Главa №i
|
Глава 11
|
1
|
1
|
И# речE рафаи1лъ ко тwвjи: не вёси ли, брaте, кaкw њстaвилъ є3си2 nтцA твоего2; | І сказав Рафаїл Товії: ти знаєш, брате, в якому становищі ти залишив батька твого; |
2
|
2
|
предтецeмъ пред8 жен0ю твоeю и3 ўгот0ваимъ д0мъ: | ходімо вперед, раніше дружини твоєї, і приготуємо приміщення; |
3
|
3
|
возми1 же въ рyку жeлчь рhбію. И# поид0ста, и3 кyпнw и4де пeсъ в8слёдъ и4хъ. | а ти візьми у руку і жовч риб’ячу. І пішли; за ними побіг і собака. |
4
|
4
|
Ѓнна же сэдsше њбзирaющи на пути2 сhна своего2. | Тим часом Анна сиділа, виглядаючи на дорозі сина свого, |
5
|
5
|
И# ўсмотри2 є3го2 грzдyща и3 речE nтцY є3гw2: сE, сhнъ м0й грzдeтъ и3 человёкъ пошeдый съ ни1мъ. | і, помітивши, що він іде, сказала батькові його: ось, іде син твій і людина, яка вирушила з ним. |
6
|
6
|
Ґ рафаи1лъ речE: вёмъ ѓзъ, тwвjе, ћкw tвeрзетъ џчи nтeцъ тв0й: | Рафаїл сказав: я знаю, Товіє, що в батька твого відкриються очі; |
7
|
7
|
ты2 ќбw помaжи жeлчію на nчесeхъ є3гw2, и3 ўгрызeнъ њтрeтъ, и3 tвeрзетъ бёльма, и3 ќзритъ тS. | ти тільки помасти жовчю очі його, і він, відчувши їдкість, обітре їх, і спадуть більма, і він побачить тебе. |
8
|
8
|
И# притeкши ѓнна нападE на вhю сhна своегw2 и3 речE є3мY: ви1дэхъ тS, чaдо,tн}э да ўмрY. И# плaкастасz џба. | Анна, підбігши, кинулася на шию сина свого і сказала йому: побачила я тебе, дитя моє, — тепер мені хоч померти. І обоє заплакали. |
9
|
9
|
Тwвjтъ же и3схождaше ко двeремъ и3 преткнyсz. Сhнъ же є3гw2 притечE къ немY | А Товит пішов до дверей і спіткнувся, але син його поспішив до нього, і підтримав батька свого, |
10
|
10
|
и3 под8S nтцA своего2 и3 посhпа жeлчь на nчесA nтцA своегw2, глаг0лz: дерзaй, џтче. | і приклав жовч до очей батька свого, і сказав: підбадьорся, батьку мій! |
11
|
11
|
Е#гдa же њгрызє1на бhша, њтрE џчи свои2, | Очі його защеміли, і він обтер їх, |
12
|
12
|
и3 tрт0шасz t ќглwвъ nчeсъ є3гw2 бёльма, и3 ви1дэвъ сhна своего2, нападE на вhю є3гw2 | і знялися з країв очей його більма. Побачивши сина свого, він упав на шию його |
13
|
13
|
и3 плaкасz и3 речE: блгcвeнъ є3си2, б9е, и3 блгcвeно и4мz твоE во вёки, и3 блгcвeни вси2 с™jи твои2 ѓгGли, | і заплакав і сказав: благословенний Ти, Боже, і благословенне ім’я Твоє повіки, і благословенні всі святі ангели Твої! |
14
|
14
|
ћкw наказaлъ є3си2 и3 поми1ловалъ є3си2 мS: сE, ви1жду тwвjю сhна моего2. И# вни1де сhнъ є3гw2 рaдуzсz, и3 возвэсти2 nтцY своемY вели6чіz бы6вшаz є3мY въ мидjи. | Тому що Ти покарав і помилував мене. Ось, я бачу Товію, сина мого. — І ввійшов син його радісно і розповів батькові своєму про дивовижні діла, які були з ним у Мідії. |
15
|
15
|
И# и3зhде тwвjтъ во срётеніе невёстки своеS рaдуzсz и3 благословS бGа, ко вратHмъ нінеvjи. И# чудsхусz ви1дzщіи є3го2 грzдyща, ћкw прозрЁ. | І вийшов Товит назустріч невістці своїй до воріт Ниневії, радіючи і благословляючи Бога. Ті, які бачили, що він іде, дивувалися, як він прозрів. |
16
|
16
|
И# тwвjтъ и3сповёдашесz пред8 ни1ми, ћкw поми1лова є3го2 бGъ. И# є3гдA прнбли1жисz тwвjтъ къ сaррэ невёстцэ своeй, благослови2 ю5, глаг0лz: пріиди2 здрaва, дщи2: блгcвeнъ бGъ, и4же приведE тS къ нaмъ, и3 nтeцъ тв0й и3 мaти твоS. И# бhсть рaдость всBмъ сyщымъ въ нінеvjи брaтіzмъ є3гw2. | І Товит сповідав перед ними, що Бог помилував його. Коли підійшов Товит до Сарри, невістки своєї, благословив її і сказав: здрастуй, дочко моя! Благословенний Бог, Який привів тебе до нас, і благословенні батько твій і мати твоя! Зраділи і всі брати його в Ниневії. |
17
|
17
|
И# пріи1де ґхіaхаръ, и3 насвaсъ сhнъ брaта є3гw2, | І прийшов Ахиахар і Насвас, племінник його, |
18
|
18
|
и3 бhсть брaкъ тwвjи съ весeліемъ днjй сeдмь. | і весело святкували шлюб Товії сім днів. |