Беззако́нїе
Беззако́ніє іменник, с.р.справа, що суперечить Закону Божому
Форми слова
Церковнослов’янська форма; під нею — українська транслітерація.
| Відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| називний |
беззако́нїе
беззако́ніє |
— |
| родовий |
беззако́нїѧ
беззако́нія |
беззако́нїй
беззако́ній |
| давальний |
беззако́нїю
беззако́нію |
— |
| знахідний |
беззако́нїе
беззако́ніє
беззако́нїѧ
беззако́нія |
— |
| орудний |
беззако́нїемъ
беззако́нієм
беззако́нїємъ
беззако́нієм |
беззако́ньми
беззако́ньми
беззако́нньми
беззако́нньми |
| місцевий |
беззако́нїи
беззако́нії |
беззако́нїихъ
беззако́ніїх |
| кличний |
беззако́нїе
беззако́ніє
беззако́нїѧ
беззако́нія |
— |
