|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ ўвёдавъ нечести1вый въ толи1ко разгнёваніе пріи1де, ћкw не т0кмw на сyщихъ во ґлеxандрjи разгнёвасz, но и3 сyщымъ во странЁ тsжцэ сопроти1висz и3 повелЁ тщaтелнэ всёхъ собрaти въ кyпу и3 лютёйшею смeртію животA лиши1ти. | Довідавшись про те, нечестивець дійшов такого шаленства, що не тільки озлобився проти юдеїв, які жили в Олександрії, але виявив жорстоку ворожість і проти тих, що жили у цілій країні, наказавши негайно зібрати всіх разом і віддати на найганебнішу смерть. |
|
2
|
2
|
| Си6мъ же ўстр0єнымъ бhвшымъ, вёсть ѕлaz происхождaше на р0дъ (їудeйскій), человёкwмъ согласyющымъ на ѕлотворeніе, є3гдA винA дадeсz ко ўставлeнію, ѓки бы и5мъ возбранsли t зак0нwвъ. | Коли готувалася ця справа, людьми, однодумними лиходійству, була розповсюджена зла чутка проти народу юдейського з приводу такого розпорядження, ніби вони ухиляються від виконання законних обов’язків. |
|
3
|
3
|
| Но їудeє бёху сохранsюще ко царє1мъ ќбw неразврaтное послушaніе и3 вёрность, чествyюще же бGа и3 зак0на є3гw2 держaшесz, tлучeніе творsху въ нёкіихъ и3 tмBны: є3sже рaди вины2 нBкіимъ ненави1дими kвлsхусz: прaведныхъ же благотворeніемъ ўкрашaюще сожи1телство, всBмъ человёкwмъ благопріsтни сотвори1шасz. | Тим часом юдеї зберігали добру прихильність і незмінну вірність до царів; але вони шанували Бога, жили за Його законом і тому в деяких випадках допускали відступлення і відмови: з цієї причини вони і здавалися деяким ворожими; у всіх же інших людей добрим виконанням усього справедливого вони здобували благовоління. |
|
4
|
4
|
| Тёмже u5бо њ р0дэ во всёхъ слaвимое благотворeніе и3ноплемє1нницы ни во что2 вмэнsху, разли1чіе же въ поклонeніихъ и3 брaшнахъ разглашaху, глаг0люще, ћкw сjи человёцы нижE царю2, нижE в0ємъ соглaсни сyть, но враждeбни сyть и3 вельми2 нёкакw дэлHмъ проти1вни: и3 нестерпи1мымъ њгласи1ша и5хъ хулeніемъ. | Незважаючи на те, відомий добрий спосіб життя цього народу іноплемінники вважали за ніщо. Вони помічали тільки розбіжності у богошанувані та їжі і говорили, що ці люди не допускають спілкування у трапезі ні з царем, ні з вельможами, що вони заздрісники і великі супротивники держави, і таким чином розголошували про них навмисну хулу. |
|
5
|
5
|
| Е$ллини же сyщіи во грaдэ ни чи1мъ њби1дими t ни1хъ, ви1дzще смzтeніе нечazнное на ни1хъ и3 собр†ніz внезaпнw быв†ющаz, помощи2 ќбw не мог0ша: мучи1телское бо бsше повелёніе. | Елліни, які жили у місті і не зазнали від них ніякої образи, бачачи несподіване обурення проти цих людей і раптове їхнє скупчення, хоч не могли допомогти їм, — тому що царське було розпорядження, — однак утішали їх, обурювалися, і сподівалися, що діло переміниться: |
|
6
|
6
|
| Ўтэшaху же и3 негодовaху и3 минyти си6мъ вск0рэ непщевaху, и4бо не бyдетъ тaкw презрёно толи1кое мн0жество ничт0же согрэши1вшее. | бо не можна було нехтувати такою великою кількістю народу, ні в чому невинного. |
|
7
|
7
|
| И# ўжE нёцыи сосёди и3 дрyзи и3 сокупeчствующіи, тaйнw нёкіихъ призвaвше, вёрность даsху помогaти и3 всsкое ўсeрдіе твори1ти къ защищeнію. | Утім, деякі сусіди і друзі й ті, що торгували з ними, таємно приймаючи деяких з них, обіцяли допомагати їм і робити все можливе для їх захисту. |
|
8
|
8
|
| Џнъ же u5бо по настоsщему благодeнствію разгордэвazсz и3 не зрS вели1кагw бGа держaвы, непщyz же вhну въ сицев0мъ пребывaти ѕлосовётіи, написA на нS послaніе сицев0е: | А він, звеличуючись тимчасовим благополуччям і не помишляючи про владу величного Бога, думав незмінно залишитися з тим же наміром і написав проти них такий лист: |
|
9
|
9
|
| цaрь птоломeй філопaтwръ сyщымъ во є3гЂптэ и3 по мэстHмъ страти1гwмъ и3 в0инwмъ рaдоватисz и3 здрaвствовати: здрaвстую же и3 ѓзъ сaмъ, и3 вeщы нaшz: | «Цар Птоломей Филопатор жителям Єгипту і місцевим воєначальникам і воїнам — радуватися і бути здоровими. Я ж сам здоровий і справи наші благоуспішні. |
|
10
|
10
|
| по бhвшей нaмъ рaти во ґсjи, ю4же вёсте и3 вы2, ћже богHвъ нечazннымъ споборeніемъ и3 нaшею си1лою разyмнw въ д0брый конeцъ приведeсz, суди1хомъ не нyждею nрyжіz, но кр0тостію и3 мн0гимъ человёколюбіемъ благоустр0ити живyщыz въ кілисmрjи и3 фінікjи kзhки и3 благотвори1ти рaдостнэ: | Після походу, початого нами в Азію, який, як ви самі знаєте, несподіваною допомогою богів і нашою силою згідно з нашим наміром досяг щасливого закінчення, ми думали упорядкувати народи, які живуть у Келе-Сирії і Фінікії, не силою зброї, але поблажливістю і великим людинолюбством, охоче благодіючи їм. |
|
11
|
11
|
| и3 сyщымъ во градёхъ кaпищємъ дaвше дох0ды премнHги, пріид0хомъ и3 во їеrли1мъ, возшeдше почти1ти хрaмъ суемyдренныхъ и3 никогдaже престаю1щихъ t безyміz: | Даючи по містах багаті внески у храми, ми прийшли і в Єрусалим, маючи намір вшанувати святилище цих негідних людей, які ніколи не залишають свого безумства. |
|
12
|
12
|
| nни1 же сл0вомъ ќбw пріsша нaше пришeствіе, дёломъ же лeстнэ, возжелёвшымъ нaмъ вни1ти во хрaмъ и4хъ и3 лёпотными и3 добрёйшими д†ры почти1ти, тjи по дрeвней (своeй) г0рдости возбрани1ша нaмъ вни1ти, немощнёйшіи (сyще) нaшеz си1лы, за человэколю1біе, є4же и4мамы ко всBмъ человёкwмъ, | Вони ж, прийнявши наше прибуття — на словах охоче, а на ділі підступно, коли ми бажали ввійти у храм і вшанувати його належними і найкращими дарунками, пихаті своєю давньою гордістю, заборонили нам вхід, не потерпівши від нас насильства з людинолюбства, яке ми маємо до всіх людей. |
|
13
|
13
|
| своe же ѕломhсліе къ нaмъ kвлeнно показaвше, ѓки є3ди1ни т0чію t kзы6къ царє1мъ и3 и4хъ благодётелємъ вы6и не покарsюще, ничт0же прaведно х0щутъ носи1ти: | Явно виявивши свою ворожість до нас, вони одні тільки з усіх народів завзято противляться царям і своїм благодійникам і не хочуть виконувати нічого справедливого. |
|
14
|
14
|
| мh же си1хъ безyміе ўсмотри1вше, и3 съ побёдою возврати1вшесz, и3 во є3гЂптэ со всёми kзы6ки любочеловёчнэ срётившесz, ћкоже подобaше, сотвори1хомъ: | Ми ж, зглянувшись на їхнє безумство, і тоді, коли поверталися з перемогою, і в самому Єгипті, приймаючи людинолюбно всі народи, поводилися, як належало. |
|
15
|
15
|
| и3 въ тёхъ ко є3диноплемeнникwмъ и4хъ непамzтоѕл0біе всBмъ сказyюще, и3 рaди споборeніz, и3 ввёрєнныz съ простот0ю и5мъ и3здрeвле безчи1слєнныz вeщы дерзнyвше премэни1ти, восхотёхомъ и3 граждaнства ґлеxандрjйскагw спод0бити и5хъ и3 причaстники всегдA жерцє1мъ постaвити: | Між іншим, оголошуючи усім про нашу непам’ятозлобність до їхніх одноплемінників, ми вирішили ввести зміни: оскільки вони служили нам на війні і займалися дуже багатьма справами, здавна з простоти наданими їм, то ми хотіли навіть надати їм права олександрійського громадянства і зробити учасниками споконвічного жрецтва. |
|
16
|
16
|
| nни1 же въ проти1вность пріeмлюще, и3 прир0днымъ ѕлонрaвіемъ д0брое tри1нувше, и3 пrнw въ ѕл0е ўклонsющесz, не т0кмw tри1нуша честн0е граждaнство, но и3 гнушaютсz сл0вомъ и3 дёломъ, молчaніемъ тёхъ, и5же немн0гіи t ни1хъ къ нaмъ нелeстнэ доброжелaтельни сyть, по всsкъ чaсъ чaюще, ћкw мы2 вск0рэ нестр0йнымъ житіeмъ низврати1мъ и3справлє1ніz. | Вони ж, сприйнявши це як супротивне для себе і, за властивим їм злим норовом відкидаючи добре і схиляючись завжди до злого, не тільки знехтували неоціненне право громадянства, але й гласно і негласно гребують тими деякими з них, які щиро налаштовані до нас, постійно сподіваючись, що ми внаслідок безладного способу життя їхнього скоро скасуємо наші установлення. |
|
17
|
17
|
| Тёмже и3 показaньми д0брэ ўвэщaвшесz, ћкw сjи по всsкому w4бразу ѕломhслzтъ нaмъ, и3 мы2 проразумэвaюще, да не когдA внезaпну пот0мъ мzтeжу нашeдшу на ны2, си1хъ нечести1выхъ созади2 предaтелей и3 вaрварwвъ воз8имёемъ супостaтwвъ, | Тому ми, достатньо переконавшись дослідами, що вони за всякої нагоди виявляють неприязні проти нас задуми, і, передбачаючи, що коли-небудь, за несподівано виниклого проти нас збурювання, ми будемо мати за собою в особі цих нечестивців — зрадників і жорстоких ворогів, |
|
18
|
18
|
| повелёхомъ u5бо, є3гдA пріи1детъ къ вaмъ послaніе сіE, вск0рэ во є3ди1нъ чaсъ вышепи1санныхъ собрaвше съ женaми и3 ч†ды, съ досaдою и3 њѕлоблeніемъ послaти къ нaмъ ќзами желёзными tвсю1ду њковaнныхъ, на лю1тое и3 ѕлослaвное подобaющее ѕломhслzщымъ ўбіeніе: | повеліваємо, як тільки буде отриманий цей лист, негайно згаданих нами людей з їхніми дружинами і дітьми, з насиллями і катуваннями закувавши у залізні кайдани, звідусіль вислати до нас на смертну страту, нещадну і ганебну, гідну таких зловмисників. |
|
19
|
19
|
| по ўмучeніи бо си1хъ ўповaемъ, ћкw въ пр0чее врeмz совершeннw нaмъ вeщы во благостоsніи и3 въ пред0брэмъ состоsніи ўстр0zтсz. | Якщо вони одного разу будуть покарані, то ми сподіваємося, що у майбутньому наші державні справи набудуть довершеного благоустрою і найкращого порядку. |
|
20
|
20
|
| Ѓще же кто2 скрhетъ коег0 либо їудeанина, t стaра дaже до младeнца и3 дaже до ссyщихъ, прелютёйшими мyками ўмyченъ бyдетъ со всёмъ д0момъ: | Якщо ж хто сховає когось з юдеїв, від старого до дитини, не виключаючи немовлят, має бути знищеним з усім його домом найжорстокішим чином. |
|
21
|
21
|
| ѓще же кто2 возвэсти1тъ, сeй пріи1метъ и3мёніе подпaдшагw кaзни, є3щe же и3 t цaрскагw сребрA дрaхмъ двЁ тhсzщы, и3 своб0ду получи1тъ, и3 ўвэнчaетсz: | А хто викриє кого-небудь, той одержить маєток винного і ще дві тисячі драхм із царської скарбниці, одержить волю і буде вшанований. |
|
22
|
22
|
| всsко же мёсто, и3дёже ѓще ћтъ бyдетъ весьмA крhющьсz їудeанинъ, пyсто и3 nгнeмъ сожжeно да бyдетъ, и3 всsкому смeртному є3стествY по всемY неключи1мо да бyдетъ въ вёчное врeмz. И# ќбw послaніz w4бразъ си1це напи1санъ бhсть. | Усяке місце, де буде впійманий юдей, який ховається, має бути спустошене і випалене, так щоб нікому зі смертних ні на що не було придатне на вічні часи». Такий був зміст листа. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
