|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И# њпечaливсz плaкахъ, и3 моли1хсz съ болёзнію, глаг0лz: | Засмутившись, я заплакав і молився зі скорботою, говорячи: |
|
2
|
2
|
| првdнъ є3си2, гDи, и3 вс‰ дэлA тво‰, и3 вси2 путіE твои2 млcть и3 и4стниа, и3 сyдъ и4стиненъ и3 првdнъ ты2 сyдиши во вёкъ: | праведний Ти, Господи, і всі діла Твої і всі путі Твої — милість і істина, і судом істинним і правим судиш Ти повіки! |
|
3
|
3
|
| помzни2 мS и3 при1зри на мS да не tмщaеши ми2 грэхи2 мо‰ и3 невBдэніz мо‰ и3 nтє1цъ мои1хъ, и4миже согрэши1ша пред8 тоб0ю: | Пом’яни мене і зглянься на мене: не карай мене за гріхи мої й омани мої і батьків моїх, якими вони згрішили перед Тобою! |
|
4
|
4
|
| преслyшаша бо зaпwвэди тво‰ и3 дaлъ є3си2 нaсъ въ расхищeніе и3 плэнeніе и3 смeрть и3 въ при1тчу поношeніz всBмъ kзhкwмъ, въ нsже расточи1хомсz: | Бо вони не послухали заповідей Твоїх, і Ти віддав нас на розкрадання і полон і смерть, і на притчу ганьблення перед усіма народами, між якими ми розсіяні. |
|
5
|
5
|
| и3 нн7э мнHги судбы6 тво‰ сyть и3 и4стинны, твори1те со мн0ю њ грэсёхъ мои1хъ и3 nтє1цъ мои1хъ, ћкw не сотвори1хомъ повелёній твои1хъ, не бо2 ходи1хомъ во и4стинэ пред8 тоб0ю: | І, воістину, многі і праведні суди Твої — робити зі мною за гріхи мої і гріхи батьків моїх, тому що не виконували заповідей Твоїх і не робили за правдою перед Тобою. |
|
6
|
6
|
| и3 нн7э, ћкоже ўг0дно пред8 тоб0ю, сотвори2 со мн0ю: повели2 tsти дyхъ м0й, ћкw да разрэшyсz и3 бyду землS, понeже ќне є4сть ми2 ўмрeти, нeжели жи1ву бhтн, занE поношeніz лжи6ва слhшахъ, и3 печaль є4сть мн0га во мнЁ: повели2 tрэши1тисz ми2 t нyжды ўжE на вёчное мёсто, да не tврати1ши лицA твоегw2 t менє2. | Отже, твори зі мною, що Тобі благоугодно; повели взяти дух мій, щоб я спочив і повернувся у землю, бо мені краще померти, ніж жити, оскільки я чую неправдиві докори, і глибока скорбота в мені! Повели звільнити мене від цієї тяготи в оселі вічні і не відверни лиця Твого від мене. |
|
7
|
7
|
| Въ т0йже дeнь случи1сz дщeри рагуи1левэй сaррэ бо є3кватaнэхъ мидjи, и3 т0й поноси1мэй бhти t рабhнь nтцA є3S: | У той самий день трапилося і Саррі, дочці Рагуїловій, в Екбатанах Мідійських терпіти докори від служниць батька свого |
|
8
|
8
|
| ѓкw бsше данA седми2 мужє1мъ, и3 ґсмодeй лукaвый дeмwнъ ўби2 и5хъ, прeжде дaже бhти и5мъ съ нeю ћкw съ женaми: и3 рёша є4й: не разумёеши ли ўбивaющи твои1хъ мужeй; ўжE сeдмь и3мёла є3си2, и3 ни є3ди1нагw и4хъ нареклaсz є3си2: | за те, що її віддавали за сімох чоловіків, але Асмодей, злий дух, умертвляв їх раніше, ніж вони були з нею як з дружиною. Вони говорили їй: хіба тобі не совісно, що ти задушила чоловіків твоїх? Уже сімох ти мала, але не назвалася ім’ям жодного з них. |
|
9
|
9
|
| что2 нaсъ біeши; ѓще и3змр0ша, и3ди2 съ ни1ми, да не ви1димъ твоегw2 сhна и3ли2 дщeре во вёкъ. | Навіщо нас бити за них? Вони померли: йди і ти за ними, щоб нам не бачити твого сина або дочки повіки! |
|
10
|
10
|
| Сі‰ слhшавши њпечaлисz ѕэлw2, ћкw ўдави1тисz, и3 речE: є3ди1на ќбw є4смь nтцY моемY: ѓще сотворю2 сіE, ўкори1зна є3мY бyдетъ, и3 стaрость є3гw2 ннзведY съ болёзнію во ѓдъ. | Почувши це, вона дуже засмутилася, так що зважилася було позбавити себе життя, але подумала: я одна в батька мого; якщо зроблю це, нечестя йому буде, і я зведу старість його із сумом у пекло. |
|
11
|
11
|
| И# молsшесz при nк0нцы и3 речE: блгcвeнъ є3си2, гDи б9е м0й, и3 блгcвeно и4мz твоE с™0е и3 чтcн0е во вёки: да блгcвsтъ тS вс‰ дэлA тво‰ во вёкъ: | І стала вона молитися біля вікна і говорила: благословенний Ти, Господи Боже мій, і благословенне ім’я Твоє святе і славне навіки: нехай благословляє Тебе все творіння Твоє повіки! |
|
12
|
12
|
| и3 нн7э, гDи, џчи мои2 и3 лицE моE ко тебЁ дaхъ: | І нині до Тебе, Господи, звертаю очі мої й лице моє; |
|
13
|
13
|
| рёхъ да разрэши1ши мS t земли2 и3 да не слhшу ѓзъ ктомY поношeніz: | благаю, візьми мене від землі цієї і не дай мені чути ще докори! |
|
14
|
14
|
| ты2 вёсн, гDи, ћкw чистA є4смь t всsкагw грэхA мyжнz | Ти знаєш, Господи, що я чиста від усякого гріха з чоловіком |
|
15
|
15
|
| и3 не њскверни1хъ и4мене моегw2 ннжE и4мене nтцA моегw2 въ земли2 плэнeніz моегw2: є3динор0дна є4смь nтцY моемY, и3 нёсть є3мY ?џтрочища, и4же наслёдитъ є3го2, нижE брaта бли1жнzгw, нижE сyщагw є3мY сhна да соблюдy мz томY въ женY: ўжE погиб0ша ми2 сeдмь: вскyю ми2 жи1ти; и3 ѓще не ўг0дно є4сть тебЁ ўби1ти мS, повели2 призрёти на мS и3 поми1ловати мS, да не ктомY слhшу поношeніе. | і не знечестила імені мого, ні імені батька мого в землі полону мого; я єдинородна у батька мого, і немає в нього сина, який міг би успадкувати після нього, ні брата близького, ні сина братового, якому я могла б зберегти себе за дружину: уже семеро загинули в мене. Для чого ж мені жити? А якщо неугодно Тобі умертвити мене, то благозволи зглянутися на мене і помилувати мене, щоб мені не чути більше докору! |
|
16
|
16
|
| И# ўслhша гDь моли1тву nбои1хъ пред8 слaвою вели1кагw рафаи1ла, | І почута була молитва обох перед славою великого Бога, і був посланий Рафаїл зцілити обох: |
|
17
|
17
|
| и3 п0сланъ бЁ и3зцэли1ти nбои1хъ, тwвjту њчи1стити бёльма и3 сaрру дщeрь рагуи1леву дaти тwвjи сhну тwвjтову въ женY, и3 свzзaти ґсмодeа лукaваго дeмwна, занE тwвjи подоaетъ наслёдити ю5. Въ то2 врeмz возврати1всz тwвjтъ, вни1де въ д0мъ св0й, ґ сaрра дщи2 рагуи1лева сни1де t г0рницы своеS. | зняти більма в Товита і Сарру, дочку Рагуїлову, дати за дружину Товії, синові Товита, зв’язавши Асмодея, злого духа; тому що Товії призначено успадкувати її. — І в один і той самий час Товит, після повернення, ввійшов у дім свій, а Сарра, дочка Рагуїлова, вийшла зі світлиці своєї. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
