|
Наꙋ́мъ
|
Книга пророка Наума
|
|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Прⷪ҇ро́чество ѡ҆ нїнеѵі́и: кни́га видѣ́нїѧ наꙋ́ма сы́на є҆лкесе́ева. | Пророцтво про Ниневію; книга видінь Наума елкосеянина. |
|
2
|
2
|
| Бг҃ъ ревни́въ и҆ мстѧ́й гдⷭ҇ь, мстѧ́й гдⷭ҇ь съ ꙗ҆́ростїю, гдⷭ҇ь мстѧ́й сопоста́тѡмъ свои̑мъ и҆ потреблѧ́ѧй са́мъ врагѝ своѧ̑. | Господь є Бог ревнитель і месник; месник Господь і страшний у гніві: помщається Господь ворогам Своїм і не пощадить супротивників Своїх. |
|
3
|
3
|
| Гдⷭ҇ь долготерпѣли́въ, и҆ вели́ка крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆чища́ѧй не ѡ҆чи́ститъ гдⷭ҇ь: въ сконча́нїи и҆ трꙋ́сѣ пꙋ́ть є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆́блацы пра́хъ но́гъ є҆гѡ̀: | Господь довготерпеливий і великий могутністю, і не залишає без покарання; у вихорі й у бурі хода Господа, хмара — пил від ніг Його. |
|
4
|
4
|
| запреща́ѧй мо́рю и҆ и҆зсꙋша́ѧй є҆̀ и҆ всѧ̑ рѣ́ки ѡ҆пꙋстоша́ѧй. Оу҆ма́лисѧ васані́тїда и҆ карми́лъ, и҆ процвѣта̑ющаѧ лїва́на ѡ҆скꙋдѣ́ша: | Заборонить Він морю, і воно висихає, і всі ріки вичерпуються; в’яне Васан і Кармил, і блякне цвіт на Ливані. |
|
5
|
5
|
| го́ры потрѧсо́шасѧ ѿ негѡ̀, и҆ хо́лми поколеба́шасѧ, и҆ оу҆жасе́сѧ землѧ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, вселе́ннаѧ и҆ всѝ живꙋ́щїи на не́й. | Гори трясуться перед Ним, і пагорби тануть, і земля коливається перед лицем Його, і вселенна і всі, що живуть у ній. |
|
6
|
6
|
| Ѿ лица̀ гнѣ́ва є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; и҆ кто̀ сопроти́витсѧ во гнѣ́вѣ ꙗ҆́рости є҆гѡ̀; ꙗ҆́рость є҆гѡ̀ растаева́етъ вла̑сти, и҆ ка́менїе сотро́шасѧ ѿ негѡ̀. | Перед обуренням Його хто встоїть? І хто стерпить полум’я гніву Його? Гнів Його розливається як вогонь; скелі розпадаються перед Ним. |
|
7
|
7
|
| Бл҃гъ гдⷭ҇ь терпѧ́щымъ є҆го̀ въ де́нь скорбѣ́нїѧ, и҆ зна́ѧй боѧ́щыѧсѧ є҆гѡ̀: | Благий Господь, притулок у день скорботи, і знає тих, що надіються на Нього. |
|
8
|
8
|
| и҆ въ пото́пѣ пꙋтѝ сконча́нїе сотвори́тъ: востаю́щыѧ и҆ врагѝ є҆гѡ̀ пожене́тъ тма̀. | Але повінню, що все потоплює, зруйнує дощенту Ниневію, і ворогів Його покриє морок. |
|
9
|
9
|
| Что̀ помышлѧ́ете на гдⷭ҇а; сконча́нїе са́мъ сотвори́тъ, не ѿмсти́тъ два́жды кꙋ́пнѡ въ ско́рби: | Що замишляєте ви проти Господа? Він звершить знищення, і біда вже не повториться, |
|
10
|
10
|
| поне́же до ѡ҆снова́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆лѧденѣ́етъ, и҆ а҆́ки блю́щь и҆ ѡ҆плета́ющьсѧ снѣде́нъ бꙋ́детъ, и҆ а҆́ки тро́сть сꙋхоты̀ полна̀. | бо ті, що сплелися між собою, як терня, і напилися, як п’яниці, вони пожерті будуть зовсім, як суха солома. |
|
11
|
11
|
| И҆з̾ тебє̀ и҆зы́детъ по́мыслъ на гдⷭ҇а ѕлы́й, совѣщава́ѧй сопрѡти́внаѧ. | З тебе вийшов той, хто задумав лихе проти Господа, хто склав раду нечестиву. |
|
12
|
12
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѡ҆блада́ѧй вода́ми мно́гими, и҆ си́це разстꙋ́пѧтсѧ, и҆ слꙋ́хъ тво́й не оу҆слы́шитсѧ ктомꙋ̀: | Так говорить Господь: хоч вони безпечні і численні, але вони будуть посічені і зникнуть; а тебе, хоч Я обтяжував, більше не буду обтяжувати. |
|
13
|
13
|
| и҆ нн҃ѣ сокрꙋшꙋ̀ же́злъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀ и҆ оу҆́зы твоѧ̑ расто́ргнꙋ. | І нині Я розіб’ю ярмо його, яке лежить на тобі, і пута твої розірву. |
|
14
|
14
|
| И҆ заповѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀ гдⷭ҇ь, не разсѣ́етсѧ ѿ и҆́мене твоегѡ̀ ктомꙋ̀: ѿ до́мꙋ бг҃а твоегѡ̀ потреблю̀ и҆зва̑ѧннаѧ и҆ слїѧ̑ннаѧ положꙋ̀ гро́бъ тво́й, ꙗ҆́кѡ ско́ри (є҆стѐ). | А про тебе, Ассуре, Господь визначив: не буде більше сімені з твоїм ім’ям; з дому бога твого знищу ідолів і кумирів; приготую тобі у ньому могилу, тому що ти будеш у ганьбі. |
|
15
|
15
|
| Сѐ, на гора́хъ но́ги благовѣствꙋ́ющагѡ и҆ возвѣща́ющагѡ ми́ръ: пра́зднꙋй, і҆ꙋ́до, пра́здники твоѧ̑, возда́ждь ѡ҆бѣ́ты твоѧ̑, занѐ не приложа́тъ ктомꙋ̀ є҆́же проитѝ сквозѣ̀ тебѐ во ѡ҆бетша́нїе: сконча́сѧ и҆ и҆зве́ржесѧ. | Ось, на горах — стопи благовісника, який сповіщає мир: святкуй, Юдеє, свята твої, виконуй обітниці твої, бо не буде більше проходити тобою нечестивий: він зовсім знищений. |
|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Взы́де вдыха́ѧй въ лицѐ твоѐ, ѿе́млѧй ѿ ѡ҆скорбле́нїѧ: оу҆смотрѝ пꙋ́ть, оу҆крѣпѝ чрє́сла, возмꙋжа́й крѣ́постїю ѕѣлѡ̀: | Піднімається на тебе руйнівник: охороняй твердині, стережи дорогу, зміцни стегна, збирайся із силами. |
|
2
|
2
|
| поне́же ѿвратѝ гдⷭ҇ь оу҆кори́знꙋ і҆а́кѡвлю, ꙗ҆́коже оу҆кори́знꙋ і҆и҃левꙋ: занѐ ѡ҆трѧса́ющїи ѡ҆трѧсо́ша ѧ҆̀ и҆ ло́зы и҆́хъ растли́ша. | Бо відновить Господь велич Якова, як велич Ізраїля, тому що спустошили їх спустошувачі і виноградне гілля їх знищили. |
|
3
|
3
|
| Ѻ҆рꙋ̑жїѧ си́лы и҆́хъ ѿ человѣ̑къ, мꙋ́жы си̑льныѧ и҆гра́ющыѧ во ѻ҆гнѝ: брѡзды̀ колесни́цъ и҆́хъ въ де́нь оу҆гото́ванїѧ є҆гѡ̀, и҆ кѡ́нницы возмѧтꙋ́тсѧ на пꙋте́хъ, | Щит героїв його красний; воїни його в одежах багряних; вогнем блищать колісниці у день приготування до бою, і ліс списів хвилюється. |
|
4
|
4
|
| и҆ смѧтꙋ́тсѧ колєсни́цы и҆ сплетꙋ́тсѧ на сто́гнахъ: ви́дъ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ свѣщы̀ ѻ҆́гнєнны, и҆ ꙗ҆́кѡ мо́лнїѧ протека́ющаѧ. | По вулицях мчать колісниці, гримлять на площах; блиск від них, як від вогню; блищать, як блискавка. |
|
5
|
5
|
| И҆ помѧнꙋ́тсѧ старѣ̑йшины и҆́хъ, и҆ побѣ́гнꙋтъ въ де́нь, и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ пꙋтѝ свое́мъ, и҆ потща́тсѧ на забра̑ла є҆гѡ̀, и҆ оу҆гото́вѧтъ прє́днїѧ стражбы̑ своѧ̑. | Він викликає хоробрих своїх, але вони спотикаються на ходу своєму; поспішають на стіни міста, але облога вже влаштована. |
|
6
|
6
|
| Врата̀ гра̑днаѧ ѿверзо́шасѧ, и҆ ца̑рства падо́ша, и҆ и҆мѣ́нїе ѿкры́сѧ. | Річкові ворота відчиняються, і палац руйнується. |
|
7
|
7
|
| Сїѧ́ же восхожда́ше, и҆ рабы̑ни є҆ѧ̀ ведѧ́хꙋсѧ, ꙗ҆́кѡ голꙋби̑цы воркꙋ́ющѧ въ сердца́хъ свои́хъ: | Вирішено: вона буде оголена і відведена у полон, і рабині її будуть стогнати як голуби, б’ючи себе у груди. |
|
8
|
8
|
| и҆ нїнеѵі́а, а҆́ки кꙋпѣ́ль водна́ѧ во́ды є҆ѧ̀, и҆ ті́и бѣжа́ще не ста́ша, и҆ не бѣ̀ взира́ющагѡ. | Ниневія з часу існування свого була як ставок, повний води, а вони біжать. «Стійте, стійте!» Але ніхто не оглядається. |
|
9
|
9
|
| Расхища́хꙋ сребро̀, расхища́хꙋ зла́то, и҆ не бѧ́ше конца̀ и҆мѣ́нїѧ є҆ѧ̀: ѡ҆тѧготи́шасѧ па́че всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ вожделѣ̑ннаѧ є҆ѧ̀. | Розкрадайте срібло, розкрадайте золото! немає кінця запасам усякого дорогоцінного начиння. |
|
10
|
10
|
| И҆стрѧсе́нїе и҆ вострѧсе́нїе, и҆ воскипѣ́нїе и҆ се́рдца сокрꙋше́нїе, и҆ разслабле́нїе колѣ́нъ и҆ бѡлѣ́зни по всѣ̑мъ чре́слѡмъ, и҆ лицѐ всѣ́хъ, а҆́ки ѡ҆пале́нїе котла̀. | Розграбована, спустошена і розорена вона, — і тане серце, коліна трясуться; у всіх у стегнах сильний біль, і лиця у всіх потемніли. |
|
11
|
11
|
| Гдѣ̀ є҆́сть вита́лище львѡ́въ и҆ па́жить сꙋ́щаѧ льви́чищємъ; ка́мѡ и҆́де ле́въ, є҆́же влѣ́зти та́мѡ льви́чищꙋ, и҆ не бѧ́ше оу҆страша́ющагѡ. | Де тепер лігво левів і те пасовище для левенят, по якому ходили лев, левиця і левеня, і ніхто не лякав їх, — |
|
12
|
12
|
| Ле́въ восхи́ти довѡ́лнаѧ льви́чищємъ свои̑мъ и҆ оу҆давѝ льви́цамъ свои̑мъ, и҆ напо́лни лови́твы гнѣздо̀ своѐ и҆ вита́лище своѐ похище́нїѧ. | лев, який викрадає для насичення левенят своїх, і який задушує для левиць своїх, і який наповнює здобиччю печери свої і лігва свої викраденим? |
|
13
|
13
|
| Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ пожгꙋ̀ ды́момъ мно́жество твоѐ, и҆ львы̀ твоѧ̑ поѧ́стъ ѻ҆рꙋ́жїе: и҆ потреблю̀ ѿ землѝ лови́твꙋ твою̀, и҆ не оу҆слы́шатсѧ ктомꙋ̀ дѣла̀ твоѧ̑. | Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І спалю у диму колісниці твої, і меч пожере левенят твоїх, і знищу з землі здобич твою, і не буде більше чутний голос послів твоїх. |
|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Ѽ, гра́де крове́й, ве́сь лжи́вый, по́лнъ непра́вды! не ѡ҆сѧ́жетсѧ лови́тва. | Горе місту крови! все воно повне обману і вбивства; не припиняється у ньому грабіжництво. |
|
2
|
2
|
| Гла́съ биче́й и҆ гла́съ трꙋ́са коле́съ, и҆ конѧ̀ текꙋ́ща и҆ колесни́цы шꙋмѧ́щїѧ, | Чутні ляскіт бича і стукіт коліс, що крутяться, іржання коня і гуркіт колісниці, що скаче. |
|
3
|
3
|
| и҆ ко́нника ѣ҆́дꙋща, и҆ блиста́юща меча̀ и҆ блиста́ющихъ ѻ҆рꙋ́жїй, и҆ мно́жества ꙗ҆́звеныхъ и҆ тѧ́жкагѡ паде́нїѧ, и҆ не бѧ́ше конца̀ ꙗ҆зы́кѡмъ є҆ѧ̀: и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ тѣлесѣ́хъ свои́хъ ѿ мно́жества блꙋже́нїѧ. | Мчить кіннота, виблискує меч і блищать списи; убитих безліч і купи трупів: немає кінця трупам, спотикаються об трупи їх. |
|
4
|
4
|
| Блꙋдни́ца добра̀ и҆ прїѧ́тна, нача́лница волхвова́нїй, продаю́щаѧ ꙗ҆зы́ки во блꙋже́нїи свое́мъ и҆ племена̀ въ чародѣѧ́нїихъ свои́хъ. | Це — за численні блудодіяння розпусниці приємної зовнішности, майстерної у чародійстві, яка блудодіяннями своїми продає народи і чаклуваннями своїми — племена. |
|
5
|
5
|
| Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, и҆ ѿкры́ю за̑днѧѧ твоѧ̑ къ лицꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ покажꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡмъ срамотꙋ̀ твою̀ и҆ ца́рствамъ безче́стїе твоѐ, | Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І підніму на лице твоє краї одягу твого і покажу народам наготу твою і царствам сором твій. |
|
6
|
6
|
| и҆ возве́ргꙋ на тѧ̀ ѡ҆гнꙋше́нїе по нечистота́мъ твои̑мъ, и҆ положꙋ́ тѧ въ при́тчꙋ. | І закидаю тебе мерзотами, зроблю тебе ганебною і виставлю тебе на позорище. |
|
7
|
7
|
| И҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ ви́дѧй тѧ̀ сни́детъ съ тебє̀ и҆ рече́тъ: ѡ҆каѧ́ннаѧ нїнеѵі́а, кто̀ постене́тъ по не́й; ѿкꙋ́дꙋ взыщꙋ̀ оу҆тѣше́нїе є҆́й; | І буде те, що всякий, побачивши тебе, побіжить від тебе і скаже: «розорена Ниневія! Хто пошкодує за нею? де знайду я утішителів для тебе?» |
|
8
|
8
|
| Оу҆гото́вити ча́сть, оу҆стро́ити стрꙋнꙋ̀, оу҆гото́вити ча́сть а҆ммѡ́нꙋ, живꙋ́щаѧ въ рѣка́хъ, вода̀ ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀, є҆́йже нача́ло мо́ре, и҆ вода̀ забра̑ла є҆ѧ̀: | Хіба ти краще за Но-Аммона, що знаходиться між ріками, оточений водою, валом якого було море, і море служило стіною його? |
|
9
|
9
|
| и҆ є҆ѳїо́пїа крѣ́пость є҆ѧ̀ и҆ є҆гѵ́петъ, и҆ нѣ́сть конца̀ бѣ́гствꙋ твоемꙋ̀: и҆ фꙋ́дъ и҆ лївѵ́ане бы́ша помѡ́щницы є҆ѧ̀. | Ефіопія і Єгипет з незлічимою безліччю інших служили йому підкріпленням; копти і лівійці приходили на допомогу тобі. |
|
10
|
10
|
| И҆ сїѧ̀ въ преселе́нїе по́йдетъ плѣ́нница, и҆ младе́нцы є҆ѧ̀ разбїю́тъ въ нача́лѣхъ всѣ́хъ пꙋті́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆ всѣ́хъ сла́вныхъ є҆ѧ̀ ве́ргꙋтъ жрє́бїѧ, и҆ всѝ воевѡ́ды є҆ѧ̀ свѧ́жꙋтсѧ пꙋ̑ты. | Але і він переселений, пішов у полон; навіть і немовлята його розбиті на перехрестях усіх вулиць, а щодо знатних його кидали жереб, і всі вельможі його закуті ланцюгами. |
|
11
|
11
|
| И҆ ты̀ оу҆пїе́шисѧ и҆ бꙋ́деши презрѣ́на, и҆ ты̀ сама̀ себѣ̀ взы́щеши по́мощи ѿ вра̑гъ. | Так і ти – сп’янієш і сховаєшся; так і ти будеш шукати захисту від ворога. |
|
12
|
12
|
| Всѧ̑ твердѣ̑ли твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ смокви́чїе стра́жꙋ и҆мꙋ́щее: а҆́ще поколе́блютсѧ, впадꙋ́тъ во оу҆ста̀ ꙗ҆дꙋ́щагѡ. | Усі укріплення твої подібні до смоковниці зі стиглими плодами: якщо труснути їх, то вони впадуть прямо у рот того, хто бажає їсти. |
|
13
|
13
|
| Сѐ, лю́дїе твоѝ, ꙗ҆́кѡ жєны̀ въ тебѣ̀: врагѡ́мъ твои̑мъ ѡ҆творѧ́єма ѡ҆творѧ́тсѧ врата̀ землѝ твоеѧ̀, и҆ поѧ́стъ ѻ҆́гнь верєѝ твоѧ̑. | Ось, і народ твій, як жінки у тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться ворота землі твоєї, вогонь пожере запори твої. |
|
14
|
14
|
| Во́дꙋ ѡ҆держа́нїѧ восхи́ти себѣ̀ сама̀ и҆ оу҆твердѝ твердѣ̑ли твоѧ̑: влѣ́зи въ бре́нїе и҆ попери́сѧ въ пле́вахъ, оу҆твердѝ па́че плі́нѳа. | Начерпай води на час облоги; зміцнюй укріплення твої; піди у багно, топчи глину, полагоди піч для випалювання цеглин. |
|
15
|
15
|
| Та́мѡ поѧ́стъ тѧ̀ ѻ҆́гнь, потреби́тъ тѧ̀ ме́чь, поѧдѧ́тъ тѧ̀ а҆́ки прꙋ́зи, и҆ ѡ҆тѧгча́еши а҆́ки мши́ца. | Там пожере тебе вогонь, посіче тебе меч, поїсть тебе, як гусінь, хоч би ти розмножилася, як гусінь, розмножилася, як сарана. |
|
16
|
16
|
| Оу҆мно́жила є҆сѝ кꙋ̑пли твоѧ̑ па́че ѕвѣ́здъ небе́сныхъ: мши̑цы оу҆стреми́шасѧ и҆ возлетѣ́ша. | Купців у тебе стало більше, ніж зірок на небі; але ця сарана розсіється і полетить. |
|
17
|
17
|
| Возскочѝ а҆́ки прꙋ́гъ смѣ́сникъ тво́й, а҆́ки а҆крі́да восходѧ́щаѧ на ѡ҆гра́дꙋ въ де́нь стꙋде́ный: со́лнце взы́де, и҆ ѿлетѣ̀, и҆ не позна́сѧ мѣ́сто є҆ѧ̀: лю́тѣ и҆̀мъ! | Князі твої — як сарана, і воєначальники твої — як рої мошок, які під час холоду гніздяться у щілинах стін, і коли зійде сонце, то розлітаються, і не узнаєш місця, де вони були. |
|
18
|
18
|
| Воздрема́шасѧ пастꙋсѝ твоѝ, ца́рь а҆ссѷрі́йскъ оу҆спѝ си̑льныѧ твоѧ̑, воздвиго́шасѧ лю́дїе твоѝ на го́ры, и҆ не бѧ́ше прїе́млющагѡ. | Сплять пастирі твої, царю Ассирійський, спочивають вельможі твої; народ твій розсіявся по горах, і немає кому зібрати його. |
|
19
|
19
|
| Нѣ́сть цѣльбы̀ сокрꙋше́нїю твоемꙋ̀, разгорѣ́сѧ ꙗ҆́зва твоѧ̀: всѝ слы́шащїи вѣ́сть твою̀ воспле́щꙋтъ рꙋка́ми ѡ҆ тебѣ̀: поне́же на кого̀ не на́йде ѕло́ба твоѧ̀ всегда̀; | Немає лікування для рани твоєї, болюча виразка твоя. Усі, хто почув звістку про тебе, будуть плескати у долоні за тебе, бо на кого не простягалася безупинно злість твоя? |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.