Зухвалість тих, що ненавиділи образ Господній/ і безбожна влада нечестивих в Нікею прийшла,/ і посланці нелюдяно катували вдовицю,/ яка благочестиво шанувала ікону Богоматері,/ але вона вночі з сином ікону в море пустила,/ взиваючи: слава Тобі, Чиста,/ бо й непрохідне море плечі свої підставило,// слава праведному пришестю Твоєму, єдина Нетлінна.

Де́рзость ненави́дящих о́браз Госпо́день і держа́ва нечести́вих безбо́жно в Ніке́ю при́йде, і по́сланнії безчелові́чно вдови́цю, благоче́стно чту́щую іко́ну Богома́тере, істязу́ють. Но та́я но́щію с си́ном іко́ну в мо́ре пусти́, вопію́щи: сла́ва Тебі́, Чи́стая, я́ко непроходи́моє мо́ре плещі́ своя́ подаде́; сла́ва правоше́ствію Твоєму́, єди́на Нетлі́нная.

Від святої ікони Твоєї, о Владичице Богородице, сцілення і одужання подаються рясно тим, що з вірою і любов'ю приходять до неї; так і мою неміч відвідай, і душу мою помилуй, Благая, і тіло сціли благодаттю Твоєю, Пречистая.

От святи́я іко́ни Твоєя́, о Влади́чице Богоро́дице, ісціле́нія і цільби́ подаю́ться оби́льно, с ві́рою і любо́вію приходя́щим к ней; та́ко і мою́ не́мощ посіти́, і ду́шу мою́ поми́луй, Блага́я, і ті́ло ісціли́ благода́тію Твоє́ю, Пречи́стая.

Засяяло сьогодні разом зі Світлом Воскресіння/ світло чистої ікони Твоєї,/ їх разом весело святкуючи співаємо:// благодаттю збережи рабів Твоїх, Владичице.

Почерпнімо, люди, / зцілення душам і тілам молитвою, / бо ріка всім тече — Пречиста Цариця Богородиця, / виливаючи нам дивну воду / і вимиває морок із сердець, / очищає гріховні рани та освячує душі віруючих // Божественною благодаттю.

Почерпе́м, челові́ци, / цільби́ душа́м і тілесе́м моли́твою, / Ріка́ бо всім предтече́ть — Пречи́стая Цари́ця Богоро́диця, / істоча́ющи нам чу́дную во́ду / і ізмива́ющи серде́ць че́рності, / гріхо́вния стру́пи очища́ющи, / ду́ші же освяща́ющи ві́рних // Боже́ственною благода́тію.

Невичерпно Ти, Джерело Богоблагодатне, подаєш мені, виливаючи, потоки Твоєї благодаті. Джерело, що завжди тече понад слова (і пояснення), так само як Бога Слово Ти народила понад розуміння, молюся Тобі — зроси мене благодаттю, щоб я взивав до Тебе: "Радуйся, Водо спасительна".

От неістощи́мия / Ти, Істо́чниче Богоблагода́тний, подає́ши мі, / точа́щи, во́ди / Твоєя́ благода́ті, / приснотеку́щий па́че сло́ва, / я́ко бо Сло́во ро́ждшая па́че сми́сла, / молю́ Ті ся, ороси́ м'я благода́тію, да зову́ Ті: // ра́дуйся, Водо́ спаси́тельная.

О Пресвята Діво Володарко, Всемилостива Владичице Богородице, Ти, що Своє Живоносне Джерело, яке цілющі дари на здоров’я душ і тіл наших і на спасіння світу виливає, для нас подарувала; тому дякуючи, Пресвята Царице старанно молимо Тебе: моли Сина Твого і Бога нашого подати нам відпущення гріхів і всякій душі скорботній і пригніченій милість і втіху, і від бід, скорбот і хвороб звільнення. Подай, Володарко захист, (цього храму і) цим людям, місту збереження, країні нашій від напастей визволення і заступництво, щоб мирне тут прожили життя і в майбутньому віці сподобилися бачити Тебе, Заступницю нашу, у славі Царства Сина Твого і Бога нашого, Йому ж належить слава і влада з Отцем і Пресвятим Духом на віки віків. Амінь.

О Пресвята́я Ді́во, Всеми́лостивая Госпоже́ Влади́чице Богоро́дице, Живоно́сний Істо́чник Твой, ціле́бния да́ри на здра́віє душ і тіле́с на́ших і на спасе́ніє ми́ру точа́щий, подала́ єси́ нам, ті́мже благода́рні су́ще усе́рдно мо́лим Тя, Цари́це Пресвята́я, моли́ Си́на Твоєго́ і Бо́га на́шего да́ти нам оставле́ніє прегріше́ній і вся́кой душі́ скорб'я́щей і озло́бленній ми́лость і утіше́ніє, і от бід, скорбе́й і болі́зней свобожде́ніє. Пода́ждь, Госпоже́, хра́му сему́ і сим лю́дем покрове́ніє [і святі́й оби́телі сей соблюде́ніє], гра́ду сему́ [або: ве́сі сей] сохране́ніє, страні́ на́шей Украї́ні от напа́стей ізбавле́ніє і огражде́ніє, да ми́рноє зді поживе́м житіє́, і в бу́дущем ві́ці сподо́бимся ви́діти Тебе́, Засту́пницю на́шу, во сла́ві Ца́рствія Си́на Твоєго́ і Бо́га на́шего, Єму́же сла́ва і держа́ва со Отце́м і Пресвяти́м Ду́хом во ві́ки віко́в. Амі́нь.