Завантаження...

← До словника

Гла́съ

Глас іменник, ч.р.
звук, 2. голос, 3. відчутний подих, 4. мова, наріччя, вимова, 5. сенс, 6. глас (у богослужінні), 7. спосіб виголошення, читання

Форми слова

Церковнослов’янська форма; під нею — українська транслітерація.

Відмінок однина множина
називний
гла́съ
глас
—
родовий
гла́са
гла́са
—
давальний
гла́сꙋ
гла́су
—
знахідний
гла́съ
глас
гла́сы
гла́си
орудний
гла́сомъ
гла́сом
гла́сы
гла́си
місцевий
гла́сѣ
гла́сі
—
—
Глаго́лю
Глаго́лю
глаго́лємаѧ
Глаго́лемая
глагѡ́лъ
глаго́л
гла́сѡвъ
гла́сов
глаго́лалъ
глаго́лал
глаго́лющее
глаго́лющеє
Глаго́лѧ
Глаго́ля
глаго́лющемꙋ
глаго́лющему
глаго́лющѧ
глаго́лющя
глаго́ласте
глаго́ласте
глаго́лемагѡ
глаго́лемаго
глаго́лющїй
глаго́лющий
глаго́ланїихъ
глаго́ланіїх
глаго́лемыхъ
глаго́лемих
гласѧ́щей
глася́щей
глаше́нїѧ
глаше́нія
гла́домъ
гла́дом
глаго́лемый
глаго́лемий
Глаго́лахъ
Глаго́лах
глагѡ́ли
глаго́ли
глава́ми
глава́ми
глаго́лашасѧ
глаго́лашася
глаго́латисѧ
глаго́латися
глави́знѣ
глави́зні
Глаго́летъ
Глаго́лет
глаго́лющими
глаго́лющими
гла́си
гла́си
Глаго́лаше
Глаго́лаше
гла́дствꙋѧ
гла́дствуя
глави́зна
глави́зна
глаго́ланныхъ
глаго́ланних
—