Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Перевершив я Каїнове вбивство: ожививши плоть, я свідомо став убивцею совісти душевної, озброївшись проти неї лихими ділами моїми.

Праведности Авеля не наслідував я, Ісусе: ніколи не приніс Тобі ані дарів приємних, ні діл боговгодних, ні жертви чистої, ні життя непорочного.

Подібно до Каїна, душе окаянна, принесли й ми Творцеві діла скверні та жертву порочну, і нікчемне життя — тому й осуджено нас.

Ожививши грязиво, як гончар, Ти дав мені тіло й кості, дихання й життя. Але, мій Творче, Визволителю і Судде мій, прийми мене, що каюся.

Сповідаю Тобі, Спасе, гріхи, заподіяні мною, та про рани душі й тіла мого, що їх злочинно завдали мені внутрішні убивчі помисли.

Хоч і согрішив я, Спасе, та знаю, що Ти Чоловіколюбець: караєш милостиво і милуєш щиро, бачиш, коли хто плаче, й поспішаєш, як батько, закликаючи блудного сина.

Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности.

І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.

Ірмо́с: Помо́щник і покрови́тель бисть мні во спасе́ніє, сей мой Бог і просла́влю Єго́, Бог отця́ моєго́, і вознесу́ Єго́: сла́вно бо просла́вися.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ка́їново преше́д уби́йство, проізволе́нієм бих уби́йця со́вісті душе́вній, оживи́в плоть і воєва́в на ню лука́вими мої́ми дія́ньми.

А́велеві, Ісу́се, не уподо́бихся пра́вді, да́ра Тебі́ прия́тна не принесо́х когда́, ні дія́нія Боже́ственна, ні же́ртви чи́стия, ні житія́ непоро́чнаго.

Я́ко Ка́їн і ми, душе́ окая́нная, всіх Соді́телю дія́нія скве́рная, і же́ртву поро́чную, і непотре́бноє житіє́ принесо́хом вку́пі: ті́мже і осуди́хомся.

Бре́ніє Зда́тель живосозда́в, вложи́л єси́ мні плоть і ко́сті, і диха́ніє і жизнь; но, о Тво́рче мой, Ізба́вителю мой, і Судіє́, ка́ющася прийми́ м'я.

Ізвіща́ю Ті, Спа́се, гріхи́, яже соді́ях, і душі́ і ті́ла моєго́ я́зви, яже внутр уби́йственнії по́мисли разбо́йничеськи на м'я возложи́ша.

А́ще і согріши́х, Спа́се, но вім, я́ко Человіколю́бець єси́, наказу́єши ми́лостивно і милосе́рдствуєши те́пле: слезя́ща зри́ши і притека́єши, я́ко оте́ць, призива́я блу́днаго.

Сла́ва, Тро́їчен: Пресу́щная Тро́йце, во єди́ниці покланя́ємая, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко благоутро́бна, даждь мі сле́зи умиле́нія.

І ни́ні, Богоро́дичен: Богоро́дице, наде́жде і предста́тельство Тебе́ пою́щих, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Влади́чиця чи́стая, ка́ющася прийми́ м'я.

Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Шкіряні ризи пошив мені гріх, знявши з мене перший боготканий одяг.

Обгорнуто мене одягом сорому, неначе листям смоковниці, на виявлення свавільних моїх пристрастей.

Зодягнувся я в безсоромну одіж, скривавлену ганебно течією пристрасного і хтивого життя.

Упав я в муку пристрастей і тлін земний, і відтоді аж донині ворог пригноблює мене.

Віддавшись користолюбству й пожадливості, я знемагаю нині, Спасе, під тягарем важким.

Прикрасив я свій тілесний образ різнобарвним одягом нечистих помислів і підлягаю осуду.

Пильно я піклувався про одну зовнішню оздобу, знехтувавши внутрішню скинію Божого образу.

У пристрастях поховав я красу первісного образу, Спасе; але Ти, як колись драхму, відшукай і знайди її.

Согрішив я, — взиваю до Тебе, як блудниця, — один я согрішив перед Тобою; як миро, прийми, Спасе, мої сльози.

Очисти, як митар взиваю до Тебе, Спасе, очисти мене: ніхто бо з нащадків Адамових не согрішив, як я, перед Тобою.

Слава, Троїчний: Тебе, Єдиного в трьох особах, Бога всіх оспівую: Отця і Сина і Святого Духа.

І нині, Богородичний: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.

Ірмос: Воньми́ не́бо, і возглаго́лю, і воспою́ Христа́, от Ді́ви пло́тію прише́дшаго.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Сшива́ше ко́жния рі́зи гріх мні, обнажи́вий м'я пе́рвия боготка́нния оде́жди.

Обложе́н єсьм одія́нієм студа́, я́коже ли́ствієм смоко́вним, во обличе́ніє мої́х самовла́стних страсте́й.

Оді́яхся в сра́мную ри́зу і окровавле́нную сту́дно тече́нієм стра́стнаго і любосла́стнаго живота́.

Впадо́х в стра́стную па́губу і в веще́ственную тлю, і отто́лі до ни́ні враг мні досажда́єть.

Любове́щноє і любоімі́нноє житіє́, невоздержа́нієм, Спа́се, предпоче́т ни́ні, тя́жким бре́менем обложе́н єсьм.

Украси́х плотськи́й о́браз скве́рних помишле́ній разли́чним обложе́нієм, і осужда́юся.

Вні́шним прилі́жно благоукраше́нієм єди́нім попеко́хся, вну́треннюю презрі́в Богообра́зную ски́нію.

Погребо́х пе́рваго о́браза добро́ту, Спа́се, страстьми́, ю́же я́ко іногда́ дра́хму, взиска́в обря́щи.

Согріши́х, я́коже блудни́ця вопію́ Ті: єди́н согріши́х Тебі́, я́ко ми́ро прийми́, Спа́се, і моя́ сле́зи.

Очи́сти, я́коже мита́р вопію́ Ті, Спа́се, очи́сти м'я: нікто́же бо су́щих із Ада́ма, я́коже аз согріши́х Тебі́.

Сла́ва, Тро́їчен: Єди́наго Тя в тріє́х Ли́ціх, Бо́га всіх пою́, Отця́, і Си́на, і Ду́ха Свята́го.

І ни́ні, Богородичен: Пречи́стая Богоро́дице Ді́во, єди́на Всепі́тая, моли́ прилі́жно во є́же спасти́ся нам.

Ірмос: На непохитному, Христе, камені / заповідей Твоїх / утверди мої помисли.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Джерело життя знайшов я в Тобі й Руїнника смерти і перед кінцем від мого серця взиваю до Тебе: согрішив я, очисти і спаси мене.

Тих, що за Ноя блудодіяли, наслідував я, Спасе, заслуживши подібний до них осуд на загибель у потопі.

Согрішив я, Господи, согрішив перед Тобою, очисти мене; немає бо серед людей грішника, якого б я не перевищив провинами.

Наслідуючи того Хама-батьковбивцю, душе, ти не прикрила сорому ближнього, відвернувши від нього свій погляд.

Втікай, душе моя, від полум’я гріхів, як Лот, утікай від Содому й Гоморри, втікай від вогню усякого нерозсудливого бажання.

Помилуй, Господи, помилуй мене, взиваю до Тебе, коли прийдеш з ангелами Своїми воздати усім за їхніми ділами.

Не відкинь, Владико, моління тих, що оспівують Тебе, а змилосердься, Чоловіколюбче, і подай відпущення тим, що з вірою просять.

Слава, Троїчний: Тройце проста, несотворена, Істото безпочаткова, у трьох Особах оспівана. Спаси нас, що з вірою поклоняємось владі Твоїй.

І нині, Богородичний: Від Отця надвічно народженого Сина Ти, Богородителько, не знавши мужа, в часі породила, і дивне чудо, — годуючи, залишилась Дівою.

Ірмос: На недви́жимім, Христе́, ка́мені за́повідей Твої́х утверди́ моє́ помишле́ніє.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Істо́чник живота́ стяжа́х Тебе́, сме́рти низложи́теля, і вопію́ Ті от се́рдця моєго́ пре́жде конця́: согріши́х, очи́сти і спаси́ м'я.

При Но́ї, Спа́се, блу́дствовавшия подража́х, о́ніх наслі́дствовав осужде́ніє, в пото́пі погруже́нія.

Согріши́х, Го́споди, согріши́х Тебі́, очи́сти м'я: ність бо і́же кто согріши́ в челові́ціх, єго́же не превзидо́х прегріше́ньми.

Ха́ма о́наго, душе́, отцеуби́йця подража́вши, сра́ма не покри́ла єси́ і́скренняго, всп'ять зря возврати́вшися.

Запале́нія, я́коже Лот, бі́гай душе́ моя́ гріха́: бі́гай Содо́ми і Гомо́рри, бі́гай пла́мене вся́каго безслове́снаго жела́нія.

Поми́луй Го́споди, поми́луй м'я, вопію́ Ті, єгда́ при́йдеши со а́нгели Твої́ми, возда́ти всім по достоя́нію дія́ній.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йце Про́стая, Несозда́нная, Безнача́льноє Єстество́, в Тро́йці піва́ємая Іпоста́сей, спаси́ ни ві́рою покланя́ющияся держа́ві Твоє́й.

І ни́ні, Богоро́дичен: От Отця́ безлі́тна Си́на, в лі́то Богороди́тельнице, неіскусому́жно родила́ єси́, стра́нноє чу́до, преби́вши Ді́ва, доя́щи.

Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи».

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Пильнуй, душе моя, будь мужньою, як колись великий серед патріархів, щоб вершити діяння з розумінням, щоб мати розум, який бачить Бога, і щоб проникнути в неприступний морок у спогляданні та набути великих скарбів.

Великий серед патріархів, породивши дванадцятьох патріархів, таємно показав тобі, душе моя, драбина діяльного сходження, премудро розмістивши дітей як щаблі, а кроки свої — як сходження вгору.

Іса́ва ненависного наслідувала ти, душе, віддала ти спокусникові своєму первородство первісної краси й позбавилася батьківського благословення, і двічі впала ти, окаянна: ділом і розумом; тому нині покайся.

Едо́мом названо Ісава за надмірне жонолюбство: бо завжди палав нестриманістю й осквернявся похіттю, то й звався Едомом, що значить «розпалення душі гріхолюбної».

Чувши про Іова, що сидів на гноїщі та виправдався, ти не наслідувала, о душе моя, його мужности, не мала твердої волі в усьому, що знаєш і чим була спокушена, але виявилася нетерпеливою.

Той, хто раніше був на престолі, у наготі нині на гноїщі зранений; той, хто мав багато дітей і був уславлений, умить став бездітним і бездомним; палацом вважав він гноїще, і струпи — коштовним камінням.

Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається.

І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.

Ірмос: Усли́ша проро́к прише́ствіє Твоє́, Го́споди, і убоя́ся, я́ко хо́щеши от Ді́ви роди́тися і челові́ком яви́тися, і глаго́лаше: усли́шах слух Твой і убоя́хся; сла́ва си́лі Твоє́й, Го́споди.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Бди, о душе́ моя́! Ізря́дствуй, я́коже дре́вле вели́кий в патріа́рсіх, да стя́жеши дія́ніє с ра́зумом, да бу́деши ум зряй Бо́га і дости́гнеши незаходя́щий мрак в виді́нії, і бу́деши вели́кий купе́ць.

Двана́десять патріа́рхов, вели́кий в патріа́рсіх дітотвори́в, та́йно утверди́ тебі́ лі́ствицю ді́ятельнаго, душе́ моя́, восхожде́нія: ді́ти, я́ко основа́нія, степе́ні, я́ко восхожде́нія, прему́дренно подложи́в.

Іса́ва возненави́діннаго подража́ла єси́, душе́, отдала́ єси́ преле́стнику твоєму́ пе́рвия добро́ти пе́рвенство, і оте́чеськия моли́тви отпа́ла єси́, і два́жди поползну́лася єси́ окая́нная, дія́нієм і ра́зумом: ті́мже ни́ні пока́йся.

Едо́м Іса́в нарече́ся, кра́йняго ра́ди женонеі́стовнаго сміше́нія: невоздержа́нієм бо при́сно разжига́єм, і сластьми́ оскверня́єм, Едо́м іменова́ся, є́же глаго́леться разжже́ніє душі́ любогріхо́вния.

І́ова на гно́їщі сли́шавши, о душе́ моя́, оправда́вшагося, того́ му́жеству не поревнова́ла єси́, тве́рдаго не імі́ла єси́ предложе́нія, во всіх яже ві́си, і ї́миже іскуси́лася єси́, но яви́лася єси́ нетерпіли́ва.

І́же пе́рвіє на престо́лі, наг ни́ні на гно́їщі гно́єн; мно́гий в ча́діх і сла́вний, безча́ден і бездо́мок напра́сно: пала́ту у́бо гно́їще, і би́серіє стру́пи вміня́ше.

Сла́ва, Тро́їчен: Неразді́льноє Существо́м, несли́тноє Ли́ці, Богосло́влю Тя, Тро́їчеськоє Єди́но Бо́жество́, я́ко Єдиноца́рственноє і Сопресто́льноє, вопію́ Ті піснь вели́кую, во ви́шніх трегу́бо пісносло́вимую.

І ни́ні, Богоро́дичен: І ражда́єши, і ді́вствуєши, і пребива́єши обою́ду єстество́м Ді́ва: Рожде́йся обновля́єть зако́ни єстества́, утро́ба же ражда́єть, не ражда́ющая. Бог іді́же хо́щеть, побіжда́ється єстества́ чин: твори́ть бо єли́ка хо́щеть.

Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Ти чула, окаянна душе, про жінок, що колись убивали маленьких хлоп’яток — цей образ невинности, тож нині, як великий Мойсей, годуйся премудрістю.

Як великий Мойсей убив єгиптянина, так не вбила ти, окаянна душе, гріховного розуму; скажи, як утечеш ти в пустелю від пристрастей покаянням?

У пустелі оселився великий Мойсей; тож іди, душе, наслідуй його життя, щоб і тобі споглядати в купині Богоявлення.

Мойсеїв жезл, що вдарив по морю і глибину зробив суходолом, уявляй, душе, як образ Хреста божественного, яким можеш і ти чинити велике.

Аарон приносив Богові вогонь чистий, без домішок, але Офні та Фінее́с, як і ти, душе, принесли чуже Богові — осквернене життя.

Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось.

І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.

Ірмос: От нощі́ у́тренююща, Человіколю́бче, просвіти́, молю́ся, і наста́ви і мене́ на повелі́нія Твоя́; і научи́ м'я, Спа́се, твори́ти во́лю Твою́.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Моїсе́йов сли́шала єси́ ковче́жець, душе́, вода́ми, волна́ми носи́м рі́чними, я́ко в черто́зі дре́вле бі́гающий ді́ла го́ркаго сові́та фараони́тська.

А́ще ба́би сли́шала єси́, убива́ющия іногда́ безвозра́стноє му́жеськоє, душе́ окая́нная, цілому́дрія дія́ніє, ни́ні, я́ко вели́кий Моїсе́й, сси прему́дрость.

Я́ко Моїсе́й вели́кий єги́птянина, ума́ уязви́вши окая́нная, не уби́ла єси́, душе́; і ка́ко всели́шися, глаго́ли, в пусти́ню страсте́й покая́нієм?

В пусти́ню всели́ся вели́кий Моїсе́й, гряди́ у́бо подража́й того́ житіє́, да і в купині́ Богоявле́нія, душе́, в виді́нії бу́деши.

Моїсе́йов жезл вообража́й, душе́, ударя́ющий мо́ре, і огустіва́ющий глубину́, во о́браз Креста́ Бо́же́ственнаго; і́мже мо́жеши і ти вели́кая соверши́ти.

Ааро́н приноша́ше огнь Бо́гу непоро́чний, неле́стний; но Офни́ і Фінеє́с, я́ко ти, душе́, приноша́ху чужде́є Бо́гу оскверне́нноє житіє́.

Сла́ва, Тро́їчен: Тя, Тро́йце, сла́вим, Єди́наго Бо́га: Свят, Свят, Свят єси́, О́тче, Си́не і Ду́ше, про́стоє Существо́, Єди́нице при́сно покланя́ємая.

І ни́ні, Богоро́дичен: Із Тебе́ облече́ся в моє́ сміше́ніє, нетлі́нная, безму́жная Ма́ти Ді́во, Бог созда́вий ві́ки, і соєдини́ Себі́ челові́чеськоє єстество́.

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Нерозумне бажання ти мала, душе, як давній Ізраїль; бо ти нерозважливо вибрала, замість божественної манни, пере́сит від пристрасної насолоди.

Криниць хананейських думок, душе, ти воліла більше за джерела з того каменя, що з нього ріка премудрости, як із чаші, виливає струмки богослов’я.

Свинячого м’яса, страв і їжі єгипетської, більше за небесну, захотіла ти, душе моя, як колись нерозумний люд у пустелі.

Коли Мойсей, раб Твій, ударив жезлом камінь, то він образно показав животворчі ребра Твої, Спасе, із яких усі ми черпаємо питво життя.

Досліди, душе, і розглянь, як Ісус Навин, землю обітовану, яка вона, і вселися в неї благозаконням.

Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний.

І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми.

Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.

Ірмос: Возопи́х всім се́рдцем мої́м к ще́дрому Бо́гу, і усли́ша м'я от а́да преіспо́дняго, і возведе́ от тлі живо́т мой.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Во́лни, Спа́се, прегріше́ній мої́х, я́ко в мо́рі Чермні́м возвраща́ющеся, покри́ша м'я внеза́пу, я́ко єги́птяни іногда́, і тріста́ти.

Неразу́мноє, душе́, проізволе́ніє імі́ла єси́, я́ко пре́жде Ізра́їль; Бо́же́ственния бо ма́нни предсуди́ла єси́ безслове́сно, любосла́стноє страсте́й об'яде́ніє.

Кладенці́, душе́, предпочла́ єси́ ханане́йських ми́слей, па́че жи́ли ка́мене, із него́же прему́дрости ріка́, я́ко ча́ша пролива́єть то́ки богосло́вія.

Свина́я м'яса́ і котли́, і єги́петскую пи́щу па́че небе́сния предсуди́ла єси́, душе́ моя́, я́коже дре́вле неразу́мнії лю́діє в пусти́ні.

Я́ко уда́ри Моїсе́й, раб Твой, жезло́м ка́мень, обра́зно животворі́вая ре́бра Твоя́ прообразова́ше, із ни́хже всі питіє́ жи́зні, Спа́се, почерпа́єм.

Іспита́й, душе́, і смотря́й, я́коже Ісу́с Нави́н обітова́нія зе́млю, какова́ єсть, і всели́ся в ню благозако́нієм.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йця єсьм Про́ста, Неразді́льна, разді́льна Ли́чні, і Єди́ниця єсьм Єстество́м соєдине́на, Оте́ць глаго́леть, і Син, і Бо́же́ственний Дух.

І ни́ні, Богоро́дичен: Утро́ба Твоя́ Бо́га нам роди́, воображе́на по нам: Єго́же я́ко Созда́теля всіх моли́, Богоро́дице, да моли́твами Твої́ми оправди́мся.

Кондак, глас 6: Душе́ моя́, душе́ моя́, воста́ни, что спи́ши? Коне́ць приближа́ється, і і́маши смути́тися; воспряни́ у́бо, да пощади́ть тя Христо́с Бог, везді́ сий і вся ісполня́яй.

Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Чула ти про Авесало́ма, що проти єства повстав; пізнай його скверні вчинки, якими осквернив ложе отця свого Давида, але ти наслідувала його пристрасні та хтиві поривання.

Вільну гідність свою, душе, ти скорила своєму тілу; знайшовши бо другого Ахитофе́ла-ворога, ти прихилилася до порад його, але Сам Христос розвіяв їх, щоб ти таки спаслася.

Дивний Соломон, сповнений благодаті премудрости, колись учинив лукаве перед Богом, відступив від Нього; його ж ти, душе, стала наслідувати проклятим життям своїм.

Ой, горе мені! Прихильник премудрости, захоплений утіхами своїх пристрастей, зганьбив себе, ставши прихильником розпусних жінок, і віддалився від Бога; його ж ти, о душе, стала наслідувати проклятим життям своїм.

Ровоа́ма наслідувала ти, душе, що не послухав батьківської поради, а разом і найгіршого раба — Єровоа́ма, стародавнього відступника; уникай же наслідувати їх та взивай до Бога: согрішила я, змилуйся наді мною.

Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх.

І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.

Ірмос: Согріши́хом, беззако́нновахом, непра́вдовахом пред Тобо́ю, ніже́ соблюдо́хом, ніже́ сотвори́хом, я́коже запові́дал єси́ нам; но не преда́ждь нас до конця́, отце́в Бо́же.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Киво́т я́ко ноша́шеся на колесни́ці, зан о́ний, єгда́ превра́щшуся тельцю́, то́чію косну́ся, Божиїм іскуси́ся гні́вом; но того́ дерзнове́нія убіжа́вши, душе́, почита́й Бо́же́ственная че́стні.

Сли́шала єси́ Авессало́ма, ка́ко на єстество́ воста́; позна́ла єси́ того́ скве́рная дія́нія, ї́миже оскверни́ ло́же Дави́да отця́; но ти подража́ла єси́ того́ стра́стная і любосла́стная стремле́нія.

Покори́ла єси́ нерабо́тноє твоє́ досто́їнство ті́лу твоєму́; іно́го бо Ахітофе́ла обрі́тши врага́, душе́, снизшла́ єси́ сего́ сові́том; но сія́ разси́па Сам Христо́с, да ти вся́ко спасе́шися.

Соломо́н чу́дний і благода́ті прему́дрости іспо́лненний, сей лука́воє іногда́ пред Бо́гом сотвори́в, отступи́ от Него́: єму́же ти прокля́тим твої́м житіє́м, душе́, уподо́билася єси́.

Сластьми́ влеко́м страсте́й свої́х оскверня́шеся, уви́ мні, рачи́тель прему́дрости, рачи́тель блу́дних жен, і стра́нен от Бо́га; єго́же ти подража́ла єси́ умо́м, о душе́, сладостра́стьми скве́рними.

Ровоа́му поревнова́ла єси́ не послу́шавшему сові́та о́тча, ку́пно же і злі́йшему рабу́ Ієровоа́му, пре́жнему отсту́пнику душе́; но бі́гай подража́нія і зови́ Бо́гу: согріши́х, уще́дри м'я.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йце Про́стая, Неразді́льная, Єдиносу́щная, і Єстество́ Єди́но, Сві́тове, і Світ, і Свя́та три, і Єди́но свя́то поє́ться Бог Тро́йця, но воспо́й, просла́ви, Живо́т і Животи́, душе́, всіх Бо́га.

І ни́ні, Богоро́дичен: Поє́м Тя, благослови́м Тя, покланя́ємся Ті, Богороди́тельнице, я́ко неразді́льния Тро́йці породила́ єси́ Єди́наго Христа́ Бо́га і Сама́ отве́рзла єси́ нам, су́щим на землі́, небе́сная.

Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Ти чула, душе, про ніневитян, як вони у веретищі та попелі каялись перед Богом; ти не наслідувала їх, але стала злішою за всіх, що до закону й після закону нагрішили.

Чула ти, душе, як Єремія у брудному рові з риданням взивав до міста Сіону і сліз шукав; наслідуй печальне життя його, і спасешся.

Колись Іона втік у Фарси́с, передбаччивши навернення ніневитян, бо він, як пророк, знав про милосердя Боже і тому бажав, щоб пророцтво не здалось неправдивим.

Ти чула, душе, про Даниїла, як він у рові затулив пащі звірів; ти дізналась, як отроки, що були з Аза́рією, вірою загасили розпалене полум’я печі.

Зі Старого Завіту всіх привів я тобі, душе, для прикладу; переймай боголюбиві вчинки праведних, а гріхів людей лукавих уникай.

Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас.

І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.

Ірмос: Єго́же во́їнства небе́сная сла́в'ять, і трепе́щуть Херуви́ми і Серафи́ми, вся́ко диха́ніє і твар, по́йте, благослові́те, і превозносі́те во вся ві́ки.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ти Озі́ї, душе́, поревнова́вши, сего́ прокаже́ніє в себі́ стяжа́ла єси́ сугу́бо: безмі́стная бо ми́слиши, беззако́нная же ді́єши; оста́ви яже і́маши і притеци́ к покая́нію.

Ніневи́тяни, душе́, сли́шала єси́ ка́ющияся Бо́гу, вре́тищем і пе́пелом, сих не подража́ла єси́; но яви́лася єси́ злі́йшая всіх, пре́жде зако́на, і по зако́ні прегріши́вших.

В ро́ві бла́та сли́шала єси́ Ієремі́ю, душе́, гра́да Сіо́ня рида́ньми вопію́ща, і слез і́щуща, подража́й сего́ плаче́вноє житіє́ і спасе́шися.

Іо́на в Фарси́с побіже́, проразумі́в обраще́ніє ніневи́тянов, разумі́ бо я́ко проро́к Бо́жиє благоутро́біє: ті́мже ревнова́ше проро́честву не солга́тися.

Даниї́ла в ро́ві сли́шала єси́, ка́ко загради́ уста́, о душе́ звіре́й; уві́діла єси́, ка́ко о́троци і́же о Аза́рії, погаси́ша ві́рою пе́щі пла́мень горя́щий.

Ве́тхаго Заві́та вся приведо́х ті, душе́, к подо́бію, подража́й пра́ведних боголюби́вая дія́нія, ізбі́гни же па́ки лука́вих гріхо́в.

Сла́ва, Тро́їчен: Безнача́льне О́тче, Си́не Собезнача́льне, Уті́шителю Благи́й, Ду́ше Пра́вий: Сло́ва Бо́жия Роди́телю, Отця́ Безнача́льна Сло́ве, Ду́ше Живи́й і Зи́ждай, Тро́йце Єди́нице, поми́луй м'я.

І ни́ні, Богоро́дичен: Я́ко от оброще́нія червлени́ці, Пречи́стая, у́мная багряни́ця Еммануї́лева, внутр во чре́ві Твоє́м плоть істка́ся; ті́мже Богоро́дицю воі́стинну Тя почита́єм.

Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Христос був спокушуваний: диявол, показуючи каміння, спокушав, щоб воно стало хлібом; вивів на гору, щоб умить оглянути всі царства світу; бійся, душе, цього підступу, пильнуй, молися повсякчас Богові.

Горлиця пустиннолюбна, голос того, хто кличе, світильник Христовий взивав, проповідуючи покаяння, а Ірод беззаконствував з Іродіадою; гляди, душе моя, щоб не опинитися тобі в беззаконних сітях, але полюби покаяння.

У пустелі оселився Предтеча Благодаті, і вся Юдея та Самарія сходилася слухати його і сповідати гріхи свої, з усердям приймаючи хрещення, але ти, душе, їх не наслідувала.

І шлюб че́сни́й, і ложе непорочне, бо Христос благословив їх, у Кані на весіллі приймаючи їжу та перетворюючи воду на вино, явивши це перше чудо, щоб ти, душе, перемінилася.

Христос підвів розслабленого, що взяв постіль свою, підняв померлого юнака, сина вдови, зцілив слугу сотника й відкрив Себе самарянці, показуючи, душе, як тобі в дусі служити Богові.

Кровоточиву Господь зцілив дотиком краю одежі, прокажених очистив, сліпих просвітив, кривих випростав, глухих, німих і скорчену жінку вилікував словом, щоб ти спаслася, окаянна душе.

Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці.

І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі.

Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.

Ірмос: Безсі́меннаго зача́тія Рождество́ несказа́нноє, Ма́тере безму́жния нетлі́нен Плод, Бо́жиє бо рожде́ніє обновля́єть єстества́. Ті́мже Тя всі ро́ди, я́ко Богоневі́стную Ма́тер, правосла́вно велича́єм.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Христо́с іскуша́шеся, дия́вол іскуша́ше, показу́я ка́меніє, да хлі́би бу́дуть; на го́ру возведе́ ви́діти вся ца́рствія ми́ра во мгнове́нії. Убо́йся, о душе́, ловле́нія, трезви́ся моли́ся на вся́кий час Бо́гу.

Го́рлиця пустинолю́бная, глас вопію́щаго возгласи́, Христо́в світи́льник, пропові́дуяй покая́ніє, І́род беззако́ннова со Іродия́дою. Зри, душе́ моя́, да не ув'я́знеши в беззако́нния сі́ти, но облобиза́й покая́ніє.

В пусти́ню всели́ся благода́ті Предте́ча, і Іуде́я вся і Самарі́я сли́шавше теча́ху, і іспові́даху гріхи́ своя́, креща́ющеся усе́рдно; ї́хже ти не подража́ла єси́, душе́.

Брак у́бо честни́й і ло́же нескве́рно, обоя́ бо Христо́с пре́жде благослови́, пло́тію яди́й, і в Ка́ні же на бра́ці во́ду в вино́ соверша́я і показу́я пе́рвоє чу́до, да ти ізмени́шися, о душе́.

Разсла́бленнаго стягну́ Христо́с, одр взе́мша, і ю́ношу уме́рша воздви́же, вдови́че рожде́ніє, і со́тнича о́трока, і самаряни́ні яви́ся, в Ду́сі слу́жбу тебі́, душе́, предживописа́.

Кровоточи́вую ісціли́ прикоснове́нієм кра́я ри́зна Госпо́дь; прокаже́нния очи́сти; сліпи́я і хроми́я просвіти́в, іспра́ви; глухи́я же і німи́я, і нича́щия ни́зу ісціли́ сло́вом; да ти спасе́шися, окая́нная душе́.

Сла́ва, Тро́їчен: Отця́ просла́вим, Си́на превознесе́м, Бо́жественному Ду́ху ві́рно поклоні́мся, Тро́йці неразді́льній, Єди́ниці по существу́, я́ко Сві́ту і Сві́том, і Животу́ і Живото́м, животворя́щему і просвіща́ющему конці́.

І ни́ні, Богоро́дичен: Град Твой сохраня́й, Богороди́тельнице Пречи́стая, в Тебі́ бо сей ві́рно ца́рствуяй, в Тебі́ і утвержда́ється, і Тобо́ю побіжда́яй, побіжда́єть вся́коє іскуше́ніє, і пліня́єть ра́тники, і прохо́дить послуша́ніє.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Андре́є честни́й, і о́тче треблаже́ннійший, па́стирю Кри́тський, не преста́й моля́ся о воспіва́ющих тя, да ізба́вимся всі гні́ва і ско́рби, і тлі́нія, і прегріше́ній безмі́рних, чту́щії твою́ па́м'ять ві́рно.