Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7

Глава́ г҃	Глава 3

1	1
Сїѧ̑ оу҆вѣ́давъ нечести́вый въ толи́ко разгнѣ́ванїе прїи́де, ꙗ҆́кѡ не то́кмѡ на сꙋ́щихъ во а҆леѯандрі́и разгнѣ́васѧ, но и҆ сꙋ́щымъ во странѣ̀ тѧ́жцѣ сопроти́висѧ и҆ повелѣ̀ тща́телнѣ всѣ́хъ собра́ти въ кꙋ́пꙋ и҆ лютѣ́йшею сме́ртїю живота̀ лиши́ти.	Довідавшись про те, нечестивець дійшов такого шаленства, що не тільки озлобився проти юдеїв, які жили в Олександрії, але виявив жорстоку ворожість і проти тих, що жили у цілій країні, наказавши негайно зібрати всіх разом і віддати на найганебнішу смерть.
2	2
Си̑мъ же оу҆стро́єнымъ бы́вшымъ, вѣ́сть ѕла́ѧ происхожда́ше на ро́дъ (і҆ꙋде́йскїй), человѣ́кѡмъ согласꙋ́ющымъ на ѕлотворе́нїе, є҆гда̀ вина̀ даде́сѧ ко оу҆ставле́нїю, а҆́ки бы и҆̀мъ возбранѧ́ли ѿ зако́нѡвъ.	Коли готувалася ця справа, людьми, однодумними лиходійству, була розповсюджена зла чутка проти народу юдейського з приводу такого розпорядження, ніби вони ухиляються від виконання законних обов’язків.
3	3
Но і҆ꙋде́є бѣ́хꙋ сохранѧ́юще ко царє́мъ оу҆́бѡ неразвра́тное послꙋша́нїе и҆ вѣ́рность, чествꙋ́юще же бг҃а и҆ зако́на є҆гѡ̀ держа́шесѧ, ѿлꙋче́нїе творѧ́хꙋ въ нѣ́кїихъ и҆ ѿмѣ̑ны: є҆ѧ́же ра́ди вины̀ нѣ̑кїимъ ненави́дими ꙗ҆влѧ́хꙋсѧ: пра́ведныхъ же благотворе́нїемъ оу҆краша́юще сожи́телство, всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ благопрїѧ́тни сотвори́шасѧ.	Тим часом юдеї зберігали добру прихильність і незмінну вірність до царів; але вони шанували Бога, жили за Його законом і тому в деяких випадках допускали відступлення і відмови: з цієї причини вони і здавалися деяким ворожими; у всіх же інших людей добрим виконанням усього справедливого вони здобували благовоління.
4	4
Тѣ́мже оу҆̀бо ѡ҆ ро́дѣ во всѣ́хъ сла́вимое благотворе́нїе и҆ноплемє́нницы ни во что̀ вмѣнѧ́хꙋ, разли́чїе же въ поклоне́нїихъ и҆ бра́шнахъ разглаша́хꙋ, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ сі́и человѣ́цы нижѐ царю̀, нижѐ во́ємъ согла́сни сꙋ́ть, но вражде́бни сꙋ́ть и҆ вельмѝ нѣ́какѡ дѣлѡ́мъ проти́вни: и҆ нестерпи́мымъ ѡ҆гласи́ша и҆̀хъ хꙋле́нїемъ.	Незважаючи на те, відомий добрий спосіб життя цього народу іноплемінники вважали за ніщо. Вони помічали тільки розбіжності у богошанувані та їжі і говорили, що ці люди не допускають спілкування у трапезі ні з царем, ні з вельможами, що вони заздрісники і великі супротивники держави, і таким чином розголошували про них навмисну хулу.
5	5
Є҆́ллини же сꙋ́щїи во гра́дѣ ни чи́мъ ѡ҆би́дими ѿ ни́хъ, ви́дѧще смѧте́нїе неча́ѧнное на ни́хъ и҆ собра̑нїѧ внеза́пнѡ быва̑ющаѧ, помощѝ оу҆́бѡ не мого́ша: мꙋчи́телское бо бѧ́ше повелѣ́нїе.	Елліни, які жили у місті і не зазнали від них ніякої образи, бачачи несподіване обурення проти цих людей і раптове їхнє скупчення, хоч не могли допомогти їм, — тому що царське було розпорядження, — однак утішали їх, обурювалися, і сподівалися, що діло переміниться:
6	6
Оу҆тѣша́хꙋ же и҆ негодова́хꙋ и҆ минꙋ́ти си̑мъ вско́рѣ непщева́хꙋ, и҆́бо не бꙋ́детъ та́кѡ презрѣ́но толи́кое мно́жество ничто́же согрѣши́вшее.	бо не можна було нехтувати такою великою кількістю народу, ні в чому невинного.
7	7
И҆ оу҆жѐ нѣ́цыи сосѣ́ди и҆ дрꙋ́зи и҆ сокꙋпе́чствꙋющїи, та́йнѡ нѣ́кїихъ призва́вше, вѣ́рность даѧ́хꙋ помога́ти и҆ всѧ́кое оу҆се́рдїе твори́ти къ защище́нїю.	Утім, деякі сусіди і друзі й ті, що торгували з ними, таємно приймаючи деяких з них, обіцяли допомагати їм і робити все можливе для їх захисту.
8	8
Ѻ҆́нъ же оу҆̀бо по настоѧ́щемꙋ благоде́нствїю разгордѣва́ѧсѧ и҆ не зрѧ̀ вели́кагѡ бг҃а держа́вы, непщꙋ́ѧ же вы́нꙋ въ сицево́мъ пребыва́ти ѕлосовѣ́тїи, написа̀ на нѧ̀ посла́нїе сицево́е:	А він, звеличуючись тимчасовим благополуччям і не помишляючи про владу величного Бога, думав незмінно залишитися з тим же наміром і написав проти них такий лист:
9	9
ца́рь птоломе́й фїлопа́тѡръ сꙋ́щымъ во є҆гѵ́птѣ и҆ по мѣстѡ́мъ страти́гѡмъ и҆ во́инѡмъ ра́доватисѧ и҆ здра́вствовати: здра́встꙋю же и҆ а҆́зъ са́мъ, и҆ ве́щы на́шѧ:	«Цар Птоломей Филопатор жителям Єгипту і місцевим воєначальникам і воїнам — радуватися і бути здоровими. Я ж сам здоровий і справи наші благоуспішні.
10	10
по бы́вшей на́мъ ра́ти во а҆сі́и, ю҆́же вѣ́сте и҆ вы̀, ꙗ҆́же богѡ́въ неча́ѧннымъ споборе́нїемъ и҆ на́шею си́лою разꙋ́мнѡ въ до́брый коне́цъ приведе́сѧ, сꙋди́хомъ не нꙋ́ждею ѻ҆рꙋ́жїѧ, но кро́тостїю и҆ мно́гимъ человѣ́колюбїемъ благоꙋстро́ити живꙋ́щыѧ въ кїлисѷрі́и и҆ фїнїкі́и ꙗ҆зы́ки и҆ благотвори́ти ра́достнѣ:	Після походу, початого нами в Азію, який, як ви самі знаєте, несподіваною допомогою богів і нашою силою згідно з нашим наміром досяг щасливого закінчення, ми думали упорядкувати народи, які живуть у Келе-Сирії і Фінікії, не силою зброї, але поблажливістю і великим людинолюбством, охоче благодіючи їм.
11	11
и҆ сꙋ́щымъ во градѣ́хъ ка́пищємъ да́вше дохо́ды премнѡ́ги, прїидо́хомъ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, возше́дше почти́ти хра́мъ сꙋемꙋ́дренныхъ и҆ никогда́же престаю́щихъ ѿ безꙋ́мїѧ:	Даючи по містах багаті внески у храми, ми прийшли і в Єрусалим, маючи намір вшанувати святилище цих негідних людей, які ніколи не залишають свого безумства.
12	12
ѻ҆ни́ же сло́вомъ оу҆́бѡ прїѧ́ша на́ше прише́ствїе, дѣ́ломъ же ле́стнѣ, возжелѣ́вшымъ на́мъ вни́ти во хра́мъ и҆́хъ и҆ лѣ́потными и҆ добрѣ́йшими да̑ры почти́ти, ті́и по дре́вней (свое́й) го́рдости возбрани́ша на́мъ вни́ти, немощнѣ́йшїи (сꙋ́ще) на́шеѧ си́лы, за человѣколю́бїе, є҆́же и҆́мамы ко всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ,	Вони ж, прийнявши наше прибуття — на словах охоче, а на ділі підступно, коли ми бажали ввійти у храм і вшанувати його належними і найкращими дарунками, пихаті своєю давньою гордістю, заборонили нам вхід, не потерпівши від нас насильства з людинолюбства, яке ми маємо до всіх людей.
13	13
свое́ же ѕломы́слїе къ на́мъ ꙗ҆вле́нно показа́вше, а҆́ки є҆ди́ни то́чїю ѿ ꙗ҆зы̑къ царє́мъ и҆ и҆́хъ благодѣ́телємъ вы̑и не покарѧ́юще, ничто́же пра́ведно хо́щꙋтъ носи́ти:	Явно виявивши свою ворожість до нас, вони одні тільки з усіх народів завзято противляться царям і своїм благодійникам і не хочуть виконувати нічого справедливого.
14	14
мы́ же си́хъ безꙋ́мїе оу҆смотри́вше, и҆ съ побѣ́дою возврати́вшесѧ, и҆ во є҆гѵ́птѣ со всѣ́ми ꙗ҆зы̑ки любочеловѣ́чнѣ срѣ́тившесѧ, ꙗ҆́коже подоба́ше, сотвори́хомъ:	Ми ж, зглянувшись на їхнє безумство, і тоді, коли поверталися з перемогою, і в самому Єгипті, приймаючи людинолюбно всі народи, поводилися, як належало.
15	15
и҆ въ тѣ́хъ ко є҆диноплеме́нникѡмъ и҆́хъ непамѧтоѕло́бїе всѣ̑мъ сказꙋ́юще, и҆ ра́ди споборе́нїѧ, и҆ ввѣ́рєнныѧ съ простото́ю и҆̀мъ и҆здре́вле безчи́слєнныѧ ве́щы дерзнꙋ́вше премѣни́ти, восхотѣ́хомъ и҆ гражда́нства а҆леѯандрі́йскагѡ сподо́бити и҆̀хъ и҆ прича́стники всегда̀ жерцє́мъ поста́вити:	Між іншим, оголошуючи усім про нашу непам’ятозлобність до їхніх одноплемінників, ми вирішили ввести зміни: оскільки вони служили нам на війні і займалися дуже багатьма справами, здавна з простоти наданими їм, то ми хотіли навіть надати їм права олександрійського громадянства і зробити учасниками споконвічного жрецтва.
16	16
ѻ҆ни́ же въ проти́вность прїе́млюще, и҆ приро́днымъ ѕлонра́вїемъ до́брое ѿри́нꙋвше, и҆ прⷭ҇нѡ въ ѕло́е оу҆клонѧ́ющесѧ, не то́кмѡ ѿри́нꙋша честно́е гражда́нство, но и҆ гнꙋша́ютсѧ сло́вомъ и҆ дѣ́ломъ, молча́нїемъ тѣ́хъ, и҆̀же немно́гїи ѿ ни́хъ къ на́мъ неле́стнѣ доброжела́тельни сꙋ́ть, по всѧ́къ ча́съ ча́юще, ꙗ҆́кѡ мы̀ вско́рѣ нестро́йнымъ житїе́мъ низврати́мъ и҆справлє́нїѧ.	Вони ж, сприйнявши це як супротивне для себе і, за властивим їм злим норовом відкидаючи добре і схиляючись завжди до злого, не тільки знехтували неоціненне право громадянства, але й гласно і негласно гребують тими деякими з них, які щиро налаштовані до нас, постійно сподіваючись, що ми внаслідок безладного способу життя їхнього скоро скасуємо наші установлення.
17	17
Тѣ́мже и҆ показа́ньми до́брѣ оу҆вѣща́вшесѧ, ꙗ҆́кѡ сі́и по всѧ́комꙋ ѡ҆́бразꙋ ѕломы́слѧтъ на́мъ, и҆ мы̀ проразꙋмѣва́юще, да не когда̀ внеза́пнꙋ пото́мъ мѧте́жꙋ наше́дшꙋ на ны̀, си́хъ нечести́выхъ созадѝ преда́телей и҆ ва́рварѡвъ воз̾имѣ́емъ сꙋпоста́тѡвъ,	Тому ми, достатньо переконавшись дослідами, що вони за всякої нагоди виявляють неприязні проти нас задуми, і, передбачаючи, що коли-небудь, за несподівано виниклого проти нас збурювання, ми будемо мати за собою в особі цих нечестивців — зрадників і жорстоких ворогів,
18	18
повелѣ́хомъ оу҆̀бо, є҆гда̀ прїи́детъ къ ва́мъ посла́нїе сїѐ, вско́рѣ во є҆ди́нъ ча́съ вышепи́санныхъ собра́вше съ жена́ми и҆ ча̑ды, съ доса́дою и҆ ѡ҆ѕлобле́нїемъ посла́ти къ на́мъ оу҆́зами желѣ́зными ѿвсю́дꙋ ѡ҆кова́нныхъ, на лю́тое и҆ ѕлосла́вное подоба́ющее ѕломы́слѧщымъ оу҆бїе́нїе:	повеліваємо, як тільки буде отриманий цей лист, негайно згаданих нами людей з їхніми дружинами і дітьми, з насиллями і катуваннями закувавши у залізні кайдани, звідусіль вислати до нас на смертну страту, нещадну і ганебну, гідну таких зловмисників.
19	19
по оу҆мꙋче́нїи бо си́хъ оу҆пова́емъ, ꙗ҆́кѡ въ про́чее вре́мѧ соверше́ннѡ на́мъ ве́щы во благостоѧ́нїи и҆ въ предо́брѣмъ состоѧ́нїи оу҆стро́ѧтсѧ.	Якщо вони одного разу будуть покарані, то ми сподіваємося, що у майбутньому наші державні справи набудуть довершеного благоустрою і найкращого порядку.
20	20
А҆́ще же кто̀ скры́етъ коего́ либо і҆ꙋде́анина, ѿ ста́ра да́же до младе́нца и҆ да́же до ссꙋ́щихъ, прелютѣ́йшими мꙋ́ками оу҆мꙋ́ченъ бꙋ́детъ со всѣ́мъ до́момъ:	Якщо ж хто сховає когось з юдеїв, від старого до дитини, не виключаючи немовлят, має бути знищеним з усім його домом найжорстокішим чином.
21	21
а҆́ще же кто̀ возвѣсти́тъ, се́й прїи́метъ и҆мѣ́нїе подпа́дшагѡ ка́зни, є҆ще́ же и҆ ѿ ца́рскагѡ сребра̀ дра́хмъ двѣ̀ ты́сѧщы, и҆ свобо́дꙋ полꙋчи́тъ, и҆ оу҆вѣнча́етсѧ:	А хто викриє кого-небудь, той одержить маєток винного і ще дві тисячі драхм із царської скарбниці, одержить волю і буде вшанований.
22	22
всѧ́ко же мѣ́сто, и҆дѣ́же а҆́ще ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ весьма̀ кры́ющьсѧ і҆ꙋде́анинъ, пꙋ́сто и҆ ѻ҆гне́мъ сожже́но да бꙋ́детъ, и҆ всѧ́комꙋ сме́ртномꙋ є҆стествꙋ̀ по всемꙋ̀ неключи́мо да бꙋ́детъ въ вѣ́чное вре́мѧ. И҆ оу҆́бѡ посла́нїѧ ѡ҆́бразъ си́це напи́санъ бы́сть.	Усяке місце, де буде впійманий юдей, який ховається, має бути спустошене і випалене, так щоб нікому зі смертних ні на що не було придатне на вічні часи». Такий був зміст листа.

← Глава́ в҃

Глава́ д҃ →

1 2 3 4 5 6 7

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт