Перед дверима храму Твого я стою, і від страшних мислей не визволяюся. Але Ти, Христе Боже, що митаря виправдав, і хананеянку помилував, і розбійникові двері раю відчинив, відчини мені милосердя Чоловіколюбства Твого і прийми мене, що приходжу і доторкаюся Тебе, як блудницю і кровоточиву. Бо одна, доторкнувшись до краю одежі Твоєї, зараз зцілення прийняла; а друга, обнявши Твої ноги, відпущення гріхів дістала. Я ж нещасний, що насмілився все Твоє Тіло прийняти, нехай не буду опалений. Але прийми мене, як і їх, і просвіти мої душевні почування, спаливши мої гріховні провини молитвами Пречистої, що безсіменно породила Тебе, і сил небесних, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь.

Пред две́рми хра́ма Твоєго́ предстою́ і лю́тих помишле́ній не отступа́ю; но Ти, Христе́ Бо́же, митаря́ оправди́вий, і ханане́ю поми́ловавий, і разбо́йнику рая́ две́рі отве́рзий, отве́рзи мі утро́би человіколю́бія Твоєго́ і прийми́ м'я приходя́ща і прикаса́ющася Тебі́, я́ко блудни́цю і кровоточи́вую; о́ва у́бо кра́я ри́зи Твоєя́ косну́вшися, удо́б ісціле́ніє прия́т, о́ва же пречи́стії Твої́ но́зі удержа́вши, разріше́ніє гріхо́в понесе́. Аз же, окая́нний, все Твоє́ Ті́ло дерза́я восприя́ти, да не опале́н бу́ду; но прийми́ м'я, я́коже о́ния, і просвіти́ моя́ душе́вния чу́вства, попаля́я моя́ гріхо́вния вини́, моли́твами безсі́менно Ро́ждшия Тя, і Небе́сних сил; я́ко благослове́н єси́ во ві́ки віко́в. Амі́нь.