Главa №
|
Глава 1
|
|
|
1
|
1
|
Е#гдA філопaтwръ ўвёда t возвэсти1вшихъ бhвшее держи1мыхъ t себє2 мёстъ tнsтіе ґнті0хомъ, заповёда всBмъ в0ємъ свои6мъ пэшцє1мъ и3 к0нникwмъ (собрaтисz): взsвъ же и3 сестрY свою2 ґрсін0ю, и3зhде вск0рэ дaже до рафjйскихъ мёстъ, и3дёже њполчи1шасz вHи и5же при ґнті0хэ.
|
Филопатор, довідавшись від прибулих до нього, що Антиох відняв місцевості, що були в його володінні, віддав наказ усім військам своїм, пішим і кінним, і, взявши із собою сестру свою Арсиною, вирушив у країну Рафію, де розташовані були станом війська Антиоха.
|
2
|
2
|
Fеод0тъ же нёкто и3сп0лнити навётъ ўмhсливъ, поsтъ предвручє1нныz є3мY крэпчaйшыz nрyжники птоломeєвы, пріи1де н0щію на птоломeевъ намeтъ, ћкw да сaмъ ўбіeтъ є3го2 и3 си1мъ разруши1тъ брaнь.
|
Тоді такий собі Феодот наважився виконати свій задум, узяв із собою кращих з довірених йому Птоломеєм озброєних людей, і вночі проник у намет Птоломея, щоб наодинці убити його і тим запобігти війні.
|
3
|
3
|
Сег0 же проведE досіfeй сhнъ дрімЂловъ нарицaемый, р0домъ їудeанинъ, послэди1 же и3змэни1въ зак0ны и3 t nтeческихъ догмaтwвъ tчужди1всz, незнамени1та нёкоего заключи2 въ намeтэ т0мъ, є3мyже случи1сz под8sти џнагw мучeніе.
|
Але його обманув Досифей, син Дримила, родом юдей, який згодом зрадив закон і відступив від батьківської віри: він помістив у наметі одного незначного чоловіка, якому і довелося прийняти призначену Птоломею смерть.
|
4
|
4
|
Состaвленнэй же бhвшей тsжцэй брaни и3 в0ємъ ґнті0хwвымъ пaче мужaющымсz, ґрсін0а безпрестaни проходsщи вHи, со ўмилeніемъ и3 слезaми плетєни1цы вл†съ разрэши1вши, молsше, да пом0гутъ сами6мъ себЁ и3 чaдwмъ и3 женaмъ мyжественнw, њбэщавaющи дaти побэди1вшымъ комyждо двA мн†са злaта.
|
Коли ж відбулася завзята битва, і діло Антиоха перемагало, то Арсиноя, розпустивши волосся, з плачем і сльозами ходила по військах, старанно переконуючи, щоб хоробріше воювали за себе, за дітей і дружин, і обіцяючи, якщо переможуть, дати кожному по дві мини золота.
|
5
|
5
|
И# тaкw супостaтwмъ случи1сz рукосэчeніемъ побэждє1нымъ бhти и3 мнHгимъ плэнє1ннымъ ћтымъ бhти.
|
Отже, сталося, що супротивники уражені були у рукопашній битві, і багато хто був узятий у полон.
|
6
|
6
|
Получи1въ же намёреніе, суди2 бли6жніz грaды пришeдъ ўтёшити.
|
Досягши своєї мети, Филопатор вирішив пройти по ближніх містах, щоб підбадьорити їх.
|
7
|
7
|
Сотвори1въ же сі‰ и3 кaпищємъ дaры дaвъ, мyжествєнны подр{чныz постaви.
|
Виконавши це і забезпечивши капища дарами, він надихнув мужністю підвладних йому.
|
8
|
8
|
Е#гдa же їудeє послaша t пресвЂтєръ и3 старёйшинъ къ філопaтwру поздравлsющихъ є3го2 и3 дaры приносsщихъ и3 њ случи1вшихсz благополyчіихъ срaдующихсz, случи1сz є3мY пaче вожделёти, да скорёе къ ни6мъ пріи1детъ.
|
Коли потім юдеї відправили до нього від ради і старійшин послів поздоровити його, піднести дари і виявити радість за те, що трапилося, то він побажав якомога швидше прийти до них.
|
9
|
9
|
Пришeдъ же во їеrли1мъ, и3 вели1кому бGу пожрE, и3 благодарeніе воздaвъ, и3 прHчаz, ±же лёть бЁ мёсту, сотвори2.
|
Прибувши ж у Єрусалим, він приніс жертву великому Богу, воздав подяку, й інше виконав, що личить священному місцю;
|
10
|
10
|
И# вшeдъ на мёсто, и3 худ0жеству и3 благолёпію є3гw2 ўдиви1всz, тaкожде и3 благочи1нію хрaма почуди1всz, съ вожделёніемъ ѕёлнымъ восхотЁ вни1ти во свzти1лище.
|
і коли увійшов туди, то зачудований був величчю і красою і, дивуючись благоустрою храму, побажав увійти у святилище.
|
11
|
11
|
W$нымъ же рeкшымъ, никaкоже подобaетъ бhти семY, занE нижE сyщымъ t р0да нaшегw лёть є4сть входи1ти (тaмw), нижE всBмъ їерewмъ, но т0кмw є3ди1ному пeрвэйшему всёхъ ґрхіерeови, и3 семY є3ди1ножды въ лёто, џнъ же никaкоже восхотЁ послyшати.
|
Йому сказали, що не слід цього робити, бо нікому і зі свого народу не дозволено входити туди, і навіть священикам, але тільки одному начальнику над усіма первосвященику, і притім один раз на рік: але він ніяк не хотів слухати.
|
12
|
12
|
Зак0нъ же презрёвъ, не њстaсz похотёніz своегw2, глаг0лz: подобaетъ вни1ти ми2: ѓще же nни2 и3 лишaютсz сицевhz чeсти, но мнЁ не подобaетъ. И# вопрошaше, чесw2 рaди приходsщу є3мY во всsкое кaпище ни є3ди1нъ возбрани2 t присyщихъ;
|
Прочитали йому закон, але і тоді не залишив він свого наміру, говорячи, що він повинен увійти: нехай вони будуть позбавлені цієї чести, але не я. І запитував, чому, коли він входив у храм, ніхто з присутніх не заборонив йому?
|
13
|
13
|
Нёкто же неразсуди1телиw речE: ѕлЁ сaмо сіE чyдо смhслисz. Бhвшу же, речE, семY, к0еz рaди вины2 не всsкw вни1ти ми2 подобaетъ, и3 хотsщымъ и5мъ, и3ли2 ни2;
|
І коли хтось необачно сказав, що це зле було зроблено, він відповів: але коли це вже зроблено, з якої б то не було причини, то чи не слід йому в усякому разі ввійти, хочуть вони того, чи не хочуть.
|
14
|
14
|
Їерewмъ же во свzтhхъ nдeждахъ припaдшымъ и3 молsщымъ вели1каго бGа помощи2 и5мъ въ настоsщей и4хъ нyжди и3 ўстремлeніе ѕлЁ нашeдшагw премэни1ти: и3 внегдA в0плz со слезaми хрaмъ нап0лниша, тогдA, и5же во грaдэ њстaвшіисz возмути1вшесz, и3зскочи1ша, безвёстно мнsще бhти твори1мое.
|
Тоді священики у священних одежах упали ниць і молилися великому Богу, щоб Він допоміг їм у теперішній крайності й стримав прагнення того, хто насильно вторгається; храм наповнився криком і сльозами, а ті, що залишалися у місті, збіглися у зніченні, думаючи, що трапилося щось надзвичайне.
|
15
|
15
|
Тaкожде и3 заключє1нныz дBвы въ черт0зэхъ съ р0ждшими и3збэг0ша, и3 пeпеломъ и3 прaхомъ главы6 посhпавшz, рыдaніz и3 стенaніz стHгны и3сп0лниша:
|
І замкнені у своїх покоях діви вибігали з матерями і, посипаючи попелом і порохом голови, наповнювали вулиці риданнями і стогонами.
|
16
|
16
|
и3ны6z же всецёлw ўкрaшєнныz, на срётеніе ўготHванныz черт0ги и3 подобaющій стhдъ њстaвльшz, течeніе нечи1нное во грaдэ творsху.
|
Інші ж у всьому вбранні, залишивши приготований для зустрічі шлюбний палац і належний сором, безладно бігали по місту.
|
17
|
17
|
И# новорождє1нныz младeнцы, мaтєри же кyпнw и3 дои6лицы њставлsющz сёмw и3 nвaмw, є3ди6ны по домёхъ, друг‡z же по путeхъ, неудeржнw въ превhшнее свzти1лище собирaхусz.
|
А матері і годувальниці, залишаючи і тут і там новонароджених немовлят, одні в домах, інші — на вулицях, нестримно збігалися у всесвятійший храм.
|
18
|
18
|
Бsше же разли1чна моли1тва въ т0е с0бранныхъ њ начинaемыхъ t негw2 беззак0ннw.
|
Така різноманітна була молитва тих, що зібралися з нагоди святотатського замаху.
|
19
|
19
|
Съ си1ми же грaждане дерзнyвше не попускaху є3мY конeчнw належaщу и3 намёреніе своE и3сп0лнити ўмhслившу: и3 возгласи1вше воwружи1тисz комyждо и3 мyжественнэ за nтeческій зак0нъ ўмрeти, вeліе смzтeніе сотвори1ша на мёстэ.
|
Разом з тим деякі з громадян набралися сміливости не допускати того, хто домагався вторгнутися і виконати свій намір. Вони закликали, що потрібно взятися за зброю і мужньо померти за закон отецький, і вчинили у храмі велике сум’яття:
|
20
|
20
|
Е#двa же t старёйшинъ и3 пресвЂтерwвъ ўдeржани, на т0мже молeніz стоsніи стaша.
|
насилу бувши утриманими старійшинами і священиками, вони залишилися у тому ж молитовному стані.
|
21
|
21
|
И# мн0жество ќбw людjй, ћкw и3 прeжде, въ си1хъ пребывaше молsщеесz: ґ и5же при цари2 старBйшины мн0гажды покушaхусz прег0рдый є3гw2 ќмъ премэни1ти t намёреннагw совёта:
|
Народ, як і раніше, продовжував молитися. Навіть старійшини, які були з царем, багаторазово намагалися відволікти гордовитий його розум від початого наміру.
|
22
|
22
|
џнъ же дeрзостенъ бhвъ и3 вс‰ tри1нувъ, ўжE и3 вх0дъ творsше, соверши1ти непщyz предрэчeнное.
|
Але, сповнений зухвалости і все зневажаючи, він уже робив крок вперед, щоб зовсім виконати сказане раніше.
|
23
|
23
|
Сі‰ u5бо и3 сyщіи при нeмъ зрsще, њбрати1шасz є4же съ нaшими призывaти вс‰ содержaщаго, дабы2 присyтствующымъ пом0глъ, не попускaz беззак0ннагw и3 прег0рдагw дёла.
|
Бачачи це, і ті, що були з ним, почали взивати разом з нашими до Вседержителя, щоб Він допоміг у теперішній ситуації і не попустив такого беззаконного і пихатого вчинку.
|
24
|
24
|
T премн0гагw же и3 болёзненнагw нар0дwвъ совокyпленнагw в0плz, несказaнный нёкій бЁ кли1чь.
|
Від сукупного, напруженого і тяжкого народного волання зчинився невимовний гомін.
|
25
|
25
|
Мнsшесz бо, ћкw не т0кмw человёцы, но и3 стёны и3 вeсь пом0стъ вопіeтъ, ѓки бы ўжE тогдA вси2 смeрть пріимaли за њсквернeніе мёста.
|
Здавалося, що не тільки люди, але і самі стіни і всі основи волали, ніби помираючи вже за осквернення священного місця.
|