Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - 2 Corinthians

Порівняти:

⇄

2 Corinthians	Друге послання до Коринф’ян святого апостола Павла

Chapter 1	Глава 1

1	1
Paul, an apostle of Jesus Christ through the will of God, and Timothy our brother, unto the church of God which is at Corinth, with all the saints that are in the whole of Achaia:	Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і Тимофій брат, церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахайї:
2	2
Grace to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.	благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3	3
Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies and God of all comfort;	Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи,
4	4
who comforteth us in all our affliction, that we may be able to comfort them that are in any affliction, through the comfort wherewith we ourselves are comforted of God.	Який втішає у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати тих‚ хто перебуває у всякій скорботi‚ тією втіхою, якою Бог утішає нас самих.
5	5
For as the sufferings of Christ abound unto us, even so our comfort also aboundeth through Christ.	Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу.
6	6
But whether we are afflicted, it is for your comfort and salvation, which worketh in the patient enduring of the same sufferings which we also suffer; and our hope for you is steadfast: or whether we are comforted, it is for your comfort and salvation;	Чи терпимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втіхи і спасіння, що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які й ми терпимо.
7	7
knowing that, as ye are partakers of the sufferings, so also are ye of the comfort.	І надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні.
8	8
For we would not have you ignorant, brethren, of our affliction which befell us in Asia, that we were weighed down exceedingly, beyond our power, insomuch that we despaired even of life:	Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невідомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і над силу, так що не сподівалися залишитися живими,
9	9
yea, we ourselves have had the sentence of death within ourselves, that we should not trust in ourselves, but in God who raiseth the dead:	але самі в собі мали вирок до смерти для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих,
10	10
who delivered us out of so great a death, and doth deliver: on whom we have set our hope that he will also still deliver us;	Який і врятував нас від такої близької смерти‚ і визволяє, і на Якого надіємось, що і ще визволить,
11	11
ye also helping together on our behalf by your supplication; that, for the gift bestowed upon us by means of many, thanks may be given by many persons on your behalf.	при сприянні й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.
12	12
For our glorying is this, the testimony of our conscience, that in simplicity and sincerity of God, not in fleshly wisdom but in the grace of God, we behaved ourselves in the world, and more abundantly to you-ward.	Бо похвала ця наша — є свідченням совісти нашої, що ми в простоті і боговгодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас.
13	13
For we write no other things unto you, than what ye read or even acknowledge, and I hope ye will acknowledge even unto the end:	І ми пишемо вам не інше, як те, що ви читаєте або розумієте і що, сподіваюсь, до кінця зрозумієте.
14	14
as also ye did acknowledge us in part, that we are your glorying, even as ye also are ours, in the day of the Lord Jesus.	Бо ви частково і зрозуміли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рівно й ви нашою, в день Господа нашого Ісуса Христа.
15	15
And in this confidence I was minded to come unto you before, that ye might have a second benefit;	І з цією певністю я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать,
16	16
and by you to pass into Macedonia, and again from Macedonia to come unto you, and of you to be set forward on my journey unto Judea.	і через вас пройти до Македонії, з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї.
17	17
When I therefore purposed thus, did I show fickleness? or the things that I purpose, do I purpose according to the flesh, that with me there should be the yea yea and the nay nay?	Маючи такий намір, хіба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і «так, так», і «ні, нi»?
18	18
But as God is faithful, our word toward you was not yea and nay.	Вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «нi».
19	19
For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us, even by me and Silvanus and Timothy, was not yea and nay, but in him is yea.	Бо Син Божий, Ісус Христос, проповіданий у вас нами, мною та Силуаном і Тимофієм, не був «так» і «нi»; але в Hьому Самому було «так», —
20	20
For how many soever be the promises of God, in him is the yea, and in him is the Amen, unto the glory of God through us.	бо всі обітниці в Hьому «так»‚ і в Hьому «амінь» — Богові на славу, через нас.
21	21
Now he that establisheth us with you in Christ, and anointed us, is God;	А Той‚ Хто утверджує нас із вами у Христі і Який помазав нас‚ є Бог,
22	22
who also sealed us, and gave us the earnest of the Spirit in our hearts.	Він і поклав печать на нас‚ і дав запоруку Духа в серця наші.
23	23
But I call God for a witness upon my soul, that to spare you I forbare to come unto Corinth.	Бога кличу в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Коринфа,
24	24
Not that we have lordship over your faith, but are helpers of your joy: for in faith ye stand fast.	не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді.
Chapter 2	Глава 2

1	1
But I determined this for myself, that I would not come again to you with sorrow.	Отже, я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.
2	2
For if I make you sorry, who then is he that maketh me glad but he that is made sorry by me?	Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною?
3	3
And I wrote this very thing unto you, lest, when I came, I should have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.	Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо за всіх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас.
4	4
For out of much affliction and anguish of heart I wrote unto you with many tears; not that ye should be made sorry, but that ye might know the love which I have more abundantly unto you.	Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас.
5	5
But if any hath caused sorrow, he hath caused sorrow, not to me, but in part (that I press not too heavily) to you all.	Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — і всіх вас.
6	6
Sufficient to such a one is this punishment which was inflicted by the many;	Для такого досить цього покарання від багатьох,
7	7
so that contrariwise ye should rather forgive him and comfort him, lest by any means such a one should be swallowed up with his overmuch sorrow.	тож вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль.
8	8
Wherefore I beseech you to confirm your love toward him.	І тому прошу вас: виявіть до нього любов.
9	9
For to this end also did I write, that I might know the proof of you, whether ye are obedient in all things.	Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні.
10	10
But to whom ye forgive anything, I forgive also: for I also, if I have forgiven anything, to whom I have forgiven it, for your sakes have I forgiven it in the presence of Christ;	А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового,
11	11
that no advantage may be gained over us by Satan: for we are not ignorant of his devices.	щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри.
12	12
Now when I came to Troas for the gospel of Christ, and when a door was opened unto me in the Lord,	Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері,
13	13
I had no relief for my spirit, because I found not Titus my brother: but taking my leave of them, I went forth into Macedonia.	я не мав спокою духові моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.
14	14
But thanks be unto God, who always leadeth us in triumph in Christ, and maketh manifest through us the savor of his knowledge in every place.	Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці.
15	15
For we are a sweet savor of Christ unto God, in them that are saved, and in them that perish;	Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються‚ і в тих‚ що гинуть.
16	16
to the one a savor of death unto death; to the other a savor of life unto life. And who is sufficient for these things?	Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя. І хто здатний до цього?
17	17
For we are not as the rest, corrupting the word of God: but as of sincerity, but as of God, in the sight of God, speak we in Christ.	Бо ми не спотворюємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.
Chapter 3	Глава 3

1	1
Are we beginning again to commend ourselves? unless we need, as do some, epistles of commendation to you or epistles of commendation from you?	Hевже нам знову знайомитися з вами! Hевже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас?
2	2
Ye are our epistle, written in our hearts, known and read of all men;	Ви — наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди;
3	3
being made manifest that ye are an epistle of Christ, ministered by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tables of stone, but in tables that are hearts of flesh.	ви показуєте собою, що ви — послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця.
4	4
And such confidence have we through Christ to God-ward:	Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа.
5	5
not that we are sufficient of ourselves, to account anything as from ourselves; but our sufficiency is from God;	Hе тому, що ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога.
6	6
who also made us sufficient as ministers of a new covenant; not of the letter, but of the spirit: for the letter killeth, but the spirit giveth life.	Він дав нам здібність бути служителями Hового Завіту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить.
7	7
But if the ministration of death, written, and engraven on stones, came with glory, so that the children of Israel could not look steadfastly upon the face of Moses for the glory of his face; which glory was passing away:	Якщо ж служіння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслідок минущої слави обличчя його, —
8	8
how shall not rather the ministration of the spirit be with glory?	то чи не значно славнішим має бути служіння духа?
9	9
For if the ministration of condemnation is glory, much rather doth the ministration of righteousness exceed in glory.	Бо коли служіння осуду — славне, то тим більше рясніє славою служіння виправдання.
10	10
For verily that which hath been made glorious hath not been made glorious in this respect, by reason of the glory that surpasseth.	Та прославлене навіть не є славним із цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає.
11	11
For if that which passeth away was with glory, much more that which remaineth is in glory.	Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славніше те‚ що триває.
12	12
Having therefore such a hope, we use great boldness of speech,	Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновенням,
13	13
and are not as Moses, who put a veil upon his own face, that the children of Israel should not look steadfastly on the end of that which was passing away:	а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того‚ що минає.
14	14
but their minds were hardened: for until this day at the reading of the old covenant the same veil remaineth unlifted, for it is done away in Christ.	Та їхній розум засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Заповіту, бо воно знімається Христом.
15	15
But unto this day, when Moses is read, a veil lieth upon their heart.	Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому,
16	16
But whensoever it shall turn to the Lord, the veil is taken away.	але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.
17	17
Now the Lord is the Spirit: and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.	Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода.
18	18
But we all, with unveiled face beholding as in a mirror the glory of the Lord, are transformed into the same image from glory to glory, even as from the Lord the Spirit.	А ми всi‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа.
Chapter 4	Глава 4

1	1
Therefore seeing we have this ministry, even as we obtained mercy, we faint not:	Тому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо,
2	2
but we have renounced the hidden things of shame, not walking in craftiness, nor handling the word of God deceitfully; but by the manifestation of the truth commending ourselves to every man’s conscience in the sight of God.	але, відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3	3
And even if our gospel is veiled, it is veiled in them that perish:	Якщо ж і закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть.
4	4
in whom the god of this world hath blinded the minds of the unbelieving, that the light of the gospel of the glory of Christ, who is the image of God, should not dawn upon them.	Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого.
5	5
For we preach not ourselves, but Christ Jesus as Lord, and ourselves as your servants for Jesus’ sake.	Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми — раби ваші заради Ісуса,
6	6
Seeing it is God, who commanded the light to shine out of darkness, who shined in our hearts, to give the light of the knowledge of the glory of God in the face of Jesus Christ.	тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.
7	7
But we have this treasure in earthen vessels, that the exceeding greatness of the power may be of God, and not from ourselves;	Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.
8	8
we are pressed on every side, yet not straitened; perplexed, yet not unto despair;	Hас звідусіль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
9	9
pursued, yet not forsaken; smitten down, yet not destroyed;	нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені.
10	10
always bearing about in the body the dying of the Lord Jesus, that the life also of Jesus may be manifested in our body.	Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому.
11	11
For we who live are always delivered unto death for Jesus’ sake, that the life also of Jesus may be manifested in our mortal flesh.	Бо ми живі безперестанно віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
12	12
So then death worketh in us, but life in you.	тому-то смерть діє в нас, а життя у вас.
13	13
But having the same spirit of faith, according to that which is written, I believed, and therefore did I speak; we also believe, and therefore also we speak;	Але, маючи той же дух віри, як написано: «Я вірував і тому говорив», — і ми віруємо, тому й говоримо,
14	14
knowing that he that raised up the Lord Jesus shall raise up us also through Jesus, and shall present us with you.	знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
15	15
For all things are for your sakes, that the grace, being multiplied through the many, may cause the thanksgiving to abound unto the glory of God.	Бо все для вас, щоб благодать‚ примножившись‚ тим більшу викликала в багатьох вдячність на славу Божу.
16	16
Wherefore we faint not; but though our outward man is decaying, yet the inward man is renewed day by day.	Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється.
17	17
For our light affliction, which is for the moment, worketh for us more and more exceedingly an eternal weight of glory;	Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу,
18	18
while we look not at the things which are seen, but at the things which are not seen: for the things which are seen are temporal; but the things which are not seen are eternal.	коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вічне.
Chapter 5	Глава 5

1	1
For we know that if the earthly house of our tabernacle be dissolved, we have a building from God, a house not made with hands, eternal, in the heavens.	Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.
2	2
For verily in this we groan, longing to be clothed upon with our habitation which is from heaven:	Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло;
3	3
if so be that being clothed we shall not be found naked.	тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими.
4	4
For indeed we that are in this tabernacle do groan, being burdened; not for that we would be unclothed, but that we would be clothed upon, that what is mortal may be swallowed up of life.	Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
5	5
Now he that wrought us for this very thing is God, who also gave unto us the earnest of the Spirit.	Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.
6	6
Being therefore always of good courage, and knowing that, while we are at home in the body, we are absent from the Lord	Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, —
7	7
(for we walk by faith, not by sight);	бо ми ходимо вірою, а не видінням, —
8	8
we are of good courage, I say, and are willing rather to be absent from the body, and to be at home with the Lord.	сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа.
9	9
Wherefore also we make it our aim, whether at home or absent, to be well-pleasing unto him.	І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;
10	10
For we must all be made manifest before the judgment seat of Christ; that each one may receive the things done in the body, according to what he hath done, whether it be good or evil.	бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе.
11	11
Knowing therefore the fear of the Lord, we persuade men, but we are made manifest unto God; and I hope that we are made manifest also in your consciences.	Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті.
12	12
For we are not again commending ourselves unto you, but speak as giving you occasion of glorying on our behalf, that ye may have wherewith to answer them that glory in appearance, and not in heart.	Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.
13	13
For whether we are beside ourselves, it is unto God; or whether we are of sober mind, it is unto you.	Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.
14	14
For the love of Christ constraineth us; because we thus judge, that if one died for all, then all died;	Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли.
15	15
and he died for all, that they that live should no longer live unto themselves, but unto him who for their sakes died and rose again.	А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.
16	16
Wherefore we henceforth know no man after the flesh: and even though we have known Christ after the flesh, yet now we know him so no more.	Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо.
17	17
Wherefore if any man is in Christ, he is a new creature: the old things are passed away; behold, all things are become new.	Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове.
18	18
But all things are of God, who reconciled us to himself through Jesus Christ, and gave unto us the ministry of reconciliation;	Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,
19	19
to wit, that God was in Christ reconciling the world unto himself, not reckoning unto them their trespasses, and having committed unto us the word of reconciliation.	бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.
20	20
We are ambassadors therefore on behalf of Christ, as though God were entreating by us: we beseech you on behalf of Christ, be ye reconciled to God.	Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.
21	21
For him who knew no sin he made to be sin on our behalf; that we might become the righteousness of God in him.	Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.
Chapter 6	Глава 6

1	1
And working together with him we entreat also that ye receive not the grace of God in vain	Ми ж, як співпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.
2	2
(for he saith, At an acceptable time I hearkened unto thee, And in a day of salvation did I succor thee: behold, now is the acceptable time; behold, now is the day of salvation):	Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.
3	3
giving no occasion of stumbling in anything, that our ministration be not blamed;	Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним,
4	4
but in everything commending ourselves, as ministers of God, in much patience, in afflictions, in necessities, in distresses,	але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах,
5	5
in stripes, in imprisonments, in tumults, in labors, in watchings, in fastings;	у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах,
6	6
in pureness, in knowledge, in long-suffering, in kindness, in the Holy Spirit, in love unfeigned,	у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,
7	7
in the word of truth, in the power of God; by the armor of righteousness on the right hand and on the left,	у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,
8	8
by glory and dishonor, by evil report and good report; as deceivers, and yet true;	у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах: як обманщики, але ми правдивi;
9	9
as unknown, and yet well known; as dying, and behold, we live; as chastened, and not killed;	як незнані, але пізнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті;
10	10
as sorrowful, yet always rejoicing; as poor, yet making many rich; as having nothing, and yet possessing all things.	як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нічого не мають, але всім володіємо.
11	11
Our mouth is open unto you, O Corinthians, our heart is enlarged.	Уста наші відкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене.
12	12
Ye are not straitened in us, but ye are straitened in your own affections.	Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно.
13	13
Now for a recompense in like kind (I speak as unto my children), be ye also enlarged.	Такою ж відплатою‚ — кажу як дітям, — будьте розширені і ви.
14	14
Be not unequally yoked with unbelievers: for what fellowship have righteousness and iniquity? and what communion hath light with darkness?	Hе схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою?
15	15
And what concord hath Christ with Belial? or what portion hath a believer with an unbeliever?	Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?
16	16
And what agreement hath a temple of God with idols? for you are a temple of the living God; even as God said, I will dwell in them, and walk in them; and I will be their God, and they shall be my people.	Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.
17	17
Wherefore Come ye out from among them, and be ye separate, saith the Lord, And touch no unclean thing; And I will receive you,	І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, — говорить Господь, — і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас.
18	18
And will be to you a Father, And ye shall be to me sons and daughters, saith the Lord Almighty.	І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,» — говорить Господь Вседержитель.
Chapter 7	Глава 7

1	1
Having therefore these promises, beloved, let us cleanse ourselves from all defilement of flesh and spirit, perfecting holiness in the fear of God.	Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому.
2	2
Open your hearts to us: we wronged no man, we corrupted no man, we took advantage of no man.	Дайте нам місце. Ми нікого не скривдили, нікому не зашкодили, ні від кого не шукали користи.
3	3
I say it not to condemn you: for I have said before, that ye are in our hearts to die together and live together.	Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти, і жити.
4	4
Great is my boldness of speech toward you, great is my glorying on your behalf: I am filled with comfort, I overflow with joy in all our affliction.	Я дуже надіюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.
5	5
For even when we were come into Macedonia our flesh had no relief, but we were afflicted on every side; without were fightings, within were fears.	Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, але ми пригнічені були звідусіль: назовні — боротьба, всередині — страхи.
6	6
Nevertheless he that comforteth the lowly, even God, comforted us by the coming of Titus;	Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита,
7	7
and not by his coming only, but also by the comfort wherewith he was comforted in you, while he told us your longing, your mourning, your zeal for me; so that I rejoiced yet more.	і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу прихильність до мене, так що я зрадів ще більше.
8	8
For though I made you sorry with my epistle, I do not regret it: though I did regret it (for I see that that epistle made you sorry, though but for a season),	Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.
9	9
I now rejoice, not that ye were made sorry, but that ye were made sorry unto repentance; for ye were made sorry after a godly sort, that ye might suffer loss by us in nothing.	Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.
10	10
For godly sorrow worketh repentance unto salvation, a repentance which bringeth no regret: but the sorrow of the world worketh death.	Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть.
11	11
For behold, this selfsame thing, that ye were made sorry after a godly sort, what earnest care it wrought in you, yea what clearing of yourselves, yea what indignation, yea what fear, yea what longing, yea what zeal, yea what avenging! In everything ye approved yourselves to be pure in the matter.	Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядіть, яку спричинило у вас старанність, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.
12	12
So although I wrote unto you, I wrote not for his cause that did the wrong, nor for his cause that suffered the wrong, but that your earnest care for us might be made manifest unto you in the sight of God.	Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.
13	13
Therefore we have been comforted in your comfort: and we joyed the more exceedingly for the joy of Titus, because his spirit hath been refreshed by you all.	Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.
14	14
For if in anything I have gloried to him on your behalf, I was not put to shame; but as we spake all things to you in truth, so our glorying also which I made before Titus was found to be the truth.	Отже, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.
15	15
And his affection is more abundantly toward you, while he remembereth the obedience of you all, how with fear and trembling ye received him.	І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послух усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.
16	16
I rejoice that in everything I am of good courage concerning you.	Отже, радію, що в усьому можу покластися на вас.
Chapter 8	Глава 8

1	1
Moreover, brethren, we make known to you the grace of God which hath been given in the churches of Macedonia;	Сповіщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану Церквам Македонським,
2	2
how that in much proof of affliction the abundance of their joy and their deep poverty abounded unto the riches of their liberality.	бо вони серед великого випробування скорботами дуже багаті на радість; і глибока вбогість їхня дуже багата на щедрість їхню.
3	3
For according to their power, I bear witness, yea and beyond their power, they gave of their own accord,	Бо вони доброзичливі по силах і над сили — я свідок;
4	4
beseeching us with much entreaty in regard of this grace and the fellowship in the ministering to the saints:	вони дуже переконливо просили нас прийняти дар і участь їхню в служінні святим;
5	5
and this, not as we had hoped, but first they gave their own selves to the Lord, and to us through the will of God.	і не тільки те, чого ми сподівалися, але вони віддали самих себе, по-перше, Господеві, потім і нам з волі Божої;
6	6
Insomuch that we exhorted Titus, that as he had made a beginning before, so he would also complete in you this grace also.	тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і закінчив у вас і це добре діло.
7	7
But as ye abound in everything, in faith, and utterance, and knowledge, and in all earnestness, and in your love to us, see that ye abound in this grace also.	А оскільки ви багаті всім: вірою‚ і словом, і пізнанням, і всіляким старанням, і любов’ю вашою до нас, — так багатійте і цією чеснотою.
8	8
I speak not by way of commandment, but as proving through the earnestness of others the sincerity also of your love.	Кажу це не як повеління, але старанністю інших випробовую щирість і вашої любови.
9	9
For ye know the grace of our Lord Jesus Christ, that, though he was rich, yet for your sakes he became poor, that ye through his poverty might become rich.	Адже ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогістю.
10	10
And herein I give my judgment: for this is expedient for you, who were the first to make a beginning a year ago, not only to do, but also to will.	Я даю на це пораду: бо це корисно вам, які не тільки почали робити це, але бажали того ще з минулого року.
11	11
But now complete the doing also; that as there was the readiness to will, so there may be the completion also out of your ability.	Зробіть же тепер саме діло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по змозі.
12	12
For if the readiness is there, it is acceptable according as a man hath, not according as he hath not.	Бо коли є старанність, то вона приймається зважаючи на те, хто що має, а не на те, чого не має.
13	13
For I say not this that others may be eased and ye distressed; but by equality: your abundance being a supply at this present time for their want,	Hе треба, щоб іншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рівномірність.
14	14
that their abundance also may become a supply for your want; that there may be equality:	Hині ваш надлишок на доповнення їхньої нестачі, а потім їхній надлишок на доповнення вашої нестачі, щоб була рівність,
15	15
as it is written, He that gathered much had nothing over; and he that gathered little had no lack.	як написано: «Хто зібрав багато, не мав зайвого; і хто мало, не мав нестачi».
16	16
But thanks be to God, who putteth the same earnest care for you into the heart of Titus.	Дяка Богові, Який вклав у серце Титове таку старанність до вас.
17	17
For he accepted indeed our exhortation; but being himself very earnest, he went forth unto you of his own accord.	Бо, хоча я й просив його, а втім, він, будучи дуже старанним, пішов до вас добровільно.
18	18
And we have sent together with him the brother whose praise in the gospel is spread through all the churches;	З ним послали ми також брата, якого по всіх церквах хвалять за благовістя,
19	19
and not only so, but who was also appointed by the churches to travel with us with this grace, which is ministered by us to the glory of the same Lord, and to show our readiness:	і до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродіяння, якому ми служимо на славу Самого Господа і відповідно до вашого старання,
20	20
avoiding this, that any man should blame us in the matter of this bounty which is ministered by us:	оберігаючись, щоб не зазнати від кого нарікання при такій великій кількості пожертв, доручуваних нашому служінню;
21	21
taking thought for things honorable, not only in the sight of the Lord, but also in the sight of men.	бо ми дбаємо про добре не тільки перед Господом, але й перед людьми.
22	22
And we have sent with them our brother, whom we have many times proved earnest in many things, but now much more earnest, by reason of the great confidence which he hath in you.	Ми послали з ними і брата нашого, старанність якого випробували багато в чому, і він тепер іще старанніший з великої впевнености у вас.
23	23
Whether any inquire about Titus, he is my partner and my fellow worker to you-ward; or our brethren, they are the messengers of the churches, they are the glory of Christ.	Що ж стосується Тита, це мій товариш і співпрацівник у вас, а щодо братів наших, це — посланці церков, слава Христова.
24	24
Show ye therefore unto them in the face of the churches the proof of your love, and of our glorying on your behalf.	Отже, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.
Chapter 9	Глава 9

1	1
For as touching the ministering to the saints, it is superfluous for me to write to you:	Для мене‚ втім‚ зайва річ писати вам про допомогу святим,
2	2
for I know your readiness, of which I glory on your behalf to them of Macedonia, that Achaia hath been prepared for a year past; and the zeal from you hath stirred up very many of them.	бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох.
3	3
But I have sent the brethren, that our glorying on your behalf may not be made void in this respect; that, even as I said, ye may be prepared:	А братів послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготовані
4	4
lest by any means, if there come with me any of Macedonia and find you unprepared, we (that we say not, ye) should be put to shame in this confidence of glorying.	і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромі, — не кажу «ви», — похвалившись з такою впевненістю.
5	5
I thought it necessary therefore to entreat the brethren, that they would go before unto you, and make up beforehand your fore-announced bounty, that the same might be ready as a matter of bounty, and not of extortion.	Тому вважав я за потрібне упросити братів, щоб вони пішли наперед до вас і потурбувалися, щоб сповіщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.
6	6
But this I say, He that soweth sparingly shall reap also sparingly; and he that soweth bountifully shall reap also bountifully.	При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне.
7	7
Let each man do according as he purposeth in his heart: not grudgingly, or of necessity: for God loveth a cheerful giver.	Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог.
8	8
And God is able to make all grace abound unto you; that ye, having always all sufficiency in everything, may abound unto every good work:	Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло.
9	9
as it is written, He hath scattered abroad, he hath given to the poor; His righteousness abideth forever.	Як написано: «Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повік».
10	10
And he that supplieth seed to the sower also supply bread for food, and multiply your seed for sowing, and increase the fruits of your righteousness:	Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб на поживу, дасть рясноту посіяному вами і примножить плоди правди вашої,
11	11
ye being enriched in everything unto all liberality, which worketh through us thanksgiving to God.	так щоб ви були багаті на всяку щедрість, яка через нас створює подяку Богові.
12	12
For the ministration of this service not only filleth up the measure of the wants of the saints, but aboundeth also through many thanksgivings unto God;	Бо діло служіння цього не тільки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великі подяки Боговi;
13	13
seeing that through the proving of you by this ministration they glorify God for the obedience of your confession unto the gospel of Christ, and for the liberality of your contribution unto them and unto all;	бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність сповідуваному вами Євангелію Христовому і за щире спілкування з ними та з усіма,
14	14
while they themselves also, with supplication on your behalf, long after you by reason of the exceeding grace of God in you.	молячись за вас із прихильністю до вас за дуже щедру у вас благодать Божу.
15	15
Now thanks be to God for his unspeakable gift.	Дяка Богові за невимовний дар Його!
Chapter 10	Глава 10

1	1
Now I Paul myself entreat you by the meekness and gentleness of Christ, I who in your presence am lowly among you, but being absent am of good courage toward you:	Я ж, Павло, який особисто між вами смиренний, а заочно проти вас сміливий, благаю вас лагідністю й покірністю Христовою.
2	2
yea, I beseech you, that I may not when present show courage with the confidence wherewith I count to be bold against some, who count of us as if we walked according to the flesh.	Благаю, щоб мені і в день приходу мого не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми чинимо за плоттю.
3	3
For though we walk in the flesh, we do not war according to the flesh	Бо ми, будучи в плоті, не за плоттю воюємо.
4	4
(for the weapons of our warfare are not of the flesh, but mighty before God to the casting down of strongholds);	Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми
5	5
casting down imaginations, and every high thing that is exalted against the knowledge of God, and bringing every thought into captivity to the obedience of Christ;	і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу,
6	6
and being in readiness to avenge all disobedience, when your obedience shall be made full.	і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух здійсниться.
7	7
Do ye look at the things that are before your face? If any man trusteth in himself that he is Christ’s, let him consider this again of himself, that, even as he is Christ’s, so also are we Christ’s.	Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собі, що він Христів, той сам по собі суди, що як він Христів, так і ми Христові.
8	8
For even though I also should glory somewhat abundantly concerning our authority (which the Lord gave us for building you up, and not for casting you down), I shall not be put to shame:	Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б.
9	9
that I may not seem as if I would terrify you by my letters.	Втім, нехай не здається, що я залякую вас посланнями.
10	10
For, His letters, they say, are weighty and strong; but his bodily presence is weak, and his speech of no account.	Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а особисто присутній — слабкий, і мова його незначна, —
11	11
Let such a one reckon this, that, what we are in word by letters when we are absent, such are we also in deed when we are present.	такий нехай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто.
12	12
For we are not bold to number or compare ourselves with certain of them that commend themselves: but they themselves, measuring themselves by themselves, and comparing themselves with themselves, are without understanding.	Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, які самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно.
13	13
But we will not glory beyond our measure, but according to the measure of the province which God apportioned to us as a measure, to reach even unto you.	А ми не будемо хвалитися безмірно, але за мірилом, що призначив нам Бог, як таку міру, щоб досягти і до вас.
14	14
For we stretch not ourselves overmuch, as though we reached not unto you: for we came even as far as unto you in the gospel of Christ:	Бо ми не напружуємо себе, як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.
15	15
not glorying beyond our measure, that is, in other men’s labors; but having hope that, as your faith groweth, we shall be magnified in you according to our province unto further abundance,	Ми не без міри хвалимося, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої ми звеличимося між вами надміру,
16	16
so as to preach the gospel even unto the parts beyond you, and not to glory in another’s province in regard of things ready to our hand.	так щоб проповідувати Євангеліє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому ділі.
17	17
But he that glorieth, let him glory in the Lord.	«А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господi».
18	18
For not he that commendeth himself is approved, but whom the Lord commendeth.	Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.
Chapter 11	Глава 11

1	1
Would that ye could bear with me a little in my foolishness: but indeed ye do bear with me.	О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безумства! Але ви і поблажливі до мене.
2	2
For I am jealous over you with a godly jealousy: for I espoused you to one husband, that I might present you as a pure virgin to Christ.	Бо я турбуюся про вас ревністю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дівою.
3	3
But I fear, lest by any means, as the serpent beguiled Eve in his craftiness, so your minds should be corrupted from the simplicity that is in Christ.	Але боюсь, щоб, як змій хитрістю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились, ухилившись від простоти у Христі.
4	4
For if he that cometh preacheth another Jesus, whom we did not preach, or if ye receive a different spirit, which ye did not receive, or a different gospel, which ye did not accept, ye might well bear with him.	Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, Якого ми не проповідували, або коли б ви одержали іншого Духа, Якого не одержали, або інше благовістя, якого не приймали, — то ви були б дуже поблажливі до цього.
5	5
For I reckon that I am not a whit behind the very chiefest apostles.	Але я думаю, що я ні в чому не менший від великих апостолів:
6	6
But though I be rude in speech, yet am I not in knowledge; nay, in every way have we been made manifest unto you in all things.	хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. Втім, ми у всьому цілком відомі вам.
7	7
Or did I commit a sin in abasing myself that ye might be exalted, because I preached to you the gospel of God for nought?	Чи згрішив я тим, що принижував себе, щоб піднести вас; бо безвідплатно проповідував вам Євангеліє Боже?
8	8
I robbed other churches, taking wages of them that I might minister unto you;	Від інших церков я одержував плату для служіння вам; а перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікому не докучав,
9	9
and when I was present with you and was in want, I was not a burden on any man; for the brethren, when they came from Macedonia, supplied the measure of my want; and in everything I kept myself from being burdensome unto you, and so will I keep myself.	бо нестаток мій поповнили браття, що прийшли з Македонії; та й у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем.
10	10
As the truth of Christ is in me, no man shall stop me of this glorying in the regions of Achaia.	По істині Христовій, що в мені, скажу, що ця похвала не відбереться від мене в країнах Ахайї.
11	11
Wherefore? because I love you not? God knoweth.	Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але так роблю і так робитиму,
12	12
But what I do, that I will do, that I may cut off occasion from them that desire an occasion; that wherein they glory, they may be found even as we.	щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як і ми.
13	13
For such men are false apostles, deceitful workers, fashioning themselves into apostles of Christ.	Бо такі лжеапостоли — лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових.
14	14
And no marvel; for even Satan fashioneth himself into an angel of light.	І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла,
15	15
It is no great thing therefore if his ministers also fashion themselves as ministers of righteousness; whose end shall be according to their works.	а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх.
16	16
I say again, Let no man think me foolish; but if ye do, yet as foolish receive me, that I also may glory a little.	Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то прийміть мене хоч як нерозумного, щоб і мені скільки-небудь похвалитися.
17	17
That which I speak, I speak not after the Lord, but as in foolishness, in this confidence of glorying.	А що кажу, то кажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу.
18	18
Seeing that many glory after the flesh, I will glory also.	Як багато хто хвалиться за плоттю, то і я буду хвалитися.
19	19
For ye bear with the foolish gladly, being wise yourselves.	Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних:
20	20
For ye bear with a man, if he bringeth you into bondage, if he devoureth you, if he taketh you captive, if he exalteth himself, if he smiteth you on the face.	ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя.
21	21
I speak by way of disparagement, as though we were weak. Yet whereinsoever any is bold (I speak in foolishness), I am bold also.	Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смію і я.
22	22
Are they Hebrews? so am I. Are they Israelites? so am I. Are they the seed of Abraham? so am I.	Вони євреї? І я. Ізраїльтяни? І я. Сíм’я Авраамове? І я.
23	23
Are they ministers of Christ? (I speak as one beside himself) I more; in labors more abundantly, in stripes above measure, in prisons more abundantly, in deaths oft.	Христові служителі? У нерозумі говорю — я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у в’язницях і багаторазово при смерті.
24	24
Of the Jews five times received I forty stripes save one.	Від юдеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного;
25	25
Thrice was I beaten with rods, once was I stoned, thrice I suffered shipwreck, a night and a day have I been in the deep;	три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я у безодні морській;
26	26
in journeyings often, in perils of rivers, in perils of robbers, in perils from my countrymen, in perils from the Gentiles, in perils in the city, in perils in the wilderness, in perils in the sea, in perils among false brethren;	багато разів був я у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами,
27	27
in labor and travail, in watchings often, in hunger and thirst, in fastings often, in cold and nakedness.	в труді й у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі.
28	28
Besides those things that are without, there is that which presseth upon me daily, anxiety for all the churches.	Крім зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всі церкви.
29	29
Who is weak, and I am not weak? who is caused to stumble, and I burn not?	Хто знемагає, з ким і я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би?
30	30
If I must needs glory, I will glory of the things that concern my weakness.	Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю.
31	31
The God and Father of the Lord Jesus Christ, he who is blessed forevermore knoweth that I lie not.	Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенний повік, знає, що я кажу правду.
32	32
In Damascus the governor under Aretas the king guarded the city of the Damascenes, desiring to take me:	У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.
33
and through a window was I let down in a basket by the wall, and escaped his hands.
Chapter 12	Глава 12

1	1
Surely it is not expedient for me to glory; for I will come to visions and revelations of the Lord.	Hе корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.
2	2
I know a man in Christ, fourteen years ago (whether in the body, I know not; or whether out of the body, I know not; God knoweth), such a one caught up even to the third heaven.	Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі — не знаю, чи без тіла — не знаю‚ Бог відає) узятий був до третього неба.
3	3
And I know such a man (whether in the body, or out of the body, I know not; God knoweth),	І знаю про такого чоловіка (не знаю — в тілі чи без тіла‚ Бог відає),
4	4
how that he was caught up into Paradise, and heard unspeakable words, which it is not lawful for a man to utter.	що він був узятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати.
5	5
On behalf of such a one will I glory: but on mine own behalf I will not glory, save in my weaknesses.	Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми.
6	6
For if I should desire to glory, I shall not be foolish; for I shall speak the truth: but I forbear, lest any man should account of me above that which he seeth me to be, or anything he heareth from me.	А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.
7	7
And by reason of the exceeding greatness of the revelations, that I should not be exalted overmuch, there was given to me a thorn in the flesh, a messenger of Satan to buffet me, that I should not be exalted overmuch.	А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався.
8	8
Concerning this thing I besought the Lord thrice, that it might depart from me.	Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене.
9	9
And he hath said unto me, My grace is sufficient for thee: for my power is made perfect in weakness. Most gladly therefore will I rather glory in my weaknesses, that the power of Christ may rest upon me.	Але Господь сказав мені: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова.
10	10
Wherefore I take pleasure in weaknesses, in injuries, in necessities, in persecutions, in distresses, for Christ’s sake: for when I am weak, then am I strong.	Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний.
11	11
I am become foolish in glorying: ye compelled me; for I ought to have been commended of you: for in nothing was I behind the very chiefest apostles, though I am nothing.	Я дійшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти найперших апостолів, хоч я і ніщо.
12	12
Truly the signs of an apostle were wrought among you in all patience, in signs and wonders and mighty works.	Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами і силами.
13	13
For what is there wherein ye were made inferior to the rest of the churches, except it be that I myself was not a burden to you? forgive me this wrong.	Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами, хіба тільки того, що сам я не був вам тягарем? Простіть мені таку провину.
14	14
Behold, a third time I am ready to come to you; and I will not be a burden to you: for I seek not yours, but you: for the children ought not to lay up for the parents, but the parents for the children.	Ось третій раз я готовий іти до вас, і не буду вас обтяжувати‚ бо шукаю не вашого, а вас. Hе діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей.
15	15
And I will most gladly spend and be spent for your souls, though the more abundantly I love you, the less I am loved.	Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люблений вами.
16	16
But be it so, I did not myself burden you; but, being crafty, I caught you with guile.	Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас.
17	17
Did I take advantage of you by any one of them whom I have sent unto you?	Але чи користувався я чим від вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас?
18	18
I exhorted Titus, and I sent the brother with him. Did Titus take any advantage of you? walked we not in the same spirit? walked we not in the same steps?	Я упросив Тита і послав із ним одного з братів: чи скористався Тит чим від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не однією дорогою ходили?
19	19
Again, think ye that we are excusing ourselves unto you? In the sight of God speak we in Christ. But all things, beloved, are for your edifying.	Чи не думаєте ще, що ми тільки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого повчання.
20	20
For I fear, lest by any means, when I come, I should find you not such as I would, and should myself be found of you such as ye would not; lest by any means there should be strifes, jealousies, wraths, factions, backbitings, whisperings, swellings, tumults;	Бо я боюсь, щоб мені, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрости, гніву, сварок, наклепів, нашептів‚ пихи, безладдя,
21	21
lest again when I come my God will humble me before you, and I should mourn for many of them that have sinned heretofore, and repented not of the uncleanness and fornication and lasciviousness which they committed.	щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, що згрішили раніш і не покаялись у нечистоті, блуді та непотребстві, яке чинили.
Chapter 13	Глава 13

1	1
This is the third time I am coming to you. At the mouth of two witnesses or three shall every word be established.	Третій раз уже іду до вас. При устах двох або трьох свідків буде твердим усяке слово.
2	2
I have said beforehand, and I do say beforehand, as if I were present the second time; and being absent now I write to them that have sinned heretofore, and to all the rest, that, if I come again, I will not spare;	Я попереджав і попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так і тепер, будучи відсутнім, пишу тим, які раніше згрішили, та всім іншим, що, коли знов прийду, не пощаджу.
3	3
seeing that ye seek a proof of Christ that speaketh in me; who to you-ward is not weak, but is powerful in you:	Ви шукаєте доказу того, чи говорить у мені Христос: Він не безсилий для вас, але сильний у вас.
4	4
for though he was crucified through weakness, yet he liveth through the power of God. For we also are weak in him, but we shall live with him through the power of God toward you.	Бо, хоч він і розп’ятий у немочі, але живий силою Божою; і ми також, хоч немічні в Hьому, але будемо живі з Hим силою Божою у вас.
5	5
Try your own selves, whether ye are in the faith; prove your own selves. Or know ye not as to your own selves, that Jesus Christ is in you? unless indeed ye be reprobate.	Перевіряйте самих себе, чи у вірі ви; самих себе досліджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки ви не ті, ким повинні бути.
6	6
But I hope that ye shall know that we are not reprobate.	Про нас же, сподіваюся, дізнаєтесь, що ми ті, ким бути повинні.
7	7
Now I pray to God that ye do no evil; not that we may appear approved, but that ye may do that which is honorable, though we be as reprobate.	Молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повинні бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здавалися і не тими, ким повинні бути.
8	8
For we can do nothing against the truth, but for the truth.	Бо ми не сильні проти істини, але сильні за істину.
9	9
For we rejoice, when we are weak, and ye are strong: and this we also pray for, even your perfecting.	Ми радіємо, коли ми немічні, а ви сильні, за це ми і молимось, за вашу досконалість.
10	10
For this cause I write these things while absent, that I may not when present deal sharply, according to the authority which the Lord gave me for building up, and not for casting down.	Для того я й пишу це у відсутності, щоб у присутності не вжити суворости за владою, даною мені Господом на будування, а не на розорення.
11	11
Finally, brethren, rejoice; be perfected; be comforted; be of the same mind; live in peace: and the God of love and peace shall be with you.	А втім, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утішайтесь, будьте однодумні, мирні, — і Бог любови й миру буде з вами.
12	12
Salute one another with a holy kiss.	Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі святі!
13	13
All the saints salute you.	Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця‚ і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами. Амінь.
14
The grace of the Lord Jesus Christ, and the love of God, and the communion of the Holy Spirit, be with you all. Amen.

← 1 Corinthians

Galatians →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Old Testament

New Testament