Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Hebrews

Порівняти:

⇄

Hebrews	Послання до Євреїв святого апостола Павла

Chapter 1	Глава 1

1	1
God, having of old time spoken unto the fathers in the prophets by diverse portions and in diverse manners, hath at the end of these days spoken unto us in his Son,	Бог, Який багаторазово й різноманітно говорив здавна отцям через пророків,
2	2
whom he appointed heir of all things, through whom also he made the worlds;	в останні ці дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, що Ним і віки створив.
3	3
who being the effulgence of his glory, and the very image of his substance, and upholding all things by the word of his power, when he had by himself made purification of our sins, sat down on the right hand of the Majesty on high;	Цей, будучи сяєвом слави і образом іпостасі Його і тримаючи все словом сили Своєї, здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висотi‚
4	4
having become by so much better than the angels, as he hath inherited a more excellent name than they.	ставши настільки кращим від ангелів, наскільки славніше від них успадкував ім’я.
5	5
For unto which of the angels said he at any time, Thou art my Son, This day have I begotten thee? and again, I will be to him a Father, And he shall be to me a Son?	Бо кому коли з ангелів сказав Бог: «Ти — Син Мій, Я нині породив Тебе?» І ще: «Я буду Йому Отцем, і Він буде Мені Сином»?
6	6
And when he again bringeth in the firstborn into the world he saith, And let all the angels of God worship him.	Також, коли вводить Первородного у всесвіт, промовляє: «І нехай поклоняться Йому всі Ангели Божi».
7	7
And of the angels he saith, Who maketh his angels winds, And his ministers a flame of fire:	Про Ангелів сказано: «Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми вогненне полум’я».
8	8
but of the Son he saith, Thy throne, O God, is forever and ever; A scepter of uprightness is the scepter of thy kingdom.	А про Сина: «Престіл Твій, Боже, повік віку: жезл царства Твого — жезл правоти.
9	9
Thou hast loved righteousness, and hated iniquity; Therefore God, thy God, hath anointed thee With the oil of gladness above thy fellows.	Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх».
10	10
And, Thou, Lord, in the beginning didst lay the foundation of the earth, And the heavens are the works of thy hands:	Та: «Hа початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса — діло рук Твоїх;
11	11
They shall perish; but thou continuest: And they all shall wax old as doth a garment;	вони загинуть, а Ти перебуваєш, і всі постаріють, як риза,
12	12
And as a mantle shalt thou roll them up, And they shall be changed: But thou art the same, And thy years shall not fail.	і як одяг згорнеш їх, і зміняться; але Ти Той самий, і літа Твої не скінчаться».
13	13
But of which of the angels hath he said at any time, Sit thou on my right hand, Till I make thine enemies the footstool of thy feet?	Кому коли з ангелів сказав Бог: «Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх»?
14	14
Are they not all ministering spirits, sent forth to do service for the sake of them that shall inherit salvation?	Чи не всі вони духи служіння, що їх посилають служити тим, які мають успадкувати спасіння?
Chapter 2	Глава 2

1	1
Therefore we ought to give the more earnest heed to the things that were heard, lest haply we drift away from them.	Тому ми повинні бути особливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти.
2	2
For if the word spoken through angels proved steadfast, and every transgression and disobedience received a just recompense of reward;	Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було тверде і всякий злочин і непослух одержували справедливу кару,
3	3
how shall we escape, if we neglect so great a salvation? which having at the first been spoken through the Lord, was confirmed unto us by them that heard;	то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочатку проповідане Господом, ствердилось у нас тими, хто чув від Нього,
4	4
God also bearing witness with them, both by signs and wonders, and by manifold powers, and by gifts of the Holy Spirit, according to his own will.	при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними силами і даруванням Духа Святого з Його волі?
5	5
For not unto angels did he subject the world to come, whereof we speak.	Бо не ангелам Бог підкорив майбутній всесвіт, про який говоримо;
6	6
But one hath somewhere testified, saying, What is man, that thou art mindful of him? Or the son of man, that thou visitest him?	навпаки, хтось десь засвідчив, кажучи: «Що є чоловік, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти відвідуєш його?
7	7
Thou madest him a little lower than the angels; Thou crownedst him with glory and honor:	Hебагато Ти принизив його перед ангелами; славою і честю вінчав його і поставив його над ділами рук Твоїх,
8	8
Thou didst put all things in subjection under his feet. For in that he subjected all things unto him, he left nothing that is not subject to him. But now we see not yet all things subjected to him.	усе підкорив під ноги його». Коли ж підкорив йому все, то не лишив нічого непідкореним йому. Hині ж ще не бачимо, щоб усе було йому підкорене;
9	9
But we behold him who hath been made a little lower than the angels, even Jesus, because of the suffering of death crowned with glory and honor, that by the grace of God he should taste of death for every man.	але бачимо, що за перетерплення смерти увінчаний славою і честю Ісус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всіх.
10	10
For it became him, for whom are all things, and through whom are all things, in bringing many sons unto glory, to make the author of their salvation perfect through sufferings.	Бо належало, щоб Той, для Якого все і від Якого все, Той, Хто приводить багатьох синів у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання.
11	11
For both he that sanctifieth and they that are sanctified are all of one: for which cause he is not ashamed to call them brethren,	Адже Хто освячує і хто освячується, всі — від Єдиного; тому Він не соромиться називати їх браттями, кажучи:
12	12
saying, I will declare thy name unto my brethren, In the midst of the congregation will I sing thy praise.	«Оповіщу ім’я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспіваю Тебе».
13	13
And again, I will put my trust in him. And again, Behold, I and the children whom God hath given me.	І ще: «Я буду надіятися на Hього». І ще: «Ось Я і діти, яких дав Мені Бог».
14	14
Since then the children are sharers in flesh and blood, he also himself in like manner partook of the same; that through death he might bring to nought him that had the power of death, that is, the devil;	А оскільки діти причетні плоті і крови, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола,
15	15
and might deliver all them who through fear of death were all their lifetime subject to bondage.	і визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабстві.
16	16
For verily not to angels doth he give help, but he giveth help to the seed of Abraham.	Бо не ангелів приймає Він, але приймає сíм’я Авраамове.
17	17
Wherefore it behooved him in all things to be made like unto his brethren, that he might become a merciful and faithful high priest in things pertaining to God, to make propitiation for the sins of the people.	Тому Він повинен був у всьому уподібнитися браттям, щоб бути милостивим і вірним первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за гріхи народу.
18	18
For in that he himself hath suffered being tempted, he is able to succor them that are tempted.	Бо оскільки Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти.
Chapter 3	Глава 3

1	1
Wherefore, holy brethren, partakers of a heavenly calling, consider the Apostle and High Priest of our confession, even Jesus Christ;	Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, зрозумійте Посланця і Первосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа,
2	2
who was faithful to him that appointed him, as also was Moses in all his house.	вірного Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому домі Його.
3	3
For he hath been counted worthy of more glory than Moses, by so much as he that built the house hath more honor than the house.	Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його,
4	4
For every house is built by someone; but he that built all things is God.	бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.
5	5
And Moses indeed was faithful in all his house as a servant, for a testimony of those things which were afterward to be spoken;	І Мойсей вірний у всьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, що належало сповістити;
6	6
but Christ as a son, over his house; whose house are we, if indeed we hold fast our boldness and the glorying of our hope firm unto the end.	а Христос, — як Син у домі Його; а дім Його — ми, якщо тільки сміливість і надію, якою хвалимося, твердо збережемо до кінця.
7	7
Wherefore, even as the Holy Spirit saith, Today if ye shall hear his voice,	Тому, як говорить Дух Святий: «Нині, коли почуєте голос Його,
8	8
Harden not your hearts, as in the provocation, Like as in the day of the trial in the wilderness,	не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань, у день спокуси в пустелі,
9	9
Where your fathers tried me, proved me, And saw my works forty years.	де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене і бачили діла Мої сорок років.
10	10
Wherefore I was displeased with that generation, And said, They do always err in their heart: But they did not know my ways;	Тому Я розгнівався на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, не пізнали вони шляхів Моїх;
11	11
As I sware in my wrath, They shall not enter into my rest.	тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого».
12	12
Take heed, brethren, lest haply there shall be in any one of you an evil heart of unbelief, in falling away from the living God:	Глядіть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого і невірного, аби вам не відступити від Бога Живого.
13	13
but exhort one another day by day, so long as it is called Today; lest any one of you be hardened by the deceitfulness of sin:	Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нинi», щоб хто з вас не розлютився, звабившись гріхом.
14	14
for we are become partakers of Christ, if we hold fast the beginning of our confidence firm unto the end:	Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця,
15	15
while it is said, Today if ye shall hear his voice, Harden not your hearts, as in the provocation.	доки говориться: «Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань!»
16	16
For some, when they heard, did provoke: howbeit not all they that came out of Egypt by Moses.	Бо деякі з тих, які чули, почали нарікати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.
17	17
And with whom was he displeased forty years? was it not with them that sinned, whose bodies fell in the wilderness?	Hа кого ж гнівався Він сорок років? Чи не на тих, які згрішили, чиї кістки лягли в пустелі?
18	18
And to whom sware he that they should not enter into his rest, but to them that were disobedient?	Кому ж клявся, що не ввійдуть до спокою Його, як не тим‚ що спротивлялися?
19	19
And we see that they were not able to enter in because of unbelief.	Отже, бачимо, що вони не могли ввійти через невіру.
Chapter 4	Глава 4

1	1
Let us fear therefore, lest haply, a promise being left of entering into his rest, any one of you should seem to have come short of it.	Тому біймося, щоб, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось із вас не запізнився.
2	2
For indeed we have had good tidings preached unto us, even as also they: but the word of hearing did not profit them, because they were not united by faith with them that heard.	Бо і нам воно сповіщено, як і тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вірою тих, що слухали.
3	3
For we who have believed do enter into that rest; even as he hath said, As I sware in my wrath, They shall not enter into my rest: although the works were finished from the foundation of the world.	А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: «Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого», хоч діла Його були завершені ще на початку світу.
4	4
For he hath said somewhere of the seventh day on this wise, And God rested on the seventh day from all his works;	Бо десь сказано про сьомий день так: «І спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх».
5	5
and in this place again, They shall not enter into my rest.	І ще тут: «Hе ввійдуть до спокою Мого».
6	6
Seeing therefore it remaineth that some should enter thereinto, and they to whom the good tidings were before preached failed to enter in because of disobedience,	Отже, як деяким залишається ввійти до нього, а ті, яким раніше благозвіщено, не ввійшли до нього за непокірність,
7	7
he again defineth a certain day, Today, saying in David so long a time afterward (even as hath been said), Today if ye shall hear his voice, Harden not your hearts.	то Він призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що після такого довгого часу, як раніше сказано: «Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших».
8	8
For if Joshua had given them rest, he would not have spoken afterward of another day.	Бо коли б Ісус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано після того про інший день.
9	9
There remaineth therefore a sabbath rest for the people of God.	Тому для народу Божого залишена ще субота.
10	10
For he that is entered into his rest hath himself also rested from his works, as God did from his.	Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх.
11	11
Let us therefore give diligence to enter into that rest, that no man fall after the same example of disobedience.	Отже, постараймось увійти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокірність.
12	12
For the word of God is living, and active, and sharper than any two-edged sword, and piercing even to the dividing of both soul and spirit, of both joints and marrow, and quick to discern the thoughts and intents of the heart.	Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні.
13	13
And there is no creature that is not manifest in his sight: but all things are naked and laid open before the eyes of him with whom we have to do.	І немає створіння, схованого від Hього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт.
14	14
Having then a great high priest, who hath passed through the heavens, Jesus the Son of God, let us hold fast our confession.	Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідання нашого.
15	15
For we have not a high priest that cannot be touched with the feeling of our infirmities; but one that hath been in all points tempted like as we are, yet without sin.	Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси в усьому, крім гріха.
16	16
Let us therefore draw near with boldness unto the throne of grace, that we may receive mercy, and may find grace to help us in time of need.	Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.
Chapter 5	Глава 5

1	1
For every high priest, being taken from among men, is appointed for men in things pertaining to God, that he may offer both gifts and sacrifices for sins:	Бо кожний первосвященик, який з людей обирається, для людей настановляється на служіння Богові, щоб приносити дари й жертви за гріхи,
2	2
who can bear gently with the ignorant and erring, for that he himself also is compassed with infirmity;	який може бути поблажливий до неуків та заблудливих, тому що й сам обкладений неміччю,
3	3
and by reason hereof is bound, as for the people, so also for himself, to offer for sins.	і тому він повинен як за народ, так і за себе приносити жертви за гріхи.
4	4
And no man taketh the honor unto himself, but when he is called of God, even as was Aaron.	І ніхто сам собою не приймає цієї чести, але покликаний Богом, як і Аарон.
5	5
So Christ also glorified not himself to be made a high priest, but he that spake unto him, Thou art my Son, This day have I begotten thee:	Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: «Ти — Син Мій, Я нині породив Тебе»;
6	6
as he saith also in another place, Thou art a priest forever After the order of Melchizedek.	як і в іншому місці говорить: «Ти — Священик повік за чином Мелхиседековим».
7	7
Who in the days of his flesh, having offered up prayers and supplications with strong crying and tears unto him that was able to save him from death, and having been heard for his godly fear,	Він, у дні плоті Своєї, з великим голосінням та сльозами приніс молитви і благання Тому, Хто міг спасти Його від смерти; і був почутим за Своє благоговіння;
8	8
though he was a Son, yet learned obedience by the things which he suffered;	хоч Він і Син, однак стражданнями звик до послуху,
9	9
and having been made perfect, he became unto all them that obey him the author of eternal salvation;	і, вдосконалившись, став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного,
10	10
named of God a high priest after the order of Melchizedek.	бувши названим від Бога Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
11	11
Of whom we have many things to say, and hard of interpretation, seeing ye are become dull of hearing.	Про це слід було б говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездатними слухати.
12	12
For when by reason of the time ye ought to be teachers, ye have need again that one teach you which are the rudiments of the first principles of the oracles of God; and are become such as have need of milk, and not of solid food.	Бо, зважаючи на вік, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити перших початків слова Божого, і для вас потрібне молоко, а не тверда страва.
13	13
For everyone that partaketh of milk is without experience of the word of righteousness; for he is a babe.	Кожен, хто годується молоком, несвідомий у слові правди, бо він немовля;
14	14
But solid food is for full-grown men, even those who by reason of use have their senses exercised to discern good and evil.	а тверда страва властива дорослим, у яких довгим навчанням почуття привчені розрізняти добро і зло.
Chapter 6	Глава 6

1	1
Wherefore leaving the doctrine of the first principles of Christ, let us press on unto perfection; not laying again a foundation of repentance from dead works, and of faith toward God,	Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до довершеностi; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і віри в Бога,
2	2
of the teaching of baptisms, and of laying on of hands, and of resurrection of the dead, and of eternal judgment.	вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3	3
And this let us do, if God permit.	І це зробимо, якщо Бог дозволить.
4	4
For as touching those who were once enlightened and tasted of the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Spirit,	Бо неможливо — тих‚ що один раз просвітилися‚ і прийняли дар небесний‚ і стали причасниками Духа Святого,
5	5
and tasted the good word of God, and the powers of the age to come,	і скуштували доброго слова Божого, і сили майбутнього віку,
6	6
and then fell away, it is impossible to renew them again unto repentance; seeing they crucify to themselves the Son of God afresh, and put him to an open shame.	і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7	7
For the land which hath drunk the rain that cometh oft upon it, and bringeth forth herbs meet for them for whose sake it is also tilled, receiveth blessing from God:	Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дістає благословення від Бога;
8	8
but if it beareth thorns and thistles, it is rejected and nigh unto a curse; whose end is to be burned.	а та, на якій ростуть терня й будяки, негідна і близька до прокляття, кінець якого — спалення.
9	9
But, beloved, we are persuaded better things of you, and things that accompany salvation, though we thus speak:	Втім, щодо вас, улюблені, ми сподіваємося, що ви у кращому стані і дотримуєтеся спасіння, хоча й говоримо так.
10	10
for God is not unrighteous to forget your work and the labor of love which ye showed toward his name, in that ye ministered unto the saints, and still do minister.	Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любови, яку ви виявили в ім’я Його, послуживши і служачи святим.
11	11
And we desire that each one of you may show the same diligence unto the fullness of hope even to the end:	Бажаємо ж, щоб кожен із вас, для повної впевнености в надії, виявляв таку саму старанність до кінця,
12	12
that ye be not sluggish, but imitators of them who through faith and patience inherit the promises.	щоб ви не розлінились, а наслідували тих, які вірою та довготерпінням успадковують обітниці.
13	13
For when God made promise to Abraham, since he could swear by none greater, he sware by himself,	Бог, даючи обітницю Авраамові, оскільки не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,
14	14
saying, Surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thee.	кажучи: «Істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе».
15	15
And thus, having patiently endured, he obtained the promise.	І так Авраам, завдяки довготерпінню, одержав обіцяне.
16	16
For men indeed swear by the greater: and in every dispute of theirs the oath is final for confirmation.	Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.
17	17
Wherein God, being minded to show more abundantly unto the heirs of the promise the immutability of his counsel, interposed with an oath;	Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив клятву,
18	18
that by two immutable things, in which it is impossible for God to lie, we may have a strong encouragement, who have fled for refuge to lay hold of the hope set before us:	щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,
19	19
which we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and entering into that which is within the veil;	яка для душі є неначе якір безпечний і міцний і входить аж до середини за завісу,
20	20
whither as a forerunner Jesus entered for us, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.	куди предтечею за нас увійшов Ісус, зробившись Первосвящеником навік за чином Мелхиседековим.
Chapter 7	Глава 7

1	1
For this Melchizedek, king of Salem, priest of God Most High, who met Abraham returning from the slaughter of the kings and blessed him,	Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрів Авраама і благословив його, коли той повертався після поразки царів,
2	2
to whom also Abraham divided a tenth part of all (being first, by interpretation, King of righteousness, and then also King of Salem, which is, King of peace;	якому і десятину Авраам відділив з усього, — по-перше, тому що ім’я його означає — «цар правди», а потім і тому‚ що він є «цар Салиму», тобто «цар миру»,
3	3
without father, without mother, without genealogy, having neither beginning of days nor end of life, but made like unto the Son of God), abideth a priest continually.	без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, перебуває священиком назавжди.
4	4
Now consider how great this man was, unto whom even Abraham, the patriarch, gave a tenth out of the chief spoils.	Бачите, який великий той, якому і Авраам патріарх дав десятину з кращої здобичі своєї.
5	5
And they indeed of the sons of Levi that receive the priest’s office have commandment to take tithes of the people according to the law, that is, of their brethren, though these have come out of the loins of Abraham:	Ті з синів Левієвих, що одержують священство‚ мають заповідь — брати за законом десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоча й ці вийшли від стегон Авраамових.
6	6
but he whose genealogy is not counted from them hath taken tithes of Abraham, and hath blessed him that hath the promises.	Але цей, що не походив з роду їхнього, одержав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітницю.
7	7
But without any dispute the less is blessed of the better.	Без усякого ж заперечення менший благословляється більшим.
8	8
And here men that die receive tithes; but there one, of whom it is witnessed that he liveth.	І тут десятини беруть люди смертні, а там — той, хто має про себе свідчення, що він живе.
9	9
And, so to say, through Abraham even Levi, who receiveth tithes, hath paid tithes;	І, так би мовити, сам Левій, котрий приймає десятини, в особi Авраама дав десятину;
10	10
for he was yet in the loins of his father, when Melchizedek met him.	бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його.
11	11
Now if there was perfection through the Levitical priesthood (for under it had the people received the law), what further need was there that another priest should arise after the order of Melchizedek, and not be reckoned after the order of Aaron?	Отже, якби досконалість осягалась через левитське священство, — бо з ним сполучений закон народу, — то яка б іще була потреба поставати іншому священикові за чином Мелхиседековим, а не іменуватися за чином Аароновим?
12	12
For the priesthood being changed, there is made of necessity a change also of the law.	Адже із зміною священства необхідно бути зміні і закону,
13	13
For he of whom these things are said belongeth to another tribe, from which no man hath given attendance at the altar.	бо Той, про Кого говориться це, належав до іншого коліна, з якого ніхто не приступав до жертовника.
14	14
For it is evident that our Lord hath sprung out of Judah; as to which tribe Moses spake nothing concerning priesthood.	Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Іуди, про яке Мойсей нічого не сказав стосовно священства.
15	15
And what we say is yet more abundantly evident, if after the likeness of Melchizedek there ariseth another priest,	І це ще ясніше видно з того, що за подобою Мелхиседека постає Священик інший,
16	16
who hath been made, not after the law of a carnal commandment, but after the power of an endless life:	Який є таким не за законом заповіді плотської, а за силою життя нескінченного.
17	17
for he testifieth of him, Thou art a priest forever After the order of Melchizedek.	Бо засвідчено: «Ти Священик повік за чином Мелхиседековим».
18	18
For there is a disannulling of a foregoing commandment because of its weakness and unprofitableness	Скасування ж попередньої заповіді буває через її неміч та марність,
19	19
(for the law made nothing perfect), and a bringing in thereupon of a better hope, through which we draw nigh unto God.	бо закон нічого не довів до досконалости; але вводиться краща надія, через яку ми наближаємося до Бога.
20	20
And inasmuch as it is not without the taking of an oath (for they indeed have been made priests without an oath;	І що це було не без клятви, —
21	21
but he with an oath by him that saith of him, The Lord sware and will not repent himself, Thou art a priest forever After the order of Melchizedek);	бо ті були священиками без клятви, а Цей із клятвою, бо про Hього сказано: «Клявся Господь і не розкається: Ти Священик повік за чином Мелхиседековим», —
22	22
by so much hath Jesus become the surety of a better covenant.	то поручителем кращого завіту став Ісус.
23	23
And they indeed have been made priests many in number, because that by death they are hindered from continuing:	До того ж тих священиків було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному;
24	24
but he, because he abideth forever, hath his priesthood unchangeable.	а Цей, оскільки перебувати Йому вічно, має і священство нескінченне,
25	25
Wherefore also he is able to save to the uttermost them that draw near unto God through him, seeing he ever liveth to make intercession for them.	тому й може завжди спасати тих, які приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.
26	26
For such a high priest became us, holy, guileless, undefiled, separated from sinners, and made higher than the heavens;	Таким і повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес,
27	27
who needeth not daily, like those high priests, to offer up sacrifices, first for his own sins, and then for the sins of the people: for this he did once for all, when he offered up himself.	Який не має потреби щоденно, як ті первосвященики, приносити жертву спочатку за свої гріхи, потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Себе Самого.
28	28
For the law appointeth men high priests, having infirmity; but the word of the oath, which was after the law, appointeth a Son, perfected forevermore.	Бо закон настановляє первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятвене, після закону, поставило Сина, навіки довершеного.
Chapter 8	Глава 8

1	1
Now in the things which we are saying the chief point is this: We have such a high priest, who sat down on the right hand of the throne of the Majesty in the heavens,	Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященика, Який сів праворуч престолу величі на небесах
2	2
a minister of the sanctuary, and of the true tabernacle, which the Lord pitched, and not man.	і є Священнослужителем святилища та скинії правдивої, яку збудував Господь, а не чоловік.
3	3
For every high priest is appointed to offer both gifts and sacrifices: wherefore it is necessary that this high priest also have somewhat to offer.	Кожен первосвященик настановляється для принесення дарів і жертви; а тому треба було, щоб і Цей також мав що принести.
4	4
For if indeed he were on earth, he would not be a priest at all, seeing there are priests who offer the gifts according to the law;	Якби Він перебував на землі, то не був би і священиком; бо тут такі священики, які за законом приносять дари
5	5
who serve that which is a copy and shadow of the heavenly things, even as Moses is warned of God when he is about to make the tabernacle: for, See, saith he, that thou make all things according to the pattern that was shown thee in the mount.	і служать образу та тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він приступав до будування скинії: «Гляди, сказано, зроби все за зразком, показаним тобі на горi».
6	6
But now hath he obtained a ministry the more excellent, by so much as he is also the mediator of a better covenant, which hath been enacted upon better promises.	Але Цей Первосвященик дістав служіння тим прекрасніше, чим кращого Він Посередник завіту, утвердженого на кращих обітницях.
7	7
For if that first covenant had been faultless, then would no place have been sought for a second.	Бо, якби перший завіт був без недоліку, то не було б потреби шукати місця іншому.
8	8
For finding fault with it, he saith unto them, Behold, the days come, saith the Lord, That I will make a new covenant with the house of Israel and with the house of Judah;	Але пророк, докоряючи їм, каже: «Ось настають дні, говорить Господь‚ коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди Новий Завіт,
9	9
Not according to the covenant that I made with their fathers In the day that I took them by the hand to lead them forth out of the land of Egypt; For they continued not in my covenant, And I regarded them not, saith the Lord.	не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми того часу, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської, бо вони не перебували в тому завіті Моєму, і Я зневажив їх, говорить Господь.
10	10
For this is the covenant that I will make with the house of Israel After those days, saith the Lord; I will put my laws into their mind, And on their heart also will I write them: And I will be to them a God, And they shall be to me a people:	Ось Завіт, який заповідаю дому Ізраїля після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх; і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
11	11
And they shall not teach every man his fellow citizen, And every man his brother, saying, Know the Lord: For all shall know me, From the least of them to the greatest of them.	І не буде вчити кожен ближнього свого і кожен брата свого, кажучи: «Пізнай Господа»; тому що всі від малого до великого будуть знати Мене,
12	12
For I will be merciful to their iniquities, And their sins and their lawless deeds will I remember no more.	бо Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше».
13	13
In that he saith, A new covenant, he hath made the first old. But that which is becoming old and waxeth aged is nigh unto vanishing away.	Кажучи «новий», показав застарілість першого; а що занепадає і старіє‚ близьке до зотління.
Chapter 9	Глава 9

1	1
Now even the first covenant had ordinances of divine service, and its sanctuary, a sanctuary of this world.	Перший завіт мав постанову про Богослужіння і святилище земне;
2	2
For there was a tabernacle prepared, the first, wherein were the candlestick, and the table, and the showbread; which is called the Holy place.	бо побудована була скинія перша, в якій був світильник і трапеза та жертовні хліби і яка називається «святе».
3	3
And after the second veil, the tabernacle which is called the Holy of holies;	За другою ж завісою була скинія, названа «Святе святих»,
4	4
having a golden censer, and the ark of the covenant overlaid round about with gold, wherein was a golden pot holding the manna, and Aaron’s rod that budded, and the tables of the covenant;	яка мала золоту кадильницю і обкутий з усіх боків золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,
5	5
and above it cherubim of glory overshadowing the mercy seat; of which things we cannot now speak severally.	а над ним херувими слави, що осіняли вівтар; про що не час тепер говорити докладно.
6	6
Now these things having been thus prepared, the priests go in continually into the first tabernacle, accomplishing the services;	При такому влаштуванні, до першої скинії завжди входять священики відправляти Богослужіння;
7	7
but into the second the high priest alone, once in the year, not without blood, which he offereth for himself, and for the errors of the people:	а до другої — раз на рік один тільки первосвященик, не без крови, яку приносить за себе і за гріхи народу.
8	8
the Holy Spirit this signifying, that the way into the holy place hath not yet been made manifest, while the first tabernacle is yet standing;	Цим Дух Святий показує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть перша скинія.
9	9
which is a figure for the time present, in which are offered both gifts and sacrifices that cannot, as touching the conscience, make the worshiper perfect,	Вона є образ теперішнього часу, за якого приносяться дари і жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить.
10	10
consisting only in meats and drinks, and diverse washings, and carnal ordinances, imposed until a time of reformation.	І вони зі стравами і напоями та різноманітними обмиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.
11	11
But Christ having come a high priest of the good things to come, through the greater and more perfect tabernacle, not made with hands, that is to say, not of this creation,	Але Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скинією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,
12	12
nor yet through the blood of goats and calves, but through his own blood, entered in once for all into the holy place, having obtained eternal redemption.	і не з кров’ю козлів і телят, але зі Своєю Кров’ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне відкуплення.
13	13
For if the blood of bulls and goats, and the ashes of a heifer sprinkling them that have been defiled, sanctify unto the cleanness of the flesh:	Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,
14	14
how much more shall the blood of Christ, who through the eternal Spirit offered himself without blemish unto God, cleanse your conscience from dead works to serve the living God?	то тим більше Кров Христа, Який Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу Живому і істинному!
15	15
And for this cause he is the mediator of a new covenant, that a death having taken place for the redemption of the transgressions that were under the first covenant, they that have been called may receive the promise of the eternal inheritance.	І тому Він є Посередник Нового Завіту, щоб внаслідок смерти Його, яка сталася для відкуплення від злочинів, заподіяних за першого завіту, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне.
16	16
For where a testament is, there must of necessity be the death of him that made it.	Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповітника,
17	17
For a testament is of force where there hath been death: for it doth never avail while he that made it liveth.	бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий.
18	18
Wherefore even the first covenant hath not been dedicated without blood.	Чому і перший завіт був утверджений не без крови.
19	19
For when every commandment had been spoken by Moses unto all the people according to the law, he took the blood of the calves and goats, with water and scarlet wool and hyssop, and sprinkled both the book itself and all the people,	Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом і окропив як саму книгу, так і весь народ,
20	20
saying, This is the blood of the covenant which God commanded to you-ward.	кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог.
21	21
Moreover the tabernacle and all the vessels of the ministry he sprinkled in like manner with the blood.	Також окропив кров’ю і скинію та всі богослужбові сосуди.
22	22
And according to the law, I may almost say, all things are cleansed with blood, and apart from shedding of blood there is no remission.	Та майже все за законом очищається кров’ю, і без проливання крови не буває прощення.
23	23
It was necessary therefore that the copies of the things in the heavens should be cleansed with these; but the heavenly things themselves with better sacrifices than these.	Отже, образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне — жертвами, кращими від цих.
24	24
For Christ entered not into a holy place made with hands, like in pattern to the true; but into heaven itself, now to appear before the face of God for us:	Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, створене за зразком істинного, але в саме небо, щоб постати нині за нас перед лице Боже,
25	25
nor yet that he should offer himself often, as the high priest entereth into the holy place year by year with blood not his own;	і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященик входить у святилище щороку з чужою кров’ю;
26	26
else must he often have suffered since the foundation of the world: but now once at the end of the ages hath he been manifested to put away sin by the sacrifice of himself.	інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, з’явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю.
27	27
And inasmuch as it is appointed unto men once to die, and after this cometh judgment;	І як людям визначено один раз умерти, а потім суд,
28	28
so Christ also, having been once offered to bear the sins of many, shall appear a second time, apart from sin, to them that wait for him, unto salvation.	так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.
Chapter 10	Глава 10

1	1
For the law having a shadow of the good things to come, not the very image of the things, they can never with the same sacrifices year by year, which they offer continually, make perfect them that draw nigh.	Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2	2
Else would they not have ceased to be offered? because the worshipers, having been once cleansed, would have had no more consciousness of sins.	Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомости гріхів.
3	3
But in those sacrifices there is a remembrance made of sins year by year.	Але жертвами щороку нагадується про гріхи,
4	4
For it is impossible that the blood of bulls and goats should take away sins.	бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.
5	5
Wherefore when he cometh into the world, he saith, Sacrifice and offering thou wouldest not, But a body didst thou prepare for me;	Тому Христос, входячи у світ, говорить: «Жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені.
6	6
In whole burnt offerings and sacrifices for sin thou hadst no pleasure:	Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі.
7	7
Then said I, Lo, I am come (In the roll of the book it is written of me) To do thy will, O God.	Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже».
8	8
Saying above, Sacrifice and offering and whole burnt offerings and sacrifices for sin thou wouldest not, neither hadst pleasure therein (which are offered according to the law),	Сказавши перше, що ні жертви, ані принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх, — які приносяться за законом, — Ти не захотів і не благозволив,
9	9
then hath he said, Lo, I am come to do thy will, O God. He taketh away the first, that he may establish the second.	потім додав: «Ось іду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити друге.
10	10
By which will we have been sanctified, we, I say, who have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.	За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11	11
And every priest indeed standeth day by day ministering and offering oftentimes the same sacrifices, which can never take away sins:	І всякий священик щодня стоїть у служінні та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів.
12	12
but he, when he had offered one sacrifice for sins forever, sat down on the right hand of God;	Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
13	13
henceforth expecting till his enemies be made the footstool of his feet.	чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені до підніжжя ніг Його.
14	14
For by one offering he hath perfected forever them that are sanctified.	Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
15	15
And the Holy Spirit also beareth witness to us; for after that he hath said before,	Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано:
16	16
This is the covenant that I will make with them After those days, saith the Lord: I will put my laws on their heart, And upon their minds also will I write them;	«Ось Завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх,
17	17
then saith he, And their sins and their iniquities will I remember no more.	і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше».
18	18
Now where remission of these is, there is no more offering for sin.	А де відпущення їх, там не потрібне принесення за гріхи.
19	19
Having therefore, brethren, boldness to enter into the holy place by the blood of Jesus,	Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Ісуса Христа, дорогою новою і живою,
20	20
by the way which he dedicated for us, a new and living way, through the veil, that is to say, his flesh;	яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою,
21	21
and having a great priest over the house of God;	і маючи великого Священика над домом Божим,
22	22
let us draw near with a true heart in fullness of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience, and our body washed with pure water:	приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти та обмивши тіло водою чистою,
23	23
let us hold fast the confession of our hope that it waver not; for he is faithful that promised:	будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв;
24	24
and let us consider one another to provoke unto love and good works;	будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл,
25	25
not forsaking our own assembling together, as the custom of some is, but exhorting one another; and so much the more, as ye see the day drawing nigh.	не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.
26	26
For if we sin willfully after that we have received the knowledge of the truth, there remaineth no more a sacrifice for sins,	Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не зостається більше жертви за гріхи,
27	27
but a certain fearful expectation of judgment, and a fierceness of fire which shall devour the adversaries.	але якесь страшне очікування суду й лютости вогню, готового пожерти противників.
28	28
A man that hath set at nought Moses’ law dieth without compassion on the word of two or three witnesses:	Якщо той, хто зрікся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29	29
of how much sorer punishment, think ye, shall he be judged worthy, who hath trodden under foot the Son of God, and hath counted the blood of the covenant wherewith he was sanctified an unholy thing, and hath done despite unto the Spirit of grace?	то наскільки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?
30	30
For we know him that said, Vengeance belongeth unto me, I will recompense, saith the Lord. And again, The Lord shall judge his people.	Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу, — говорить Господь». І ще: «Господь буде судити народ Свій».
31	31
It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.	Страшно впасти в руки Бога Живого!
32	32
But call to remembrance the former days, in which, after ye were enlightened, ye endured a great conflict of sufferings;	Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань,
33	33
partly, being made a gazingstock both by reproaches and afflictions; and partly, becoming partakers with them that were so used.	то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж станi;
34	34
For ye both had compassion on me in my bonds, and took joyfully the plundering of your possessions, knowing that ye have for yourselves a better possession in heaven and an abiding one.	бо ви й моїм кайданам співстраждали‚ і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще.
35	35
Cast not away therefore your boldness, which hath great recompense of reward.	Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода.
36	36
For ye have need of patience, that, having done the will of God, ye may receive the promise.	Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне.
37	37
For yet a very little while, He that cometh shall come, and shall not tarry.	Бо ще «небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться».
38	38
But he that is righteous shall live by faith: And if he shrink back, my soul hath no pleasure in him.	«Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя».
39	39
But we are not of them that shrink back unto perdition; but of them that have faith unto the saving of the soul.	Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.
Chapter 11	Глава 11

1	1
Now faith is assurance of things hoped for, a conviction of things not seen.	Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому.
2	2
For therein the elders had witness borne to them.	Через неї були засвідчені древні.
3	3
By faith we understand that the worlds have been framed by the word of God, so that things which are seen have not been made out of things which appear.	Вірою пізнаємо, що віки створені Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме‚
4	4
By faith Abel offered unto God a more excellent sacrifice than Cain, through which he had witness borne to him that he was righteous, God bearing witness in respect of his gifts: and through it he being dead yet speaketh.	вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн, нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він і після смерти ще говорить.
5	5
By faith Enoch was translated that he should not see death; and he was not found, because God translated him: for he hath had witness borne to him that before his translation he had been well-pleasing unto God:	Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення він мав свідчення, що догодив Богу.
6	6
and without faith it is impossible to be well-pleasing unto him; for he that cometh to God must believe that he is, and that he is a rewarder of them that seek after him.	А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду.
7	7
By faith Noah, being warned of God concerning things not seen as yet, moved with godly fear, prepared an ark to the saving of his house; through which he condemned the world, and became heir of the righteousness which is according to faith.	Вірою Hой, діставши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив він увесь світ і зробився спадкоємцем праведности через віру.
8	8
By faith Abraham, when he was called, obeyed to go out unto the place which he was to receive for an inheritance; and he went out, not knowing whither he went.	Вірою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, і пішов, не знаючи, куди йде.
9	9
By faith he became a sojourner in the land of promise, as in a land not his own, dwelling in tents, with Isaac and Jacob, the heirs with him of the same promise:	Вірою жив він на землі обітованій, як на чужій, і жив у наметах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітницi;
10	10
for he looked for the city which hath the foundations, whose builder and maker is God.	бо він чекав міста, що має основу, художником і будівничим якого є Бог.
11	11
By faith even Sarah herself received power to conceive seed, and she bare a child when she was past age, since she counted him faithful who had promised:	Вірою і сама Сарра‚ неплідна‚ одержала силу прийняти сім’я і, незважаючи на вік, народила, бо знала, що вірний Той, Хто обіцяв.
12	12
wherefore also there sprang of one, and him as good as dead, so many as the stars of heaven in multitude, and as the sand, which is by the seashore, innumerable.	І тому від одного, і до того ж омертвілого, народилось так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на морському березі.
13	13
These all died in faith, not having received the promises, but having seen them and greeted them from afar, and having confessed that they were strangers and pilgrims on the earth.	Усі ці померли у вірі, не одержавши обітниць, а тільки здалеку бачили їх і раділи та говорили про себе, що вони подорожні й пришельці на землi;
14	14
For they that say such things make it manifest that they are seeking after a country of their own.	бо ті, які говорять так, показують, що вони шукають батьківщини.
15	15
And if indeed they had been mindful of that country from which they went out, they would have had opportunity to return.	І коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися;
16	16
But now they desire a better country, that is, a heavenly: wherefore God is not ashamed of them, to be called their God; for he hath prepared for them a city.	але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм місто.
17	17
By faith Abraham, being tried, offered up Isaac: yea, he that had gladly received the promises was offering up his only begotten son;	Вірою Авраам, будучи випробуваним, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдинородного,
18	18
even he to whom it was said, In Isaac shall thy seed be called:	про якого було сказано: «В Ісаакові назветься тобі сíм’я».
19	19
accounting that God is able to raise up, even from the dead; from whence he did also in a figure receive him back.	Бо він думав, що Бог має силу і з мертвих воскресити, тому і одержав його як передвістя.
20	20
By faith Isaac blessed Jacob and Esau concerning things to come.	Вірою в майбутнє Ісаак поблагословив Якова та Ісава.
21	21
By faith Jacob, when he was dying, blessed each of the sons of Joseph; and worshiped, leaning upon the top of his staff.	Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового і поклонився на верх жезла свого.
22	22
By faith Joseph, when his end was nigh, made mention of the departure of the children of Israel; and gave commandment concerning his bones.	Вірою Йосиф, при кончині, нагадував про вихід синів Ізраїлевих і про кістки свої заповідав.
23	23
By faith Moses, when he was born, was hidden three months by his parents, because they saw he was a goodly child; and they were not afraid of the king’s commandment.	Вірою по народженні Мойсея батьки ховали його три місяці, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, і не злякалися царського повеління.
24	24
By faith Moses, when he was grown up, refused to be called the son of Pharaoh’s daughter;	Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової
25	25
choosing rather to share ill treatment with the people of God, than to enjoy the pleasures of sin for a season;	і захотів краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду,
26	26
accounting the reproach of Christ greater riches than the treasures of Egypt: for he looked unto the recompense of reward.	і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.
27	27
By faith he forsook Egypt, not fearing the wrath of the king: for he endured, as seeing him who is invisible.	Вірою залишив він Єгипет, не побоявшись царського гніву, бо він, мовби бачачи Hевидимого, був твердий.
28	28
By faith he kept the passover, and the sprinkling of the blood, that the destroyer of the firstborn should not touch them.	Вірою він справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся їх.
29	29
By faith they passed through the Red Sea as by dry land: which the Egyptians assaying to do were swallowed up.	Вірою перейшли вони Червоне море, як по суші, на що спокусившись, єгиптяни потопилися.
30	30
By faith the walls of Jericho fell down, after they had been compassed about for seven days.	Вірою впали єрихонські стіни після семиденного обходження.
31	31
By faith Rahab the harlot perished not with them that were disobedient, having received the spies with peace.	Вірою Раав‚ блудниця, з миром прийнявши підглядячів (та повівши їх іншою дорогою), не загинула з невірними.
32	32
And what shall I more say? for the time will fail me if I tell of Gideon, Barak also, and Samson, and Jephthah; of David and Samuel and the prophets:	І що ще скажу? Hе вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, Самуїла та (інших) пророків,
33	33
who through faith subdued kingdoms, wrought righteousness, obtained promises, stopped the mouths of lions,	які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, затуляли пащі левів,
34	34
quenched the power of fire, escaped the edge of the sword, from weakness were made strong, waxed mighty in war, turned to flight armies of aliens.	гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців;
35	35
Women received their dead by a resurrection: and others were tortured, not accepting their deliverance; that they might obtain a better resurrection:	жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресіння;
36	36
and others had trial of mockings and scourgings, yea, moreover of bonds and imprisonment:	інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць,
37	37
they were stoned, they were sawn asunder, they were tempted, they were slain with the sword: they went about in sheepskins, in goatskins; being destitute, afflicted, ill-treated	були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;
38	38
(of whom the world was not worthy), wandering in deserts and mountains and caves, and the holes of the earth.	ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі.
39	39
And these all, having had witness borne to them through their faith, received not the promise,	І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,
40	40
God having provided some better thing concerning us, that apart from us they should not be made perfect.	тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалости.
Chapter 12	Глава 12

1	1
Therefore let us also, seeing we are compassed about with so great a cloud of witnesses, lay aside every weight, and the sin which doth so easily beset us, and let us run with patience the race that is set before us,	Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує‚ і з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас,
2	2
looking unto Jesus the author and perfecter of our faith, who for the joy that was set before him endured the cross, despising shame, and hath sat down at the right hand of the throne of God.	дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого.
3	3
For consider him that hath endured such gainsaying of sinners against himself, that ye wax not weary, fainting in your souls.	Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими.
4	4
Ye have not yet resisted unto blood, striving against sin:	Ви ще не до крови стояли, проти гріха змагаючись,
5	5
and ye have forgotten the exhortation which reasoneth with you as with sons, My son, regard not lightly the chastening of the Lord, Nor faint when thou art reproved of him;	і забули втішення, яке пропонується вам, як синам: «Сину мій, не нехтуй покаранням Господнім і не сумуй, коли він викриває тебе,
6	6
For whom the Lord loveth he chasteneth, And scourgeth every son whom he receiveth.	бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає».
7	7
If ye endure chastening, God dealeth with you as with sons; for what son is there whom his father chasteneth not?	Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, якого не карав би батько?
8	8
But if ye are without chastening, whereof all have been made partakers, then are ye bastards, and not sons.	Коли залишаєтеся без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини.
9	9
Furthermore, we had the fathers of our flesh to chasten us, and we gave them reverence: shall we not much rather be in subjection unto the Father of spirits, and live?	До того ж коли ми, будучи карані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити?
10	10
For they indeed for a few days chastened us as seemed good to them; but he for our profit, that we may be partakers of his holiness.	Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей — на користь, щоб нам мати участь у святості Його.
11	11
Now all chastening seemeth for the present to be not joyous but grievous; yet afterward it yieldeth peaceable fruit unto them that have been exercised thereby, even the fruit of righteousness.	Кожна кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведности.
12	12
Wherefore lift up the hands that hang down, and the palsied knees;	Отже, зміцніть опущені руки та ослаблені коліна
13	13
and make straight paths for your feet, that that which is lame be not turned out of the way, but rather be healed.	і ходіть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося.
14	14
Follow after peace with all men, and the sanctification without which no man shall see the Lord:	Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15	15
looking carefully lest there be any man that falleth short of the grace of God; lest any root of bitterness springing up trouble you, and thereby many be defiled;	Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, що виріс, не завдав шкоди і щоб ним багато хто не осквернився;
16	16
lest there be any fornicator, or profane person, as Esau, who for one mess of meat sold his birthright.	щоб не було між вами якого блудника або нечестивця, який би, як Ісав, за одну лише їжу відмовився від свого первородства.
17	17
For ye know that even when he afterward desired to inherit the blessing, he was rejected; for he found no place for a change of mind in his father, though he sought it diligently with tears.	Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, був відкинутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його.
18	18
For ye are not come unto a mount that might be touched, and that burned with fire, and unto blackness, and darkness, and tempest,	Ви приступили не до гори, відчутної на дотик‚ і не до палючого вогню, не до темряви і мороку та бурі,
19	19
and the sound of a trumpet, and the voice of words; which voice they that heard entreated that no word more should be spoken unto them;	не до звуку сурми й голосу слів, що ті, які чули його‚ просили‚ щоб більше не мовилося слово до них,
20	20
for they could not endure that which was enjoined, If even a beast touch the mountain, it shall be stoned;	бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: «Якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою»;
21	21
and so fearful was the appearance, that Moses said, I exceedingly fear and quake:	і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу».
22	22
but ye are come unto mount Zion, and unto the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to innumerable hosts of angels,	Але ви приступили до гори Сиону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного і до безлічі ангелів,
23	23
to the general assembly and church of the firstborn who are enrolled in heaven, and to God the Judge of all, and to the spirits of just men made perfect,	до торжества собору й Церкви первородних, на небесах написаних, і до Судді всіх — Бога, і до духів праведників досконалих;
24	24
and to Jesus the mediator of a new covenant, and to the blood of sprinkling that speaketh better than that of Abel.	і до Посередника Завіту Нового Ісуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева.
25	25
See that ye refuse not him that speaketh. For if they escaped not when they refused him that warned them on earth, much more shall not we escape who turn away from him that warneth from heaven:	Глядіть‚ отже‚ не зречіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари вони‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес,
26	26
whose voice then shook the earth: but now he hath promised, saying, Yet once more I make to tremble not the earth only, but also the heaven.	голос Якого тоді похитнув землю, нині ж обіцяє‚ говорячи: «Ще раз потрясу не тільки землю, але й небо».
27	27
And this word, Yet once more, signifieth the removing of those things that are shaken, as of things that have been made, that those things which are not shaken may remain.	Оте «ще раз» означає заміну похитнутого, як створеного, щоб перебувало непохитне.
28	28
Wherefore, receiving a kingdom that cannot be shaken, let us have grace, whereby we offer service well-pleasing to God with reverence and godly fear:	Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом,
29	29
for our God is also a consuming fire.	тому що Бог наш — вогонь‚ що поїдає.
Chapter 13	Глава 13

1	1
Let love of the brethren continue.	Братолюбність нехай перебуває між вами.
2	2
Forget not to show love unto strangers: for thereby some have entertained angels unawares.	Гостинности не забувайте, бо через неї деякі, не знаючи, гостинно прийняли ангелів.
3	3
Remember them that are in bonds, as bound with them; them that are ill-treated, as being yourselves also in the body.	Пам’ятайте в’язнів, ніби і ви з ними були в кайданах, і тих‚ хто страждає, бо й самі знаходитесь у тілі.
4	4
Let marriage be had in honor among all, and let the bed be undefiled: but fornicators and adulterers God will judge.	Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог.
5	5
Be ye free from the love of money; content with such things as ye have: for himself hath said, I will in no wise fail thee, neither will I in any wise forsake thee.	Майте вдачу не сріблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: «Hе залишу тебе і не покину тебе»,
6	6
So that with good courage we say, The Lord is my helper, And I will not fear what man shall do unto me.	тож ми сміливо говоримо: «Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?»
7	7
Remember them that had the rule over you, men that spake unto you the word of God; and considering the issue of their life, imitate their faith.	Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню.
8	8
Jesus Christ is the same yesterday and today, yea and forever.	Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же.
9	9
Be not carried away by diverse and strange teachings: for it is good that the heart be established by grace; not by meats, wherein they that occupied themselves were not profited.	Ученнями різними й чужими не захоплюйтесь; бо добре благодаттю зміцнювати серця, а не їжею, від якої не одержали користи ті, що займалися нею.
10	10
We have an altar, whereof they have no right to eat that serve the tabernacle.	Ми маємо жертовник, від якого не мають права споживати ті, що служать скинії.
11	11
For the bodies of those beasts whose blood is brought into the holy place by the high priest as an offering for sin, are burned without the camp.	Тому що тіла тварин, кров яких для очищення гріха вносить первосвященик у святилище, спалюються поза табором, —
12	12
Wherefore Jesus also, that he might sanctify the people through his own blood, suffered without the gate.	то і Ісус, щоб освятити людей Кров’ю Своєю, постраждав поза брамою.
13	13
Let us therefore go forth unto him without the camp, bearing his reproach.	Отже, вийдемо до Hього за табір, несучи Його наругу;
14	14
For we have not here an abiding city, but we seek after the city which is to come.	бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього.
15	15
Through him then let us offer up a sacrifice of praise to God continually, that is, the fruit of lips which make confession to his name.	Отже, будемо через Hього безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плід уст, що прославляють ім’я Його.
16	16
But to do good and to communicate forget not: for with such sacrifices God is well pleased.	Hе забувайте також добродійности і спілкування, бо такі жертви благоугодні Богу.
17	17
Obey them that have the rule over you, and submit to them: for they watch in behalf of your souls, as they that shall give account; that they may do this with joy, and not with grief: for this were unprofitable for you.	Слухайте наставників ваших і будьте покірні, бо вони постійно дбають про душі ваші, як ті‚ що зобов’язані дати звіт; щоб вони робили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисно.
18	18
Pray for us: for we are persuaded that we have a good conscience, desiring to live honorably in all things.	Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, тому що в усьому бажаємо поводитися чесно.
19	19
And I exhort you the more exceedingly to do this, that I may be restored to you the sooner.	Особливо ж прошу робити це, щоб я скоріше був повернений вам.
20	20
Now the God of peace, who brought again from the dead the great shepherd of the sheep with the blood of an eternal covenant, even our Lord Jesus,	Бог же миру, Який підняв із мертвих Пастиря овець великою Кров’ю завіту вічного, Господа нашого Ісуса Христа,
21	21
make you perfect in every good work to do his will, working in us that which is well-pleasing in his sight, through Jesus Christ; to whom be the glory forever and ever. Amen.	нехай вдосконалить вас у всякому доброму ділі, на виконання волі Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Ісуса Христа: Йому слава на віки віків! Амінь.
22	22
But I exhort you, brethren, bear with the word of exhortation: for I have written unto you in few words.	Прошу ж вас, браття, прийміть це слово повчання; я ж небагато і написав вам.
23	23
Know ye that our brother Timothy hath been set at liberty; with whom, if he come shortly, I will see you.	Знайте, що брат наш Тимофій визволений, і я разом із ним (якщо він скоро прийде) побачу вас.
24	24
Salute all them that have the rule over you, and all the saints. They of Italy salute you.	Вітайте всіх наставників ваших і всіх святих. Вітають вас ті‚ що в Італії.
25	25
Grace be with you all. Amen.	Благодать з усіма вами. Амінь.

← Philemon

Revelation →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Вивчаєте англійську?

Old Testament

New Testament

Вивчаєте англійську?