|
Молитва 5, святого Василія Великого
|
Малітва 5-я, св. Васілія Вялікага
|
|
Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всякої плоті, що на Небесах живеш і на смиренних споглядаєш, бачиш серця та думки і потаємне в людині явно знаєш; Безначальне і Присносущне Світло, в Якому нема ані переміни, ані тіні зміни; Сам, Безсмертний Царю, прийми моління наші, які в цей час, на багатство щедрот Твоїх сподіваючись, скверними вустами до Тебе промовляємо, і прости нам гріхи наші, якими ми або словом, або ділом, або думкою, свідомо або несвідомо согрішили, і очисти нас від усякої скверни плоті й духу; і даруй нам з бадьорим серцем і у тверезому розумі всю ніч життя цього пройти, очікуючи пришестя світлого і славного дня Єдинородного Сина Твого, Господа Бога і Спаса нашого, Іісуса Христа, коли Він, Суддя всіх, зі славою прийде відплатити кожному по ділах його. Щоб віднайшов нас готовими – не в розслабленні і лінощах, а в бадьорості і ревній праці, щоб увійти нам з Ним у радість і Божественну Світлицю слави Його, де святкуючих голос не змовкає і невимовна утіха тих, хто бачать доброту лиця Твого невимовну. Бо Ти єси істинне Світло, що просвітлює і освячує все, і Тебе оспівує все творіння на віки віків. Амінь. |
Го́спадзі Уседзяржы́целю, Бо́жа сіл * і ўся́кае пло́ці, Ты ў вышы́нях жыве́ш і на нізі́ны * спагляда́еш, сэ́рцы і ду́мкі назіра́еш і я́сна ве́даеш та́йны чалаве́чыя, Беспача́тнае і Вечнаі́снае Святло́, што не ма́е змяне́ння і не дае́ це́ню! Ты Сам, Неўміру́чы Цару́, прымі́ мале́нні на́шы, які́я мы ў цяпе́рашні час, спадзеючы́ся на мно́ства шчо́драсцей Тваіх, нячы́стымі ву́снамі прыно́сім Табе́, і дару́й нам праві́ннасці на́шы, учы́неныя на́мі дзе́яннем, сло́вам і ду́мкаю, свядо́ма ці несвядо́ма; і ачы́сці нас ад уся́кае нечыстаты́ пло́ці і ду́ха. І дай нам з нядрэ́мным сэ́рцам і цвяро́заю ду́мкаю ўсю ноч цяпе́рашняга жыцця́ прайсці́ ў чака́нні прышэ́сця све́тлага і сла́ўнага дня Адзінаро́днага Твайго́ Сы́на, Го́спада і Бо́га і Спасі́целя на́шага Іісу́са Хрыста́, калі́ са сла́ваю Суддзя́ ўсіх пры́йдзе ко́жнаму адда́ць паво́дле ўчы́нкаў яго; каб не ў ляжа́нні і ляно́це, а нядрэ́мнымі і на нага́х, у выкана́нні за́паведзяў Яго * мы былі́ зно́йдзены, гато́выя ўвайсці́ з Ім у ра́дасць і ў Бажэ́ственны хо́рам сла́вы Яго, дзе святку́ючых го́лас несціха́ны і невымо́ўная асало́да сузіра́льнікаў невыка́знага хараства́ аблі́чча Твайго́. Бо Ты — і́сціннае Святло́, Яко́е прасвятля́е і асвяча́е ўсё, і Цябе́ апява́е ўсё стварэ́нне на ве́кі вяко́ў. Амі́нь. |