|
Глава́ ѕ҃
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И҆ преста̀ пла́кати. | І перестала вона плакати. |
|
2
|
2
|
| Ѻ҆́на же шє́дша пꙋте́мъ, прїидо́ста въ ве́черъ ко ті́грꙋ рѣцѣ̀ и҆ пребы́ста та́мѡ. | А подорожні ввечері прийшли до ріки Тигру і зупинилися там на ніч. |
|
3
|
3
|
| Ѻ҆́трочнщь же сни́де ѡ҆мытисѧ и҆ и҆зскочѝ ры́ба ѿ рѣкѝ и҆ хотѧ́ше пожре́ти ѻ҆́трочища. | Юнак пішов помитися, але з ріки показалася риба і хотіла поглинути юнака. |
|
4
|
4
|
| А҆́гг҃лъ же речѐ є҆мꙋ̀: возмѝ ры́бꙋ. И҆ ꙗ҆́тъ ры́бꙋ ѻ҆́трочищь и҆ и҆зве́рже ю҆̀ на зе́млю. | Тоді ангел сказав йому: візьми цю рибу. І юнак схопив рибу і витяг на землю. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ: разрѣ́жи ры́бꙋ, и҆ взѧ́въ се́рдце и҆ пе́чень и҆ же́лчь, положѝ сохра́ннѡ. | І сказав йому ангел: розріж рибу, візьми серце, печінку і жовч, і збережи їх. |
|
6
|
6
|
| И҆ сотворѝ ѻ҆́трочищь, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ: ры́бꙋ же и҆спє́кша, снѣдо́ста: и҆ и҆до́ста ѻ҆́ба, доне́лиже прили́жистасѧ ко є҆квата́нѡмъ. | Юнак так і зробив, як сказав йому ангел; рибу ж спекли і з’їли; і пішли далі і дійшли до Екбатан. |
|
7
|
7
|
| И҆ речѐ ѻ҆́трочищь а҆́гг҃лꙋ: а҆зарі́а бра́те, что̀ є҆́сть се́рдце и҆ пе́чень и҆ же́лчь ры́бїѧ; | І сказав юнак ангелові: брате Азаріє, для чого ця печінка і серце і жовч із риби? |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀: се́рдце и҆ пе́чень, а҆́ще кого̀ смꙋща́етъ де́мѡнъ и҆лѝ дꙋ́хъ ѕо́лъ, си́мъ подоба́етъ кꙋри́ти пред̾ человѣ́комъ и҆лѝ жено́ю, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́детъ смꙋща́тсиѧ: | Він відповів: якщо кого мучить демон або злий дух, то серцем і печінкою слід курити перед таким чоловіком або жінкою, і більш уже не буде мучитися; |
|
9
|
9
|
| же́лчь же, пома́зати человѣ́ка, и҆́же и҆́мать бѣ́льма на ѻ҆чесѣ́хъ, и҆ и҆зцѣлѣ́етъ. | а жовчю помазати людину, яка має більма на очах, і вона зцілиться. |
|
10
|
10
|
| Є҆гда́ же прибли́жистасѧ ко ра́гѣ, | Коли ж наближалися до Раг, |
|
11
|
11
|
| речѐ а҆́гг҃лъ ѻ҆́трочищꙋ: бра́те, дне́сь пребꙋ́демъ оу҆ рагꙋи́ла, и҆ ѻ҆́нъ сро́дникъ тво́й є҆́сть, и҆ є҆́сть є҆мꙋ̀ дще́рь є҆диноро́дна и҆́менемъ са́рра: | ангел сказав юнаку: брате, нині ми переночуємо в Рагуїла, твого родича, у якого є дочка, на ім’я Сарра. |
|
12
|
12
|
| возглаго́лю ѡ҆ не́й, є҆́же да́тисѧ тебѣ̀ є҆́й въ женꙋ̀, занѐ тебѣ̀ надлежи́тъ наслѣ́дїе є҆ѧ̀, и҆ ты̀ є҆ди́нъ є҆сѝ ѿ ро́да є҆ѧ̀: ѻ҆трокови́ца же красна̀ и҆ оу҆мна̀ є҆́сть: | Я поговорю про неї, щоб дали її тобі за дружину, бо тобі призначена спадщина її, тому що ти один з роду її; а дівчина прекрасна і розумна. |
|
13
|
13
|
| и҆ нн҃ѣ послꙋ́шай мѧ̀, и҆ возглаго́лю ѻ҆тцꙋ̀ є҆ѧ̀, и҆ є҆гда̀ возврати́мсѧ ѿ ра́гъ, сотвори́мъ бра́къ: поне́же вѣ́мъ рагꙋи́ла, ꙗ҆́кѡ не да́стъ є҆ѧ̀ мꙋ́жꙋ и҆но́мꙋ по зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ, и҆лѝ пови́ненъ бꙋ́детъ сме́рти, занѐ наслѣ́дїе тебѣ̀ подоба́етъ прїѧ́ти, не́жели всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ. | Так послухайся мене; я поговорю з її батьком і, коли ми повернемося із Раг, звершимо шлюб. Я знаю Рагуїла: він ніяк не віддасть її чоловіку чужому всупереч закону Мойсеєвому; інакше повинен буде вмерти, тому що спадщину слід одержати тобі, а не іншому кому. |
|
14
|
14
|
| Тогда̀ речѐ ѻ҆́трочищь а҆́гг҃лꙋ: а҆зарі́а бра́те, слы́шахъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆трокови́ца дана̀ бѣ̀ седмѝ мꙋжє́мъ, и҆ всѝ въ невѣ́стницѣ погибо́ша: | Тоді юнак сказав ангелові: брате Азаріє, я чув, що цю дівчину віддавали семи чоловікам, але усі вони загинули в шлюбній кімнаті; |
|
15
|
15
|
| и҆ нн҃ѣ а҆́зъ є҆ди́нъ є҆́смь ѻ҆тцꙋ̀ и҆ бою́сѧ, да не вше́дъ оу҆мрꙋ̀ ꙗ҆́коже и҆ пре́жднїи, поне́же де́мѡнъ лю́битъ ю҆̀ и҆́же не вреди́тъ ни кого́же ра́звѣ приходѧ́щихъ къ не́й: и҆ нн҃ѣ а҆́зъ бою́сѧ да не оу҆мрꙋ̀ и҆ низведꙋ̀ живо́тъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ и҆ ма́тере моеѧ̀ съ печа́лїю ѡ҆ мнѣ̀ во гро́бъ и҆́хъ, и҆ сы́нъ дрꙋгі́й нѣ́сть и҆́ма, и҆́же погребе́тъ ѧ҆̀. | а я один у батька і боюся, як би, увійшовши до неї, не померти подібно до попередніх; її любить демон, який нікому не шкодить, крім тих, хто наближається до неї. І тому я боюся, як би мені не померти і не звести життя батька мого і матері моєї сумом за мною в гріб їхній; а іншого сина, який поховав би їх, немає у них. |
|
16
|
16
|
| Рече́ же є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ: не по́мниши ли слове́съ, ꙗ҆́же заповѣ́да тебѣ̀ ѻ҆те́цъ тво́й, ѡ҆ є҆́же взѧ́ти тебѣ̀ женꙋ̀ ѿ ро́да твоегѡ̀; и҆ нн҃ѣ послꙋ́шай мѧ̀, бра́те, поне́же тебѣ̀ бꙋ́детъ въ женꙋ̀, а҆ ѡ҆ де́мѡнъ ни є҆ди́ныѧ мы́сли и҆мѣ́й, занѐ въ но́щь сїю̀ да́стсѧ тебѣ̀ ѻ҆на̀ въ женꙋ̀: | Ангел сказав йому: хіба ти забув слова, які заповів тобі батько твій, щоб ти взяв дружину з роду твого? Послухай же мене, брате: їй слід бути твоєю дружиною, а про демона не турбуйся; у цю ж ніч віддадуть тобі її за дружину. |
|
17
|
17
|
| и҆ а҆́ще вни́деши въ невѣ́стникъ, во́змеши жера́токъ ѳѷмїа́мный, и҆ возложи́ши ѿ се́рдца и҆ ѿ пе́чени ры́бныѧ и҆ покꙋри́ши: | Тільки, коли ти ввійдеш у шлюбну кімнату, візьми курильницю, вклади в неї серце і печінку риби, і покури; |
|
18
|
18
|
| и҆ ѡ҆бонѧ́етъ де́мѡнъ, и҆ ѿбѣжи́тъ и҆ не возврати́тисѧ во вѣ́къ вѣ́ка: є҆гда́ же прїи́деши къ не́й, воста́ните ѻ҆́ба и҆ возопі́йте къ млⷭ҇тивомꙋ бг҃ꙋ, и҆ сп҃се́тъ ва́съ и҆ поми́лꙋетъ: не бо́йсѧ, занѐ тебѣ̀ сїѧ̀ оу҆гото́вана є҆́сть ѿ вѣ́ка, и҆ ты̀ ю҆̀ спасе́ши, и҆ по́йдетъ съ тобо́ю, и҆ непщꙋ́ю, ꙗ҆́кѡ тебѣ̀ бꙋ́дꙋтъ ѿ неѧ̀ ча̑да. И҆ ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша тѡві́а сїѧ̑, возлюбѝ ю҆̀, и҆ дꙋша̀ є҆гѡ̀ прилѣпи́сѧ ѕѣлѡ̀ є҆́й. И҆ прїидо́ста во є҆квата́ны. | і демон відчує запах і відійде, і не повернеться ніколи. Коли ж тобі потрібно буде наблизитися до неї, встаньте обоє, воззовіть до милосердного Бога, і Він спасе і помилує вас. Не бійся; бо вона призначена тобі від віку, і ти спасеш її, і вона піде з тобою, і я знаю, що у тебе будуть від неї діти. Вислухавши це, Товія полюбив її, і душа його міцно приліпилася до неї. І прийшли вони у Екбатани. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.