Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ г҃і
Глава 13
1
1
И҆ сѐ, человѣ́къ бж҃їй прїи́де ѿ і҆ꙋ́ды по словесѝ гдⷭ҇ню въ веѳи́ль, и҆ і҆еровоа́мъ стоѧ́ше на ѻ҆лтарѝ свое́мъ жре́ти хотѧ̀: І ось, чоловік Божий прийшов з Юдеї за словом Господнім у Вефиль, в той час, коли Ієровоам стояв біля жертовника, щоб звершити куріння.
2
2
и҆ воззва̀ ко ѻ҆лтарю̀ сло́вомъ гдⷭ҇нимъ и҆ речѐ: ѻ҆лтарю̀, ѻ҆лтарю̀, си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, сы́нъ ражда́етсѧ до́мꙋ даві́довꙋ, і҆ѡсі́а и҆́мѧ є҆мꙋ̀, и҆ пожре́тъ на тебѣ̀ жерцы̀, и҆̀же на высо́кихъ жрꙋ́щыѧ на тебѣ̀, и҆ кѡ́сти человѣ́чєскїѧ сожже́тъ на тебѣ̀. І промовив до жертовника слово Господнє і сказав: жертовник, жертовник! так говорить Господь: ось, народиться син дому Давидовому, ім’я йому Іосія, і принесе на тобі в жертву священиків висот, які звершують на тобі куріння, і людські кістки спалить на тобі.
3
3
И҆ да́стъ въ де́нь то́й чꙋ́до, глаго́лѧ: се́й гл҃го́лъ, є҆го́же речѐ гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: сѐ, ѻ҆лта́рь разсѧ́детсѧ, и҆ и҆злїе́тсѧ тꙋ́къ и҆́же на не́мъ. І дав у той день знамення, сказавши: ось знамення того, що це прорік Господь: ось, цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсипеться.
4
4
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша ца́рь і҆еровоа́мъ словеса̀ человѣ́ка бж҃їѧ воззва́вшагѡ ко ѻ҆лтарю̀ и҆́же въ веѳи́ли, и҆ прострѐ ца́рь рꙋ́кꙋ свою̀ ѿ ѻ҆лтарѧ̀, глаго́лѧ: и҆ми́те є҆го̀. И҆ сѐ, оу҆́сше рꙋка̀ є҆гѡ̀, ю҆́же прострѐ на́нь, и҆ не можа́ше возврати́ти ю҆̀ къ себѣ̀: Коли цар почув слово чоловіка Божого, промовлене до жертовника у Вефилі, то простягнув Ієровоам руку свою від жертовника, говорячи: візьміть його. І одерев’яніла рука його, яку він простягнув на нього, і не міг він повернути її до себе.
5
5
и҆ ѻ҆лта́рь разсѣ́десѧ, и҆ и҆злїѧ́сѧ тꙋ́къ ѿ ѻ҆лтарѧ̀, по чꙋдесѝ, є҆́же дадѐ человѣ́къ бж҃їй сло́вомъ гдⷭ҇нимъ. І жертовник розпався, і попіл з жертовника розсипався, за знаменням, яке дав чоловік Божий словом Господнім.
6
6
И҆ речѐ ца́рь і҆еровоа́мъ человѣ́кꙋ бж҃їю: помоли́сѧ нн҃ѣ пред̾ лице́мъ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, дабы̀ возврати́ласѧ рꙋка̀ моѧ̀ ко мнѣ̀. И҆ помоли́сѧ человѣ́къ бж҃їй пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ, и҆ возврати́сѧ рꙋка̀ царѧ̀ къ немꙋ̀, и҆ бы́сть ꙗ҆́коже пре́жде. І сказав цар [Ієровоам] чоловіку Божому: умилостив лице Господа Бога твого і помолися за мене, щоб рука моя могла повернутися до мене. Й умилостивив чоловік Божий лице Господа, і рука царя повернулася до нього і стала, як раніше.
7
7
И҆ глаго́ла ца́рь къ человѣ́кꙋ бж҃їю: вни́ди со мно́ю въ до́мъ, и҆ ѡ҆бѣ́дай, и҆ да́мъ тѝ да́ръ. І сказав цар чоловіку Божому: зайди зі мною в дім і підкріпи себе їжею, і я дам тобі подарунок.
8
8
И҆ речѐ человѣ́къ бж҃їй къ царе́ви: а҆́ще да́си мѝ по́лъ до́мꙋ твоегѡ̀, не вни́дꙋ съ тобо́ю, нижѐ ꙗ҆́мъ хлѣ́ба, нижѐ пїю̀ воды̀ на мѣ́стѣ се́мъ, Але чоловік Божий сказав цареві: хоч би ти давав мені половину дому твого, я не піду з тобою і не буду їсти хліба і не буду пити води в цьому місці,
9
9
ꙗ҆́кѡ та́кѡ заповѣ́да мѝ гдⷭ҇ь сло́вомъ, гл҃ѧ: ни ꙗ҆́ждь хлѣ́ба, ни пі́й воды̀, нижѐ возврати́сѧ пꙋте́мъ, и҆́мже ше́лъ є҆сѝ. бо так заповідано мені словом Господнім: «не їж там хліба і не пий води і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».
10
10
И҆ ѿи́де пꙋте́мъ и҆ны́мъ, и҆ не возврати́сѧ пꙋте́мъ, и҆́мже прїи́де во веѳи́ль. І пішов він іншою дорогою і не пішов назад тією дорогою, якою прийшов у Вефиль.
11
11
И҆ проро́къ є҆ди́нъ ста́ръ живѧ́ше въ веѳи́ли, и҆ прїидо́ша сы́нове є҆гѡ̀ и҆ повѣ́даша є҆мꙋ̀ всѧ̑ дѣла̀, ꙗ҆̀же сотворѝ человѣ́къ бж҃їй въ де́нь то́й въ веѳи́ли, и҆ словеса̀, ꙗ҆̀же глаго́ла царе́ви, повѣ́даша ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀. У Вефилі жив один пророк-старець. Син його прийшов і розповів йому все, що зробив сьогодні чоловік Божий у Вефилі; і слова, які він говорив цареві, переказали сини батькові своєму.
12
12
И҆ речѐ къ ни̑мъ ѻ҆те́цъ и҆́хъ, глаго́лѧ: кі́имъ пꙋте́мъ и҆́де; И҆ показа́ша є҆мꙋ̀ сы́нове є҆гѡ̀ пꙋ́ть, и҆́мже и҆́де человѣ́къ бж҃їй и҆зше́дый ѿ і҆ꙋ́ды. І запитав їх батько їхній: якою дорогою він пішов? І показали сини його, якою дорогою пішов чоловік Божий, який приходив з Юдеї.
13
13
И҆ речѐ сынѡ́мъ свои̑мъ: ѡ҆сѣдла́йте мѝ ѻ҆слѧ̀. И҆ ѡ҆сѣдла́ша є҆мꙋ̀ ѻ҆слѧ̀, и҆ всѣ́де на нѐ, І сказав він синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали йому осла, і він сів на нього.
14
14
и҆ и҆́де в̾слѣ́дъ человѣ́ка бж҃їѧ, и҆ ѡ҆брѣ́те є҆го̀ под̾ дꙋ́бомъ сѣдѧ́ща, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ты́ ли є҆сѝ человѣ́къ бж҃їй прише́дый ѿ і҆ꙋ́ды; И҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́зъ. І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, що сидів під дубом, і сказав йому: чи ти чоловік Божий, який прийшов з Юдеї? І сказав той: я.
15
15
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: грѧдѝ со мно́ю, и҆ ꙗ҆́ждь хлѣ́бъ. І сказав йому: зайди до мене в дім і поїж хліба.
16
16
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: не могꙋ̀ возврати́тисѧ съ тобо́ю, нижѐ ꙗ҆́мъ хлѣ́ба, ни пїю̀ воды̀ на мѣ́стѣ се́мъ, Той сказав: я не можу повернутися з тобою і піти до тебе; не буду їсти хліба і не буду пити в тебе води в цьому місці,
17
17
ꙗ҆́кѡ та́кѡ заповѣ́да мѝ гдⷭ҇ь сло́вомъ, гл҃ѧ: не ꙗ҆́ждь хлѣ́ба та́мѡ, нижѐ пі́й воды̀ та́мѡ, и҆ да не возврати́шисѧ пꙋте́мъ тѣ́мъ, и҆́мже ше́лъ є҆сѝ. бо словом Господнім сказано мені: «не їж хліба і не пий там води, і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».
18
18
И҆ речѐ къ немꙋ̀: и҆ а҆́зъ проро́къ є҆́смь ꙗ҆́коже ты̀, и҆ а҆́гг҃лъ глаго́ла ко мнѣ̀ сло́вомъ гдⷭ҇нимъ, глаго́лѧ: возвратѝ є҆го̀ къ себѣ̀ въ до́мъ тво́й, да снѣ́стъ хлѣ́ба и҆ пїе́тъ во́дꙋ. И҆ солга̀ є҆мꙋ̀, І сказав він йому: і я пророк такий самий, як ти, і ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: «поверни його до себе в дім; нехай поїсть він хліба і нап’ється води». — Він сказав неправду йому.
19
19
и҆ возвратѝ є҆го̀: и҆ ꙗ҆дѐ хлѣ́бъ, и҆ пѝ во́дꙋ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀. І той повернувся з ним, і поїв хліба в його домі, і напився води.
20
20
И҆ бы́сть и҆̀мъ сѣдѧ́щымъ на трапе́зѣ, и҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко проро́кꙋ возвра́щшемꙋ є҆го̀. Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який повернув його.
21
21
И҆ речѐ къ человѣ́кꙋ бж҃їю прише́дшемꙋ ѿ і҆ꙋ́ды, глаго́лѧ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: поне́же преѡгорчи́лъ є҆сѝ гл҃го́лъ гдⷭ҇ень и҆ не сохрани́лъ є҆сѝ за́повѣди, ю҆́же заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, І промовив він до чоловіка Божого, який прийшов з Юдеї, і сказав: так говорить Господь: за те, що ти не підкорився вустам Господа і не дотримав повеління, яке заповів тобі Господь Бог твій,
22
22
и҆ возврати́всѧ ꙗ҆́лъ є҆сѝ хлѣ́бъ и҆ пи́лъ є҆сѝ во́дꙋ на мѣ́стѣ се́мъ, ѡ҆ не́мже речѐ къ тебѣ̀, гл҃ѧ: да не ꙗ҆́си хлѣ́ба и҆ не пїе́ши воды̀: сегѡ̀ ра́ди не вни́детъ во гро́бъ тѣ́ло твоѐ со ѻ҆тцы̑ твои́ми. але повернувся, їв хліб і пив воду в тому місці, про яке Він сказав тобі: «не їж хліба і не пий води», тіло твоє не ввійде у гробницю батьків твоїх.
23
23
И҆ бы́сть по ꙗ҆де́нїи хлѣ́ба и҆ по питїѝ воды̀, и҆ ѡ҆сѣдла̀ ѻ҆слѧ̀ томꙋ̀ проро́кꙋ, и҆ возврати́сѧ, и҆ ѿи́де: Після того, як той поїв хліба і напився, він осідлав осла для пророка, якого він повернув.
24
24
и҆ ѡ҆брѣ́те є҆го̀ ле́въ на пꙋтѝ, и҆ оу҆мертвѝ є҆го̀: и҆ бѣ̀ тѣ́ло є҆гѡ̀ пове́ржено на пꙋтѝ, и҆ ѻ҆се́лъ стоѧ́ше над̾ ни́мъ, и҆ ле́въ стоѧ́ше бли́з̾ тѣлесѐ (є҆гѡ̀): І вирушив той. І зустрів його на дорозі лев і умертвив його. І лежало тіло його, кинуте на дорозі; осел же стояв біля нього, і лев стояв біля тіла.
25
25
и҆ сѐ, мꙋ́жїе мимоидꙋ́ще, и҆ ви́дѣша ме́ртва пове́ржена на пꙋтѝ и҆ льва̀ стоѧ́ща бли́з̾ ме́ртвагѡ: и҆ прїидо́ша, и҆ повѣ́даша во гра́дѣ, въ не́мже живѧ́ше проро́къ ста́рый. І ось, люди, які проходили мимо, побачили тіло, кинуте на дорозі, і лева, що стоїть біля тіла, і пішли і розповіли в місті, в якому жив пророк-старець.
26
26
И҆ оу҆слы́ша (сїѐ проро́къ) возврати́вый є҆го̀ съ пꙋтѝ и҆ речѐ: человѣ́къ бж҃їи се́й є҆́сть, и҆́же престꙋпѝ гл҃го́лъ бж҃їй, и҆ предадѐ є҆го̀ гдⷭ҇ь львꙋ̀, и҆ сокрꙋшѝ є҆го̀, и҆ оу҆мертвѝ є҆го̀ по гл҃го́лꙋ гдⷭ҇ню, є҆го́же речѐ є҆мꙋ̀. Пророк, який повернув його з дороги, почувши це , сказав: це той чоловік Божий, який не підкорився вустам Господа; Господь віддав його леву, який роздер його й умертвив його, за словом Господа, яке Він прорік йому.
27
27
И҆ повелѣ̀ сынѡ́мъ свои̑мъ, глаго́лѧ: ѡ҆сѣдла́йте мѝ ѻ҆слѧ̀. И҆ ѡ҆сѣдла́ша. І сказав синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали вони.
28
28
И҆ по́йде, и҆ ѡ҆брѣ́те тѣ́ло є҆гѡ̀ пове́ржено на пꙋтѝ, и҆ ѻ҆се́лъ и҆ ле́въ стоѧ́ста над̾ тѣ́ломъ, и҆ не снѣдѐ ле́въ тѣлесѐ человѣ́ка бж҃їѧ и҆ не сокрꙋшѝ ѻ҆сла̀. Він вирушив і знайшов тіло його, кинуте на дорозі; осел же і лев стояли біля тіла; лев не з’їв тіла і не роздер осла.
29
29
И҆ взѧ̀ проро́къ тѣ́ло человѣ́ка бж҃їѧ, и҆ возложѝ є҆̀ на ѻ҆слѧ̀, и҆ возвратѝ є҆̀ проро́къ, и҆ вни́де во гра́дъ погребстѝ є҆го̀, І підняв пророк тіло чоловіка Божого, і поклав його на осла, і повіз його назад. І пішов пророк-старець у місто своє , щоб оплакати і поховати його.
30
30
и҆ положѝ тѣ́ло є҆гѡ̀ во гро́бѣ свое́мъ, и҆ рыда́ше по не́мъ: оу҆вы̀, бра́те. І поклав тіло його у своїй гробниці і плакав за ним: жаль, брате мій!
31
31
И҆ бы́сть по рыда́нїи ѡ҆ не́мъ, и҆ речѐ къ сынѡ́мъ свои̑мъ, глаго́лѧ: а҆́ще оу҆мрꙋ̀, погреби́те мѧ̀ во гро́бѣ се́мъ, и҆дѣ́же человѣ́къ бж҃їй погребе́нъ є҆́сть, при косте́хъ є҆гѡ̀ положи́те мѧ̀, да спасꙋ́тсѧ кѡ́сти моѧ̑ съ костьмѝ є҆гѡ̀, Після поховання його він сказав синам своїм: коли я помру, поховаєте мене в гробниці, в якій похований чоловік Божий; біля кісток його покладете кістки мої;
32
32
ꙗ҆́кѡ сбꙋ́детсѧ глаго́лъ, є҆го́же глаго́ла сло́вомъ гдⷭ҇нимъ ѡ҆ ѻ҆лтарѝ, и҆́же во веѳи́ли, и҆ ѡ҆ домѣ́хъ высо́кихъ, и҆̀же въ самарі́и. бо збудеться слово, яке він за велінням Господнім промовив про жертовник у Вефилі і про всі капища на висотах, у містах самарійських.
33
33
И҆ по глаго́лѣ се́мъ не ѡ҆брати́сѧ і҆еровоа́мъ ѿ ѕло́бы своеѧ̀, и҆ возврати́сѧ, и҆ сотворѝ ѿ ча́сти є҆ди́ныѧ люді́й жерцы̀ высо́кихъ: и҆́же хотѧ́ше, и҆сполнѧ́ше рꙋ́кꙋ свою̀, и҆ быва́ше жре́цъ на высо́кихъ. І після цієї події Ієровоам не зійшов зі своєї поганої дороги, але продовжував ставити з народу священиків висот; хто хотів, того він посвячував, і той ставав священиком висот.
34
34
И҆ бы́сть глаго́лъ се́й въ прегрѣше́нїе до́мꙋ і҆еровоа́млю, и҆ на и҆спроверже́нїе, и҆ на и҆зчезнове́нїе ѿ лица̀ землѝ. Це вело дім Ієровоамів до гріха і до загибелі і до знищення його з лиця землі.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.