Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого, і відпусти мені, недостойному, і прости все, чим я згрішив перед Тобою сьогодні як людина, а навіть і не як людина, але гірше скотини; всі мої гріхи навмисні й ненавмисні, свідомі і несвідомі, скоєні через незрілість або вплив лихий, і ті, котрі від зухвальства й зневіри. Може, іменем Твоїм я клявся або хулив його в помислах моїх, може, кому докоряв, або обмовив кого в гніві моїм, або засмутив когось, або через щось прогнівався, або неправду сказав, або без міри спав, або вбогому, який прийшов до мене, не допоміг, або брата мого засмутив, або ж сварки вчиняв, чи, може, кого обсудив, або зазнавався, або гордився, або гнівався, або під час молитви розум мій до лукавства світу цього прагнув, або ж про розпусне помислив, або об’їдався чи обпивався, або безглуздо сміявся, або зле задумав, або коли бачив, що іншому добре, засмучувався серцем своїм, або непристойне говорив, або над гріхом брата мого посміявся, хоча й сам маю безліч гріхів, або до молитви був недбайливий, чи інше що вчинив зле – не памʼятаю, бо все це і навіть більше цього скоїв. Помилуй мене, Творче мій і Владико, маловірного і недостойного раба Твого, і вибач, і відпусти, і прости мене, як Благий і Людинолюбний, щоб в мирі лягти, заснути та відпочити мені, блудному, грішному і нерозкаяному, і поклонитися, і оспівати, й прославити пречесне ім’я Твоє з Отцем і Єдинородним Його Сином нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Го́спадзі, Цару́ Нябе́сны, Уцяшы́целю, Ду́ху і́сціны, змі́луйся і памі́луй мяне, грэ́шнага раба́ Твайго́, і адпусці́ мне, недасто́йнаму, і праба́ч ўсё, чым я саграшы́ў пе́рад Табо́ю сёння як чалаве́к, а на́ват і не як чалаве́к, а горш за скаці́ну, во́льныя мае́ грахі́ і міжво́льныя, свядо́мыя і несвядо́мыя, ты́я, што з-за маладо́сці і ад зло́га кава́рства, і ты́я, што ад запа́льчывасці і з-за нядба́ласці. Мо́жа, і́мем Тваім я кля́ўся або́ знява́жыў яго́ ў ду́мках сваі́х; або́ каго́ папракну́ў; або́ ўзвёў на каго́ паклёп у гне́ве сваі́м, або́ каго́ засмуціў, або́ з-за чаго́сьці загне́ваўся; або́ няпра́ўду сказа́ў, або́ заўча́сна спаў, або́ жабра́к прыйшо́ў да мяне́, і я пагрэ́баваў ім; або́ бра́та майго́ засмуці́ў, або́ пачына́ў сва́ркі, або́ каго́ асудзі́ў; або́ ўзвыша́ў сябе́, або́ ганары́ўся, або́ загне́ваўся; або́ калі́ я стая́ў на малі́тве, ро́зум мой злом све́ту гэ́тага захапля́ўся, або́ хі́трыя ду́мкі я меў; або́ аб`яда́ўся, або́ апіва́ўся, або́ бязду́мна смяя́ўся; або́ зло́е заду́маў, або́, даскана́ласць чужу́ю ўба́чыўшы, пазайздро́сціў у сэ́рцы, або́ непрысто́йнае гавары́ў, або́ з граху́ бра́та майго́ пасмяя́ўся, тады́ як мае́ саграшэ́нні незлічо́ныя; або́ пра малі́тву не дбаў, або́ і́ншае што нядо́брае зрабі́ў, не по́мню, бо ўсё гэ́та і больш яшчэ́ зрабі́ў я. Памі́луй мяне́, Тво́рца мой і Уладару́, пану́рага і недасто́йнага раба́ Твайго́, і дару́й мне, і адпусці́, і праба́ч мне, як До́бры і Чалавекалю́бны, каб спако́йна лёг, засну́ў і адпачы́ў я, блу́дны, грэ́шны і акая́нны, і каб паклані́ўся і апе́ў, і прасла́віў найпачэ́снейшае імя́ Тваё з Айцо́м і Адзінаро́дным Яго́ Сы́нам цяпе́р і заўсёды, і на ве́кі. Амі́нь.