Главa G
|
Глава 3
|
1
|
1
|
Зачинaемъ ли пaки нaсъ самёхъ и3звэщавaти вaмъ; И#ли2 трeбуемъ, ћкоже нёцыи, и3звэщавaтелныхъ послaній къ вaмъ, и3ли2 t вaсъ и3звэсти1телныхъ; | Hевже нам знову знайомитися з вами! Hевже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас? |
2
|
2
|
Послaніе (бо) нaше вы2 є3стE, напи1саное въ сердцaхъ нaшихъ, знaемое и3 прочитaемое t всёхъ человBкъ: | Ви — наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди; |
3
|
3
|
kвлsеми, ћкw є3стE послaніе хrт0во слyженое нaми, напи1сано не черни1ломъ, но д¦омъ бGа жи1ва, не на скрижaлехъ кaменныхъ, но на скрижaлехъ сeрдца пл0тzныхъ. | ви показуєте собою, що ви — послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця. |
4
|
4
|
(За? Rо7G.) Надёzніе же таково2 и4мамы хrт0мъ къ бGу, | Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа. |
5
|
5
|
не ћкw дов0лни є3смы2 t себє2 помhслити что2, ћкw t себє2, но дов0лство нaше t бGа: | Hе тому, що ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога. |
6
|
6
|
и4же и3 ўдов0ли нaсъ служи1тели бhти н0ву завёту, не пи1смени, но дyху: писмs бо ўбивaетъ, ґ дyхъ животвори1тъ. | Він дав нам здібність бути служителями Hового Завіту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. |
7
|
7
|
Ѓще ли служeніе смeрти писмены2, њбразовaно въ кaменехъ, бhсть въ слaву, ћкw не мощи2 взирaти сынHмъ ї}лєвымъ на лицE мwmсeово, слaвы рaди лицA є3гw2 престаю1щіz: | Якщо ж служіння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслідок минущої слави обличчя його, — |
8
|
8
|
кaкw не мн0жае пaче служeніе дyха бyдетъ въ слaвэ; | то чи не значно славнішим має бути служіння духа? |
9
|
9
|
Ѓще бо служeніе њсуждeніz, слaва, мн0гw пaче и3збhточествуетъ служeніе прaвды въ слaвэ. | Бо коли служіння осуду — славне, то тим більше рясніє славою служіння виправдання. |
10
|
10
|
И$бо не прослaвисz прослaвленное въ чaсти сeй, за превосходsщую слaву. | Та прославлене навіть не є славним із цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає. |
11
|
11
|
Ѓще бо престаю1щее, слaвою: мн0гw пaче пребывaющее, въ слaвэ. | Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славніше те‚ що триває. |
12
|
12
|
(За? Rо7д7.) И#мyще u5бо таково2 ўповaніе, мн0гимъ дерзновeніемъ дёйствуемъ, | Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновенням, |
13
|
13
|
и3 не ћкоже мwmсeй полагaше покрывaло на лицы2 своeмъ, за є4же не мощи2 взирaти сынHмъ ї}лєвымъ на конeцъ престаю1щагw. | а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того‚ що минає. |
14
|
14
|
Но њслэпи1шасz помышлє1ніz и4хъ: дaже бо до сегw2 днE т0жде покрывaло во чтeніи вeтхагw завёта пребывaетъ не tкровeно, занE њ хrтЁ престаeтъ. | Та їхній розум засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Заповіту, бо воно знімається Христом. |
15
|
15
|
Но дaже до днeсь, внегдA чтeтсz мwmсeй, покрывaло на сeрдцэ и4хъ лежи1тъ: | Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому, |
16
|
16
|
внегдa же њбратsтсz ко гDу, взимaетсz покрывaло. | але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається. |
17
|
17
|
ГDь же д¦ъ є4сть: ґ и3дёже д¦ъ гDень, тY своб0да. | Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода. |
18
|
18
|
Мh же вси2 tкровeннымъ лицeмъ слaву гDню взирaюще, въ т0йже w4бразъ преwбразyемсz t слaвы въ слaву, ћкоже t гDнz д¦а. | А ми всi‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа. |