Главa з7
|
Глава 7
|
1
|
1
|
И# пріид0ста въ д0мъ рагуи1левъ: сaрра же срёте и5хъ и3 рaдостнw привётствоваше и5хъ, ґ џна ю5: и3 введE и5хъ въ д0мъ. | І підійшли до дому Рагуїла. Сарра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім. |
2
|
2
|
И# речE рагуи1лъ є4днэ женЁ своeй: к0ль под0бенъ ю4ноша тwвjту сhну брaта моегw2; | І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого! |
3
|
3
|
И# вопроси2 и5хъ рагуи1лъ: tкyду є3стE, брaтіz; И# рёста є3мY: t сынHвъ нефfалjмлихъ плэнeнныхъ въ нінеvjю. | І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію. |
4
|
4
|
И# речE и4ма: знaета ли тwвjта брaта нaшего; Џна же рёста: знaема. И# речE и4ма: здрaвствуетъ ли; | Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий. |
5
|
5
|
Џна же рёста: и3 жи1въ є4сть и3 здрaвствуетъ. И# речe тwвjа: nтeцъ м0й є4сть. | А Товія сказав: це мій батько. |
6
|
6
|
И# и3зскочи2 рагуи1лъ, и3 њблобызA є3го2, и3 плaкасz, | І кинувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав. |
7
|
7
|
и3 благослови2 є3го2, и3 речE є3мY: д0брагw и3 благaгw человёка сhнъ. И# слhшавъ, ћкw тwвjтъ погуби2 џчи свои2, ск0рбенъ бhсть и3 плaкасz: | І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав; |
8
|
8
|
и3 є4дна женA є3гw2 и3 сaрра дщeрь є3гw2 плaкастэсz. И# пріsша и4хъ ўсeрднw, | плакали й Една, дружина його, і Сарра, дочка його. І прийняли їх дуже радо |
9
|
9
|
и3 заклaша nвнA t nвeцъ, и3 предложи1ша снBди мн0жайшыz. Речe же тwвjа рафаи1лу: ґзарjа брaте, рцы2, њ ни1хже глаг0лалъ є3си2 на пути2, и3 да соверши1тсz дёло. | і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Азаріє, переговори́, про що ти говорив на дорозі; нехай влаштується ця справа! |
10
|
10
|
И# соwбщи2 сл0во рагуи1лу. И# речE рагуи1лъ къ тwвjи: ћждь, пjй и3 благодyшествуй, тебё бо дост0итъ дётище моE взsти: nбaче њб8zвлю2 тебЁ и4стину: | І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду: |
11
|
11
|
вдавaхъ дётище моE седми2 мужє1мъ, и3 є3гдA вхождaху къ нeй, ўмирaху под8 н0щь: но нн7э благодyшествуй. И# речE тwвjа: не вкушY ничт0же здЁ, д0идеже постaвите и3 совэщaетесz со мн0ю. И# речE рагуи1лъ: поими2 ю5 tнн7э по њбhчаю: ты2 бо брaтъ є3си2 є3S, и3 nнA твоS є4сть, млcтивъ же бGъ да бlгопоспэши1тъ вaма во бlг†z. | я віддавав свою дочку семи чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Милосердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще! |
12
|
12
|
И# призвA сaрру дщeрь свою2, и3 є4мь рyку є3S, предадE ю5 тwвjи въ женY и3 речE: сE, по зак0ну мwmсeову поими2 ю5 и3 tведи2 ко nтцY твоемY И# благослови2 и5хъ. | І прикликав Сарру, дочку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеєвим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх. |
13
|
13
|
И# призвA є4дну женY свою2, и3 взeмъ кни1гу, написA пнсaніе и3 запечатлЁ. | І покликав Едну, дружину свою, і, взявши сувій, написав договір і запечатав. |
14
|
14
|
И# начaша ћсти. | І почали їсти. |
15
|
15
|
И# призвA рагуи1лъ є4дну женY свою2 и3 речE є4й: сестро2, ўгот0ви и4нъ черт0гъ и3 введи2 ю5. | І покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і сказав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її. |
16
|
16
|
И# сотвори2, ћкоже речE: и3 введE ю5 тaмw и3 плaкасz: и3 воспріsтъ слeзы дщeре своеS и3 речE є4й: | І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплакала, і прийняла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй: |
17
|
17
|
ўповaй, чaдо, гDь нб7сE и3 земли2 да дaстъ тебЁ рaдость вмёстw печaли твоеS тоS: ўповaй, дщи2. | заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя! |