|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| И# вездЁ, и3дёже пріи1де сіE повелёніе, нар0днэ составлsшесz kзhкwмъ ќбw пи1ръ съ восклицaньми и3 рaдостію, ѓки бы заматерёлаz и3здрeвле въ мhсли и4хъ, нн7э съ дeрзостію kвлsласz враждA: | Скрізь, куди приходило це повеління, у язичників відбувалися народні бенкети з радісними вигуками, нібито закореніла здавна у душі ворожнеча тепер виявилася сміливо. |
|
2
|
2
|
| їудewмъ же бsше непрестаю1щь плaчь и3 ѕэлw2 рыдaтеленъ со слезaми в0пль, стенaньми сожжeнну сyщу сeрдцу и4хъ tвсю1ду, рыдaющихъ њ нечazннэй внезaпу ўстaвленнэй на ни1хъ поги1бели. | А в юдеїв почалися безутішна скорбота, гіркий плач і ридання; бо обпалювали серце стогони, що долинали з усіх боків від тих, які оплакували несподівану, раптово визначену їм загибель. |
|
3
|
3
|
| Кaz странA и3ли2 грaдъ, и3ли2 к0е весьмA њбитaемое мёсто, и3ли2 к‡z стHгны плaча и3 рыдaніz њ ни1хъ не наполнsхусz; | Яка область або місто, чи яке населене місце, чи які дороги не наповнювалися їхнім плачем і воланням? |
|
4
|
4
|
| Си1це бо съ г0рькою и3 немилосeрдою душeю t страти1гwвъ сyщихъ по градHмъ є3динодyшнw и3зсылaеми бsху (ко царю2), ћкw њ неwбhчныхъ мучeніихъ, и3 нёцыи t врагHвъ взeмлюще пред8 nчесA џбщую бёдность и3 помышлsюще неизвёстную житіS и3змёну, (да не когдA и3 и5мъ случи1тсz сіE,) плaкаху њ пребёдственнэмъ и4хъ и3зслaніи. | Жорстоко і без усякого жалю влада виселяла їх усіх разом з кожного міста, так що, бачачи цю незвичайну кару, і деякі з ворогів, дивлячись на загальне страждання і думаючи про невідому мінливість життя, оплакували найзлополучніше їхнє вигнання. |
|
5
|
5
|
| Вед0мо бо бsше престарёлыхъ мн0жество сэди1нами ўкрaшенныхъ, рaди бhвшагw t стaрости коснeніz н0гъ слsченыхъ, за наси1льное и3згнaніе стремлeніz, без8 всsкагw студA ѕлоупотреблsющихъ ко ск0рому шeствію. | Гнали натовпами старих, вкритих сивинами, згорблених від старечої слабкости у ногах, і за вимогою насильницького вигнання безсоромно примушували їх до найшвидшого руху. |
|
6
|
6
|
| Тaкожде и3 недaвнw сочетaвшыzсz къ житіS соwбщeнію, въ брaчный вшeдшыz черт0гъ nтрокови6цы, вмёстw весeліz взeмшz плaчь, и3 прaхомъ мmроух†нныz власы2 посhпавшz, непокровє1ны же ведHмы, рыдaніе вмёстw пёсней брaчныхъ є3динодyшнw начинaху, ѓки растє1рзаны и3ноязhчныхъ мучeніемъ, и3 св‰заны нар0днэ влекHмы бhша съ нyждею дaже до ввержeніz въ корaбль. | Дівчата, які тільки-но з’єдналися подружнім союзом і ввійшли у шлюбний чертог, замість радости почали плакати, посипали попелом запашне від мастей волосся, були ведені непокритими, і замість шлюбних пісень здіймали загальне волання, будучи мучимими катуваннями іноплемінних. У кайданах їх відкрито з насильством тягли, щоб кинути у корабель. |
|
7
|
7
|
| Супрyзи же си1хъ въ цвэтyщемъ ю4ношестэмъ в0зрастэ, ќжами вмёстw вэнцє1въ на шjzхъ њплетeни, вмёстw пи1ршества и3 ю4ношескагw ўпокоeніz пр0чыz дни6 брaка въ рыдaніихъ провождaху, при ногaхъ ўжE ви1дzще ѓдъ лежaщь. | А їхні чоловіки, замість вінків перев’язані по шиях мотузками, у квітучому юнацькому віці, замість бенкету і насолоди молодости, проводили останні дні шлюбу у плачу, бо під ногами в себе бачили відкрите пекло. |
|
8
|
8
|
| Ведeни же бhша ѕвэри1нымъ w4бразомъ, влек0ми во ќзахъ желёзныхъ нyждныхъ: и3 џви ќбw къ сэдaлищємъ корaблєнымъ пригвождeни бhша шjzми, и3нjи же за н0ги нерастeрзными пyтами ўкрэплeни, є3щe же и3 свeрху чaстыми дщи1цами њбложeнными t свёта заключeни, ћкw да tвсю1ду помрачeни nчесы2, поведeніе ѓки навBтницы во всeмъ плaваніи и3мёютъ. | Їх везли за подобою звірів у ярмі залізних кайданів; одні прикуті були за шиї до корабельних лав, інші міцними ланцюгами прив’язані були за ноги. Крім того, накриті щільним помостом, вони відокремлені були від світла, так що з усіх боків їх оточувала темрява, весь час плавання їх утримували подібно до зловмисників. |
|
9
|
9
|
| Си6мъ же на глаг0лемую ладію2 приведє1нымъ бhвшымъ, и3 плaванію соверши1вшусz, ћкоже бЁ повелёно t царS, повелЁ и5хъ пред8 грaдомъ на конористaтелнэмъ мёстэ постaвити, на вели1цэмъ прострaнствэ, и3 на поругaніе вельми2 ўг0днэмъ всBмъ входsщымъ во грaдъ, тaкожде и3 tтyду во странY посылaємымъ ко и3зшeствію: да нижE съ в0zми є3гw2 соwбщaютсz, нижE tню1дъ спод0бzтсz к0егw покр0ва. | Коли ж їх привезли на місце, називане Схедія, і плавання було скінчене, як призначено було царем, тоді він наказав поставити їх перед містом на кінській арені, яка мала велику окружність і дуже зручною була для відкритої наруги на виду у всіх, хто йшов у місто і назад, вирушав усередину країни, так щоб вони ні з військом не мали спілкування, ні взагалі не були удостоєні будь-якого даху. |
|
10
|
10
|
| Е#гдa же бhсть сіE, ўслhшавъ (цaрь), ћкw нёцыи t р0да и4хъ и3з8 грaда тaйнw и3схождaху чaстw њплaкивати безчeстную брaтіи бёдность, разгнёвавсz ѕёлw, повелЁ со прилэжaніемъ и3 си6мъ тaкожде ћкоже и3 џнэмъ сотвори1ти, да никaкоже мeншую џнэхъ воз8имёютъ мyку, и3 написaти всsко колёно по и4мени: | Коли це було виконано і цар почув, що одноплемінники їхні часто виходять таємно з міста оплакувати ганебну біду братів, то дуже розгнівався, і наказав і з цими вчинити точно так само, як і з тими, щоб вони ніяк не менше отримали покарання. |
|
11
|
11
|
| не къ мaлw преждеwб8sвленнэй многотрyднэй раб0тэ, но ўмyченныхъ повелёнными кaзньми, въ конeцъ и3стреби1ти во врeмz є3ди1нагw днE. | Він наказав переписати весь народ за іменами, не для тяжкого рабського служіння, незадовго перед цим звіщеного, а для того, щоб, змучивши їх оголошеними стратами, остаточно погубити в один день. |
|
12
|
12
|
| Бhсть же u5бо си1хъ написaніе съ г0рькимъ тщaніемъ и3 любочeстнымъ присэдёніемъ t восх0да с0лнечнагw дaже до захождeніz, и3 не возмог0ша концA сотвори1ти во днeхъ четhредесzтихъ. | І хоч цей перепис звершувався з крайнім поспіхом і ревним старанням від сходу до заходження сонця, але зовсім закінчити його не могли протягом сорока днів. |
|
13
|
13
|
| Цaрь же непрестaннw рaдостію вельми2 и3сполнszсz, пи1ршєства ў всёхъ јдwлwвъ составлsz, заблуждeнымъ далeче t и4стины рaзумомъ и3 сквeрными ўсты6, нэм†z ќбw и3 не мог{щаz глаг0лати и5мъ и3ли2 помощи2 похвалsz, на превели1каго же бGа неподоб†ющаz глаг0лz. | Цар же, надмірно і безперестанно віддаючись насолодам, перед усіма ідолами влаштовував бенкети, і розумом, який далеко ухилився від істини, і нечистими вустами славословив тих, які глухі і не можуть говорити або надати допомогу, а на найвеличнішого Бога вимовляв непристойне. |
|
14
|
14
|
| По предрэчeннэмъ же врeмене разстоsніи, возвэсти1ша кни1жницы царю2, ћкw никaкоже ктомY м0гутъ њписaніе їудє1й сотвори1ти, безчи1сленнагw рaди и4хъ мн0жества, и3 понeже сyть є3щE премн0зи по странaмъ, и3нjи же по домHмъ њбрэтaютсz, ґ и3нjи по мэстHмъ, ћкw не возмощи2 tню1дъ всBмъ, и5же во є3гЂптэ, страти1гwмъ сотвори1ти сегw2. | Після сказаного проміжку часу писарі донесли цареві, що вони не в змозі зробити перепис юдеїв, з причини незліченної їхньої безлічі; притому ще більша кількість їх знаходиться в областях; одні залишаються у домах, інші розсіяні по різних місцях, так що зробити це неможливо навіть усім властям у Єгипті. |
|
15
|
15
|
| Е#гдa же цaрь запрети2 и5мъ жесточaе, ѓки дарaми подкyплєнымъ на ковaрство и3збэжaніz, случи1сz и5мъ и3звёстнэ є3го2 њ сeмъ ўвёрити, глаг0лющымъ съ показaніемъ, ћкw и3 хартіи6 ўжE и3 писaтєлныz трHсти, и5хже ўпотреблsху, њскудёша. | Коли ж цар ще суворіше погрожував їм, припускаючи, що вони підкуплені дарами і підступно уникали покарання, тоді довелося реально переконати його у тім. Вони довели, що бракує у них і хартій, і необхідних для того письмових тростин. |
|
16
|
16
|
| Сіe же бЁ дёйство помогaющагw їудeємъ съ нб7сE пр0мысла непобэди1магw (б9іz). | Це була дія непереможного небесного Промислу, який допомагав юдеям. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
