|
Глава́ ѕ҃
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
|
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. |
|
2
|
2
|
| Є҆гда̀ оу҆̀бо твори́ши ми́лостыню, не вострꙋбѝ пред̾ собо́ю, ꙗ҆́коже лицемѣ́ри творѧ́тъ въ со́нмищихъ и҆ въ сто́гнахъ, ꙗ҆́кѡ да просла́вѧтсѧ ѿ человѣ̑къ. А҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, воспрїе́млютъ мздꙋ̀ свою̀. | Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
3
|
3
|
| Тебѣ́ же творѧ́щꙋ ми́лостыню, да не оу҆вѣ́сть шꙋ́йца твоѧ̀, что̀ твори́тъ десни́ца твоѧ̀, | У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, |
|
4
|
4
|
| ꙗ҆́кѡ да бꙋ́детъ ми́лостынѧ твоѧ̀ въ та́йнѣ: и҆ ѻ҆ц҃ъ тво́й, ви́дѧй въ та́йнѣ, то́й возда́стъ тебѣ̀ ꙗ҆́вѣ. | щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
5
|
5
|
| И҆ є҆гда̀ мо́лишисѧ, не бꙋ́ди ꙗ҆́коже лицемѣ́ри, ꙗ҆́кѡ лю́бѧтъ въ со́нмищихъ и҆ въ сто́гнахъ пꙋті́й стоѧ́ще моли́тисѧ, ꙗ҆́кѡ да ꙗ҆вѧ́тсѧ человѣ́кѡмъ. А҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ воспрїе́млютъ мздꙋ̀ свою̀. | І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
6
|
6
|
| Ты́ же, є҆гда̀ мо́лишисѧ, вни́ди въ клѣ́ть твою̀, и҆ затвори́въ двє́ри твоѧ̑, помоли́сѧ ѻ҆ц҃ꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆́же въ та́йнѣ: и҆ ѻ҆ц҃ъ тво́й, ви́дѧй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ̀ ꙗ҆́вѣ. | Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
7
|
7
|
| Молѧ́щесѧ же не ли́шше глаго́лите, ꙗ҆́коже ꙗ҆зы̑чницы: мнѧ́тъ бо, ꙗ҆́кѡ во многоглаго́ланїи свое́мъ оу҆слы́шани бꙋ́дꙋтъ: | А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. |
|
8
|
8
|
| не подо́битесѧ оу҆̀бо и҆̀мъ: вѣ́сть бо ѻ҆ц҃ъ ва́шъ, и҆́хже тре́бꙋете, пре́жде проше́нїѧ ва́шегѡ. | Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. |
|
9
|
9
|
| Си́це оу҆̀бо моли́тесѧ вы̀: ѻ҆́ч҃е на́шъ, и҆́же є҆сѝ на нб҃сѣ́хъ, да ст҃и́тсѧ и҆́мѧ твоѐ: | Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; |
|
10
|
10
|
| да прїи́детъ црⷭ҇твїе твоѐ: да бꙋ́детъ во́лѧ твоѧ̀, ꙗ҆́кѡ на нб҃сѝ, и҆ на землѝ: | нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
11
|
11
|
| хлѣ́бъ на́шъ насꙋ́щный да́ждь на́мъ дне́сь: | Хліб наш насущний дай нам сьогодні; |
|
12
|
12
|
| и҆ ѡ҆ста́ви на́мъ до́лги на́шѧ, ꙗ҆́кѡ и҆ мы̀ ѡ҆ставлѧ́емъ должникѡ́мъ на́шымъ: | І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; |
|
13
|
13
|
| и҆ не введѝ на́съ въ напа́сть, но и҆зба́ви на́съ ѿ лꙋка́вагѡ: ꙗ҆́кѡ твоѐ є҆́сть црⷭ҇твїе и҆ си́ла и҆ сла́ва во вѣ́ки. А҆ми́нь. | І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. |
|
14
|
14
|
|
|
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. |
|
15
|
15
|
| а҆́ще ли не ѿпꙋща́ете человѣ́кѡмъ согрѣшє́нїѧ и҆́хъ, ни ѻ҆ц҃ъ ва́шъ ѿпꙋ́ститъ ва́мъ согрѣше́нїй ва́шихъ. | А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. |
|
16
|
16
|
| Є҆гда́ же постите́сѧ, не бꙋ́дите ꙗ҆́коже лицемѣ́ри сѣ́тꙋюще: помрача́ютъ бо ли́ца своѧ̑, ꙗ҆́кѡ да ꙗ҆вѧ́тсѧ человѣ́кѡмъ постѧ́щесѧ. А҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ воспрїе́млютъ мздꙋ̀ свою̀. | Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
17
|
17
|
| Ты́ же постѧ́сѧ пома́жи главꙋ̀ твою̀, и҆ лицѐ твоѐ оу҆мы́й, | Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, |
|
18
|
18
|
| ꙗ҆́кѡ да не ꙗ҆ви́шисѧ человѣ́кѡмъ постѧ́сѧ, но ѻ҆ц҃ꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆́же въ та́йнѣ: и҆ ѻ҆ц҃ъ тво́й, ви́дѧй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ̀ ꙗ҆́вѣ. | щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
19
|
19
|
| Не скрыва́йте себѣ̀ сокро́вищъ на землѝ, и҆дѣ́же че́рвь и҆ тлѧ̀ тли́тъ, и҆ и҆дѣ́же та́тїе подко́пываютъ и҆ кра́дꙋтъ: | Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. |
|
20
|
20
|
| скрыва́йте же себѣ̀ сокро́вище на нб҃сѝ, и҆дѣ́же ни че́рвь, ни тлѧ̀ тли́тъ, и҆ и҆дѣ́же та́тїе не подко́пываютъ, ни кра́дꙋтъ: | Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, |
|
21
|
21
|
| и҆дѣ́же бо є҆́сть сокро́вище ва́ше, тꙋ̀ бꙋ́детъ и҆ се́рдце ва́ше. | бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. |
|
22
|
22
|
|
|
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; |
|
23
|
23
|
| а҆́ще ли ѻ҆́ко твоѐ лꙋка́во бꙋ́детъ, всѐ тѣ́ло твоѐ те́мно бꙋ́детъ. А҆́ще оу҆̀бо свѣ́тъ, и҆́же въ тебѣ̀, тма̀ є҆́сть, то̀ тма̀ кольмѝ; | коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? |
|
24
|
24
|
| Никто́же мо́жетъ двѣма̀ господи́нома рабо́тати: лю́бо є҆ди́наго возлю́битъ, а҆ дрꙋга́го возненави́дитъ: и҆лѝ є҆ди́нагѡ держи́тсѧ, ѡ҆ дрꙋзѣ́мъ же неради́ти на́чнетъ. Не мо́жете бг҃ꙋ рабо́тати и҆ мамѡ́нѣ. | Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. |
|
25
|
25
|
| Сегѡ̀ ра́ди гл҃ю ва́мъ: не пецы́тесѧ дꙋше́ю ва́шею, что̀ ꙗ҆́сте, и҆лѝ что̀ пїе́те: ни тѣ́ломъ ва́шимъ, во что̀ ѡ҆блече́тесѧ. Не дꙋша́ ли бо́лши є҆́сть пи́щи, и҆ тѣ́ло ѻ҆де́жди; | Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? |
|
26
|
26
|
| Воззри́те на пти̑цы небє́сныѧ, ꙗ҆́кѡ не сѣ́ютъ, ни жнꙋ́тъ, ни собира́ютъ въ жи̑тницы, и҆ ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный пита́етъ и҆̀хъ. Не вы́ ли па́че лꙋ́чши и҆́хъ є҆стѐ; | Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? |
|
27
|
27
|
| Кто́ же ѿ ва́съ пекі́йсѧ мо́жетъ приложи́ти во́зрастꙋ своемꙋ̀ ла́коть є҆ди́нъ; | Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? |
|
28
|
28
|
| И҆ ѡ҆ ѻ҆де́жди что̀ пече́тесѧ; Смотри́те крі̑нъ се́лныхъ, ка́кѡ растꙋ́тъ: не трꙋжда́ютсѧ, ни прѧдꙋ́тъ: | І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; |
|
29
|
29
|
| гл҃ю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ни соломѡ́нъ во все́й сла́вѣ свое́й ѡ҆блече́сѧ, ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ си́хъ: | кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; |
|
30
|
30
|
| а҆́ще же сѣ́но се́лное, дне́сь сꙋ́ще и҆ оу҆́трѣ въ пе́щь вмета́емо, бг҃ъ та́кѡ ѡ҆дѣва́етъ, не мно́гѡ ли па́че ва́съ, маловѣ́ри; | якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! |
|
31
|
31
|
|
|
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? |
|
32
|
32
|
| Всѣ́хъ бо си́хъ ꙗ҆зы́цы и҆́щꙋтъ: вѣ́сть бо ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный, ꙗ҆́кѡ тре́бꙋете си́хъ всѣ́хъ. | Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. |
|
33
|
33
|
| И҆щи́те же пре́жде црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ и҆ пра́вды є҆гѡ̀, и҆ сїѧ̑ всѧ̑ приложа́тсѧ ва́мъ. | Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. |
|
34
|
34
|
| Не пецы́тесѧ оу҆̀бо на оу҆́трей, оу҆́тренїй бо собо́ю пече́тсѧ: довлѣ́етъ дне́ви ѕло́ба [попече́нїе] є҆гѡ̀. | Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.