|
Κεφάλαιο 22
|
Глава́ к҃в
|
|
1
|
1
|
| ΤΕΚΝΟΝ, ἥμαρτες, μὴ προσθῇς μηκέτι καὶ περὶ τῶν προτέρων σου δεήθητι. | Ка́мени нечи́стомꙋ оу҆подо́бисѧ лѣни́вый, и҆ всѧ́къ позви́ждетъ ѡ҆ безче́стїи є҆гѡ̀: |
|
2
|
2
|
| ὡς ἀπὸ προσώπου ὄφεως φεῦγε ἀπὸ ἁμαρτίας, ἐὰν γὰρ προσέλθῃς, δήξεταί σε· ὀδόντες λέοντος οἱ ὀδόντες αὐτῆς ἀναιροῦντες ψυχὰς ἀνθρώπων. | ка́лꙋ воло́вїю приложи́сѧ лѣни́вый, всѧ́къ взе́млѧй є҆го̀ ѡ҆трѧсе́тъ рꙋ́кꙋ. |
|
3
|
3
|
| ὡς ρομφαία δίστομος πᾶσα ἀνομία, τῇ πληγῇ αὐτῆς οὐκ ἔστιν ἴασις. | Стꙋ́дъ ѻ҆тцꙋ̀ ненака́занъ сы́нъ, дщи́ же на оу҆мале́нїе бꙋ́детъ. |
|
4
|
4
|
| καταπληγμὸς καὶ ὕβρις ἐρημώσουσι πλοῦτον· οὕτως οἶκος ὑπερηφάνου ἐρημωθήσεται. | Дще́рь мꙋ́драѧ наслѣ́дитъ мꙋ́жа своего̀, а҆ несрамлѧ́ющаѧсѧ печа́ль ѻ҆тцꙋ̀. |
|
5
|
5
|
| δέησις πτωχοῦ ἐκ στόματος ἕως ὠτίων αὐτοῦ, καὶ τὸ κρίμα αὐτοῦ κατὰ σπουδὴν ἔρχεται. | Ѻ҆тца̀ и҆ мꙋ́жа посрамлѧ́етъ проде́рзаѧ, и҆ ѿ ѻ҆бою̀ безче́стїе прїи́метъ. |
|
6
|
6
|
| μισῶν ἐλεγμὸν ἐν ἴχνει ἁμαρτωλοῦ, καὶ ὁ φοβούμενος Κύριον ἐπιστρέψει ἐν καρδίᾳ. | Ꙗ҆́кѡ мꙋсїкі́а во пла́чи безвре́меннаѧ по́вѣсть: ра̑ны же и҆ наказа́нїе во всѧ́ко вре́мѧ премꙋ́дрости. |
|
7
|
7
|
| γνωστὸς μακρόθεν ὁ δυνατὸς ἐν γλώσσῃ, ὁ δὲ νοήμων οἶδεν ἐν τῷ ὀλισθαίνειν αὐτόν. | Ꙗ҆́кѡ слѣплѧ́ѧй чре́пїе, та́кѡ оу҆ча́й бꙋ́ѧго и҆ возбꙋжда́ѧй спѧ́щаго ѿ глꙋбо́кагѡ сна̀: |
|
8
|
8
|
| ὁ οἰκοδομῶν τὴν οἰκίαν αὐτοῦ ἐν χρήμασιν ἀλλοτρίοις, ὡς ὁ συνάγων αὐτοῦ τοὺς λίθους εἰς χειμῶνα. | повѣ́даетъ дре́млющемꙋ повѣ́даѧй бꙋ́емꙋ, и҆ на концы̀ рече́тъ: что́ є҆сть; |
|
9
|
9
|
| στυππεῖον συνηγμένον συναγωγὴ ἀνόμων, καὶ ἡ συντέλεια αὐτῶν φλὸξ πυρός. | Над̾ ме́ртвымъ пла́чисѧ, и҆зчезе́ бо свѣ́тъ: и҆ над̾ бꙋ́имъ пла́чисѧ, и҆зчезе́ бо ра́зꙋмъ. |
|
10
|
10
|
| ὁδὸς ἁμαρτωλῶν ὡμαλισμένη ἐκ λίθων, καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτῳ αὐτῆς βόθρος ᾅδου. | Сладча́е пла́чисѧ над̾ ме́ртвымъ, ꙗ҆́кѡ почи́лъ є҆́сть: бꙋ́ѧгѡ же лꙋ́чше сме́рть, не́же живо́тъ ѕо́лъ. |
|
11
|
11
|
| ῾Ο φυλάσσων νόμον κατακρατεῖ τοῦ ἐννοήματος αὐτοῦ, καὶ συντέλεια τοῦ φόβου Κυρίου σοφία. | Сѣ́тованїе ѡ҆ мертвецѣ̀ се́дмь дні́й, ѡ҆ бꙋ́емъ же и҆ нечести́вѣмъ всѧ̑ дни̑ живота̀ є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| οὐ παιδευθήσεται ὃς οὐκ ἔστι πανοῦργος· ἔστι πανουργία πληθύνουσα πικρίαν. | Со безꙋ́мнымъ не мно́жи слове́съ и҆ ко неразꙋ́мивꙋ не ходѝ: |
|
13
|
13
|
| γνῶσις σοφοῦ ὡς κατακλυσμὸς πληθυνθήσεται καὶ ἡ βουλὴ αὐτοῦ ὡς πηγὴ ζωῆς. | храни́сѧ ѿ негѡ̀, да не прїи́меши трꙋда̀ и҆ не ѡ҆скверни́шисѧ во ѡ҆трѧсе́нїи є҆гѡ̀: |
|
14
|
14
|
| ἔγκατα μωροῦ ὡς ἀγγεῖον συντετριμμένον καὶ πᾶσαν γνῶσιν οὐ κρατήσει. | оу҆клони́сѧ ѿ негѡ̀, и҆ ѡ҆брѧ́щеши поко́й, и҆ не оу҆ны́еши безꙋ́мїемъ є҆гѡ̀. |
|
15
|
15
|
| λόγον σοφὸν ἐὰν ἀκούσῃ ἐπιστήμων, αἰνέσει αὐτὸν καὶ ἐπ᾿ αὐτὸν προσθήσει· ἤκουσεν ὁ σπαταλῶν καὶ ἀπήρεσεν αὐτῷ, καὶ ἀπέστρεψεν αὐτὸν ὀπίσω τοῦ νώτου αὐτοῦ. | Па́че ѻ҆́лова что̀ тѧжча́е быва́етъ; и҆ что̀ є҆мꙋ̀ и҆́мѧ, то́кмѡ бꙋ́й; |
|
16
|
16
|
| ἐξήγησις μωροῦ ὡς ἐν ὁδῷ φορτίον, ἐπὶ δὲ χείλους συνετοῦ εὑρεθήσεται χάρις. | Песо́къ и҆ со́ль и҆ рꙋдꙋ̀ желѣ́за легча́е понестѝ, не́же человѣ́ка неразꙋ́мива. |
|
17
|
17
|
| στόμα φρονίμου ζητηθήσεται ἐν ἐκκλησίᾳ, καὶ τοὺς λόγους αὐτοῦ διανοηθήσονται ἐν καρδίᾳ. | Сключе́нїе древѧ́но свѧ́зано на созида́нїе хра́мины во трѧсе́нїи не расто́ргнетсѧ: та́кожде и҆ се́рдце оу҆твержде́но на размышле́нїи совѣ́та во вре́мѧ стра́ха не оу҆страши́тсѧ. |
|
18
|
18
|
| ὡς οἶκος ἠφανισμένος οὕτως μωρῷ σοφία, καὶ γνῶσις ἀσυνέτου ἀδιεξέταστοι λόγοι. | Се́рдце ѡ҆сно́вано на размышле́нїи ра́зꙋма, ꙗ҆́кѡ оу҆краше́нїе песо́чное на те́санѣй стѣнѣ̀. |
|
19
|
19
|
| πέδαι ἐν ποσὶν ἀνοήτοις παιδεία καὶ ὡς χειροπέδαι ἐπὶ χειρὸς δεξιᾶς. | Ꙗ҆́кѡ ѻ҆стро́зи на высотѣ̀ лежа́щїи проти́вꙋ вѣ́трꙋ не стерпѧ́тъ: |
|
20
|
20
|
| μωρὸς ἐν γέλωτι ἀνυψοῖ φωνὴν αὐτοῦ, ἀνὴρ δὲ πανοῦργος μόλις ἡσυχῇ μειδιάσει. | та́кѡ се́рдце страшли́во во размышле́нїи бꙋ́ѧгѡ проти́вꙋ всѧ́комꙋ стра́хꙋ не стерпи́тъ. |
|
21
|
21
|
| ὡς κόσμος χρυσοῦ φρονίμῳ παιδεία καὶ ὡς χλιδὼν ἐπὶ βραχίονι δεξιῷ. | Оу҆бода́ѧй ѻ҆́ко и҆сточи́тъ сле́зы, и҆ оу҆бода́ѧй въ се́рдце и҆з̾ѧвлѧ́етъ чꙋ́вство. |
|
22
|
22
|
| ποὺς μωροῦ ταχὺς εἰς οἰκίαν, ἄνθρωπος δὲ πολύπειρος αἰσχυνθήσεται ἀπὸ προσώπου. | Верга́ѧй ка́мень на пти̑цы ѿжене́тъ ѧ҆̀: и҆ и҆́же поно́ситъ дрꙋ́га, разори́тъ дрꙋ́жбꙋ. |
|
23
|
23
|
| ἄφρων ἀπὸ θύρας παρακύπτει εἰς οἰκίαν, ἀνὴρ δὲ πεπαιδευμένος ἔξω στήσεται. | На дрꙋ́га а҆́ще и҆звлече́ши ме́чь, не ѿчаѧва́йсѧ, є҆́сть бо возвра́тъ (любвѐ): |
|
24
|
24
|
| ἀπαιδευσία ἀνθρώπου ἀκροᾶσθαι παρὰ θύραν, ὁ δὲ φρόνιμος βαρυνθήσεται ἀτιμίᾳ. | на дрꙋ́га а҆́ще ѿве́рзеши оу҆ста̀, не оу҆бо́йсѧ, є҆́сть бо примире́нїе: |
|
25
|
25
|
| χείλη ἀλλοτρίων ἐν τούτοις βαρυνθήσεται, λόγοι δὲ φρονίμων ἐν ζυγῷ σταθήσονται. | кромѣ̀ поноше́нїѧ и҆ горды́ни, и҆ ѿкрове́нїѧ та́йны и҆ ꙗ҆́звы ле́стныѧ, си́хъ бо ра́ди ѿбѣжи́тъ всѧ́къ дрꙋ́гъ. |
|
26
|
26
|
| ἐν στόματι μωρῶν ἡ καρδία αὐτῶν, καρδία δὲ σοφῶν στόμα αὐτῶν. | Вѣ́рꙋ стѧжѝ въ нищетѣ̀ со и҆́скреннимъ, да во благи́хъ є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ возвесели́шисѧ: |
|
27
|
27
|
| ἐν τῷ καταρᾶσθαι ἀσεβῆ τὸν σατανᾶν αὐτὸς καταρᾶται τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν. | во вре́мѧ ско́рби пребыва́й съ ни́мъ, да въ наслѣ́дїи є҆гѡ̀ сонаслѣ́диши. |
|
28
|
28
|
| μολύνει τὴν ἑαυτοῦ ψυχὴν ὁ ψιθυρίζων καὶ ἐν παροικήσει μισηθήσεται. | Пре́жде ѻ҆гнѧ̀ пе́щнаѧ па́ра и҆ ды́мъ: та́кѡ пре́жде крове́й оу҆кори́зна. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • Іов. • Пс. • Притч.
• Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир. • Іс. • Єр. • Плач.
• Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан. • Ос. • Іоїл. • Ам.
• Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.