Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Главa з7
Глава 7
1
1
И# пріид0ста въ д0мъ рагуи1левъ: сaрра же срёте и5хъ и3 рaдостнw привётствоваше и5хъ, ґ џна ю5: и3 введE и5хъ въ д0мъ. І підійшли до дому Рагуїла. Сарра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім.
2
2
И# речE рагуи1лъ є4днэ женЁ своeй: к0ль под0бенъ ю4ноша тwвjту сhну брaта моегw2; І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого!
3
3
И# вопроси2 и5хъ рагуи1лъ: tкyду є3стE, брaтіz; И# рёста є3мY: t сынHвъ нефfалjмлихъ плэнeнныхъ въ нінеvjю. І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію.
4
4
И# речE и4ма: знaета ли тwвjта брaта нaшего; Џна же рёста: знaема. И# речE и4ма: здрaвствуетъ ли; Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий.
5
5
Џна же рёста: и3 жи1въ є4сть и3 здрaвствуетъ. И# речe тwвjа: nтeцъ м0й є4сть. А Товія сказав: це мій батько.
6
6
И# и3зскочи2 рагуи1лъ, и3 њблобызA є3го2, и3 плaкасz, І кинувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав.
7
7
и3 благослови2 є3го2, и3 речE є3мY: д0брагw и3 благaгw человёка сhнъ. И# слhшавъ, ћкw тwвjтъ погуби2 џчи свои2, ск0рбенъ бhсть и3 плaкасz: І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав;
8
8
и3 є4дна женA є3гw2 и3 сaрра дщeрь є3гw2 плaкастэсz. И# пріsша и4хъ ўсeрднw, плакали й Една, дружина його, і Сарра, дочка його. І прийняли їх дуже радо
9
9
и3 заклaша nвнA t nвeцъ, и3 предложи1ша снBди мн0жайшыz. Речe же тwвjа рафаи1лу: ґзарjа брaте, рцы2, њ ни1хже глаг0лалъ є3си2 на пути2, и3 да соверши1тсz дёло. і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Азаріє, переговори́, про що ти говорив на дорозі; нехай влаштується ця справа!
10
10
И# соwбщи2 сл0во рагуи1лу. И# речE рагуи1лъ къ тwвjи: ћждь, пjй и3 благодyшествуй, тебё бо дост0итъ дётище моE взsти: nбaче њб8zвлю2 тебЁ и4стину: І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду:
11
11
вдавaхъ дётище моE седми2 мужє1мъ, и3 є3гдA вхождaху къ нeй, ўмирaху под8 н0щь: но нн7э благодyшествуй. И# речE тwвjа: не вкушY ничт0же здЁ, д0идеже постaвите и3 совэщaетесz со мн0ю. И# речE рагуи1лъ: поими2 ю5 tнн7э по њбhчаю: ты2 бо брaтъ є3си2 є3S, и3 nнA твоS є4сть, млcтивъ же бGъ да бlгопоспэши1тъ вaма во бlг†z. я віддавав свою дочку семи чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Милосердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще!
12
12
И# призвA сaрру дщeрь свою2, и3 є4мь рyку є3S, предадE ю5 тwвjи въ женY и3 речE: сE, по зак0ну мwmсeову поими2 ю5 и3 tведи2 ко nтцY твоемY И# благослови2 и5хъ. І прикликав Сарру, дочку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеєвим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх.
13
13
И# призвA є4дну женY свою2, и3 взeмъ кни1гу, написA пнсaніе и3 запечатлЁ. І покликав Едну, дружину свою, і, взявши сувій, написав договір і запечатав.
14
14
И# начaша ћсти. І почали їсти.
15
15
И# призвA рагуи1лъ є4дну женY свою2 и3 речE є4й: сестро2, ўгот0ви и4нъ черт0гъ и3 введи2 ю5. І покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і сказав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її.
16
16
И# сотвори2, ћкоже речE: и3 введE ю5 тaмw и3 плaкасz: и3 воспріsтъ слeзы дщeре своеS и3 речE є4й: І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплакала, і прийняла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй:
17
17
ўповaй, чaдо, гDь нб7сE и3 земли2 да дaстъ тебЁ рaдость вмёстw печaли твоеS тоS: ўповaй, дщи2. заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя!
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.