Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Главa є7
Глава 5
1
1
(За? Rо7}.) Вёмы бо, ћкw ѓще земнaz нaша хрaмина тёла разори1тсz, создaніе t бGа и4мамы, хрaмину нерукотворeну, вёчну на нб7сёхъ. Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.
2
2
И$бо њ сeмъ воздыхaемъ, въ жили1ще нaше нбcное њблещи1сz желaюще: Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло;
3
3
ѓще т0чію и3 њблeкшесz, не нaзи њбрsщемсz. тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими.
4
4
И$бо сyщіи въ тёлэ сeмъ воздыхaемъ њтzгчaеми, понeже не х0щемъ совлещи1сz, но поwблещи1сz, да пожeрто бyдетъ мeртвенное живот0мъ. Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
5
5
Сотвори1вый же нaсъ въ сіE и4стое бGъ, и4же и3 дадE нaмъ њбручeніе д¦а. Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.
6
6
Дерзaюще u5бо всегдA и3 вёдzще, ћкw живyще въ тёлэ tх0димъ t гDа: Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, —
7
7
вёрою бо х0димъ, ґ не видёніемъ: бо ми ходимо вірою, а не видінням, —
8
8
дерзaемъ же и3 благоволи1мъ пaче tити2 t тёла и3 вни1ти ко гDу: сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа.
9
9
тёмже и3 тщи1мсz, ѓще входsще, ѓще tходsще, бlгоуг0дни є3мY бhти: І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;
10
10
(За? Rо7f7.) всBмъ бо kви1тисz нaмъ подобaетъ пред8 суди1щемъ хrт0вымъ, да пріи1метъ кjйждо, ±же съ тёломъ содёла, и3ли2 бл†га, и3ли2 ѕл†. бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе.
11
11
Вёдуще u5бо стрaхъ гDень, человёки ўвэщавaемъ, бGови же kвлeни є3смы2: ўповaемъ же, ћкw и3 въ с0вэстехъ вaшихъ kвлeни є3смы2. Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті.
12
12
Не пaки бо себE хвaлимъ пред8 вaми, но винY даeмъ вaмъ похвалeнію њ нaсъ, да и4мате къ хвалsщымсz въ лицы2, ґ не въ сeрдцы. Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.
13
13
Ѓще бо и3зуми1хомсz, бGови: ѓще ли цэломyдрствуемъ, вaмъ. Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.
14
14
И$бо любы2 б9іz њбдержи1тъ нaсъ сyждшихъ сіE: ћкw ѓще є3ди1нъ за всёхъ ќмре, то2 ќбw вси2 ўмр0ша. Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли.
15
15
(За? Rп7.) Хrт0съ же за всёхъ ќмре, да живyщіи не ктомY себЁ живyтъ, но ўмeршему за ни1хъ и3 воскrшему. А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.
16
16
Тёмже и3 мы2 tнн7э ни є3ди1нагw вёмы по пл0ти: ѓще же и3 разумёхомъ по пл0ти хrтA, но нн7э ктомY не разумёемъ. Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо.
17
17
Тёмже ѓще кто2 во хrтЁ, новA твaрь: дрє1внzz мимоид0ша, сE бhша вс‰ нwвA: Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове.
18
18
всsчєскаz же t бGа, примири1вшагw нaсъ себЁ ї}съ хrт0мъ и3 дaвшагw нaмъ служeніе примирeніz: Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,
19
19
занE бGъ бЁ во хrтЁ мjръ примирsz себЁ, не вмэнsz и5мъ согрэшeній и4хъ и3 положи1въ въ нaсъ сл0во примирeніz. бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.
20
20
По хrтЁ u5бо м0лимъ [пос0лствуемъ], ћкw бGу молsщу нaми, м0лимъ по хrтЁ: примири1тесz съ бGомъ. Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.
21
21
Не вёдэвшаго бо грэхA по нaсъ грёхъ сотвори2, да мы2 бyдемъ прaвда б9іz њ нeмъ. Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.