Главa є7
|
Глава 5
|
|
|
1
|
1
|
ТогдA (цaрь) тsжцэ и3сп0лненъ гнёва и3 ћрости, весьмA непремёненъ, призвaвъ є4рмwна слонHмъ начaлника, повелЁ во грzдyщій дeнь и3з8oби1лнэ накорми1ти слоны2 рукоsтьми лівaнскими и3 він0мъ мн0гимъ несмёшенымъ всёхъ напои1ти, и4хже бЁ числ0мъ пsть сHтъ, и3 разсверёпэвшихъ t вінA нещaднw дaннагw повести2 во срётеніе смeрти їудeйскіz.
|
Тоді цар, сповнений сильного гніву і незмінний у своїй ненависті, покликав Ермона, який завідував слонами, і наказав наступного дня всіх слонів, числом п’ятсот, нагодувати ладаном у якомога більшій кількості й удосталь напоїти цільним вином, і, коли вони розлютуються від даного їм достатньо питва, вивести їх на юдеїв, приречених зустріти смерть.
|
2
|
2
|
Сі‰ же повелёвъ возврати1сz на пи1ршество, собрaвъ наипaче тёхъ другHвъ и3 в0инwвъ, и5же ненави1дzху їудewвъ: ґ слононачaлникъ є4рмwнъ повелённое прили1чнw совершaше.
|
Давши такий наказ, він вирушив на бенкет, запросивши особливо тих зі своїх друзів і воїнів, які ворогували проти юдеїв; а Ермон, який начальствував над слонами, у точності виконав його повеління.
|
3
|
3
|
Къ си6мъ же слузи2 въ вeчеръ и3сходsще вzзaху рyцэ бёдныхъ и3 пр0чую ўхищрsху њ ни1хъ стрaжу, мнsще, ћкw въ нощи2 пріи1мутъ їудeє вкyпэ конeчную поги1бель.
|
Призначені для цього служителі пішли увечері в’язати руки нещасним й інші вживали проти них застережні заходи, думаючи, що через ніч весь народ буде остаточно знищений.
|
4
|
4
|
Їудeє же всsкагw покр0ва лишeни бhти непщyеми kзhкwмъ, рaди њб8eмшіz и5хъ tвсю1ду во ќзахъ нyжды, вседержи1телz гDа и3 всsкою си1лою њбладaющаго млcтиваго бGа своего2 и3 nц7A непрестaннымъ в0племъ вси2 со слезaми призывaху молsщесz, да совётъ непрaведный, и4же на ни1хъ, премэни1тъ и3 и3збaвитъ и5хъ t сyщіz пред8 ногaма ўгот0ванныz смeрти съ великолёпнымъ kвлeніемъ.
|
Юдеї ж, які здавалися язичникам позбавленими всякого захисту, бо звідусюди вони були стиснені тяжкими путами, прикликали всемогутнього Господа, Який володарює над усякою владою, свого милосердого Бога і Отця, прикликали всі безперестанним воланням зі сльозами, благаючи відвернути від них нечестивий намір і спасти їх від приготованої їм смерти Своїм славним явленням.
|
5
|
5
|
Си1хъ ќбw прилёжнаz моли1тва взhде на нб7о: є4рмwнъ же неукроти1мыхъ слонHвъ напои1въ и3сп0лненныхъ подаsніемъ мн0гагw вінA и3 лівaномъ напитaвъ, рaнw во дв0ръ пріи1де њ си1хъ возвэсти1ти царю2.
|
Старанне моління їхнє зійшло на небо. Ермон, напоївши неприборканих слонів, після споживання ними у великій кількості вина і ладану, вранці з’явився у палац донести про це царю.
|
6
|
6
|
T вёчнагw же врeмене благ0е создaніе въ нощи2 и3 во дни2 подавaемое t бlгодётелствующагw всBмъ, и5мже ѓще сaмъ х0щетъ, снA чaсть послA царю2.
|
Але Бог послав цареві міцний сон, цей добрий дар, що від віку посилається Ним і вночі і вдень усім, кому Він хоче.
|
7
|
7
|
Сладчaйшимъ же и3 глуб0кимъ њдержи1мь бЁ дёйствіемъ вLки, њ беззак0ннэмъ ќбw предложeніи мн0гw прельсти1сz, въ непрел0жнэмъ же совётэ ѕёлнэ њбольщeнъ бhсть.
|
Божим провидінням занурений у приємний і глибокий сон, він забув про свій беззаконний намір і зовсім обманувся у своєму неодмінному рішенні.
|
8
|
8
|
Їудeє же предназнaменованнагw часA и3збэжaвше, с™aго бGа своего2 восхвалsху, и3 пaки молsху бlгопримири1телнаго, да покaжетъ великом0щныz своеS руки2 держaву kзhкwмъ прегHрдымъ.
|
Юдеї ж, позбавившись призначеної години, прославляли святого Бога свого і знову благали Благопримирителя показати гордим язичникам силу всемогутньої правиці Своєї.
|
9
|
9
|
Преполовлsющусz же ўжE ѓки десsтому часY, и4же ко звaнію ўчинeнный, ви1дz звaнныхъ собрaвшихсz, пришeдъ ко царю2 толкнY, и3 є3двA возбуди1въ є3го2, показA пи1ра врeмz преходsщее ўжE, њ си1хъ сл0во предложи1въ: є4же цaрь (въ себЁ) размhсливъ и3 њбрaщьсz на пи1ръ, повелЁ пришeдшымъ на пи1ръ комyждо проти1ву себє2 возлещи2.
|
Коли минула вже половина десятої години, служитель, якому доручені були запрошення, бачачи, що запрошені вже зібралися, увійшов до царя будити його. Насилу розбудивши його, він оголосив, що час бенкету минає, і дав звіт у своєму дорученні. Повіривши йому і вирушивши пити, цар наказав тим, що прийшли на бенкет, возлягти прямо навпроти себе.
|
10
|
10
|
Е#гдa же бhсть сіE, поwщрsше въ пировaніе вдaвшихсz, дабы2 настоsщую пи1ршества чaсть попремн0гу прaзднующе въ весeліи препроводи1ли.
|
Коли це було виконано, він заохочував тих, що зібралися на бенкет, проводити теперішню частину бенкету в цілковитих веселощах.
|
11
|
11
|
Мн0зэй же бесёдэ бhвшей, цaрь є4рмwна призвaвъ, съ г0рькимъ прещeніемъ вопрошaше, к0еz рaди вины2 њстaвлени їудeє въ сeй дeнь жи1ви бhти;
|
Під час тривалої бесіди, цар, покликавши Ермона, суворо і грізно запитував, з якої причини юдеї допущені пережити нинішній день?
|
12
|
12
|
Џному же показaвшу, ћкw н0щію повелённое въ конeцъ приведE, ксемy же и3 другHмъ спослyшествовавшымъ семY бhти тaкw, свирёпство лютёйшо пaче фаларjда и3мёz, речE: днeшнему снY благодaрство да и4мутъ:
|
Той заявив, що ще вночі виконав доручене йому, і друзі царя підтвердили це. Тоді цар, у жорстокості лютий більше, ніж Фаларис, сказав, що вони повинні бути вдячні сьогоднішньому сну:
|
13
|
13
|
тh же непрел0жнэ во грzдyщій дeнь по прeжнему ўгот0ви слоны2 въ погублeніе беззак0нныхъ їудeєвъ.
|
«А ти неодмінно на завтрашній день так само приготуй слонів на знищення беззаконних юдеїв».
|
14
|
14
|
Сі‰ же рeкшу царю2, любeзнэ вси2 съ рaдостію присyтствующіи кyпнw восхвали1вше, кjйждо въ д0мъ св0й tид0ша: и3 не тaкw на с0нъ и3знури1ша врeмz нощн0е, ћкw на ўхищрeніе всsкихъ поругaній мни6мымъ њка‰ннымъ.
|
Коли цар сказав це, всі присутні з задоволенням і радістю виявили йому своє схвалення, і розійшлися кожен у свій дім. Час ночі вжитий був не стільки на сон, скільки на винаходження усяких наруг над уявними злочинцями.
|
15
|
15
|
Е#гдa же ґлeктwръ возгласи2 ќтренній, и3 ѕвBри воwружи1въ є4рмwнъ на вели1цэмъ дворЁ поwщрsше: во грaдэ же мн0жество нар0да собрaшасz на жaлостное поз0рище, њжидaюще ќтра со тщaніемъ.
|
Рано-вранці, лиш тільки заспівав півень, Ермон вивів звірів, і став дратувати на широкому дворі. У місті юрби народу зібралися на жалісне видовище, з нетерпінням очікуючи світанку.
|
16
|
16
|
Їудeє же безпрестaннw t души2 стенsще, многослeзную моли1тву съ плачeвными пёсньми (творsху) простирaюще рyцэ на нeбо, молsху вели1каго бGа пaки и5мъ помощи2 вск0рэ.
|
Юдеї безперестанно, томлячись духом, творили молитву з многими сльозами і плачевними піснями, і, простягаючи руки до неба, благали найвеличнішого Бога знову послати їм швидку допомогу.
|
17
|
17
|
Е#щe же с0лнечніи лучи6 не разсёzшасz, и3 царю2 другHвъ пріeмлющу, є4рмwнъ предстaвъ звaше ко и3схождeнію, показyz превозжелённое царeмъ гот0во бhти.
|
Не поширилися ще промені сонця, і цар ще приймав своїх друзів, як постав перед ним Ермон і запрошував на вихід, доповідаючи, що все готове, чого бажав цар.
|
18
|
18
|
Џнъ же ўслhшавъ и3 ўжаснyвсz њ пребеззак0ннэмъ и3зшeствіи, по всемY невёдэніемъ њдержи1мь бhвъ вопрошaше: что2 дёло сіE, є4же вск0рэ є3мY соверши2; Сіe же бЁ дёйствіе всёми вLчествующагw бGа, и4же пред8уготHваннаz на їудє1и (мучє1ніz) въ забвeніе є3мY вложи2.
|
Вислухавши це і здивувавшись пропозиції незвичайного виходу, він зовсім про все забув, і запитував: що це за справа, яку він з таким поспіхом виконав? Було ж це дією Володаря над усім Бога, Який навів на розум його забуття про все, що він сам раніше придумав.
|
19
|
19
|
Е$рмwнъ же покaзоваше и3 вси2 дрyзи, ћкw ѕвёріе и3 вHи ўгот0вани сyть, q, царю2! по твоемY понуждaющему повелёнію.
|
Ермон і всі друзі пояснювали, говорячи: царю! звірі і війська приготовані за твоїм настійним велінням.
|
20
|
20
|
Џнъ же њ рэчeнныхъ и3сп0лнисz тsжкіz ћрости, ћкw њ си1хъ пр0мысломъ б9іимъ разори1сz всE є3гw2 ўмышлeніе, воззрёвъ речE съ прещeніемъ:
|
Він же сповнився сильного гніву за такі слова, — бо промислом Божим зруйновані були всі його замисли, — і, блискаючи очима, сказав з погрозою:
|
21
|
21
|
ѓще тебЁ роди1телє бhли бы, и3ли2 ч†дъ роди1тєлницы, свирBпымъ и3 ди6віимъ ѕвэрє1мъ ўгот0вали бы и3з8oби1лную пи1щу вмёстw непови1нныхъ, мнЁ и3 прароди1телємъ мои6мъ показaвшихъ всецёлую твeрдую вёрность и3зрsднw їудeєвъ: то2 ѓще не любвE рaди совоспитaтелныz и3 потрeбы, животA вмёстw си1хъ лишeнъ бhлъ бы є3си2.
|
якби у тебе були батьки, або діти, то вони послужили б багатою їжею для диких звірів, замість безневинних юдеїв, які мені і предкам моїм зберігали незмінну і довершену вірність. Якби не прихильність моя до тебе за вихованням і не заслуги твої, то ти замість них був би позбавлений життя.
|
22
|
22
|
Си1це є4рмwнъ нечazнное и3 пребёдственное под8S прещeніе и3 зрaкомъ и3 лицeмъ и3змэни1сz. И# кjйждо t дрyгwвъ сётованіемъ њдержи1ми бhвше, с0бранныхъ tпусти1ша коег0ждо на своE дёло.
|
Так зустрів Ермон несподівану і страшну погрозу, і змінився в погляді й лиці, а кожен із друзів вийшов з невдоволенням, і всіх тих, що зібралися, відпустили кожного на свою справу.
|
23
|
23
|
Їудeє же ±же t царS ўслhшавше, kвлeннаго бGа (и3 гDа) и3 цRS царeй хвалsху, получи1вше сію2 п0мощь є3гw2.
|
Коли юдеї почули про таку прихильність царя, то прославили Бога і Царя царів за допомогу, отриману від Нього.
|
24
|
24
|
По си6мъ же њбhчаємъ цaрь пaки состaвивъ пи1ръ, молsше (другHвъ) на весeліе премэни1тисz. Е$рмwна же призвaвъ съ прещeніемъ речE: к0ль крaты потрeбно тебЁ њ т0мже повелэвaти, преwкаsнне! є3щE и3 нн7э воwружи2 слоны2 во ќтріе на погублeніе їудeйское.
|
Після таких рішень, цар знову влаштував бенкет, і запрошував віддатися веселощам. Покликавши ж Ермона, грізно сказав: скільки разів я повинен наказувати тобі, негідний, про одне й те саме? Озброй знову слонів на ранок для знищення юдеїв.
|
25
|
25
|
Совозлежaщіи же срHдницы непостоsнному є3гw2 смhслу дивsщесz, произнес0ша сі‰: док0лэ, q, царю2, ѓки безсловeсныхъ нaсъ и3скушaеши, повелэвaz ўжE трeтіе си1хъ погуби1ти и3 пaки њ вeщехъ премённw разрэшaz, ±же тоб0ю повелBннаz;
|
Тоді родичі, що возлежали разом з ним, дивуючись непостійним його думкам, сказали: чи довго, царю, ти будеш спокушати нас як нерозумних, утретє повеліваючи знищити їх, і знову, коли дійде до справи, відміняєш і скасовуєш свої повеління?
|
26
|
26
|
и4хже рaди грaдъ њ њжидaніи стужaетъ, и3 и3сп0лнисz ўжE смzтeніz, и3 бёдствуетъ мн0жицею расхищeнъ бhти.
|
Від цього і місто від очікування перебуває у тривозі, наповнюється юрбами народу і часто піддається небезпеці розграбування.
|
27
|
27
|
Toнyдуже цaрь и3сп0лнивсz безсловeсіz по всемY, ѓки фаларjдъ, и3 бы6вшаz ко призрёнію їудeйску въ себЁ премэнє1ніz души2 ни во что2 вмэни1въ,
|
Після цього цар, зовсім, як Фаларис, сповнившись безрозсудства і вважаючи за ніщо душевні зміни, які відбувалися у ньому на користь юдеїв,
|
28
|
28
|
нечести1вэйшею подтверди2 клsтвою, њпредэли1въ си1хъ ќбw неtл0жнw послaти во ѓдъ ногaми и3 копhты ѕвёрскими сокрушeнныхъ, на їудeю же пошeдъ съ в0инствомъ, nгнeмъ и3 копіeмъ со землeю соравни1ти вск0рэ, и3 невх0дный нaми хрaмъ и4хъ nгнeмъ сожещи2 ѓбіе, и3 совершaющихъ тaмw жє1ртвы пyстъ въ вёчное врeмz постaвити.
|
підтвердив найнечестивішою клятвою, і визначив негайно послати їх у пекло, покалічених ногами і ступнями звірів, потім почати похід на Юдею, незабаром спустошити її вогнем і мечем, і недоступний нам, — говорив він, — храм їхній спалити вогнем і зробити його назавжди порожнім для всіх, хто бажає приносити там жертви.
|
29
|
29
|
ТогдA съ рaдостію дрyзи и3 срHдницы tшeдше, съ вёрою повелёша в0инwмъ стрещи2 ўгHднаz мэстA грaда.
|
Тоді друзі і родичі, дуже зраділі, розійшлися з довірою і розташували у місті в найзручніших місцях війська для варти.
|
30
|
30
|
Слононачaлникъ же ѕвBри, ѓки бы рещи2, въ состоsніе неи1стовое привeдъ благов0нными питіsми вінA съ лівaномъ смёшенагw, стрaшными nрyдіzми ўстр0єнныz, ќтрw рaнw, грaду ўжE мн0жествы безчи1сленными на мёстэ к0нскагw ристaніz нап0лнену бhвшу, вшeдъ во дв0ръ на предлежaшее поwщрsше царS.
|
А начальник над слонами, привівши звірів, можна сказати, у скажений стан запашним питтям вина, приправленого ладаном, озброїв їх страшними знаряддями, і рано-вранці, коли вже незліченні юрби прямували з міста на кінську арену, прийшов він у палац і нагадав цареві про те, що належало виконати.
|
31
|
31
|
Цaрь же гнёвомъ тsжкимъ нап0лнивъ ѕлочести1вое сeрдце, всeю си1лою со ѕвэрьми2 свирёпыми и3зhде, хотsщь неукроти1мымъ сeрдцемъ и3 зёницами nчeсъ ви1дэти болёзненную и3 бёдственную проназнaменованыхъ пaгубу.
|
Цар же, сповнений сильного гніву, з нечестивим задумом, вийшов цілим походом зі звірами, бажаючи з жорстокости серця бачити власними очима жалюгідну і тяжку загибель згаданих людей.
|
32
|
32
|
Е#гдa же слоны2 и3схождaху вратaми, и3 спослёдоваша и5мъ в0ини воwружeнніи, и3 t мн0гихъ шeствіz прaхъ ўви1дэвше и3 тsжка глaса кли1чь ўслhшавше їудeє, возмнёвше себЁ бhти послёдній конeцъ животA своегw2 во мгновeніи,
|
Коли юдеї побачили пил, що піднімався від слонів, які виходили з воріт, і від озброєного війська, яке йшло слідом за ними, і також від безлічі народу, і почули виклики, що сильно лунали, то подумали, що настала остання хвилина їхнього життя і кінець їхнього найнещаснішого чекання.
|
33
|
33
|
t бёднагw чazніz во ўмилeніе и3 стенaніе премэни1вшесz, њблобызaху дрyгъ дрyга сплетaющесz со срHдники и3 на вы6и напaдающе роди1телє чaдwмъ и3 мaтєри ю4нотамъ,
|
Здійнявши плач і волання, вони цілували одне одного, обіймалися з рідними, кидаючись на шиї — батьки синам, а матері дочкам,
|
34
|
34
|
и4ны же новорождeнныхъ ў сосцє1въ и3мyщz младeнцєвъ послёднее ссyщихъ млеко2:
|
деякі ж тримали біля грудей новонароджених немовлят, що ссали останнє молоко.
|
35
|
35
|
nбaче воспомzнyвше и3 преждебы6вшаz и5мъ съ нб7се защищє1ніz, є3динодyшнэ ни1цъ повeргше себE и3 младeнцы tлучи1вше t сосє1цъ, возопи1ша глaсомъ вeліимъ ѕэлw2,
|
Знаючи ж однак заступлення з неба, що раніше були їм, вони одностайно впали ниць, відірвавши від грудей немовлят,
|
36
|
36
|
всsкіz си1лы њбладaтелz молsще, да ўщeдритъ и5хъ съ kвлeніемъ, при вратёхъ ѓда ўжE стоsщихъ.
|
і голосно волали до Володаря над усякою владою, благаючи Його помилувати їх і явити допомогу їм, які стоять уже біля врат пекла.
|