|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| А҆́лефъ. А҆́зъ мꙋ́жъ ви́дѧ нищетꙋ̀ (мою̀) въ жезлѣ̀ ꙗ҆́рости є҆гѡ̀ на мѧ̀: | Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його. |
|
2
|
2
|
| поѧ́тъ мѧ̀ и҆ ѿведе́ мѧ во тмꙋ̀, а҆ не во свѣ́тъ. | Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло. |
|
3
|
3
|
| Ѻ҆ба́че на мѧ̀ ѡ҆братѝ рꙋ́кꙋ свою̀ ве́сь де́нь, | Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою; |
|
4
|
4
|
| Бе́ѳъ. ѡ҆бетшѝ пло́ть мою̀ и҆ ко́жꙋ мою̀, кѡ́сти моѧ̑ сокрꙋшѝ: | виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої; |
|
5
|
5
|
| соградѝ на мѧ̀ и҆ ѡ҆б̾ѧ̀ главꙋ̀ мою̀ и҆ оу҆трꙋдѝ, | огородив мене і обклав гіркотою і тяготою; |
|
6
|
6
|
| въ те́мныхъ посади́ мѧ, ꙗ҆́коже мє́ртвыѧ вѣ́ка: | посадив мене у темне місце, як давно померлих; |
|
7
|
7
|
| Гі́мель. соградѝ на мѧ̀, и҆ не и҆зы́дꙋ, ѡ҆тѧготѝ ѡ҆кѡ́вы моѧ̑, | оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої, |
|
8
|
8
|
| и҆ є҆гда̀ воскричꙋ̀ и҆ возопїю̀, заградѝ моли́твꙋ мою̀: | і коли я волав і взивав, затримував молитву мою; |
|
9
|
9
|
| возградѝ пꙋти̑ моѧ̑, заградѝ стєзѝ моѧ̑, возмѧтѐ. | камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої. |
|
10
|
10
|
| Да́леѳъ. Бы́сть ꙗ҆́кѡ медвѣ́дь ловѧ́й, (присѣдѧ́й мѝ) ꙗ҆́кѡ ле́въ въ сокрове́нныхъ, | Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці; |
|
11
|
11
|
| гна̀ ѿстꙋпи́вшаго, и҆ оу҆поко́и мѧ̀, положи́ мѧ поги́бша: | викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо; |
|
12
|
12
|
| напрѧжѐ лꙋ́къ своѝ, и҆ поста́ви мѧ̀ ꙗ҆́кѡ зна́менїе на стрѣлѧ́нїе, | натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл; |
|
13
|
13
|
| Гѐ. пꙋстѝ въ лѧ́двїѧ моѧ̑ стрѣ́лы тꙋ́ла своегѡ̀. | послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого. |
|
14
|
14
|
| Бы́хъ въ смѣ́хъ всѣ̑мъ лю́демъ мои̑мъ, пѣ́снь и҆́хъ ве́сь де́нь. | Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх. |
|
15
|
15
|
| Насы́ти мѧ̀ го́рести, напои́ мѧ же́лчи | Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином. |
|
16
|
16
|
| Ва́ѵъ. и҆ и҆з̾ѧ̀ ка́менемъ зꙋ́бы моѧ̑, напита́ мѧ пе́пеломъ | Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом. |
|
17
|
17
|
| и҆ ѿри́нꙋ ѿ ми́ра дꙋ́шꙋ мою̀. Забы́хъ благѡты̀ | І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство, |
|
18
|
18
|
| и҆ рѣ́хъ: поги́бе побѣ́да моѧ̀ и҆ наде́жда моѧ̀ ѿ гдⷭ҇а. | і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа. |
|
19
|
19
|
| За́їнъ. Помѧнѝ нищетꙋ̀ мою̀ и҆ гоне́нїе моѐ. | Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч. |
|
20
|
20
|
| Го́ресть и҆ же́лчь мою̀ помѧнꙋ̀, и҆ стꙋжи́тъ во мнѣ̀ дꙋша̀ моѧ̀. | Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені. |
|
21
|
21
|
| Сїѧ̑ положꙋ̀ въ се́рдцы мое́мъ, сегѡ̀ ра́ди потерплю̀. | Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю: |
|
22
|
22
|
| И҆́ѳъ. Млⷭ҇ть гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́ви менѐ, не сконча́шасѧ бо щедрѡ́ты є҆гѡ̀: пребыва́ѧй во оу҆́трїихъ, поми́лꙋй, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ не погибо́хомъ, не сконча́шасѧ бо щедрѡ́ты твоѧ̑. | з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. |
|
23
|
23
|
| Нѡ́ваѧ во оу҆́трїихъ, мно́га є҆́сть вѣ́ра твоѧ̀. | Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя! |
|
24
|
24
|
| Ча́сть моѧ̀ гдⷭ҇ь, речѐ дꙋша̀ моѧ̀: сегѡ̀ ра́ди пождꙋ̀ є҆гѡ̀. | Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього. |
|
25
|
25
|
| Те́ѳъ. Бл҃гъ гдⷭ҇ь надѣ́ющымсѧ на́нь: | Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. |
|
26
|
26
|
| дꙋшѝ и҆́щꙋщей є҆гѡ̀ бла́го (є҆́сть), и҆ надѣ́ющейсѧ съ молча́нїемъ спⷭ҇нїѧ бж҃їѧ. | Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа. |
|
27
|
27
|
| Бла́го є҆́сть мꙋ́жꙋ, є҆гда̀ во́зметъ ꙗ҆ре́мъ въ ю҆́ности свое́й: | Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй; |
|
28
|
28
|
| І҆ѡ́дъ. сѧ́детъ на є҆ди́нѣ и҆ оу҆мо́лкнетъ, ꙗ҆́кѡ воздви́гнꙋ на сѧ̀: | сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; |
|
29
|
29
|
| положи́тъ во пра́хѣ оу҆ста̀ своѧ̑, не́гли ка́кѡ бꙋ́детъ наде́жда: | вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»; |
|
30
|
30
|
| пода́стъ лани́тꙋ свою̀ бїю́щемꙋ, насы́титсѧ оу҆кори́знъ. | підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою, |
|
31
|
31
|
| Ка́фъ. Ꙗ҆́кѡ не во вѣ́къ ѿри́нетъ гдⷭ҇ь, | бо не навік залишає Господь. |
|
32
|
32
|
| ꙗ҆́кѡ смири́вый поми́лꙋетъ по мно́жествꙋ млⷭ҇ти своеѧ̀, | Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї. |
|
33
|
33
|
| не ѿри́нꙋ ѿ срⷣца своегѡ̀ и҆ смирѝ сы́ны мꙋ́жескїѧ. | Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських. |
|
34
|
34
|
| Ла́медъ. Є҆́же смири́ти под̾ но́зѣ є҆гѡ̀ всѧ̑ оу҆́зники земны̑ѧ, | Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, |
|
35
|
35
|
| є҆́же оу҆клони́ти сꙋ́дъ мꙋ́жа пред̾ лице́мъ вы́шнѧгѡ, | коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, |
|
36
|
36
|
| ѡ҆сꙋди́ти человѣ́ка, внегда̀ сꙋди́тисѧ є҆мꙋ̀, гдⷭ҇ь не речѐ. | коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? |
|
37
|
37
|
| Ме́мъ. Кто́ є҆сть то́й, и҆́же речѐ, и҆ бы́ти, гдⷭ҇ꙋ не повелѣ́вшꙋ; | Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? |
|
38
|
38
|
| И҆з̾ оу҆́стъ вы́шнѧгѡ не и҆зы́детъ ѕло̀ и҆ добро̀. | Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? |
|
39
|
39
|
| Что̀ возро́пщетъ человѣ́къ живꙋ́щь, мꙋ́жъ ѡ҆ грѣсѣ̀ свое́мъ; | Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. |
|
40
|
40
|
| Нꙋ́нъ. И҆зыска́сѧ пꙋ́ть на́шъ и҆ и҆спыта́сѧ, и҆ ѡ҆брати́мсѧ ко гдⷭ҇ꙋ. | Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа. |
|
41
|
41
|
| Воздви́гнемъ сердца̀ на̑ша съ рꙋка́ми къ бг҃ꙋ высо́комꙋ на нб҃сѝ. | Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах: |
|
42
|
42
|
| Мы̀ согрѣши́хомъ и҆ нече́ствовахомъ, сегѡ̀ ра́ди не поми́ловалъ є҆сѝ: | ми відпали й були вперті; Ти не пощадив. |
|
43
|
43
|
| Са́мехъ. покры́лъ є҆сѝ ꙗ҆́ростїю и҆ ѿгна́лъ є҆сѝ на́съ, оу҆би́лъ и҆ не пощадѣ́лъ є҆сѝ: | Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив; |
|
44
|
44
|
| покры́лсѧ є҆сѝ ѡ҆́блакомъ, да не до́йдетъ къ тебѣ̀ моли́тва, | Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша; |
|
45
|
45
|
| сомжи́ти ѻ҆́чи моѝ и҆ ѿри́нꙋти, положи́лъ є҆сѝ на́съ посредѣ̀ люді́й. | сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів. |
|
46
|
46
|
| А҆́їнъ. Ѿверзо́ша на ны̀ оу҆ста̀ своѧ̑ всѝ вразѝ на́ши. | Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші. |
|
47
|
47
|
| Стра́хъ и҆ оу҆́жасъ бы́сть на́мъ, надме́нїе и҆ сокрꙋше́нїе: | Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша. |
|
48
|
48
|
| и҆схѡ́дища вѡдна́ѧ и҆злїе́тъ ѻ҆́ко моѐ ѡ҆ сокрꙋше́нїи дще́ре люді́й мои́хъ. | Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого. |
|
49
|
49
|
| Фѝ. Ѻ҆́ко моѐ погрѧ́знꙋ: и҆ не оу҆мо́лкнꙋ, є҆́же не бы́ти ѡ҆слабле́нїю, | Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення, |
|
50
|
50
|
| до́ндеже приклони́тсѧ и҆ оу҆ви́дитъ гдⷭ҇ь съ нб҃сѐ. | доки не зглянеться і не побачить Господь з небес. |
|
51
|
51
|
| Ѻ҆́ко моѐ закрыва́етсѧ ѡ҆ дꙋшѝ мое́й, па́че всѣ́хъ дще́рей гра́да. | Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста. |
|
52
|
52
|
| Ца́ди. Ловѧ́ще оу҆лови́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ вра́бїѧ вразѝ моѝ тꙋ́не: | Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини; |
|
53
|
53
|
| оу҆мори́ша въ ро́вѣ жи́знь мою̀ и҆ возложи́ша на мѧ̀ ка́мень. | скинули життя моє в яму і закидали мене камінням. |
|
54
|
54
|
| Возлїѧ́сѧ вода̀ вы́ше главы̀ моеѧ̀: рѣ́хъ: ѿринове́нъ є҆́смь. | Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я». |
|
55
|
55
|
| Кѡ́фъ. Призва́хъ и҆́мѧ твоѐ, гдⷭ҇и, и҆з̾ ро́ва преиспо́днѧгѡ: | Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої. |
|
56
|
56
|
| гла́съ мо́й оу҆слы́шалъ є҆сѝ: не покры́й оу҆ше́съ твои́хъ на мольбꙋ̀ мою̀: | Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого. |
|
57
|
57
|
| на по́мощь мою̀ прибли́жилсѧ є҆сѝ, въ де́нь, въ ѻ҆́ньже призва́хъ тѧ̀, ре́клъ мѝ є҆сѝ: не бо́йсѧ. | Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся». |
|
58
|
58
|
| Ре́шъ. Сꙋди́лъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, прю̀ дꙋшѝ моеѧ̀, и҆зба́вилъ є҆сѝ жи́знь мою̀: | Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє. |
|
59
|
59
|
| ви́дѣлъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, смѧтє́нїѧ моѧ̑, разсꙋди́лъ є҆сѝ сꙋ́дъ мо́й: | Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє. |
|
60
|
60
|
| вѣ́си всѐ ѿмще́нїе и҆́хъ и҆ всѧ̑ помышлє́нїѧ и҆́хъ на мѧ̀. | Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене. |
|
61
|
61
|
| Ши́нъ. Слы́шалъ є҆сѝ оу҆кѡри́зны и҆́хъ, всѧ̑ совѣ́ты и҆́хъ на мѧ̀, | Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене, |
|
62
|
62
|
| оу҆стнѣ̀ востаю́щихъ на мѧ̀ и҆ поꙋче́нїе и҆́хъ на мѧ̀ ве́сь де́нь, | слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня. |
|
63
|
63
|
| сѣдѣ́нїе и҆́хъ и҆ воста́нїе и҆́хъ: при́зри на ѻ҆́чи и҆́хъ. | Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня. |
|
64
|
64
|
| Ѳа́ѵъ. Возда́си и҆̀мъ, гдⷭ҇и, воздаѧ́нїе по дѣлѡ́мъ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ: | Воздай їм, Господи, за ділами рук їх; |
|
65
|
65
|
| возда́си и҆̀мъ застꙋпле́нїе, сердца̀ моегѡ̀ трꙋ́дъ. | пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них; |
|
66
|
66
|
| Ты̀ и҆̀хъ прожене́ши во гнѣ́вѣ и҆ потреби́ши и҆̀хъ под̾ небесе́мъ, гдⷭ҇и. | переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.