Бра́нь
Брань іменник, ж.р.війна, битва, 2. вороже військо, ворог
Форми слова
Церковнослов’янська форма; під нею — українська транслітерація.
| Відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| називний |
бра́нь
брань |
— |
| родовий |
бра́ни
бра́ні |
бра̑ни
бра́ні
бра́ней
бра́ней |
| давальний |
бра́ни
бра́ні |
бра́немъ
бра́нем |
| знахідний |
бра́ни
бра́ні
бра́нь
брань |
— |
| орудний |
бра́нїю
бра́нію |
— |
| місцевий |
бра́ни
бра́ні |
бра́нехъ
бра́нех
бранѣ́хъ
брані́х |
| кличний |
бра́ни
бра́ні |
— |
