Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава́ г҃	Глава 3

1	1
Є҆гда́ же ца́рство оу҆тверди́сѧ въ рꙋцѣ̀ соломѡ́на, сва́товство сотворѝ соломѡ́нъ съ фараѡ́номъ царе́мъ є҆гѵ́петскимъ: и҆ поѧ́тъ дще́рь фараѡ́ню и҆ введѐ ю҆̀ во гра́дъ даві́довъ, до́ндеже сконча̀ зда́ти до́мъ сво́й и҆ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ стѣ́нꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма ѡ҆́крестъ.	[Коли утвердилося царство в руках Соломона,] Соломон поріднився з фараоном, царем Єгипетським і взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і дому Господнього і стіни навколо Єрусалима.
2	2
Ѻ҆ба́че лю́дїе тогда̀ бѧ́хꙋ жрꙋ́ще на высо́кихъ, ꙗ҆́кѡ не бѣ̀ созда́нъ до́мъ гдⷭ҇еви да́же до днѐ ѻ҆́нагѡ.	Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був побудований дім імені Господа до того часу.
3	3
И҆ возлюбѝ соломѡ́нъ гдⷭ҇а, ходи́ти въ заповѣ́данїихъ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀, то́кмѡ на холмѣ́хъ жрѧ́ше и҆ кадѧ́ше.	І полюбив Соломон Господа, ходячи за уставом Давида, батька свого; але і він приносив жертви і куріння на висотах.
4	4
И҆ воста̀ соломѡ́нъ, и҆ и҆́де въ гаваѡ́нъ пожре́ти та́мѡ, ꙗ҆́кѡ та́мѡ бѣ̀ высота̀ ве́лїѧ: ты́сѧщꙋ всесожже́нїѧ вознесѐ на же́ртвенницѣ въ гаваѡ́нѣ.	І пішов цар у Гаваон, щоб принести там жертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всепалень підніс Соломон на тім жертовнику.
5	5
И҆ ꙗ҆ви́сѧ гдⷭ҇ь соломѡ́нꙋ во снѣ̀ но́щїю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: просѝ что̀ хо́щеши себѣ̀.	У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі.
6	6
И҆ речѐ соломѡ́нъ: ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ съ рабо́мъ твои́мъ даві́домъ ѻ҆тце́мъ мои́мъ млⷭ҇ть ве́лїю, ꙗ҆́коже ходѝ пред̾ тобо́ю и҆́стиною и҆ пра́вдою и҆ пра́вымъ се́рдцемъ съ тобо́ю, и҆ сохрани́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ млⷭ҇ть вели́кꙋю сїю̀, є҆́же да́ти сы́нꙋ є҆гѡ̀ сѣдѣ́ти на престо́лѣ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже дне́сь:	І сказав Соломон: Ти зробив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді і з щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дарував йому сина, який сидів би на престолі його, як це і є нині;
7	7
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, ты̀ да́лъ є҆сѝ раба̀ твоего̀ вмѣ́стѡ даві́да ѻ҆тца̀ моегѡ̀: и҆ а҆́зъ є҆́смь ѻ҆́трочищь ма́лъ, и҆ не вѣ́мъ и҆схо́да моегѡ̀ и҆ вхо́да моегѡ̀:	і нині, Господи Боже мій, Ти поставив раба Твого царем замість Давида, батька мого; але я отрок малий, не знаю ні мого виходу, ні входу;
8	8
ра́бъ же тво́й посредѣ̀ люді́й твои́хъ, и҆̀хже и҆збра́лъ є҆сѝ люді́й мно́гихъ, и҆̀же не и҆зочтꙋ́тсѧ ѿ мно́жества:	і раб Твій — серед народу Твого, який обрав Ти, народу настільки численного, що за безліччю його не можна ні порахувати його, ні оглянути;
9	9
и҆ да́си рабꙋ̀ твоемꙋ̀ се́рдце смы́слено слы́шати и҆ сꙋди́ти лю́ди твоѧ̑ въ пра́вдѣ, є҆́же разꙋмѣва́ти посредѣ̀ добра̀ и҆ ѕла̀: ꙗ҆́кѡ кто̀ мо́жетъ сꙋди́ти лю́демъ твои̑мъ тѧ̑жкимъ си̑мъ;	даруй же рабові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро і що зло; бо хто може керувати цим численним народом Твоїм?
10	10
И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во сїѐ пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́кѡ и҆спросѝ соломѡ́нъ глаго́лъ се́й.	І благоугодно було Господу, що Соломон просив цього.
11	11
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ немꙋ̀: зане́же проси́лъ є҆сѝ ѿ менє̀ глаго́ла сегѡ̀, и҆ не проси́лъ є҆сѝ ѿ менє̀ дні́й мно́гихъ, и҆ не проси́лъ є҆сѝ бога́тства, нижѐ проси́лъ є҆сѝ дꙋ́шъ вра̑гъ твои́хъ, но и҆спроси́лъ є҆сѝ себѣ̀ ра́зꙋма, є҆́же слы́шати сꙋ́дъ:	І сказав йому Бог: за те, що ти просив цього і не просив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, —
12	12
сѐ, сотвори́хъ по глаго́лꙋ твоемꙋ̀, сѐ, да́хъ тѝ се́рдце смы́слено и҆ мꙋ́дро: ꙗ҆́коже ты̀, не бы́сть мꙋ́жъ пре́жде тебє̀ и҆ по тебѣ̀ не воста́нетъ подо́бенъ тебѣ̀:	ось, Я зроблю за словом твоїм: ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше тебе, і після тебе не постане подібний до тебе;
13	13
и҆ ꙗ҆̀же не проси́лъ є҆сѝ, да́хъ тебѣ̀, и҆ бога́тство и҆ сла́вꙋ, ꙗ҆́коже ты̀, не бы́сть мꙋ́жъ подо́бенъ тебѣ̀ въ царе́хъ во всѧ̑ дни̑ твоѧ̑:	і те, чого ти не просив, Я даю тобі, і багатство і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої;
14	14
и҆ а҆́ще по́йдеши пꙋте́мъ мои́мъ сохрани́ти за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, ꙗ҆́коже хожда́ше даві́дъ ѻ҆те́цъ тво́й, и҆ оу҆мно́жꙋ дни̑ твоѧ̑.	і якщо будеш ходити путями Моїми, зберігаючи устави Мої і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу і дні твої.
15	15
И҆ возбꙋди́сѧ соломѡ́нъ, и҆ сѐ, сновидѣ́нїе. И҆ воста̀, и҆ и҆́де во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ ста̀ пред̾ лице́мъ же́ртвенника, пред̾ лице́мъ кївѡ́та завѣ́та гдⷭ҇нѧ въ сїѡ́нѣ, и҆ вознесѐ всесожжє́нїѧ и҆ сотворѝ ми̑рнаѧ, и҆ сотворѝ пи́ръ ве́лїй себѣ̀ и҆ всѣ̑мъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ.	І пробудився Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він в Єрусалим і став [перед жертовником] перед ковчегом завіту Господнього, і приніс всепалення і звершив жертви мирні, і зробив великий бенкет для всіх слуг своїх.
16	16
Тогда̀ ꙗ҆ви́стѣсѧ двѣ̀ жєнѣ̀ блꙋдни̑цѣ пред̾ царе́мъ и҆ ста́стѣ пред̾ ни́мъ.	Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя і стали перед ним.
17	17
И҆ речѐ жена̀ є҆ди́на: во мнѣ̀, го́споди мо́й: а҆́зъ и҆ жена̀ сїѧ̀ жи́хомѣ въ домꙋ̀ є҆ди́нѣмъ и҆ роди́хомѣ въ домꙋ̀:	І сказала одна жінка: о, господарю мій! я і ця жінка живемо в одному домі; і я народила при ній у цьому домі;
18	18
и҆ бы́сть по тре́тїемъ днѝ рожде́нїѧ моегѡ̀, и҆ родѝ и҆ жена̀ сїѧ̀: и҆ бѣ́хомъ кꙋ́пнѡ, и҆ не бѣ̀ никто́же съ на́ми, кромѣ̀ ѻ҆бои́хъ на́съ въ домꙋ̀:	на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в домі;
19	19
и҆ оу҆́мре сы́нъ жены̀ сеѧ̀ въ нощѝ, ꙗ҆́кѡ лежа̀ на не́мъ:	і помер син цієї жінки вночі, бо вона заспала його;
20	20
и҆ воста̀ въ полꙋ́нощи, и҆ взѧ̀ ѻ҆троча̀ моѐ ѿ ѡ҆б̾ѧ́тїй мои́хъ, и҆ оу҆спѝ є҆̀ на ло́нѣ свое́мъ, а҆ ѻ҆троча̀ своѐ оу҆ме́ршее положѝ на ло́нѣ мое́мъ:	і встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей;
21	21
и҆ воста́хъ заꙋ́тра накорми́ти ѻ҆троча̀ моѐ, и҆ ѡ҆брѣто́хъ и҆ ме́ртво: и҆ сѐ, разсмотри́хъ є҆го̀ ра́нѡ, и҆ сѐ, не бѣ̀ сы́нъ мо́й, є҆го́же роди́хъ:	вранці я встала, щоб погодувати сина мого, і ось, він був мертвий; а коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила.
22	22
И҆ речѐ дрꙋга́ѧ жена̀: нѝ, но сѐ є҆́сть сы́нъ мо́й живы́й, се́ же є҆́сть сы́нъ тво́й оу҆ме́рый. И҆ прѧ́стѣсѧ пред̾ царе́мъ.	І сказала друга жінка: ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони так перед царем.
23	23
И҆ речѐ и҆́ма ца́рь: ты̀ глаго́леши, ꙗ҆́кѡ се́й сы́нъ мо́й живы́й, сы́нъ же сеѧ̀ ме́ртвый: и҆ ты̀ глаго́леши: нѝ, но живы́й є҆́сть сы́нъ мо́й, тво́й же сы́нъ оу҆ме́ршїй.	І сказав цар: ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: ні, твій син мертвий, а мій син живий.
24	24
И҆ речѐ ца́рь: принеси́те мѝ ме́чь. И҆ принесо́ша ме́чь пред̾ царѧ̀.	І сказав цар: подайте мені меч. І принесли меч до царя.
25	25
И҆ речѐ ца́рь: разсѣцы́те ѻ҆троча̀ ссꙋ́щее живо́е на дво́е, и҆ дади́те полови́нꙋ є҆гѡ̀ се́й, и҆ дрꙋгꙋ́ю полови́нꙋ ѻ҆́нѣй.	І сказав цар: розсічіть живе дитя надвоє і віддайте половину одній і половину другій.
26	26
И҆ ѿвѣща̀ жена̀, є҆ѧ́же бѣ̀ сы́нъ живы́й, и҆ речѐ ко царю̀, поне́же смѧте́сѧ оу҆тро́ба є҆ѧ̀ ѡ҆ сы́нѣ є҆ѧ̀, и҆ речѐ: во мнѣ̀, го́споди мо́й, дади́те є҆́й ѻ҆троча̀ живо́е, сме́ртїю же не оу҆мертви́те є҆го̀. И҆ та̀ речѐ: да не бꙋ́детъ ни мнѣ̀, нѝ тебѣ̀, но пресѣцы́те є҆̀.	І відповіла та жінка, син якої був живий, царю, бо схвилювалося все нутро її від жалю до сина свого: о, господарю мій! віддайте їй цю дитину живу і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай же не буде ні мені, ні тобі, рубайте.
27	27
И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: дади́те дѣ́тище жи́во женѣ̀ ре́кшей: дади́те се́й є҆̀, сме́ртїю же не оу҆мертви́те є҆гѡ̀: сїѧ̀ ма́ти є҆гѡ̀.	І відповів цар і сказав: віддайте цій живе дитя, і не умертвляйте його: вона — його мати.
28	28
И҆ слы́ша ве́сь і҆и҃ль сꙋ́дъ се́й, и҆́мже сꙋдѝ ца́рь, и҆ оу҆боѧ́шасѧ ѿ лица̀ царе́ва, разꙋмѣ́ша бо, ꙗ҆́кѡ ра́зꙋмъ бж҃їй въ не́мъ є҆́же твори́ти ѡ҆правда̑нїѧ.	І почув весь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і стали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд.

← Глава́ в҃

Глава́ д҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт