0во, | і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу, |
6
|
6
|
и3 въ гот0вости и3мyще tмсти1ти всsко преслушaніе, є3гдA и3сп0лнитсz вaше послушaніе. | і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух здійсниться. |
7
|
7
|
Я%же ли пред8 лицeмъ, зритE; (За? R§.) Ѓще кто2 надёетсz себE хrт0ва бhти, да помышлsетъ пaки t себє2, занE, ћкоже џнъ хrт0въ, тaкожде и3 мы2 хrтHвы. | Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собі, що він Христів, той сам по собі суди, що як він Христів, так і ми Христові. |
8
|
8
|
Ѓще бо и3 ли1шше что2 похвалю1сz њ влaсти нaшей, ю4же дадE нaмъ гDь въ создaніе, ґ не на разорeніе вaше, не постыжyсz. | Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б. |
9
|
9
|
(Но) да не kвлю1сz, ћкw страшS вaсъ послaньми. | Втім, нехай не здається, що я залякую вас посланнями. |
10
|
10
|
Ћкw посл†ніz ќбw, речE, т‰жка и3 крBпка, ґ пришeствіе тёла нeмощно, и3 сл0во ўничижeнно: | Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а особисто присутній — слабкий, і мова його незначна, — |
11
|
11
|
сіE да помышлsетъ таковhй, ћкw ћцы же є3смы2 сл0вомъ послaній, tстоsще, таковjи и3 тY сyще є3смы2 дёломъ. | такий нехай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто. |
12
|
12
|
Не смёемъ бо суди1ти [присовокуплsти], и3ли2 приклaдовати себE и3ны6мъ хвaлzщымъ себE самёхъ: но сaми въ себЁ себE и3змэрsюще, и3 прилагaюще себE сами6мъ себЁ, не разумэвaютъ. | Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, які самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно. |
13
|
13
|
Мh же не въ безмBрнаz похвaлимсz, но по мёрэ прaвила, є3г0же раздэли2 нaмъ бGъ мёру, достизaти дaже и3 до вaсъ. | А ми не будемо хвалитися безмірно, але за мірилом, що призначив нам Бог, як таку міру, щоб досягти і до вас. |
14
|
14
|
Не ћкw бо не досsжуще до вaсъ, пaче простирaемъ себE, дaже бо и3 до вaсъ достиг0хомъ бlговёстіемъ хrт0вымъ: | Бо ми не напружуємо себе, як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим. |
15
|
15
|
не въ безмBрнаz хвaлzщесz въ чужди1хъ трудёхъ, ўповaніе же и3мyще, растyщей вёрэ вaшей, въ вaсъ величaтисz по прaвилу нaшему и3з8oби1лнw, | Ми не без міри хвалимося, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої ми звеличимося між вами надміру, |
16
|
16
|
во є4же и3 въ дaльшихъ вaсъ (странaхъ) благовэсти1ти, не чужи1мъ прaвиломъ въ гот0выхъ похвали1тисz. | так щоб проповідувати Євангеліє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому ділі. |
17
|
17
|
Хвалsйсz же, њ гDэ да хвaлитсz: | «А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господi». |
18
|
18
|
не хвалsй бо себE сeй и3скyсенъ, но є3г0же бGъ восхвалsетъ. | Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь. |