Божественна Літургія святого отця нашого Іоанна Златоустого
|
Бжcтвеннаz слyжба во с™hхь nтцA нaшегw їwaнна златоyстагw.
|
|
|
|
Літургія оглашенних
|
Літургjа њглашeнныхъ
|
|
Диякон: Благослови́, влади́ко. Священник творить Євангелієм знак хреста і виголошує: Благослове́нно Ца́рство Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Діaконъ: Бlгослови2, владhко. Їерeй, знaменуz є3ђліемъ кrтъ: Бlгословeно цrтво nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Велика або мирна ектенія
|
|
|
Диякон: Ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О сви́шнім ми́рі і спасе́нії душ на́ших Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О ми́рі всего́ ми́ра, благостоя́нії святи́х Бо́жиїх Церкве́й і соєдине́нії всіх Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О святі́м хра́мі сем і с ві́рою, благогові́нієм і стра́хом Бо́жиїм входя́щих вонь Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О господи́ні і отці́ на́шем Блаже́ннійшем Митрополи́ті [ім'я]*, і о господи́ні на́шем високопреосвяще́ннійшем митрополи́ті [або: архієпи́скопі, або: преосвяще́ннійшем єпи́скопі] [ім'я], честні́м пресві́терстві, во Христі́ дия́констві, о всем при́чті і лю́дех Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О богохрани́мій страні́ на́шей [Украї́ні], власте́х і во́їнстві єя́ Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О гра́ді сем, [або: о ве́сі сей, або: святі́й оби́телі сей], вся́ком гра́ді, страні́ і ві́рою живу́щих в них Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О благорастворе́нії возду́хов, о ізоби́лії плодо́в земни́х і вре́меніх ми́рних Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, пліне́нних і о спасе́нії їх Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О ізба́витися нам от вся́кия ско́рби, гні́ва і ну́жди, Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Присноді́ву Марі́ю со всі́ми святи́ми пом'яну́вше, са́мі себе́ і друг дру́га, і весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предаді́м. Хор: Тебі́, Го́споди.
|
Діaконъ: Ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ свhшнэмъ ми1рэ, и3 сп7сeніи дyшъ нaшихъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквeй, и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ господи1нэ и3 nц7Ё нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ [и4м>къ], и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсщ7eннэйшемъ митрополjтэ [и3ли2: ґрхіепcкпэ, и3ли2: преwсщ7eннэйшемъ є3пcкпэ] [и4м>къ], честнёмъ пресвЂтерствэ, во хrтЁ діaконствэ, њ всeмъ при1чтэ и3 лю1дехъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи поми1луй. Њ богохрани1мэй странЁ нaшей [ўкраи1нэ], властeхъ и3 в0инствэ є3S, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ грaдэ сeмъ [и3ли2: њ вeси сeй, и3ли2: с™ёй nби1тели сeй], всsкомъ грaдэ, странЁ, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ бlгорастворeніи воздyхwвъ, њ и3з8oби1ліи плодHвъ земнhхъ и3 врeменэхъ ми1рныхъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 њ сп7сeніи и4хъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю, со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ. Ли1къ: ТебЁ, гDи.
|
Молитва першого антифону
|
Свящeнникъ глаг0летъ тaйнw моли1тву пeрвагw ґнтіфHна:
|
|
Священник тихо читає молитву першого антифону: Господи Бо́же наш, Єго́же держа́ва не сказа́нна і сла́ва непостижи́ма, Єго́же ми́лость безмі́рна і человіколю́біє неізрече́нно. Сам, Влади́ко, по благоутро́бію Твоєму́ при́зри на ни і на святи́й храм сей і сотвори́ с на́ми і моля́щимися с на́ми бога́тия ми́лості Твоя́ і щедро́ти Твоя́. Виголос: Я́ко подоба́єть Тебі́ вся́кая сла́ва, честь і поклоне́ніє, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. І співається перший Антифон від співців.
|
ГDи б9е нaшъ, є3гHже держaва не сказaнна и3 слaва непостижи1ма, є3гHже млcть безмёрна и3 чlвэколю1біе неизречeнно: сaмъ, вLко, по бlгоутр0бію твоемY, при1зри на ны2 и3 на с™hй хрaмъ сeй, и3 сотвори2 съ нaми, и3 молsщимисz съ нaми, бог†тыz млcти тво‰ и3 щедрHты тво‰. Возглашeніе: Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. И# поeтсz пeрвый ґнтіфHнъ t пэвцє1въ.
|
Антифон 1, зображальний (Пс. 102)
|
ҐнтіфHны и3з8wбрази1тельные. Пeрвый ґнтіфHнъ, pал0мъ Rв.
|
|
1 хор. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. / Благослове́н єси́, Го́споди. / Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, / і вся вну́трєнняя моя́ і́м'я свято́є Єго́. 2 хор. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода / і не забива́й всіх воздая́ній Єго́. 1. Очища́ющаго вся беззако́нія твоя́, / ісціля́ющаго вся неду́ги твоя́. 2. Ізбавля́ющаго от істлі́нія живо́т твой, / вінча́ющаго тя ми́лостію і щедро́тами. 1. Ісполня́ющаго во благи́х жела́ніє твоє́, / обнови́ться, я́ко о́рля, ю́ность твоя́. 2. Творя́й ми́лостині Госпо́дь / і судьбу́ всім оби́димим. 1. Сказа́ путі́ своя́ Моїсе́йові, / синово́м Ізра́їлевим хоті́нія своя́. 2. Щедр і Ми́лостив Госпо́дь, / Долготерпіли́в і Многоми́лостив. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, / і вся вну́трєнняя моя́ і́м'я свято́є Єго́. Благослове́н єси́, Го́споди.
|
№ ли1къ. Бlгослови2 душE моS гDа. / бlгословeнъ є3си2 гDи. / бlгослови2 душE моS гDа, / и3 вс‰ внyтрєннzz мо‰ и4мz с™0е є3гw2. в7 ли1къ. Бlгослови2 душE моS гDа / и3 не забывaй всёхъ воздаsній є3гw2. №. Њчищaющаго вс‰ беззакHніz тво‰, / и3сцэлsющаго вс‰ недyги тво‰: в7. И#збавлsющаго t и3стлёніz жив0тъ тв0й, / вэнчaющаго тS млcтію и3 щедр0тами: №. И#сполнsющаго во бlги1хъ желaніе твоE, / њбнови1тсz ћкw џрлz ю4ность твоS. в7. Творsй млcтыни гDь, / и3 судьбY всBмъ њби6димымъ. №. СказA пути6 сво‰ мwmсeови, / сыновHмъ ї}лєвымъ хотBніz сво‰. в7. Щeдръ и3 млcтивъ гDь, / долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ. Бlгослови2 душE моS гDа, / и3 вс‰ внyтрєннzz мо‰ и4мz с™0е є3гw2. Бlгословeнъ є3си2 гDи.
|
|
|
|
Диякон, вклонившись і відійшовши від свого місця, стоїть перед образом Христа, тримаючи орар трьома пальцями правої руки. Після антифону диякон, ставши на звичайному місці і вклонившись, виголошує малу єктенію.
|
Діaконъ же поклони1всz ўступaетъ t мёста своегw2, и3 tшeдъ стои1тъ пред8 їкHною хrт0вою, держS и3 nрaрь треми2 пє1рсты деснhz руки2. По и3сполнeніи же ґнтіфHна, діaконъ стaвъ на nбhчномъ мёстэ и3 поклони1всz, глаг0летъ:
|
Мала ектенія
|
|
|
Диякон: Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Присноді́ву Марі́ю со всі́ми святи́ми пом'яну́вше, са́мі себе́ і друг дру́га, і весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предаді́м. Хор: Тебі́, Го́споди.
|
Діaконъ: Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю, со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ. Ли1къ: ТебЁ, гDи.
|
Молитва другого антифону
|
Моли1тва вторaгw ґнтіфHна:
|
|
Господи Бо́же наш, спаси́ лю́ди Твоя́ і благослови́ достоя́ніє Твоє́, ісполне́ніє Це́ркве Твоєя́ сохрани́, освяти́ лю́б'ящия благолі́піє до́му Твоєго́, Ти тіх воспросла́ви боже́ственною Твоє́ю си́лою і не оста́ви нас, упова́ющих на Тя. Виголос: Я́ко Твоя́ держа́ва, і Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і Сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. І співається другий Антифон.
|
ГDи б9е нaшъ, сп7си2 лю1ди тво‰ и3 бlгослови2 достоsніе твоE, и3сполнeніе цRкве твоеS сохрани2, њст7и2 лю1бzщыz бlголёпіе д0му твоегw2: ты2 тёхъ воспрослaви бжcтвенною твоeю си1лою, и3 не њстaви нaсъ, ўповaющихъ на тS. Возглашeніе: Ћкw твоS держaва, и3 твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. И# поeтсz вторhй ґнтіфHнъ: діaконъ же под0бнэ твори1тъ, ћкоже и3 въ пeрвой мlтвэ.
|
Антифон 2, зображальний (Пс. 145)
|
Вторhй ґнтіфHнъ, pал0мъ рм7є.
|
|
1 хор. Хвали́, душе́ моя́, Го́спода, / восхвалю́ Го́спода в животі́ моє́м, / пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм. 2 хор. Не наді́йтеся на кня́зі, на сини́ челові́чеськія, / в ни́хже ність спасе́нія. 1. Ізи́деть дух єго́ / і возврати́ться в зе́млю свою́, / в той день поги́бнуть вся помишле́нія єго́. 2. Блаже́н, єму́же Бог Іа́ковль помо́щник єго́, / упова́ніє єго́ на Го́спода Бо́га своєго́; 1. Сотво́ршаго не́бо і зе́млю, / мо́ре і вся, яже в них; 2. Храня́щаго і́стину во вік, / творя́щаго суд оби́димим, / даю́щаго пи́щу а́лчущим. 1. Госпо́дь ріши́ть окова́нния, / Госпо́дь умудря́єть сліпці́. 2. Госпо́дь возво́дить низве́рженния, / Госпо́дь лю́бить пра́ведники. 1. Госпо́дь храни́ть прише́льці, / си́ра і вдову́ при́йметь, / і путь грі́шних погуби́ть. 2. Воцари́ться Госпо́дь во вік, / Бог твой, Сіо́не, в род і род. 1. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. 2. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.
|
№ ли1къ. Хвали2 душE моS гDа, / восхвалю2 гDа въ животЁ моeмъ, / пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь. в7 ли1къ. Не надёйтесz на кнsзи, на сhны человёчєскіz, / въ ни1хже нёсть сп7сeніz. №. И#зhдетъ дyхъ є3гw2, / и3 возврати1тсz въ зeмлю свою2, / въ т0й дeнь поги1бнутъ вс‰ помышлє1ніz є3гw2. в7. Бlжeнъ, є3мyже бGъ їaкwвль пом0щникъ є3гw2, / ўповaніе є3гw2 на гDа бGа своего2: №. Сотв0ршаго нб7о и3 зeмлю, / м0ре, и3 вс‰ ±же въ ни1хъ: в7. Хранsщаго и4стину въ вёкъ, / творsщаго сyдъ њби6димымъ, / даю1щаго пи1щу ѓлчущымъ. №. ГDь рэши1тъ њков†нныz, / гDь ўмудрsетъ слэпцы2. в7. ГDь возв0дитъ низвeржєнныz, / гDь лю1битъ првdники. №. ГDь храни1тъ пришeльцы, / си1ра и3 вдовY пріи1метъ, / и3 пyть грёшныхъ погуби1тъ. в7. ВоцRи1тсz гDь во вёкъ, / бGъ тв0й сіHне, въ р0дъ и3 р0дъ. №. Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у. в7. И# нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
|
Мала ектенія 2
|
|
|
Диякон: Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Присноді́ву Марі́ю со всі́ми святи́ми пом'яну́вше, са́мі себе́ і друг дру́га, і весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предаді́м. Хор: Тебі́, Го́споди.
|
Діaконъ: Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю, со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ. Ли1къ: ТебЁ, гDи.
|
Молитва третього антифону
|
Моли1тва трeтіzгw ґнтіфHна:
|
|
І́же о́бщия сія́ і согла́сния дарова́вий нам молі́тви, і́же і двіма́ іли́ трем согласу́ющимся о і́мені Твоє́м проше́нія пода́ти обіща́вий, Сам і ни́ні раб Твої́х проше́нія к поле́зному іспо́лни, подая́ нам і в настоя́щем ві́ці позна́ніє Твоєя́ і́стини, і в бу́дущем живо́т ві́чний да́руя. Виголос: Я́ко благ і Человіколю́бець Бог єси́, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
И$же џбщыz сі‰, и3 согл†сныz даровaвый нaмъ мlтвы, и4же и3 двэмA и3ли2 трє1мъ согласyющымсz њ и4мени твоeмъ, прошє1ніz подaти њбэщaвый: сaмъ и3 нhнэ р†бъ твои1хъ прошє1ніz къ полeзному и3сп0лни, подаS нaмъ и3 въ настоsщемъ вёцэ познaніе твоеS и4стины, и3 въ бyдущемъ жив0тъ вёчный дaруz. Возглашeніе: Ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Антифон 3, Блаженні (Мт. 5:3–12)
|
Трeтій ґнтіфHнъ, бlжє1нны.
|
|
1. Во Ца́рствії Твоє́м пом'яни́ нас, Го́споди. На 12: 1. Блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рство Небе́сноє. 2. Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться. На 10: 1. Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. 2. Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться. На 8: 1. Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. 2. Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. На 6: 1. Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї си́нове Бо́жії нареку́ться. 2. Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рство Небе́сноє. На 4: 1. Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам, і ізжену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви, лжу́ще Мене́ ра́ди. 2. Ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х. 1. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. 2. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.
|
№. Во цrтвіи твоeмъ помzни2 нaсъ гDи. На в7i: №. Бlжeни ни1щіи д¦омъ, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное. в7. Бlжeни плaчущіи ћкw тjи ўтёшатсz. На ‹: №. Бlжeни кр0тцыи, ћкw тjи наслёдzтъ зeмлю. в7. Бlжeни ѓлчущіи и3 жaждущіи прaвды, ћкw тjи насhтzтсz. На }: №. Бlжeни млcтивіи, ћкw тjи поми1ловани бyдутъ. в7. Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, ћкw тjи бGа ќзрzтъ. На ѕ7: №. Бlжeни миротв0рцы, ћкw тjи сhнове б9іи нарекyтсz. в7. Бlжeни и3згнaни прaвды рaди, ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное. На д7: №. Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ, на вы2 лжyще менє2 рaди. в7. Рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ. №. Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у. в7. И# нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
|
Малий вхід
|
Мaлый вх0дъ.
|
|
Тут відчиняються Царські врата на Малий вхід. Коли співають третій антифон, священник і диякон, ставши перед святим престолом, вклоняються тричі. Тоді священник бере Святе Євангеліє, подає дияконові і йдуть праворуч поза престолом. Вийшовши північними вратами, зі ставниками попереду, стають на звичайному місці (на амвоні) і схиляють обидва голови. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. І промовляє священник молитву входу про себе.
|
ЗдЁ tверзaютсz двє1ри на мaлый вх0дъ. Пэвaему же трeтіему ґнтіфHну t пэвцє1въ, и3ли2 бlжeннамъ, ѓще є4сть недёлz, є3гдA пріи1дутъ на Слaва: сщ7eнникъ и3 діaконъ, стaвше пред8 с™0ю трапeзою, творsтъ покл0ны три2. Тaже пріeмъ сщ7eнникъ с™0е є3ђліе, даeтъ діaкону, и3 и4дутъ t деснhz страны2 созади2 пrт0ла, и3 тaкw и3зшeдше сёверною стран0ю, пред8идyщымъ и5мъ лампaдамъ, творsтъ мaлый вх0дъ, и3 стaвше на nбhчномъ мёстэ, приклонsютъ џба главы6. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. И# глаг0летъ сщ7eнникъ мlтву вх0да тaйнw.
|
Молитва входу
|
Моли1тва вх0да:
|
|
Влади́ко, Го́споди Бо́же наш, уста́вивий на небесі́х чи́ни і во́їнства а́нгел і арха́нгел в служе́ніє Твоєя́ сла́ви, сотвори́ со вхо́дом на́шим вхо́ду святи́х а́нгелов би́ти, сослужа́щих нам і сославосло́в'ящих Твою́ бла́гость. Я́ко подоба́єть Тебі́ вся́кая сла́ва, честь і поклоне́ніє, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. Після молитви диякон промовляє до священника, показуючи орарем на схід: Благослови́, влади́ко, святи́й вход. І священник, благословляючи, промовляє: Благослове́н вход святи́х Твої́х всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Після цього диякон дає священникові цілувати Євангеліє, стає в Царських вратах попереду священника, підносить Євангеліє вгору й виголошує: Прему́дрость, про́сти. Потім поклонившись, сам і священник позаду нього, входить у святий вівтар; диякон кладе святе Євангеліє на святій трапезі. Співці ж співають: Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м ко Христу́. Спаси́ ни, Си́не Бо́жий, во святи́х ди́вен сий, пою́щия Ті, аллилу́я. Якщо неділя: Воскреси́й із ме́ртвих, пою́щия Ті, аллилу́я, один раз. Потім, звичайні тропарі. Священник же виголошує цю молитву:
|
ВLко гDи б9е нaшъ, ўстaвивый на нб7сёхъ чи1ны и3 вHинства ѓгGлъ и3 ґрх†гGлъ, въ служeніе твоеS слaвы: сотвори2 со вх0домъ нaшимъ вх0ду с™hхъ ѓгGлwвъ бhти, сослужaщихъ нaмъ и3 сославосл0вzщихъ твою2 бlгость. Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Ґми1нь. Мlтвэ же скончaвшейсz, діaконъ глаг0летъ ко сщ7eннику, показyzй къ вост0ку десни1цею, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пє1рсты: Бlгослови2, владhко, с™hй вх0дъ. И# сщ7eнникъ, бlгословлsz, глаг0летъ: Бlгословeнъ вх0дъ с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Посeмъ діaконъ подаeтъ є3vgліе сщ7eннику, и3 целyетъ сщ7eнникъ є3vgліе. И#сп0лньшусz же конeчному тропарю2, вх0дитъ діaконъ посредЁ, и3 стaвъ пред8 їерeемъ возвышaетъ мaлw рyцэ, и3 показyzй с™0е є3ђліе, глаг0летъ велеглaснw: Премyдрость, пр0сти. Тaже, сотвори1въ поклонeніе, вх0дитъ во с™hй nлтaрь діaконъ и3 созади2 є3гw2 сщ7eнникъ, и3 діaконъ ќбw полагaетъ с™0е є3ђліе на с™ёй трапeзэ. Пэвцh же пою1тъ: Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ ко хrтY. Спаси1 ны, сн7е б9ій, во с™hхъ ди1венъ сhй, пою1щыz ти2: ґллилyіа. Ѓще же недёлz: Воскресhй и3з8 мeртвыхъ, пою1щыz ти2, ґллилyіа, є3ди1ножды. Тaже, nбы6чныz тропари6. Сщ7eнникъ же глаг0летъ мlтву сію2:
|
Молитва Трисвятого
|
Моли1тва трис™aгw пёніz.
|
|
Бо́же Святи́й, І́же во святи́х почива́яй, І́же трисвяти́м гла́сом от серафи́мов воспіва́ємий, і от херуви́мов славосло́вимий, і от вся́кия небе́сния си́ли* покланя́ємий. І́же от небитія́ во є́же би́ти приведи́й вся́чеськая, созда́вий челові́ка по о́бразу Твоєму́ і по подо́бію, і вся́ким Твої́м дарова́нієм украси́вий. Дая́й прося́щему прему́дрость і ра́зум, і не презира́яй согріша́ющаго, но полага́яй на спасе́ніє покая́ніє. Сподо́бивий нас, смире́нних і недосто́йних раб Твої́х, і в час сей ста́ти пред сла́вою свята́го Твоєго́ же́ртвенника і до́лжноє Тебі́ поклоне́ніє і славосло́віє приноси́ти. Сам, Влади́ко, прийми́ і от уст нас, грі́шних, трисвяту́ю піснь і посіти́ ни бла́гостію Твоє́ю: прости́ нам вся́коє согріше́ніє, во́льноє же і нево́льноє, освяти́ на́ша ду́ші і тілеса́, і даждь нам в преподо́бії служи́ти Тебі́ вся дні живота́ на́шего, моли́твами святи́я Богоро́диці і всіх святи́х, от ві́ка Тебі́ благоугоди́вших.
|
Б9е с™hй, и4же во с™hхъ почивazй, и4же трис™hмъ глaсомъ t серафjмwвъ воспэвaемый, и3 t херувjмwвъ славосл0вимый, и3 t всsкіz нбcныz си1лы покланsемый: и4же t небытіS во є4же бhти приведhй всsчєскаz, создaвый человёка по џбразу твоемY и3 по под0бію, и3 всsкимъ твои1мъ даровaніемъ ўкраси1вый: даsй просsщему премyдрость и3 рaзумъ, и3 не презирazй согрэшaющагw, но полагazй на сп7сeніе покаsніе: спод0бивый нaсъ, смирeнныхъ и3 недост0йныхъ р†бъ твои1хъ, и3 въ чaсъ сeй стaти пред8 слaвою с™aгw твоегw2 жeртвенника и3 д0лжное тебЁ поклонeніе и3 славосл0віе приноси1ти: сaмъ, вLко, пріими2 и3 t ќстъ нaсъ грёшныхъ трис™yю пёснь и3 посэти1 ны бlгостію твоeю: прости2 нaмъ всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное, њст7и2 нaшz дyшы и3 тэлесA, и3 дaждь нaмъ въ прпdбіи служи1ти тебЁ вс‰ дни6 животA нaшегw, мlтвами с™hz бцdы и3 всёхъ с™hхъ, t вёка тебЁ бlгоугоди1вшихъ.
|
Трисвяте
|
Трис™0е
|
|
Коли співці проспівають тропарі й кондаки, диякон, схиливши голову, тримає в руці трьома пальцями орар і промовляє до священника: Благослови́, влади́ко, вре́м'я Трисвята́го. Священник, благословляє його. Диякон виходить святими вратами і після тропаря, ставши біля Царських врат, промовляє: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Священник: Я́ко свят єси́, Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні і при́сно. Диякон, вказуючи орарем на образ Христа, виголошує: Го́споди, спаси́ благочести́вия. Хор: Го́споди, спаси́ благочести́вия. Диякон: І усли́ши ни. Хор: І усли́ши ни. Потім показує на вірних і виголошує голосно: І во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Потім трисвяте. Обидва хори, тричі: Святи́й Бо́же, / Святи́й Крі́пкий, / Святи́й Безсме́ртний, / поми́луй нас. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. Перший хор вищим гласом: Святи́й Бо́же, / Святи́й Крі́пкий, / Святи́й Безсме́ртний, / поми́луй нас. Хор співає Трисвяте, а священник і диякон тричі проказують Трисвяте, вклоняючись перед святим престолом. Тоді промовляє диякон до священника: Повели́, влади́ко. І відходять до горнього місця. І священник відходячи промовляє: Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє. Диякон: Благослови́, влади́ко, го́рній престо́л. Священник же: Благослове́н єси́ на престо́лі сла́ви Ца́рствія Твоєго́, сідя́й на херуви́міх, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. Священникові належить стояти або сидіти збоку горнього місця, на південь від нього.
|
Е#гдA же пэвцы6 пріи1дутъ зри2 на послёдній тропaрь, лобызaетъ с™yю трапeзу и3 глаг0летъ діaконъ ко їерeю, прикл0нь вкyпэ главY, и3 nрaрь въ руцЁ держS треми2 пє1рсты: Бlгослови2, владhко, врeмz трис™aгw. Їерeй же, знaменуетъ є3го2. Діaконъ и3сх0дитъ с™hми враты2 и3 скончaвшусz тропарю2 стaвъ бли1зъ с™hхъ дверeй глаг0летъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Їерeй возглашaетъ: Ћкw свsтъ є3си2, б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw. Діaконъ показyzй њрарeмъ, пeрвэе ќбw ко їкHнэ хrт0вэ глаг0летъ: ГDи, сп7си2 бlгочести6выz. Ли1къ: ГDи, сп7си2 бlгочести6выz. Діaконъ: И# ўслhши ны2. Ли1къ: И# ўслhши ны2. И# нав0дz њрарeмъ, глаг0летъ ко внЁ стоsщымъ велеглaснw: И# во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Тaже трис™0е. Џба ли6ка, три1жды: С™hй б9е, / с™hй крёпкій, / с™hй безсмeртный, / поми1луй нaсъ. Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. С™hй безсмeртный поми1луй нaсъ. Пeрвый ли1къ вhшшимъ глaсомъ: С™hй б9е, / с™hй крёпкій, / с™hй безсмeртный, / поми1луй нaсъ. Пэвaему же трис™0му, глаг0лютъ и3 сaми, їерeй же и3 діaконъ, трис™0е, творsще вкyпэ и3 покл0ны три2 пред8 с™0ю трапeзою. Тaже глаг0летъ діaконъ ко їерeю: Повели2, вLко. И# tх0дzтъ къ г0рнему мёсту: и3 сщ7eнникъ tходS глаг0летъ: Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне. Діaконъ: Бlгослови2, владhко, г0рній пrт0лъ. Їерeй же: Бlгословeнъ є3си2 на пrт0лэ слaвы цrтвіz твоегw2, сэдsй на херувjмэхъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Ґми1нь. Вёдательно, ћкw сщ7eннику не подобaетъ на г0рнее мёсто восходи1ти, нижE сэдёти на нeмъ: но сэдёти во странЁ г0рнzгw пrт0ла, и3з8 ю4жныz страны2.
|
Читання Святого Письма
|
По и3сполнeніи трис™aгw...
|
|
Після Трисвятого: Диякон: Во́ньмем. Священник же виголошує: Мир всім. І чтець промовляє: І ду́хові твоєму́. І знову диякон: Прему́дрость. І чтець, прокимен, псалом Давидов. Потім диякон: Прему́дрость. І чтець надписаніє Апостола: Дія́ній святи́х апо́стол чте́ніє. Або: Собо́рнаго посла́нія Іа́ковля, або Петро́ва чте́ніє. Або: К Ри́мляном, або К Кори́нфяном, або К Гала́том посла́нія свята́го апо́стола Па́вла чте́ніє. І знову диякон: Во́ньмем. Читець читає Апостол. У цей час диякон з кадилом підходить до священника, просить благословення і кадить навколо святої трапези, вівтар і священника. Після читання Апостолу священник промовляє: Мир ті. Чтець: І ду́хові твоєму́. Диякон: Прему́дрость. Чтець: Аллилу́я. Священник, стоячи перед престолом, проказує молитву.
|
По и3сполнeніи трис™aгw: Діaконъ: В0нмемъ. Їерeй же возглашaетъ: Ми1ръ всBмъ. И# чтeцъ глаг0летъ: И# дyхови твоемY. И# пaки діaконъ: Премyдрость. И# чтeцъ, прокjменъ, pал0мъ дв7довъ. Посeмъ діaконъ: Премyдрость. И# чтeцъ надписaніе ґпcла: Дэsній с™hхъ ґп0стwлъ чтeніе. И#ли2: Соб0рнагw послaніz їaкwвлz, и3ли2 Петр0ва чтeніе. И#ли2: Къ ри1млzнwмъ, и3ли2 Къ корjнfzнwмъ, и3ли2 Къ галaтwмъ послaніz с™aгw ґпcла пavла чтeніе. И# пaки діaконъ: В0нмемъ. Ґпcлу же чт0му, діaконъ пріeмь кади1льницу и3 fmміaмъ, прих0дитъ къ сщ7eннику, и3 пріeмь бlгословeніе t негw2, кади1тъ с™yю трапeзу w3крестъ, и3 nлтaрь вeсь, и3 сщ7eнника. Ґпcлу же и3сп0лньшусz, глаг0летъ сщ7eнникъ: Ми1ръ ти2. И# чтeцъ: И# дyхови твоемY. Діaконъ: Премyдрость. И# чтeцъ: Ґллилyіа. Сщ7eнникъ же, ст0z пред8 с™0ю трапeзою, глаг0летъ мlтву сію2.
|
Молитва перед Євангелієм
|
Мlтва прeжде є3ђліа.
|
|
Возсія́й в сердця́х на́ших, Человіколю́бче Влади́ко, Твоєго́ Богоразу́мія нетлі́нний світ, і ми́сленния на́ші отве́рзи о́чі, во Єва́нгельських Твої́х пропові́даній разумі́ніє. Вложи́ в нас і страх блаже́нних Твої́х за́повідей, да плотські́я по́хоті вся попра́вше, духо́вноє жи́тельство про́йдем, вся, я́же ко благоугожде́нію Твоєму́, і му́дрствующе, і ді́юще. Ти бо єси́ просвіще́ніє душ і тіле́с на́ших, Христе́ Бо́же, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Всесвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Диякон: Благослови́, влади́ко, благовісти́теля свята́го апо́стола і єва́нгели́ста [ім'я]. Священник, благословляючи його, виголошує: Бог, моли́твами свята́го, сла́внаго, всехва́льнаго апо́стола і єва́нгели́ста [ім'я], да дасть тебі́ глаго́л благовіству́ющему си́лою мно́гою, во ісполне́ніє Єва́нгелія возлю́бленнаго Си́на Своєго́, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́. Диякон же мовить: Амі́нь, і вклонившись святому Євангелію, бере його, і вийшовши Царськими вратами перед свяченосцями зі світильниками, проходить і стає на амвоні, або на призначеному місці. Священник, стоячи за святим престолом лицем на захід, виголошує: Прему́дрость, про́сти, усли́шим свята́го Єва́нгелія. Також: Мир всім. Хор: І ду́хові твоєму́. Диякон: От [ім'я] свята́го Єва́нгелія чте́ніє. Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́. Священник: Во́ньмем. Якщо служать два диякони, то один промовляє: Прему́дрость, про́сти: І потім: Во́ньмем. Священник після Євангелія промовляє: Мир ті, благовіству́ющему. Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́. Диякон, дійшовши до Царських врат, віддає Святе Євангеліє священникові.
|
Возсіsй въ сердцaхъ нaшихъ, чlколю1бче вLко, твоегw2 бGоразyміz нетлённый свётъ, и3 мhслєнныz нaши tвeрзи џчи во є3ђльскихъ твои1хъ проповёданій разумёніе: вложи2 въ нaсъ и3 стрaхъ бlжeнныхъ твои1хъ зaповэдей, да плотск‡z п0хwти вс‰ попрaвше, дух0вное жи1тельство пр0йдемъ, вс‰, ћже ко бlгоугождeнію твоемY, и3 мyдрствующе и3 дёюще. Тh бо є3си2 просвэщeніе дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, хrтE б9е, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 всес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Діaконъ: Бlгослови2, вLко, бlговэсти1телz с™aгw ґпcла и3 є3ђлjста [и4м>къ]. Сщ7eнникъ, знaменуz є3го2, глаг0летъ: БGъ, мlтвами с™aгw слaвнагw, всехвaльнагw ґпcла и3 є3ђлjста [и4м>къ], да дaстъ тебЁ глаг0лъ бlговэствyющему си1лою мн0гою во и3сполнeніе є3ђліа возлю1бленнагw сн7а своегw2, гDа нaшегw ї}са хrтA. Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь, и3 поклони1всz с™0му є3ђлію, в0зметъ є5, и3 и3зшeдъ с™hми двeрьми, предходsщымъ є3мY лампaдамъ, прих0дитъ и3 стои1тъ на ґмвHнэ, и3ли2 на ўчинeнномъ мёстэ. Їерeй же, стоS пред8 с™0ю трапeзою и3 зрS къ зaпаду, возглашaетъ: Премyдрость, пр0сти, ўслhшимъ с™aгw є3ђліа. Тaже: Ми1ръ всBмъ. Лю1діе: И# д¦ови твоемY. Діaконъ: T [и4м>къ] с™aгw є3ђліа чтeніе. Ли1къ: Слaва тебЁ, гDи, слaва тебЁ. Сщ7eнникъ: В0нмемъ. Ѓще же сyть двA ді†кона, то є3ди1нъ да глаг0летъ: Премyдрость, пр0сти. Тaже, и3: В0нмемъ. И# и3сп0лнившусz є3ђлію, глаг0летъ сщ7eнникъ: Ми1ръ ти2 бlговэствyющему. Ли1къ: Слaва тебЁ, гDи, слaва тебЁ. И# tшeдъ діaконъ дaже до с™hхъ дверeй, tдаeтъ с™0е є3ђліе сщ7eннику, и3 затворsютсz пaки свzты6z двє1ри.
|
Ектенія сугуба (потрійна)
|
Е#ктеніA сугyбаz.
|
|
Диякон, ставши на звичайному місці, промовляє: Рцем всі от всея́ душі́ і от всего́ помишле́нія на́шего рцем. Хор: Го́споди, поми́луй. Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ць на́ших, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй. Хор: Го́споди, поми́луй. Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі]
Молитва старанного молінняГо́споди Бо́же наш, прилі́жноє сіє́ моле́ніє прийми́ от Твої́х раб, і поми́луй нас по мно́жеству ми́лости Твоєя́, і щедро́ти Твоя́ низпосли́ на ни і на вся лю́ди Твоя́, ча́ющия от Тебе́ бога́тия ми́лости. Єще́ мо́лимся о господи́ні і отці́ на́шем Блаже́ннійшем Митрополи́ті* [ім'я], і о господи́ні на́шем високопреосвяще́ннійшем митрополи́ті [або: архієпи́скопі, або: преосвяще́ннійшем єпи́скопі] [ім'я], і о всей во Христі́ бра́тії на́шей. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Єще́ мо́лимся о богохрани́мій страні́ на́шей [Україні], власте́х і во́їнстві єя́, да ти́хоє і безмо́лвноє житіє́ поживе́м во вся́ком благоче́стії і чистоті́. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Єще́ мо́лимся о бра́тіях на́ших, свяще́нниціх, священномона́сіх і всем во Христі́ бра́тстві на́шем. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Єще́ мо́лимся о блаже́нних і приснопа́м'ятних святі́йших патріа́рсіх правосла́вних, і созда́телех свята́го хра́ма сего́ [якщо в монастирі: святи́я оби́телі сея́], і о всіх преждепочи́вших отці́х і бра́тіях, зді лежа́щих і повсю́ду, правосла́вних. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Єще́ мо́лимся о ми́лості, жи́зні, ми́рі, здра́вії, спасе́нії, посіще́нії, проще́нії і оставле́нії гріхо́в рабо́в Бо́жиїх, бра́тії свята́го хра́ма сего́ [якщо в монастирі: святи́я оби́телі сея́]. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Єще́ мо́лимся о плодонося́щих і доброді́ющих во святі́м і всечестні́м хра́мі сем, тружда́ющихся, пою́щих і предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия і бога́тия ми́лости*. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Виголос: Я́ко ми́лостив і Человіколю́бець Бог єси́, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Діaконъ, стaвъ на nбhчномъ мёстэ, начинaетъ си1це: Рцeмъ вси2 t всеS души2, и3 t всегw2 помышлeніz нaшегw рцeмъ. Ли1къ: ГDи, поми1луй. ГDи вседержи1телю, б9е nц7ъ нaшихъ, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Поми1луй нaсъ, б9е, по вели1цэй млcти твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.]
Мlтва прилёжнагw молeніz:ГDи б9е нaшъ, прилёжное сіE молeніе пріими2 t твои1хъ р†бъ, и3 поми1луй нaсъ по мн0жеству млcти твоеS, и3 щедрHты тво‰ низпосли2 на ны2 и3 на вс‰ лю1ди тво‰, чaющыz t тебє2 богaтыz млcти. Е#щE м0лимсz њ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ [и4м>къ], и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсщ7eннэйшемъ митрополjтэ [и3ли2: ґрхіепcкпэ, и3ли2: преwсщ7eннэйшемъ є3пcкпэ] [и4м>къ], и3 њ всeй во хrтЁ брaтіи нaшей. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Е#щE м0лимсz њ богохрани1мэй странЁ нaшей [ўкраи1нэ], властeхъ и3 в0инствэ є3S, да ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ во всsкомъ бlгочeстіи и3 чистотЁ. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Е#щE м0лимсz њ брaтіzхъ нaшихъ, сщ7eнницэхъ, сщ7енномонaсэхъ и3 всeмъ во хrтЁ брaтствэ нaшемъ. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Е#щE м0лимсz њ бlжeнныхъ и3 приснопaмzтныхъ с™ёйшихъ патріaрсэхъ правослaвныхъ, и3 создaтелехъ с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во nби1тели: с™hz nби1тели сеS], и3 њ всёхъ преждепочи1вшихъ nтцёхъ и3 брaтіzхъ, здЁ лежaщихъ и3 повсю1ду, правослaвныхъ. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Е#щE м0лимсz њ млcти, жи1зни, ми1рэ, здрaвіи, сп7сeніи, посэщeніи, прощeніи и3 њставлeніи грэхHвъ рабHвъ б9іихъ, брaтіи с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во nби1тели: с™hz nби1тели сеS]. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Е#щE м0лимсz њ плодоносsщихъ и3 добродёющихъ во с™ёмъ и3 всечестнёмъ хрaмэ сeмъ, труждaющихсz, пою1щихъ и3 предстоsщихъ лю1дехъ, њжидaющихъ t тебє2 вели1кіz и3 богaтыz млcти. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Возглашeніе: Ћкw млcтивъ и3 чlвэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Заупокійна ектенія
|
Е#ктеніA њ ўс0пшихъ.
|
|
Якщо буде приношення за спочилих, диякон чи священник виголошує цю ектенію: Диякон: Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душ усо́пших рабо́в Бо́жиїх [імена], і о є́же прости́тися їм вся́кому прегріше́нію во́льному же і нево́льному. Хор: Го́споди,́ поми́луй. [Тричі] Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́ші їх, іді́же пра́веднії упокоя́ються. Хор: Го́споди, поми́луй. [Тричі] Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в їх у Христа́ безсме́ртнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй.
|
Ѓще ли бyдетъ њ ўс0пшихъ приношeніе, діaконъ и3ли2 сщ7eнникъ глаг0летъ є3ктенію2 сію2: Діaконъ: Поми1луй нaсъ, б9е, по вели1цэй млcти твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи дyшъ ўс0пшихъ рабHвъ б9іихъ [и4м>къ], и3 њ є4же прости1тисz и5мъ всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшы и4хъ, и3дёже првdніи ўпокоsютсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Млcти б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ и4хъ, ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй.
|
Молитва за спочилих
|
Моли1тва њ ўс0пшихъ.
|
|
Священник: Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий. Сам, Го́споди, поко́й ду́ші усо́пших раб Твої́х [імена] в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ї́ми сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́. Я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть і не согріши́ть; Ти бо єди́н то́кмо без гріха́, пра́вда Твоя́ — пра́вда во ві́ки і сло́во Твоє́ — і́стина. Виголос: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пших раб Твої́х [імена], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм со Безнача́льним Твої́м Отце́м і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Сщ7eнникъ: Б9е духHвъ и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый, и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ, гDи, пок0й дyшы ўс0пшихъ р†бъ твои1хъ [и4м>къ] въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ, tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе: всsкое согрэшeніе, содёzнное и4ми сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ, прости2: ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ т0кмw без8 грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина. Возглашeніе: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе и3 жив0тъ, и3 пок0й ўс0пшихъ р†бъ твои1хъ [и4м>къ], хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Єктенія за оглашенних
|
Е#ктеніA њ њглашeнныхъ.
|
|
Диякон: Помолі́теся, оглаше́ннії, Го́сподеві. Хор: Го́споди, поми́луй. Ві́рнії, о оглаше́нних помо́лимся, да Госпо́дь поми́луєть їх. Хор: Го́споди, поми́луй. Огласи́ть їх сло́вом і́стини. Хор: Го́споди, поми́луй. Откри́єть їм Єва́нгеліє пра́вди. Хор: Го́споди, поми́луй. Соєдини́ть їх Святі́й Своє́й Собо́рній і Апо́стольстій Це́ркві. Хор: Го́споди, поми́луй. Спаси́, поми́луй, заступи́ і сохрани́ їх, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Оглаше́ннії, глави́ ва́ша Го́сподеві приклоні́те. Хор: Тебі́, Го́споди.
|
Діaконъ: Помоли1тесz, њглашeнніи, гDви. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Вёрніи, њ њглашeнныхъ пом0лимсz, да гDь поми1луетъ и5хъ. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њгласи1тъ и5хъ сл0вомъ и4стины. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Tкрhетъ и5мъ є3ђліе прaвды. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Соедини1тъ и5хъ с™ёй своeй, соб0рнэй и3 ґпcльстэй цeркви. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Спаси2, поми1луй, заступи2 и3 сохрани2 и5хъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њглашeнніи, главы6 вaшz гDеви приклони1те. Ли1къ: ТебЁ, гDи.
|
Молитва за оглашенних
|
Мlтва њ њглашeнныхъ.
|
|
Священник: Го́споди Бо́же наш, І́же на висо́ких живи́й і на смире́нния призира́яй, І́же спасе́ніє ро́ду челові́чеському низпосла́вий, Єдиноро́днаго Си́на Твоєго́ і Бо́га, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́; при́зри на раби́ Твоя́ оглаше́нния, подкло́ньшия Тебі́ своя́ ви́я, і сподо́би я во вре́м'я благополу́чноє ба́ні пакибитія́, оставле́нія гріхо́в і оде́жди нетлі́нія, соєдини́ їх Святі́й Твоє́й Собо́рній і Апо́стольстій Це́ркві і сопричти́ їх ізбра́нному Твоєму́ ста́ду. Виголос: Да і ті́ї с на́ми сла́в'ять пречестно́є і великолі́поє і́м'я Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. І розкриває антимінс священник.
|
Сщ7eнникъ: ГDи б9е нaшъ, и4же на выс0кихъ живhй и3 на смирє1нныz призирazй, и4же сп7сeніе р0ду чlвёческому низпослaвый, є3динор0днаго сн7а твоего2 и3 бGа, гDа нaшего ї}са хrтA: при1зри на рабы6 тво‰ њглашє1нныz, подкл0ньшыz тебЁ сво‰ вы6z, и3 спод0би | во врeмz бlгополyчное бaни пакибытіS, њставлeніz грэхHвъ и3 њдeжди нетлёніz, соедини2 и5хъ с™ёй твоeй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цeркви, и3 сопричти2 и5хъ и3збрaнному твоемY стaду. Возглашeніе: Да и3 тjи съ нaми слaвzтъ пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. И# простирaетъ ґнтіми1нсъ сщ7eнникъ.
|
Літургія вірних
|
Літургjа вёрныхъ
|
|
Диякон промовляє: Єли́ці оглаше́ннії, ізиді́те; оглаше́ннії ізиді́те; єли́ці оглаше́ннії, ізиді́те; да нікто́ от оглаше́нних, єли́ці ві́рнії, па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй.
|
Діaконъ глаг0летъ: Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те: њглашeнніи и3зыди1те: є3ли1цы њглашeнніи и3зыди1те: да никто2 t њглашeнныхъ, є3ли1цы вёрніи, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй.
|
Перша молитва за вірних
|
Мlтва вёрныхъ пeрваz.
|
|
Священник: Благодари́м Тя, Го́споди Бо́же сил, сподо́бившаго нас предста́ти і ни́ні Свято́му Твоєму́ же́ртвеннику і припа́сти ко щедро́там Твої́м о на́ших грісі́х і о людськи́х неві́дініїх; прийми́, Бо́же, моле́ніє на́ше, сотвори́ ни досто́йни би́ти, є́же приноси́ти Тебі́ моле́нія, і мольби́, і же́ртви безкро́вния о всіх лю́дех Твої́х; і удовли́ нас, ї́хже положи́л єси́ в слу́жбу Твою́ сію́ си́лою Ду́ха Твоєго́ Свята́го неосужде́нно і непреткнове́нно в чи́стім свиді́тельстві со́вісти на́шея, призива́ти Тя на вся́коє вре́м'я і мі́сто, да послу́шая нас, ми́лостив нам бу́деши во мно́жестві Твоєя́ бла́гости. Диякон: Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Диякон: Прему́дрость. Виголос: Я́ко подоба́єть Тебі́ вся́кая сла́ва, честь і поклоне́ніє, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Сщ7eнникъ: Бlгодари1мъ тS, гDи б9е си1лъ, спод0бившаго нaсъ предстaти и3 нhнэ с™0му твоемY жeртвеннику и3 припaсти ко щедр0тамъ твои6мъ њ нaшихъ грэсёхъ и3 њ людски1хъ невёдэніихъ: пріими2, б9е, молeніе нaше, сотвори1 ны достHйны бhти, є4же приноси1ти тебЁ молє1ніz и3 мольбы6 и3 жє1ртвы безкрHвныz њ всёхъ лю1дехъ твои1хъ: и3 ўдовли2 нaсъ, и5хже положи1лъ є3си2 въ слyжбу твою2 сію2, си1лою д¦а твоегw2 с™aгw, неwсуждeннw и3 непреткновeннw, въ чи1стэмъ свидётельствэ с0вэсти нaшеz, призывaти тS на всsкое врeмz и3 мёсто: да послyшаz нaсъ, млcтивъ нaмъ бyдеши во мн0жествэ твоеS бlгости. Діaконъ: Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Діaконъ: Премyдрость. Возглашeніе: Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Ектенія вірних
|
Е#ктеніA вёрныхъ.
|
|
Диякон: Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. [Коли священник править один, то наступних прохань не проказує: О сви́шнім ми́рі і спасе́нії душ на́ших Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О ми́рі всего́ ми́ра, благостоя́нії святи́х Бо́жиїх Церкве́й і соєдине́нії всіх Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О святі́м хра́мі сем і с ві́рою, благогові́нієм і стра́хом Бо́жиїм входя́щих вонь Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О ізба́витися нам от вся́кия ско́рби, гні́ва і ну́жди, Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй.]
|
Діaконъ: Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. [Е#гдA сщ7eнникъ є3ди1нъ слyжитъ, сі‰ не глаг0летъ: Њ свhшнэмъ ми1рэ, и3 сп7сeніи дyшъ нaшихъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквeй и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй.]
|
Друга молитва за вірних
|
Мlтва вёрныхъ вторaz.
|
|
Священник: Па́ки і мно́гажди Тебі́ припа́даєм, Тебі́ мо́лимся, Благи́й і Человіколю́бче, я́ко да призрі́в на моле́ніє на́ше, очи́стиши на́ша ду́ші і тілеса́ от вся́кия скве́рни пло́ті і ду́ха, і даси́ нам непови́нноє і неосужде́нноє предстоя́ніє свята́го Твоєго́ же́ртвенника. Да́руй же, Бо́же, і моля́щимся с на́ми преспі́яніє житія́ і ві́ри і ра́зума духо́внаго; даждь їм всегда́ со стра́хом і любо́вію служа́щим Тебі́ непови́нно і неосужде́нно причасти́тися Святи́х Твої́х Та́їн і Небе́снаго Твоєго́ Ца́рствія сподо́битися. Диякон (або священник, якщо немає диякона): Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Диякон: Прему́дрость. Входить диякон північними вратами у святий вівтар. Виголос: Я́ко да под держа́вою Твоє́ю всегда́ храни́мі, Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. І відчиняються Царські врата.
|
Сщ7eнникъ: Пaки, и3 мн0гажды тебЁ припaдаемъ, тебЁ м0лимсz, бlгjй и3 человэколю1бче, ћкw да призрёвъ на молeніе нaше, њчи1стиши нaшz дyшы и3 тэлесA t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха, и3 дaси нaмъ непови1нное и3 неwсуждeнное предстоsніе с™aгw твоегw2 жeртвенника. дaруй же б9е, и3 молsщымсz съ нaми преспёzніе житіS и3 вёры и3 рaзума дух0внагw: дaждь и5мъ всегдA со стрaхомъ и3 люб0вію служaщымъ тебЁ, непови1ннw и3 неwсуждeннw причасти1тисz с™hхъ твои1хъ т†инъ, и3 небeснагw твоегw2 цrтвіz спод0битисz. Діaконъ, [без8 негHже їерeй глаг0летъ]: Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Діaконъ: Премyдрость. Вх0дитъ діaконъ сёверными двeрьми во с™hй nлтaрь. Возглашeніе: Ћкw да под8 держaвою твоeю всегдA храни1ми, тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. И# tверзaютсz с™ы6z двє1ри.
|
Херувимська пісня
|
Херувjмскаz пёснь.
|
|
Хор співає херувимську пісню. Диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священника і, прийнявши благословення від нього, кадить навкруги святий престол і ввесь вівтар та іконостас, а потім священника, співців і народ, проказуючи про себе 50-ий псалом. А священник тихо читає молитву. Хор: І́же херуви́ми та́йно образу́юще і животворя́щей Тро́йці Трисвяту́ю піснь припіва́юще, вся́коє ни́ні жите́йськоє отложі́м попече́ніє.
|
Тaже, херувjмстэй пёсни пэвaемэй, діaконъ, пріeмъ кади1льницу, и3 fmміaмъ вложи1въ, прих0дитъ ко сщ7eннику, и3 пріeмъ бlгословeніе t негw2, кади1тъ с™yю трапeзу w4крестъ, и3 nлтaрь вeсь, и3 сщ7eнника, глаг0летъ же и3 н7‑й pал0мъ, и3 тропари6 ўмили1тєльныz, є3ли1кw и3зв0литъ. Ли1къ: И%же херувjмы тaйнw њбразyюще, и3 животворsщей трbцэ трис™yю пёснь припэвaюще, всsкое нhнэ житeйское tложи1мъ попечeніе.
|
Молитва великого входу
|
Мlтва
|
|
Священник промовляє про себе цю молитву: Нікто́же досто́їн от связа́вшихся плотськи́ми похотьми́ і сластьми́ приходи́ти, іли́ прибли́житися, іли́ служи́ти Тебі́, Царю́ Сла́ви. Є́же бо служи́ти Тебі́, вели́ко і стра́шно і самі́м небе́сним си́лам. Но оба́че неізрече́ннаго ра́ди і безмі́рнаго Твоєго́ человіколю́бія, непрело́жно і неізмі́нно бил єси́ челові́к, і Архієре́й нам бил єси́, і служе́бния сея́ і безкро́вния же́ртви священноді́йствіє пре́дал єси́ нам, я́ко Влади́ка всіх. Ти бо єди́н, Го́споди Бо́же наш, влади́чествуєши небе́сними і земни́ми, І́же на престо́лі херуви́мсті носи́мий, І́же серафи́мов Госпо́дь і Цар Ізра́їлев, І́же єди́н свят і во Святи́х почива́яй. Тя у́бо молю́ єди́наго Блага́го і Благопослушли́ваго: при́зри на м'я, грі́шнаго і непотре́бнаго раба́ Твоєго́, і очи́сти мою́ ду́шу і се́рдце от со́вісти лука́вия, і удовли́ м'я си́лою Свята́го Твоєго́ Ду́ха, облече́на благода́тію свяще́нства, предста́ти святі́й Твоє́й сей трапе́зі і священноді́йствовати Свято́є і Пречи́стоє Твоє́ Ті́ло і Честну́ю Кров; к Тебі́ бо прихожду́, прикло́нь мою́ ви́ю, і молю́ Ті ся, да не отврати́ши лиця́ Твоєго́ от мене́, ніже́ отри́неши мене́ от о́трок Твої́х, но сподо́би принесе́нним Тебі́ би́ти, мно́ю грі́шним і недосто́йним рабо́м Твої́м, даро́м сим; Ти бо єси́ принося́й і приноси́мий, і приє́мляй і раздава́ємий, Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твої́м Духом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом, священник здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі проказують херувимську пісню, щоразу вклоняючись. Священник: І́же херуви́ми та́йно образу́юще і животворя́щей Тро́йці Трисвяту́ю піснь припіва́юще, вся́коє ни́ні жите́йськоє отложі́м попече́ніє. Диякон: Я́ко да Царя́ всіх поди́мем, а́нгельськими неви́димо дориноси́ма чи́ньми. Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я. Священник і диякон переходять до жертовника (диякон попереду), священник бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник, про себе молячись: Бо́же, очи́сти м'я, грі́шнаго. Тоді віддає кадило дияконові, який бере його на мізинець правої руки. Диякон тихо промовляє до священника: Возьми́, влади́ко. Священник кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи: Возьмі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благоcлові́те Го́спода. Священник бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить його на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець орара в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, держить дискос обома руками на голові. Сам священник бере покриту покрівцем святу чашу і держить її перед собою. Всі виходять через північні врата на солею: іподиякони або братчики несуть свічники, за ними йде диякон і далі священник. Диякон виголошує:
|
Сщ7eнникъ же глаг0летъ тaйнw мlтву сію2: Никт0же дост0инъ t свzзaвшихсz плотски1ми похотьми2 и3 сластьми2 приходи1ти, и3ли2 прибли1житисz, и3ли2 служи1ти тебЁ, цRю2 слaвы: є4же бо служи1ти тебЁ, вели1ко и3 стрaшно и3 самBмъ нбcнымъ си1ламъ. Но nбaче неизречeннагw рaди и3 безмёрнагw твоегw2 чlвэколю1біz, непрел0жнw и3 неизмённw бhлъ є3си2 человёкъ, и3 ґрхіерeй нaмъ бhлъ є3си2, и3 служeбныz сеS и3 безкр0вныz жeртвы сщ7еннодёйствіе прeдалъ є3си2 нaмъ, ћкw вLка всёхъ: тh бо є3ди1нъ, гDи б9е нaшъ, владhчествуеши нбcными и3 земнhми, и4же на пrт0лэ херувjмстэ носи1мый, и4же серафjмwвъ гDь и3 цRь ї}левъ, и4же є3ди1нъ свsтъ и3 во с™hхъ почивazй. ТS u5бо молю2 є3ди1наго бlгaго и3 бlгопослушли1ваго: при1зри на мS, грёшнаго и3 непотрeбнаго рабA твоего2, и3 њчи1сти мою2 дyшу и3 сeрдце t с0вэсти лукaвыz, и3 ўдовли1 мz, си1лою с™aгw твоегw2 д¦а, њблечeна бlгодaтію сщ7eнства, предстaти с™ёй твоeй сeй трапeзэ, и3 сщ7еннодёйствовати с™0е и3 пречcтое твоE тёло и3 честнyю кр0вь: къ тебё бо прихождY, прикл0нь мою2 вhю, и3 молю1 ти сz, да не tврати1ши лицA твоегw2 t менє2, нижE tри1неши менє2 t џтрwкъ твои1хъ, но спод0би принесє1ннымъ тебЁ бhти, мн0ю грёшнымъ и3 недост0йнымъ раб0мъ твои1мъ, дарHмъ си6мъ: тh бо є3си2 приносsй и3 приноси1мый, и3 пріeмлzй и3 раздавaемый, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. И#сп0лньшымсz же мlтвэ и3 каждeнію, сщ7eнникъ и3 діaконъ, стaвше пред8 с™0ю трапeзою, глаг0лютъ херувjмскую пёснь, три1жды: по к0емждо же скончaніи, покланsютсz по є3ди1нощи. Сщ7eнникъ: И%же херувjмы тaйнw њбразyюще, и3 животворsщей трbцэ трис™yю пёснь припэвaюще, всsкое нhнэ житeйское tложи1мъ попечeніе. Діaконъ: Ћкw да цRS всёхъ под8и1мемъ, ѓгGльскими неви1димw дорmноси1ма чи1нми. Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа. Тaже tх0дzтъ въ предложeніе, предходsщу діaкону, и3 кади1тъ їерeй с™†z, въ себЁ молsсz: Б9е, њчи1сти мS грёшнаго. Діaконъ глаг0летъ ко сщ7eннику: Возми2, вLко. И# сщ7eнникъ, взeмъ воздyхъ, возлагaетъ на лёвое рaмо є3гw2, глаг0лz: Возми1те рyки вaшz во с™†z и3 бlгослови1те гDа. Тaже с™hй дjскосъ пріeмъ, поставлsетъ на главY діaкона, со всsкимъ внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, и3мёzй вкyпэ діaконъ и3 кади1льницу на є3ди1номъ t пeрстwвъ деснhя руки2. Сaмъ же с™hй поти1рь въ рyцэ пріeмлетъ, и3 и3сх0дzтъ џба сёверною стран0ю молsщесz, предходsщымъ и5мъ лампaдамъ.
|
Великий вхід
|
Вели1кій вх0дъ.
|
|
Диякон: Господи́на і отця́ на́шего [ім'я], Блаже́ннійшаго Митрополи́та Ки́євськаго і всея́ Украї́ни*, і господи́на на́шего високопреосвяще́ннійшего [ім'я], митрополи́та [або: архієпи́скопа, або: преосвяще́ннійшего єпи́скопа такого-то — назва кафедри], да пом'яне́ть Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Потім священник: Преосвяще́нния митрополи́ти, архієпи́скопи і єпи́скопи, і весь свяще́нничеський і мона́шеський чин, бра́тію і прихо́жан свята́го хра́ма сего́ [якщо в оби́телі: святи́я оби́телі сея́]: Всіх вас правосла́вних христия́н да пом'яне́ть Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Диякон входить у вівтар Царськими вратами і стає праворуч, а коли входить священник, то промовляє до нього: Да пом'яне́ть Госпо́дь Бог свяще́нство Твоє́ во Ца́рствії Своє́м. І священник до нього: Да пом'яне́ть Госпо́дь Бог священнодия́конство Твоє́ во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Священник ставить святу чашу на антимінсі праворуч і знімає з неї покрівець. Тоді бере з голови диякона дискос, ставить його на антимінсі ліворуч, теж знімає і відкладає покрівець. Ці дії священник виконує, тихо промовляючи тропарі: Благообра́зний Іо́сиф, с дре́ва снем пречи́стоє Ті́ло Твоє́, плащани́цею чи́стою обви́в, і благоуха́ньми, во гро́бі но́ві покри́в, положи́. Во гро́бі пло́тськи, во а́ді же с душе́ю я́ко Бог, в раї́ же с разбо́йником і на престо́лі бил єси́, Христе́, со Отце́м і Духом, вся ісполня́яй, Неопи́санний. Я́ко Живоно́сець, я́ко рая́ красні́йшій, воі́стину і черто́га вся́каго ца́рськаго показа́ся світлі́йшій, Христе́, гроб Твой, істо́чник на́шего воскресе́нія. Тоді священник бере воздух з плеча диякона і, потримавши його над кадилом, покриває ним святощі, промовляючи знов один тропар: Благообра́зний Іо́сиф, с дре́ва снем пречи́стоє Ті́ло Твоє́, плащани́цею чи́стою обви́в, і благоуха́ньми, во гро́бі но́ві покри́в, положи́. А далі бере від диякона кадило, тричі кадить святощі і проказує: Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія: тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая, тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́. Священник віддає кадило дияконові і промовляє, схиливши голову: Помоли́ся о мні, бра́те і сослужи́телю. Диякон: Дух Святи́й на́йдеть на тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть тя. Священник: То́йже Дух соді́йствуєть нам вся дні живота́ на́шего. І диякон, віддавши кадильницю і схиливши голову: Пом'яни́ м'я, влади́ко святи́й. Священник: Да пом'яне́ть тя Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь, і цілує праву руку священника, виходить північними вратами і, ставши на звичайному місці, виголошує ектенію.
|
Діaконъ глаг0летъ: Господи1на и3 nтцA нaшего [и4м>къ], бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны, и3 господи1на нaшего высокопреwсщ7eнэйшего [и4м>къ], митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкпа, и3ли2: преwсщ7eнэйшего є3пcкпа [є3гHже є4сть њбласть] да помzнeтъ гDь бGъ во цrтвіи своeмъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Тaже сщ7eнникъ: Преwсщ7eнныz митрополjты, ґрхіепcкпы и3 є3пcкпы, и3 вeсь сщ7eнническій и3 монaшескій чи1нъ, брaтію и3 прих0жанъ с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во nби1тели: с™hz nби1тели сеS]: Всёхъ вaсъ правослaвныхъ хrтіaнъ да помzнeтъ гDь бGъ во цrтвіи своeмъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Вшeдъ же діaконъ внyтрь с™hхъ двeрей, стои1тъ њдеснyю: и3 хотsщу сщ7eннику вни1ти, глаг0летъ къ немY діaконъ: Да помzнeтъ гDь бGъ сщ7eнство твоE во цrтвіи своeмъ. И# сщ7eнникъ къ немY: Да помzнeтъ гDь бGъ сщ7еннодіaконство твоE во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. И# сщ7eнникъ ќбw поставлsетъ с™hй поти1рь на с™yю трапeзу: с™hй же дjскосъ взeмъ со главы2 діaкона, поставлsетъ и3 т0й на с™yю трапeзу, глаг0лz: Бlгоwбрaзный їHсифъ, съ дрeва снeмъ пречcтое тёло твоE, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 бlгоухaньми, во гр0бэ н0вэ покрhвъ, положи2. Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ дш7eю ћкw бGъ, въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2, хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнszй неwпи1санный. Ћкw живон0сецъ, ћкw раS краснёйшій, вои1стинну и3 черт0га всsкагw цaрскагw показaсz свэтлёйшій, хrтE, гр0бъ тв0й, и3ст0чникъ нaшегw воскrніz. Тaже покр0вцы ќбw взeмъ t сщ7eннагw дjскоса, и3 с™aгw поти1ра, полагaетъ на с™ёй трапeзэ: воздyхъ же t діaконz рaма взeмъ, и3 покади1въ покрывaетъ и4мъ с™†z, глаг0лz: Бlгоoбрaзный їHсифъ, со дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 бlгоухaньми во гр0бэ н0вэ закрhвъ, положи2. И# пріeмъ кади1льницу, кади1тъ с™†z три1жды, глаг0лz: Ўблажи2 гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz: тогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz, тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й тельцы2. И# tдaвъ кади1льницу, приклони1въ же главY, глаг0летъ діaкону: Помоли1сz њ мнЁ, брaте и3 сослужи1телю. И# діaконъ къ немY: Д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS. И# сщ7eнникъ: Т0йже д¦ъ содёйствуетъ нaмъ вс‰ дни6 животA нaшегw. Тaже и3 діaконъ, поклови1въ и3 сaмъ главY, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пє1рсты десни1цы, глаг0летъ ко сщ7eннику: Помzни1 мz, вLко с™hй. И# сщ7eнникъ: Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. И# діaконъ, рeкъ: Ґми1нь, и3 цэловaвъ десни1цу сщ7eнника, и3сх0дитъ сёверными двeрьми, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ:
|
Ектенія просительна
|
Е#ктеніA проси1тєльнаz.
|
|
Диякон: Іспо́лним моли́тву на́шу Го́сподеві. Хор: Го́споди, поми́луй. О предложе́нних Честни́х Дарі́х Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О святі́м хра́мі сем і с ві́рою, благогові́нієм і стра́хом Бо́жиїм входя́щих вонь Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О ізба́витися нам от вся́кия ско́рби, гні́ва і ну́жди, Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Молитва Приношення, після поставлення Божественних Дарів на св. ПрестоліГо́споди Бо́же Вседержи́телю, єди́не Свя́те, приє́мляй же́ртву хвале́нія от призива́ющих Тя всім се́рдцем. Прийми́ і нас, грі́шних, моле́нія і принеси́ ко свято́му Твоєму́ же́ртвеннику, і удовли́ нас приноси́ти Тебі́ да́ри же і же́ртви духо́вния о на́ших грісі́х і о людськи́х неві́дініїх, і сподо́би нас обрісти́ благода́ть пред Тобо́ю, є́же би́ти Тебі́ благоприя́тній же́ртві на́шей, і всели́тися Ду́ху благода́ті Твоєя́ Благо́му в нас, і на предлежа́щих Дарі́х сих, і на всіх лю́дех Твої́х. Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна і безгрі́шна у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. А́нгела ми́рна, ві́рна наста́вника, храни́теля душ і тіле́с на́ших, у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Проще́нія і оставле́нія гріхо́в і прегріше́ній на́ших у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. До́брих і поле́зних душа́м на́шим і ми́ра ми́рові у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Про́чеє вре́м'я живота́ на́шего в ми́рі і покая́нії сконча́ти у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Христия́нськия кончи́ни живота́ на́шего, безболі́зненни, непости́дни, ми́рни і до́браго отві́та на Стра́шнім Суди́щі Христо́ві про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Присноді́ву Марі́ю со всі́ми святи́ми пом'яну́вше, са́мі себе́ і друг дру́га, і весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предаді́м. Хор: Тебі́, Го́споди.
|
Діaконъ: И#сп0лнимъ мlтву нaшу гDви. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ предложeнныхъ чcтнhхъ дарёхъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Мlтва приношeніz, по поставлeніи бжcтвенныхъ дарHвъ на с™ёй трапeзэ:ГDи б9е вседержи1телю, є3ди1не с™е, пріeмлzй жeртву хвалeніz t призывaющихъ тS всёмъ сeрдцемъ. пріими2 и3 нaсъ грёшныхъ молє1ніz и3 принеси2 ко с™0му твоемY жeртвеннику, и3 ўдовли2 нaсъ приноси1ти тебЁ дaры же и3 жє1ртвы д¦Hвныz њ нaшихъ грэсёхъ и3 њ людски1хъ невёдэніихъ, и3 спод0би нaсъ њбрэсти2 бlгодaть пред8 тоб0ю, є4же бhти тебЁ бlгопріsтнэй жeртвэ нaшей, и3 всели1тисz д¦у бlгодaти твоеS бlг0му въ нaсъ, и3 на предлежaщихъ дарёхъ си1хъ, и3 на всёхъ лю1дехъ твои1хъ. Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. ДнE всегw2 совершeнна, свsта, ми1рна и3 безгрёшна, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. ЃгGла ми1рна, вёрна настaвника, храни1телz дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Прощeніz и3 њставлeніz грэхHвъ и3 прегрэшeній нaшихъ, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Д0брыхъ и3 полeзныхъ душaмъ нaшымъ и3 ми1ра мjрови, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Пр0чее врeмz животA нaшегw въ ми1рэ и3 покаsніи скончaти, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй гDи. Хrтіaнскіz кончи1ны животA нaшегw, безболёзненны, непостhдны, ми1рны, и3 д0брагw tвёта на стрaшнэмъ суди1щи хrт0вэ, пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю, со всёми с™hми помzнyвше сaми себE, и3 дрyгъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ. Ли1къ: ТебЁ, гDи.
|
Священник виголошує:
|
Возглашeніе:
|
|
Щедро́тами Єдиноро́днаго Си́на Твоєго́, с Ни́мже благослове́н єси́, со Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Священник: Мир всім. Хор: І ду́хові твоєму́. Диякон: Возлю́бим друг дру́га, да єдиноми́слієм іспові́ми. Хор: Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, Тро́йцю Єдиносу́щную і Неразді́льную. І священник тричі вклоняється перед святим престолом, про себе промовляючи: Возлюблю́ Тя, Го́споди, крі́посте моя́, Госпо́дь — утвержде́ніє моє́ і прибі́жище моє́. [Тричі] Священник цілує покрівець над Святими Дарами, спочатку над дискосом, потім над чашею, і край престолу. Коли ж правлять два священники або більше, то всі цілують святощі і один одного в праве і ліве плече і руку. Настоятель промовляє: Христо́с посреді́ нас. А другий відповідає: І єсть, і бу́деть. Диякони також цілують свої орарі і один одного в плечі і промовляють, як і священники. Диякон промовляє Две́рі, две́рі! Прему́дростію во́ньмем.
|
Щедр0тами є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, со прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Їерeй: Ми1ръ всBмъ. Ли1къ: И# д¦ови твоемY. Діaконъ: Возлю1бимъ другъ дрyга, да є3диномhсліемъ и3сповёмы. Ли1къ: Nц7A и3 сн7а и3 с™aго д¦а, трbцу є3диносyщную и3 нераздёльную. И# сщ7eнникъ покланsетсz три1жды, гlz тaйнw: Возлюблю2 тS, гDи, крёпосте моS, гDь ўтверждeніе моE и3 прибёжище моE. [Три1жды.] И# цэлyетъ с™†z си1це, ћкоже сyть покровє1на, пeрвэе верхY с™aгw дjскоса: тaже верхY с™aгw поти1ра, и3 крaй с™hz трапeзы пред8 соб0ю. Ѓще ли бyдутъ сщ7eнникwвъ двA, и3ли2 мн0жае, то и3 nни2 цэлyютъ с™†z вси2, и3 другъ дрyга въ рaмена. Настоsтель же глаг0летъ: Хrт0съ посредЁ нaсъ. И# tвэщaетъ цэловaвый: И# є4сть, и3 бyдетъ. Тaкожде и3 діaкони, ѓще бyдутъ двA и3ли2 три2, цэлyютъ кjйждо nрaрь св0й и3дёже кrтA џбразъ, и3 другъ дрyга въ рaмена, т0жде глаг0люще, є4же и3 сщ7eнницы. Под0бнэ же и3 діaконъ спокланsетсz, на нeмже стои1тъ мёстэ, и3 цэлyетъ nрaрь св0й, и3дёже є4сть кrтA џбразъ, и3 тaкw возглашaетъ: Двє1ри, двє1ри, премyдростію в0нмемъ.
|
Символ віри
|
И#сповёданіе вёры
|
|
Священник підносить воздух і повіває ним над Святими Дарами, проказуючи Символ віри (якщо буде кілька священників, то всі вони тримають воздух над Святими Дарами), і, поцілувавши воздух, відкладає його в кінці Символу віри. [1] Ві́рую во Єди́наго Бо́га Отця́, Вседержи́теля, Творця́ не́бу і землі́, ви́димим же всім і неви́димим. [2] І во Єди́наго Го́спода Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия, Єдиноро́днаго, І́же от Отця́ рожде́ннаго пре́жде всіх вік: Сві́та от Сві́та, Бо́га і́стинна от Бо́га і́стинна, рожде́нна, не сотворе́нна, єдиносу́щна Отцю́, І́мже вся би́ша. [3] Нас ра́ди челові́к і на́шего ра́ди спасе́нія сше́дшаго с Небе́с, і воплоти́вшагося от Ду́ха Свя́та і Марі́ї Ді́ви, і вочелові́чшася. [4] Расп’я́таго же за ни при Понті́йстім Пила́ті, і страда́вша, і погребе́нна. [5] І воскре́сшаго в тре́тій день по Писа́нієм. [6] І возше́дшаго на Небеса́, і сідя́ща одесну́ю Отця́. [7] І па́ки гряду́щаго со сла́вою суди́ти живи́м і ме́ртвим, Єго́же Ца́рствію не бу́деть конця́. [8] І в Ду́ха Свята́го, Го́спода, Животворя́щаго, І́же от Отця́ ісходя́щаго, І́же со Отце́м і Си́ном спокланя́єма і ссла́вима, глаго́лавшаго проро́ки. [9] Во Єди́ну Святу́ю, Собо́рную і Апо́стольськую Це́рков. [10] Іспові́дую єди́но креще́ніє во оставле́ніє гріхо́в. [11] Ча́ю воскресе́нія ме́ртвих, [12] І жи́зні бу́дущаго ві́ка. Амі́нь.
|
Сщ7eнникъ же воздвизaетъ воздyхъ, и3 держи1тъ над8 с™hми дарми2. Ѓще же и3нjи бyдутъ сщ7eнницы служaщіи, тaкожде воздвизaютъ с™hй воздyхъ, и3 держaтъ над8 с™hми дарми2, потрzсaюще, и3 глаг0люще къ себЁ, ћкоже и3 лю1діе, и3сповёданіе вёры: [№] Вёрую во є3ди1наго бGа nц7A, вседержи1телz, творцA нб7у и3 земли2, ви6димымъ же всBмъ и3 неви6димымъ. [в7] И# во є3ди1наго гDа ї}са хrтA, сн7а б9іz, є3динор0днаго, и4же t nц7A рождeннаго прeжде всёхъ вBкъ: свёта t свёта, бGа и4стинна t бGа и4стинна, рождeнна, не сотворeнна, є3диносyщна nц7Y, и4мже вс‰ бhша. [G] Нaсъ рaди человBкъ и3 нaшегw рaди сп7сeніz, сшeдшаго съ нб7съ, и3 воплоти1вшагосz t д¦а с™а и3 мRjи дв7ы, и3 вочlвёчшасz. [д7] Распsтаго же за ны2 при понтjйстэмъ пілaтэ, и3 страдaвша, и3 погребeнна. [є7] И# воскrшаго въ трeтій дeнь, по писaніємъ. [ѕ7] И# возшeдшаго на нб7сA, и3 сэдsща њдеснyю nц7A. [з7] И# пaки грzдyщаго со слaвою, суди1ти живы6мъ и3 мє1ртвымъ, є3гHже цrтвію не бyдетъ концA. [}] И# въ д¦а с™aго, гDа, животворsщаго, и4же t nц7A и3сходsщаго, и4же со nц7eмъ и3 сн7омъ спокланsема, и3 сслaвима, глаг0лавшаго прbрw1ки. [f7] Во є3ди1ну с™yю, соб0рную и3 ґпcльскую цRковь. [‹] И#сповёдую є3ди1но кRщeніе, во њставлeніе грэхHвъ. [№i] Чaю воскrніz мeртвыхъ: [в7i] И# жи1зни бyдущагw вёка. Ґми1нь.
|
Анафора
|
|
|
Диякон: Ста́нем до́брі, ста́нем со стра́хом, во́ньмем, свято́є возноше́ніє в ми́рі приноси́ти. Хор: Ми́лость ми́ра, же́ртву хвале́нія. Диякон відходить у вівтар північними вратами і обвіває святощі рипідою (або зложеним малим покрівцем). Священник звертається до вірних і благословляє їх. Виголос: Благода́ть Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, і люби́ Бо́га і Отця́, і прича́стіє Свята́го Ду́ха бу́ди со всі́ми ва́ми. Хор: І со ду́хом твої́м. Священник: Горі́ імі́їм сердця́. Хор: І́мами ко Го́споду. Священник: Благодари́м Го́спода. Хор: Досто́йно і пра́ведно єсть покланя́тися Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, Тро́йці Єдиносу́щній і Неразді́льній. Священник же молиться: Досто́йно і праве́дно Тя пі́ти, Тя благослови́ти, Тя хвали́ти, Тя благодари́ти, Тебі́ покланя́тися на вся́ком мі́сті влади́чествія Твоєго́. Ти бо єси́ Бог неізрече́нен, недові́дом, неви́дим, непостижи́м, при́сно сий, тако́жде сий, Ти і Єдиноро́дний Твой Син, і Дух Твой Святи́й. Ти от небитія́ в битіє́ нас приве́л єси́, і отпа́дшия возста́вил єси́ па́ки, і не отступи́л єси́ вся творя́, до́ндеже нас на не́бо возве́л єси́, і Ца́рство Твоє́ дарова́л єси́ бу́дущеє. О сих всіх благодари́м Тя, і Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на, і Ду́ха Твоєго́ Свята́го, о всіх, ї́хже ві́ми, і ї́хже не ві́ми, явле́нних і нея́вленних благодія́ніїх би́вших на нас. Благодари́м Тя і о слу́жбі сей, ю́же от рук на́ших прия́ти ізво́лил єси́. А́ще і предстоя́ть Тебі́ ти́сящі арха́нгелов і тьми а́нгелов, херуви́ми, і серафи́ми шестокрила́тії, многоочи́тії возвиша́щіїся перна́тії. Виголос: Побі́дную піснь пою́ще, вопію́ще, взива́юще і глаго́люще. Хор: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́ф, іспо́лнь не́бо і земля́ сла́ви Твоєя́, оса́нна в ви́шніх, благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє, оса́нна в ви́шніх. Диякон при виголосі священника бере з дискоса звіздицю, творить нею над дискосом знак хреста і, поцілувавши, відкладає її. Тоді далі обвіває святощі.
|
Діaконъ: Стaнемъ д0брэ, стaнемъ со стрaхомъ, в0нмемъ, с™0е возношeніе въ ми1рэ приноси1ти. Ли1къ: Млcть ми1ра, жeртву хвалeніz. И# сщ7eнникъ, взeмъ воздyхъ t с™hхъ, и3 цэловaвъ и5, полагaетъ на є3ди1но мёсто. Діaконъ же поклони1всz, вх0дитъ во с™hй nлтaрь. Возглашeніе: Бlгодaть гDа нaшегw ї}са хrтA, и3 любы2 бGа и3 nц7A, и3 причaстіе с™aгw д¦а, бyди со всёми вaми. Ли1къ: И# со дyхомъ твои1мъ. Сщ7eнникъ, воздэвaz рyцэ: ГорЁ и3мёимъ сердцA. Ли1къ: И$мамы ко гDу. Сщ7eнникъ: Бlгодари1мъ гDа. Ли1къ: Дост0йно и3 прaведно є4сть покланsтисz nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, трbцэ є3диносyщнэй и3 нераздёльнэй. Сщ7eнникъ же м0литсz: Дост0йно и3 правeдно тS пёти, тS бlгослови1ти, тS хвали1ти, тS бlгодари1ти, тебЁ покланsтисz на всsкомъ мёстэ вLчествіz твоегw2: тh бо є3си2 бGъ неизречeненъ, недовёдомь, неви1димь, непостижи1мь, при1снw сhй, тaкожде сhй, ты2, и3 є3динор0дный тв0й сн7ъ, и3 д¦ъ тв0й с™hй: ты2 t небытіS въ бытіE нaсъ привeлъ є3си2, и3 tпaдшыz возстaвилъ є3си2 пaки, и3 не tступи1лъ є3си2 вс‰ творS, д0ндеже нaсъ на нб7о возвeлъ є3си2, и3 цrтво твоE даровaлъ є3си2 бyдущее. Њ си1хъ всёхъ бlгодари1мъ тS, и3 є3динор0днаго твоего2 сн7а, и3 д¦а твоего2 с™aго, њ всёхъ, и5хже вёмы и3 и5хже не вёмы, kвлeнныхъ и3 неsвленныхъ бlгодэsніихъ бhвшихъ на нaсъ. Бlгодари1мъ тS и3 њ слyжбэ сeй, ю4же t рyкъ нaшихъ пріsти и3зв0лилъ є3си2, ѓще и3 предстоsтъ тебЁ тhсzщы ґрхaгGлwвъ и3 тьмы6 ѓгGлwвъ, херувjми и3 серафjми, шестокрилaтіи, многоoчи1тіи возвышaщіисz пернaтіи. Возглашeніе: Побёдную пёснь пою1ще, вопію1ще, взывaюще и3 глаг0люще: Ли1къ: С™ъ, с™ъ, с™ъ гDь саваHfъ, и3сп0лнь нб7о и3 землS слaвы твоеS: њсaнна въ вhшнихъ, бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне, њсaнна въ вhшнихъ. Діaконъ, пріи1мъ с™yю ѕвэзди1цу t с™aгw дjскоса, твори1тъ кrтA џбразъ верхY є3гw2, и3 цэловaвъ ю5 полагaетъ. Тaже прих0дитъ, и3 стaнетъ на деснёй странЁ.
|
С си́ми і ми блаже́нними си́лами
|
Съ си1ми и3 мы2 блажeнными си1лами
|
|
Священник молиться: С си́ми і ми блаже́нними си́лами, Влади́ко Человіколю́бче, вопіє́м і глаго́лем: Свят єси́ і Пресвят, Ти і Єдиноро́дний Твой Син, і Дух Твой Святи́й. Свят єси́ і Пресвят, і великолі́пна сла́ва Твоя́, І́же мир Твой та́ко возлюби́л єси́, я́коже Си́на Твоєго́ Єдиноро́днаго да́ти, да всяк ві́руяй в Него́ не поги́бнеть, но і́мать живо́т ві́чний, І́же прише́д, і все є́же о нас смотре́ніє іспо́лнив, в нощ в ню́же предая́шеся, па́че же Сам Себе́ предая́ше, за мирськи́й живо́т, приє́м Хліб во святи́я Своя́ і пречи́стия і непоро́чния руки́, благодари́в і благослови́в, освяти́в, преломи́в, даде́ святи́м Свої́м ученико́м і Апо́столом, рек: Виголос: Приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́, є́же за ви ломи́моє во оставле́ніє гріхо́в. Хор: Амі́нь. Коли священник промовляє виголос, диякон, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, показує разом із священником на святий дискос. Так само і коли священник виголошує: Пи́йте от нея́ всі: диякон показує разом зі священником на святу чашу. Священник про себе: Подо́бні і ча́шу по ве́чері, глаго́ля: Виголос: Пи́йте от нея́ всі, сія́ єсть Кров Моя́ Но́ваго Заві́та, я́же за ви і за мно́гі ізлива́ємая во оставле́ніє гріхо́в. Хор: Амі́нь. Свяще́нник мо́литься: Помина́юще у́бо спаси́тельную сію́ за́повідь і вся, яже о нас би́вшая: Крест, гроб, тридне́вноє воскресе́ніє, на Небеса́ восхожде́ніє, одесну́ю сіді́ніє, второ́є і сла́вноє па́ки прише́ствіє. Виголос: Твоя́ от Твої́х, Тебі́ принося́ще, о всіх і за вся. Одночасно, коли священник промовляє це, диякон складає руки навхрест (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється. Хор: Тебе́ поє́м, Тебе́ благослови́м, Тебі́ благодари́м, Го́споди, і мо́лим Ті ся, Бо́же наш. Священник же молиться: Єще́ прино́сим Ті слове́сную сію́ і безкро́вную слу́жбу, і про́сим, і мо́лим, і ми́ли ся ді́єм, низпосли́ Ду́ха Твоєго́ Свята́го на ни і на предлежа́щия Да́ри сія́. Диякон відкладає рипіду, яку тримав, і підходить до священника. Обидва тричі вклоняються перед святим престолом, молячись про себе: Священник: Го́споди, І́же Пресвята́го Твоєго́ Ду́ха в тре́тій час апо́столом Твої́м низпосла́вий, Того́, Благи́й, не отими́ от нас, но обнови́ нас, моля́щих Ті ся. Диякон стих: Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. Знову: Го́споди, І́же Пресвята́го Твоєго́ Ду́ха: Стих: Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. І знову: Го́споди, І́же Пресвята́го Твоєго́ Ду́ха: Диякон, в клонивши голову, показує орарем на святий хліб і тихо промовляє: Благослови́, влади́ко, святи́й хліб. Священник благословляє святий хліб, промовляючи: І сотвори́ у́бо хліб сей Честно́є Ті́ло Христа́ Твоєго́. Диякон: Амі́нь. І па́ки дия́кон: Благослови́, влади́ко, святу́ю ча́шу. І священник благословляючи промовляє: А є́же в ча́ші сей, Честну́ю Кров Христа́ Твоєго́. Диякон: Амі́нь. І знову диякон, показуючи орарем на ті й другі святощі, промовляє: Благослови́, влади́ко, обоя́. Священник, благословляючи ті й другі святощі, промовляє: Преложи́в Ду́хом Твої́м Святи́м. Диякон: Амі́нь, амі́нь, амі́нь. Диякон, схиливши голову перед священником, промовляє: Пом'яни́ м'я, святи́й влади́ко, грі́шнаго. Священник промовляє: Да пом'яне́ть тя Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. Диякон, промовивши «Амінь», переходить на місце, де стояв перше. Священник молиться. Священник же молиться: Я́коже би́ти причаща́ющимся во трезві́ніє душі́, во оставле́ніє гріхо́в, в приобще́ніє Свята́го Твоєго́ Ду́ха, во ісполне́ніє Ца́рствія Небе́снаго, в дерзнове́ніє є́же к Тебі́, не в суд іли́ во осужде́ніє. Єще́ прино́сим Ті слове́сную сію́ слу́жбу, о і́же в ві́рі почи́вших, пра́отціх, отці́х, патріа́рсіх, проро́ціх, апо́століх, пропові́дниціх, єва́нгели́стіх, му́чениціх, іспові́дниціх, возде́ржниціх і о вся́ком ду́сі пра́веднім в ві́рі сконча́вшемся. І, взявши кадило, священник виголошує: Ізря́дно о Пресвяті́й, Пречи́стій, Преблагослове́нній, Сла́вній Влади́чиці на́шей Богоро́диці і Присноді́ві Марі́ї. І кадить перед святим престолом тричі по три. Потім диякон кадить навкруги святий престол і поминає живих і померлих. Хор: Досто́йно єсть я́ко воі́стину / блажи́ти Тя, Богоро́дицю, / Присноблаже́нную і Пренепоро́чную / і Ма́тер Бо́га на́шего. / Честні́йшую Херуви́м / і сла́внійшую без сравне́нія Серафи́м, / без істлі́нія Бо́га Сло́ва ро́ждшую, / су́щую Богоро́дицю Тя велича́єм. Диякон поминає диптих, тобто пом'янник усопших. Священник же молиться: О святі́м Іоа́нні проро́ці, Предте́чі і Крести́телі, о святи́х сла́вних і всехва́льних апо́століх, свята́го, о святі́м [ім'я], єго́же і па́м'ять соверша́єм, і о всіх святи́х Твої́х, ї́хже моли́твами посіти́ нас, Бо́же. І пом'яни́ всіх усо́пших о наде́жді воскресе́нія жи́зні ві́чния. І поминає усопших поіменно. І упоко́й їх, іді́же присіща́єть світ лиця́ Твоєго́. Єще́ мо́лим Тя, пом'яни́, Го́споди, вся́коє єпи́скопство правосла́вних, пра́во пра́вящих сло́во Твоєя́ і́стини, вся́коє пресві́терство, во Христі́ дия́конство і вся́кий свяще́нничеський чин. Єще́ прино́сим Ті слове́сную сію́ слу́жбу о вселе́нній, о Святі́й Собо́рній і Апо́стольстій Це́ркві, о і́же в чистоті́ і честні́м жи́тельстві пребива́ющих; о богохрани́мій страні́ на́шей [Україні], власті́х і во́їнстві єя́. Даждь їм, Го́споди, ми́рноє правле́ніє, да і ми в тишині́ їх ти́хоє і безмо́лвноє житіє́ поживе́м во вся́ком благоче́стії і чистоті́. І після співання стиха, священник виголошує: В пе́рвих пом'яни́, Го́споди, господи́на і отця́ на́шего [ім'я], Блаже́ннійшаго Митрополита Ки́євськаго і всея́ Украї́ни*, і господи́на на́шего високопреосвяще́ннійшаго [ім'я], митрополи́та [або: архієпи́скопа, або: преосвяще́ннійшаго єпи́скопа, такого-то — назва кафедри], ї́хже да́руй святи́м Твої́м Церквам, в ми́рі ці́лих, че́стних, здра́вих, долгоде́нствующих, пра́во пра́вящих сло́во Твоєя́ і́стини. Хор: І всіх, і вся. Священник же молиться: Пом'яни́, Го́споди, град сей, в не́мже живе́м [або: весь сію́, в не́йже живе́м, або: оби́тель сію́, в не́йже живе́м], і вся́кий град і страну́, і ві́рою живу́щих в них. Пом'яни́, Го́споди, пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, пліне́нних, і спасе́ніє їх. Пом'яни́, Го́споди, плодонося́щих, і добротворя́щих во святи́х Твої́х Це́рквах, і помина́ющих убо́гія, і на вся ни ми́лості Твоя́ низпосли́. Тут поминають живих. Потім священник виголошує: І даждь нам єди́ними усти́ і єди́ним се́рдцем сла́вити і воспіва́ти пречестно́є і великолі́поє і́м'я Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Священник повертається до Царських врат і, благословляючи людей, виголошує: І да бу́дуть ми́лості вели́каго Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ со всі́ми ва́ми. Хор: І со ду́хом твої́м.
|
Сщ7eнникъ м0литсz: Съ си1ми и3 мы2 бlжeнными си1лами, вLко чlвэколю1бче, вопіeмъ и3 глаг0лемъ: с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, ты2, и3 є3динор0дный тв0й сн7ъ, и3 д¦ъ тв0й с™hй: с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, и3 великолёпна слaва твоS, и4же мjръ тв0й тaкw возлюби1лъ є3си2, ћкоже сн7а твоего2 є3динор0днаго дaти, да всsкъ вёруzй въ него2 не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный: и4же пришeдъ, и3 всE є4же њ нaсъ смотрeніе и3сп0лнивъ, въ н0щь, въ ню1же предаsшесz, пaче же сaмъ себE предаsше за мірскjй жив0тъ, пріeмъ хлёбъ во с™ы6z сво‰ и3 пречcтыz и3 непоро6чныz рyки, бlгодари1въ и3 бlгослови1въ, њсвzти1въ, преломи1въ, дадE с™ы6мъ свои6мъ ў§нкHмъ и3 ґпcлwмъ, рeкъ: Возглашeніе: Пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 ломи1мое во њставлeніе грэхHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Семy же глаг0лемому, показyетъ сщ7eннику діaконъ с™hй дjскосъ, держS и3 nрaрь треми2 пє1рсты десни1цы. Под0бнэ, и3 є3гдA глаг0летъ сщ7eнникъ: Пjйте t неS вси2: споказyетъ и3 сaмъ с™hй поти1рь. Сщ7eнникъ тaйнw: Под0бнэ и3 чaшу по вeчери, глаг0лz: Возглашeніе: Пjйте t неS вси2, сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, ћже за вы2 и3 за мнHги и3зливaемаz во њставлeніе грэхHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Сщ7eнникъ м0литсz: Поминaюще ќбw сп7си1тельную сію2 зaповэдь, и3 вс‰, ±же њ нaсъ бы6вшаz: кrтъ, гр0бъ, триднeвное воскресeніе, на нб7сA восхождeніе, њдеснyю сэдёніе, втор0е и3 слaвное пaки пришeствіе. Возглашeніе: Тво‰ t твои1хъ тебЁ приносsще њ всёхъ и3 за вс‰. Семy же глаг0лему, діaконъ прел0жъ рyцэ кrтоoбрaзнэ, и3 под8eмъ с™hй дjскосъ, и3 с™hй поти1рь, поклони1тсz ўмилeннэ. Ли1къ: ТебE поeмъ, тебE бlгослови1мъ, тебЁ бlгодари1мъ, гDи, и3 м0лимъ ти сz, б9е нaшъ. Сщ7eнникъ же м0литсz: Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 и3 безкр0вную слyжбу, и3 пр0симъ, и3 м0лимъ, и3 ми1ли сz дёемъ, низпосли2 д¦а твоего2 с™aго на ны2, и3 на предлежaщыz дaры сі‰. [И# діaконъ прих0дитъ бли1зъ ко їерeю, и3 покланsютсz џба три1жды пред8 с™0ю трапeзою, молsщасz въ себЁ и3 глаг0люща: Сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а въ трeтій чaсъ ґпcлwмъ твои6мъ низпослaвый, того2, бlгjй не tими2 t нaсъ: но њбнови2 нaсъ, молsщихъ ти сz. Діaконъ стjхъ: Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ, б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй. Пaки їерeй: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а: Діaконъ стjхъ: Не tвeржи менE t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2. Пaки сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а:] Тaже главY подклони1въ діaконъ, и3 показyz nрарeмъ с™hй хлёбъ, глаг0летъ тaйнw: Бlгослови2, владhко, с™hй хлёбъ. Сщ7eнникъ воскл0ньсz, знaменуетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz: И# сотвори2 ќбw хлёбъ сeй чcтн0е тёло хrтA твоегw2. Діaконъ: Ґми1нь. И# пaки діaконъ показyz nрарeмъ с™yю чaшу: Бlгослови2, владhко, с™yю чaшу. И# сщ7eнникъ бlгословлsz глаг0летъ: Ґ є4же въ чaши сeй, чcтнyю кр0вь хrтA твоегw2. Діaконъ: Ґми1нь. И# пaки діaконъ, показyz и3 nбо‰ с™†z, глаг0летъ: Бlгослови2, владhко, nбо‰. Сщ7eнникъ же, бlгословлsz nбо‰ с™†z, глаг0летъ: Преложи1въ д¦омъ твои1мъ с™hмъ. Діaконъ: Ґми1нь, ґми1нь, ґми1нь. И# главY подклони1въ діaконъ сщ7eннику, и3 рeкъ: Помzни1 мz, свzтhй владhко, грёшнаго. Сщ7eнникъ же глаг0летъ: Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь, прех0дитъ, на нeмже пeрвэе стоsше мёстэ. Сщ7eнникъ же м0литсz: Ћкоже бhти причащaющымсz во трезвёніе души2, во њставлeніе грэхHвъ, въ пріwбщeніе с™aгw твоегw2 д¦а, во и3сполнeніе цrтвіz нбcнагw, въ дерзновeніе є4же къ тебЁ, не въ сyдъ, и3ли2 во њсуждeніе. Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу, њ и5же въ вёрэ почи1вшихъ, прaoц7эхъ, nц7ёхъ, патріaрсэхъ, прbр0цэхъ, ґпcлэхъ, проповёдницэхъ, є3ђлjстэхъ, мч7нцэхъ, и3сповёдницэхъ, воздeржницэхъ, и3 њ всsкомъ дyсэ првdнэмъ въ вёрэ скончaвшемсz. И# приeмь кади1ло, сщ7eнникъ возглашaетъ: И#зрsднw њ прес™ёй, пречcтэй, пребlгословeннэй, слaвнэй вLчцэ нaшей бцdэ и3 приснодв7э мRjи. И# кади1тъ пред8 с™0ю трапeзою три1жды. Тaже діaконъ кади1тъ с™yю трапeзу џкрестъ, и3 поминaетъ ±же х0щетъ ўс0пшыz и3 живы6z. Ли1къ поeтъ: Дост0йно є4сть ћкw вои1стинну, / блажи1ти тS бцdу, / приснобlжeнную, и3 пренепор0чную, / и3 м™рь бGа нaшегw. / ЧCтнёйшую херув‡мъ, / и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, / без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, / сyщую бцdу тS величaемъ. Діaконъ поминaетъ дjптmха, си1рэчь помsнникъ ўс0пшихъ. Сщ7eнникъ же м0литсz: Њ с™ёмъ їwaннэ прbр0цэ, прdтeчи и3 кrти1тели, њ с™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлэхъ, с™aгw, њ с™ёмъ [и4м>къ], є3гHже и3 пaмzть совершaемъ, и3 њ всёхъ с™hхъ твои1хъ, и4хже мlтвами посэти2 нaсъ, б9е. И# помzни2 всёхъ ўс0пшихъ њ надeжди воскrніz жи1зни вёчныz. И# поминaетъ и5хже х0щетъ, ўс0пшихъ по и3менw1мъ. И# ўпок0й и5хъ, и3дёже присэщaетъ свётъ лицA твоегw2. Е#щE м0лимъ тS, помzни2, гDи всsкое є3пcкпство правослaвныхъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины, всsкое пресвЂтерство, во хrтЁ діaконство, и3 всsкій сщ7eнническій чи1нъ. Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу њ вселeннэй, њ с™ёй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цRкви, њ и5же въ чистотЁ и3 честнёмъ жи1тельствэ пребывaющихъ: њ богохрани1мэй странЁ нaшей [ўкраи1нэ], властёхъ и3 в0инствэ є3S. Дaждь и5мъ, гDи, ми1рное правлeніе, да и3 мы2 въ тишинЁ и4хъ ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ, во всsкомъ бlгочeстіи и3 чистотЁ. И# по пёніи стіхA, сщ7eнникъ возглашaетъ: Въ пeрвыхъ помzни,2 гDи, господи1на и3 nтцA нaшего [и4м>къ], бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны, и3 господи1на нaшего высокопреwсщ7eннейшаго [и4м>къ], митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкопа, и3ли2: преwсщ7eннейшаго є3пcкопа, є3гHже є4сть w4бласть], и5хже дaруй с™ы6мъ твои6мъ цRквамъ, въ ми1рэ цёлыхъ, честнhхъ, здрaвыхъ, долгодeнствующихъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины. Ли1къ: И# всёхъ, и3 вс‰. Сщ7eнникъ же м0литсz: Помzни2, гDи, грaдъ сeй, въ нeмже живeмъ [и3ли2: вeсь сію2, въ нeйже живeмъ, и3ли2: њби1тель сію2, въ нeйже живeмъ], и3 всsкій грaдъ и3 странY, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ. Помzни2, гDи, плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 сп7сeніе и4хъ. Помzни2, гDи, плодоносsщихъ и3 добротворsщихъ во с™hхъ твои1хъ цRквахъ, и3 поминaющихъ ўбHгіz, и3 на вс‰ ны2 млcти тво‰ низпосли2. Поминaетъ по именHмъ, и4хже х0щетъ, живhхъ. Возглашeніе: И# дaждь нaмъ є3ди1нэми ўсты2 и3 є3ди1нэмъ сeрдцемъ слaвити и3 воспэвaти пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Сщ7eнникъ, њбрaщьсz ко дверeмъ и3 бlгословлsz, глаг0летъ: И# да бyдутъ млcти вели1кагw бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми. Ли1къ: И# со д¦омъ твои6мъ.
|
Ектенія просительна 2
|
Е#ктеніA проси1тєльнаz в7.
|
|
Диякон, вклонившись, обходить святий престол, північними вратами виходить на солею і виголошує єктенію. Вся святи́я пом'яну́вше, па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О принесе́нних і освяще́нних Честни́х Дарі́х Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Я́ко да Человіколю́бець Бог наш, приє́м я во святи́й і пренебе́cний і ми́сленний Свой же́ртвенник, в воню́ благоуха́нія духо́внаго, возниспо́слеть нам Боже́ственную благода́ть і дар Свята́го Ду́ха, помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. О ізба́витися нам от вся́кия ско́рби, гні́ва і ну́жди, Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Священник же молиться: Тебі́ предлага́єм живо́т наш весь і наде́жду, Влади́ко Человіколю́бче, і про́сим, і мо́лим, і ми́лі ся ді́єм, сподо́би нас причасти́тися Небе́сних Твої́х і Стра́шних Та́їн, сея́ свяще́нния і духо́вния трапе́зи с чи́стою со́вістію, во оставле́ніє гріхо́в, в проще́ніє согріше́ній, во обще́ніє Ду́ха Свята́го, в наслі́діє Ца́рствія Небе́снаго, в дерзнове́ніє є́же к Тебі́, не в суд іли́ во осужде́ніє. Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна і безгрі́шна у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. А́нгела ми́рна, ві́рна наста́вника, храни́теля душ і тіле́с на́ших у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Проще́нія і оставле́нія гріхо́в і прегріше́ній на́ших у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. До́брих і поле́зних душа́м на́шим і ми́ра ми́рові у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Про́чеє вре́м'я живота́ на́шего в ми́рі і покая́нії сконча́ти у Го́спода про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Христия́нськия кончи́ни живота́ на́шего, безболі́знени, непости́дни, ми́рни і до́браго отві́та на Стра́шнім Суди́щі Христо́ві про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Соєдине́ніє ві́ри і прича́стіє Свята́го Ду́ха іспроси́вше, са́мі себе́, і друг дру́га, і весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предаді́м. Хор: Тебі́, Го́споди.
|
Діaконъ, пріeмъ врeмz t сщ7eнника, и3 и3зшeдъ, стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ: Вс‰ с™ы6z помzнyвше, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ принесeнныхъ и3 њсщ7eнныхъ чcтнhхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Ћкw да чlвэколю1бецъ бGъ нaшъ пріeмъ | во с™hй и3 пренбcный и3 мhсленный св0й жeртвенникъ, въ воню2 бlгоухaніz дух0внагw, вознисп0слетъ нaмъ бжcтвенную бlгодaть и3 дaръ с™aгw д¦а, пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Сщ7eнникъ же м0литсz: ТебЁ предлагaемъ жив0тъ нaшъ вeсь и3 надeжду, вLко чlвэколю1бче, и3 пр0симъ, и3 м0лимъ, и3 ми1ли сz дёемъ: спод0би нaсъ причасти1тисz нбcныхъ твои1хъ и3 стрaшныхъ т†инъ, сеS сщ7eнныz и3 д¦0вныz трапeзы, съ чи1стою с0вэстію, во њставлeніе грэхHвъ, въ прощeніе согрэшeній, во nбщeніе д¦а с™aгw, въ наслёдіе цrтвіz нбcнагw, въ дерзновeніе є4же къ тебЁ, не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе. Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. ДнE всегw2 совершeнна, свsта, ми1рна и3 безгрёшна, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. ЃгGла ми1рна, вёрна настaвника, храни1телz дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Прощeніz и3 њставлeніz грэхHвъ и3 прегрэшeній нaшихъ, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Д0брыхъ и3 полeзныхъ душaмъ нaшымъ и3 ми1ра мjрови, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Пр0чее врeмz животA нaшегw въ ми1рэ и3 покаsніи скончaти, ў гDа пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Хrтіaнскіz кончи1ны животA нaшегw, безболёзнены, непостhдны, ми1рны и3 д0брагw tвёта на стрaшнэмъ суди1щи хrт0вэ, пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Соединeніе вёры и3 причaстіе с™aгw д¦а и3спроси1вше, сaми себE, и3 другъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ. Ли1къ: ТебЁ, гDи.
|
Отче наш
|
Џ§е нaшъ
|
|
Священник (з піднесеними руками) виголошує: І сподо́би нас, Влади́ко, со дерзнове́нієм, неосужде́нно смі́ти призива́ти Тебе́, Небе́снаго Бо́га Отця́, і глаго́лати: Люди: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь, і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Священник: Мир всім. Хор: І ду́хові твоєму́. Диякон: Глави́ ва́ша Го́сподеві приклоні́те. Хор: Тебі́, Го́споди. Священник молиться: Благодари́м Тя, Царю́ неви́димий, І́же неісче́тною Твоє́ю си́лою вся соді́тельствовал єси́, і мно́жеством ми́лості Твоєя́ от небитія́ в битіє́ вся приве́л єси́. Сам Влади́ко, с Небесе́ при́зри на подкло́ньшия Тебі́ глави́ своя́, не бо подклони́ша пло́ті і кро́ві, но Тебі́, Стра́шному Бо́гу. Ти у́бо, Влади́ко, предлежа́щая всім нам во благо́є ізравня́й, по коєго́же своє́й потре́бі: пла́вающим спла́вай, путеше́ствующим спутеше́ствуй, неду́гующия ісціли́, Врачу́ душ і тіле́с. Виголос: Благода́тію, і щедро́тами, і человіколю́бієм Єдиноро́днаго Си́на Твоєго́, с Ни́мже благослове́н єси́, со Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Сщ7eнникъ возглашaетъ: И# спод0би нaсъ, вLко, со дерзновeніемъ, неwсуждeннw смёти призывaти тебE нбcнаго бGа nц7A, и3 глаг0лати. Лю1діе: Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ! да с™и1тсz и4мz твоE: да пріи1детъ цrствіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2. Хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь: и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ. Ли1къ: И# д¦ови твоемY. Діaконъ: Главы6 вaшz гDеви приклони1те. Ли1къ: ТебЁ, гDи. Сщ7eнникъ м0литсz: Бlгодари1мъ тS, цRю2 неви1димый, и4же неисчeтною твоeю си1лою вс‰ содётельствовалъ є3си2, и3 мн0жествомъ млcти твоеS t небытіS въ бытіE вс‰ привeлъ є3си2. Сaмъ, вLко, съ нб7сE при1зри на подкл0ньшыz тебЁ главы6 сво‰: не бо2 подклони1ша пл0ти и3 кр0ви, но тебЁ, стрaшному бGу. Ты2 u5бо, вLко, предлеж†щаz всBмъ нaмъ во бlг0е и3зравнsй, по коегHже своeй потрeбэ: плaвающымъ сплaвай, путешeствующымъ спутешeствуй, недyгующыz и3сцэли2, врачY дyшъ и3 тэлeсъ. Возглашeніе: Бlгодaтію, и3 щедр0тами, и3 чlвэколю1біемъ є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, со прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Причастя
|
Причaстіе
|
|
Священник, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святої трапези, миє руки і молиться: Воньми́, Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же наш, от Свята́го жили́ща Твоєго́ і от престо́ла сла́ви ца́рствія Твоєго́, і прийди́ во є́же освяти́ти нас, І́же горі́ со Отце́м сідя́й і зді нам неви́димо спребива́яй; і сподо́би держа́вною Твоє́ю руко́ю препода́ти нам Пречи́стоє Ті́ло Твоє́ і Честну́ю Кров, і на́ми всім лю́дем. Поки священник проказує цю молитву, диякон, стоячи на солеї перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест. Священник і диякон, кожний на своєму місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе: Бо́же, очи́сти м'я, грі́шнаго, і поми́луй м'я. Коли священник простягає руки і доторкається Святого Хліба, щоб святе піднесення творити, диякон виголошує: Во́ньмем. Диякон входить південними вратами у вівтар. Царські врата і завіса закриваються. Священник, підносячи Святий Хліб, виголошує: Свята́я святи́м. Хор: Єди́н Свят, / Єди́н Госпо́дь, / Ісу́с Христо́с, / во сла́ву Бо́га Отця́, / амі́нь. Люди співають причасний (кінонік) дня або святого.. Диякон же входить до святого вівтаря, і, ставши праворуч священника, виголошує: Раздроби́, влади́ко, святи́й Хліб. Священник, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє: Раздробля́ється і разділя́ється А́гнець Бо́жий, раздробля́ємий і неразділя́ємий, всегда́ ядо́мий і нікогда́же іждива́ємий, но причаща́ющияся освяща́яй.
|
Сщ7eнникъ же м0литсz: Вонми2, гDи ї}се хrтE, б9е нaшъ, t с™aгw жили1ща твоегw2, и3 t пrт0ла слaвы цrтвіz твоегw2, и3 пріиди2 во є4же њс™и1ти нaсъ, и4же горЁ со nц7eмъ сэдsй, и3 здЁ нaмъ неви1димw спребывazй: и3 спод0би держaвною твоeю рук0ю преподaти нaмъ пречcтое тёло твоE и3 чcтнyю кр0вь, и3 нaми всBмъ лю1демъ. Сeй мlтвэ глаг0лемэй, діaконъ стоsй пред8 с™hми двeрьми, њпоzсyетсz nрарeмъ кrтови1днw. Тaже покланsетсz сщ7eнникъ, под0бнэ и3 діaконъ, на нeмже стои1тъ мёстэ, глаг0люща тaйнw, три1жды: Б9е, њчи1сти мS грёшнаго и3 поми1луй мS. Е#гдa же ви1дитъ діaконъ сщ7eнника простирaюща рyцэ, и3 прикасaющасz с™0му хлёбу, во є4же сотвори1ти с™0е возношeніе, возглашaетъ: В0нмемъ. Сщ7eнникъ, возносS с™hй хлёбъ, возглашaетъ: С™†z с™ы6мъ. Ли1къ: Е#ди1нъ с™ъ, / є3ди1нъ гDь, / ї}съ хrт0съ, / во слaву бGа nц7A. / Ґми1нь. И# пою1тъ ли1цы причaстенъ. Діaконъ же вх0дитъ во с™hй nлтaрь, и3 стaвъ њдеснyю сщ7eнника держaщагw с™hй хлёбъ, глаг0летъ: Раздроби2, вLко, с™hй хлёбъ. Сщ7eнникъ же раздроблsz и5 на четhре ч†сти со внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, глаг0летъ: Раздроблsетсz и3 раздэлsетсz ѓгнецъ б9ій, раздроблsемый и3 нераздэлsемый, всегдA kд0мый и3 никогдaже и3ждивaемый, но причащaющыzсz њсщ7azй.
|
Про розломлювання Святого Агнця
|
Њ раздроблeніи с™aгw ѓгнца.
|
|
Треба тобі знати, священику, що, розломлюючи Святого Агнця, маєш класти частини на дискос знаком хреста вниз, а надрізом догори. Частину з написом ІС клади вгорі дискоса, тобто на схід, ХС – внизу, цебто на захід; НІ – на північ, і КА на південь, як показано на малюнку. Взявши ж частину з написом ІС, поклади до святої чаші. Частину з ХС розломлюй для священиків та дияконів. Частини з написом НІ та КА розділи для причасників на стільки дрібних часточок, скільки їх, на твою думку, буде потрібно. Також треба тобі знати, що, розбавляючи святою теплотою Божественну Кров Господню, маєш вливати з увагою так, щоб було досить для всіх причасників. Тому на проскомидії, коли проколюєш Святого Агнця, уливай вина та води стільки, щоб вистачило для всіх; опісля ж нічого не доливай, а розбавленим один раз під час «Святеє святим» – причащай.
|
Подобaетъ тебЁ вёдати, q їерeе, ћкw раздроблsz с™hй ѓгнецъ, полагaй ч†сти крeстнымъ знaменіемъ д0лу ко с™0му дjскосу, заклaніемъ же горЁ ћкоже прeжде є3гдA закалaшесz. ЇИ&С, ќбw полагaй на вhшнэй странЁ с™aгw дjскоса, ±же є4сть на вост0цэ: Х&С же, t д0лу є4же є4сть на зaпадэ: ґ є4же, НІ, t сёверныz страны2: КА же, съ полyденныz страны2, ћкоже здЁ и3з8wбрази1сz. ЇИ&С, ќбw чaсть взeмъ, и3сполнsй с™yю чaшу. Х&С же, чaсть, раздроблsй сщ7eнникwмъ и3 діaконwмъ. Ты6z же двЁ ч†сти с™ы6z, є4же НІ, и3 є4же, КА, причaстникwмъ да раздроблsеши на ч†сти м†лыz, є3ли1кw бyдетъ дов0льно по разсмотрeнію твоемY. Ґ t чaсти прес™ы6z бцdы, и3ли2 девzти1хъ чинHвъ с™hхъ, и3ли2 и3нhхъ є3ли1кw во с™ёмъ дjскосэ сyть, никaкоже кого2 да причасти1ши: т0чію t двою2 ч†стію, њстaвшею с™aгw ѓгнца, да причащaеши. Къ томyже тебЁ вёдомо бyдетъ и3 њ сeмъ, ћкw є3гдA растворsеши с™hмъ ўкр0пцемъ бжcтвенную кр0вь вLчню, тогдA да вливaеши съ разсмотрeніемъ, є3ли1кw бhти дов0льно всBмъ хотsщымъ причасти1тисz. Тaкожде и3 t вінA и3 воды2, є3гдA прободaеши с™hй ѓгнецъ, тогдA да вливaеши толи1кw, є3ли1кw бhти дов0льно всBмъ: послэди1 же никaкоже что2 да вливaеши, но т0чію t растворeніz є3ди1ною, є4же на С™†z с™ы6мъ, и3 тaкw причащaй всёхъ t си1хъ.
|
Причастя у вівтарі
|
Причaстіе во алтарЁ
|
|
Диякон (вказуючи орарем, промовляє): Іспо́лни, влади́ко, святи́й поти́р. Священник бере частину вгорі дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє: Ісполне́ніє Ду́ха Свята́го. Тоді вкладає її до святої чаші. Диякон: Амі́нь. І, взявши теплоту, промовляє до священника: Благослови́, влади́ко, теплоту́. Священник благословляє, промовляючи: Благослове́нна теплота́ святи́х Твої́х всегда́, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. І диякон вливає скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи: Теплота́ ві́ри іспо́лнь Ду́ха Свята́го, амі́нь. Диякон відставляє теплоту і стоїть трохи поодалік. [Священник: Осла́би, оста́ви, прости́, Бо́же, прегріше́нія на́ша во́льная і нево́льная, я́же в сло́ві і в ді́лі, я́же в ві́дінії і не в ві́дінії, я́же во дні і в нощі́, я́же во умі́ і в помишле́нії; вся нам прости́, я́ко Благ і Человіколю́бець.] Священник: Дия́коне, приступи́. Диякон підходить, побожно вклоняється Св. Дарам, просячи прощення. Священник тримаючи святий Хліб, дає диякону; і поцілувавши руку священнику диякон приймає святий Хліб, промовляючи: Се прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему. Також: Препода́ждь мі, влади́ко, дия́кону [ім'я], Честно́є і Свято́є Ті́ло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́. Священник промовляє: [Ім'я], священнодия́кону, преподає́ться Честно́є і Свято́є і Пречи́стоє Ті́ло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ во оставле́ніє гріхо́в єго́ і в жизнь ві́чную. Христо́с посреді́ нас! І відповідає диякон: І є́сть, і бу́деть! І молиться диякон, як і священник, схиливши голову і промовляючи: Ві́рую, Го́споди: та ін. Подібно бере і священник часточку святого Хліба і промовляє: Се прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему. Також: Честно́є і Пресвято́є Ті́ло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ преподає́ться мні, [ім'я], свяще́ннику во оставле́ніє гріхо́в єго́ і в жизнь ві́чную. І схиливши голову молиться, промовляючи: Ві́рую, Го́споди, і іспові́дую, я́ко Ти єси́ воі́стину Христо́с, Син Бо́га жива́го, прише́дий в мир грі́шния спасти́, от ни́хже пе́рвий єсьм аз; єще́ ві́рую, я́ко сіє́ са́моє єсть Пречи́стоє Ті́ло Твоє́, і сія́ єсть са́мая Честна́я Кров Твоя́. Молю́ся у́бо Тебі́: поми́луй м'я і прости́ мі прегріше́нія моя́ во́льная і нево́льная, яже сло́вом, яже ді́лом, яже ві́дінієм і неві́дінієм; і сподо́би м'я неосужде́нно причасти́тися Пречи́стих Твої́х Та́їнств во оставле́ніє гріхо́в і в жизнь ві́чную. Амі́нь. Потім: Ве́чері Твоєя́ та́йния днесь, Си́не Бо́жий, прича́стника м'я прийми́; не бо враго́м Твої́м та́йну пові́м, ні лобза́нія Ті дам я́ко Іу́да, но я́ко разбо́йник іспові́даю Тя: пом'яни́ м'я Го́споди, во Ца́рствії Твоє́м. Да не в суд іли́ во осужде́ніє бу́деть мні причаще́ніє Святи́х Твої́х Та́їн Го́споди, но во ісціле́ніє душі́ і ті́ла. Після молитви священник і диякон причащаються Тіла Христового зі страхом і всякою обережністю. Священник підкладає під бороду плат і побожно приступає до святої чаші, бере її обома руками з платом, промовляючи: Се па́ки прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему. Також: Честни́я і Святи́я Кро́ве Го́спода Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ причаща́юся аз, раб Бо́жий, свяще́нник [ім'я], во оставле́ніє гріхо́в мої́х і в жизнь ві́чную. Амі́нь. І тричі причащається. Тоді, витерши уста свої і край святої чаші платом, що тримає в руці, промовляє: Се прикосну́ся устна́м мої́м, і оти́меть беззако́нія моя́, і гріхи́ моя́ очи́стить.
|
Діaконъ же, показyz nрарeмъ с™hй поти1рь, глаг0летъ: И#сп0лни, владhко, с™hй поти1рь. Сщ7eнникъ же взeмъ горЁ лежaщую чaстицу, ћже, ЇИ&С, твори1тъ съ нeю кrтъ верхY с™aгw потирS, глаг0лz: И#сполнeніе д¦а с™aгw. И# тaкw влагaетъ во с™hй поти1рь. Діaконъ: Ґми1нь. И# пріeмлz теплотY, глаг0летъ къ сщ7eннику: Бlгослови2, владhко, теплотY. Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ, глаг0лz: Бlгословeнна теплотA с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. И# діaконъ вливaетъ, є3ли1кw дов0льно, кrтоoбрaзнw внyтрь с™aгw поти1ра, глаг0лz: ТеплотA вёры и3сп0лнь д¦а с™aгw. Ґми1нь. И# tстaвивъ теплотY, стои1тъ мaлw подaлэ. [Сщ7eнникъ: Њслaби, њстaви, прости2, б9е, прегрэшє1ніz на6ша, вHльнаz и3 невHльнаz, ћже въ сл0вэ и3 въ дёлэ, ћже въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, ћже во дни2 и3 въ нощи2, ћже во ўмЁ и3 въ помышлeніи: вс‰ нaмъ прости2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.] Сщ7eнникъ: Діaконе, приступи2. И# пришeдъ діaконъ твори1тъ покл0нъ бlгоговёйнw, просS прощeніz. Сщ7eнникъ же держS с™hй хлёбъ, даeтъ діaкону: и3 цэловaвъ діaконъ подаю1щую є3мY рyку, пріeмлетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz: СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#: Преподaждь ми2, владhко, діaкону [и4м>къ], чcтн0е и3 с™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA. Сщ7eнникъ же глаг0летъ: [И$м>къ], сщ7еннодіaкону преподаeтсz чcтн0е и3 с™0е и3 пречcтое тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ є3гw2 и3 въ жи1знь вёчную. Хrт0съ посредЁ нaсъ. И# tвэщaетъ діaкон: И# є4сть, и3 бyдетъ. И# м0литсz діaкон ћкw и3 сщ7eнникъ, приклони1въ главy, и3, глаг0лz: Вёрую, гDи: и3 прHчаz. Под0бнэ взeмъ и3 сщ7eнникъ чaстицу с™aгw хлёба, глаг0летъ: СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#: ЧCтн0е и3 прес™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA преподаeтсz мнЁ, [и4м>къ], сщ7eннику, во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ и3 въ жи1знь вёчную. И# приклони1въ главy м0литсz, глаг0лz: Вёрую, гDи, и3 и3сповёдую, ћкw ты2 є3си2 вои1стинну хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw, пришeдый въ мjръ грBшныz сп7сти2, t ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ. Е#щE вёрую, ћкw сіE сaмое є4сть пречcтое тёло твоE, и3 сіS є4сть сaмаz чcтнaz кр0вь твоS. Молю1сz u5бо тебЁ: поми1луй мS, и3 прости1 ми прегрэшє1ніz мо‰, вHльнаz и3 невHльнаz, ±же сл0вомъ, ±же дёломъ, ±же вёдэніемъ и3 невёдэніемъ: и3 спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz пречcтыхъ твои1хъ тaинствъ, во њставлeніе грэхHвъ, и3 въ жи1знь вёчную. Ґми1нь. Тaже: Вeчери твоеS тaйныz днeсь, сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz, гDи, во цrтвіи твоeмъ. Да не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе бyдетъ мнЁ причащeніе с™hхъ твои1хъ т†инъ гDи, но во и3сцэлeніе души2 и3 тёла. И# тaкw причащaютсz въ рукaхъ держи1магw со стрaхомъ и3 всsцэмъ ўтвержeніемъ. Тaже востaвъ, пріeмлетъ nбёма рукaма съ покр0вцемъ с™hй поти1рь, и3 причащaетсz три1жды и3з8 негw2, глаг0лz: СE пaки прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#: ЧCтнhz и3 с™hz кр0ве гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, причащaюсz ѓзъ рaбъ б9ій, сщ7eнникъ [и4м>къ], во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ и3 въ жи1знь вёчную. Ґми1нь. И# тaкw свои2 ўстнЁ, и3 сщ7eннагw потирS въ рукY держи1мымъ плaтомъ њтeръ, и3 глаг0летъ: СE прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz мо‰, и3 грэхи2 мо‰ њчи1ститъ.
|
Потім призиває диякона, промовляючи...
|
Под0бнэ взeмъ и3 свzщeнникъ...
|
|
Потім призиває диякона, промовляючи: Дия́коне, па́ки приступи́. Диякон підходить і вклоняється один раз, промовляючи: Се п́аки прихожду́ к Безсме́ртному Царю́ і Бо́гу на́шему. Також: Препода́ждь мі, влади́ко, Честну́ю і Святу́ю Кров Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́. Священник подає дияконові плат і підносить до уст його святу чашу, з якої диякон обережно три рази причащається, а священник у той час промовляє: Причаща́ється раб Бо́жий, дия́кон [ім'я], Честни́я і Святи́я Кро́ве Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ во оставле́ніє гріхо́в свої́х і в жизнь ві́чную. Диякон витирає уста платом і цілує святу чашу, а священник промовляє: Се прикосну́ся устна́м Твої́м, і оти́меть беззако́нія Твоя́, і гріхи́ Твоя́ очи́стить. Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священник розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і вкладає їх до святої чаші. І покриває чашу покрівцем. Потім проказує молитву: Благодари́м Тя, Влади́ко Человіколю́бче, Благоді́телю душ на́ших: я́ко і в настоя́щий день сподо́бил єси́ нас Небе́сних Твої́х і Безсме́ртних Та́їнств. Іспра́ви наш путь, утверди́ ни во стра́сі Твоє́м вся, соблюди́ наш живо́т, утверди́ на́ша стопи́ моли́твами і моле́ньми сла́вния Богоро́диці і Присноді́ви Марі́ї, і всіх святи́х Твої́х.
|
Тaже призывaетъ діaкона, глаг0лz: Діaконе, пaки приступи2. И# діaконъ прих0дитъ и3 покланsетсz, глаг0лz: СE пaки прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#: Преподaждь ми2, владhко, чcтную и3 с™yю кр0вь гDа и3 бGа и3 спaса нaшегw ї}са хrтA. И# сщ7eнникъ глаг0летъ: Причащaетсz рaбъ б9ій, діaконъ [и4м>къ], чcтнhz и3 с™hz кр0ве гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ свои1хъ и3 въ жи1знь вёчную. Причасти1вшусz же діaкону, гlетъ сщ7eнникъ: СE прикоснyсz ўстнaмъ твои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz тво‰, и3 грэхи2 тво‰ њчи1ститъ. Подобaетъ вёдати, ћкw ѓще сyть хотsщіи причащaтисz с™hхъ т†инъ, раздроблsетъ сщ7eнникъ двЁ ч†сти с™aгw ѓгнца њстaвшыz, є4же, НІ, и3 є4же КА, на м†лыz ч†стицы, ћкw бhти всBмъ причaстникwмъ дов0льно, и3 тaкw влагaетъ и5хъ во с™yю чaшу. И# покрывaетъ с™hй поти1ръ покр0вцемъ, под0бнэ и3 на с™hй ди1скосъ возлагaетъ ѕвезди1цу и3 покрHвцы. Таже глаг0летъ мlтву: Бlгодари1мъ тS, вLко чlвэколю1бче, бlгодётелю дyшъ нaшихъ: ћкw и3 въ настоsщій дeнь спод0билъ є3си2 нaсъ нбcныхъ твои1хъ и3 безсмeртныхъ тaинствъ. И#спрaви нaшъ пyть, ўтверди1 ны во стрaсэ твоeмъ вс‰, соблюди2 нaшъ жив0тъ, ўтверди2 нaшz стwпы2, мlтвами и3 молeньми слaвныz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ.
|
Причастя народу в храмі
|
Причaстіе лю1дехъ до хрaмё
|
|
Тоді відчиняють Царські врата, і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священника, підходить до Царських врат, підносить святу чашу перед народом і виголошує: Со стра́хом Божиїм і ві́рою приступі́те. Хор: Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє, Бог Госпо́дь, і яви́ся нам. Священник читає молитви: Ві́рую, Го́споди, і іспові́дую: Ве́чері Твоєя́ та́йния: Да не в суд: Усі причасники проказують за священником молитву «Вірую, Господи…» І, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до Причастя. Священник бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє: Причаща́ється раб Бо́жий [або: раба Бо́жия] [ім'я] Честна́го і Свята́го Ті́ла і Кро́ве Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ во оставле́ніє гріхо́в і в жизнь ві́чную. Під час причастя диякон (або причетник) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священник витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя. І так причащаються всі. Після причастя входить священник у святий вівлтар і ставить Святеє на святім престолі. Тоді прийнявши святий дискос зверху святого потиря, диякон виголошує: Воскресе́ніє Христо́во ви́дівше, поклоні́мся Свято́му Го́споду Ісу́су, єди́ному безгрі́шному. Кресту́ Твоєму́ покланя́ємся Христе́, і свято́є воскресе́ніє Твоє́ поє́м і сла́вим: Ти бо єси́ Бог наш, ра́зві Тебе́ іно́го не зна́єм, і́м'я Твоє́ імену́єм. Прийді́те, всі ві́рнії, поклоні́мся Свято́му Христо́ву воскресе́нію; се бо при́йде Кресто́м ра́дость всему ми́ру. Всегда́ благослов'я́ще Го́спода, поє́м воскресе́ніє Єго́: расп'я́тіє бо претерпі́в, сме́ртію смерть разруши́. Світи́ся, світи́ся, но́вий Ієрусали́ме, сла́ва бо Госпо́дня на Тебі́ возсія́. Лику́й ни́ні і весели́ся, Сіо́не; Ти же Чи́стая красу́йся Богоро́дице, о воста́нії Рождеcтва́ Твоєго́. О Па́сха ве́лія і свяще́ннійшая, Христе́! О Му́дросте і Сло́ве Бо́жий і Си́ло! Подава́й нам і́стіє Тебе́ причаща́тися в невече́рнім дні Царствія Твоєго́.
|
И# тaкw tверзaютъ двє1ри с™aгw nлтарS. И# діaконъ, поклони1всz є3ди1ною, пріeмлетъ поти1ръ со бlгоговёніемъ, и3 прих0дитъ во двє1ри, и3 возносS с™hй поти1ръ, показyетъ и5 лю1демъ, глаг0лz: Со стрaхомъ б9іимъ и3 вёрою приступи1те. Ли1къ: Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне, бGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ. Сщ7eнникъ чтeтъ мlтвы: Вёрую, гDи, и3 и3сповёдую: Вeчери твоеS тaйныz: Да не въ сyдъ: Тaже приступaютъ хотsщіи причащaтисz: и3 тaкw и4дутъ є3ди1нъ по є3ди1ному, и3 покланsютсz со всsцэмъ ўмилeніемъ и3 стрaхомъ, согбeннэ рyцэ къ пeрсемъ и3мyще: тaже пріeмлетъ кjйждо бжcтвєнныz т†йны. Сщ7eнникъ же причащaz є3го2 глаг0летъ: Причащaетсz рaбъ б9ій [и3ли2: рабA б9іz], [и4м>къ], чcтнaгw и3 с™aгw тёла и3 кр0ве гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ и3 въ жи1знь вёчную. И# діaконъ њтирaетъ є3мY ўстнЁ плaтомъ, и3 цэлyетъ причасти1выйсz с™yю чaшу, и3 поклони1всz tх0дитъ. И# тaкw причащaютсz вси2. По причащeніи же, вх0дитъ їерeй во с™hй nлтaрь, и3 поставлsетъ с™az на с™ёмъ пrт0лэ. ТогдA пріeмъ діaконъ с™hй дjскосъ верхY с™aгw потирS и3 глаг0лz воскrныz пBсни сі‰: Воскrніе хrт0во ви1дэвше, поклони1мсz с™0му гDу ї}су, є3ди1ному безгрёшному. КrтY твоемY покланsемсz, хrтE, и3 с™0е воскrніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ тебє2 и3н0го не знaемъ, и4мz твоE и3менyемъ. Пріиди1те, вси2 вёрніи, поклони1мсz с™0му хrт0ву воскrнію: сe бо пріи1де кrт0мъ рaдость всемY мjру. ВсегдA бlгословsще гDа, поeмъ воскrніе є3гw2: распsтіе бо претерпёвъ, смeртію смeрть разруши2. Свэти1сz, свэти1сz, н0вый їеrли1ме, слaва бо гDнz на тебЁ возсіS. Ликyй нhнэ и3 весели1сz, сіHне: тh же, чcтаz, красyйсz, бцdе, њ востaніи ржcтвA твоегw2. Q пaсха вeліz и3 сщ7eннэйшаz, хrтE! q мyдросте, и3 сл0ве б9ій, и3 си1ло! подавaй нaмъ и4стэе тебє2 причащaтисz, въ невечeрнэмъ дни2 цrтвіz твоегw2.
|
Перенесення Святих Таїн
|
Њтирaетъ с™0ю гyбою ѕэлw2 д0брэ...
|
|
Після причастя вірних священник і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на престолі. Диякон згортає з дискоса до чаші часточки, обтирає губкою дискос уважно, пильно й побожно, а священник при тому стиха промовляє: Отми́й, Го́споди, гріхи́ помина́вшихся зді Кро́вію Твоє́ю Честно́ю моли́твами святи́х Твої́х. Диякон малим покрівцем накриває святу чашу, а на святий дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку і другий покрівець, і все те покриває складеним воздухом, а священник обертається лицем до людей і, благословляючи їх рукою, промовляє: Спаси́, Бо́же, лю́ди Твоя́ і благослови́ достоя́ніє Твоє́. Священник повертається до святого престолу і, взявши кадило, тричі кадить Чесні Дари, промовляючи: Вознеси́ся на Небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. Хор співає: Ви́діхом світ і́стинний, прия́хом Ду́ха Небе́снаго, обріто́хом ві́ру і́стинную, Неразді́льній Тро́йці покланя́ємся: Та бо нас спасла́ єсть. Диякон стає на праве коліно; священник ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до Царських врат, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священник, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи: Благослове́н Бог наш: Тоді священник повертається до Царських врат і, благословляючи святою чашею народ, виголошує: Всегда́, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в. Священник іде до жертовника, ставить чашу і кадить. Хор: Амі́нь. Да іспо́лняться уста́ на́ша / хвале́нія Твоєго́, Го́споди, / я́ко да поє́м сла́ву Твою́, / я́ко сподо́бил єси́ нас причасти́тися / святи́м Твої́м, Бо́же́ственним, безсме́ртним і животворя́щим Та́йнам, / соблюди́ нас во Твоє́й святи́ні / весь день поуча́тися пра́вді Твоє́й. / Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я.
|
Њтирaетъ с™0ю гyбою ѕэлw2 д0брэ, со внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, глаг0лz словесA сі‰: Tмhй, гDи, грэхи2 поминaвшихсz здЁ кр0вію твоeю чcтн0ю, мlтвами с™hхъ твои1хъ. Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ лю1ди, возглашaz: Сп7си2, б9е, лю1ди тво‰ и3 бlгослови2 достоsніе твоE. И# њбращaетсz сщ7eнникъ къ с™ёй трапeзэ, и3 кади1тъ три1жды, глаг0лz въ себЁ: Вознеси1сz на нб7сA, б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS. Ли1къ же поeтъ: Ви1дэхомъ свётъ и4стинный, пріsхомъ д¦а нбcнаго, њбрэт0хомъ вёру и4стинную, нераздёльнэй трbцэ покланsемсz: тa бо нaсъ сп7слA є4сть. Тaже взeмъ сщ7eнникъ с™hй дjскосъ, возлагaетъ на главY діaкона, и3 діaконъ пріeмъ и3 со бlгоговёніемъ, зрS внЁ къ двeремъ, ничт0же глаг0лz, tх0дитъ въ предложeніе, и3 поставлsетъ и5. Сщ7eнникъ же поклони1всz, и3 пріeмъ с™hй поти1рь, и3 њбрaщсz къ двeремъ, зрS на лю1ди, глаг0летъ тaйнw: Бlгословeнъ бGъ нaшъ: И# возглaснw: ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. И# tх0дитъ ко с™0му предложeнію, и3 поставлsетъ тaмw с™az. Ли1къ: Ґми1нь. Да и3сп0лнzтсz ўстA нaшz / хвалeніz твоегw2, гDи, / ћкw да поeмъ слaву твою2, / ћкw спод0билъ є3си2 нaсъ причасти1тисz / с™ы6мъ твои6мъ, бжcтвєннымъ, безсмє1ртнымъ и3 животворsщымъ тaйнамъ: / соблюди2 нaсъ во твоeй с™hни, / вeсь дeнь поучaтисz прaвдэ твоeй. / Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
|
Подячна ектенія
|
Е#ктеніA по с™ёмъ причащeніи.
|
|
Диякон, вийшовши північними вратами і ставши на звичайнім місці, виголошує: Про́сти при́їмше Бо́же́ственних, Святи́х, Пречи́стих, Безсме́ртних, Небе́сних і Животворя́щих, Стра́шних Христо́вих Та́їн, досто́йно благодари́м Го́спода. Хор: Го́споди, поми́луй. Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію. Хор: Го́споди, поми́луй. День весь соверше́н, свят, ми́рен і безгрі́шен іспроси́вше, са́мі себе́ і друг дру́га, і весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предаді́м. Хор: Тебі́, Го́споди. Священник промовляє подячну молитву: Благодари́м Тя, Влади́ко Человіколю́бче, Благоді́телю душ на́ших, я́ко і в настоя́щий день сподо́бил єси́ нас Небе́сних Твої́х і Безсме́ртних Та́їнств. Іспра́ви наш путь, утверди́ ни во стра́сі Твоє́м вся, соблюди́ наш живо́т, утверди́ на́ша стопи́ моли́твами і моле́ньми сла́вния Богоро́диці і Присноді́ви Марі́ї, і всіх святи́х Твої́х. Священник, згорнувши антимінс, бере Євангеліє і, тримаючи його просто, чинить ним над антимінсом знак хреста і виголошує: Я́ко Ти єси́ освяще́ніє на́ше, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Священник: С ми́ром ізи́дем. Хор: О і́мені Госпо́дні. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй.
|
И# и3зшeдъ діaконъ сёверною двeрію, глаг0летъ: Пр0сти, пріи1мше бжcтвенныхъ, с™hхъ, пречcтыхъ, безсмeртныхъ, нбcныхъ и3 животворsщихъ, стрaшныхъ хrт0выхъ т†инъ, дост0йнw бlгодари1мъ гDа. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Заступи2, сп7си2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ, б9е, твоeю бlгодaтію. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Дeнь вeсь совершeнъ, свsтъ, ми1ренъ и3 безгрёшенъ и3спроси1вше, сaми себE и3 другъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ. Ли1къ: ТебЁ, гDи. Їерeй же глаг0летъ бlгодaрственную мlтву: Бlгодари1мъ тS, вLко чlвэколю1бче, бlгодётелю дyшъ нaшихъ, ћкw и3 въ настоsщій дeнь спод0билъ є3си2 нaсъ нбcныхъ твои1хъ и3 безсмeртныхъ тaинствъ. и3спрaви нaшъ пyть, ўтверди1 ны во стрaсэ твоeмъ вс‰, соблюди2 нaшъ жив0тъ, ўтверди2 нaшz стwпы2, мlтвами и3 молeньми слaвныz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ. Їерeй же согнyвъ ґнтіми1нсъ, прsмw держS є3ђліе, творS и4мъ кrтъ, возглашaетъ: Ћкw ты2 є3си2 њсщ7eніе нaше, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Їерeй: Съ ми1ромъ и3зhдемъ. Ли1къ: Њ и4мени гDни. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй.
|
Заамвонна молитва
|
Мlтва заамвHннаz возглaснw:
|
|
Благословля́яй благословя́щия Тя, Го́споди, і освяща́яй на Тя упова́ющия, спаси́ лю́ди Твоя́ і благослови́ достоя́ніє Твоє́, ісполне́ніє Це́ркве Твоєя́ сохрани́, освяти́ лю́б'ящия благолі́піє до́му Твоєго́; Ти тіх воспросла́ви боже́ственною Твоє́ю си́лою і не оста́ви нас, упова́ющих на Тя. Мир ми́рові Твоєму́ да́руй, Це́рквам Твої́м, свяще́нником, во́їнству і всім лю́дем Твої́м; я́ко вся́коє дая́ніє бла́го, і всяк дар соверше́н сви́ше єсть, сходя́й от Тебе́, Отця́ сві́тов; і Тебі́ сла́ву, і благодаре́ніє, і поклоне́ніє возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Бу́ди і́м'я Госпо́днє: тричі. І псало́м 33: Благословлю́ Го́спода: Доки священник читає заамвонну молитву, диякон, вклонивши голову, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Після молитви священник входить Царськими вратами і тихо проказує молитву перед споживанням Святощів.
|
Бlгословлszй бlгословsщыz тS, гDи, и3 њсщ7azй на тS ўповaющыz, сп7си2 лю1ди тво‰ и3 бlгослови2 достоsніе твоE, и3сполнeніе цRкве твоеS сохрани2, њс™и2 лю1бzщыz бlголёпіе д0му твоегw2: ты2 тёхъ воспрослaви бжcтвенною твоeю си1лою, и3 не њстaви нaсъ ўповaющихъ на тS. Ми1ръ мjрови твоемY дaруй, цRквамъ твои6мъ, сщ7eнникwмъ, в0инству, и3 всBмъ лю1демъ твои6мъ. Ћкw всsкое даsніе бlго и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходsй t тебE nц7A свётwвъ: и3 тебЁ слaву, и3 бlгодарeніе, и3 поклонeніе возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Бyди и4мz гDне: три1жды. И# pал0мъ lг: Бlгословлю2 гDа: Моли1твэ же глаг0лемэй, діaконъ стои1тъ на деснёй странЁ пред8 џбразомъ вLки хrтA, держS nрaрь св0й, главY прикл0нь, до совершeніz мlтвы: сeй же скончaвшейсz, сщ7eнникъ ќбw вх0дитъ с™hми двeрьми, и3 tшeдъ въ предложeніе, глаг0летъ настоsщую мlтву внегдA потреби1ти с™†z:
|
Молитва на споживання Святих Дарів
|
Мlтва, глаг0лемаz внегдA потреби1ти с™†z:
|
|
Ісполне́ніє зако́на і проро́ков Сам сий, Христе́ Бо́же наш, іспо́лнивий все Оте́чеськоє смотре́ніє, іспо́лни ра́дости і весе́лія сердця́ на́ша, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон, увійшовши північними вратами, споживає Святощі зі страхом та обережністю.
|
И#сполнeніе зак0на и3 прbр0кwвъ сaмъ сhй, хrтE б9е нaшъ, и3сп0лнивый всE n§еское смотрeніе, и3сп0лни рaдости и3 весeліz сердцA н†шz, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ же вшeдъ и3 сaмъ сёверною стран0ю, потреблsетъ с™†z со стрaхомъ, и3 со всsкимъ ўтверждeніемъ.
|
Відпуст
|
Tпустъ
|
|
Священник вийшовши роздає людям антидор. Після закінчення псалма і роздавши антидор, промовляє: Благослове́ніє Госпо́днє на вас, Того́ благода́тію і человіколю́бієм всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Священник: Сла́ва Тебі́, Христе́ Бо́же, упова́ніє на́ше, сла́ва Тебі́. Хор: Сла́ва, і ни́ні: Го́споди, поми́луй, тричі. Благослови́. Священник: Якщо неділя: Воскреси́й із ме́ртвих: Якщо ні: Христо́с і́стинний Бог наш, моли́твами Пречи́стия Своєя́ Ма́тере, святи́х сла́вних і всехва́льних апо́століх, і́же во святи́х отця́ на́шего Іоа́нна, архієпи́скопа Константи́ня гра́да, Златоу́стаго і свята́го [ім'я] [святого, що його храм і святого, що його пам’ять у той день], і всіх святи́х, поми́луєть і спасе́ть нас, я́ко Благ і Человіколю́бець. Хор співає многолітіє. І священник, увійшовши у святий вівтар, промовляє подячні молитви. Потім диякон: Ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́ с ми́ром; я́ко ви́діста о́чі мої́ спасе́ніє Твоє́, є́же єси́ угото́вал пред лице́м всіх люде́й, світ во открове́ніє язи́ков і сла́ву люде́й Твої́х Ізра́їля. Та ін., також і священник. Після відпусту священник роздає вірним антидор (просфори від проскомидії) і одночасно дає їм цілувати святий хрест. Коли священник повернеться у вівтар, то закриваються Царські врата і завіса. Кінець Божественної Літургії святого Іоанна Златоустого.
|
Сщ7eнникъ же и3зшeдъ, даeтъ лю1демъ ґнтjдwръ. По скончaніи же pалмA, и3 раздаsніи ґнтjдwра, глаг0летъ: Бlгословeніе гDне на вaсъ, тогw2 бlгодaтію и3 чlвэколю1біемъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ, хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ. Ли1къ: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй, три1жды. Бlгослови2. Сщ7eнникъ глаг0летъ tпyстъ: Ѓще недёлz: Воскресhй и3з8 мeртвыхъ: Ѓще же ни2: Хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре, с™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлэхъ, и4же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкпа кwнстантjнz грaда, златоyстагw: и3 с™aгw [и4м>къ] [є3гHже є4сть хрaмъ и3 є3гHже є4сть дeнь], и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 сп7сeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ. Ли1къ же поeтъ многолётіе. Сщ7eнникъ же, вшeдъ во с™hй nлтaрь, глаг0летъ бlгод†рныz мlтвы. Потреби1вшу же діaкону с™†z со всsцэмъ nпасeніемъ, ћкw ничемY t ѕэлw2 др0бнэйшихъ пaсти крупи1цъ, и3ли2 њстaтисz, наліsвъ во с™yю чaшу t вінA и3 воды2, и3 потреби1въ, и3 сопрsтавъ гyбою всю2 мокротY. Тaже слагaетъ с™ы6z сосyды вкyпэ, и3 њбвzзaвъ и4хъ, полагaетъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0лz: Нhнэ tпущaеши рабA твоего2, вLко, по глаг0лу твоемY съ ми1ромъ: ћкw ви1дэста џчи мои2 сп7сeніе твоE, є4же є3си2 ўгот0валъ пред8 лицeмъ всёхъ людeй, свётъ во tкровeніе kзhкwвъ, и3 слaву людeй твои1хъ ї}лz. И# пр0чаz, ћкоже и3 сщ7eнникъ. И# њмывaетъ рyки на nбhчномъ мёстэ, и3 поклони1всz вкyпэ со сщ7eнникомъ, творsтъ tпyстъ, и3 бlгодарsще бGа њ всёхъ и3сх0дzтъ.
Конeцъ бжcтвенныz літургjи с™aгw їwaнна златоyстагw.
|
