Завантаження...
Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ ѳ҃
Глава 9
1
1
(Заⷱ҇ к҃ѳ҃) И҆ влѣ́зъ въ кора́бль, пре́йде и҆ прїи́де во сво́й гра́дъ. Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2
2
И҆ сѐ, принесо́ша є҆мꙋ̀ разсла́блена (жи́лами), на ѻ҆дрѣ̀ лежа́ща: и҆ ви́дѣвъ і҆и҃съ вѣ́рꙋ и҆́хъ, речѐ разсла́бленномꙋ: дерза́й, ча́до, ѿпꙋща́ютсѧ тѝ грѣсѝ твоѝ. І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
3
3
И҆ сѐ, нѣ́цыи ѿ кни̑жникъ рѣ́ша въ себѣ̀: се́й хꙋ́литъ. При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
4
4
И҆ ви́дѣвъ і҆и҃съ помышлє́нїѧ и҆́хъ, речѐ: вскꙋ́ю вы̀ мы́слите лꙋка̑ваѧ въ сердца́хъ свои́хъ; Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
5
5
что́ бо є҆́сть оу҆до́бѣе рещѝ: ѿпꙋща́ютсѧ тѝ грѣсѝ: и҆лѝ рещѝ: воста́ни и҆ ходѝ; Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6
6
но да оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ вла́сть и҆́мать сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй на землѝ ѿпꙋща́ти грѣхѝ: тогда̀ гл҃а разсла́бленномꙋ: воста́ни, возмѝ тво́й ѻ҆́дръ и҆ и҆дѝ въ до́мъ тво́й. Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
7
7
И҆ воста́въ, (взе́мъ ѻ҆́дръ сво́й,) и҆́де въ до́мъ сво́й. І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
8
8
Ви́дѣвше же наро́ди чꙋди́шасѧ и҆ просла́виша бг҃а, да́вшаго вла́сть таковꙋ́ю человѣ́кѡмъ. Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
9
9
(Заⷱ҇ л҃.) И҆ преходѧ̀ і҆и҃съ ѿтꙋ́дꙋ, ви́дѣ человѣ́ка сѣдѧ́ща на мы́тницѣ, матѳе́а глаго́лема: и҆ гл҃а є҆мꙋ̀: по мнѣ̀ грѧдѝ. И҆ воста́въ по не́мъ и҆́де. Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
10
10
И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ возлежа́щꙋ въ домꙋ̀, и҆ сѐ, мно́зи мытари̑ и҆ грѣ̑шницы прише́дше возлежа́хꙋ со і҆и҃сомъ и҆ со оу҆чн҃ки̑ є҆гѡ̀. І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
11
11
И҆ ви́дѣвше фарїсе́є, глаго́лахꙋ оу҆чн҃кѡ́мъ є҆гѡ̀: почто̀ съ мытари̑ и҆ грѣ̑шники оу҆чт҃ль ва́шъ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ; Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
12
12
І҆и҃съ же слы́шавъ речѐ и҆̀мъ: не тре́бꙋютъ здра́вїи врача̀, но болѧ́щїи: Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13
13
ше́дше же наꙋчи́тесѧ, что̀ є҆́сть: ми́лости хощꙋ̀, а҆ не же́ртвы; не прїидо́хъ бо призва́ти првⷣники, но грѣ́шники на покаѧ́нїе. підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
14
14
(Заⷱ҇ л҃а҃.) Тогда̀ пристꙋпи́ша къ немꙋ̀ оу҆ченицы̀ і҆ѡа́ннѡвы, глаго́люще: почто̀ мы̀ и҆ фарїсе́є пости́мсѧ мно́гѡ, оу҆чн҃цы́ же твоѝ не постѧ́тсѧ; Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
15
15
И҆ речѐ и҆̀мъ і҆и҃съ: є҆да̀ мо́гꙋтъ сы́нове бра́чнїи пла́кати, є҆ли́ко вре́мѧ съ ни́ми є҆́сть жени́хъ; Прїи́дꙋтъ же дні́е, є҆гда̀ ѿи́метсѧ ѿ ни́хъ жени́хъ, и҆ тогда̀ постѧ́тсѧ. І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
16
16
Никто́же бо приставлѧ́етъ приставле́нїѧ пла́та небѣ́лена ри́зѣ ве́тсѣ: во́зметъ бо кончи́нꙋ свою̀ ѿ ри́зы [ѿто́ргнетъ бо приставле́нїе є҆гѡ̀ ѿ ри́зы (нѣ́что)], и҆ го́рша дира̀ бꙋ́детъ. Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
17
17
Нижѐ влива́ютъ вїна̀ но́ва въ мѣ́хи вє́тхи: а҆́ще ли же нѝ, то̀ просадѧ́тсѧ мѣ́си, и҆ вїно̀ пролїе́тсѧ, и҆ мѣ́си поги́бнꙋтъ: но влива́ютъ вїно̀ но́во въ мѣ́хи нѡ́вы, и҆ ѻ҆боѐ соблюде́тсѧ. Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18
18
(Заⷱ҇ л҃в҃.) Сїѧ̑ є҆мꙋ̀ гл҃ющꙋ къ ни̑мъ, сѐ, кнѧ́зь нѣ́кїй прише́дъ кла́нѧшесѧ є҆мꙋ̀, глаго́лѧ, ꙗ҆́кѡ дщѝ моѧ̀ нн҃ѣ оу҆́мре: но прише́дъ возложѝ на ню̀ рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ ѡ҆живе́тъ. Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
19
19
И҆ воста́въ і҆и҃съ по не́мъ и҆́де, и҆ оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀. І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
20
20
И҆ сѐ, жена̀ кровоточи́ва двана́десѧте лѣ́тъ, пристꙋ́пльши созадѝ, прикоснꙋ́сѧ воскри́лїю ри́зы є҆гѡ̀, І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
21
21
глаго́лаше бо въ себѣ̀: а҆́ще то́кмѡ прикоснꙋ́сѧ ри́зѣ є҆гѡ̀, сп҃се́на бꙋ́дꙋ. бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
22
22
І҆и҃съ же ѡ҆бра́щьсѧ и҆ ви́дѣвъ ю҆̀, речѐ: дерза́й, дщѝ, вѣ́ра твоѧ̀ сп҃се́ тѧ. И҆ сп҃се́на бы́сть жена̀ ѿ часа̀ тогѡ̀. Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23
23
И҆ прише́дъ і҆и҃съ въ до́мъ кнѧ́жь, и҆ ви́дѣвъ сопцы̀ и҆ наро́дъ мо́лвѧщь, Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
24
24
гл҃а и҆̀мъ: ѿиди́те, не оу҆́мре бо дѣви́ца, но спи́тъ. И҆ рꙋга́хꙋсѧ є҆мꙋ̀. І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
25
25
Є҆гда́ же и҆згна́нъ бы́сть наро́дъ, вше́дъ ꙗ҆́тъ ю҆̀ за рꙋ́кꙋ: и҆ воста̀ дѣви́ца. Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26
26
И҆ и҆зы́де вѣ́сть сїѧ̀ по все́й землѝ то́й. І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27
27
(Заⷱ҇ л҃г҃.) И҆ преходѧ́щꙋ ѿтꙋ́дꙋ і҆и҃сови, по не́мъ и҆до́ста два̀ слѣпца̑, зовꙋ̑ща и҆ глагѡ́люща: поми́лꙋй ны̀, (і҆и҃се) сн҃е дв҃довъ. Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
28
28
Прише́дшꙋ же є҆мꙋ̀ въ до́мъ, пристꙋпи́ста къ немꙋ̀ слѣпца̑, и҆ гл҃а и҆́ма і҆и҃съ: вѣ́рꙋета ли, ꙗ҆́кѡ могꙋ̀ сїѐ сотвори́ти; Глаго́ласта є҆мꙋ̀: є҆́й, гдⷭ҇и. Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29
29
Тогда̀ прикоснꙋ́сѧ ѻ҆́чїю и҆́хъ, гл҃ѧ: по вѣ́рѣ ва́ю бꙋ́ди ва́ма. Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
30
30
И҆ ѿверзо́стасѧ ѻ҆́чи и҆́ма: и҆ запретѝ и҆́ма і҆и҃съ, гл҃ѧ: блюди́та, да никто́же оу҆вѣ́сть. І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31
31
Ѡ҆́на же и҆зшє́дша просла́виста є҆го̀ по все́й землѝ то́й. Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
32
32
Тѣ́ма же и҆сходѧ́щема, сѐ, приведо́ша къ немꙋ̀ человѣ́ка нѣ́ма бѣснꙋ́ема. Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
33
33
И҆ и҆згна́нꙋ бѣ́сꙋ, проглаго́ла нѣмы́й. И҆ диви́шасѧ наро́ди, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ николи́же ꙗ҆ви́сѧ та́кѡ во і҆и҃ли. І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34
34
Фарїсе́є же глаго́лахꙋ: ѡ҆ кнѧ́зи бѣсо́встѣмъ и҆зго́нитъ бѣ́сы. Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
35
35
И҆ прохожда́ше і҆и҃съ гра́ды всѧ̑ и҆ вє́си, оу҆чѧ̀ на со́нмищихъ и҆́хъ, и҆ проповѣ́даѧ є҆ѵⷢ҇лїе црⷭ҇твїѧ, и҆ цѣлѧ̀ всѧ́къ недꙋ́гъ и҆ всѧ́кꙋ ꙗ҆́зю въ лю́дехъ. І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
36
36
(Заⷱ҇ л҃д҃.) Ви́дѣвъ же наро́ды, млⷭ҇рдова ѡ҆ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ бѧ́хꙋ смѧте́ни и҆ ѿве́ржени, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы не и҆мꙋ́щыѧ па́стырѧ. Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
37
37
Тогда̀ гл҃а оу҆чн҃кѡ́мъ свои̑мъ: жа́тва оу҆́бѡ мно́га, дѣ́лателей же ма́лѡ: Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
38
38
моли́тесѧ оу҆̀бо гдⷭ҇и́нꙋ жа́твы, ꙗ҆́кѡ да и҆зведе́тъ дѣ́латєли на жа́твꙋ свою̀. Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.