|
Глава́ к҃г
|
Κεφάλαιο 23
|
|
1
|
1
|
| Гдⷭ҇и ѻ҆́ч҃е и҆ влⷣко живота̀ моегѡ̀, не ѡ҆ста́ви менѐ въ совѣ́тѣ и҆́хъ и҆ не да́ждь мѝ впа́сти въ нѧ̀. | ΛΙΘῼ ἠρδαλωμένῳ συνεβλήθη ὀκνηρός, καὶ πᾶς ἐκσυριεῖ ἐπὶ τῇ ἀτιμίᾳ αὐτοῦ. |
|
2
|
2
|
| Кто̀ возложи́тъ на помышле́нїе моѐ ра̑ны и҆ на се́рдце моѐ наказа́нїе премꙋ́дрости, да ѡ҆ неразꙋ́мїихъ мои́хъ не пощадѧ́тъ, и҆ да не пре́йдꙋтъ грѣсѝ и҆́хъ; | βολβίτῳ κοπρίων συνεβλήθη ὀκνηρός, πᾶς ὁ ἀναιρούμενος αὐτὸν ἐκτινάξει χεῖρα. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́кѡ да не оу҆мно́жатсѧ невѣ̑дѣнїѧ моѧ̑ и҆ грѣсѝ моѝ премно́зи да не бꙋ́дꙋтъ, и҆ падꙋ́сѧ пред̾ сꙋпоста̑ты, и҆ пора́дꙋетмисѧ вра́гъ мо́й. | αἰσχύνη πατρὸς ἐν γεννήσει ἀπαιδεύτου, θυγάτηρ δὲ ἐπ᾿ ἐλαττώσει γίνεται. |
|
4
|
4
|
| Гдⷭ҇и ѻ҆́ч҃е и҆ бж҃е живота̀ моегѡ̀, не да́ждь возноше́нїѧ ѻ҆чи́ма мои́ма и҆ вожделѣ́нїе ѿвратѝ ѿ менє̀. | θυγάτηρ φρονίμη κληρονομήσει ἄνδρα αὐτῆς, καὶ ἡ καταισχύνουσα εἰς λύπην γεννήσαντος· |
|
5
|
5
|
| Чре́ва по́хоть и҆ блꙋдодѣѧ̑нїѧ да не ѡ҆б̾и́мꙋтъ мѧ̀, и҆ безстꙋ́днѣй дꙋшѝ не преда́ждь менѐ. | πατέρα καὶ ἄνδρα καταισχύνει ἡ θρασεῖα καὶ ὑπὸ ἀμφοτέρων ἀτιμασθήσεται. |
|
6
|
6
|
| Послꙋ́шайте, ча̑да, наказа́нїѧ оу҆́стъ: хранѧ́й бо не ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ оу҆стна́ма свои́ма. | Μουσικὰ ἐν πένθει ἄκαιρος διήγησις, μάστιγες δὲ καὶ παιδεία ἐν παντὶ καιρῷ σοφίας. |
|
7
|
7
|
| Оу҆стна́ма свои́ма ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ грѣ́шникъ, и҆ клеветни́къ и҆ го́рдый попо́лзнетсѧ въ ни́хъ. | συγκολλῶν ὄστρακον ὁ διδάσκων μωρόν, ἐξεγείρων καθεύδοντα ἐκ βαθέως ὕπνου. |
|
8
|
8
|
| Заклина́нїю не ѡ҆бꙋча́й оу҆́стъ свои́хъ | διηγούμενος νυστάζοντι ὁ διηγούμενος μωρῷ, καὶ ἐπὶ συντελείᾳ ἐρεῖ, τί ἐστιν; |
|
9
|
|
| и҆ клѧ́тисѧ и҆́менемъ ст҃ы́мъ не навыка́й. | |
|
10
|
|
| Ꙗ҆́коже бо ра́бъ и҆стѧзꙋ́емь ча́стѡ ѿ ра̑нъ не оу҆ма́литсѧ, та́кожде и҆ клены́йсѧ и҆́менемъ ст҃ы́мъ всегда̀ ѿ грѣха̀ не ѡ҆чи́ститсѧ. | |
|
11
|
11
|
| Мꙋ́жъ клены́йсѧ мно́гѡ и҆спо́лнитсѧ беззако́нїѧ, и҆ не ѿстꙋ́питъ ѿ до́мꙋ є҆гѡ̀ ꙗ҆́зва: | ἐπὶ νεκρῷ κλαῦσον, ἐξέλιπε γὰρ φῶς, καὶ ἐπὶ μωρῷ κλαῦσον, ἐξέλιπε γὰρ σύνεσις. ἥδιον κλαῦσον ἐπὶ νεκρῷ, ὅτι ἀνεπαύσατο, τοῦ δὲ μωροῦ ὑπὲρ θάνατον ἡ ζωὴ πονηρά. |
|
12
|
12
|
| а҆́ще согрѣши́тъ, грѣ́хъ є҆гѡ̀ на не́мъ, и҆ а҆́ще пре́зритъ, сꙋгꙋ́бѡ согрѣши́тъ: | πένθος νεκροῦ ἑπτὰ ἡμέραι, μωροῦ δὲ καὶ ἀσεβοῦς πᾶσαι αἱ ἡμέραι τῆς ζωῆς αὐτοῦ. |
|
13
|
13
|
| и҆ а҆́ще вотщѐ клѧ́сѧ, не ѡ҆правди́тсѧ, и҆спо́лнитсѧ бо до́мъ є҆гѡ̀ нападе́нїѧ. | μετὰ ἄφρονος μὴ πληθύνῃς λόγον, καὶ πρὸς ἀσύνετον μὴ πορεύου· φύλαξαι ἀπ᾿ αὐτοῦ, ἵνα μὴ κόπον ἔχῃς, καὶ οὐ μὴ μολυνθῇς ἐν τῷ ἐντιναγμῷ αὐτοῦ· ἔκκλινον ἀπ᾿ αὐτοῦ καὶ εὑρήσεις ἀνάπαυσιν καὶ οὐ μὴ ἀκηδιάσῃς ἐν τῇ ἀπονοίᾳ αὐτοῦ. |
|
14
|
14
|
| Є҆́сть бесѣ́да ѡ҆блече́на сме́ртїю: да не ѡ҆брѧ́щетсѧ во наслѣ́дїи і҆а́кѡвли: | ὑπὲρ μόλυβδον τί βαρυνθήσεται; καὶ τί αὐτῷ ὄνομα ἀλλ᾿ ἢ μωρός; |
|
15
|
15
|
| ѿ благочести́выхъ бо всѧ̑ сїѧ̑ ѿстꙋ́пѧтъ, и҆ во грѣхѝ не впадꙋ́тсѧ. | ἄμμον καὶ ἅλα καὶ βῶλον σιδήρου εὔκοπον ὑπενεγκεῖν ἢ ἄνθρωπον ἀσύνετον.— |
|
16
|
16
|
| Въ ненаказа́нїи неключи́мѣмъ не ѡ҆бꙋча́й оу҆́стъ свои́хъ: є҆́сть бо въ не́мъ сло́во грѣха̀. | ῾Ιμάντωσις ξυλίνη ἐνδεδεμένη εἰς οἰκοδομὴν ἐν συσσεισμῷ οὐ διαλυθήσεται· οὕτως καρδία ἐστηριγμένη ἐπὶ διανοήματος βουλῆς ἐν καιρῷ οὐ δειλιάσει. |
|
17
|
17
|
| Помѧнѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь твою̀, посредѣ̀ бо вельмо́жъ сѣди́ши: | καρδία ἡδρασμένη ἐπὶ διανοίας συνέσεως ὡς κόσμος ψαμμωτὸς τοίχου ξυστοῦ. |
|
18
|
18
|
| да не ка́кѡ забве́нъ бꙋ́деши пред̾ ни́ми, и҆ ѡ҆бы́чаемъ свои́мъ ѡ҆бꙋѧ́еши и҆ похо́щеши, дабы̀ ты̀ не роди́лсѧ, и҆ де́нь рожде́нїѧ твоегѡ̀ проклене́ши. | χάρακες ἐπὶ μετεώρου κείμενοι κατέναντι ἀνέμου οὐ μὴ ὑπομείνωσιν· οὕτως καρδία δειλὴ ἐπὶ διανοήματος μωροῦ κατέναντι παντὸς φόβου οὐ μὴ ὑπομείνῃ. |
|
19
|
19
|
| Человѣ́къ ѡ҆бꙋча́ѧсѧ словесє́мъ поноше́нїѧ во всѣ́хъ дне́хъ свои́хъ не наꙋчи́тсѧ. | ῾Ο νύσσων ὀφθαλμὸν κατάξει δάκρυα, καὶ ὁ νύσσων καρδίαν ἐκφαίνει αἴσθησιν. |
|
20
|
20
|
| Два̀ ви̑да оу҆множа́ютъ грѣхѝ и҆ тре́тїй наво́дитъ гнѣ́въ: | βάλλων λίθον ἐπὶ πετεινὰ ἀποσοβεῖ αὐτά, καὶ ὁ ὀνειδίζων φίλον διαλύσει φιλίαν. |
|
21
|
21
|
| дꙋша̀ тепла̀, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь горѧ́щь, не оу҆га́снетъ, до́ндеже поглощена̀ бꙋ́детъ: | ἐπὶ φίλον ἐὰν σπάσῃς ρομφαίαν, μὴ ἀπελπίσῃς, ἔστι γὰρ ἐπάνοδος· |
|
22
|
22
|
| человѣ́къ блꙋдни́къ въ тѣ́лѣ пло́ти своеѧ̀ не преста́нетъ, до́ндеже возжже́тъ ѻ҆́гнь. | ἐπὶ φίλον ἐὰν ἀνοίξῃς στόμα, μὴ εὐλαβηθῇς, ἔστι γὰρ διαλλαγή· πλὴν ὀνειδισμοῦ καὶ ὑπερηφανίας καὶ μυστηρίου ἀποκαλύψεως καὶ πληγῆς δολίας, ἐν τούτοις ἀποφεύξεται πᾶς φίλος. |
|
23
|
23
|
| Человѣ́кꙋ блꙋ́днꙋ всѧ́къ хлѣ́бъ сла́докъ, не преста́нетъ, до́ндеже оу҆́мретъ. | πίστιν κτῆσαι ἐν πτωχείᾳ μετὰ τοῦ πλησίον, ἵνα ἐν τοῖς ἀγαθοῖς αὐτοῦ ὁμοῦ πλησθῇς· ἐν καιρῷ θλίψεως διάμενε αὐτῷ, ἵνα ἐν τῇ κληρονομίᾳ αὐτοῦ συγκληρονομήσῃς. |
|
24
|
24
|
| Человѣ́къ престꙋпа́ѧй ло́же своѐ, глаго́лѧ въ дꙋшѝ свое́й: кто̀ мѧ̀ ви́дитъ; | πρὸ πυρὸς ἀτμὶς καμίνου καὶ καπνός· οὕτως πρὸ αἱμάτων λοιδορίαι. |
|
25
|
25
|
| тма̀ ѡ҆́крестъ менє̀, и҆ стѣ́ны закрыва́ютъ мѧ̀, и҆ никто́же мѧ̀ ви́дитъ, когѡ̀ оу҆бою́сѧ; грѣхѡ́въ мои́хъ не воспомѧ́нетъ вы́шнїй. | φίλον σκεπάσαι οὐκ αἰσχυνθήσομαι καὶ ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ οὐ μὴ κρυβῶ. |
|
26
|
26
|
| И҆ ѻ҆́чи человѣ́честїи стра́хъ є҆гѡ̀: | καὶ εἰ κακά μοι συμβῇ δι᾿ αὐτόν, πᾶς ὁ ἀκούων φυλάξεται ἀπ᾿ αὐτοῦ.— |
|
27
|
27
|
| и҆ не разꙋмѣ̀, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи гдⷭ҇ни тма́ми те́мъ кра́тъ свѣтлѣ́йшїи со́лнца сꙋ́ть, | Τίς δώσει μοι ἐπὶ στόμα μου φυλακὴν καὶ ἐπὶ τῶν χειλέων μου σφραγίδα πανοῦργον, ἵνα μὴ πέσω ἀπ᾿ αὐτῆς καὶ ἡ γλῶσσά μου ἀπολέσῃ με; |
|
28
|
|
| прозира́ющїи всѧ̑ пꙋти̑ человѣ́чєскїѧ и҆ разсматрѧ́ющїи въ та́йныхъ мѣ́стѣхъ: | |
|
29
|
|
| пре́жде не́же создана̑ бы́ша, всѧ̑ оу҆вѣ̑дѣна є҆мꙋ̀, та́кожде и҆ по сконча́нїи. | |
|
30
|
|
| Се́й на пꙋте́хъ гра́да ѿмще́нъ бꙋ́детъ, и҆ и҆дѣ́же не надѣ́ѧшесѧ, ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ. | |
|
31
|
|
| Та́кожде и҆ жена̀ ѡ҆ста́вльшаѧ мꙋ́жа своего̀ и҆ прїе́млющаѧ наслѣ́дника ѿ и҆но́гѡ: | |
|
32
|
|
| пе́рвое бо ѿ зако́на вы́шнѧгѡ ѿстꙋпѝ, и҆ второ́е мꙋ́жꙋ своемꙋ̀ согрѣшѝ, и҆ тре́тїе блꙋдо́мъ прелюбодѣ́йствова, ѿ чꙋжда́гѡ мꙋ́жа ча̑да сотворѝ: | |
|
33
|
|
| сїѧ̀ пред̾ собо́ръ и҆зведе́на бꙋ́детъ, и҆ на ча́дѣхъ є҆ѧ̀ посѣще́нїе бꙋ́детъ: | |
|
34
|
|
| не оу҆коренѧ́тсѧ ча̑да є҆ѧ̀ въ ко́рень, и҆ вѣ̑тви є҆ѧ̀ не сотворѧ́тъ плода̀: | |
|
35
|
|
| и҆ ѡ҆ста́витъ на клѧ́твꙋ па́мѧть свою̀, и҆ поноше́нїе є҆ѧ̀ не потреби́тсѧ. | |
|
36
|
|
| И҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ ѡ҆ста́вльшїисѧ, ꙗ҆́кѡ ничто́же лꙋ́чше стра́ха гдⷭ҇нѧ, и҆ ничто́же сладча́е, то́кмѡ внима́ти за́повѣдемъ гдⷭ҇нимъ. | |
|
37
|
|
| Сла́ва ве́лїѧ є҆́же послѣ́довати бг҃ꙋ, долгота́ же дні́й є҆́же прїѧ́тꙋ тебѣ̀ бы́ти ѿ негѡ̀. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.