Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

З чого почну оплакувати/ вчинки окаянного життя мого?/ Який початок положу я, Христе,/ нинішньому риданню?/ Але, як Милосердний,/ подай мені відпущення провин.

Прийди, окаянна душе, з тілом своїм, сповідайся Сотворителеві всього й покинь нарешті колишню нерозсудливість, і з каяттям принеси Богові сльози.

Перейнявши злочин первоствореного Адама, я визнаю себе позбавленим Бога, вічного царства і блаженства за гріхи мої.

Ой, горе мені, окаянна душе! Нащо ти стала подібною до першої Єви? Подивилась ти недобре, поранилась тяжко, торкнулася дерева і скуштувала свавільно поживу безумства.

Замість Єви тілесної постала в мені Єва душевна — тілесний пристрасний помисел, що спокушає насолодою, а при задоволенні повсякчас гірким напуває.

Справедливо Адама було вигнано з Едему, бо він не додержав єдиної заповіді Твоєї, Спасе. А скільки ж страждатиму я, повсякчас відкидаючи Твої животворчі слова?

Перевершив я Каїнове вбивство: ожививши плоть, я свідомо став убивцею совісти душевної, озброївшись проти неї лихими ділами моїми.

Праведности Авеля не наслідував я, Ісусе: ніколи не приніс Тобі ані дарів приємних, ні діл боговгодних, ні жертви чистої, ні життя непорочного.

Подібно до Каїна, душе окаянна, принесли й ми Творцеві діла скверні та жертву порочну, і нікчемне життя — тому й осуджено нас.

Ожививши грязиво, як гончар, Ти дав мені тіло й кості, дихання й життя. Але, мій Творче, Визволителю і Судде мій, прийми мене, що каюся.

Сповідаю Тобі, Спасе, гріхи, заподіяні мною, та про рани душі й тіла мого, що їх злочинно завдали мені внутрішні убивчі помисли.

Хоч і согрішив я, Спасе, та знаю, що Ти Чоловіколюбець: караєш милостиво і милуєш щиро, бачиш, коли хто плаче, й поспішаєш, як батько, закликаючи блудного сина.

Поваленого перед ворітьми Твоїми, Спасе, хоч у старості не вкинь до пекла мене, негідного, а перед кінцем подай мені відпущення провин, як Чоловіколюбець.

Своїми думками я — той, що попався розбійникам; і нині побитий ними увесь і вкритий ранами, але Сам, Христе Спасе, прийди і зціли мене.

Священик, поглянувши на мене, пройшов мимо, і левит, побачивши мене в біді, нагим покинув; але Ти, Ісусе, що від Діви засяяв, прийди і змилуйся наді мною.

Агнче Божий, що взяв гріхи всіх! Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердний дай мені сльози умиленности.

Час каяття: до Тебе приходжу — Творця мого; здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені сльози умиленности.

Не занехтуй мене, Спасе, не відкинь від лиця Твого, здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені прощення провин.

Вільні, Спасе, й невільні провини мої, явні й таємні, відомі й невідомі, — все простивши, як Бог, очисти і спаси мене.

Від юности порушив я заповіді Твої, Христе, безнадійно й недбало провадив я все життя у пристрастях. Тому взиваю до Тебе, Спасе: хоч наприкінці спаси мене.

Змарнувавши багатство моє в розпусті, Спасе, я не маю плодів побожности, а голодуючи взиваю: Отче Милосердний, поспіши і змилуйся наді мною.

До Тебе припадаю, Ісусе; согрішив я перед Тобою, очисти мене; здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені сльози умиленности.

Ірмо́с: Помо́щник і покрови́тель бисть мні во спасе́ніє, сей мой Бог і просла́влю Єго́, Бог отця́ моєго́, і вознесу́ Єго́: сла́вно бо просла́вися.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Отку́ду начну́ пла́кати окая́ннаго моєго́ житія́ дія́ній? Ко́є ли положу́ нача́ло, Христе́, ни́нішнему рида́нію? Но я́ко Благоутро́бен, даждь мі прегріше́ній оставле́ніє.

Гряди́, окая́нная душе́, с пло́тію твоє́ю, Зижди́телю всіх іспові́ждься, і оста́нися про́чеє пре́ждняго безслове́сія, і принеси́ Бо́гу в покая́нії сле́зи.

Первозда́ннаго Ада́ма преступле́нію поревнова́в, позна́х себе́ обнаже́на от Бо́га і присносу́щнаго Ца́рствія і сла́дости, гріх ра́ди мої́х.

Уви мні, окая́нная душе́, что уподо́билася єси́ пе́рвій Є́ві; ви́діла бо єси́ злі, і уязви́лася єси́ го́рці, і косну́лася єси́ дре́ва, і вкуси́ла єси́ де́рзостно безслове́сния сні́ди.

Вмі́сто Є́ви чу́вственния ми́сленная мі бисть Є́ва, во пло́ті стра́стний по́мисл, показу́яй сла́дкая і вкуша́яй при́сно го́ркаго напоє́нія.

Досто́йно із Еде́ма ізгна́н бисть, я́ко не сохрани́в єди́ну Твою́, Спа́се, за́повідь Ада́м: аз же что постражду́, отмета́я всегда́ живо́тная Твоя́ словеса́?

Ка́їново преше́д уби́йство, проізволе́нієм бих уби́йця со́вісті душе́вній, оживи́в плоть і воєва́в на ню лука́вими мої́ми дія́ньми.

А́велеві, Ісу́се, не уподо́бихся пра́вді, да́ра Тебі́ прия́тна не принесо́х когда́, ні дія́нія Боже́ственна, ні же́ртви чи́стия, ні житія́ непоро́чнаго.

Я́ко Ка́їн і ми, душе́ окая́нная, всіх Соді́телю дія́нія скве́рная, і же́ртву поро́чную, і непотре́бноє житіє́ принесо́хом вку́пі: ті́мже і осуди́хомся.

Бре́ніє Зда́тель живосозда́в, вложи́л єси́ мні плоть і ко́сті, і диха́ніє і жизнь; но, о Тво́рче мой, Ізба́вителю мой, і Судіє́, ка́ющася прийми́ м'я.

Ізвіща́ю Ті, Спа́се, гріхи́, яже соді́ях, і душі́ і ті́ла моєго́ я́зви, яже внутр уби́йственнії по́мисли разбо́йничеськи на м'я возложи́ша.

А́ще і согріши́х, Спа́се, но вім, я́ко Человіколю́бець єси́, наказу́єши ми́лостивно і милосе́рдствуєши те́пле: слезя́ща зри́ши і притека́єши, я́ко оте́ць, призива́я блу́днаго.

Пове́ржена м'я, Спа́се, пред врати́ Твої́ми, поне́ на ста́рость не отри́ни мене́ во ад тща, но пре́жде конця́, я́ко Человіколю́бець, даждь мі прегріше́ній оставле́ніє.

В разбо́йники впади́й аз єсьм, помишле́ньми мої́ми, весь от них уязви́хся ни́ні, і іспо́лнихся ран; но Сам мі предста́в, Христе́ Спа́се, ісціли́.

Священник м'я предви́дів ми́мо і́де, і леви́т ви́дя в лю́тих на́га презрі́; но із Марі́ї возсія́вий Ісу́се, Ти предста́в уще́дри м'я.

А́гнче Бо́жий, взе́мляй гріхи́ всіх, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Благоутро́бен, даждь мі сле́зи умиле́нія.

Покая́нія вре́м'я, прихожду́ Ті, Созда́телю моєму́, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Благоутро́бен, даждь мі сле́зи умиле́нія.

Не возгнуша́йся мене́, Спа́се, не отри́ни от Твоєго́ лиця́, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє і, я́ко Благоутро́бен, даждь мні гріхопаде́ній оставле́ніє.

Во́льная, Спа́се, і нево́льная прегріше́нія моя́, явле́нная і сокрове́нная і ві́домая і неві́домая, вся прости́в, я́ко Бог, очи́сти і спаси́ м'я.

От ю́ности, Христе́, за́повіді Твоя́ преступи́х, всестра́стно небреги́й, уни́нієм прейдо́х житіє́. Ті́мже зову́ Ті, Спа́се: поне́ на коне́ць спаси́ м'я.

Бога́тство моє́, Спа́се, ізнури́в во блуді́, пуст єсьм плодо́в благочести́вих, а́лчен же зову́: О́тче щедро́т, предвари́в Ти м'я уще́дри.

Тебі́ припа́даю Ісу́се, согріши́х Ті, очи́сти м'я, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Благоутро́бен, даждь мі сле́зи умиле́нія.

Не вни́ди со мно́ю в суд нося́ моя́ дія́нія, словеса́ ізиску́я, і ісправля́я стремле́нія; но в щедро́тах Твої́х презира́я моя́ лю́тая, спаси́ м'я, Всеси́льне.

Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

Марії: Подай мені світосяйну благодать від божественного промислу з неба, щоб уникнути темряви пристрастей і усердно оспівувати прекрасні подвиги життя твого, Маріє.

Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

Марії: Скорившись божественним законам Христа, ти себе віддала Йому, покинувши нестримне прагнення до втіх, і всі чесноти, як одну, з усією побожністю ти придбала.

Приспів: Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас.

Андрію: Молитвами твоїми, Андрію, визволи нас, молимося, від пристрастей безчесних, і спільниками царства Христового покажи нині тих, що з вірою і любов’ю оспівують тебе, хвальний.

Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности.

І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Ти мі даждь світоза́рную благода́ть от Бо́же́ственнаго сви́ше промишле́нія, ізбіжа́ти страсте́й омраче́нія, і пі́ти усе́рдно, твоєго́, Марі́є, житія́ кра́сная ісправле́нія.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Прикло́ньшися Христо́вим Бо́же́ственним зако́ном, к Сему́ приступи́ла єси́, сла́достей неудержи́мая стремле́нія оста́вивши, і вся́кую доброді́тель всеблагогові́йно, я́ко єди́ну іспра́вила єси́.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Моли́твами твої́ми нас, Андре́є, ізба́ви страсте́й безче́стних і Ца́рствія ни́ні Христо́ва о́бщники ві́рою і любо́вію воспіва́ющія тя, сла́вне, покажи́, мо́лимся.

Сла́ва, Тро́їчен: Пресу́щная Тро́йце, во Єди́ниці покланя́ємая, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Благоутро́бна, даждь мі сле́зи умиле́нія.

І ни́ні, Богоро́дичен: Богоро́дице, наде́жде і предста́тельство Тебе́ пою́щих, возьми́ бре́м'я от мене́ тя́жкоє гріхо́вноє, і я́ко Влади́чиця Чи́стая, ка́ющася прийми́ м'я.

Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов.

Слухай, небо, я говоритиму; земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і оспівує Його.

Зглянься на мене Боже, Спасе мій, милостивим оком Твоїм і прийми гарячу сповідь мою.

Согрішив я більш від усіх людей, один я согрішив перед Тобою; але як Бог помилуй, Спасе, творіння Твоє.

У бурі зла потопаю я, Господи Милосердний; та, як Петрові, простягни й мені руку.

Як блудниця, і я сльози проливаю, Милосердний; очисти мене, Спасе, милістю Твоєю.

Потьмарив я душевну красу втіхами пристрастей і розум увесь я зовсім перевів на порох.

Нині роздер я перший одяг мій, що на початку виткав мені Творець, і відтоді лежу нагий.

Зодягнувся я в роздерту одіж, яку виткав мені змій порадою, і соромлюся.

Поглянув я на красу дерева та спокусився розумом; і відтоді лежу нагий та соромлюся.

На хребті моїм орали всі вожді пристрастей, уздовж по мені прокладаючи беззаконня своє.

Загубив я первостворену красу та величність свою і нині лежу нагий та соромлюся.

Шкіряні ризи пошив мені гріх, знявши з мене перший боготканий одяг.

Обгорнуто мене одягом сорому, неначе листям смоковниці, на виявлення свавільних моїх пристрастей.

Зодягнувся я в безсоромну одіж, скривавлену ганебно течією пристрасного і хтивого життя.

Осквернив плоті моєї ризу, і забруднив ту, що за образом, Спасе, і подобою.

Упав я в муку пристрастей і тлін земний, і відтоді аж донині ворог пригноблює мене.

Віддавшись користолюбству й пожадливості, я знемагаю нині, Спасе, під тягарем важким.

Прикрасив я свій тілесний образ різнобарвним одягом нечистих помислів і підлягаю осуду.

Пильно я піклувався про одну зовнішню оздобу, знехтувавши внутрішню скинію Божого образу.

Відбивши на собі нікчемність пристрастей моїх, пожадливими бажаннями спотворив я духовну красу.

У пристрастях поховав я красу первісного образу, Спасе; але Ти, як колись драхму, відшукай і знайди її.

Согрішив я, — взиваю до Тебе, як блудниця, — один я согрішив перед Тобою; як миро, прийми, Спасе, мої сльози.

Через нестриманість, як Давид, я впав і осквернився, але омий і мене, Спасе, сльозами.

Очисти, як митар взиваю до Тебе, Спасе, очисти мене: ніхто бо з нащадків Адамових не согрішив, як я, перед Тобою.

Ані сліз, ні покаяння, ні умиленности немає в мене; Ти Сам мені це, Спасе, як Бог, дару́й.

Не зачини тоді переді мною дверей Твоїх, Господи, Господи, а відчини їх мені, що каюся перед Тобою.

Чоловіколюбче, Ти хочеш, щоб усі спаслися. Як Милосердний, поклич і прийми мене, що каюся.

Почуй, Спасе, зітхання душі моєї, прийми сльози очей моїх і спаси мене.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородиці: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.

Другий ірмос: Дивіться, дивіться: Я — Бог, / що манну, як дощ, послав / і воду із каменя виточив / давно в пустелі людям Моїм / правицею єдиною/ і силою Моєю.

Дивіться, дивіться: Я — Бог. Почуй, душе моя, Господа, що взиває, зостав колишній гріх і бійся Бога, як Праведного та як Суддю.

До кого ти стала подібною, многогрішна душе, як не до першого Каїна і того Ламе́ха, каменувавши тіло злочинствами та вбивши розум безрозсудними помислами.

Охопивши зором усіх, що жили до Закону, душе, ти не була подібною до Сифа, не наслідувала ні Ено́са, ні Ено́ха через переселення, ані Ноя, але виявилася ти вбогою перед життям праведників.

Ти одна, душе моя, розкрила безодні гніву Бога твого й затопила, як землю, всю плоть, і діла, й життя, і залишилась поза спасенним ковчегом.

«Чоловіка вбив я на рану собі а юнака — на біду», взивав ридаючи Ламе́х, а ти, душе моя, не тремтиш, забруднивши тіло і осквернивши розум.

О, як же я став подібним до стародавнього вбивці Ламеха, вбивши душу, як чоловіка, розум, як юнака, і тіло моє як брата, наче Каїн-убивця, пристрасними пориваннями.

Ти наважилася б, душе, збудувати своїм пристрастям башту і спорудити укріплення, якби не зупинив Творець наміри твої й до землі не кинув вигадки твої.

Покалічено, зранено мене: ось ворожі стріли, що пробили мою душу й тіло; ось рани, струпи й болячки, що є слідами моїх свавільних пристрастей.

Пролив Господь від Господа вогонь колись і попалив несамовите беззаконня содомлян: ти ж полум’я розпалила геєнське, душе, і в ньому згориш дощенту.

Зрозумійте й побачте, що Я — Бог, Який випробовує серця і розкриває думки, викриває вчинки та спалює гріхи й захищає сироту, смиренного і вбогого.

Марії: Потопаючи в безодні зла, простягла ти, Маріє, свої руки до Милосердного Бога, і Він, усіляко шукаючи твого навернення, як Петрові, простягнув тобі божественну руку.

Марії: З усією щирістю й любов’ю прийшла ти до Христа, покинувши попередню путь гріха, і жила в непрохíдних пустелях, у чистоті виконуючи божественні Його заповіді.

Андрію: Дивімось, дивімось, душе, на чоловіколюбство Бога і Владики; тому перед кінцем зі сльозами припадімо до Нього, взиваючи: молитвами Андрія, Спасе, помилуй нас.

Слава, Троїчний: Безпочаткова, несотворена Тройце, нероздільна Одинице! Прийми мене, що каюся, спаси мене, що согрішив: Твоє я творіння, не покинь, а помилуй і визволи мене від осуду вогне́нного.

І нині, Богородичний: Пречиста Владичице Богородителько, надіє тих, що звертаються до Тебе, і пристановище тих, що серед бурі. Милостивого Творця і Сина Твого умилостив і до мене молитвами Твоїми.

Ірмос: Воньми́ не́бо, і возглаго́лю, і воспою́ Христа́, от Ді́ви пло́тію прише́дшаго.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Воньми́ не́бо, і возглаго́лю, земле́, внуша́й глас, ка́ющійся к Бо́гу і воспіва́ющий Єго́.

Воньми́ мі, Бо́же, Спа́се мой, ми́лостивним Твої́м о́ком, і прийми́ моє́ те́плоє іспові́даніє.

Согріши́х па́че всіх челові́к, єди́н согріши́х Тебі́; но уще́дри, я́ко Бог, Спа́се, творе́ніє Твоє́.

Бу́ря м'я злих обдержи́ть, Благоутро́бне Го́споди; но я́ко Петру́, і мні ру́ку простри́.

Сле́зи блудни́ці, Ще́дре, і аз предлага́ю: очи́сти м'я, Спа́се, благоутро́бієм Твої́м.

Омрачи́х душе́вную красоту́ страсте́й сластьми́, і вся́чеськи весь ум персть сотвори́х.

Раздра́х ни́ні оде́жду мою́ пе́рвую, ю́же мі ізтка́ Зижди́тель ізнача́ла, і отту́ду лежу́ наг.

Облеко́хся в раздра́нную ри́зу, ю́же ізтка́ мі змій сові́том, і стижду́ся.

Воззрі́х на садо́вную красоту́ і прельсти́хся умо́м: і отту́ду лежу́ наг, і срамля́юся.

Ді́лаша на хребті́ моє́м всі нача́льниці страсте́й, продолжа́юще на м'я беззако́ніє їх.

Погуби́х первозда́нную добро́ту і благолі́піє моє́, і ни́ні лежу́ наг, і стижду́ся.

Сшива́ше ко́жния рі́зи гріх мні, обнажи́вий м'я пе́рвия боготка́нния оде́жди.

Обложе́н єсьм одія́нієм студа́, я́коже ли́ствієм смоко́вним, во обличе́ніє мої́х самовла́стних страсте́й.

Оді́яхся в сра́мную ри́зу і окровавле́нную сту́дно, тече́нієм стра́стнаго і любосла́стнаго живота́.

Оскверни́х пло́ті моєя́ ри́зу і окаля́х є́же по о4бразу, Спа́се, і по подо́бію.

Впадо́х в стра́стную па́губу і в веще́ственную тлю, і отто́лі до ни́ні враг мні досажда́єть.

Любове́щноє і любоімі́нноє житіє́, невоздержа́нієм, Спа́се, предпоче́т ни́ні, тя́жким бре́менем обложе́н єсьм.

Украси́х плотськи́й о́браз скве́рних помишле́ній разли́чним обложе́нієм, і осужда́юся.

Вні́шним прилі́жно благоукраше́нієм єди́нім попеко́хся, вну́треннюю презрі́в Богообра́зную ски́нію.

Вообрази́в мої́х страсте́й безобра́зіє, любосла́стними стремле́ньми погуби́х ума́ красоту́.

Погребо́х пе́рваго о́браза добро́ту Спа́се страстьми́, ю́же я́ко іногда́ дра́хму, взиска́в обря́щи.

Согріши́х, я́коже блудни́ця вопію́ Ті: єди́н согріши́х Тебі́, я́ко ми́ро прийми́ Спа́се і моя́ сле́зи.

Поползо́хся я́ко Дави́д блу́дно, і оскверни́хся; но оми́й і мене́ Спа́се, слеза́ми.

Очи́сти, я́коже мита́р вопію́ Ті, Спа́се очи́сти м'я: нікто́же бо су́щих із Ада́ма, я́коже аз согріши́х Тебі́.

Ні слез, ніже́ покая́нія і́мам, ніже́ умиле́нія: Сам мі сія́, Спа́се, я́ко Бог да́руй.

Двер Твою́ не затвори́ мні тогда́, Го́споди, Го́споди; но отве́рзи мі сію́ ка́ющемуся Тебі́.

Человіколю́бче хотя́й всім спасти́ся, Ти воззови́ м'я, і прийми́ я́ко Благ ка́ющагося.

Внуши́ воздиха́нія душі́ моєя́, і о́чію моє́ю прийми́ ка́плі Спа́се, і спаси́ м'я.

Богоро́дичен: Пречи́стая Богоро́дице Ді́во, єди́на Всепі́тая, моли́ прилі́жно во є́же спасти́ся нам.

Ірмос: Ви́діте, ви́діте, я́ко Аз єсьм Бог: ма́нну одожди́вий, і во́ду із ка́мене істочи́вий дре́вле в пусти́ні лю́дем Мої́м десни́цею єди́ною, і крі́постію моє́ю.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ви́діте, ви́діте, я́ко аз єсьм Бог: внуша́й душе́ моя́ Го́спода вопію́ща, і удали́ся пре́жняго гріха́, і бо́йся я́ко неуми́тнаго, і я́ко Судії́ і Бо́га.

Кому́ уподо́билася єси́ многогрі́шная душе́, то́кмо пе́рвому Ка́їну, і Ламе́ху о́ному, каменова́вшая ті́ло злоді́йстви, і уби́вшая ум безслове́сними стремле́ньми.

Вся пре́жде зако́на прете́кши, о душе́! Си́фу не уподо́билася єси́, ні Ено́са подража́ла єси́, ні Ено́ха преложе́нієм, ні Но́я; но яви́лася єси́ убо́га пра́ведних жи́зні.

Єди́на отве́рзла єси́ хля́би гні́ва Бо́га твоєго́, душе́ моя́, і потопи́ла єси́ всю, я́коже зе́млю плоть, і дія́нія і житіє́, і пребила́ єси́ вні спаси́тельнаго ковче́га.

Му́жа уби́х, глаго́леть, в я́зву мні, і ю́ношу в струп, Ламе́х рида́я вопія́ше, ти же не трепе́щеши, о душе́ моя́, окаля́вши плоть, і ум оскверни́вши.

О ка́ко поревнова́х Ламе́ху, пе́рвому уби́йці, ду́шу я́ко му́жа, ум я́ко ю́ношу, я́ко бра́та же моєго́ ті́ло уби́в, я́ко Ка́їн уби́йця, любосла́стними стремле́ньми.

Столп умудри́ла єси́ созда́ти о душе́, і утвержде́ніє водрузи́ти Твої́ми похотьми́, а́ще не би Зижди́тель удержа́л сові́ти Твоя́, і низве́ргл на зе́млю ухищре́нія Твоя́.

Уязви́хся, ура́нихся, се стрі́ли вра́жія уязви́вшия мою́ ду́шу і ті́ло: се стру́пи, гноє́нія, омраче́нія, вопію́ть ра́ни самово́льних мої́х страсте́й.

Одожди́ Госпо́дь от Го́спода огнь іногда́, на беззако́ніє гні́вающеє соже́г содо́мляни: Ти же огнь вжегла́ єси́ геє́нский, в не́мже і́маши, о душе́, сожещи́ся.

Разумі́йте і ви́діте, я́ко аз єсьм Бог, іспита́яй сердця́, і уму́чаяй ми́слі, облича́яй дія́нія, і попаля́яй гріхи́, і судя́й си́ру, і смире́ну, і ни́щу.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Просте́рла єси́ ру́ці твої́ к ще́дрому Бо́гу, Марі́є, в бе́здні зол погружа́ємая, і я́коже Петру́ человіколю́бно ру́ку Бо́же́ственную простре́, твоє́ обраще́ніє вся́чеськи іскі́й.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Всім усе́рдієм і любо́вію притекла́ єси́ Христу́, пе́рвий гріха́ путь отвра́щши, і в пусти́нях непроходи́мих пита́ющися, і того́ чи́сті соверша́ющи Бо́же́ственния за́повіді.

Приспів: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Ви́дим, ви́дим человіколю́біє, о душе́, Бо́га і Влади́ки; сего́ ра́ди пре́жде конця́, Тому́ со слеза́ми припаде́м вопію́ще: Андре́я моли́твами, Спа́се, поми́луй нас.

Сла́ва, Тро́їчен: Безнача́льная, Несозда́нная Тро́йце, Неразді́льная Єди́нице, ка́ющася м'я прийми́, согріши́вша спаси́: Твоє́ єсьм созда́ніє, не пре́зри, но пощади́, і ізба́ви м'я о́гненнаго осужде́нія.

І ни́ні, Богоро́дичен: Пречи́стая Влади́чице Богороди́тельнице, Наде́ждо к Тебі́ притека́ющих, і приста́нище су́щих в бу́рі, Ми́лостиваго і Созда́теля, і Си́на Твоєго́, уми́лостиви і мні моли́твами Твої́ми.

Ірмос: На непохитному, Христе, камені / заповідей Твоїх / утверди мої помисли.

Колись Господь послав дощем вогонь від Господа і землю содомську спалив.

На горі спасайся, душе, як той Лот, і до Сіго́ру ховайся.

Тікай, душе, від полум’я, тікай від содомської пожежі, тікай від знищення у полум’ї божественному.

Сповідаюся Тобі, Спасе: согрішив я, согрішив перед Тобою; але відпусти і прости мені, як Милосердний.

Согрішив я один перед Тобою, більш від усіх согрішив я; Христе Спасе, не відкинь мене.

Ти — Пастир Добрий; віднайди мене, вівцю, і заблуканого не відкинь мене.

Ти — любий Ісусе; Ти — мій Сотворитель; Тобою, Спасе, я оправдаюся.

Слава, Троїчний: Єдиний у Тройці Боже, спаси нас від облуди, спокус і напастей.

І нині, Богородичний: Радуйся, утробо, що Бога прийняла; радуйся, престоле Господній; радуйся, Мати Життя нашого.

Другий ірмос: Утверди, Господи, на камені / заповідей Твоїх / захитане серце моє, / бо Ти Єдин Свят єси і Господь.

Джерело життя знайшов я в Тобі й Руїнника смерти і перед кінцем від мого серця взиваю до Тебе: согрішив я, очисти і спаси мене.

Тих, що за Ноя блудодіяли, наслідував я, Спасе, заслуживши подібний до них осуд на загибель у потопі.

Согрішив я, Господи, согрішив перед Тобою, очисти мене; немає бо серед людей грішника, якого б я не перевищив провинами.

Наслідуючи того Хама-батьковбивцю, душе, ти не прикрила сорому ближнього, відвернувши від нього свій погляд.

Благословення Си́мового не наслідувала ти, душе окаянна, і великого спадку, як Я́фет, не мала ти на землі визволення.

Вийди, душе моя, із землі Харра́н од гріха, та йди в землю, що її Авраам одержав, яка виточує вічно живе нетління.

Ти чула, душе моя, як колись Авраам залишив батьківську землю і став подорожнім — наслідуй його рішучість.

Пригостивши ангелів під Мамврійським дубом, патріарх на старість одержав нагороду — обітницю.

Знаючи, окаянна душе моя, як Ісаака таємно принесено в нову жертву всепалення Господеві, наслідуй його рішучість.

Ти чула, душе моя, що Ізмаїла було вигнано, як нащадка рабині; пильнуй, щоб і тобі чогось подібного не потерпіти за легковажність.

До стародавньої Ага́рі єгиптянки ти подібною стала, душе: свавільністю поневолившись і породивши нового Ізмаїла — зухвалість.

Ти знала, душе моя, про показану Якову драбину від землі до неба, чому ж ти не обрала безпечного сходження — благочестя?

Наслідуй священика Божого й самотнього царя [Мелхиседе́ка] — подобу життя Христового у світі серед людей.

Не зробися стовпом соляним, душе, повернувшись назад, нехай настрашить тебе приклад содомлян; на висоті, де Сігор, спасайся.

Втікай, душе моя, від полум’я гріхів, як Лот, утікай від Содому й Гоморри, втікай від вогню усякого нерозсудливого бажання.

Помилуй, Господи, помилуй мене, взиваю до Тебе, коли прийдеш з ангелами Своїми воздати усім за їхніми ділами.

Не відкинь, Владико, моління тих, що оспівують Тебе, а змилосердься, Чоловіколюбче, і подай відпущення тим, що з вірою просять.

Марії: Захоплено мене, мати, бурею та хвилями провин; але ти сама нині спаси мене і приведи до пристановища божественного покаяння.

Марії: Щире благання і нині принеси, преподобна, до милосердної Богородиці, й молитвами твоїми відчини мені двері до Бога.

Андрію: Молитвами твоїми даруй і мені відпущення провин, Андрію, святителю Критський, бо ти найкраще знаєш тайну покаяння.

Слава, Троїчний: Тройце проста, несотворена, Істото безпочаткова, у трьох Особах оспівана. Спаси нас, що з вірою поклоняємось владі Твоїй.

І нині, Богородичний: Від Отця надвічно народженого Сина Ти, Богородителько, не знавши мужа, в часі породила, і дивне чудо, — годуючи, залишилась Дівою.

Ірмос: Утверди, Господи…

Ірмос: На недви́жимім, Христе́, ка́мені за́повідей Твої́х утверди́ моє́ помишле́ніє.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Огнь от Го́спода іногда́ Госпо́дь одожди́в, зе́млю содо́мськую пре́жде попали́.

На горі́ спаса́йся, душе́, я́коже Лот о́ний, і в сиго́р угонза́й.

Бі́гай запале́нія, о душе́, бі́гай содо́мськаго горі́нія, бі́гай тлі́нія Боже́ственнаго пла́мене.

Іспові́даюся Тебі́, Спа́се: согріши́х, согріши́х Ті; но осла́би, оста́ви мі, я́ко Благоутро́бен.

Согріши́х Тебі́ єди́н аз, согріши́х па́че всіх, Христе́ Спа́се, да не пре́зриши мене́.

Ти єси́ Па́стир до́брий, взищи́ мене́, а́гнця, і заблу́ждшаго да не пре́зриши мене́.

Ти єси́ сла́дкий, Ісу́се, Ти єси́ Созда́тель мой: в Тебі́, Спа́се, оправда́юся.

Сла́ва, Тро́їчен: О Тро́йце Єди́нице Бо́же! Спаси́ нас от пре́лести, і іскуше́ній, і обстоя́ній.

І ни́ні, Богоро́дичен: Ра́дуйся, Богоприя́тная утро́бо, ра́дуйся, Престо́ле Госпо́день, ра́дуйся, Ма́ти жи́зні на́шея.

Ірмос: Утверди́ Го́споди на ка́мені за́повідей Твої́х, подви́гшеєся се́рдце моє́, я́ко єди́н Свят єси́ і Госпо́дь.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Істо́чник живота́ стяжа́х Тебе́, сме́рти низложи́теля, і вопію́ Ті от се́рдця моєго́ пре́жде конця́: согріши́х, очи́сти і спаси́ м'я.

При Но́ї, Спа́се, блу́дствовавшия подража́х, о́ніх наслі́дствовав осужде́ніє, в пото́пі погруже́нія.

Согріши́х, Го́споди, согріши́х Тебі́, очи́сти м'я: ність бо і́же кто согріши́ в челові́ціх, єго́же не превзидо́х прегріше́ньми.

Ха́ма о́наго, душе́, отцеуби́йця подража́вши, сра́ма не покри́ла єси́ і́скренняго, всп'ять зря возврати́вшися.

Благослове́нія си́мова не наслі́довала єси́ душе́ окая́нная: ні простра́нноє одержа́ніє, я́коже Іа́феф імі́ла єси́ на землі́ оставле́нія.

От землі́ харра́н, ізи́ди от гріха́ душе́ моя́, гряди́ в зе́млю точа́щую присноживо́тноє нетлі́ніє, є́же Авраа́м наслі́дствова.

Аврая́ма сли́шала єси́ душе́ моя́, дре́вле оста́вльша зе́млю оте́чества, і би́вша прише́льця, сего́ произволе́нію подража́й.

У ду́ба мамври́йськаго учреди́в патріа́рх А́нгели, наслі́дствова по ста́рости обітова́нія лови́тву.

Ісаа́ка окая́нная душе́ моя́, разумі́вши но́вую же́ртву, та́йно всесожже́нную гDви, подража́й Єго́ произволе́нію.

Ісма́їла сли́шала єси́, трезви́ся, душе́ моя́, ізгна́на я́ко раби́нино отрожде́ніє, виждь, да не ка́ко подо́бно что постра́ждеши ласкосе́рдствующи.

Ага́рі дре́влі душе́, єги́птянині уподо́билася єси́, порабо́тившися проізволе́нієм, і ро́ждши но́ваго їсма́ила, презо́рство.

Іа́ковлю лі́ствицю разумі́ла єси́ душе́ моя́, явля́ємую от землі́ к небесе́м, почто́ не імі́ла єси́ восхо́да тве́рда, благоче́стія;

Свяще́нника Бо́жия, і Царя́ уєдине́на, Христо́во подо́біє, в ми́рі житія́, в челові́ціх подража́й.

Не бу́ди столп сла́ний душе́, возврати́вшися всп'ять: о́браз да устраши́ть Тя содо́мский, горі́ в сиго́р спаса́йся.

Запале́нія я́коже Лот, бі́гай душе́ моя́ гріха́: бі́гай Содо́ми і Гомо́рри, бі́гай пла́мене вся́каго безслове́снаго жела́нія.

Поми́луй Го́споди, поми́луй м'я, вопію́ Ті, єгда́ при́йдеши со а́нгели Твої́ми, возда́ти всім по достоя́нію дія́ній.

Моле́нія, Влади́ко, Тебе́ пою́щих не отве́ржи; но уще́дри, Человіколю́бче, і пода́ждь ві́рою прося́щим оставле́ніє.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Содержи́м єсьм бу́рею і треволне́нієм согріше́ній, но сама́ м'я, ма́ти, ни́ні спаси́, і к приста́нищу Боже́ственнаго покая́нія возведи́.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Ра́бськоє моле́ніє і ни́ні, преподо́бная, прине́сши ко благоутро́бній моли́твами твої́ми Богоро́диці, отве́рзи мі Бо́же́ственния вхо́ди.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Твої́ми моли́твами да́руй і мні оставле́ніє долго́в, о Андре́є, Кри́тський предсіда́телю! покая́нія бо ти таї́нник преізря́дний.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йце Про́стая, Несозда́нная, Безнача́льноє Єстество́, в Тро́йці піва́ємая Іпоста́сей, спаси́ ни ві́рою покланя́ющияся держа́ві Твоє́й.

І ни́ні, Богоро́дичен: От Отця́ безлі́тна Си́на, в лі́то Богороди́тельнице, неіскусому́жно родила́ єси́, стра́нноє чу́до, преби́вши Ді́ва доя́щи.

Катавасія: Утверди́ Го́споди на ка́мені за́повідей Твої́х, подви́гшеєся се́рдце моє́, я́ко єди́н Свят єси́ і Госпо́дь.

Світила богосяйні, Спасові апостоли, просвітіть нас у темряві життя, щоб нині вдень ми побожно поводилися, світлом стриманости уникаючи нічних пристрастей, і світлі страждання Христові побачили радіючи.

Світи́ла богозра́чная, Спа́сови апо́столи, просвіті́те нас во тьмі житія́, я́ко да во дні ни́ні благообра́зно хо́дим, сві́том воздержа́нія нощни́х страсте́й отбіга́юще, і сві́тлия стра́сті Христо́ви у́зрим, ра́дующеся.

Дванадцять апостолів боговибраних, моління Христу нині принесіть, щоб шлях посту перейти всім, хто чинить молитви умиленні й творить добро усердно, щоб так ми приготувалися побачити славне воскресіння Христа Бога, славу і хвалу Йому приносячи.

Апо́cтольськая двоєнадеся́тице богоізбра́нная, мольбу́ Христу́ ни́ні принеси́, по́стноє по́прище всім прейти́, соверша́ющим во умиле́нії моли́тви, творя́щим усе́рдно доброді́телі, я́ко да си́це предвари́м ви́діти Христа́ Бо́га сла́вноє Воскресеніє, сла́ву і хвалу́ принося́ще.

Неосяжного Бога, Сина і Слово, що невимовно понад розуміння від Тебе народився, моли, Богородице, з апостолами чистий мир подати всьому світові й дати нам прощення провин перед кончиною, і Царства Небесного сподоби рабів Твоїх, великої ради милости.

І трипіснець, без поклонів, гл. 8

Ірмоси трипіснців не співають.

Непостижи́маго Бо́га, Си́на і Сло́во, несказа́нно па́че ума́ із Тебе́ ро́ждшеєся, моли́ Богоро́дице со Апо́столи, мир вселе́нній чи́стий пода́ти, і согріше́ній да́ти нам пре́жде конця́ проще́ніє, і Ца́рствія Небе́снаго кра́йнія ра́ди бла́гости, сподо́бити раби́ Твоя́.

Ірмос: Почув я, Господи, / про тайну Твого піклування, / зрозумів діла Твої / і прославив Твоє Божество.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

У стриманості проживши, просвітлені Христові апостоли стриманости час полегшують нам Божественним заступництвом.

Дванадцятиструнний орга́́́́́н, хор божественних учнів заспівав пісню спасительну, лукаві співи спиняючи.

Дощем духовним всю землю під сонцем напоїли ви, всеблаженні, посуху багатобожжя відігнавши.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородичний: Упокореного спаси мене, що жив зарозуміло, о Діво всечиста, що породила Того, Хто возніс смиренне єство.

(Ірмос не співати: читати або пропускати): Почув я, Господи…

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Всечесний чине апостольський, що Творця всіх мо́лить, проси помилувати нас, що вихваляють тебе.

Апостоли, як працівники Христові, що цілий світ божественним словом обробили, ви завжди приносите Йому плоди.

Апостоли, ви були воістину улюбленим Христовим виноградом, бо вино духовне виточили для світу.

Слава,Троїчний: Надвічна, співо́бразна, всесильна Тройце Свята, Отче, Слове і Ду́ше Святий, Боже, Світе й Життя — охорони отару Твою.

І нині, Богородичнй: Радуйся, Престоле вогнеподібний, радуйся, Світильнику світосяйний; радуйся, Горо́ освячення, Ковчеже Життя, свята Скиніє Святині.

Великого канону ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи».

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Діл Твоїх не зневаж, творіння Твого не покинь, Судде Праведний. Хоч і один я согрішив, як людина, більш від усякої людини, Чоловіколюбче, але Ти, як Господь усього, маєш владу прощати гріхи.

Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся: час скорочується; устань, близько при дверях Суддя; як сон, як цвіт, минає час життя: нащо ми живемо в суєті?

Пробудися, душе моя, подумай про діла, які ти вчинила, постав їх перед очі твої та пролий потоки сліз твоїх; сповідай Христові з дерзновенням учинки й помисли та виправдайся.

Нема в житті ні гріха, ні вчинку, ані зла, якими я, Спасе, не згрішив, розумом і словом, волею й наміром, думкою і ділом нагрішивши, як ніколи ніхто інший.

Тому й звинувачено мене, тому й осуджено мене, окаянного, своїм сумлінням, бо нічого у світі нема суворішого. Судде, Визволителю мій і Знавче, пощади, визволи і спаси мене, раба Твого.

Драбина, що її давно бачив великий серед патріархів, є вказівкою, душе моя, діяльного сходження й піднесення розумом; тому, коли хочеш жити ділами, розумом і спогляданням, оновися.

Спеку денну терпів у скруті патріарх і нічний мороз переносив, і, повсякденно заробляючи прибуток, пас, трудився і служив, щоб мати двох дружин.

Під двома жінками розумій діяння і розум у спогляданні: Лію, що була багатодітною, як діяння, а Рахи́ль, здобуту у великих трудах, як розум; бо без трудів, душе, ані діяння наші, ані споглядання не мають досконалости.

Пильнуй, душе моя, будь мужньою, як колись великий серед патріархів, щоб вершити діяння з розумінням, щоб мати розум, який бачить Бога, і щоб проникнути в неприступний морок у спогляданні та набути великих скарбів.

Великий серед патріархів, породивши дванадцятьох патріархів, таємно показав тобі, душе моя, драбина діяльного сходження, премудро розмістивши дітей як щаблі, а кроки свої — як сходження вгору.

Іса́ва ненависного наслідувала ти, душе, віддала ти спокусникові своєму первородство первісної краси й позбавилася батьківського благословення, і двічі впала ти, окаянна: ділом і розумом; тому нині покайся.

Едо́мом названо Ісава за надмірне жонолюбство: бо завжди палав нестриманістю й осквернявся похіттю, то й звався Едомом, що значить «розпалення душі гріхолюбної».

Чувши про Іова, що сидів на гноїщі та виправдався, ти не наслідувала, о душе моя, його мужности, не мала твердої волі в усьому, що знаєш і чим була спокушена, але виявилася нетерпеливою.

Той, хто раніше був на престолі, у наготі нині на гноїщі зранений; той, хто мав багато дітей і був уславлений, умить став бездітним і бездомним; палацом вважав він гноїще, і струпи — коштовним камінням.

Царським достоїнством, у вінець і багряницю вбраний, заможний чоловік і праведний, багатством і стадами наділений, несподівано втратив багатство, славу царства та зубожів.

Хоч праведним і непорочним він був понад усіх, але не уник облесливої пастки й тенет, ти ж, будучи гріхолюбною, окаянна душе, що вдієш, коли щось несподіване тебе спіткає.

Тіло осквернилося, дух мій заплямовано, увесь я вкритий струпами; але, як Лікар, Христе, вилікуй і те і друге моїм покаянням, омий, очисти й покажи мене, Спасе мій, чистішим від снігу.

Тіло Своє і Кров Ти, Слове, розпинаючись, віддав за всіх: Тіло — щоб мене оновити, Кров — щоб омити мене, і духа віддав Ти, Христе, щоб привести мене до Отця Твого.

Вчинив Ти спасіння посеред землі, Милосердний, щоб ми спаслися. З волі Своєї Ти був розп’ятий на древі; замкнений Едем відчинився; небесні й земні створіння і всі спасенні народи поклоняються Тобі.

Нехай буде мені Кров із ребра Твого купіллю а разом і питтям, що виточило воду прощення, щоб я очищався і тим, і другим, помазуючись та п’ючи́, як миро й пиття, Слове, животворчі слова Твої.

Позбавлений я чертогу, позбавлений і весілля, а разом і вече́рі; світильник погас, бо немає оливи, світлицю замкнено, коли я спав, вечеря скінчилася, а мене зі зв’язаними руками й ногами викинуто геть.

Чашу придбала Церква — живоносні ребра Твої, з яких пролилися нам подвійні потоки — відпущення гріхів і розуміння, як о́брази обох Завітів, Спасе наш, Старого й Нового.

Час життя мого короткий і переповнений хворобами та лукавством, але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Велемовний нині я і черствий серцем без причини й даремно; не осуди мене з фарисеєм, але подай мені смирення митареве і до нього мене причисли, єдиний Милосердний і Правосудний.

Знаю, Милосердний, що согрішив я, осквернивши посудину тіла мого, але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Ідолом зробив я сам себе, понівечивши душу пристрастями, Милосердний; але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Не послухав я голосу Твого, не послухався Писання Твого, Законодавче; але в покаянні прийми мене та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Марії: Живучи життям безтілесних, ти дійсно одержала від Бога велику благодать; завжди заступайся за тих, що шанують тебе, преподобна; тому молимо тебе: визволи й нас від усяких напастей молитвами твоїми.

Марії: У глибину великих пороків упавши, ти не пов’язла в них, але високими помислами піднеслася, найвищими діяннями явивши преславні чесноти, Маріє, ангельське єство здивувавши.

Андрію: Андрію, похвало отців, не переставай благати молитвами твоїми, стоячи перед Пребожественною Тройцею, щоб визволитися нам від муки, що з любов’ю призиваємо тебе, всехвальний, божественного покровителя й окрасу Криту.

Слава, Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається.

І нині, Богородичний: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.

Ірмос: Усли́ша проро́к прише́ствіє Твоє́, Го́споди, і убоя́ся, я́ко хо́щеши от Ді́ви роди́тися і челові́ком яви́тися, і глаго́лаше: усли́шах слух Твой і убоя́хся; сла́ва си́лі Твоє́й, Го́споди.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Діл Твої́х да не пре́зриши, созда́нія Твоєго́ да не оста́виши, Правосу́де, а́ще і єди́н согріши́х, я́ко челові́к, па́че вся́каго челові́ка, Человіколю́бче, но і́маши, я́ко Госпо́дь всіх, власть оставля́ти гріхи́.

Приближа́ється, душе́, коне́ць, приближа́ється, і неради́ши, ні гото́вишися; вре́м'я сокраща́ється, воста́ни, близ при две́рех Судія́ єсть; я́ко со́ніє, я́ко цвіт, вре́м'я житія́ тече́ть; что всу́є м'яте́мся?

Воспряни́, о душе́ моя́, дія́нія твоя́, яже соді́лала єси́, помишля́й, і сія́ пред лице́ твоє́ принеси́, і ка́плі іспусти́ слез твої́х; рци со дерзнове́нієм дія́нія і помишле́нія Христу́, і оправда́йся.

Не бисть в житії́ гріха́, ні дія́нія, ні зло́би, єя́же аз, Спа́се, не согріши́х умо́м і сло́вом, і проізволе́нієм і предложе́нієм, і ми́слію і дія́нієм согріши́в, я́ко ін нікто́же когда́.

Отсю́ду і осужде́н бих, отсю́ду препри́н бих аз окая́нний от своєя́ со́вісти, єя́же нічто́же в ми́рі ну́жнійше: Судіє́ Ізба́вителю мой, і Ві́дче, пощади́ і ізба́ви, і спаси́ м'я, раба́ Твоєго́.

Лі́ствиця, ю́же ви́ді дре́вле вели́кий в патріа́рсіх, указа́ніє єсть, душе́ моя́, ді́ятельнаго восхожде́нія, разу́мнаго возше́ствія: а́ще хо́щеши у́бо, дія́нієм, і ра́зумом, і зрі́нієм пожи́ти, обнови́ся.

Зной дневни́й претерпі́ лише́нія ра́ди патріа́рх, і мраз нощни́й понесе́, на всяк день снабді́нія творя́, паси́й, тружда́яйся, рабо́таяй, да дві жені́ сочета́єть.

Жени́ мі дві разумі́й, дія́ніє же і ра́зум в зрі́нії, ли́ю у́бо дія́ніє, я́ко многоча́дную; Рахи́ль же ра́зум, я́ко многотру́дную; і́бо кромі́ трудо́в, ні дія́ніє, ні зрі́ніє душе́, іспра́виться.

Бди, о душе́ моя́! Ізря́дствуй я́коже дре́вле вели́кий в патріа́рсіх, да стя́жеши дія́ніє с ра́зумом, да бу́деши ум зряй Бо́га і дости́гнеши незаходя́щий мрак в виді́нії, і бу́деши вели́кий купе́ць.

Двана́десять патріа́рхов, вели́кий в патріа́рсіх дітотвори́в, та́йно утверди́ тебі́ лі́ствицю ді́ятельнаго, душе́ моя́, восхожде́нія: ді́ти, я́ко основа́нія, степе́ні, я́ко восхожде́нія, прему́дренно подложи́в.

Іса́ва возненави́діннаго подража́ла єси́, душе́, отдала́ єси́ преле́стнику твоєму́ пе́рвия добро́ти пе́рвенство, і оте́чеськия моли́тви отпа́ла єси́, і два́жди поползну́лася єси́ окая́нная, дія́нієм і ра́зумом: ті́мже ни́ні пока́йся.

Едо́м Іса́в нарече́ся, кра́йняго ра́ди женонеі́стовнаго сміше́нія: невоздержа́нієм бо при́сно разжига́єм, і сластьми́ оскверня́єм, Едо́м іменова́ся, є́же глаго́леться разжже́ніє душі́ любогріхо́вния.

І́ова на гно́їщі сли́шавши, о душе́ моя́, оправда́вшагося, того́ му́жеству не поревнова́ла єси́, тве́рдаго не імі́ла єси́ предложе́нія, во всіх яже ві́си, і ї́миже іскуси́лася єси́, но яви́лася єси́ нетерпіли́ва.

І́же пе́рвіє на престо́лі, наг ни́ні на гно́їщі гно́єн; мно́гий в ча́діх і сла́вний, безча́ден і бездо́мок напра́сно: пала́ту у́бо гно́їще, і би́серіє стру́пи вміня́ше.

Ца́рским досто́їнством, вінце́м і багряни́цею оді́ян, многоимі́нний челові́к і првdний, бога́тством кипя́ і ста́ди, внеза́пу бога́тства, сла́ви ца́рства обнища́в лиши́ся.

А́ще пра́веден б'я́ше он, і непоро́чен па́че всіх, і не убіже́ ловле́нія льсти́ваго і сі́ті: ти же гріхолюби́ва су́щи, окая́нная душе́, что сотвори́ши, а́ще чесо́му о недові́домих случи́ться найти́ тебі́?

Ті́ло оскверни́ся, дух окаля́ся, весь острупи́хся; но я́ко врач Христе́, обоя́ покая́нієм мої́м уврачу́й, оми́й, очи́сти, покажи́ Спа́се мой, па́че сні́га чисті́йша.

Ті́ло Твоє́ і Кров распина́ємий о всіх положи́л єси́ Сло́ве: ті́ло у́бо, да м'я обнови́ши: Кров, да оми́єши м'я: дух же пре́дал єси́, да м'я приведе́ши Христе́, Твоєму́ Роди́телю.

Соді́лал єси́ спасе́ніє посреді́ землі́ Ще́дре, да спасе́мся. во́лею на дре́ві расп'я́лся єси́. єде́м затворе́нний отве́рзеся, го́рняя і до́льняя твар, язи́ци всі спасе́ни покланя́ються Тебі́.

Да бу́деть мі купі́ль, Кров із ребр Твої́х, вку́пі і питіє́, істочи́вшеє во́ду оставле́нія, да обою́ду очища́юся, помазу́яся і пія́: я́ко пома́заніє і питіє́ Сло́ве, живото́чная Твоя́ словеса́.

Наг єсьм черто́га, наг єсьм і бра́ка, ку́пно і ве́чері: світи́льник угасе́, я́ко безеле́йний, черто́г заключи́ся мні сп'я́щу, ве́черя сніде́ся: аз же по руку́ і но́гу свя́зан, вон низве́ржен єсьм.

Ча́шу Це́рков стяжа́, ре́бра Твоя́ живоно́сная, із ни́хже сугу́бия нам істочи́ то́ки, оставле́нія і ра́зума, во о́браз дре́вняго і но́ваго двої́х вку́пі заві́тов, Спа́се наш.

Вре́м'я живота́ моєго́ ма́ло, і іспо́лнено болі́зней і лука́вства; но в покая́нії м'я прийми́, і в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ніє, ні бра́шно чужде́му, Спа́се, Сам м'я уще́дри.

Високоглаго́лив ни́ні єсьм, жесто́к же і се́рдцем, вотще́ і всу́є, да не с фарісе́ем осу́диши м'я, па́че же митаре́во смире́ніє пода́ждь мі єди́не Ще́дре, Правосу́де, і сему́ м'я сочисли́.

Согріши́х, досади́в сосу́ду пло́ті моєя́, вім Ще́дре; но в покая́нії м'я прийми́, і в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ніє, ні бра́шно чужде́му, Спа́се, Сам м'я уще́дри.

Самоистука́н бих страстьми́, ду́шу мою́ вредя́ Ще́дре, но в покая́нії м'я прийми́, і в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ніє, ні бра́шно чужде́му, Спа́се, Сам м'я уще́дри.

Не послу́шах гла́са Твоєго́, преслу́шах писа́ніє Твоє́ законополо́жника; но в покая́нії м'я прийми́, і в ра́зум призови́, да не бу́ду стяжа́ніє, ні бра́шно чужде́му, Спа́се, Сам м'я уще́дри.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Безпло́тних жи́тельство в пло́ті преходя́щи, благода́ть преподо́бная к Бо́гу ве́лію воі́стинну прия́ла єси́, ві́рно о чту́щих тя предста́тельствуй. ті́мже мо́лим тя, от вся́ких напа́стей і нас моли́твами твої́ми ізба́ви.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Вели́ких безмі́стій во глубину́ низве́дшися, неодержи́ма била́ єси́, но востекла́ єси́ по́мислом лу́чшим, ко кра́йній дія́ньми я́ві доброді́телі пресла́вно, а́нгельськоє єстество́, Марі́є, удиви́вши.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Андре́є, оте́чеськая похвало́, моли́твами твої́ми не преста́й моля́ся, предстоя́ Тро́йці преБо́же́ственній, я́ко да ізба́вимся муче́нія, любо́вію предста́теля тя Бо́же́ственнаго всеблаже́нне призива́ющії, кри́ту удобре́ніє.

Сла́ва, Тро́їчен: Неразді́льноє существо́м, несли́тноє ли́ці Богосло́влю Тя, Тро́їчеськоє Єди́но Бо́жество́, я́ко єдиноца́рственноє і сопресто́льноє, вопію́ Ті піснь вели́кую, в ви́шніх трегу́бо пісносло́вимую.

І ни́ні, Богоро́дичен: І ражда́єши, і ді́вствуєши, і пребива́єши обою́ду єстество́м Ді́ва; Рожде́йся обновля́єть зако́ни єстества́, утро́ба же ражда́єть, не ражда́ющая. Бог іді́же хо́щеть, побіжда́ється єстества́ чин, твори́ть бо єли́ка хо́щеть.

Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою.

Серед ночі повсякчас я провадив життя моє; бо темрявою і млою глибокою була для мене ніч гріха, але сином дня покажи мене, Спасе.

Руви́ма наслідуючи, я, окаянний, учинив беззаконний і злочинний намір перед Богом Всевишнім — осквернивши ложе своє, як той батькове.

Сповідаюся Тобі, Христе Царю, согрішив я, согрішив, як колись ті брати, що продали Йосифа — плід чистоти й невинности.

Рідні видали душу праведну, в неволю продали лю́́́бого як прообраз Господній; а ти, душе, сама віддалася в рабство гріхів своїх.

Йосифа праведного і чистий його розум наслідуй, окаянна й несамовита душе, не оскверняйся нерозсудливими пориваннями, повсякчас творячи беззаконня.

Хоч і в рові перебував колись Йосиф, Владико Господи, але на прообраз Твого похорону і воскресіння; чи зможу і я колись щось подібне принести Тобі?

Ти чула, душе, про колиску з Мойсеєм, яку колись вода носила на хвилях річкових, як у палаті, рятуючи від лихого заміру фараонового.

Ти чула, окаянна душе, про жінок, що колись убивали маленьких хлоп’яток — цей образ невинности, тож нині, як великий Мойсей, годуйся премудрістю.

Як великий Мойсей убив єгиптянина, так не вбила ти, окаянна душе, гріховного розуму; скажи, як утечеш ти в пустелю від пристрастей покаянням?

У пустелі оселився великий Мойсей; тож іди, душе, наслідуй його життя, щоб і тобі споглядати в купині Богоявлення.

Мойсеїв жезл, що вдарив по морю і глибину зробив суходолом, уявляй, душе, як образ Хреста божественного, яким можеш і ти чинити велике.

Аарон приносив Богові вогонь чистий, без домішок, але Офні та Фінее́с, як і ти, душе, принесли чуже Богові — осквернене життя.

Через запеклість я став подібним до жорстокого фараона, душею й тілом уподібнився до Я́ннія та Я́мврія, і розум мій затьмарений; але допоможи мені, Владико.

Із багном змішався я розумом, окаянний; омий мене, Владико, в купелі сліз моїх, молю Тебе, плоті моєї одежу як сніг убіливши.

Коли досліджую діла мої, Спасе, то бачу, що всіх людей я перевищив гріхами, бо грішив при свідомості розуму, а не через невідання.

Помилуй, Господи, помилуй творіння Своє; согрішив я, прости мені, бо Ти Сам Єдиний чистий за природою і нікого іншого, крім Тебе, без гріха немає.

Заради мене Ти, Богом бувши, прийняв мій образ і чудеса вчинив: зцілив прокажених, укріпив розслаблених, кровотечу в жінки спинив Ти, Спасе, доторком одежі.

Наслідуй кровоточиву, окаянна душе, припади, схопися за ризи Христові, щоб визволитись тобі від ран і почути від Нього: «Віра твоя спасла тебе».

Скорчену жінку наслідуй, душе, прийди і припади до ніг Ісусових, щоб Він випростав тебе і щоб ходила ти прямо стежками Господніми.

Якщо Ти й глибока Криниця, Владико, то виточи мені воду з пречистих жил Твоїх, щоб і я, як самарянка, випивши, не відчував більше спраги, бо Ти струмки життя виточуєш.

Силоамом нехай будуть для мене сльози мої, Владико Господи, щоб і я омив очі серця й духовно побачив Тебе, Світло Предвічне.

Марії: 3 безмірною любов’ю захотівши вклонитися Животворчому Древу, всехвальна, ти сподобилась бажаного; сподоби ж і мене досягти небесної слави.

Марії: Потоки йорданські перейшовши, знайшла ти спокій безболісний, уникнувши задоволення плоті; від нього і нас визволи, преподобна, молитвами твоїми.

Андрію: Як найвидатнішого серед пастирів, Андрію премудрий, тебе, вибраного, молю з великою любов’ю і страхом, щоб молитвами твоїми одержати спасіння та життя вічне.

Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось.

І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.

Ірмос: От нощі́ у́тренююща, Человіколю́бче, просвіти́, молю́ся, і наста́ви і мене́ на повелі́нія Твоя́; і научи́ м'я, Спа́се, твори́ти во́лю Твою́.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

В нощі́ житіє́ моє́ прейдо́х при́сно, тьма бо бисть і глубока́ мні мгла, нощ гріха; но я́ко дне си́на, Спа́се, покажи́ м'я.

Руви́ма подража́я окая́нний аз, соді́ях беззако́нний і законопресту́пний сові́т на Бо́га Ви́шняго, оскверни́в ло́же моє́, я́ко о́тчеє он.

Іспові́даюся Тебі́, Христе́ Царю́, согріши́х, согріши́х, я́ко пре́жде Іо́сифа бра́тія прода́вшії, чистоти́ плод і цілому́дрія.

От сро́дников пра́ведная душа́ связа́ся, прода́ся в рабо́ту сла́дкий, во о́браз Госпо́день: ти же вся, душе́, продала́ся єси́ зли́ми твої́ми.

Іо́сифа пра́веднаго і цілому́дреннаго ума́ подража́й окая́нная, і неіску́сная, душе́, і не оскверня́йся безслове́сними стремле́ньми при́сно беззако́ннующи.

А́ще і в ро́ві поживе́ іногда́ Іо́сиф, Влади́ко Го́споди, но во о́браз погребе́нія і воста́нія Твоєго́; аз же что Тебі́ когда́ сицево́є принесу́?

Моїсе́йов сли́шала єси́ ковче́жець душе́, вода́ми, волна́ми носи́м рі́чними, я́ко в черто́зі дре́вле бі́гающий ді́ла го́ркаго сові́та фараони́тська.

А́ще ба́би сли́шала єси́, убива́ющия іногда́ безвозра́стноє му́жеськоє, душе́ окая́нная, цілому́дрія дія́ніє, ни́ні я́ко вели́кий Моїсе́й, сси прему́дрость.

Я́ко Моїсе́й вели́кий єги́птянина, ума́ уязви́вши окая́нная, не уби́ла єси́ душе́: і ка́ко всели́шися, глаго́ли, в пусти́ню страсте́й покая́нієм;

В пусти́ню всели́ся вели́кий Моїсе́й, гряди́ у́бо подража́й того́ житіє́, да і в купині́ Богоявле́нія душе́, в виді́нії бу́деши.

Моїсе́йов жезл вообража́й душе́, ударя́ющий мо́ре, і огустіва́ющий глубину́, во о́браз Креста́ Бо́же́ственнаго: і́мже мо́жеши і ти вели́кая соверши́ти.

Ааро́н приноша́ше огнь Бо́гу, непоро́чний, неле́стний; но Офни́ і Фінеє́с, я́ко ти, душе́, приноша́ху чужде́є Бо́гу оскверне́нноє житіє́.

Я́ко тя́жкий нра́вом, фарао́ну го́ркому бих, Влади́ко, Іанни́, і Іамври́, душе́ю і ті́лом, і погруже́н умо́м; но помози́ мі.

Ка́лом сміси́хся окая́нний умо́м, оми́й м'я, Влади́ко, ба́нею мої́х слез, молю́ Тя, пло́ті моєя́ оде́жду убіли́в я́ко сніг.

А́ще іспита́ю моя́ діла́, Спа́се, вся́каго челові́ка превозше́дша гріха́ми себе́ зрю, я́ко ра́зумом му́дрствуяй согріши́х, не неві́дінієм.

Пощади́, пощади́ Го́споди, созда́ніє Твоє́, согріши́х, осла́би мі, я́ко єстество́м чи́стий Сам сий єди́н, і ін ра́зві Тебе́ нікто́же єсть кромі́ скве́рни.

Мене́ ра́ди Бог сий, вообрази́лся єси́ в м'я, показа́л єси́ чудеса́, ісціли́в прокаже́нния, і разсла́бленнаго стягну́в, кровоточи́вия ток уста́вил єси́, Спа́се, прикоснове́нієм риз.

Кровоточи́вую подража́й, окая́нная душе́, притеци́ удержи́ оме́ти Христо́ви, да ізба́вишися ран, і усли́шиши от Него́: ві́ра твоя́ спасе́ тя.

Ни́зу снича́щую подража́й, о душе́, прийди́, припади́ к нога́ма Ісу́совима, да тя іспра́вить, і да хо́диши пра́во стезі́ Госпо́дні.

А́ще і кла́дязь єси́ глубо́кий, Влади́ко, істочи́ мі во́ду із пречи́стих Твої́х жил, да я́ко самаряни́ня, не ктому́ пія́й жа́жду: жи́зні бо струї́ істоча́єши.

Силоа́м да бу́дуть мі сле́зи моя́, Влади́ко Го́споди, да уми́ю і аз зі́ниці се́рдця, і ви́жду Тя у́мно, Сві́та Преві́чна.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Несравне́нним жела́нієм всебога́тая, Дре́ву возжелі́вши поклони́тися живо́тному, сподо́билася єси́ жела́нія, сподо́би у́бо і мене́ улучи́ти ви́шнія сла́ви.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Струи́ Іорда́нськия преше́дши, обріла́ єси́ поко́й безболі́зненний, пло́ті сла́сти ізбіжа́вши, єя́же і нас ізми́ твої́ми моли́твами, преподо́бная.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Я́ко па́стирей ізря́днійша, Андре́є прему́дре, ізбра́нна су́ща тя, любо́вію ве́лію і стра́хом молю́, твої́ми моли́твами спасе́ніє улучи́ти, і жизнь ві́чную.

Сла́ва, Тро́йчен: Тя Тро́йце сла́вим, Єди́наго Бо́га: Свят, Свят, Свят єси́, О́тче, Си́не і Ду́ше, про́стоє Существо́, Єди́нице при́сно покланя́ємая.

І ни́ні, Богоро́дичен: Із Тебе́ облече́ся в моє́ сміше́ніє, нетлі́нная, безму́жная Ма́ти Ді́во, Бог созда́вий ві́ки, і соєдини́ Себі́ челові́чеськоє єстество́.

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє.

Щиро приношу Тобі, Спасе, сльози очей моїх і зітхання з глибини серця, що взиває: Боже, согрішив я перед Тобою, очисти мене.

Відхилилася ти, душе, від Господа свого, як Дафа́н і Авіро́н, але взивай із пекла найглибшого — «помилуй», щоб не поглинула тебе безодня земна.

Розлютившись, як телиця, душе, ти стала подібною до Єфрема; але, як сарна від тенет, рятуй життя, окриливши розум діяльністю та спогляданням.

Мойсеєва рука нехай упевнить нас, душе, як Бог може убілити й очистити життя прокажене; тому не впадай у відчай, що й ти прокажена.

Хвилі провин моїх, Спасе, вернувшись, як у Червоному морі, раптово покрили мене, як колись єгиптян і колісниці.

Нерозумне бажання ти мала, душе, як давній Ізраїль; бо ти нерозважливо вибрала, замість божественної манни, пере́сит від пристрасної насолоди.

Криниць хананейських думок, душе, ти воліла більше за джерела з того каменя, що з нього ріка премудрости, як із чаші, виливає струмки богослов’я.

Свинячого м’яса, страв і їжі єгипетської, більше за небесну, захотіла ти, душе моя, як колись нерозумний люд у пустелі.

Коли Мойсей, раб Твій, ударив жезлом камінь, то він образно показав животворчі ребра Твої, Спасе, із яких усі ми черпаємо питво життя.

Досліди, душе, і розглянь, як Ісус Навин, землю обітовану, яка вона, і вселися в неї благозаконням.

Устань і подолай, як Ісус Амали́ка, тілесні пристрасті, завжди перемагаючи гаваонитян — спокусливі помисли.

Перейди, душе, як колись ковчег, природній плин часу, та заволодій тією землею обітованою: так Бог повеліває.

Як спас Ти Петра, що взивав до Тебе, поспіши спасти й мене, Спасе; від звіра врятуй мене, простягнувши руку Свою, і виведи з глибини гріховної.

Пристановищем затишним знаю Тебе, Владико, Владико Христе: але поспіши визволити мене від непрохідних глибин гріха та відчаю.

Я — та царська драхма, що її давно загубив Ти, Спасе, але, запаливши світильник — Предтечу Свого, Слово, відшукай і знайди образ Твій.

Щоб я не почув від Тебе, Господи, як відкидаєш мене від Себе: «Візьми своє та йди у вогонь, проклятий», — але благий голос праведних.

Марії: Щоб загасити полум’я пристрастей, ти, Маріє, палаючи душею, повсякчас проливала сльози; благодать їх подай і мені — слузі твоєму.

Марії: Високим життям на землі здобула ти, мати, безпристрасність небесну; тому молися, щоб ті, хто оспівують тебе, від пристрастей визволилися молитвами твоїми.

Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.

Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний.

І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми.

Мала ектенія.

Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.

Ікос: Бачачи справжнє Христове лікування, від якого в Адама вливалося здоров’я, диявол був уражений і, знемагаючи, ридав і до своїх друзів волав: що я зроблю Синові Марії? Вбиває мене Той Вифлеємля́нин, що всюди є і все наповняє.

І «блаженні» з поклонами, гл. 6:

У царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Мешканцем раю, Христе, вчинив Ти розбійника, що на хресті взивав до Тебе: пом’яни мене; його покаяння сподоби й мене, недостойного.

Стих: Блаженні убогії духом, бо тих є Царство Небесне.

Чувши вдавнину про Мано́я, душе моя, що бачив явлення Бога і від неплідної тоді одержав плід обітниці; — наслідуй його благочестя.

Стих: Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Наслідуючи Самсо́нові лінощі, ти остригла, душе моя, голову діл своїх, сластолюбством видавши чужинцям життя чисте й блаженне.

Стих: Блаженні тихі, бо вони наслідять землю.

Той, хто раніше ослячою щелепою переміг чужинців, нині став здобиччю пристрасної насолоди; уникай же, душе моя, подібної слабкості.

Стих: Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться.

Вара́к і Євфа́й воєначальники, су́дді Ізраїлеві, яким була віддана перевага і з ними Дево́ра, що мала розум чоловічий; їхніми чеснотами, душе, мужній і кріпися.

Стих: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Ти довідалась, душе моя, про хоробрість Яíлі, що вдавнину Сіса́ру вбила і спасіння вчинила гострим древом; чуєш, що ним тобі показано хрест.

Стих: Блаженні чисті серцем,бо вони Бога побачать.

Принеси, душе, жертву похвальну, діяння принеси, чистіше від дочки Євфа́я і заколи плотські пристрасті, як жертву Го́сподеві Твоєму.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Про Гедеонове руно подумай, душе моя, збери росу з неба і припади, мов той пес, і пий воду, яка від закону тече письменами.

Стих: Блаженні вигнані за правду, бо таких є Царство Небесне.

Осуд Ілíї-священика прийняла ти, душе моя: через позбавлення розуму набула собі пристрасті, як він дітей, щоб чинити беззаконня.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради.

Левит поміж суддями через необачність поділив свою жінку між дванадцятьма колінами, душе моя, щоб викрити беззаконний гріх нащадків Веніями́на.

Стих: Радуйтеся і веселітеся, бо велика нагорода буде вам на небесах.

Премудра Анна, молячись, устами ворушила на хваління, а голосу її не було чути; але, хоч неплідною була, та народжує достойного сина молитви.

Стих: Пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Поміж суддів було залічено дитя Анни — великого Самуїла, що його виховала Армафе́ма в домі Господньому; наслідуй його, душе моя, і свої діла суди перше інших.

Стих: Пом’яни нас, Владико, коли прийдеш у Царство Твоє.

Обраний на царство Давид по царському був помазаний з рогу божественного мира. Отже ти, душе моя, коли хочеш Небесного Царства, як миром, помаж себе сльозами.

Стих: Пом’яни нас, Святий, коли прийдеш у Царство Твоє.

Ірмос: Возопи́х всім се́рдцем мої́м к ще́дрому Бо́гу, і усли́ша м'я от а́да преіспо́дняго, і возведе́ от тлі живо́т мой.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Сле́зи, Спа́се, о́чію моє́ю, і із глубини́ воздиха́нія чи́сті приношу́, вопію́щу се́рдцю: Бо́же, согріши́х Ті, очи́сти м'я.

Уклони́лася єси́, душе́, от Го́спода твоєго́, я́коже Дафа́н і Авіро́н; но пощади́, воззови́ із а́да преіспо́дняго, да не про́пасть земна́я тебе́ покри́єть.

Я́ко ю́ниця, душе́ разсвирі́півшая, уподо́билася єси́ Єфре́му, я́ко се́рна от тене́т сохрани́ житіє́, впери́вши дія́нієм ум, і зрі́нієм.

Рука́ нас Моїсе́йова да уві́рить, душе́, ка́ко мо́жеть Бог прокаже́нноє житіє́ убіли́ти і очи́стити; і не отча́йся сама́ себе́, а́ще і прокаже́нна єси́.

Во́лни, Спа́се, прегріше́ній мої́х, я́ко в мо́рі Чермні́м возвраща́ющеся, покри́ша м'я внеза́пу, я́ко єги́птяни іногда́, і тріста́ти.

Неразу́мноє, душе́, проізволе́ніє імі́ла єси́, я́ко пре́жде Ізра́їль; Бо́же́ственния бо ма́нни предсуди́ла єси́ безслове́сно, любосла́стноє страсте́й об'яде́ніє.

Кладенці́, душе́, предпочла́ єси́ ханане́йських ми́слей, па́че жи́ли ка́мене, із него́же прему́дрости ріка́, я́ко ча́ша пролива́єть то́ки богосло́вія.

Свина́я м'яса́ і котли́, і єги́петскую пи́щу, па́че небе́сния предсуди́ла єси́, душе́ моя́, я́коже дре́вле неразу́мнії лю́діє в пусти́ні.

Я́ко уда́ри Моїсе́й, раб Твой, жезло́м ка́мень, обра́зно животворі́вая ре́бра Твоя́ прообразова́ше, із ни́хже всі питіє́ жи́зні, Спа́се, почерпа́єм.

Іспита́й, душе́, і смотря́й, я́коже Ісу́с Нави́н обітова́нія зе́млю, какова́ єсть, і всели́ся в ню благозако́нієм.

Воста́ни і побори́, я́ко Ісу́с Амали́ка, плотські́я стра́сті, і гаваоні́ти, ле́стния по́мисли при́сно побіжда́ющи.

Прейди́ вре́мене теку́щеє єстество́, я́ко пре́жде ковче́г, і землі́ о́ния бу́ди во одержа́нії обітова́нія, душе́, Бог повеліва́єть.

Я́ко спасл єси́ Петра́, возопи́вша, спаси́, предвари́в м'я, Спа́се, от зві́ря ізба́ви, просте́р Твою́ ру́ку, і возведи́ із глубини́ гріхо́вния.

Приста́нище Тя вім ути́шноє, Влади́ко, Влади́ко Христе́; но от незаходи́мих глуби́н гріха́, і отча́янія м'я предвари́в ізба́ви.

Аз єсьм, Спа́се, ю́же погуби́л єси́ дре́вле ца́рскую дра́хму; но вжег світи́льник Предте́чу Твоєго́, Сло́ве, взищи́ і обря́щи Твой о́браз.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Да страсте́й пла́мень угаси́ши, слез ка́плі істочи́ла єси́ при́сно, Марі́є, душе́ю распаля́єма, ї́хже благода́ть пода́ждь і мні, твоєму́ рабу́.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Безстра́стіє Небе́сноє стяжа́ла єси́, кра́йнім на землі́ житіє́м, ма́ти. Ті́мже тебе́ пою́щим, от страсте́й ізба́витися моли́твами твої́ми, моли́ся.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Кри́тськаго тя па́стиря, і предсіда́теля, і вселе́нния моли́твенника ві́дий, притека́ю Андре́є, і вопію́ ті: ізми́ м'я о́тче, із глубини́ гріха́.

Сла́ва, Тро́їчен: Тро́йця єсьм Про́ста, Неразді́льна, разді́льна Ли́чні, і Єди́ниця єсьм Єстество́м соєдине́на, Оте́ць глаго́леть, і Син, і Бо́же́ственний Дух.

І ни́ні, Богоро́дичен: Утро́ба Твоя́ Бо́га нам роди́, воображе́на по нам: Єго́же я́ко Созда́теля всіх, моли́ Богоро́дице, да моли́твами Твої́ми оправди́мся.

Душе́ моя́, душе́ моя́, воста́ни, что спи́ши? Коне́ць приближа́ється, і і́маши смути́тися; воспряни́ у́бо, да пощади́ть тя Христо́с Бог, везді́ сий і вся ісполня́яй.

Хрито́во врачевство́ ви́дя отве́рсто, і от Сего́ Ада́му істека́ющеє здра́віє, пострада́, уязви́ся дия́вол, і я́ко бі́дствуя рида́ше, і свої́м друго́м возопи́: что сотворю́ Си́ну Марі́їну, убива́єть м'я Вифлеє́млянин, І́же везді́ сий, і вся ісполня́яй.

Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже.

Согрішив, беззаконня чинив і відкинув заповідь Твою, бо в гріхах народився і до ран своїх приклав струпи, але Сам мене помилуй, як Милосердний, отців Боже.

Таємниці мого серця відкрив я Тобі, Судді моєму; поглянь на смирення моє, поглянь і на скорботу мою, зваж нині на покаяння моє і Сам помилуй мене, як Милосердний, отців Боже.

Саул колись, загубивши ослят свого батька, несподівано зі сповіщенням про них одержав царство; гляди ж, душе, не забувай себе, віддаючи перевагу своїм брудним похотям більш, ніж Царству Христовому.

Хоч богоотець Давид і согрішив колись подвійно, бувши вражений стрілою перелюбу і прикутий списом жорстокого вбивства, але ти сама, душе моя, хворієш ще тяжчими вчинками — свавільними пориваннями.

Беззаконня до беззаконня додав колись Давид, сполучивши з убивством перелюб; але одразу ж він показав і покаяння подвійне; а ти сама, душе, ще гірше заподіявши, не покаялась перед Богом.

Колись Давид, немов ікону змалювавши, написав пісню, якою засуджує вчинок, заподіяний ним, взиваючи: помилуй мене, бо перед Тобою єдиним согрішив я, Богом усіх; Сам очисти мене.

Коли ковчег перевозили на колісниці, і віл повернув убік, то Оза, як тільки торкнувся, зазнав Божого гніву; отже, уникаючи його зухвальства, душе, щиро шануй божественне.

Чула ти про Авесало́ма, що проти єства повстав; пізнай його скверні вчинки, якими осквернив ложе отця свого Давида, але ти наслідувала його пристрасні та хтиві поривання.

Вільну гідність свою, душе, ти скорила своєму тілу; знайшовши бо другого Ахитофе́ла-ворога, ти прихилилася до порад його, але Сам Христос розвіяв їх, щоб ти таки спаслася.

Дивний Соломон, сповнений благодаті премудрости, колись учинив лукаве перед Богом, відступив від Нього; його ж ти, душе, стала наслідувати проклятим життям своїм.

Ой, горе мені! Прихильник премудрости, захоплений утіхами своїх пристрастей, зганьбив себе, ставши прихильником розпусних жінок, і віддалився від Бога; його ж ти, о душе, стала наслідувати проклятим життям своїм.

Ровоа́ма наслідувала ти, душе, що не послухав батьківської поради, а разом і найгіршого раба — Єровоа́ма, стародавнього відступника; уникай же наслідувати їх та взивай до Бога: согрішила я, змилуйся наді мною.

Ой, горе мені, душе моя; Аха́вові мерзоти наслідувала ти, стала вмістилищем плотських мерзот і ганебною посудиною пристрастей; але зітхни з глибини своєї та повідай Богові гріхи свої.

Колись Ілля двічі спалив по п’ятдесят слуг Єзаве́лі, коли нищив її мерзенних пророків на викриття Ахава; але ти, душе, уникай наслідувати їх обох і будь стриманою.

Небо замкнулося для тебе, душе, і голод від Бога найшов на тебе, як колись на Ахава за те, що він не скорився словам Іллі Фесвитя́нина; будь же подібною до сарептянки — нагодуй душу пророчу.

Злочинства Манасíї ти добровільно засвоїла, душе, поставивши замість ідолів пристрасті та збільшивши мерзоти; але наслідуючи щиро його покаяння, придбай умиленність.

Припадаю до Тебе й приношу, як сльози, слова мої: я согрішив, як не согрішила блудниця і беззаконня чинив як ніхто інший на землі; але змилуйся, Владико, над створінням Твоїм та віднови мене.

Поховав я образ Твій і порушив заповідь Твою, зів’яла вся краса і світильник погас від пристрастей; змилуйся, Спасе, і поверни мені радість, як співає Давид.

Навернися, покайся, відкрий потаємне, скажи Всезнавцеві Богові: «Ти знаєш мої таємниці, Спасе Єдиний, але Сам помилуй мене, як співає Давид, з милости Твоєї».

Зникають дні мої, як сон у того, що прокидається; тому, як Єзекíя, плачу я на постелі моїй, щоб продовжити мені роки життя; але який Ісая стане перед тобою, душе, як не Бог усіх?

Марії: Увізвавши до Пречистої Богоматері, ти найперше вгамувала несамовитість пристрастей, що жорстоко лютували, і посоромила ворога-облесника; але дай нині поміч у скорботі й мені, слузі твоєму.

Марії: Того, Кого ти возлюбила, преподобна, Кого понад усе забажала, задля Кого виснажила тіло своє — Христа — нині моли за рабів Його, щоб з милости Своєї до всіх нас дарував Він мирний стан тим, що шанують Його.

Андрію: На камені віри утверди мене, отче, молитвами твоїми, Божим страхом охороняючи мене, і покаяння подай мені. Молюся тобі, Андрію: визволи мене із сітей ворогів, що шукають мене.

Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх.

І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.

(без Трипіснець, гл. 8 поклонів)

Ірмоси трипіснців не співають.

Ірмос: Согріши́хом, беззако́нновахом, непра́вдовахом пред Тобо́ю, ніже́ соблюдо́хом, ніже́ сотвори́хом, я́коже запові́дал єси́ нам; но не преда́ждь нас до конця́, отце́в Бо́же.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Согріши́х, беззако́нновах, і отверго́х за́повідь Твою́, я́ко во грісі́х проізведо́хся і приложи́х я́звам стру́пи себі́; но Сам м'я поми́луй, я́ко Благоутро́бен, отце́в Бо́же.

Та́йная се́рдця моєго́ іспові́дах Тебі́, Судії́ моєму́, виждь моє́ смире́ніє, виждь і скорб мою́, і воньми́ суду́ моєму́ ни́ні, і Сам м'я поми́луй, я́ко Благоутро́бен, отце́в Бо́же.

Сау́л іногда́ я́ко погуби́ отця́ своєго́, душе́, осля́та, внеза́пу ца́рство обрі́те к прослу́тію; но блюди́, не забива́й себе́, ско́тськия по́хоті твоя́ проізво́ливши па́че Ца́рства Христо́ва.

Дави́д іногда́ Богооте́ць, а́ще і согріши́ сугу́бо, душе́ моя́, стріло́ю у́бо устріле́н бив прелюбоді́йства, копіє́м же пліне́н бив уби́йства томле́нієм; но ти сама́ тяжча́йшими ді́ли неду́гуєши, самохо́тними стремле́ньми.

Совокупи́ у́бо Дави́д іногда́ беззако́нію беззако́ніє: уби́йству же любоді́йство раствори́в, покая́ніє сугу́боє показа́ а́біє; но сама́, ти лука́внійшая душе́, соді́лала єси́, не пока́явшися Бо́гу.

Дави́д іногда́ вообрази́, списа́в я́ко на іко́ні піснь, є́юже дія́ніє облича́єть, є́же соді́я, зови́й: поми́луй м'я. Тебі́ бо Єди́ному согріши́х всіх Бо́гу, Сам очи́сти м'я.

Киво́т я́ко ноша́шеся на колесни́ці, зан о́ний, єгда́ превра́щшуся тельцю́, то́чію косну́ся, Божиїм іскуси́ся гні́вом; но того́ дерзнове́нія убіжа́вши, душе́, почита́й Бо́же́ственная че́стні.

Сли́шала єси́ Авессало́ма, ка́ко на єстество́ воста́; позна́ла єси́ того́ скве́рная дія́нія, ї́миже оскверни́ ло́же Дави́да отця́; но ти подража́ла єси́ того́ стра́стная і любосла́стная стремле́нія.

Покори́ла єси́ нерабо́тноє твоє́ досто́їнство ті́лу твоєму́; іно́го бо Ахітофе́ла обрі́тши врага́, душе́, снизшла́ єси́ сего́ сові́том; но сія́ разси́па Сам Христо́с, да ти вся́ко спасе́шися.

Соломо́н чу́дний і благода́ті прему́дрости іспо́лненний, сей лука́воє іногда́ пред Бо́гом сотвори́в, отступи́ от Него́: єму́же ти прокля́тим твої́м житіє́м, душе́, уподо́билася єси́.

Сластьми́ влеко́м страсте́й свої́х оскверня́шеся, уви́ мні, рачи́тель прему́дрости, рачи́тель блу́дних жен, і стра́нен от Бо́га; єго́же ти подража́ла єси́ умо́м, о душе́, сладостра́стьми скве́рними.

Ровоа́му поревнова́ла єси́ не послу́шавшему сові́та о́тча, ку́пно же і злі́йшему рабу́ Ієровоа́му, пре́жнему отсту́пнику душе́; но бі́гай подража́нія і зови́ Бо́гу: согріши́х, уще́дри м'я.

Ахаа́вовим поревнова́ла єси́ скве́рнам, душе́ моя́, уви́ мні, била́ єси́ плотськи́х скверн пребива́лище, і сосу́д сра́млен страсте́й; но із глубини́ твоєя́ воздохни́, і глаго́ли Бо́гу гріхи́ твоя́.

Попали́ Ілія́ іногда́ два́щи пятьдеся́т Ієзаве́линих, єгда́ сту́дния проро́ки погуби́, во обличе́ніє Ахаа́вово; но бі́гай подража́нія двою́ душе́, і укріпля́йся.

Заключи́ся тебі́ не́бо, душе́, і глад Бо́жий пости́же тя: єгда́ Ілії́ Фесви́тянина я́коже Ахаа́в, не покори́ся словесе́м іногда́; но Сара́ффії уподо́бився, напита́й проро́чу ду́шу.

Манассі́єва собрала́ єси́ согріше́нія ізволе́нієм, поста́вльши я́ко ме́рзості стра́сті, і умно́живши душе́ негодова́ніє: но того́ покая́нію ревну́ющи те́пле, стяжи́ умиле́ніє.

Припа́даю Ті, і приношу́ Тебі́, я́коже сле́зи глаго́ли моя́: согріши́х, я́ко не согріши́ блудни́ця, і беззако́нновах, я́ко і́ний нікто́же на землі́; но уще́дри, Влади́ко, Творе́ніє Твоє́, і воззови́ м'я.

Погребо́х о́браз Твой, і растли́х за́повідь Твою́, вся помрачи́ся добро́та, і страстьми́ угаси́ся, Спа́се, свіща́; но уще́дрив возда́ждь мі я́коже поє́ть Дави́д, ра́дованіє.

Обрати́ся, пока́йся, откри́й сокрове́нная, глаго́ли Бо́гу вся ві́дущему: Ти ві́си моя́ та́йная, єди́не Спа́се; но Сам м'я поми́луй, я́коже поє́ть Дави́д по ми́лості Твоє́й.

Ісчезо́ша дні́є мої́, я́ко со́ніє востаю́щаго: ті́мже я́ко Єзекі́я слезю́ на ло́жі моє́м, приложи́тися мні лі́том живота́. Но кий Іса́я предста́неть тебі́, душе́, а́ще не всіх Бог;

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Возопи́вши к Пречи́стій Богома́тері, пе́рвіє отри́нула єси́ неі́стовство страсте́й, ну́жно стужа́ющих, і посрами́ла єси́ врага́ запе́ншаго; но даждь ни́ні по́мощ от ско́рби, і мні рабу́ твоєму́.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Єго́же возлюби́ла єси́, Єго́же возжелі́ла єси́, Єго́же ра́ди плоть ізнури́ла єси́ преподо́бная, моли́ ни́ні Христа́ о рабі́х: я́ко да ми́лостив бив всім нам, ми́рноє состоя́ніє да́руєть почита́ющим Єго́.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

На ка́мені м'я ві́ри моли́твами твої́ми утверди́ о́тче, стра́хом м'я Бо́же́ственним огражда́я, і покая́ніє Андре́є, пода́ждь мі, молю́ся ті: і ізба́ви м'я от сі́ті враго́в і́щущих м'я.

Сла́ва, Тро́йчен: Тро́йце Про́стая, Неразді́льная, Єдиносу́щная, і Єстество́ Єди́но, Сві́тове, і Світ, і Свя́та три, і Єди́но свя́то поє́ться Бог Тро́йця; но воспо́й, просла́ви, Живо́т і Животи́, душе́, всіх Бо́га.

І ни́ні, Богоро́дичен: Поє́м Тя, благослови́м Тя, покланя́ємся Ті, Богороди́тельнице, я́ко неразді́льния Тро́йці породила́ єси́ Єди́наго Христа́ Бо́га і Сама́ отве́рзла єси́ нам, су́щим на землі́, Небе́сная.

Ірмос: Безпочаткового Царя слави,/ що перед Ним тремтять сили небесні,/ священики оспівуйте,/ люди вихваляйте по всі віки.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Як жарини вогню небесного, попаліть, апостоли, мої земні пристрасті, запаливши нині в мені бажання любови божественної.

Вшануймо благогласні сурми Слова, що від них попадали неукріплені стіни ворожі і тим утвердилася кріпость богопізнання.

Апостоли Христові, храми освячені, розбийте кумирів пристрасної моєї душі, як розбили ви капища і стовпи ворожі.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородичний: Вмістила Ти Невмістимого єством, носила Того, Хто все носить, молоком годувала, Чистая, Того, Хто годує все творіння — Христа Життєдавця.

Ірмос (не співати: читати або пропускати): Безпочаткового Царя слави…

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Надвічною мудрістю Духа збудувавши всю Церкву, апостоли Христові, благословляйте в ній Христа по всі віки.

Засурмивши в су́рму повчань, апостоли скинули всю оману ідольську, Христа прославляючи по всі віки.

Апостоли, добрі мандрівники, охоронці світу й небесні жителі, визволяйте од бід тих, що завжди вас величають.

Слава, Троїчний: Трисонячне пресвітле Начало божественне, єство єдинославне та єдинопрестольне, Отче, всього Сотворителю, Сину і Божественний Ду́ше, оспівую Тебе по всі віки.

І нині, Богородичний: оспівуймо, люди, безперестанно Божу Матір як престол всечесни́й і пренебесний, єдину по різдві Матір і Діву.

Великого канону ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Мене, що согрішив, помилуй, Спасе, пробуди мій розум до навернення, прийми мене в покаянні, змилуйся наді мною, що взиваю: согрішив я перед Тобою — спаси; беззаконня чинив я — помилуй мене.

Колісничник Ілля піднісся колись колісницею чеснот, як на небо, і носився вище від усього земного; тож помишляй, душе моя, про його піднесення.

Єлисей колись, прийнявши плащ Іллі, сповна прийняв благодать від Бога, ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Плащем Іллі Єлисей розділив колись на два боки йорданську течію; ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Сонамитянка колись з ласкавою щирістю пригостила праведника, а ти, душе, не привела до свого дому ані захожого, ані подорожнього; тому будеш ти викинута геть із чертогу з риданням.

Завжди наслідувала ти, окаянна душе, скверний розум Гієзія; тому хоч на старості відкинь його грошолюбство, тікай од вогню геєнського, покинувши злодіяння свої.

Наслідувавши Озíю, душе, його проказу собі одержала ти подвійно: думаєш бо про нікчемне і чиниш беззаконне; покинь, що маєш, і приступи до покаяння.

Ти чула, душе, про ніневитян, як вони у веретищі та попелі каялись перед Богом; ти не наслідувала їх, але стала злішою за всіх, що до закону й після закону нагрішили.

Чула ти, душе, як Єремія у брудному рові з риданням взивав до міста Сіону і сліз шукав; наслідуй печальне життя його, і спасешся.

Колись Іона втік у Фарси́с, передбаччивши навернення ніневитян, бо він, як пророк, знав про милосердя Боже і тому бажав, щоб пророцтво не здалось неправдивим.

Ти чула, душе, про Даниїла, як він у рові затулив пащі звірів; ти дізналась, як отроки, що були з Аза́рією, вірою загасили розпалене полум’я печі.

Зі Старого Завіту всіх привів я тобі, душе, для прикладу; переймай боголюбиві вчинки праведних, а гріхів людей лукавих уникай.

Помилуй і визволи мене, Правосудний Спасе, від вогню й покарання, що на суді маю справедливо перетерпіти; але перед кончиною прости мені заради доброчесности й покаяння.

Як розбійник, взиваю до Тебе: «пом’яни мене»; як Петро, гірко плачу; кличу, як митар: «прости мені, Спасе»; як блудниця, сльози проливаю: прийми моє ридання, як колись від хананеянки.

Вилікуй гнилизну́ смиренної душі моєї, Лікарю єдиний, Спасе; приклади мені, як пластир, оливу й вино, діла покаяння та сльози зворушення.

Як хананеянка і я взиваю: «Помилуй мене, Сину Давидів»; торкаюся краю ризи, як кровоточива; плачу, як Марфа й Марія над Лазарем.

Виливаючи сльози, як миро на голову Твою, Спасе, взиваю до Тебе, як та блудниця, що милости шукає, приношу моління й благаю, щоб одержати прощення.

Хоч ніхто, як я, не согрішив перед Тобою, але прийми й мене, Милосердний Спасе, бо каюся зі страхом і кличу з любов’ю: согрішив я перед Тобою єдиним, помилуй мене, Милостивий.

Помилуй, Спасе, творіння Своє і, як Пастир, відшукай загублене, поспіши до мене, що заблудився, вихопи від вовка і зроби мене ягням на пасовищі овець Твоїх.

Коли, Судде, сядеш, як Милосердний, і покажеш страшну славу Твою, Спасе, о, який страх настане тоді; піч горітиме і всіх охопить трепет перед невблаганним судом Твоїм.

Марії: Мати незаходимого Світла, тебе просвітивши, визволила із темряви пристрастей; тим, одержавши благодать Духа, просвіти, Маріє, тих, що з вірою хвалить тебе.

Марії: Божественний Зоси́ма здивувався, коли побачив у тобі, мати, справді нове чудо; побачив бо він ангела в тілі й увесь був охоплений подивом, оспівуючи Христа повіки.

Андрію: Андрію Критський, чесна́ похвало, благаю тебе: маючи сміливість перед Господом, як учительпокаяння і слава преподобних, молися, щоб молитвами твоїми одержати мені визволення з кайданів беззаконня.

Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас.

І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.

Хвалимо, благословимо́, поклоняємось Го́сподеві, оспівуючи і прославляючи Його по всі віки.

Ірмос 8 Його і воїнства небесні славлять…

Величає душа моя Господа…

(безТрипіснець, гл. 8 поклонів)

Ірмоси трипіснців не співають.

Ірмос: Єго́же во́їнства небе́сная сла́в'ять, і трепе́щуть Херуви́ми і Серафи́ми, вся́ко диха́ніє і твар, по́йте, благослові́те, і превозносі́те во вся ві́ки.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Согріши́вша, Спа́се, поми́луй, воздви́гни мой ум ко обраще́нію, прийми́ м'я ка́ющагося, уще́дри вопію́ща: согріши́х Ті, спаси́, беззако́нновах, поми́луй м'я.

Колесни́чник Ілія́, колесни́цею доброді́телей вшед, я́ко на небеса́, ноша́шеся преви́ше іногда́ от земни́х; сего́ у́бо, душе́ моя́, восхо́д помишля́й.

Іорда́нова струя́ пе́рвіє, ми́лотію Іліїно́ю Єлиссе́єм, ста сю́ду і сю́ду; ти же, о душе́ моя́, сея́ не причасти́лася єси́ благода́ті за невоздержа́ніє.

Єлиссе́й іногда́ приє́м ми́лоть Іліїну́, прия́т сугу́бую благода́ть от Бо́га; ти же, о душе́ моя́, сея́ не причасти́лася єси́ благода́ті за невоздержа́ніє.

Сомани́тіда іногда́ пра́веднаго учреди́, о душе́, нра́вом благи́м; ти же не ввела́ єси́ в дом, ні стра́нна, ні пу́тника. Ті́мже черто́га ізри́нешися вон, рида́ющи.

Гієзі́єв подража́ла єси́ окая́нная ра́зум скве́рний всегда́, душе́, єго́же сребролю́біє отложи́ поне́ на ста́рость: бі́гай геє́нськаго огня́, отступи́вши злих твої́х.

Ти Озі́ї душе́ поревнова́вши, сего́ прокаже́ніє в себі́ стяжа́ла єси́ сугу́бо: безмі́стная бо ми́слиши, беззако́нная же ді́єши: оста́ви яже і́маши, і притеци́ к покая́нію.

Ніневи́тяни душе́ сли́шала єси́ ка́ющияся Бо́гу, вре́тищем і пе́пелом, сих не подража́ла єси́; но яви́лася єси́ злі́йшая всіх, пре́жде зако́на, і по зако́ні прегріши́вших.

В ро́ві бла́та сли́шала єси́ Ієремі́ю душе́, гра́да Сіо́ня рида́ньми вопію́ща, і слез і́щуща, подража́й сего́ плаче́вноє житіє́ і спасе́шися.

Іо́на в Фарси́с побіже́, проразумі́в обраще́ніє ніневи́тянов, разумі́ бо я́ко проро́к Бо́жиє благоутро́біє: ті́мже ревнова́ше проро́честву не солга́тися.

Даниї́ла в ро́ві сли́шала єси́, ка́ко загради́ уста́, о душе́ звіре́й; уві́діла єси́, ка́ко о́троци і́же о Аза́рії, погаси́ша ві́рою пе́щі пла́мень горя́щий.

Ве́тхаго Заві́та вся приведо́х ті, душе́, к подо́бію, подража́й пра́ведних боголюби́вая дія́нія, ізбі́гни же па́ки лука́вих гріхо́в.

Правосу́де Спа́се, поми́луй, і ізба́ви м'я огня́, і преще́нія, є́же і́мам на суді́ пра́ведно претерпі́ти: осла́би мі пре́жде конця́, доброді́телію і покая́нієм.

Я́ко разбо́йник вопію́ Ті: пом'яни́ м'я. Я́ко Петр пла́чу го́рці: осла́би мі, Спа́се. Зову́, я́ко мита́р: слезю́, я́ко блудни́ця. Прийми́ моє́ рида́ніє, я́коже іногда́ ханане́їно.

Гноє́ніє, Спа́се, ісціли́ смире́нния моєя́ душі́: єди́не Врачу́, пла́стир мні наложи́, і єле́й і вино́, діла́ покая́нія, умиле́ніє со слеза́ми.

Ханане́ю і аз подража́я, поми́луй м'я, вопію́, Си́не Дави́дов: каса́юся кра́я ри́зи, я́ко кровоточи́вая: пла́чу, я́ко Ма́рфа і Марі́я над Ла́зарем.

Сле́зную, Спа́се, сткля́ницю, я́ко ми́ро істощава́я на главу́, зову́ Ті я́коже блудни́ця, ми́лості і́щущая, мольбу́ приношу́, і оставле́ніє прошу́ прия́ти.

А́ще і нікто́же, я́коже аз согріши́ Тебі́, но оба́че прийми́ і мене́, Благоутро́бне Спа́се, стра́хом ка́ющася, і любо́вію зову́ща: согріши́х Тебі́ єди́ному: поми́луй м'я Ми́лостиве.

Пощади́, Спа́се, Твоє́ созда́ніє, і взищи́ я́ко па́стир поги́бшеє, предвари́ заблу́ждшаго, восхи́ти от во́лка, сотвори́ м'я овча́ на па́стві Твої́х ове́ць.

Єгда́, Судіє́, ся́деши я́ко Благоутро́бен, і пока́жеши стра́шную сла́ву Твою́, Спа́се: о какови́й страх тогда́! Пе́щі горя́щей, всім боя́щимся нестерпи́маго суди́ща Твоєго́.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Сві́та незаходи́маго Ма́ти, тя просвіти́вши, от омраче́нія страсте́й разріши́. Ті́мже вше́дши в духо́вную благода́ть, просвіти́, Марі́є, тя ві́рно восхваля́ющия.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Чу́до но́во ви́дів, ужаса́шеся бо́же́ственний в тебі́ воі́стинну, ма́ти, Зоси́ма; а́нгела бо зря́ше во пло́ті і у́жасом весь ісполня́шеся, Христа́ поя́ во ві́ки.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Я́ко дерзнове́ніє іми́й ко Го́споду, Андре́є Кри́тський, честна́я похвало́, молю́, моли́ся разріше́ніє от уз беззако́нія ни́ні обрісти́ мні моли́твами твої́ми, я́ко покая́нія учи́тель, і преподо́бних сла́ва.

Благослови́м Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Тро́їчен: Безнача́льне О́тче, Си́не Собезнача́льне, Уті́шителю Благи́й, Ду́ше Пра́вий: Сло́ва Бо́жия Роди́телю, Отця́ Безнача́льна Сло́ве, Ду́ше Живи́й і Зи́ждай, Тро́йце Єди́нице поми́луй м'я.Богоро́дичен: Я́ко от оброще́нія червлени́ці, Пречи́стая, у́мная багряни́ця Еммануї́лева, внутр во чре́ві Твоє́м плоть істка́ся; ті́мже Богоро́дицю воі́стинну Тя почита́єм.

Хва́лим, благослови́м, покланя́ємся Госпо́дні, пою́ще і превознося́ще во вся ві́ки.

Катавасія: Єго́же во́їнства Небе́сная сла́в'ять, і трепе́щуть Херуви́ми і Серафи́ми, вся́ко диха́ніє і твар, по́йте, благослові́те, і превозносі́те во вся ві́ки.

Ірмос (не співати: читати або пропускати): Спасенні Тобою, Діво Чиста,/ істинною Богородицею визнаємо Тебе,/ з хорами безтілесних Тебе величаємо.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Джерелами спасительної води явилися апостоли, оросіть душу мою, виснажену гріховною спрагою.

Мене, що плаваю в погибельній безодні й потопаю, спаси, Господи, як Петра, правицею Твоєю.

Як сіль випробуваних уче́нь, гнилизну́ розуму мого висушіть, і темряву незнання відженіть.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородичний: Як Та, що Радість породила, даруй мені плач, Владичице, яким я зможу божественну втіху в майбутньому дні здобути.

Ірмос (не співати: читати або пропускати): Тебе, заступницю неба і землі, всі роди, вихваляємо, бо в Тебе вселилося тілом усе Божество.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Тебе, доброславний соборе апостольський, піснями величаємо: бо ви явились для всесвіту світилами світлими, оману відганяючи.

Неводом благовістя вашого вловивши словесних риб, приносьте завжди їх поживою Христу, апостоли блаженні.

Пом’яніть нас, апостоли, у вашому проханні до Бога, щоб визволитися нам від усякої спокуси, — так молимося, оспівуючи вас із любов’ю.

Слава, Троїчний: Тебе — Триіпостасну Одиницю, Отче, Сине з Духом — єдиного Бога єдиносущного оспівую, Тройцю єдиносильну і безначальну.

І нині, Богородичний: Тебе, Матір і Діву, вихваляємо, всі роди, визволившись через Тебе від прокляття: бо Ти радість породила нам — Господа.

Великого канону ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Розум узявся струпом, тіло немічне, дух нездужає, слово безсиле, життя завмирає, кінець при дверях… Що ж робитимеш, окаянна душе моя, коли Суддя прийде дослідити діла твої?

Навів я тобі, душе, Мойсеєве писання про початок світу і, почавши з цього, все Старозавітнє Писання, що розповідає про праведних і неправедних; ти, душе, наслідувала останніх, а не перших, согрішивши проти Бога.

Закон знемігся, Євангеліє змарновано, усе Писання занехаяно в тобі, пророки та всяке праведне слово даремні; рани твої, душе, намножилися, бо немає лікаря, що зцілив би тебе.

З Новозавітнього Писання наводжу тобі приклади, що ведуть тебе, душе, до умиленности; отже, наслідуй праведних, а від грішних одвертайся й умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і благочестивим життям.

Христос став людиною, закликавши до каяття розбійників і блудниць; покайся, душе: вже відчинено двері Царства і поперед тебе його досягають фарисеї, митарі та перелюбники, що каються.

Христос став людиною, тілом прилучившись до мене, і всього, що властиве природі, крім гріха, Він добровільно зазнав, показуючи тобі, душе, приклад і зразок Своєї милости.

Христос волхвів спас, пастухів закликав до Себе, багато дітей прославив мучеництвом, звеличив старця й перестарілу вдовицю; їхніх діл та життя не наслідувала ти, душе, але горе тобі, коли будеш судитися.

Постував Господь сорок днів у пустелі, а наостанок зголоднів, показуючи людське в Собі; тому не лінуйся, душе, коли пристане до тебе ворог, а молитвою і постом віджени його від ніг своїх.

Христос був спокушуваний: диявол, показуючи каміння, спокушав, щоб воно стало хлібом; вивів на гору, щоб умить оглянути всі царства світу; бійся, душе, цього підступу, пильнуй, молися повсякчас Богові.

Горлиця пустиннолюбна, голос того, хто кличе, світильник Христовий взивав, проповідуючи покаяння, а Ірод беззаконствував з Іродіадою; гляди, душе моя, щоб не опинитися тобі в беззаконних сітях, але полюби покаяння.

У пустелі оселився Предтеча Благодаті, і вся Юдея та Самарія сходилася слухати його і сповідати гріхи свої, з усердям приймаючи хрещення, але ти, душе, їх не наслідувала.

І шлюб че́сни́й, і ложе непорочне, бо Христос благословив їх, у Кані на весіллі приймаючи їжу та перетворюючи воду на вино, явивши це перше чудо, щоб ти, душе, перемінилася.

Христос підвів розслабленого, що взяв постіль свою, підняв померлого юнака, сина вдови, зцілив слугу сотника й відкрив Себе самарянці, показуючи, душе, як тобі в дусі служити Богові.

Кровоточиву Господь зцілив дотиком краю одежі, прокажених очистив, сліпих просвітив, кривих випростав, глухих, німих і скорчену жінку вилікував словом, щоб ти спаслася, окаянна душе.

Недуги зціляючи, Христос-Слово благовістив убогим, виліковував калік, їв із митарями, розмовляв із грішниками і доторком руки повернув душу, яка вже вийшла з дочки Яіра.

Митар спасся і блудниця очистилась, а фарисей, нахваляючись, був осуджений; перший бо — «будь милостивим до мене», друга — «помилуй мене», а цей, вихваляючи себе, виголошував: «Боже, дякую Тобі» та інші слова нерозумні.

Закхей був митарем, проте спасся; і фарисей Симон спокушався, а блудниця отримала прощення від Того, Хто має владу відпускати гріхи; і ти, душе моя, намагайся це наслідувати.

Ой, окаянна душе моя, ти не наслідувала блудницю, що, взявши посудину з миром, зі сльозами помазувала та волоссям обтирала ноги Спасителя, Який знищив рукопис її давніх гріхів.

Ти знаєш, душе моя, як про́клято міста́, яким Христос благовістив Євангеліє; бійся ж цього попередження, щоб і тобі не бути такою, як вони: бо прирівнявши до содомлян, Владика засудив їх аж до пекла.

У відчаї не будь гіршою, душе моя, чувши про віру хананеянки, дочку якої слово Боже зцілило; «Сину Давидів, спаси й мене», — як вона, взивай до Христа з глибини серця.

Змилосердися, спаси мене, помилуй, Сину Давидів, що словом зціляв біснуватих, промов і мені, як розбійникові, слово милосердне: «Істинно кажу тобі — зі Мною будеш у раю, коли прийду Я у славі Моїй».

Розбійник га́нив Тебе і розбійник Богом визнав Тебе, обидва бо разом висіли на хресті; але, Многомилостивий, як вірному розбійникові, що пізнав у Тобі Бога, відчини й мені двері славного Царства Твого.

Створіння здригалося, бачачи, як Тебе розпинають, гори й каміння зі страхом розпадалися, і земля тряслася, і пекло оголилося, і світло серед дня затьмарилось, побачивши Тебе, Ісусе, тілом прибитого до хреста.

Не вимагай від мене достойних плодів покаяння: сила бо моя ослабла в мені; даруй мені завжди впокорене серце і вбогість духовну, щоб їх, як жертву приємну, приніс я Тобі, Єдиний Спасе.

Судде мій і Знавче мій! Бажаючи знову прийти з ангелами для суду над усім світом, змилуйся тоді, поглянувши милостивим оком Твоїм, і змилосердься наді мною, Ісусе, бо я согрішив більше за всяку людину.

Марії: Незвичайним життям своїм ти здивувала всіх: і чини ангельські й зібрання людей, духовно поживши та перемігши природу; тому, як безплотна, Маріє, ти перейшла Йордан своїми ногами.

Марії: Умилостив Творця до тих, що оспівують тебе, преподобна мати, щоб визволитись нам від скорбот і журби, що звідусіль находять на нас; щоб, визволившись від спокус, ми невпинно величали Господа, що прославив тебе.

Андрію: Андрію святий, отче преблаженний, пастирю Критський. Не переставай молитися за тих, що оспівують тебе, щоб визволитися від гніву, журби і тліну та провин тяжких усім нам, що з вірою шануємо пам’ять твою.

Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці.

І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі.

І знов ірмос: Безсíменного зачаття…

Мала ектенія, Світильний гласу.

Хвалітні псалми.

Читаємо Повсякденне славослов’я.

На стиховні стихири самогласні, гл. 8

Потрапивши на розбійницькі стежки, душе моя, ти тяжко вразила себе гріхами своїми, віддавшись ворогам нерозумним. Але, поки ще маєш час, щиро поклич: надіє безнадійних, життя безпорадних, Спасе, підведи і спаси мене.

Мученикам: Добре зодягнувшись у броню віри та озброївши себе образом хреста, ви показали себе сильними воїнами: мужньо стали ви проти мучителів, облуду диявольську знищили і, бувши переможцями, сподобилися вінців. Моліться за нас Христові, щоб спастися душам нашим.

Слава… і нині…: Прийми слова рабів Твоїх, Всечиста Богородице Діво, і невпинно моли дарувати нам мир та відпущення гріхів.

(Добре діло… і далі з Часослова).

Сполучається і Перший час без кафизми.

Тропар: «Зранку почуй голос мій…» зі стихами читається, а не співається.

Після Трисвятого на всіх часах кондак: Душе моя. Відпуст звичайний.

Ірмос: Безсі́меннаго зача́тія Рождество́ несказа́нноє, Ма́тере безму́жния нетлі́нен Плод, Бо́жиє бо рожде́ніє обновля́єть єстества́. Ті́мже Тя всі ро́ди, я́ко Богоневі́стную Ма́тер, правосла́вно велича́єм.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ум острупи́ся, ті́ло оболі́знися, неду́гуєть дух, сло́во ізнемо́же, житіє́ умертви́ся, коне́ць при две́рех. Ті́мже, моя́ окая́нная душе́, что сотвори́ши, єгда́ при́йдеть Судія́ іспита́ти твоя́?

Моїсе́йово приведо́х ті, душе́, мироби́тіє, і от того́ все заві́тноє писа́ніє, пові́дающеє тебі́ пра́ведния і непра́ведния; от ни́хже втори́я, о душе́, подража́ла єси́, а не пе́рвия, в Бо́га согріши́вши.

Зако́н ізнемо́же, пра́зднуєть Єва́нгеліє, Писа́ніє же все в тебі́ небреже́но бисть, проро́ци ізнемого́ша, і все пра́ведноє сло́во: стру́пи твої́, о душе́, умно́жишася, не су́щу врачу́ ісціля́ющему тя.

Но́ваго привожду́ ті Писа́нія указа́нія, вводя́щая тя, душе́, ко умиле́нію; пра́ведним у́бо поревну́й, грі́шних же отвраща́йся, і уми́лостиви Христа́ моли́твами же і поще́ньми, і чистото́ю, і гові́нієм.

Христо́с вочелові́чися, призва́в к покая́нію разбо́йники і блудни́ці, душе́, пока́йся, двер отве́рзеся Ца́рствія уже́, і предвосхища́ють є фарисе́є, і митарі́, і прелюбоді́ї ка́ющіїся.

Христо́с вочелові́чися, пло́ті приобщи́вся мі, і вся, єли́ка суть єстества́ хоті́нієм іспо́лни гріха́ кромі́, подо́біє тебі́, о душе́, і о́браз предпоказу́я Своєго́ снизхо́жденія.

Христо́с волхви́ спасе́, па́стирі созва́, младе́нець мно́жества показа́ му́ченики, ста́рці просла́ви, і ста́рия вдови́ці, ї́хже не поревнова́ла єси́, душе́, ні дія́нієм, ні житію́; но го́ре тебі́, внегда́ бу́деши суди́тися.

Пости́вся Госпо́дь дній чети́редесять в пусти́ні, посліди́ взалка́, показу́я челові́чеськоє; душе́, да не разліни́шися, а́ще тебі́ приложи́ться враг, моли́твою же і посто́м от ног твої́х да отрази́ться.

Христо́с іскуша́шеся, дия́вол іскуша́ше, показу́я ка́меніє, да хлі́би бу́дуть; на го́ру возведе́ ви́діти вся ца́рствія ми́ра во мгнове́нії. Убо́йся, о душе́, ловле́нія, трезви́ся моли́ся на вся́кий час Бо́гу.

Го́рлиця пустинолю́бная, глас вопію́щаго возгласи́, Христо́в світи́льник, пропові́дуяй покая́ніє, І́род беззако́ннова со Іродия́дою. Зри, душе́ моя́, да не ув'я́знеши в беззако́нния сі́ти, но облобиза́й покая́ніє.

В пусти́ню всели́ся благода́ті Предте́ча, і Іуде́я вся і Самарі́я сли́шавше теча́ху, і іспові́даху гріхи́ своя́, креща́ющеся усе́рдно; ї́хже ти не подража́ла єси́, душе́.

Брак у́бо честни́й і ло́же нескве́рно, обоя́ бо Христо́с пре́жде благослови́, пло́тію яди́й, і в Ка́ні же на бра́ці во́ду в вино́ соверша́я і показу́я пе́рвоє чу́до, да ти ізмени́шися, о душе́.

Разсла́бленнаго стягну́ Христо́с, одр взе́мша, і ю́ношу уме́рша воздви́же, вдови́че рожде́ніє, і со́тнича о́трока, і самаряни́ні яви́ся, в Ду́сі слу́жбу тебі́, душе́, предживописа́.

Кровоточи́вую ісціли́ прикоснове́нієм кра́я ри́зна Госпо́дь; прокаже́нния очи́сти; сліпи́я і хроми́я просвіти́в, іспра́ви; глухи́я же і німи́я, і нича́щия ни́зу ісціли́ сло́вом; да ти спасе́шися, окая́нная душе́.

Неду́ги ісціля́я, ни́щим благовіствова́ше, Христо́с Сло́во, вре́дния уврачева́, с митарі́ ядя́ше, со грі́шники бесі́доваше, Іаі́рови дще́ре ду́шу предуме́ршую возврати́ осяза́нієм руки́.

Мита́р спаса́шеся, і блудни́ця цілому́дрствоваше, і фарисе́й хваля́ся осужда́шеся, ов у́бо, очи́сти м'я; о́ва же, поми́луй м'я. сей же велича́шеся вопія́: Бо́же, благодарю́ Тя, і про́чия безу́мния глаго́ли.

Закхе́й мита́р бі, но оба́че спаса́шеся, і фарисе́й Си́мон соблажня́шеся, і блудни́ця прийма́ше оста́вительная разріше́нія, от іму́щаго крі́пость оставля́ти гріхи́: ю́же душе́ потщи́ся подража́ти.

Блудни́ці, о окая́нная душе́ моя́, не поревнова́ла єси́, я́же при́ймши ми́ра алава́стр, со слеза́ми ма́заше но́зі Спасові, отре́ же власи́ дре́вніх согріше́ній рукописа́ніє раздира́ющаго єя́.

Гра́ди, ї́мже даде́ Христо́с благові́стіє, душе́ моя́, уві́дала єси́, ка́ко про́кляти би́ша. Убо́йся указа́нія, да не бу́деши я́коже о́ни, ї́хже содо́мляном Влади́ко уподо́бив, да́же до а́да осуди́.

Да не го́ршая, о душе́ моя́, яви́шися отча́янієм ханане́ї ві́ру сли́шавшая, єя́же дщи сло́вом Божиїм ісціли́ся. Си́не Дави́дов, спаси́ і мене́, воззови́ із глубини́ се́рдця, я́коже она́ Христу́.

Умилосе́рдися, спаси́ м'я, Си́не Дави́дов поми́луй, бісну́ющияся сло́вом ісціли́вий, глас же благоутро́бний, я́ко разбо́йнику, мні рци: амі́нь глаго́лю тебі́, со Мно́ю бу́деши в раї́, єгда́ прийду́ во сла́ві Моє́й.

Разбо́йник оглаго́ловаше Тя, разбо́йник Богосло́в'яше Тя, о́ба бо на Кресті́ сви́сяста; но, о Благоутро́бне, я́ко ві́рному разбо́йнику Твоєму́, позна́вшему Тя, Бо́га, і мні отве́рзи двер сла́внаго Ца́рствія Твоєго́.

Твар содрога́шеся, распина́єма Тя ви́дящи, го́ри і ка́менія стра́хом распада́хуся, і земля́ сотряса́шеся, і ад обнажа́шеся, і соомрача́шеся світ во дні зря Тебе́, Ісу́се, пригвожде́на ко Кресту́.

Досто́йних покая́нія плодо́в не істяжи́ от мене́, і́бо крі́пость моя́ во мні оскуді́, се́рдце мні да́руй при́сно сокруше́нноє, нищету́ же духо́вную, да сія́ Тебі́ принесу́, я́ко прия́тную же́ртву, єди́не Спа́се.

Судіє́ мой, і Ві́дче мой, хотя́й па́ки прийти́ со а́нгели, суди́ти ми́ру всему, ми́лостивним Твої́м о́ком тогда́ ви́дів м'я, пощади́ і уще́дри м'я, Ісу́се, па́че вся́каго єстества́ челові́ча согріши́вша.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Удиви́ла єси́ всіх стра́нним житіє́м твої́м, а́нгелов чи́ни, і челові́ков собо́ри, невеще́ственно пожи́вши, і єстество́ преше́дши: і́мже, я́ко невеще́ственнима нога́ма вше́дши, Марі́є, Іорда́н прешла́ єси́.

Приспів: Преподо́бная ма́ти Марі́є, моли́ Бо́га о нас.

Уми́лостиви Созда́теля о хва́лящих тя, преподо́бная ма́ти, ізба́витися озлобле́ній і скорбе́й о́крест напа́дающих; да ізба́вившеся от напа́стей, возвели́чим непреста́нно просла́вльшаго тя Го́спода.

Андрію: Преподо́бне о́тче Андре́є, моли́ Бо́га о нас.

Андре́є честни́й, і о́тче треблаже́ннійший, па́стирю Кри́тський, не преста́й моля́ся о воспіва́ющих тя, да ізба́вимся всі гні́ва і ско́рби, і тлі́нія, і прегріше́ній безмі́рних, чту́щії твою́ па́м'ять ві́рно.

Тро́їчен: Тро́йце Єдиносу́щная, Єдинице Триіпоста́сная, Тя воспіва́єм, Отця́ сла́в’яще, Си́на велича́юще, і Ду́ху покланя́ющеся, Єди́ному Єстеству́ воі́стинну Бо́гу, Жи́зні же, і живу́щему Ца́рству безконе́чному.

І ни́ні, Богоро́дичен: Град Твой сохраня́й Богороди́тельнице Пречи́стая, в Тебі́ бо сей ві́рно ца́рствуяй, в Тебі́ і утвержда́ється, і Тобо́ю побіжда́яй, побіжда́єть вся́коє іскуше́ніє, і пліня́єть ра́тники, і прохо́дить послуша́ніє.

Катавасія: Безсі́меннаго зача́тія Рождество́ несказа́нноє, Ма́тере безму́жния нетлі́нен Плод, Бо́жиє бо рожде́ніє обновля́єть єстества́. Ті́мже Тя всі ро́ди, я́ко Богоневі́стную Ма́тер, правосла́вно велича́єм.