Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ к҃а

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава́ к҃а	Глава 21

1	1
И҆ бы́сть по глаго́лѣхъ си́хъ, и҆ вїногра́дъ є҆ди́нъ бѣ̀ оу҆ навꙋѳе́а і҆езраилі́тѧнина при гꙋмнѣ̀ а҆хаа́ва царѧ̀ самарі́йска.	І було після цих подій: у Навуфея ізреелитянина в Ізреелі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського.
2	2
И҆ речѐ а҆хаа́въ къ навꙋѳе́ю, глаго́лѧ: да́ждь мѝ вїногра́дъ тво́й, и҆ бꙋ́детъ мѝ во вертогра́дъ ѕе́лїй, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ є҆́сть се́й до́мꙋ моегѡ̀, и҆ да́мъ тѝ вмѣ́стѡ сегѡ̀ вїногра́дъ и҆́нъ до́бръ па́че сегѡ̀: а҆́ще же оу҆го́дно пред̾ тобо́ю, да́мъ тѝ сребро̀ и҆змѣ́нꙋ вїногра́да сегѡ̀, и҆ бꙋ́детъ мѝ во вертогра́дъ ѕе́лїй.	І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує.
3	3
И҆ речѐ навꙋѳе́й ко а҆хаа́вꙋ: да не бꙋ́детъ мнѣ̀ ѿ гдⷭ҇а бг҃а моегѡ̀ да́ти наслѣ́дїе ѻ҆тє́цъ мои́хъ тебѣ̀.	Але Навуфей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх!
4	4
И҆ прїи́де а҆хаа́въ въ до́мъ сво́й смꙋще́нъ и҆ ѡ҆скорбле́нъ ѡ҆ словесѝ, є҆́же глаго́ла къ немꙋ̀ навꙋѳе́й і҆езраилі́тѧнинъ, и҆ речѐ: не да́мъ тебѣ̀ наслѣ́дїѧ ѻ҆тє́цъ мои́хъ. И҆ бы́сть дꙋ́хъ а҆хаа́вль смꙋще́нъ, и҆ оу҆́спе на ѻ҆дрѣ̀ свое́мъ и҆ покры̀ лицѐ своѐ и҆ не ꙗ҆дѐ хлѣ́ба.	І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Навуфей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв.
5	5
И҆ вни́де і҆езаве́ль жена̀ є҆гѡ̀ къ немꙋ̀ и҆ речѐ къ немꙋ̀: что̀ дꙋ́хъ тво́й є҆́сть смꙋще́нъ, и҆ не ꙗ҆́си ты̀ хлѣ́ба;	І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси?
6	6
И҆ речѐ къ не́й (а҆хаа́въ): ꙗ҆́кѡ глаго́лахъ навꙋѳе́ю і҆езраилі́тѧнинꙋ глаго́лѧ: да́ждь мѝ вїногра́дъ тво́й за сребро̀: и҆ а҆́ще хо́щеши, да́мъ тѝ вїногра́дъ и҆́нъ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀: и҆ речѐ: не да́мъ тѝ наслѣ́дїѧ ѻ҆тє́цъ мои́хъ.	Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: «віддай мені виноградник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього», тоді він сказав: «не віддам тобі виноградника мого, [спадщини батьків моїх]».
7	7
И҆ речѐ къ немꙋ̀ і҆езаве́ль жена̀ є҆гѡ̀: ты́ ли нн҃ѣ твори́ши та́кѡ, царю̀ і҆и҃левъ; воста́ни и҆ ꙗ҆́ждь хлѣ́бъ и҆ молча̀ бꙋ́ди, а҆́зъ же да́мъ тѝ вїногра́дъ навꙋѳе́а і҆езраилі́тѧнина.	І сказала йому Ієзавель, дружина його: що за царство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник Навуфея ізреелитянина.
8	8
И҆ написа̀ кни́гꙋ на и҆́мѧ а҆хаа́вле, и҆ запеча́та ю҆̀ печа́тїю є҆гѡ̀, и҆ посла̀ кни́гꙋ къ старѣ́йшинамъ и҆ свобѡ́днымъ живꙋ́щымъ съ навꙋѳе́емъ.	І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфеєм.
9	9
И҆ пи́сано бѧ́ше въ кни́зѣ та́кѡ: пости́тесѧ посто́мъ и҆ посади́те навꙋѳе́а и҆ въ нача́лѣ люді́й:	У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі;
10	10
и҆ посади́те два̀ мꙋ̑жа сы́ны законопрестꙋ́пныхъ проти́вꙋ є҆мꙋ̀, и҆ да засвидѣ́телствꙋютъ ѡ҆ не́мъ, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ (не) благословѝ бг҃а и҆ царѧ̀: и҆ да и҆зведꙋ́тъ є҆го̀ и҆ побїю́тъ ка́менїемъ, и҆ да оу҆́мретъ.	і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: «ти хулив Бога і царя»; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер.
11	11
И҆ сотвори́ша та́кѡ мꙋ́жїе гра́да є҆гѡ̀ старѣ́йшїи и҆ свобо́днїи живꙋ́щїи во гра́дѣ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже посла̀ къ ни̑мъ і҆езаве́ль, и҆ ꙗ҆́коже пи́сано бѧ́ше въ кни́гахъ, ꙗ҆̀же посла̀ къ ни̑мъ:	І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них.
12	12
и҆ нареко́ша по́стъ, и҆ посади́ша навꙋѳе́а въ нача́лѣ люді́й,	Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу;
13	13
и҆ прїидо́ста два̀ мꙋ̑жа сы́нове законопрестꙋ́пныхъ и҆ сѣдо́ста проти́вꙋ є҆гѡ̀, и҆ засвидѣ́телствоваша на него̀ мꙋ́жїе ѿстꙋ̑пницы навꙋѳе́ѡвы пред̾ людьмѝ, глаго́люще: се́й (не) благословѝ бг҃а и҆ царѧ̀. И҆ и҆зведо́ша є҆го̀ во́нъ и҆з̾ гра́да и҆ поби́ша є҆го̀ ка́менїемъ, и҆ оу҆́мре.	і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто, і побили його камінням, і він помер.
14	14
И҆ посла́ша ко і҆езаве́ли, глаго́люще: ка́менїемъ побїе́нъ бы́сть навꙋѳе́й и҆ оу҆́мре.	І послали до Ієзавелі сказати: Навуфей побитий камінням і помер.
15	15
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша і҆езаве́ль глаго́лющихъ, ꙗ҆́кѡ побїе́нъ навꙋѳе́й и҆ оу҆́мре, и҆ речѐ і҆езаве́ль ко а҆хаа́вꙋ: воста́ни, наслѣ́дꙋй вїногра́дъ навꙋѳе́а і҆езраилі́тѧнина, и҆́же не взѧ̀ оу҆ тебє̀ сребра̀, и҆ оу҆жѐ нѣ́сть навꙋѳе́й жи́въ, но оу҆́мре.	Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер.
16	16
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша а҆хаа́въ, ꙗ҆́кѡ оу҆бїе́нъ бы́сть навꙋѳе́й і҆езраилі́тѧнинъ, и҆ раздра̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆блече́сѧ во вре́тище. И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ воста̀ и҆ сни́де а҆хаа́въ въ вїногра́дъ навꙋѳе́а і҆езраилі́тѧнина наслѣ́дити є҆го̀.	Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізреелитянина і взяти його у володіння.
17	17
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко и҆лїѝ ѳесві́тѧнинꙋ, гл҃ѧ:	І було слово Господнє до Іллі фесвитянину:
18	18
воста́ни и҆ сни́ди на срѣ́тенїе а҆хаа́вꙋ царю̀ і҆и҃левꙋ, и҆́же въ самарі́и, се́ бо, се́й въ вїногра́дѣ навꙋѳе́евѣ, ꙗ҆́кѡ сни́де та́мѡ наслѣ́дити є҆го̀:	встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння;
19	19
и҆ рече́ши є҆мꙋ̀, глаго́лѧ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: поне́же ты̀ оу҆би́лъ є҆сѝ (навꙋѳе́а) и҆ прїѧ́лъ є҆сѝ въ наслѣ́дїе (вїногра́дъ є҆гѡ̀), сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же полиза́ша свинїи̑ и҆ псѝ кро́вь є҆гѡ̀, та́мѡ поли́жꙋтъ и҆ кро́вь твою̀, и҆ блꙋдни̑цы и҆змы́ютсѧ въ кро́ви твое́й.	і скажи йому: «так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?» і скажи йому: «так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров».
20	20
И҆ речѐ а҆хаа́въ ко и҆лїѝ: ѡ҆брѣ́лъ ли є҆сѝ мѧ̀, вра́же мо́й; И҆ речѐ и҆лїа̀: ѡ҆брѣто́хъ: поне́же ты̀ всꙋ́е про́данъ є҆сѝ сотвори́ти лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, во є҆́же разгнѣ́вати є҆го̀:	І сказав Ахав Іллі: знайшов ти мене, во́роже мій! Він сказав: знайшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його].
21	21
си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀ ѕла̑ѧ и҆ попалю̀ за̑днѧѧ твоѧ̑, и҆ и҆скореню̀ а҆хаа́влѧ моча́щагосѧ къ стѣнѣ̀, и҆ содєржи́мыѧ и҆ ѡ҆ста́вшихсѧ во і҆и҃ли:	[Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха і вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни, й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі.
22	22
и҆ преда́мъ до́мъ тво́й ꙗ҆́коже до́мъ і҆еровоа́ма сы́на нава́това, и҆ ꙗ҆́коже до́мъ ваа́сы сы́на а҆хі́ина, ѡ҆ прогнѣ́ванїихъ, и҆́миже прогнѣ́валъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ грѣ́шити сотвори́лъ є҆сѝ і҆и҃лѧ.	І зроблю з домом твоїм так, як зробив Я з домом Ієровоама, сина Наватового, і з домом Вааси, сина Ахиїного, за образу, якою ти прогнівив Мене і ввів Ізраїля в гріх.
23	23
И҆ ко і҆езаве́ли речѐ гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: псѝ снѣдѧ́тъ ю҆̀ въ предгра́дїи і҆езрае́лѧ:	Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’їдять Ієзавель за стіною Ізрееля.
24	24
оу҆ме́ршаго а҆хаа́влѧ во гра́дѣ снѣдѧ́тъ псѝ, и҆ оу҆ме́ршаго є҆гѡ̀ на по́ли снѣдѧ́тъ пти̑цы небє́сныѧ:	Хто помре у Ахава в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні;
25	25
и҆ въ сꙋетѣ̀ ты̀ є҆сѝ, а҆хаа́ве, и҆́же про́данъ бы́сть сотвори́ти лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́кѡ превратѝ є҆го̀ і҆езаве́ль жена̀ є҆гѡ̀.	не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель;
26	26
И҆ ѡ҆мерзи́сѧ ѕѣлѡ̀, є҆́же ходи́ти в̾слѣ́дъ ме́рзостей, ꙗ҆̀же сотворѝ а҆морре́й, є҆го́же и҆стребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	він чинив дуже мерзенно, поклоняючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих.
27	27
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша а҆хаа́въ словеса̀ сїѧ̑, оу҆мили́сѧ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ и҆дѧ́ше пла́часѧ, и҆ раздра̀ ри̑зы своѧ̑, и҆ препоѧ́сасѧ вре́тищемъ по тѣ́лꙋ своемꙋ̀ и҆ пости́сѧ: и҆ бѣ̀ ѡ҆блече́нъ во вре́тище ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже оу҆бѝ навꙋѳе́а і҆езраилі́тѧнина, и҆ хожда́ше ско́рбенъ.	Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний.
28	28
И҆ бы́сть гл҃ъ гдⷭ҇ень рꙋко́ю раба̀ є҆гѡ̀ и҆лїѝ ѡ҆ а҆хаа́вѣ,	І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь:
29	29
и҆ речѐ гдⷭ҇ь: ви́дѣлъ ли є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ оу҆мили́сѧ а҆хаа́въ ѿ лица̀ моегѡ̀; сегѡ̀ ра́ди не наведꙋ̀ ѕла̀ во дне́хъ є҆гѡ̀: но во дне́хъ сы́на є҆гѡ̀ наведꙋ̀ ѕло̀ на до́мъ є҆гѡ̀.	бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.

← Глава́ к҃

Глава́ к҃в →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт