|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# тwвjтъ nтeцъ є3гw2 сочислsше кjйждо дeнь: и3 є3гдA и3сп0лнишасz днjе пути2, и3 не прихождaху, | Товит, батько його, рахував кожен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив, |
|
2
|
2
|
| речE тwвjтъ: є3дA кaкw посрaмлени сyть; и3ли2 нeгли ќмре гаваи1лъ, и3 никт0же є3мY даeтъ сребрA; | Товит сказав: чи не затримали їх? або чи не помер Гаваїл, і нема кому віддати їм срібло? |
|
3
|
3
|
| И# скорбsше ѕэло2. | І дуже сумував. |
|
4
|
4
|
| Речe же є3мY женA є3гw2: поги1бе ?џтрочищь, понeже ўмeдли. И# начA плaкастисz є3гw2 и3 речE: | Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила: |
|
5
|
5
|
| нёсть попечeніz мнЁ, чaдо, понeже лиши1хсz тS свёта џчію моє1ю. | ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світло очей моїх! |
|
6
|
6
|
| Тwвjтъ же глаг0летъ є4й: молчи2, не печaлисz, здрaвъ є4сть. | Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий. |
|
7
|
7
|
| И# речE є3мY молчи2, не прельщaй менE, поги1бе џтрочищь м0й. И# и3схождaше на всsкъ дeнь на пyть внЁ, и4мже tи1де: и3 во дни6 хлёба не kдsше, въ н0щехъ же не преставaше плaчущисz тwвjи сhна своегw2, донeлэже скончaшасz четыренaдесzть днjе брaка, въ нsже заклS рагуи1лъ пребhти є3мY тaмw. Речe же тwвjа рагуи1лу: tпусти2 мS, занE nтeцъ м0й и3 мaти моS не ктомY надёютсz ви1дэти мS. | А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє. — І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав Рагуїлу: відпусти мене, тому що батько мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене. |
|
8
|
8
|
| Речe же є3мY тeсть є3гw2: пребyди ў менє2, и3 ѓзъ послю2 ко nтцY твоемY, и3 возвэстsтъ є3мY, ±же њ тебЁ. | Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його про тебе. |
|
9
|
9
|
| И# тwвjа речE: ни2, но tпусти2 мS ко nтцY моемY. | А Товія говорить: ні, відпусти мене до батька мого. |
|
10
|
10
|
| Востaвъ же рагуи1лъ, дадE є3мY сaрру женY є3гw2 и3 п0лъ и3мёній, рабы6 и3 скоты2 и3 сребро2, | І встав Рагуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла, |
|
11
|
11
|
| и3 благослови1въ | tпусти2, глаг0лz: да бlгопоспэши1тъ вaмъ, ч†да, бGъ нб7сE прeжде нeже ўмрeти ми2. | і, благословивши їх, відпустив, і сказав: діти! нехай благопоспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру. |
|
12
|
12
|
| И# речE дщeри своeй: чти2 свeкрwвъ твои1хъ, тjи нн7э роди1теліе твои2 сyть, да слhшу њ тебЁ слyхъ д0бръ. И# њблобызA ю5. И# є4дна речE ко тwвjи: брaте возлю1бленне, да возврати1тъ тS гDь нб7сE и3 да дaстъ ми2 ви1дэти тво‰ ч†да t сaрры дщeре моеS, да возвеселю1сz пред8 гDемъ: и3 сE, вдаю2 тебЁ дщeрь мою2 въ зал0гъ, и3 да не њпечалsеши є3S. | Потім сказав дочці своїй: шануй твого свекра і свекруху; тепер вони — батьки твої; бажаю чути добру чутку про тебе. І поцілував її. І Една сказала Товії: улюблений брате, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її. |
|
13
|
13
|
| По си1хъ tи1де тwвjа благословS бGа, ћкw бlгопоспэши2 пyть є3гw2: и3 благословsше рагуи1ла и3 є4дну женY є3гw2, и3 и3дsше, дондеже прибли1житисz и5мъ къ нінеvjи. | Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпорядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
