|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
|
Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
|
А҆́лефъ. А҆́зъ мꙋ́жъ ви́дѧ нищетꙋ̀ (мою̀) въ жезлѣ̀ ꙗ҆́рости є҆гѡ̀ на мѧ̀:
|
|
2
|
2
|
|
Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
|
поѧ́тъ мѧ̀ и҆ ѿведе́ мѧ во тмꙋ̀, а҆ не во свѣ́тъ.
|
|
3
|
3
|
|
Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
|
Ѻ҆ба́че на мѧ̀ ѡ҆братѝ рꙋ́кꙋ свою̀ ве́сь де́нь,
|
|
4
|
4
|
|
виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
|
Бе́ѳъ. ѡ҆бетшѝ пло́ть мою̀ и҆ ко́жꙋ мою̀, кѡ́сти моѧ̑ сокрꙋшѝ:
|
|
5
|
5
|
|
огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
|
соградѝ на мѧ̀ и҆ ѡ҆б̾ѧ̀ главꙋ̀ мою̀ и҆ оу҆трꙋдѝ,
|
|
6
|
6
|
|
посадив мене у темне місце, як давно померлих;
|
въ те́мныхъ посади́ мѧ, ꙗ҆́коже мє́ртвыѧ вѣ́ка:
|
|
7
|
7
|
|
оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
|
Гі́мель. соградѝ на мѧ̀, и҆ не и҆зы́дꙋ, ѡ҆тѧготѝ ѡ҆кѡ́вы моѧ̑,
|
|
8
|
8
|
|
і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
|
и҆ є҆гда̀ воскричꙋ̀ и҆ возопїю̀, заградѝ моли́твꙋ мою̀:
|
|
9
|
9
|
|
камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
|
возградѝ пꙋти̑ моѧ̑, заградѝ стєзѝ моѧ̑, возмѧтѐ.
|
|
10
|
10
|
|
Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
|
Да́леѳъ. Бы́сть ꙗ҆́кѡ медвѣ́дь ловѧ́й, (присѣдѧ́й мѝ) ꙗ҆́кѡ ле́въ въ сокрове́нныхъ,
|
|
11
|
11
|
|
викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
|
гна̀ ѿстꙋпи́вшаго, и҆ оу҆поко́и мѧ̀, положи́ мѧ поги́бша:
|
|
12
|
12
|
|
натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
|
напрѧжѐ лꙋ́къ своѝ, и҆ поста́ви мѧ̀ ꙗ҆́кѡ зна́менїе на стрѣлѧ́нїе,
|
|
13
|
13
|
|
послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
|
Гѐ. пꙋстѝ въ лѧ́двїѧ моѧ̑ стрѣ́лы тꙋ́ла своегѡ̀.
|
|
14
|
14
|
|
Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
|
Бы́хъ въ смѣ́хъ всѣ̑мъ лю́демъ мои̑мъ, пѣ́снь и҆́хъ ве́сь де́нь.
|
|
15
|
15
|
|
Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
|
Насы́ти мѧ̀ го́рести, напои́ мѧ же́лчи
|
|
16
|
16
|
|
Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
|
Ва́ѵъ. и҆ и҆з̾ѧ̀ ка́менемъ зꙋ́бы моѧ̑, напита́ мѧ пе́пеломъ
|
|
17
|
17
|
|
І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
|
и҆ ѿри́нꙋ ѿ ми́ра дꙋ́шꙋ мою̀. Забы́хъ благѡты̀
|
|
18
|
18
|
|
і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
|
и҆ рѣ́хъ: поги́бе побѣ́да моѧ̀ и҆ наде́жда моѧ̀ ѿ гдⷭ҇а.
|
|
19
|
19
|
|
Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
|
За́їнъ. Помѧнѝ нищетꙋ̀ мою̀ и҆ гоне́нїе моѐ.
|
|
20
|
20
|
|
Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
|
Го́ресть и҆ же́лчь мою̀ помѧнꙋ̀, и҆ стꙋжи́тъ во мнѣ̀ дꙋша̀ моѧ̀.
|
|
21
|
21
|
|
Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
|
Сїѧ̑ положꙋ̀ въ се́рдцы мое́мъ, сегѡ̀ ра́ди потерплю̀.
|
|
22
|
22
|
|
з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
|
И҆́ѳъ. Млⷭ҇ть гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́ви менѐ, не сконча́шасѧ бо щедрѡ́ты є҆гѡ̀: пребыва́ѧй во оу҆́трїихъ, поми́лꙋй, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ не погибо́хомъ, не сконча́шасѧ бо щедрѡ́ты твоѧ̑.
|
|
23
|
23
|
|
Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
|
Нѡ́ваѧ во оу҆́трїихъ, мно́га є҆́сть вѣ́ра твоѧ̀.
|
|
24
|
24
|
|
Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього.
|
Ча́сть моѧ̀ гдⷭ҇ь, речѐ дꙋша̀ моѧ̀: сегѡ̀ ра́ди пождꙋ̀ є҆гѡ̀.
|
|
25
|
25
|
|
Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
|
Те́ѳъ. Бл҃гъ гдⷭ҇ь надѣ́ющымсѧ на́нь:
|
|
26
|
26
|
|
Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
|
дꙋшѝ и҆́щꙋщей є҆гѡ̀ бла́го (є҆́сть), и҆ надѣ́ющейсѧ съ молча́нїемъ спⷭ҇нїѧ бж҃їѧ.
|
|
27
|
27
|
|
Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
|
Бла́го є҆́сть мꙋ́жꙋ, є҆гда̀ во́зметъ ꙗ҆ре́мъ въ ю҆́ности свое́й:
|
|
28
|
28
|
|
сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
|
І҆ѡ́дъ. сѧ́детъ на є҆ди́нѣ и҆ оу҆мо́лкнетъ, ꙗ҆́кѡ воздви́гнꙋ на сѧ̀:
|
|
29
|
29
|
|
вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
|
положи́тъ во пра́хѣ оу҆ста̀ своѧ̑, не́гли ка́кѡ бꙋ́детъ наде́жда:
|
|
30
|
30
|
|
підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
|
пода́стъ лани́тꙋ свою̀ бїю́щемꙋ, насы́титсѧ оу҆кори́знъ.
|
|
31
|
31
|
|
бо не навік залишає Господь.
|
Ка́фъ. Ꙗ҆́кѡ не во вѣ́къ ѿри́нетъ гдⷭ҇ь,
|
|
32
|
32
|
|
Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
|
ꙗ҆́кѡ смири́вый поми́лꙋетъ по мно́жествꙋ млⷭ҇ти своеѧ̀,
|
|
33
|
33
|
|
Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
|
не ѿри́нꙋ ѿ срⷣца своегѡ̀ и҆ смирѝ сы́ны мꙋ́жескїѧ.
|
|
34
|
34
|
|
Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
|
Ла́медъ. Є҆́же смири́ти под̾ но́зѣ є҆гѡ̀ всѧ̑ оу҆́зники земны̑ѧ,
|
|
35
|
35
|
|
коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
|
є҆́же оу҆клони́ти сꙋ́дъ мꙋ́жа пред̾ лице́мъ вы́шнѧгѡ,
|
|
36
|
36
|
|
коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
|
ѡ҆сꙋди́ти человѣ́ка, внегда̀ сꙋди́тисѧ є҆мꙋ̀, гдⷭ҇ь не речѐ.
|
|
37
|
37
|
|
Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
|
Ме́мъ. Кто́ є҆сть то́й, и҆́же речѐ, и҆ бы́ти, гдⷭ҇ꙋ не повелѣ́вшꙋ;
|
|
38
|
38
|
|
Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
|
И҆з̾ оу҆́стъ вы́шнѧгѡ не и҆зы́детъ ѕло̀ и҆ добро̀.
|
|
39
|
39
|
|
Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
|
Что̀ возро́пщетъ человѣ́къ живꙋ́щь, мꙋ́жъ ѡ҆ грѣсѣ̀ свое́мъ;
|
|
40
|
40
|
|
Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
|
Нꙋ́нъ. И҆зыска́сѧ пꙋ́ть на́шъ и҆ и҆спыта́сѧ, и҆ ѡ҆брати́мсѧ ко гдⷭ҇ꙋ.
|
|
41
|
41
|
|
Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
|
Воздви́гнемъ сердца̀ на̑ша съ рꙋка́ми къ бг҃ꙋ высо́комꙋ на нб҃сѝ.
|
|
42
|
42
|
|
ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
|
Мы̀ согрѣши́хомъ и҆ нече́ствовахомъ, сегѡ̀ ра́ди не поми́ловалъ є҆сѝ:
|
|
43
|
43
|
|
Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
|
Са́мехъ. покры́лъ є҆сѝ ꙗ҆́ростїю и҆ ѿгна́лъ є҆сѝ на́съ, оу҆би́лъ и҆ не пощадѣ́лъ є҆сѝ:
|
|
44
|
44
|
|
Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
|
покры́лсѧ є҆сѝ ѡ҆́блакомъ, да не до́йдетъ къ тебѣ̀ моли́тва,
|
|
45
|
45
|
|
сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
|
сомжи́ти ѻ҆́чи моѝ и҆ ѿри́нꙋти, положи́лъ є҆сѝ на́съ посредѣ̀ люді́й.
|
|
46
|
46
|
|
Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
|
А҆́їнъ. Ѿверзо́ша на ны̀ оу҆ста̀ своѧ̑ всѝ вразѝ на́ши.
|
|
47
|
47
|
|
Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша.
|
Стра́хъ и҆ оу҆́жасъ бы́сть на́мъ, надме́нїе и҆ сокрꙋше́нїе:
|
|
48
|
48
|
|
Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
|
и҆схѡ́дища вѡдна́ѧ и҆злїе́тъ ѻ҆́ко моѐ ѡ҆ сокрꙋше́нїи дще́ре люді́й мои́хъ.
|
|
49
|
49
|
|
Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
|
Фѝ. Ѻ҆́ко моѐ погрѧ́знꙋ: и҆ не оу҆мо́лкнꙋ, є҆́же не бы́ти ѡ҆слабле́нїю,
|
|
50
|
50
|
|
доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
|
до́ндеже приклони́тсѧ и҆ оу҆ви́дитъ гдⷭ҇ь съ нб҃сѐ.
|
|
51
|
51
|
|
Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
|
Ѻ҆́ко моѐ закрыва́етсѧ ѡ҆ дꙋшѝ мое́й, па́че всѣ́хъ дще́рей гра́да.
|
|
52
|
52
|
|
Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
|
Ца́ди. Ловѧ́ще оу҆лови́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ вра́бїѧ вразѝ моѝ тꙋ́не:
|
|
53
|
53
|
|
скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
|
оу҆мори́ша въ ро́вѣ жи́знь мою̀ и҆ возложи́ша на мѧ̀ ка́мень.
|
|
54
|
54
|
|
Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
|
Возлїѧ́сѧ вода̀ вы́ше главы̀ моеѧ̀: рѣ́хъ: ѿринове́нъ є҆́смь.
|
|
55
|
55
|
|
Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
|
Кѡ́фъ. Призва́хъ и҆́мѧ твоѐ, гдⷭ҇и, и҆з̾ ро́ва преиспо́днѧгѡ:
|
|
56
|
56
|
|
Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
|
гла́съ мо́й оу҆слы́шалъ є҆сѝ: не покры́й оу҆ше́съ твои́хъ на мольбꙋ̀ мою̀:
|
|
57
|
57
|
|
Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
|
на по́мощь мою̀ прибли́жилсѧ є҆сѝ, въ де́нь, въ ѻ҆́ньже призва́хъ тѧ̀, ре́клъ мѝ є҆сѝ: не бо́йсѧ.
|
|
58
|
58
|
|
Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
|
Ре́шъ. Сꙋди́лъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, прю̀ дꙋшѝ моеѧ̀, и҆зба́вилъ є҆сѝ жи́знь мою̀:
|
|
59
|
59
|
|
Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
|
ви́дѣлъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, смѧтє́нїѧ моѧ̑, разсꙋди́лъ є҆сѝ сꙋ́дъ мо́й:
|
|
60
|
60
|
|
Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
|
вѣ́си всѐ ѿмще́нїе и҆́хъ и҆ всѧ̑ помышлє́нїѧ и҆́хъ на мѧ̀.
|
|
61
|
61
|
|
Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
|
Ши́нъ. Слы́шалъ є҆сѝ оу҆кѡри́зны и҆́хъ, всѧ̑ совѣ́ты и҆́хъ на мѧ̀,
|
|
62
|
62
|
|
слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
|
оу҆стнѣ̀ востаю́щихъ на мѧ̀ и҆ поꙋче́нїе и҆́хъ на мѧ̀ ве́сь де́нь,
|
|
63
|
63
|
|
Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня.
|
сѣдѣ́нїе и҆́хъ и҆ воста́нїе и҆́хъ: при́зри на ѻ҆́чи и҆́хъ.
|
|
64
|
64
|
|
Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
|
Ѳа́ѵъ. Возда́си и҆̀мъ, гдⷭ҇и, воздаѧ́нїе по дѣлѡ́мъ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ:
|
|
65
|
65
|
|
пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
|
возда́си и҆̀мъ застꙋпле́нїе, сердца̀ моегѡ̀ трꙋ́дъ.
|
|
66
|
66
|
|
переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
|
Ты̀ и҆̀хъ прожене́ши во гнѣ́вѣ и҆ потреби́ши и҆̀хъ под̾ небесе́мъ, гдⷭ҇и.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.