|
Полyнощница вседнeвнаz
|
Полуношниця повсякденна
|
|
Начaло полyнощницы.
|
Початок полуношниці
|
|
Сщ7eнникъ глаг0летъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ: И# мы2: Слaва тебЁ б9е нaшъ, слaва тебЁ. ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2 бlже дyшы нaшz. С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. Три1жды. Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди. ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE, да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. Хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь: и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво: И# мы2: Ґми1нь. Тaже, ГDи поми1луй, в7i. Слaва, и3 нhнэ: Пріиди1те, поклони1мсz цReви нaшему бGу. Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ хrтY, цReви нaшему бGу. Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ самомY хrтY, цReви и3 бGу нaшему. Покл0ны три2. |
Священник промовляє: Благослове́н Бог наш: І ми: Сла́ва Тебі́, Бо́же наш, сла́ва Тебі́. Царю́ Небе́сний, Уті́шителю, Ду́ше і́стини, І́же везді́ сий і вся ісполня́яй, Сокро́вище благи́х і жи́зні Пода́телю, прийди́ і всели́ся в ни, і очи́сти ни от вся́кия скве́рни, і спаси́, Бла́же, ду́ші на́ша. Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. [Тричі] Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди. Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́ і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство: І ми: Амі́нь. Потім, Го́споди, поми́луй. [12 разів]. Сла́ва, і ни́ні: Прийді́те, поклоні́мся Царе́ві на́шему Бо́гу. Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Христу́, Царе́ві на́шему Бо́гу. Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ві і Бо́гу на́шему. Поклони три. |
|
И# ѓбіе pал0мъ н7.
|
Псалом 50
|
|
Поми1луй мS б9е, по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ њчи1сти беззак0ніе моE. Наипaче њмhй мS t беззак0ніz моегw2, и3 t грэхA моегw2 њчи1сти мS. Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ знaю, и3 грёхъ м0й предо мн0ю є4сть вhну. ТебЁ є3ди1ному согрэши1хъ, и3 лукaвое пред8 тоб0ю сотвори1хъ: ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ, и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2. Сe бо въ беззак0ніихъ зачaтъ є4смь, и3 во грэсёхъ роди1 мz мaти моS. Сe бо и4стину возлюби1лъ є3си2, безвBстнаz и3 т†йнаz премyдрости твоеS kви1лъ ми2 є3си2. Њкропи1ши мS v3ссHпомъ, и3 њчи1щусz: њмhеши мS, и3 пaче снёга ўбэлю1сz. Слyху моемY дaси рaдость и3 весeліе: возрaдуютсz кHсти смирє1нныz. Tврати2 лицE твоE t грBхъ мои1хъ, и3 вс‰ беззакHніz мо‰ њчи1сти. Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй. Не tвeржи менє2 t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2. Воздaждь ми2 рaдость сп7сeніz твоегw2, и3 д¦омъ вLчнимъ ўтверди1 мz. НаучY беззакHнныz путє1мъ твои6мъ, и3 нечести1віи къ тебЁ њбратsтсz. И#збaви мS t кровeй б9е, б9е сп7сeніz моегw2: возрaдуетсz љзhкъ м0й прaвдэ твоeй. ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2. Ћкw ѓще бы восхотёлъ є3си2 жeртвы, дaлъ бhхъ ќбw: всесожжeніz не бlговоли1ши. Жeртва бGу дyхъ сокрушeнъ: сeрдце сокрушeнно и3 смирeнно бGъ не ўничижи1тъ. Ўбlжи2 гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz. ТогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz: тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й тельцы2. |
Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́. Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я. Я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну. Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті. Се бо в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́. Се бо і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́. Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся. Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния. Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти. Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і Ду́хом влади́чним утверди́ м'я. Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться. Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й. Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши. Же́ртва Бо́гу дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть. Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́. |
|
Тaже, каfjсма з7i, pал0мъ р}i.
|
Кафизма 17. Псалом 118
|
|
Бlжeни непор0чніи въ пyть, ходsщіи въ зак0нэ гDни. Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2. Не дёлающіи бо беззак0ніz въ путeхъ є3гw2 ходи1ша. Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2: дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰. ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰. И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1тимисz судбaмъ прaвды твоеS. Њправд†ніz тво‰ сохраню2: не њстaви менE до ѕэлA. Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰. Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE: не tри1ни менE t зaповэдій твои1хъ. Въ сeрдцы моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ. Блгcвeнъ є3си2, гDи: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судбы6 ќстъ твои1хъ. На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ. Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰. Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz: не забyду словeсъ твои1хъ. Воздaждь рабY твоемY: живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰. Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2. Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2: не скрhй t менє2 зaпwвэди тво‰. Возлюби2 душA моS возжелaти судбы6 тво‰ на всsкое врeмz. Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ: пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдій твои1хъ. Tими2 t менє2 пон0съ и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ. И$бо сэд0ша кн‰зи и3 на мS клеветaху, рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ: и4бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰. ПрильпE земли2 душA моS: живи1 мz по словеси2 твоемY. Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ. ВоздремA душA моS t ўнhніz: ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ. Пyть непрaвды tстaви t менє2 и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS. Пyть и4стины и3зв0лихъ и3 судбы6 тво‰ не забhхъ. Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE. Пyть зaповэдій твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE. Законоположи2 мнЁ, гDи, пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну: вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ. Настaви мS на стезю2 зaповэдій твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ. Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство. Tврати2 џчи мои2 є4же не ви1дэти суеты2: въ пути2 твоeмъ живи1 мz. Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й. Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ: ћкw судбы6 тво‰ бlги. СE, возжелaхъ зaпwвэди тво‰: въ прaвдэ твоeй живи1 мz. И# да пріи1детъ на мS млcть твоS, гDи, спcніе твоE по словеси2 твоемY: и3 tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰. И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судбы6 тво‰ ўповaхъ: и3 сохраню2 зак0нъ тв0й вhну, въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ: и3 глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари6 и3 не стыдsхсz: и3 поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2: и3 воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ, и3 глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ. Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2. Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz. Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA: t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz. Помzнyхъ судбы6 тво‰ t вёка, гDи, и3 ўтёшихсz. Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й. ПBта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeлствіz моегw2. Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE, гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й. Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ. Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й. Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY. Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰. Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰. Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ. Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судбaхъ прaвды твоеS. Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰. Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz. Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ, гDи, по словеси2 твоемY: бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ. Прeжде дaже не смири1тимисz, ѓзъ прегрэши1хъ: сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ. Бlгъ є3си2 ты2, гDи: и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ: ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰. Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ: ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz. Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ. Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA. Слaва, и3 нhнэ: Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. Три1жды. ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: Рyце твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ. Боsщіисz тебє2 ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ. Разумёхъ, гDи, ћкw прaвда судбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2. Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY: да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть. Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS: ѓзъ же поглумлю1сz въ зaповэдехъ твои1хъ. Да њбратsтъ мS боsщіисz тебє2 и3 вёдzщіи свидBніz тво‰. Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz. И#зчезaетъ во спcніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ: и3зчез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS; занE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ: њправдaній твои1хъ не забhхъ. Коли1кw є4сть днjй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ; Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й, гDи. Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина: непрaведнw погнaша мS, помози1 ми. Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдій твои1хъ. По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ. Во вёкъ, гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2. Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS: њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ. Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь: ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ. Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ: во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2. СредA. Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz: ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ. МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS: свидBніz тво‰ разумёхъ. Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ: широкA зaповэдь твоS ѕэлw2. К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й, гDи: вeсь дeнь поучeніе моE є4сть. Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть. Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть. Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ. T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰: t судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2. К0ль сладк† гортaни моемY словесA тво‰: пaче мeда ўстHмъ мои6мъ. T зaповэдій твои1хъ разумёхъ: сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды. Свэти1лникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ. Клsхсz и3 постaвихъ сохрани1ти судбы6 прaвды твоеS. Смири1хсz до ѕэлA: гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY. ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же, гDи, и3 судбaмъ твои6мъ научи1 мz. ДушA моS въ рукY твоє1ю вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ. Положи1ша грBшницы сёть мнЁ: и3 t зaповэдій твои1хъ не заблуди1хъ. Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть: приклони1хъ сeрдце моE сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе. Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ. Пом0щникъ м0й и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2: на словесA тво‰ ўповaхъ. Ўклони1тесz t менє2, лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2. Заступи1 мz по словеси2 твоемY, и3 жи1въ бyду: и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2: помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну. Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющыz t њправдaній твои1хъ: ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ. Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰. Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰: t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz. Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду: не предaждь менE њби1дzщымъ мS. Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи. Џчи мои2 и3зчез0стэ во спcніе твоE и3 въ сл0во прaвды твоеS: сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz. Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ: вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰. Врeмz сотвори1ти гDеви: разори1ша зак0нъ тв0й. Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіа. Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ. Ди6вна свидBніz тво‰: сегw2 рaди и3спытA | душA моS. Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ и3 вразумлsетъ младeнцы. ЎстA мо‰ tверз0хъ и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдій твои1хъ желaхъ. Слaва, и3 нhнэ: Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. Три1жды. ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: При1зри на мS и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE. Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе: и3збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰. ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2. Првdнъ є3си2, гDи, и3 прaви суди2 твои2: заповёдалъ є3си2 прaвду свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2. И#стazла мS є4сть рeвность твоS: ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2. Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5. Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ: њправдaній твои1хъ не забhхъ. Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина. СкHрби и3 нyжди њбрэт0ша мS: зaпwвэди тво‰ поучeніе моE. Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду. Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS, гDи: њправд†ніz тво‰ взыщY. Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰. Предвари1хъ въ безг0діи и3 воззвaхъ: на словесA тво‰ ўповaхъ. Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ. Глaсъ м0й ўслhши, гDи, по млcти твоeй: по судбЁ твоeй живи1 мz. Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ: t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz. Бли1з8 є3си2 ты2, гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина. И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw въ вёкъ њсновaлъ | є3си2. Ви1ждь смирeніе моE и3 и3зми1 мz: ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ. Суди2 сyдъ м0й и3 и3збaви мS: словесE рaди твоегw2 живи1 мz. Далeче t грBшникъ спcніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша. ЩедрHты тво‰ мнHги, гDи: по судбЁ твоeй живи1 мz. Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2: t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz. Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ: ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша. Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ: гDи, по млcти твоeй живи1 мz. Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судбы6 прaвды твоеS. Кн‰зи погнaша мS тyне: и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE. Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу. Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ: зак0нъ же тв0й возлюби1хъ. Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS њ судбaхъ прaвды твоеS. Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна. Чazхъ спcніz твоегw2, гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ. Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰ и3 возлюби2 | ѕэлw2. Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю, гDи. Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS, гDи: по словеси2 твоемY вразуми1 мz. Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS: гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS. Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ. Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда. Да бyдетъ рукA твоS є4же спcти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ. Возжелaхъ спcніе твоE, гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть. ЖивA бyдетъ душA моS и3 восхвaлитъ тS: и3 судбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ. Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее: взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдій твои1хъ не забhхъ. Слaва, и3 нhнэ: Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. Три1жды. |
Блаже́нні непоро́чнії в путь, ходя́щії в зако́ні Госпо́дні. Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́. Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша. Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́; да́би іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́. Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́. Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́. Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́. В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́. Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х. В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́. Благослове́н єси́, Го́споди. научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х. На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві. В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́. Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х. Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́. Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́. Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́. Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я. Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х. Отими́ от мене́ поно́с і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х. І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х; і́бо свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ оправда́нія Твоя́. Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х. Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х. Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я. Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х. Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́. Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́. Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну; Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м. Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х. Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство. Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я. Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой. Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі. Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я. І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́; і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́. І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х; і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка. І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х; і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся; і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́; і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х. Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́. То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я. Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся. Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся. Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой. Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́. Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой. Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой. Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́. Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́. Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́. У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х. Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́. Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́. Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́; бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах. Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х. Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́. Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся. Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м. Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́. Сла́ва, і ни́ні: Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі]. Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні: Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; Вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м. Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х. Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́. Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́; да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся в за́повідех Твої́х. Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́. Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся. Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х; ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я? зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х. Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд? Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди. Вся за́повіді Твоя́ і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі. Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х. По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х. Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́. В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть. Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́. Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м; во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́. Середина. Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х. Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́. Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть. па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть. па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть. па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х. От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́; от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́. Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м. От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди. Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м. Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́. Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словеси́ Твоєму́. Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я. Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х. Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х. Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть; приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє. Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х. Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х. Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́. Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́. помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну. Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх. Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́. Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся. Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я. Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії. О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́; сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́. Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой. Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія. Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх. Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́. Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці. Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х. Сла́ва, і ни́ні: Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі]. Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні: При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́. Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє; ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́. Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́. Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́; запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́. Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́. Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є. Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х. Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина. Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́. Пра́вда свиді́нія Твоя́ в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду. Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́. Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́. Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х. Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м. Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася. Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина. Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́. Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х. Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я. Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша. Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся. Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша. Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я. Нача́ло слове́с Твої́х і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́. Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́. Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу. Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х. Седмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́. Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна. Ча́ях спаcе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х. Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́. Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди. Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я. Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я. Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м. Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда. Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих. Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні. Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х. Сла́ва, і ни́ні: Аллилу́йя, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же. [Тричі]. |
|
И#сповёданіе вёры:
|
Символ Віри
|
|
Вёрую во є3ди1наго бGа nц7A вседержи1телz, творцA нб7у и3 земли2, ви6димымъ же всBмъ и3 неви6димымъ. И# во є3ди1наго гDа ї}са хrтA, сн7а б9іz, є3динор0днаго, и4же t nц7A рождeннаго прeжде всёхъ вBкъ: свёта t свёта, бGа и4стинна t бGа и4стинна, рождeнна, не сотворeнна, є3диносyщна nц7Y, и4мже вс‰ бhша. Нaсъ рaди человBкъ, и3 нaшегw рaди спасeніz, сшeдшаго съ нб7съ, и3 воплоти1вшагосz t д¦а с™а и3 мRjи дв7ы, и3 вочеловёчшасz. Распsтаго же за ны2 при понтjйстэмъ пілaтэ, и3 страдaвша, и3 погребeнна, и3 воскrшаго въ трeтій дeнь по писaніємъ. И# возшeдшаго на нб7сA, и3 сэдsща њдеснyю nц7A. И# пaки грzдyщаго со слaвою, суди1ти живы6мъ и3 мє1ртвымъ, є3гHже цrтвію не бyдетъ концA. И# въ д¦а с™aго, гDа, животворsщаго, и4же t nц7A и3сходsщаго, и4же со nц7eмъ и3 сн7омъ спокланsема и3 сслaвима, глаг0лавшаго прbр0ки. во є3ди1ну с™yю соб0рную и3 ґпcльскую цRковь. И#сповёдую є3ди1но кRщeніе, во њставлeніе грэхHвъ. Чaю воскrніz мeртвыхъ: и3 жи1зни бyдущагw вёка. Ґми1нь. С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. Три1жды. Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди. ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE, да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. Хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь: и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. И# ѓбіе сщ7eнникъ возглашaетъ: Ћкw твоE є4сть цrтво: И# мы2: Ґми1нь. |
Ві́рую во Єди́наго Бо́га Отця́, Вседержи́теля, Творця́ не́бу і землі́, ви́димим же всім і неви́димим. І во Єди́наго Го́спода Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия, Єдиноро́днаго, І́же от Отця́ рожде́ннаго пре́жде всіх вік; Сві́та от Сві́та, Бо́га і́стинна от Бо́га і́стинна, рожде́нна, не сотворе́нна, єдиносу́щна Отцю́, І́мже вся би́ша. Нас ра́ди, челові́к, і на́шего ра́ди спасе́нія сше́дшаго с Небе́с, і воплоти́вшагося от Ду́ха Свя́та і Марі́ї Ді́ви, і вочелові́чшася. Расп'я́таго же за ни при Понті́йстім Пила́ті, і страда́вша, і погребе́нна, і воскре́сшаго в тре́тій день по Писа́нієм. І возше́дшаго на Небеса́, і сідя́ща одесну́ю Отця́. І па́ки гряду́щаго со сла́вою суди́ти живи́м і ме́ртвим, Єго́же Ца́рствію не бу́деть конця́. І в Ду́ха Свята́го, Го́спода, Животворя́щаго, І́же от Отця́ ісходя́щаго, І́же со Отце́м і Си́ном спокланя́єма і ссла́вима, глаго́лавшаго проро́ки. Во Єди́ну Святу́ю, Собо́рную і Апо́стольськую Це́рков. Іспові́дую єди́но креще́ніє во оставле́ніє гріхо́в. Ча́ю воскресе́нія ме́ртвих і жи́зні бу́дущаго ві́ка. Амі́нь. Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Тричі. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди. Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́ і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. І знову священник промовляє: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство: І ми: Амі́нь. |
|
Тaже тропари2 сі‰, во глaсъ }:
|
Тропарі, глас 8
|
|
СE жени1хъ грzдeтъ въ полyнощи, / и3 блажeнъ рaбъ, є3г0же њбрsщетъ бдsща: / недост0инъ же пaки, є3г0же њбрsщетъ ўнывaюща. / Блюди2 u5бо душE моS, / не сн0мъ њтzготи1сz, / да не смeрти преданA бyдеши, / и3 цaрствіz внЁ затвори1шисz, / но воспрzни2 зовyщи: / с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 б9е, / бцdею поми1луй нaсъ. Слaва: Дeнь џнъ стрaшный помышлsющи душE моS, / побди2 вжигaющи свэщY твою2, є3лeемъ просвэщaющи: / не вёси бо когдA пріи1детъ къ тебЁ глaсъ глаг0лющій, сE жени1хъ. / Блюди2 ќбw душE моS, да не воздрeмлеши, / и3 пребyдеши внЁ толкyщи ћкw пsть дёвъ: / но б0дреннw пожди2, да ўсрsщеши хrтA є3лeемъ масти1тымъ, / и3 дaстъ ти2 черт0гъ б9eственный слaвы своеS. И# нhнэ, бGор0диченъ: ТебE неwбори1мую стёну, сп7сeніz ўтверждeніе, бцdе дв7о, м0лимъ: / сопроти1вныхъ совёты разори2, людeй твои1хъ печaль на рaдость преложи2, / грaдъ тв0й њгради2, њ ми1рэ мjра моли2: / ћкw ты2 є3си2, бцdе, ўповaніе нaше. Тaже, ГDи поми1луй, м7. |
Се Жени́х гряде́ть в полу́нощі, / і блаже́н раб, Єго́же обря́щеть бдя́ща; / недосто́їн же па́ки, Єго́же обря́щеть унива́юща. / Блюди́ у́бо, душе́ моя́, / не сном отяготи́ся, / да не сме́рті предана́ бу́деши, / і ца́рствія вні затвори́шися, / но воспряни́, зову́щи: / Свят, Свят, Свят єси́, Бо́же, / Богоро́дицею поми́луй нас. Сла́ва: День он стра́шний помишля́ющи, душе́ моя́, / побди́, вжига́ющи свіщу́ твою́, єле́єм просвіща́ющи; / не ві́си бо когда́ при́йдеть к тебі́ глас глаго́лющий: се Жени́х. / Блюди́ у́бо, душе́ моя́, да не воздре́млеши, / і пребу́деши вні толку́щи, я́ко п'ять дів; / но бо́дренно пожди́, да усря́щеши Христа́ єле́єм масти́тим, / і дасть Ті черто́г Бо́же́ственний сла́ви Своєя́. І ни́ні, Богородичний: Тебе́, необори́мую сті́ну, спасе́нія утвержде́ніє, Богоро́дице Ді́во, мо́лим: / сопроти́вних сові́ти разори́, люде́й Твої́х печа́ль на ра́дость преложи́, / град Твой огради́, о ми́рі ми́ра моли́; / я́ко Ти єси́, Богоро́дице, упова́ніє на́ше. Потім, Го́споди, поми́луй. [40 разів]. |
|
И# мlтву сію2:
|
І молитву:
|
|
И$же на всsкое врeмz, и3 на всsкій чaсъ, на нб7си2 и3 на земли2, покланsемый и3 слaвимый хrтE б9е, долготерпэли1ве, многоми1лостиве, многобlгоутр0бне, и4же прaвєдныz любsй, и3 грBшныz ми1луzй, и4же вс‰ зовhй ко спасeнію њбэщaніz рaди бyдущихъ бл†гъ: сaмъ гDи, пріими2 и3 нaшz въ чaсъ сeй моли6твы, и3 и3спрaви жив0тъ нaшъ къ зaповэдемъ твои6мъ, дyшы нaшz њсвzти2, тэлесA њчи1сти, помышлє1ніz и3спрaви, мы6сли њчи1сти, и3 и3збaви нaсъ t всsкіz ск0рби, ѕHлъ и3 болёзней. Њгради2 нaсъ свzтhми твои1ми ѓгGлы, да њполчeніемъ и4хъ соблюдaеми и3 наставлsеми, дости1гнемъ въ соединeніе вёры, и3 въ рaзумъ непристyпныz твоеS слaвы: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: Чтcнёйшую херув‡мъ, / и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, / без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, / сyщую бцdу тS величaемъ. И$менемъ гDнимъ бlгослови2, џтче. Сщ7eнникъ: Б9е ўщeдри ны2, и3 бlгослови1 ны, просвэти2 лицE твоE на ны2, и3 поми1луй ны2. И# ѓще є4сть ґллилyіа, твори1мъ покл0ны три2 вели6кіz, глаг0люще мlтву сію2 тaйнw с™aгw є3фрeма, раздэлsюще ю5 въ три2 ч†сти: ГDи и3 вLко животA моегw2, дyхъ прaздности, ўнhніz, любоначaліz и3 праздносл0віz не дaждь ми2. Покл0нъ. Дyхъ же цэломyдріz, смиреномyдріz, терпёніz и3 любвE, дaруй ми2 рабY твоемY. Покл0нъ. Е$й гDи цRю2, дaруй ми2 зрёти мо‰ прегрэшє1ніz, и3 не њсуждaти брaта моегw2: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ. Покл0нъ. Тaже мaлыхъ в7i, глаг0люще на кjйждо покл0нъ: Б9е, њчи1сти мS грёшнаго. И# пaки послэди2 мlтву всю2: ГDи и3 вLко животA моегw2: и3 покл0нъ є3ди1нъ вели1кій. |
І́же на вся́коє вре́м'я, і на вся́кий час, на Небесі́ і на землі́, покланя́ємий і сла́вимий, Христе́ Бо́же, долготерпіли́ве, многоми́лостиве, многоблагоутро́бне, І́же пра́ведния люб'я́й і грі́шния ми́луяй, І́же вся зови́й ко спасе́нію обіща́нія ра́ди бу́дущих благ; Сам, Го́споди, прийми́ і на́ша в час сей моли́тви, і іспра́ви живо́т наш к за́повідем Твої́м, ду́ші на́ша освяти́, тілеса́ очи́сти, помишле́нія іспра́ви, ми́слі очи́сти, і ізба́ви нас от вся́кия ско́рби, зол і болі́зней. Огради́ нас святи́ми Твої́ми а́нгели, да ополче́нієм їх соблюда́ємі і наставля́ємі, дости́гнем в соєдине́ніє ві́ри, і в ра́зум непристу́пния Твоєя́ сла́ви; я́ко Благослове́н єси́ во ві́ки віко́в, амі́нь. Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні: Чеcтні́йшую Херуви́м, / і сла́внійшую без сравне́нія Серафи́м, / без істлі́нія Бо́га Сло́ва ро́ждшую, / су́щую Богоро́дицю Тя велича́єм. Іменем Госпо́днім благослови́, о́тче. Священник: Бо́же, уще́дри ни і благослови́ ни, просвіти́ лице́ Твоє́ на ни і поми́луй ни; Якщо піст і на утрені замість «Бог – Господь» співається «Аллилу́я», священик промовляє молитву св. Єфрема Сиріна з поклонами, поділяючи її на три частини: Го́споди і Влади́ко живота́ моєго́, дух пра́здности, уни́нія, любонача́лія і праздносло́вія не даждь мі. [Поклін]. Дух же цілому́дрія, смиренному́дрія, терпі́нія і любве́ да́руй мі, рабу́ Твоєму́. [Поклін]. Єй, Го́споди, Царю́, да́руй мі зрі́ти моя́ прегріше́нія і не осужда́ти бра́та моєго́, я́ко благослове́н єси́ во ві́ки віко́в. [Поклін]. Також 12 малих поклонів із молитвою: Бо́же, очи́сти м'я, грі́шнаго. І знову всю молитву: Го́споди і Влади́ко живота́ моєго́: і поклін один великий. |
|
Тaже мlтву сію2:
|
Молитва святого Мардарія
|
|
ВLко б9е џ§е вседержи1телю, гDи сн7е є3динор0дный ї}се хrтE, и3 с™hй дш7е, є3ди1но б9ество2, є3ди1на си1ла, поми1луй мS грёшнаго, и3 и4миже вёси судьбaми, сп7си1 мz недост0йнаго рабA твоего2: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. Ѓще же нёсть ґллилyіа, њставлsетсz: ГDи и3 вLко животA моегw2: и3 покл0ны. и3 глаг0лемъ т0кмw: ВLко б9е џ§е вседержи1телю: И# мlтвы сі‰. Подобaетъ вёдати, ћкw мlтвы сі‰ глаг0лютсz t к7в-гw септeмвріа мцcа, до недёли вaій. |
Влади́ко Бо́же О́тче Вседержи́телю, Го́споди Си́не Єдиноро́дний Ісу́се Христе́, і Святи́й Ду́ше, Єди́но Бо́жество́, Єди́на си́ла, поми́луй м'я, грі́шнаго, і ї́миже ві́си судьба́ми, спаси́ м'я, недосто́йнаго раба́ Твоєго́; я́ко Благослове́н єси́ во ві́ки віко́в, амі́нь. Якщо ж «Аллилу́я» не співається, то лишається молитва св. Єфрема Го́споди і Влади́ко живота́ моєго́ з поклонами, і читається лише молитва: Влади́ко Бо́же О́тче Вседержи́телю: І ці молитви, що читаються з 22-го вересня до Вербної Неділі. |
|
Васjліа вели1кагw:
|
Молитво святого Василія Великого
|
|
ГDи вседержи1телю, б9е си1лъ и3 всsкіz пл0ти, въ вhшнихъ живhй, и3 на смирє1нныz призирazй, сердцa же и3 ўтрHбы и3спытyzй, и3 сокровє1ннаz человёкwвъ ћвэ предвёдый, безначaльный и3 присносyщный свёте, ў негHже нёсть премэнeніz, и3ли2 преложeніz њсэнeніе: сaмъ безсмeртный цRю2, пріими2 молє1ніz н†ша, ±же въ настоsщее врeмz, на мн0жество твои1хъ щедр0тъ дерзaюще, t сквeрныхъ къ тебЁ ўстeнъ твори1мъ: и3 њстaви нaмъ прегрэшє1ніz н†ша, ±же дёломъ, и3 сл0вомъ, и3 мhслію, вёдэніемъ и3ли2 невёдэніемъ согрэшє1ннаz нaми, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха. И# дaруй нaмъ б0дреннымъ сeрдцемъ и3 трeзвенною мhслію всю2 настоsщагw житіS н0щь прейти2, њжидaющымъ пришeствіz свётлагw и3 kвлeннагw днE є3динор0днагw твоегw2 сн7а, гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, в0ньже со слaвою судіS всёхъ пріи1детъ, комyждо tдaти по дэлHмъ є3гw2: да не пaдше и3 њблэни1вшесz, но б0дрствующе, и3 воздви1жени въ дёланіе, њбрsщемсz гот0ви, въ рaдость и3 бжcтвенный черт0гъ слaвы є3гw2 совни1демъ, и3дёже прaзднующихъ глaсъ непрестaнный, и3 неизречeннаz слaдость зрsщихъ твоегw2 лицA добр0ту неизречeнную. Тh бо є3си2 и4стинный свётъ, просвэщazй и3 њсщ7azй всsчєскаz, и3 тS поeтъ всS твaрь во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. |
Го́споди Вседержи́телю, Бо́же сил і вся́кия пло́ті, в ви́шніх живи́й і на смире́нния призира́яй, сердця́ же і утро́би іспиту́яй і сокрове́нная челові́ков я́ві предві́дий, Безнача́льний і Присносу́щний Сві́те, у Него́же ність преміне́нія іли́ преложе́нія осіне́ніє, Сам, Безсме́ртний Царю́, прийми́ моле́нія на́ша, я́же в настоя́щеє вре́м'я, на мно́жество Твої́х щедро́т дерза́юще, от скве́рних к Тебі́ усте́н твори́м, і оста́ви нам прегріше́нія на́ша, я́же ді́лом, і сло́вом, і ми́слію, ві́дінієм іли́ неві́дінієм согріше́нная на́ми; і очи́сти ни от вся́кия скве́рни пло́ті і ду́ха. І да́руй нам бо́дренним се́рдцем і тре́звенною ми́слію всю настоя́щаго житія́ нощ прейти́, ожида́ющим прише́ствія сві́тлаго і явле́ннаго дне Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на, Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́, во́ньже со сла́вою Судія́ всіх при́йдеть, кому́ждо отда́ти по діло́м єго́; да не па́дше і обліни́вшеся, но бо́дрствующе і воздви́жені в ді́ланіє обря́щемся гото́ві, в ра́дость і Боже́ственний черто́г сла́ви Єго́ совни́дем, іді́же пра́зднующих глас непреста́нний і неізрече́нная сла́дость зря́щих Твоєго́ лиця́ добро́ту неізрече́нную. Ти бо єси́ і́стинний Світ, просвіща́яй і освяща́яй вся́чеськая, і Тя поє́ть вся твар во ві́ки віко́в. Амі́нь. |
|
Тaже возвышaетъ сщ7eнникъ рyцэ, глаг0лz тогHжде:
|
Потім, піднявши руки, священник промовляє молитву того ж святого:
|
|
ТS бlгослови1мъ, вhшній б9е и3 гDи млcти, творsщаго при1снw съ нaми вели6каz же и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 ўж†снаz, и4хже нёсть числA, подaвшаго нaмъ с0нъ во ўпокоeніе нeмощи нaшеz, и3 њслаблeніе трудHвъ многотрyдныz пл0ти. Бlгодари1мъ тS, ћкw не погуби1лъ є3си2 нaсъ со беззак0ньми нaшими, но чlвэколю1бствовалъ є3си2 nбhчнw, и3 въ нечazніи лежaщыz ны2 воздви1глъ є3си2, во є4же славосл0вити держaву твою2. Тёмже м0лимъ безмёрную твою2 бlгость: просвэти2 нaшz мы6сли, nчесA, и3 ќмъ нaшъ t тsжкагw снA лёности возстaви: tвeрзи н†ша ўстA, и3 и3сп0лни | твоегw2 хвалeніz, ћкw да возм0жемъ непоколeблемw пёти же и3 и3сповёдатисz тебЁ, во всёхъ и3 t всёхъ слaвимому бGу, безначaльному nц7Y, со є3динор0днымъ твои1мъ сн7омъ, и3 всес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Тaже, Пріиди1те, поклони1мсz цReви нaшему бGу. Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ хrтY, цReви нaшему бGу. Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ самомY хrтY, цReви и3 бGу нaшему. И# покл0ны три2, и3 pалмы2. |
Тя благослови́м, Ви́шній Бо́же і Го́споди ми́лости, творя́щаго при́сно с на́ми вели́кая же і неізслі́дованная, сла́вная же і ужа́сная, ї́хже ність числа́, пода́вшаго нам сон во упокоє́ніє не́мощі на́шея, і ослабле́ніє трудо́в многотру́дния пло́ті. Благодари́м Тя, я́ко не погуби́л єси́ нас со беззако́ньми на́шими, но человіколю́бствовал єси́ оби́чно, і в неча́янії лежа́щия ни воздви́гл єси́, во є́же славосло́вити держа́ву Твою́. Ті́мже мо́лим безмі́рную Твою́ бла́гость: просвіти́ на́ша ми́слі, очеса́, і ум наш от тя́жкаго сна лі́ности возста́ви, отве́рзи на́ша уста́, і іспо́лни я Твоєго́ хвале́нія, я́ко да возмо́жем непоколе́блемо пі́ти же і іспові́датися Тебі́, во всіх і от всіх сла́вимому Бо́гу, Безнача́льному Отцю́, со Єдиноро́дним Твої́м Си́ном, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Потім, Прийді́те, поклоні́мся Царе́ві на́шему Бо́гу. Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Христу́, Царе́ві на́шему Бо́гу. Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ві і Бо́гу на́шему. І поклони три, і псалми. |
|
Pал0мъ Rк.
|
Псалом 120
|
|
Возвед0хъ џчи мои2 въ г0ры, tню1дуже пріи1детъ п0мощь моS. П0мощь моS t гDа, сотв0ршагw нeбо и3 зeмлю. Не дaждь во смzтeніе ноги2 твоеS, нижE воздрeмлетъ хранsй тS: сE, не воздрeмлетъ, нижE ќснетъ хранsй ї}лz. ГDь сохрани1тъ тS, гDь покр0въ тв0й на рyку деснyю твою2. Во дни2 с0лнце не њжжeтъ тебE, нижE лунA н0щію. ГDь сохрани1тъ тS t всsкагw ѕлA, сохрани1тъ дyшу твою2 гDь: гDь сохрани1тъ вхождeніе твоE и3 и3схождeніе твоE, tнн7э и3 до вёка. |
Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́. По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю. Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя; се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля. Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́. Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію. Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь. Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка. |
|
Pал0мъ рlг.
|
Псалом 133
|
|
СE, нhнэ благослови1те гDа, вси2 раби2 гDни, стоsщіи въ хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw. Въ н0щехъ воздэжи1те рyки вaшz во с™†z и3 благослови1те гDа. Бlгослови1тъ тS гDь t сіHна, сотвори1вый нeбо и3 зeмлю. Слaва, и3 нhнэ: С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. Три1жды. Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди. ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE, да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. Хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь: и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво: И# мы2: Ґми1нь. |
Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего. В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода. Благослови́ть Тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю. Сла́ва, і ни́ні: Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Тричі. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди. Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Сла́ва, і ни́ні: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь, і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство: І ми: Амі́нь. |
|
И# тропари2 сі‰, глaсъ в7:
|
Тропарі, глас 2
|
|
Помzни2 гDи, ћкw бlгъ рабы6 тво‰, / и3 є3ли6ка въ житіи2 согрэши1ша, прости2: / никт0же бо безгрёшенъ, т0кмw ты2 / могjй и3 престaвлєннымъ дaти пок0й. Глубин0ю мyдрости чlвэколю1бнw вс‰ стр0zй, / и3 полeзное всBмъ подавazй, / є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи, дyшы р†бъ твои1хъ: / на тs бо ўповaніе возложи1ша, / творцA и3 зижди1телz, и3 бGа нaшего. Слaва, кондaкъ: Со с™hми ўпок0й / хrтE, дyшы р†бъ твои1хъ, / и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, / ни воздыхaніе, / но жи1знь безконeчнаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Бlжи1мъ тS вси2 р0ди, бцdе дв7о: / въ тs бо невмэсти1мый хrт0съ бGъ нaшъ вмэсти1тисz бlговоли2. / Бlжeни є3смы2 и3 мы2, предстaтельство тS и3мyще: / дeнь бо и3 н0щь м0лишисz њ нaсъ. / Тёмъ воспэвaюще вопіeмъ ти2: / рaдуйсz бlгодaтнаz, гDь съ тоб0ю. ГDи поми1луй, в7i. |
Пом'яни́ Го́споди, я́ко Благ, раби́ Твоя́, / і єли́ка в житії́ согріши́ша, прости́; / нікто́же бо безгрі́шен, то́кмо Ти / моги́й і преста́влєнним да́ти поко́й. Глубино́ю му́дрости человіколю́бно вся стро́яй, / і поле́зноє всім подава́яй, / єди́не Соді́телю, упоко́й, Го́споди, ду́ші раб Твої́х; / на Тя бо упова́ніє возложи́ша, / Творця́ і Зижди́теля, і Бо́га на́шего. Сла́ва, кондак: Со святи́ми упоко́й, / Христе́, ду́ші раб Твої́х, / іді́же ність болі́знь, ні печа́ль, / ні воздиха́ніє, / но жизнь безконе́чная. І ни́ні, Богородичний: Блажи́м Тя всі ро́ди, Богоро́дице Ді́во; / в Тя бо Невмісти́мий Христо́с Бог наш вмісти́тися благоволи́. / Блаже́нні єсьми́ і ми, предста́тельство Тя іму́ще; / день бо і нощ мо́лишися о нас. / Тім воспіва́юще вопіє́м Ті: ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю! Го́споди, поми́луй. [12 разів]. |
|
И# мlтва сі‰:
|
Молитва
|
|
Помzни2 гDи, въ надeжди воскrніz жи1зни вёчныz, ўс0пшыz nтцы2 и3 брaтію нaшу, и3 вс‰ во бlгочeстіи и3 вёрэ скончaвшыzсz: и3 прости2 и5мъ всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное, сл0вомъ и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ согрэшeнное и4ми. И# всели2 | въ мBста свBтла, въ мBста прохл†дна, въ мBста покHйна, tню1дуже tбэжE всsкаz болёзнь, печaль и3 воздыхaніе, и3дёже присэщaетъ свётъ лицA твоегw2, весели1тъ вс‰ и5же t вёка с™ы6z тво‰: дaруй и5мъ и3 нaмъ цrтвіе твоE и3 причaстіе неизречeнныхъ и3 вёчныхъ твои1хъ бл†гъ, и3 твоеS безконeчныz и3 бlжeнныz жи1зни наслаждeніе. тh бо є3си2 жи1знь и3 воскrніе и3 пок0й ўс0пшихъ рабHвъ твои1хъ, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. Преслaвнаz приснодв7о, м™и хrтA бGа, принеси2 нaшу мlтву сн7у твоемY и3 бGу нaшему, да сп7сeтъ тоб0ю дyшы нaшz. Ўповaніе моE nц7ъ, прибёжище моE сн7ъ, покр0въ м0й д¦ъ с™hй, трbце с™az, слaва тебЁ. Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ, хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ. И# мы2: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй, три1жды. Бlгослови2. |
Пом'яни́, Го́споди, в наде́жді воскресе́нія жи́зні ві́чния, усо́пшия отці́ і бра́тію на́шу, і вся во благоче́стії і ві́рі сконча́вшияся; і прости́ їм вся́коє согріше́ніє, во́льноє же і нево́льноє, сло́вом іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм согріше́нноє ї́ми. І всели́ я в мі́ста сві́тла, в мі́ста прохла́дна, в мі́ста поко́йна, отню́дуже отбіже́ вся́кая болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє, іді́же присіща́єть світ лиця́ Твоєго́, весели́ть вся і́же от ві́ка святи́я Твоя́; да́руй їм і нам Ца́рствіє Твоє́ і прича́стіє неізрече́нних і ві́чних Твої́х благ, і Твоєя́ безконе́чния і блаже́нния жи́зні наслажде́ніє. Ти бо єси́ жизнь і воскресе́ніє і поко́й усо́пших рабо́в Твої́х, Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. Пресла́вная Присноді́во, Ма́ти Христа́ Бо́га, принеси́ на́шу моли́тву Си́ну Твоєму́ і Бо́гу на́шему, да спасе́ть Тобо́ю ду́ші на́ша. Упова́ніє моє́ — Оте́ць, прибі́жище моє́ — Син, покро́в мой — Дух Святи́й, Тро́йце Свята́я, сла́ва Тебі́. Священник; Сла́ва Тебі́, Христе́ Бо́же, упова́ніє на́ше, сла́ва Тебі́. І ми: Сла́ва, і ни́ні: Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Благослови́. |
|
И# бывaетъ tпyстъ t сщ7eнника:
|
Священник звершує відпуст:
|
|
Хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре, прпdбныхъ и3 бGон0сныхъ nтє1цъ нaшихъ, и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 спасeтъ нaсъ, ћкw блaгъ и3 чlвэколю1бецъ. И# мы2: Ґми1нь. |
Христо́с, і́стинний Бог наш, моли́твами Пречи́стия Своєя́ Ма́тере, преподо́бних і богоно́сних оте́ць на́ших, і всіх святи́х поми́луєть і спасе́ть нас, я́ко Благ і Человіколю́бець. І ми: Амі́нь. |
|
И# пріeмлемъ прощeніе nбhчное.
|
І прощення
|
|
Предстоsтель сотвори1въ покл0нъ на зeмлю, глаг0летъ брaтіи: Бlгослови1те nтцы2 с™jи, прости1те ми2 грёшному. И# брaтіz: БGъ прости1тъ ти2, џтче с™hй. Сщ7eнникъ глаг0летъ: Пом0лимсz њ [вели1комъ] господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ [и3ли2: с™ёйшемъ патріaрсэ] кjевскомъ и3 всеS [руси2-] ўкраи1ны [и4м>къ], и3 њ господи1нэ нaшемъ преwсвzщeннэйшемъ є3пcкпэ [и3ли2: ґрхіепjскопэ, и3ли2: митрополjтэ] [и4м>къ]. И# мы2: ГDи поми1луй, чaстw. Њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S. Њ nтцЁ нaшемъ, [и4м>къ], и3 всeй во хrтЁ брaтіи нaшей. Њ ненави1дzщихъ и3 лю1бzщихъ нaсъ. Њ ми1лующихъ и3 служaщихъ нaмъ. Њ заповёдавшихъ нaмъ недостHйнымъ моли1тисz њ ни1хъ. Њ и3збавлeніи плэнeнныхъ. Њ tшeдшихъ nтцёхъ и3 брaтіzхъ нaшихъ. Њ въ м0ри плaвающихъ. Њ въ нeмощехъ лежaщихъ. Пом0лимсz и3 њ и3з8oби1ліи плодHвъ земнhхъ. И# њ всsкой души2 хrтіaнъ правослaвныхъ. Ўбlжи1мъ правосл†вныz ґрхіерeи, и3 кти1торы с™aгw хрaма сегw2 [и3ли2: с™hz nби1тели сеS]. Роди1тели нaшz, и3 вс‰ прeжде tшeдшыz nтцы2 и3 брaтію нaшу, здЁ лежaщыz и3 повсю1ду правосл†вныz. Предстоsтель: Рцeмъ и3 њ себЁ самёхъ. И# мы2: ГDи поми1луй, три1жды. И# сщ7eнникъ: Мlтвами с™hхъ nтє1цъ нaшихъ, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, поми1луй нaсъ. И# мы2: Ґми1нь. Вонми2, ћкw си1це д0лжно пётисz во всю2 седми1цу полyнощницэ. Подобaетъ вёдати, ћкw во с™ёй горЁ ґfHнстэй, по Помzни2 гDи: глаг0лютъ настоsщыz тропари2: Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ: / всsкагw бо tвёта недоумёюще, / сію2 ти2 мlтву ћкw вLцэ грёшніи прин0симъ: / поми1луй нaсъ. Слaва: ГDи, поми1луй нaсъ, / на тs бо ўповaхомъ, / не прогнёвайсz на ны2 ѕэлw2, / нижE помzни2 беззак0ній нaшихъ: / но при1зри и3 нhнэ ћкw бlгоутр0бенъ, / и3 и3збaви ны2 t вр†гъ нaшихъ. / тh бо є3си2 бGъ нaшъ, / и3 мы2 лю1діе твои2, / вси2 дэлA рукY твоє1ю, / и3 и4мz твоE призывaемъ. И# нhнэ: Млcрдіz двє1ри tвeрзи нaмъ / бlгословeннаz бцdе, / надёющіисz на тS да не поги1бнемъ, / но да и3збaвимсz тоб0ю t бёдъ: / тh бо є3си2 сп7сeніе р0да хrтіaнскагw. И# сщ7eнникъ є3ктенію2: Поми1луй нaсъ, б9е: Е#щE м0лимсz, њ є4же сохрани1тисz грaду семY, и3 с™0му хрaму семY [и3ли2: с™Ёй nби1тели сeй]. И# прHчаz. ГDи поми1луй, м7. Возглaсъ: Ўслhши ны2, б9е: Посeмъ, Слaва, и3 нhнэ: и3 tпyстъ, и3 прHчаz ћкw предпи6сана сyть. |
Предстоятель, звершивши земний поклін, промовляє до братії: Благослові́те, отці́ святі́ї, прості́те мі, грі́шному. І братія: Бог прости́ть ті, о́тче святи́й. Священник промовляє: Помо́лимся о [вели́ком] господи́ні і отці́ на́шем Блаже́ннійшем Митрополи́ті [або: Святі́йшем Патріа́рсі] Ки́євськом і всея́ [Руси́-] Украї́ни [ім'я], і о господи́ні на́шем преосвяще́ннійшем єпи́скопі [або: архієпі́скопі, або: митрополи́ті] [ім'я]. І ми: Го́споди, поми́луй. [Ча́сто]. О богохрани́мій страні́ на́шей, власті́х і во́їнстві єя́. О отці́ на́шем, [ім'я], і всей во Христі́ бра́тії на́шей. О ненави́дящих і лю́б’ящих нас. О ми́лующих і служа́щих нам. О запові́давших нам, недосто́йним, моли́тися о них. О ізбавле́нії пліне́нних. О отше́дших отці́х і бра́тіях на́ших. О в мо́рі пла́вающих. О в не́мощех лежа́щих. Помо́лимся і о ізоби́лії плодо́в земни́х. І о вся́кой душі́ христия́н правосла́вних. Ублажи́м правосла́вния архієре́ї, і кти́тори свята́го хра́ма сего́ [або: святи́я оби́телі сея́]. Роди́телі на́ша, і вся пре́жде отше́дшия отці́ і бра́тію на́шу, зді лежа́щия і повсю́ду правосла́вния. Предстоя́тель: Рцем і о себі́ самі́х. І ми: Го́споди, поми́луй. [Тричі]. І свяще́нник: Моли́твами святи́х оте́ць на́ших, Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же наш, поми́луй нас. І ми: Амі́нь. Це повинно співатися у всю седмицю полунощниці. Варто знати, що на святій горі Афон, після Пом'яни́ Го́споди: промовляють ці тропарі: Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас; / вся́каго бо отві́та недоумі́юще, / сію́ Ті моли́тву я́ко Влади́ці грі́шнії прино́сим; поми́луй нас. Сла́ва: Го́споди, поми́луй нас, / на Тя бо упова́хом, / не прогні́вайся на ни зіло́, / ніже́ пом'яни́ беззако́ній на́ших; / но при́зри і ни́ні я́ко Благоутро́бен, / і ізба́ви ни от враг на́ших. Ти бо єси́ Бог наш, і ми, лю́діє Твої́, всі діла́ руку́ Твоє́ю, і і́м'я Твоє́ призива́єм. І ни́ні: Милос́ердія две́рі отве́рзи нам, благослове́нная Богоро́дице, наді́ющіїся на Тя да не поги́бнем, но да ізба́вимся Тобо́ю от бід; Ти бо єси́ спасе́ніє ро́да христия́нськаго. І священник ектенію: Поми́луй нас, Бо́же; Єще́ мо́лимся, о є́же сохрани́тися гра́ду сему́, і свято́му хра́му сему́ [або: святі́й оби́телі сей]. І про́чая. Го́споди, поми́луй. 40 разів. Виголос: Усли́ши ни, Бо́же: Потім, Сла́ва, і ни́ні: і відпуст, та інше, що має бути. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
