Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ а҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
Є҆гда̀ фїлопа́тѡръ оу҆вѣ́да ѿ возвѣсти́вшихъ бы́вшее держи́мыхъ ѿ себє̀ мѣ́стъ ѿнѧ́тїе а҆нтїо́хомъ, заповѣ́да всѣ̑мъ во́ємъ свои̑мъ пѣшцє́мъ и҆ ко́нникѡмъ (собра́тисѧ): взѧ́въ же и҆ сестрꙋ̀ свою̀ а҆рсїно́ю, и҆зы́де вско́рѣ да́же до рафі́йскихъ мѣ́стъ, и҆дѣ́же ѡ҆полчи́шасѧ вѡ́и и҆̀же при а҆нтїо́хѣ.	Филопатор, довідавшись від прибулих до нього, що Антиох відняв місцевості, що були в його володінні, віддав наказ усім військам своїм, пішим і кінним, і, взявши із собою сестру свою Арсиною, вирушив у країну Рафію, де розташовані були станом війська Антиоха.
2	2
Ѳеодо́тъ же нѣ́кто и҆спо́лнити навѣ́тъ оу҆мы́сливъ, поѧ́тъ предврꙋчє́нныѧ є҆мꙋ̀ крѣпча́йшыѧ ѻ҆рꙋ́жники птоломе́євы, прїи́де но́щїю на птоломе́евъ наме́тъ, ꙗ҆́кѡ да са́мъ оу҆бїе́тъ є҆го̀ и҆ си́мъ разрꙋши́тъ бра́нь.	Тоді такий собі Феодот наважився виконати свій задум, узяв із собою кращих з довірених йому Птоломеєм озброєних людей, і вночі проник у намет Птоломея, щоб наодинці убити його і тим запобігти війні.
3	3
Сего́ же проведѐ досїѳе́й сы́нъ дрїмѵ́ловъ нарица́емый, ро́домъ і҆ꙋде́анинъ, послѣди́ же и҆змѣни́въ зако́ны и҆ ѿ ѻ҆те́ческихъ догма́тѡвъ ѿчꙋжди́всѧ, незнамени́та нѣ́коего заключѝ въ наме́тѣ то́мъ, є҆мꙋ́же слꙋчи́сѧ под̾ѧ́ти ѻ҆́нагѡ мꙋче́нїе.	Але його обманув Досифей, син Дримила, родом юдей, який згодом зрадив закон і відступив від батьківської віри: він помістив у наметі одного незначного чоловіка, якому і довелося прийняти призначену Птоломею смерть.
4	4
Соста́вленнѣй же бы́вшей тѧ́жцѣй бра́ни и҆ во́ємъ а҆нтїо́хѡвымъ па́че мꙋжа́ющымсѧ, а҆рсїно́а безпреста́ни проходѧ́щи вѡ́и, со оу҆миле́нїемъ и҆ слеза́ми плетєни́цы вла̑съ разрѣши́вши, молѧ́ше, да помо́гꙋтъ сами̑мъ себѣ̀ и҆ ча́дѡмъ и҆ жена́мъ мꙋ́жественнѡ, ѡ҆бѣщава́ющи да́ти побѣди́вшымъ комꙋ́ждо два̀ мна̑са зла́та.	Коли ж відбулася завзята битва, і діло Антиоха перемагало, то Арсиноя, розпустивши волосся, з плачем і сльозами ходила по військах, старанно переконуючи, щоб хоробріше воювали за себе, за дітей і дружин, і обіцяючи, якщо переможуть, дати кожному по дві мини золота.
5	5
И҆ та́кѡ сꙋпоста́тѡмъ слꙋчи́сѧ рꙋкосѣче́нїемъ побѣждє́нымъ бы́ти и҆ мнѡ́гимъ плѣнє́ннымъ ꙗ҆́тымъ бы́ти.	Отже, сталося, що супротивники уражені були у рукопашній битві, і багато хто був узятий у полон.
6	6
Полꙋчи́въ же намѣ́ренїе, сꙋдѝ бли̑жнїѧ гра́ды прише́дъ оу҆тѣ́шити.	Досягши своєї мети, Филопатор вирішив пройти по ближніх містах, щоб підбадьорити їх.
7	7
Сотвори́въ же сїѧ̑ и҆ ка́пищємъ да́ры да́въ, мꙋ́жествєнны подрꙋ̑чныѧ поста́ви.	Виконавши це і забезпечивши капища дарами, він надихнув мужністю підвладних йому.
8	8
Є҆гда́ же і҆ꙋде́є посла́ша ѿ пресвѵ́тєръ и҆ старѣ́йшинъ къ фїлопа́тѡрꙋ поздравлѧ́ющихъ є҆го̀ и҆ да́ры приносѧ́щихъ и҆ ѡ҆ слꙋчи́вшихсѧ благополꙋ́чїихъ сра́дꙋющихсѧ, слꙋчи́сѧ є҆мꙋ̀ па́че вожделѣ́ти, да скорѣ́е къ ни̑мъ прїи́детъ.	Коли потім юдеї відправили до нього від ради і старійшин послів поздоровити його, піднести дари і виявити радість за те, що трапилося, то він побажав якомога швидше прийти до них.
9	9
Прише́дъ же во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ вели́комꙋ бг҃ꙋ пожрѐ, и҆ благодаре́нїе возда́въ, и҆ прѡ́чаѧ, ꙗ҆̀же лѣ́ть бѣ̀ мѣ́стꙋ, сотворѝ.	Прибувши ж у Єрусалим, він приніс жертву великому Богу, воздав подяку, й інше виконав, що личить священному місцю;
10	10
И҆ вше́дъ на мѣ́сто, и҆ хꙋдо́жествꙋ и҆ благолѣ́пїю є҆гѡ̀ оу҆диви́всѧ, та́кожде и҆ благочи́нїю хра́ма почꙋди́всѧ, съ вожделѣ́нїемъ ѕѣ́лнымъ восхотѣ̀ вни́ти во свѧти́лище.	і коли увійшов туди, то зачудований був величчю і красою і, дивуючись благоустрою храму, побажав увійти у святилище.
11	11
Ѡ҆́нымъ же ре́кшымъ, ника́коже подоба́етъ бы́ти семꙋ̀, занѐ нижѐ сꙋ́щымъ ѿ ро́да на́шегѡ лѣ́ть є҆́сть входи́ти (та́мѡ), нижѐ всѣ̑мъ і҆ере́ѡмъ, но то́кмѡ є҆ди́номꙋ пе́рвѣйшемꙋ всѣ́хъ а҆рхїере́ови, и҆ семꙋ̀ є҆ди́ножды въ лѣ́то, ѻ҆́нъ же ника́коже восхотѣ̀ послꙋ́шати.	Йому сказали, що не слід цього робити, бо нікому і зі свого народу не дозволено входити туди, і навіть священикам, але тільки одному начальнику над усіма первосвященику, і притім один раз на рік: але він ніяк не хотів слухати.
12	12
Зако́нъ же презрѣ́въ, не ѡ҆ста́сѧ похотѣ́нїѧ своегѡ̀, глаго́лѧ: подоба́етъ вни́ти мѝ: а҆́ще же ѻ҆нѝ и҆ лиша́ютсѧ сицевы́ѧ че́сти, но мнѣ̀ не подоба́етъ. И҆ вопроша́ше, чесѡ̀ ра́ди приходѧ́щꙋ є҆мꙋ̀ во всѧ́кое ка́пище ни є҆ди́нъ возбранѝ ѿ присꙋ́щихъ;	Прочитали йому закон, але і тоді не залишив він свого наміру, говорячи, що він повинен увійти: нехай вони будуть позбавлені цієї чести, але не я. І запитував, чому, коли він входив у храм, ніхто з присутніх не заборонив йому?
13	13
Нѣ́кто же неразсꙋди́телиѡ речѐ: ѕлѣ̀ са́мо сїѐ чꙋ́до смы́слисѧ. Бы́вшꙋ же, речѐ, семꙋ̀, ко́еѧ ра́ди вины̀ не всѧ́кѡ вни́ти мѝ подоба́етъ, и҆ хотѧ́щымъ и҆̀мъ, и҆лѝ нѝ;	І коли хтось необачно сказав, що це зле було зроблено, він відповів: але коли це вже зроблено, з якої б то не було причини, то чи не слід йому в усякому разі ввійти, хочуть вони того, чи не хочуть.
14	14
І҆ере́ѡмъ же во свѧты́хъ ѻ҆де́ждахъ припа́дшымъ и҆ молѧ́щымъ вели́каго бг҃а помощѝ и҆̀мъ въ настоѧ́щей и҆́хъ нꙋ́жди и҆ оу҆стремле́нїе ѕлѣ̀ наше́дшагѡ премѣни́ти: и҆ внегда̀ во́плѧ со слеза́ми хра́мъ напо́лниша, тогда̀, и҆̀же во гра́дѣ ѡ҆ста́вшїисѧ возмꙋти́вшесѧ, и҆зскочи́ша, безвѣ́стно мнѧ́ще бы́ти твори́мое.	Тоді священики у священних одежах упали ниць і молилися великому Богу, щоб Він допоміг їм у теперішній крайності й стримав прагнення того, хто насильно вторгається; храм наповнився криком і сльозами, а ті, що залишалися у місті, збіглися у зніченні, думаючи, що трапилося щось надзвичайне.
15	15
Та́кожде и҆ заключє́нныѧ дѣ̑вы въ черто́зѣхъ съ ро́ждшими и҆збѣго́ша, и҆ пе́пеломъ и҆ пра́хомъ главы̑ посы́павшѧ, рыда́нїѧ и҆ стена́нїѧ стѡ́гны и҆спо́лниша:	І замкнені у своїх покоях діви вибігали з матерями і, посипаючи попелом і порохом голови, наповнювали вулиці риданнями і стогонами.
16	16
и҆ны̑ѧ же всецѣ́лѡ оу҆кра́шєнныѧ, на срѣ́тенїе оу҆готѡ́ванныѧ черто́ги и҆ подоба́ющїй сты́дъ ѡ҆ста́вльшѧ, тече́нїе нечи́нное во гра́дѣ творѧ́хꙋ.	Інші ж у всьому вбранні, залишивши приготований для зустрічі шлюбний палац і належний сором, безладно бігали по місту.
17	17
И҆ новорождє́нныѧ младе́нцы, ма́тєри же кꙋ́пнѡ и҆ дои̑лицы ѡ҆ставлѧ́ющѧ сѣ́мѡ и҆ ѻ҆ва́мѡ, є҆ди̑ны по домѣ́хъ, дрꙋгі̑ѧ же по пꙋте́хъ, неꙋде́ржнѡ въ превы́шнее свѧти́лище собира́хꙋсѧ.	А матері і годувальниці, залишаючи і тут і там новонароджених немовлят, одні в домах, інші — на вулицях, нестримно збігалися у всесвятійший храм.
18	18
Бѧ́ше же разли́чна моли́тва въ то́е со́бранныхъ ѡ҆ начина́емыхъ ѿ негѡ̀ беззако́ннѡ.	Така різноманітна була молитва тих, що зібралися з нагоди святотатського замаху.
19	19
Съ си́ми же гра́ждане дерзнꙋ́вше не попꙋска́хꙋ є҆мꙋ̀ коне́чнѡ належа́щꙋ и҆ намѣ́ренїе своѐ и҆спо́лнити оу҆мы́слившꙋ: и҆ возгласи́вше воѡрꙋжи́тисѧ комꙋ́ждо и҆ мꙋ́жественнѣ за ѻ҆те́ческїй зако́нъ оу҆мре́ти, ве́лїе смѧте́нїе сотвори́ша на мѣ́стѣ.	Разом з тим деякі з громадян набралися сміливости не допускати того, хто домагався вторгнутися і виконати свій намір. Вони закликали, що потрібно взятися за зброю і мужньо померти за закон отецький, і вчинили у храмі велике сум’яття:
20	20
Є҆два́ же ѿ старѣ́йшинъ и҆ пресвѵ́терѡвъ оу҆де́ржани, на то́мже моле́нїѧ стоѧ́нїи ста́ша.	насилу бувши утриманими старійшинами і священиками, вони залишилися у тому ж молитовному стані.
21	21
И҆ мно́жество оу҆́бѡ люді́й, ꙗ҆́кѡ и҆ пре́жде, въ си́хъ пребыва́ше молѧ́щеесѧ: а҆ и҆̀же при царѝ старѣ̑йшины мно́гажды покꙋша́хꙋсѧ прего́рдый є҆гѡ̀ оу҆́мъ премѣни́ти ѿ намѣ́реннагѡ совѣ́та:	Народ, як і раніше, продовжував молитися. Навіть старійшини, які були з царем, багаторазово намагалися відволікти гордовитий його розум від початого наміру.
22	22
ѻ҆́нъ же де́рзостенъ бы́въ и҆ всѧ̑ ѿри́нꙋвъ, оу҆жѐ и҆ вхо́дъ творѧ́ше, соверши́ти непщꙋ́ѧ предрѣче́нное.	Але, сповнений зухвалости і все зневажаючи, він уже робив крок вперед, щоб зовсім виконати сказане раніше.
23	23
Сїѧ̑ оу҆̀бо и҆ сꙋ́щїи при не́мъ зрѧ́ще, ѡ҆брати́шасѧ є҆́же съ на́шими призыва́ти всѧ̑ содержа́щаго, дабы̀ присꙋ́тствꙋющымъ помо́глъ, не попꙋска́ѧ беззако́ннагѡ и҆ прего́рдагѡ дѣ́ла.	Бачачи це, і ті, що були з ним, почали взивати разом з нашими до Вседержителя, щоб Він допоміг у теперішній ситуації і не попустив такого беззаконного і пихатого вчинку.
24	24
Ѿ премно́гагѡ же и҆ болѣ́зненнагѡ наро́дѡвъ совокꙋ́пленнагѡ во́плѧ, несказа́нный нѣ́кїй бѣ̀ кли́чь.	Від сукупного, напруженого і тяжкого народного волання зчинився невимовний гомін.
25	25
Мнѧ́шесѧ бо, ꙗ҆́кѡ не то́кмѡ человѣ́цы, но и҆ стѣ́ны и҆ ве́сь помо́стъ вопїе́тъ, а҆́ки бы оу҆жѐ тогда̀ всѝ сме́рть прїима́ли за ѡ҆скверне́нїе мѣ́ста.	Здавалося, що не тільки люди, але і самі стіни і всі основи волали, ніби помираючи вже за осквернення священного місця.

Глава́ в҃ →

1 2 3 4 5 6 7

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт