Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

З чого почну оплакувати/ вчинки окаянного життя мого?/ Який початок положу я, Христе,/ нинішньому риданню?/ Але, як Милосердний,/ подай мені відпущення провин.

Прийди, окаянна душе, з тілом своїм, сповідайся Сотворителеві всього й покинь нарешті колишню нерозсудливість, і з каяттям принеси Богові сльози.

Перейнявши злочин первоствореного Адама, я визнаю себе позбавленим Бога, вічного царства і блаженства за гріхи мої.

Ой, горе мені, окаянна душе! Нащо ти стала подібною до першої Єви? Подивилась ти недобре, поранилась тяжко, торкнулася дерева і скуштувала свавільно поживу безумства.

Замість Єви тілесної постала в мені Єва душевна — тілесний пристрасний помисел, що спокушає насолодою, а при задоволенні повсякчас гірким напуває.

Справедливо Адама було вигнано з Едему, бо він не додержав єдиної заповіді Твоєї, Спасе. А скільки ж страждатиму я, повсякчас відкидаючи Твої животворчі слова?

Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности.

І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.

Ірмо́с: Помо́щник і покрови́тель бисть мні во спасе́ніє, сей мой Бог і просла́влю Єго́, Бог отця́ моєго́, і вознесу́ Єго́: сла́вно бо просла́вися.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Отку́ду начну́ пла́кати окая́ннаго моєго́ житія́ дія́ній? Ко́є ли положу́ нача́ло, Христе́, ни́нішнему рида́нію? Но я́ко Благоутро́бен, даждь мі прегріше́ній оставле́ніє.

Гряди́, окая́нная душе́, с пло́тію твоє́ю, Зижди́телю всіх іспові́ждься, і оста́нися про́чеє пре́ждняго безслове́сія, і принеси́ Бо́гу в покая́нії сле́зи.

Первозда́ннаго Ада́ма преступле́нію поревнова́в, позна́х себе́ обнаже́на от Бо́га і присносу́щнаго Ца́рствія і сла́дости, гріх ра́ди мої́х.

Уви мні, окая́нная душе́, что уподо́билася єси́ пе́рвій Є́ві; ви́діла бо єси́ злі, і уязви́лася єси́ го́рці, і косну́лася єси́ дре́ва, і вкуси́ла єси́ де́рзостно безслове́сния сні́ди.

Вмі́сто Є́ви чу́вственния ми́сленная мі бисть Є́ва, во пло́ті стра́стний по́мисл, показу́яй сла́дкая і вкуша́яй при́сно го́ркаго напоє́нія.

Досто́йно із Еде́ма ізгна́н бисть, я́ко не сохрани́в єди́ну Твою́, Спа́се, за́повідь Ада́м: аз же что постражду́, отмета́я всегда́ живо́тная Твоя́ словеса́?

Сла́ва, Тро́їчен: Пресу́щная Тро́йце, во єди́ниці покланя́ємая, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко благоутро́бна, даждь мі сле́зи умиле́нія.

І ни́ні, Богоро́дичен: Богоро́дице, наде́жде і предста́тельство Тебе́ пою́щих, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Влади́чиця чи́стая, ка́ющася прийми́ м'я.

Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Слухай, небо, я говоритиму; земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і оспівує Його.

Зглянься на мене Боже, Спасе мій, милостивим оком Твоїм і прийми гарячу сповідь мою.

Согрішив я більш від усіх людей, один я согрішив перед Тобою; але як Бог помилуй, Спасе, творіння Твоє.

У бурі зла потопаю я, Господи Милосердний; та, як Петрові, простягни й мені руку.

Як блудниця, і я сльози проливаю, Милосердний; очисти мене, Спасе, милістю Твоєю.

Потьмарив я душевну красу втіхами пристрастей і розум увесь я зовсім перевів на порох.

Нині роздер я перший одяг мій, що на початку виткав мені Творець, і відтоді лежу нагий.

Зодягнувся я в роздерту одіж, яку виткав мені змій порадою, і соромлюся.

Поглянув я на красу дерева та спокусився розумом; і відтоді лежу нагий та соромлюся.

На хребті моїм орали всі вожді пристрастей, уздовж по мені прокладаючи беззаконня своє.

Слава, Троїчний: Тебе, Єдиного в трьох особах, Бога всіх оспівую: Отця і Сина і Святого Духа.

І нині, Богородичний: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.

Ірмос: Воньми́ не́бо, і возглаго́лю, і воспою́ Христа́, от Ді́ви пло́тію прише́дшаго.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Воньми́ не́бо, і возглаго́лю, земле́, внуша́й глас, ка́ющійся к Бо́гу і воспіва́ющий Єго́.

Воньми́ мі, Бо́же, Спа́се мой, ми́лостивним Твої́м о́ком, і прийми́ моє́ те́плоє іспові́даніє.

Согріши́х па́че всіх челові́к, єди́н согріши́х Тебі́; но уще́дри, я́ко Бог, Спа́се, творе́ніє Твоє́.

Бу́ря м'я злих обдержи́ть, Благоутро́бне Го́споди; но я́ко Петру́, і мні ру́ку простри́.

Сле́зи блудни́ці, Ще́дре, і аз предлага́ю: очи́сти м'я, Спа́се, благоутро́бієм Твої́м.

Омрачи́х душе́вную красоту́ страсте́й сластьми́, і вся́чеськи весь ум персть сотвори́х.

Раздра́х ни́ні оде́жду мою́ пе́рвую, ю́же мі ізтка́ Зижди́тель ізнача́ла, і отту́ду лежу́ наг.

Облеко́хся в раздра́нную ри́зу, ю́же ізтка́ мі змій сові́том, і стижду́ся.

Воззрі́х на садо́вную красоту́ і прельсти́хся умо́м: і отту́ду лежу́ наг, і срамля́юся.

Ді́лаша на хребті́ моє́м всі нача́льниці страсте́й, продолжа́юще на м'я беззако́ніє їх.

Сла́ва, Тро́їчен: Єди́наго Тя в тріє́х Ли́ціх, Бо́га всіх пою́, Отця́, і Си́на, і Ду́ха Свята́го.

І ни́ні, Богородичен: Пречи́стая Богоро́дице Ді́во, єди́на Всепі́тая, моли́ прилі́жно во є́же спасти́ся нам.

Ірмос: На непохитному, Христе, камені / заповідей Твоїх / утверди мої помисли.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Колись Господь послав дощем вогонь від Господа і землю содомську спалив.

На горі спасайся, душе, як той Лот, і до Сіго́ру ховайся.

Тікай, душе, від полум’я, тікай від содомської пожежі, тікай від знищення у полум’ї божественному.

Сповідаюся Тобі, Спасе: согрішив я, согрішив перед Тобою; але відпусти і прости мені, як Милосердний.

Согрішив я один перед Тобою, більш від усіх согрішив я; Христе Спасе, не відкинь мене.

Ти — Пастир Добрий; віднайди мене, вівцю, і заблуканого не відкинь мене.

Ти — любий Ісусе; Ти — мій Сотворитель; Тобою, Спасе, я оправдаюся.

Слава, Троїчний: Єдиний у Тройці Боже, спаси нас від облуди, спокус і напастей.

І нині, Богородичний: Радуйся, утробо, що Бога прийняла; радуйся, престоле Господній; радуйся, Мати Життя нашого.

Ірмос: На недви́жимім, Христе́, ка́мені за́повідей Твої́х утверди́ моє́ помишле́ніє.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Огнь от Го́спода іногда́ Госпо́дь одожди́в, зе́млю содо́мськую пре́жде попали́.

На горі́ спаса́йся, душе́, я́коже Лот о́ний, і в сиго́р угонза́й.

Бі́гай запале́нія, о душе́, бі́гай содо́мськаго горі́нія, бі́гай тлі́нія Боже́ственнаго пла́мене.

Іспові́даюся Тебі́, Спа́се: согріши́х, согріши́х Ті; но осла́би, оста́ви мі, я́ко Благоутро́бен.

Согріши́х Тебі́ єди́н аз, согріши́х па́че всіх, Христе́ Спа́се, да не пре́зриши мене́.

Ти єси́ Па́стир до́брий, взищи́ мене́, а́гнця, і заблу́ждшаго да не пре́зриши мене́.

Ти єси́ сла́дкий, Ісу́се, Ти єси́ Созда́тель мой: в Тебі́, Спа́се, оправда́юся.

Сла́ва, Тро́їчен: О Тро́йце Єди́нице Бо́же! Спаси́ нас от пре́лести, і іскуше́ній, і обстоя́ній.

І ни́ні, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Богоприя́тная утро́бо, ра́дуйся, Престо́ле Госпо́день, ра́дуйся, Ма́ти жи́зні на́шея.

Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи».

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Діл Твоїх не зневаж, творіння Твого не покинь, Судде Праведний. Хоч і один я согрішив, як людина, більш від усякої людини, Чоловіколюбче, але Ти, як Господь усього, маєш владу прощати гріхи.

Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся: час скорочується; устань, близько при дверях Суддя; як сон, як цвіт, минає час життя: нащо ми живемо в суєті?

Пробудися, душе моя, подумай про діла, які ти вчинила, постав їх перед очі твої та пролий потоки сліз твоїх; сповідай Христові з дерзновенням учинки й помисли та виправдайся.

Нема в житті ні гріха, ні вчинку, ані зла, якими я, Спасе, не згрішив, розумом і словом, волею й наміром, думкою і ділом нагрішивши, як ніколи ніхто інший.

Тому й звинувачено мене, тому й осуджено мене, окаянного, своїм сумлінням, бо нічого у світі нема суворішого. Судде, Визволителю мій і Знавче, пощади, визволи і спаси мене, раба Твого.

Драбина, що її давно бачив великий серед патріархів, є вказівкою, душе моя, діяльного сходження й піднесення розумом; тому, коли хочеш жити ділами, розумом і спогляданням, оновися.

Спеку денну терпів у скруті патріарх і нічний мороз переносив, і, повсякденно заробляючи прибуток, пас, трудився і служив, щоб мати двох дружин.

Під двома жінками розумій діяння і розум у спогляданні: Лію, що була багатодітною, як діяння, а Рахи́ль, здобуту у великих трудах, як розум; бо без трудів, душе, ані діяння наші, ані споглядання не мають досконалости.

Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається.

І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.

Ірмос: Усли́ша проро́к прише́ствіє Твоє́, Го́споди, і убоя́ся, я́ко хо́щеши от Ді́ви роди́тися і челові́ком яви́тися, і глаго́лаше: усли́шах слух Твой і убоя́хся; сла́ва си́лі Твоє́й, Го́споди.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Діл Твої́х да не пре́зриши, созда́нія Твоєго́ да не оста́виши, Правосу́де, а́ще і єди́н согріши́х, я́ко челові́к, па́че вся́каго челові́ка, Человіколю́бче, но і́маши, я́ко Госпо́дь всіх, власть оставля́ти гріхи́.

Приближа́ється, душе́, коне́ць, приближа́ється, і неради́ши, ні гото́вишися; вре́м'я сокраща́ється, воста́ни, близ при две́рех Судія́ єсть; я́ко со́ніє, я́ко цвіт, вре́м'я житія́ тече́ть; что всу́є м'яте́мся?

Воспряни́, о душе́ моя́, дія́нія твоя́, яже соді́лала єси́, помишля́й, і сія́ пред лице́ твоє́ принеси́, і ка́плі іспусти́ слез твої́х; рци со дерзнове́нієм дія́нія і помишле́нія Христу́, і оправда́йся.

Не бисть в житії́ гріха́, ні дія́нія, ні зло́би, єя́же аз, Спа́се, не согріши́х умо́м і сло́вом, і проізволе́нієм і предложе́нієм, і ми́слію і дія́нієм согріши́в, я́ко ін нікто́же когда́.

Отсю́ду і осужде́н бих, отсю́ду препри́н бих аз окая́нний от своєя́ со́вісти, єя́же нічто́же в ми́рі ну́жнійше: Судіє́ Ізба́вителю мой, і Ві́дче, пощади́ і ізба́ви, і спаси́ м'я, раба́ Твоєго́.

Лі́ствиця, ю́же ви́ді дре́вле вели́кий в патріа́рсіх, указа́ніє єсть, душе́ моя́, ді́ятельнаго восхожде́нія, разу́мнаго возше́ствія: а́ще хо́щеши у́бо, дія́нієм, і ра́зумом, і зрі́нієм пожи́ти, обнови́ся.

Зной дневни́й претерпі́ лише́нія ра́ди патріа́рх, і мраз нощни́й понесе́, на всяк день снабді́нія творя́, паси́й, тружда́яйся, рабо́таяй, да дві жені́ сочета́єть.

Жени́ мі дві разумі́й, дія́ніє же і ра́зум в зрі́нії, ли́ю у́бо дія́ніє, я́ко многоча́дную; Рахи́ль же ра́зум, я́ко многотру́дную; і́бо кромі́ трудо́в, ні дія́ніє, ні зрі́ніє душе́, іспра́виться.

Сла́ва, Тро́їчен: Неразді́льноє Существо́м, несли́тноє Ли́ці, Богосло́влю Тя, Тро́їчеськоє Єди́но Бо́жество́, я́ко Єдиноца́рственноє і Сопресто́льноє, вопію́ Ті піснь вели́кую, во ви́шніх трегу́бо пісносло́вимую.

І ни́ні, Богоро́дичен: І ражда́єши, і ді́вствуєши, і пребива́єши обою́ду єстество́м Ді́ва: Рожде́йся обновля́єть зако́ни єстества́, утро́ба же ражда́єть, не ражда́ющая. Бог іді́же хо́щеть, побіжда́ється єстества́ чин: твори́ть бо єли́ка хо́щеть.

Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Серед ночі повсякчас я провадив життя моє; бо темрявою і млою глибокою була для мене ніч гріха, але сином дня покажи мене, Спасе.

Руви́ма наслідуючи, я, окаянний, учинив беззаконний і злочинний намір перед Богом Всевишнім — осквернивши ложе своє, як той батькове.

Сповідаюся Тобі, Христе Царю, согрішив я, согрішив, як колись ті брати, що продали Йосифа — плід чистоти й невинности.

Рідні видали душу праведну, в неволю продали лю́́́бого як прообраз Господній; а ти, душе, сама віддалася в рабство гріхів своїх.

Йосифа праведного і чистий його розум наслідуй, окаянна й несамовита душе, не оскверняйся нерозсудливими пориваннями, повсякчас творячи беззаконня.

Хоч і в рові перебував колись Йосиф, Владико Господи, але на прообраз Твого похорону і воскресіння; чи зможу і я колись щось подібне принести Тобі?

Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось.

І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.

Ірмос: От нощі́ у́тренююща, Человіколю́бче, просвіти́, молю́ся, і наста́ви і мене́ на повелі́нія Твоя́; і научи́ м'я, Спа́се, твори́ти во́лю Твою́.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

В нощі́ житіє́ моє́ прейдо́х при́сно, тьма бо бисть і глубока́ мні мгла, нощ гріха́; но я́ко дне си́на, Спа́се, покажи́ м'я.

Руви́ма подража́я окая́нний аз, соді́ях беззако́нний і законопресту́пний сові́т на Бо́га Ви́шняго, оскверни́в ло́же моє́, я́ко о́тчеє он.

Іспові́даюся Тебі́, Христе́ Царю́, согріши́х, согріши́х, я́ко пре́жде Іо́сифа бра́тія прода́вшії, чистоти́ плод і цілому́дрія.

От сро́дников пра́ведная душа́ связа́ся, прода́ся в рабо́ту сла́дкий, во о́браз Госпо́день; ти же вся, душе́, продала́ся єси́ зли́ми твої́ми.

Іо́сифа пра́веднаго і цілому́дреннаго ума́ подража́й окая́нная, і неіску́сная, душе́, і не оскверня́йся безслове́сними стремле́ньми при́сно беззако́ннующи.

А́ще і в ро́ві поживе́ іногда́ Іо́сиф, Влади́ко Го́споди, но во о́браз погребе́нія і воста́нія Твоєго́: аз же что Тебі́, когда́ сицево́є принесу́?

Сла́ва, Тро́їчен: Тя, Тро́йце, сла́вим, Єди́наго Бо́га: Свят, Свят, Свят єси́ О́тче, Си́не і Ду́ше, про́стоє существо́, Єди́нице при́сно покланя́ємая.

І ни́ні, Богоро́дичен: Із Тебе́ облече́ся в моє́ сміше́ніє, нетлі́нная, безму́жная Ма́ти Ді́во, Бог созда́вий ві́ки, і соєдини́ Себі́ челові́чеськоє єстество́.

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Щиро приношу Тобі, Спасе, сльози очей моїх і зітхання з глибини серця, що взиває: Боже, согрішив я перед Тобою, очисти мене.

Відхилилася ти, душе, від Господа свого, як Дафа́н і Авіро́н, але взивай із пекла найглибшого — «помилуй», щоб не поглинула тебе безодня земна.

Розлютившись, як телиця, душе, ти стала подібною до Єфрема; але, як сарна від тенет, рятуй життя, окриливши розум діяльністю та спогляданням.

Мойсеєва рука нехай упевнить нас, душе, як Бог може убілити й очистити життя прокажене; тому не впадай у відчай, що й ти прокажена.

Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний.

І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми.

Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.

Ірмос: Возопи́х всім се́рдцем мої́м к ще́дрому Бо́гу, і усли́ша м'я от а́да преіспо́дняго, і возведе́ от тлі живо́т мой.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Сле́зи, Спа́се, о́чію моє́ю, і із глубини́ воздиха́нія чи́сті приношу́, вопію́щу се́рдцю: Бо́же, согріши́х Ті, очи́сти м'я.

Уклони́лася єси́, душе́, от Го́спода твоєго́, я́коже Дафа́н і Авіро́н; но пощади́, воззови́ із а́да преіспо́дняго, да не про́пасть земна́я тебе́ покри́єть.

Я́ко ю́ниця, душе́, разсвирі́півшая, уподо́билася єси́ Єфре́му, я́ко се́рна от тене́т сохрани́ житіє́, впери́вши дія́нієм ум і зрі́нієм.

Рука́ нас Моїсе́йова да уві́рить, душе́, ка́ко мо́жеть Бог прокаже́нноє житіє́ убіли́ти і очи́стити; і не отча́йся сама́ себе́, а́ще і прокаже́нна єси́.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йця єсьм Про́ста, Неразді́льна, разді́льна Ли́чні, і Єди́ниця єсьм Єстество́м соєдине́на, Оте́ць глаго́леть, і Син, і Бо́же́ственний Дух.

І ни́ні, Богоро́дичен: Утро́ба Твоя́ Бо́га нам роди́, воображе́на по нам: Єго́же я́ко Созда́теля всіх, моли́ Богоро́дице, да моли́твами Твої́ми оправди́мся.

Кондак, глас 6: Душе́ моя́, душе́ моя́, воста́ни, что спи́ши? Коне́ць приближа́ється, і і́маши смути́тися; воспряни́ у́бо, да пощади́ть тя Христо́с Бог, везді́ сий і вся ісполня́яй.

Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Согрішив, беззаконня чинив і відкинув заповідь Твою, бо в гріхах народився і до ран своїх приклав струпи, але Сам мене помилуй, як Милосердний, отців Боже.

Таємниці мого серця відкрив я Тобі, Судді моєму; поглянь на смирення моє, поглянь і на скорботу мою, зваж нині на покаяння моє і Сам помилуй мене, як Милосердний, отців Боже.

Саул колись, загубивши ослят свого батька, несподівано зі сповіщенням про них одержав царство; гляди ж, душе, не забувай себе, віддаючи перевагу своїм брудним похотям більш, ніж Царству Христовому.

Хоч богоотець Давид і согрішив колись подвійно, бувши вражений стрілою перелюбу і прикутий списом жорстокого вбивства, але ти сама, душе моя, хворієш ще тяжчими вчинками — свавільними пориваннями.

Беззаконня до беззаконня додав колись Давид, сполучивши з убивством перелюб; але одразу ж він показав і покаяння подвійне; а ти сама, душе, ще гірше заподіявши, не покаялась перед Богом.

Колись Давид, немов ікону змалювавши, написав пісню, якою засуджує вчинок, заподіяний ним, взиваючи: помилуй мене, бо перед Тобою єдиним согрішив я, Богом усіх; Сам очисти мене.

Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх.

І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.

Ірмос: Согріши́хом, беззако́нновахом, непра́вдовахом пред Тобо́ю, ніже́ соблюдо́хом, ніже́ сотвори́хом, я́коже запові́дал єси́ нам; но не преда́ждь нас до конця́, отце́в Бо́же.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Согріши́х, беззако́нновах, і отверго́х за́повідь Твою́, я́ко во грісі́х проізведо́хся і приложи́х я́звам стру́пи себі́; но Сам м'я поми́луй, я́ко Благоутро́бен, отце́в Бо́же.

Та́йная се́рдця моєго́ іспові́дах Тебі́, Судії́ моєму́, виждь моє́ смире́ніє, виждь і скорб мою́, і воньми́ суду́ моєму́ ни́ні, і Сам м'я поми́луй, я́ко Благоутро́бен, отце́в Бо́же.

Сау́л іногда́, я́ко погуби́ отця́ своєго́, душе́, осля́та, внеза́пу ца́рство обрі́те к прослу́тію; но блюди́, не забива́й себе́, ско́тськия по́хоті твоя́ проізво́ливши па́че Ца́рства Христо́ва.

Дави́д іногда́ Богооте́ць, а́ще і согріши́ сугу́бо, душе́ моя́, стріло́ю у́бо устріле́н бив прелюбоді́йства, копіє́м же пліне́н бив уби́йства томле́нієм; но ти сама́ тяжча́йшими ді́ли неду́гуєши, самохо́тними стремле́ньми.

Совокупи́ у́бо Дави́д іногда́ беззако́нію беззако́ніє: уби́йству же любоді́йство раствори́в, покая́ніє сугу́боє показа́ а́біє; но сама́ ти, лука́внійшая душе́, соді́лала єси́, не пока́явшися Бо́гу.

Дави́д іногда́ вообрази́, списа́в я́ко на іко́ні піснь, є́юже дія́ніє облича́єть, є́же соді́я, зови́й: поми́луй м'я. Тебі́ бо Єди́ному согріши́х всіх Бо́гу, Сам очи́сти м'я.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йце Про́стая, Неразді́льная, Єдиносу́щная, і Єстество́ Єди́но, Сві́тове, і Світ, і Свя́та три, і Єди́но свя́то поє́ться Бог Тро́йця, но воспо́й, просла́ви, Живо́т і Животи́, душе́, всіх Бо́га.

І ни́ні, Богоро́дичен: Поє́м Тя, благослови́м Тя, покланя́ємся Ті, Богороди́тельнице, я́ко неразді́льния Тро́йці породила́ єси́ Єди́наго Христа́ Бо́га і Сама́ отве́рзла єси́ нам, су́щим на землі́, Небе́сная.

Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Мене, що согрішив, помилуй, Спасе, пробуди мій розум до навернення, прийми мене в покаянні, змилуйся наді мною, що взиваю: согрішив я перед Тобою — спаси; беззаконня чинив я — помилуй мене.

Колісничник Ілля піднісся колись колісницею чеснот, як на небо, і носився вище від усього земного; тож помишляй, душе моя, про його піднесення.

Єлисей колись, прийнявши плащ Іллі, сповна прийняв благодать від Бога, ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Плащем Іллі Єлисей розділив колись на два боки йорданську течію; ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Сонамитянка колись з ласкавою щирістю пригостила праведника, а ти, душе, не привела до свого дому ані захожого, ані подорожнього; тому будеш ти викинута геть із чертогу з риданням.

Завжди наслідувала ти, окаянна душе, скверний розум Гієзія; тому хоч на старості відкинь його грошолюбство, тікай од вогню геєнського, покинувши злодіяння свої.

Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас.

І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.

Ірмос: Єго́же во́їнства небе́сная сла́в'ять, і трепе́щуть Херуви́ми і Серафи́ми, вся́ко диха́ніє і твар, по́йте, благослові́те, і превозносі́те во вся ві́ки.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Согріши́вша, Спа́се, поми́луй, воздви́гни мой ум ко обраще́нію, прийми́ м'я ка́ющагося, уще́дри вопію́ща: согріши́х Ті, спаси́, беззако́нновах поми́луй м'я.

Колесни́чник Ілія́, колесни́цею доброді́телей вшед, я́ко на небеса́, ноша́шеся преви́ше іногда́ от земни́х; сего́ у́бо душе́ моя́, восхо́д помишля́й.

Єлиссе́й іногда́ приє́м ми́лоть Іліїну́, прия́т сугу́бую благода́ть от Бо́га; ти же, о душе́ моя́, сея́ не причасти́лася єси́ благода́ті за невоздержа́ніє.

Іорда́нова струя́ пе́рвіє, ми́лотію Іліїно́ю Єлиссе́єм, ста сю́ду і сю́ду; ти же, о душе́ моя́, сея́ не причасти́лася єси́ благода́ті за невоздержа́ніє.

Сомани́тіда іногда́ пра́веднаго учреди́, о душе́, нра́вом благи́м; ти же не ввела́ єси́ в дом, ні стра́нна, ні пу́тника. Ті́мже черто́га ізри́нешися вон, рида́ющи.

Гієзі́єв подража́ла єси́, окая́нная, ра́зум скве́рний всегда́, душе́, єго́же сребролю́біє отложи́ поне́ на ста́рость; бі́гай геє́нськаго огня́, отступи́вши злих твої́х.

Сла́ва, Тро́їчен: Безнача́льне О́тче, Си́не Собезнача́льне, Уті́шителю Благи́й, Ду́ше Пра́вий: Сло́ва Бо́жия Роди́телю, Отця́ Безнача́льна Сло́ве, Ду́ше Живи́й і Зи́ждай, Тро́йце Єди́нице, поми́луй м'я.

І ни́ні, Богоро́дичен: Я́ко от оброще́нія червлени́ці, Пречи́стая, у́мная багряни́ця Еммануї́лева, внутр во чре́ві Твоє́м плоть істка́ся; ті́мже Богоро́дицю воі́стинну Тя почита́єм.

Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Розум узявся струпом, тіло немічне, дух нездужає, слово безсиле, життя завмирає, кінець при дверях… Що ж робитимеш, окаянна душе моя, коли Суддя прийде дослідити діла твої?

Навів я тобі, душе, Мойсеєве писання про початок світу і, почавши з цього, все Старозавітнє Писання, що розповідає про праведних і неправедних; ти, душе, наслідувала останніх, а не перших, согрішивши проти Бога.

Закон знемігся, Євангеліє змарновано, усе Писання занехаяно в тобі, пророки та всяке праведне слово даремні; рани твої, душе, намножилися, бо немає лікаря, що зцілив би тебе.

З Новозавітнього Писання наводжу тобі приклади, що ведуть тебе, душе, до умиленности; отже, наслідуй праведних, а від грішних одвертайся й умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і благочестивим життям.

Христос став людиною, закликавши до каяття розбійників і блудниць; покайся, душе: вже відчинено двері Царства і поперед тебе його досягають фарисеї, митарі та перелюбники, що каються.

Христос став людиною, тілом прилучившись до мене, і всього, що властиве природі, крім гріха, Він добровільно зазнав, показуючи тобі, душе, приклад і зразок Своєї милости.

Христос волхвів спас, пастухів закликав до Себе, багато дітей прославив мучеництвом, звеличив старця й перестарілу вдовицю; їхніх діл та життя не наслідувала ти, душе, але горе тобі, коли будеш судитися.

Постував Господь сорок днів у пустелі, а наостанок зголоднів, показуючи людське в Собі; тому не лінуйся, душе, коли пристане до тебе ворог, а молитвою і постом віджени його від ніг своїх.

Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці.

І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі.

Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.

Ірмос: Безсі́меннаго зача́тія Рождество́ несказа́нноє, Ма́тере безму́жния нетлі́нен Плод, Бо́жиє бо рожде́ніє обновля́єть єстества́. Ті́мже Тя всі ро́ди, я́ко Богоневі́стную Ма́тер, правосла́вно велича́єм.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ум острупи́ся, ті́ло оболі́знися, неду́гуєть дух, сло́во ізнемо́же, житіє́ умертви́ся, коне́ць при две́рех. Ті́мже, моя́ окая́нная душе́, что сотвори́ши, єгда́ при́йдеть Судія́ іспита́ти твоя́?

Моїсе́йово приведо́х ті, душе́, мироби́тіє, і от того́ все заві́тноє писа́ніє, пові́дающеє тебі́ пра́ведния і непра́ведния; от ни́хже втори́я, о душе́, подража́ла єси́, а не пе́рвия, в Бо́га согріши́вши.

Зако́н ізнемо́же, пра́зднуєть Єва́нгеліє, Писа́ніє же все в тебі́ небреже́но бисть, проро́ци ізнемого́ша, і все пра́ведноє сло́во: стру́пи твої́, о душе́, умно́жишася, не су́щу врачу́ ісціля́ющему тя.

Но́ваго привожду́ ті Писа́нія указа́нія, вводя́щая тя, душе́, ко умиле́нію; пра́ведним у́бо поревну́й, грі́шних же отвраща́йся, і уми́лостиви Христа́ моли́твами же і поще́ньми, і чистото́ю, і гові́нієм.

Христо́с вочелові́чися, призва́в к покая́нію разбо́йники і блудни́ці, душе́, пока́йся, двер отве́рзеся Ца́рствія уже́, і предвосхища́ють є фарисе́є, і митарі́, і прелюбоді́ї ка́ющіїся.

Христо́с вочелові́чися, пло́ті приобщи́вся мі, і вся, єли́ка суть єстества́ хоті́нієм іспо́лни гріха́ кромі́, подо́біє тебі́, о душе́, і о́браз предпоказу́я Своєго́ снизхо́жденія.

Христо́с волхви́ спасе́, па́стирі созва́, младе́нець мно́жества показа́ му́ченики, ста́рці просла́ви, і ста́рия вдови́ці, ї́хже не поревнова́ла єси́, душе́, ні дія́нієм, ні житію́; но го́ре тебі́, внегда́ бу́деши суди́тися.

Пости́вся Госпо́дь дній чети́редесять в пусти́ні, посліди́ взалка́, показу́я челові́чеськоє; душе́, да не разліни́шися, а́ще тебі́ приложи́ться враг, моли́твою же і посто́м от ног твої́х да отрази́ться.

Сла́ва, Тро́їчен: Отця́ просла́вим, Си́на превознесе́м, Бо́жественному Ду́ху ві́рно поклоні́мся, Тро́йці неразді́льній, Єди́ниці по существу́, я́ко Сві́ту і Сві́том, і Животу́ і Живото́м, животворя́щему і просвіща́ющему конці́.

І ни́ні, Богоро́дичен: Град Твой сохраня́й, Богороди́тельнице Пречи́стая, в Тебі́ бо сей ві́рно ца́рствуяй, в Тебі́ і утвержда́ється, і Тобо́ю побіжда́яй, побіжда́єть вся́коє іскуше́ніє, і пліня́єть ра́тники, і прохо́дить послуша́ніє.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Андре́є честни́й, і о́тче треблаже́ннійший, па́стирю Кри́тський, не преста́й моля́ся о воспіва́ющих тя, да ізба́вимся всі гні́ва і ско́рби, і тлі́нія, і прегріше́ній безмі́рних, чту́щії твою́ па́м'ять ві́рно.

Катавасія: Безсі́меннаго зача́тія Рождество́ несказа́нноє, Ма́тере безму́жния нетлі́нен Плод, Бо́жиє бо рожде́ніє обновля́єть єстества́. Ті́мже Тя всі ро́ди, я́ко Богоневі́стную Ма́тер, правосла́вно велича́єм.