|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Ґрхіерeй u5бо сjмwнъ проти1ву хрaма преклони1въ колBна и3 рyцэ простeръ благочи1ннw, творsше моли1тву сію2: | А первосвященик Симон, схиливши коліна перед святилищем і благоговійно простягнувши руки, творив молитву: |
|
2
|
2
|
| гDи, гDи, цRю2 нбcный и3 вLко всsкагw создaніz, с™hй во с™hхъ, є3диноначaлниче, вседержи1телю, вонми2 нaмъ њѕл0блєннымъ t непрепод0бнагw и3 сквeрнагw, продeрзостію и3 си1лою напыщeннагw: | «Господи, Господи, Царю небес і Владико всякого створіння, Святий у святих, Єдиноволодарю, Вседержителю! Зглянься на нас, пригноблюваних від безбожника і нечестивця, пихатого зухвалістю і силою. |
|
3
|
3
|
| тh бо, создaвый вс‰ и3 вс‰ содержaщь, си1ленъ и3 првdнъ є3си2, и3 со ўкори1зною и3 г0рдостію чт0 либо творsщымъ сyдиши: | Бо Ти все створив і всім управляєш, праведний Владико: Ти судиш тих, які роблять будь-що із зухвалістю і звеличуванням себе. |
|
4
|
4
|
| ты2 прeжде беззак0ніе сотв0ршихъ, въ ни1хже и3 и3споли1ни бhша, на си1лу и3 дeрзость ўповaвшіи, погуби1лъ є3си2, навeдъ на ни1хъ безмёрную в0ду: | Ти колись погубив тих, що чинили беззаконня, між якими були велетні, що сподівалися на силу і зухвалість, і навів на них безмірну воду. |
|
5
|
5
|
| ты2 прегHрдаz творsщихъ сод0млzнъ, въ ћвныхъ ѕл0бахъ бhвшихъ, nгнeмъ и3 жyпеломъ попали1лъ є3си2, w4бразъ по ни1хъ бyдущымъ состaвль: | Ти спалив вогнем і сіркою содомлян, які поводилися пихато, явно роблячи зло, і поставив їх у приклад нащадкам. |
|
6
|
6
|
| ты2 свирёпаго фараHна поработи1вшаго лю1ди тво‰ с™ы6z ї}лz, разли1чными и3 мн0гими и3скуси1лъ є3си2 мyками, показaвъ си1лу твою2, | Ти зухвалого фараона, що поневолив Твій святий народ, Ізраїля, відвідав різними і багатьма карами, явив Твою владу і показав Твою велику силу. |
|
7
|
7
|
| и3 во џнэхъ вeлію держaву твою2 kви1лъ є3си2, и3 гонsщаго є3го2 съ колесни1цами и3 нар0дwвъ мн0жествомъ погрузи1лъ є3си2 во глубинЁ морстёй, вёрующихъ же тебЁ, всsкимъ создaніемъ њбладaющему, неврє1дны превeлъ є3си2: и5же и3 ви1дэвше дэлA твоеS руки2, восхвали1ша тебE вседержи1телz: | І коли він погнався за ним, Ти потопив його з колісницями і безліччю народу в глибині моря, а тих, які надіялися на Тебе, Владику всякого створіння, Ти провів неушкодженими, і вони, побачивши діла руки Твоєї, величали Тебе, Вседержителя. |
|
8
|
8
|
| ты2, цRю2, создaвый безконeчную и3 безмёрную зeмлю, и3збрaлъ є3си2 грaдъ сeй и3 њс™и1лъ є3си2 мёсто сіE во и4мz тебЁ ничт0же трeбующему, и3 прослaвилъ є3си2 во kвлeніи великолёпнэмъ, составлeніе сотвори1вый є3гw2 ко слaвэ вели1кагw и3 честнaгw и4мене твоегw2: | Ти, Царю, Який створив безмежну і незміриму землю, обрав це місто, й освятив це місце на славу Тобі, що ні в чому не маєш нестатку, і прославив його Твоїм величним явленням, обертаючи його на славу Твого великого і достойного поклоніння імені. |
|
9
|
9
|
| и3 лю1бzщь д0мъ ї}левъ, њбэщaлъ є3си2, ћкw ѓще бyдетъ нaмъ ѕлоключeніе и3 њб8и1метъ нaсъ тэснотA, и3 пришeдше на мёсто сіE пом0лимсz, ўслhшиши моли1тву нaшу: | З любови до дому Ізраїлевого Ти обіцяв, що, коли спіткає нас нещастя й обійме пригнічення, і ми, прийшовши на місце це, помолимося, Ти почуєш молитву нашу. |
|
10
|
10
|
| и3 ќбw вёренъ є3си2 и3 и4стиненъ, ґ понeже мн0гащи њскорблє1ннымъ бhвшымъ nтцє1мъ нaшымъ, пом0глъ є3си2 и5мъ ты2 во смирeніи и3 и3збaвилъ є3си2 | t вели1кихъ бёдъ: | І Ти вірний та істинний, і багато разів, коли батьки наші піддавалися бідам, Ти допомагав їм у їхній скорботі і визволяв їх від великих небезпек. |
|
11
|
11
|
| сE u5бо нн7э, с™hй цRю2, мн0гихъ рaди и3 вели1кихъ нaшихъ грэхHвъ стрaждемъ, и3 повинyемсz врагHмъ нaшымъ, и3 є3смы2 въ нeмощехъ: | Ось і ми, Святий Царю, за многі і великі гріхи наші бідуємо, віддані ворогам нашим і знемогли від скорбот. |
|
12
|
12
|
| въ нaшемъ же низпадeніи дeрзостивый и3 сквeрный сeй начинaетъ њби1дэти на земли2 возвhшенное и4мени слaвы твоеS с™0е мёсто: | У такому падінні нашому, цей зухвалий нечестивець має намір образити це святе місце, присвячене на землі славному імені Твоєму. |
|
13
|
13
|
| ѓще бо и3 жили1ще твоE нб7о нб7сE непости1жно человёкwмъ є4сть, но понeже бlговоли1лъ є3си2 слaву твою2 въ лю1дехъ твои1хъ ї}ли, њс™и1лъ є3си2 мёсто сіE: | Бо хоч оселя Твоя, небо небес, недосяжна для людей, але Ти, благозволивши явити славу Твою народу Твоєму, Ізраїлю, освятив місце це. |
|
14
|
14
|
| да не tмсти1ши нaмъ нечистот0ю си1хъ, нижE да накaжеши нaсъ сквeрною си1хъ: да не похвaлzтсz пребеззак0нніи въ ћрости своeй, нижE да возрaдуютсz въ г0рдости љзhка своегw2, глаг0люще: мы2 попрaхомъ хрaмъ с™hни, ћкоже попирaютсz хрaмы мeрзостей: | Не мстися нам за нечистоту їхню, і не покарай нас за осквернення, щоб не марнославилися беззаконники у думках своїх і не торжествували у звеличуванні язика свого, говорячи: ми потоптали дім святині, як потоптуються доми скверни. |
|
15
|
15
|
| њстaви грэхи2 нaшz и3 разруши2 непрaвwсти нaшz и3 kви2 млcть твою2 въ чaсъ сeй, ск0рw да предварsтъ ны2 щедрHты тво‰, и3 дaждь хвалє1ніz во ўстA низпaдшихъ и3 сокрушeнныхъ душaми, сотвори1вый нaмъ ми1ръ. | Залиши гріхи наші, відпусти неправди наші і яви милість Твою у годину цю; скоро нехай випередять нас щедроти Твої; дай хвалу вустам тих, що упали духом і скрушені серцем; даруй нам мир». |
|
16
|
16
|
| ЗдЁ всеви1децъ бGъ и3 прeжде всёхъ с™hй во с™hхъ, ўслhшавъ моли1тву смирeніz, хул0ю и3 дeрзостію вельми2 вознесeннаго ўzзви2, tсю1ду и3 toнyду сотрsсъ є3го2, ћкоже тр0сть вётромъ, ћкw и3 на пом0стэ недэйстви1телну ктомY лежaти и3 ќдами разслaбленну, нижE прогласи1ти возмощи2 є3мY, прaведнымъ ўsзвленну суд0мъ. | Тоді всевидючий Бог і над усіма Святий у святих, почувши молитву смирення, уразив того, хто надимався насильством і зухвалістю, потрясаючи його туди і сюди, як очерет вітром, так що він, лежачи нерухомим на помості і будучи розслабленим членами, не міг подати навіть голосу, покараний праведним судом. |
|
17
|
17
|
| Tню1дуже дрyзи и3 тёла є3гw2 њхрани1телє внезaпную и3 џструю ви1дэвше њб8eмшую є3го2 кaзнь, ўбоsвшесz, да и3 животA не лиши1тсz, вск0рэ є3го2 и3звлек0ша в0нъ, превели1кимъ ўsзвленни стрaхомъ. | Тоді його друзі й охоронці, бачачи несподівану і тяжку страту, що спіткала його, і побоюючись, щоб він не позбувся життя, поспіхом винесли його, будучи самі уражені надзвичайним страхом. |
|
18
|
18
|
| По врeмени же пришeдъ въ себE, никaкоже въ покаsніе пріи1де накaзанный и3 съ прещeніемъ г0рькимъ tи1де. | Через якийсь час, прийшовши до тями після пережитого покарання, він ніскільки не прийшов до розкаяння, і відійшов з жорстокими погрозами. |
|
19
|
19
|
| Пришeдъ же во є3гЂпетъ и3 ѕл0бу ўмножaющь чрез8 предрэчeнныхъ притрапeзникwвъ и3 другHвъ t всsкіz прaвды tлучeнныхъ, не т0кмw безчи1сленными студодэ‰ніи дов0лствовасz, но и3 на толи1кую дeрзость произhде, ћкw хулє1ніz на мёстэхъ состaви, и3 мн0зи дрyзи взирaюще на цaрское хотёніе, и3 тjи послёдоваша џнагw в0ли. | Повернувшись до Єгипту і примножуючи діла своєї злоби, він разом зі згаданими учасниками у бенкетах і друзями, які забули всяку справедливість, не тільки пересичувався незліченними соромітними ділами, але дійшов до такої зухвалости, що виголошував там прокляття на юдеїв, і багато друзів його, дивлячись на приклад царя, і самі йшли слідом за його бажаннями. |
|
20
|
20
|
| И# предложи2 цaрь нар0днэ на kзhкъ їудeйскій и3здaти хулY: и3 повелёвъ на столпЁ сyщемъ при дворЁ постaвити јдwла, и3зваS писaніе: є4же ни є3ди1ному t нежрyщихъ во свzт†z и4хъ входи1ти, всёхъ же їудeєвъ вписaти въ лю1ди прwстhz и3 въ служeбный чи1нъ постaвити, сопроти1въ же глаг0лющихъ нyждею ћтыхъ животA лиши1ти. | Врешті він зважився привселюдно піддати ганьбі народ юдейський, і поставив на вежі свого палацу стовп, зробивши на ньому напис: «Хто не приносить жертв, тому не входити у свої священні місця; юдеїв же усіх внести в перепис простого народу і зарахувати до рабського стану, а хто буде противитися, тих брати силою і позбавляти життя; |
|
21
|
21
|
| Тёхже запи1санныхъ назнaменовати и3 nгнeмъ на тёлэ знамени1тымъ діонЂса кjссовымъ лист0мъ, и3 тёхъ tлучи1ти въ преждесокращeнную своб0ду. | внесених же у перепис відзначати, випалюючи їм на тілі знак Діониса — листок плюща, після чого відпускати їх у призначений їм стан з обмеженими правами». |
|
22
|
22
|
| Но да не всBмъ ненави1димь kви1тсz, подписA: ѓще же нёцыи t ни1хъ произв0лzтъ жи1телствовати во њбрsдэхъ kзhческихъ, сjи рaвни грaжданwмъ ґлеxандр‡йскимъ бyдутъ. | Але щоб не зробитися ненависним для усіх, він додав у написі, що коли хто з них побажає жити за обрядами язичницькими, тим давати рівні права з олександрійськими громадянами. |
|
23
|
23
|
| Тёмже u5бо нёцыи во грaдэ, благочє1стіz сво‰ ни во чт0же вмэнsюще, съ рaдостію себE вдaша, мнsще себE ѓки вeліей нёкоей и3мyщіи приwбщи1тисz слaвэ t бyдущагw со царeмъ сожи1телства. | Тому деякі, заради права цивільного знехтувавши вітчизняне благочестя, поспіхом передалися, ніби вони могли від майбутнього спілкування з царем прилучитися до великої слави. |
|
24
|
24
|
| Мн0жайшіи же хрaброю душeю ўкрэпи1шасz и3 не tступи1ша t благочeстіz: и3 срeбреники за жив0тъ њбэщaвше во и3змэнeніе дaти, безбоsзненнw тщaхусz свободи1ти себE t вписaній: благонадeжни бhша п0мощь получи1ти, | Але більша частина зміцнилася мужністю духу і не відпала від благочестя; вони віддавали гроші за життя своє, і безбоязно намагалися позбавитися запису, маючи добру надію одержати допомогу, і від тих, що відпали, відверталися, вважаючи їх ворогами свого народу й уникаючи будь-якого спілкування з ними і дружнього поводження. |
|
25
|
|
| ґ tлучи1вшихсz t ни1хъ гнушaхусz, и3 ѓки супостaтwвъ р0ду своемY суди1ша, и3 џбщагw сожи1телства и3 благодэsніz лишaху. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
