Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава́ г҃	Глава 3

1	1
И҆ ѡ҆печа́ливсѧ пла́кахъ, и҆ моли́хсѧ съ болѣ́знїю, глаго́лѧ:	Засмутившись, я заплакав і молився зі скорботою, говорячи:
2	2
првⷣнъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, и҆ всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ всѝ пꙋтїѐ твоѝ млⷭ҇ть и҆ и҆́стниа, и҆ сꙋ́дъ и҆́стиненъ и҆ првⷣнъ ты̀ сꙋ́диши во вѣ́къ:	праведний Ти, Господи, і всі діла Твої і всі путі Твої — милість і істина, і судом істинним і правим судиш Ти повіки!
3	3
помѧнѝ мѧ̀ и҆ при́зри на мѧ̀ да не ѿмща́еши мѝ грѣхѝ моѧ̑ и҆ невѣ̑дѣнїѧ моѧ̑ и҆ ѻ҆тє́цъ мои́хъ, и҆́миже согрѣши́ша пред̾ тобо́ю:	Пом’яни мене і зглянься на мене: не карай мене за гріхи мої й омани мої і батьків моїх, якими вони згрішили перед Тобою!
4	4
преслꙋ́шаша бо за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆ да́лъ є҆сѝ на́съ въ расхище́нїе и҆ плѣне́нїе и҆ сме́рть и҆ въ при́тчꙋ поноше́нїѧ всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ, въ нѧ́же расточи́хомсѧ:	Бо вони не послухали заповідей Твоїх, і Ти віддав нас на розкрадання і полон і смерть, і на притчу ганьблення перед усіма народами, між якими ми розсіяні.
5	5
и҆ нн҃ѣ мнѡ́ги сꙋдбы̑ твоѧ̑ сꙋ́ть и҆ и҆́стинны, твори́те со мно́ю ѡ҆ грѣсѣ́хъ мои́хъ и҆ ѻ҆тє́цъ мои́хъ, ꙗ҆́кѡ не сотвори́хомъ повелѣ́нїй твои́хъ, не бо̀ ходи́хомъ во и҆́стинѣ пред̾ тобо́ю:	І, воістину, многі і праведні суди Твої — робити зі мною за гріхи мої і гріхи батьків моїх, тому що не виконували заповідей Твоїх і не робили за правдою перед Тобою.
6	6
и҆ нн҃ѣ, ꙗ҆́коже оу҆го́дно пред̾ тобо́ю, сотворѝ со мно́ю: повелѝ ѿѧ́ти дꙋ́хъ мо́й, ꙗ҆́кѡ да разрѣшꙋ́сѧ и҆ бꙋ́дꙋ землѧ̀, поне́же оу҆́не є҆́сть мѝ оу҆мре́ти, не́жели жи́вꙋ бы́тн, занѐ поноше́нїѧ лжи̑ва слы́шахъ, и҆ печа́ль є҆́сть мно́га во мнѣ̀: повелѝ ѿрѣши́тисѧ мѝ ѿ нꙋ́жды оу҆жѐ на вѣ́чное мѣ́сто, да не ѿврати́ши лица̀ твоегѡ̀ ѿ менє̀.	Отже, твори зі мною, що Тобі благоугодно; повели взяти дух мій, щоб я спочив і повернувся у землю, бо мені краще померти, ніж жити, оскільки я чую неправдиві докори, і глибока скорбота в мені! Повели звільнити мене від цієї тяготи в оселі вічні і не відверни лиця Твого від мене.
7	7
Въ то́йже де́нь слꙋчи́сѧ дще́ри рагꙋи́левѣй са́ррѣ бо є҆квата́нѣхъ миді́и, и҆ то́й поноси́мѣй бы́ти ѿ рабы́нь ѻ҆тца̀ є҆ѧ̀:	У той самий день трапилося і Саррі, дочці Рагуїловій, в Екбатанах Мідійських терпіти докори від служниць батька свого
8	8
а҆́кѡ бѧ́ше дана̀ седмѝ мꙋжє́мъ, и҆ а҆смоде́й лꙋка́вый де́мѡнъ оу҆бѝ и҆̀хъ, пре́жде да́же бы́ти и҆̀мъ съ не́ю ꙗ҆́кѡ съ жена́ми: и҆ рѣ́ша є҆́й: не разꙋмѣ́еши ли оу҆бива́ющи твои́хъ мꙋже́й; оу҆жѐ се́дмь и҆мѣ́ла є҆сѝ, и҆ ни є҆ди́нагѡ и҆́хъ нарекла́сѧ є҆сѝ:	за те, що її віддавали за сімох чоловіків, але Асмодей, злий дух, умертвляв їх раніше, ніж вони були з нею як з дружиною. Вони говорили їй: хіба тобі не совісно, що ти задушила чоловіків твоїх? Уже сімох ти мала, але не назвалася ім’ям жодного з них.
9	9
что̀ на́съ бїе́ши; а҆́ще и҆змро́ша, и҆дѝ съ ни́ми, да не ви́димъ твоегѡ̀ сы́на и҆лѝ дще́ре во вѣ́къ.	Навіщо нас бити за них? Вони померли: йди і ти за ними, щоб нам не бачити твого сина або дочки повіки!
10	10
Сїѧ̑ слы́шавши ѡ҆печа́лисѧ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆дави́тисѧ, и҆ речѐ: є҆ди́на оу҆́бѡ є҆́смь ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀: а҆́ще сотворю̀ сїѐ, оу҆кори́зна є҆мꙋ̀ бꙋ́детъ, и҆ ста́рость є҆гѡ̀ ннзведꙋ̀ съ болѣ́знїю во а҆́дъ.	Почувши це, вона дуже засмутилася, так що зважилася було позбавити себе життя, але подумала: я одна в батька мого; якщо зроблю це, нечестя йому буде, і я зведу старість його із сумом у пекло.
11	11
И҆ молѧ́шесѧ при ѻ҆ко́нцы и҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, и҆ блгⷭ҇ве́но и҆́мѧ твоѐ ст҃о́е и҆ чтⷭ҇но́е во вѣ́ки: да блгⷭ҇вѧ́тъ тѧ̀ всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑ во вѣ́къ:	І стала вона молитися біля вікна і говорила: благословенний Ти, Господи Боже мій, і благословенне ім’я Твоє святе і славне навіки: нехай благословляє Тебе все творіння Твоє повіки!
12	12
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, ѻ҆́чи моѝ и҆ лицѐ моѐ ко тебѣ̀ да́хъ:	І нині до Тебе, Господи, звертаю очі мої й лице моє;
13	13
рѣ́хъ да разрѣши́ши мѧ̀ ѿ землѝ и҆ да не слы́шꙋ а҆́зъ ктомꙋ̀ поноше́нїѧ:	благаю, візьми мене від землі цієї і не дай мені чути ще докори!
14	14
ты̀ вѣ́сн, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ чиста̀ є҆́смь ѿ всѧ́кагѡ грѣха̀ мꙋ́жнѧ	Ти знаєш, Господи, що я чиста від усякого гріха з чоловіком
15	15
и҆ не ѡ҆скверни́хъ и҆́мене моегѡ̀ ннжѐ и҆́мене ѻ҆тца̀ моегѡ̀ въ землѝ плѣне́нїѧ моегѡ̀: є҆диноро́дна є҆́смь ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, и҆ нѣ́сть є҆мꙋ̀ ⷱ҇ѻ҆́трочища, и҆́же наслѣ́дитъ є҆го̀, нижѐ бра́та бли́жнѧгѡ, нижѐ сꙋ́щагѡ є҆мꙋ̀ сы́на да соблюдꙋ́ мѧ томꙋ̀ въ женꙋ̀: оу҆жѐ погибо́ша мѝ се́дмь: вскꙋ́ю мѝ жи́ти; и҆ а҆́ще не оу҆го́дно є҆́сть тебѣ̀ оу҆би́ти мѧ̀, повелѝ призрѣ́ти на мѧ̀ и҆ поми́ловати мѧ̀, да не ктомꙋ̀ слы́шꙋ поноше́нїе.	і не знечестила імені мого, ні імені батька мого в землі полону мого; я єдинородна у батька мого, і немає в нього сина, який міг би успадкувати після нього, ні брата близького, ні сина братового, якому я могла б зберегти себе за дружину: уже семеро загинули в мене. Для чого ж мені жити? А якщо неугодно Тобі умертвити мене, то благозволи зглянутися на мене і помилувати мене, щоб мені не чути більше докору!
16	16
И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь моли́твꙋ ѻ҆бои́хъ пред̾ сла́вою вели́кагѡ рафаи́ла,	І почута була молитва обох перед славою великого Бога, і був посланий Рафаїл зцілити обох:
17	17
и҆ по́сланъ бѣ̀ и҆зцѣли́ти ѻ҆бои́хъ, тѡві́тꙋ ѡ҆чи́стити бѣ́льма и҆ са́ррꙋ дще́рь рагꙋи́левꙋ да́ти тѡві́и сы́нꙋ тѡві́товꙋ въ женꙋ̀, и҆ свѧза́ти а҆смоде́а лꙋка́ваго де́мѡна, занѐ тѡві́и подоа́етъ наслѣ́дити ю҆̀. Въ то̀ вре́мѧ возврати́всѧ тѡві́тъ, вни́де въ до́мъ сво́й, а҆ са́рра дщѝ рагꙋи́лева сни́де ѿ го́рницы своеѧ̀.	зняти більма в Товита і Сарру, дочку Рагуїлову, дати за дружину Товії, синові Товита, зв’язавши Асмодея, злого духа; тому що Товії призначено успадкувати її. — І в один і той самий час Товит, після повернення, ввійшов у дім свій, а Сарра, дочка Рагуїлова, вийшла зі світлиці своєї.

← Глава́ в҃

Глава́ д҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт