Священик: Знову й часто припадаємо до Тебе, Благий і Чоловіколюбний, щоб Ти, зглянувшись на благання наші, очистив наші душі й тіла від усякої тілесної і душевної скверни і дав нам безвинно і неосудно стояти перед святим Твоїм жертовником. Дай же, Боже, і тим, що моляться з нами, зростати в житті й вірі, і в духовному розумінні; дай їм, що завжди зо страхом і любов’ю служать Тобі, безвинно й неосудно причаститися Святих Твоїх Таїн і Небесного Твого Царства сподобитися.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Диякон північними дверима заходить у вівтар.

Священик: Щоб під Твоєю владою завжди захист маючи, ми Тобі славу возсилали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник: Па́ки і мно́гажди Тебі́ припа́даєм, Тебі́ мо́лимся, Благи́й і Человіколю́бче, я́ко да призрі́в на моле́ніє на́ше, очи́стиши на́ша ду́ші і тілеса́ от вся́кия скве́рни пло́ті і ду́ха, і да́си нам непови́нноє і неосужде́нноє предстоя́ніє свята́го Твоєго́ же́ртвенника. Да́руй же, Бо́же, і моля́щимся с на́ми преспі́яніє житія́ і ві́ри і ра́зума духо́внаго; даждь їм всегда́ со стра́хом і любо́вію служа́щим Тебі́ непови́нно і неосужде́нно причасти́тися Святи́х Твої́х Та́їн і Небе́снаго Твоєго́ Ца́рствія сподо́битися.

Диякон (або священник, якщо немає диякона):

Заступи́, спаси́, поми́луй і сохрани́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́тію.

Хор: Го́споди, поми́луй.

Диякон: Прему́дрость.

Входить диякон північними вратами у святий вівтар.

Виголос: Я́ко да под держа́вою Твоє́ю всегда́ храни́мі, Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.

Хор: Амі́нь.

І відчиняються Царські врата.