Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбний Владико, Богопізнання Твого нетлінне світло, і відкрий мислені очі наші на розуміння євангельської проповіді Твоєї. Всели нам страх блаженних заповідей Твоїх, щоб ми, подолавши всі тілесні похоті, провадили духовне життя і думали, і чинили все вгодне Тобі. Бо Ти єси освячення і просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Під час співу Алилуя священник цілує Євангеліє і престіл, диякон престіл. Тоді священник передає дияконові святе Євангеліє, а диякон приймає. Вияйшовши на солію та схиливши голову, промовляє:

Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангеліста (ім’я).

Священник, благословляючи диякона, виголошує:

Бог, молитвами святого славного всехвального апостола і євангеліста (ім’я), нехай дасть тобі слово благовістити силою великою на сповнення Євангелія улюбленого Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа.

Диякон: Амінь.

Якщо священник сам має читати святе Євангеліє, то не говорить слів: Благослови, владико, благовістителя...

Диякон, а якщо ж нема, то священник, стоячи на горньому місці за святим престолом, обличчям до людей, виголошує:

Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє.

Священник, благословляючи людей, виголошує: Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Від (ім’я євангеліста) святого Євангелія читання.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Священник: Будьмо уважні.

Диякон читає Євангеліє.

Священник після Євангелія промовляє: Мир тобі, що благовіствуєш.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон, дійшовши до царських врат, віддає святе Євангеліє священникові ,а сам залишається на солії. А священник виголошує проповідь.

Диякон, ставши на звичайному місці, виголошує ектенію.

Возсія́й в сердця́х на́ших, Человіколю́бче Влади́ко, Твоєго́ Богоразу́мія нетлі́нний світ, і ми́сленния на́ші отве́рзи о́чі, во Єва́нгельських Твої́х пропові́даній разумі́ніє. Вложи́ в нас і страх блаже́нних Твої́х за́повідей, да плотські́я по́хоті вся попра́вше, духо́вноє жи́тельство про́йдем, вся, я́же ко благоугожде́нію Твоєму́, і му́дрствующе, і ді́юще. Ти бо єси́ просвіще́ніє душ і тіле́с на́ших, Христе́ Бо́же, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Всесвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Диякон відкладає кадило на звичайне місце, підходить до священника й, схиливши перед ним голову, тримаючи орар крайніми пальцями та вказуючи на святе Євангеліє, промовляє: Благослови́, влади́ко, благовісти́теля свята́го апо́стола і євангели́ста [ім'я].

Священник, благословляючи його, виголошує:

Бог, моли́твами свята́го, сла́внаго, всехва́льнаго апо́стола і євангели́ста [ім'я], да дасть тебі́ глаго́л благовіству́ющему си́лою мно́гою, во ісполне́ніє Єва́нгелія возлю́бленнаго Си́на Своєго́, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́.

Диякон же мовить: Амі́нь, і вклонившись святому Євангелію, бере його і виходить Царськими вратами; попереду нього йдуть свіченосці. Диякон стає на амвоні або на призначеному місці.

Священник, стоячи за святим престолом лицем на захід, виголошує:

Прему́дрость, про́сті, усли́шим свята́го Єва́нгелія.

Також: Мир всім.

Хор: І ду́хові твоєму́.

Диякон: От [ім'я] свята́го Єва́нгелія чте́ніє.

Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́.

Священник: Во́ньмем.

Якщо служать два диякони, то один промовляє: Прему́дрость, про́сті... І потім: Во́ньмем.

Священник після Євангелія промовляє: Мир ті, благовіству́ющему.

Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́.

Диякон, дійшовши до Царських врат, віддає Святе Євангеліє священникові. І знову зачиняються Царські врата.